Охрана труда. 4

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
імені Володимира Даля

 

Кафедра   «Охорона праці та БЖД»   

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з дисципліни   «Охорона праці в галузі»    

 

Студен…………Орлова К.А,…………………       ….……………….

(прізвище, ініціали)                                         (підпис)

 

Група …ЕКз-871………………     Залікова книжка №  …007218………

Керівник  роботи ……………………………………………..

(посада, прізвище, ініціали)

 


 

Дата подання  на кафедру на рецензію  ……………………………………….

Реєстраційний номер …………………………..  Реєстратор ………………...

            (підпис)

 


 

Захищена  з оцінкою ………………………..

 

Викладач  …………………………………………………      …………………

      (посада, прізвище, ініціали)              (підпис)

 

 

Дата …………………………….

 

 

 

 

 

Луганськ

ЗМІСТ

  1. Законодавство про охорону праці, що діє в Україні.                                3
  2. Основні санітарні вимоги до розміщення підприємства і планування його території                                                                                                                               6
  3. Визначення кількості комп’ютеризованих робочих місць оснащених відеодисплейними терміналами                                                                             8

  1. Розрахунок системи штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку                                                                          10

  1. Визначення втрат, пов’язаних з підбором та навчанням робітника       14

  1. Визначення розміру відшкодування збитку потерпілому та його сім’ї  
    у результаті нещасного випадку на виробництві                                               15

  1. Визначення економічних втрат підприємства  
    через виробничий травматизм                                                                              18

 

 

 

  1. Законодавство про охорону праці, що діє в Україні.

Національним  законодавством України рішення  проблем охорони праці віднесено  до першочергових завдань держави, тому що мова йде про забезпечення конституційних прав громадян на безпечні й нешкідливі умови праці, на збереження життя й здоров'я під час  роботи на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форми  власності й виду діяльності. З  метою виконання вимог Конституції  України із цих питань створена відповідна нормативно-правова база, що постійно розвивається.

В умовах розвитку ринкової економіки проблема вдосконалення правового забезпечення охорони праці фактично переросла  в проблему нового національного  законодавства, що повинне відповідати  новим суспільно-економічним відносинам, ураховувати досвід розвинених країн  світу, реальності сьогоднішнього дня. Процес кардинальних змін нормативно-правової бази України з питань охорони  праці почався 12 жовтня 1992 року із прийняттям Верховною Радою України спеціального Закону України "Про охорону праці", що набув чинності із дня його опублікування  – 24 листопада 1992 року.

Подальший розвиток цей Закон одержав із вступом у силу з 1 січня 2003 р. нової  редакції закону (Закон України "Про  внесення змін у Закон України "Про  охорону праці" від 18.12.2002 р.).

Цей закон  установлює на законодавчому рівні  єдиний порядок організації охорони  праці в Україні, регулює відносини  між роботодавцем і працівником  з питань безпеки, гігієни праці  й виробничого середовища, визначає участь і повноваження відповідних  органів виконавчої влади в рішенні  цих питань. У Законі враховані  основні вимоги директив Європейського  Союзу, конвенцій та рекомендацій Міжнародної  Організації Праці (МОП) щодо безпеки  і гігієни праці.

Як показує  аналіз, значна частина нещасних випадків із загальної кількості відбулася  з причин, усунення яких не потребує матеріальних витрат, а тільки підвищення технологічної та трудової дисципліни, приведення у відповідність з вимогами нормативних актів організації виконання робіт, контролю з боку безпосередніх керівників, а також підвищення професійної підготовки робітників та їх навчання з питань організації та безпечного виконання робіт. Для зручності використання в тексті коментарі до статей та посилання на взаємозв’язані нормативні документи виділені курсивом.

Розгляд основних положень Закону України "Про  охорону праці" і є завданням  даних методичних вказівок.

Закон України  «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Стаття 1. Визначення понять і термінів

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих  на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець  – власник підприємства, установи, організації або уповноважений  ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує  обов'язки або функції згідно з  трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього  Закону поширюється на всіх юридичних  та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману  працю, та на всіх працюючих.

Слід  зазначити, що трудові правовідносини встановлюються шляхом підписання трудового договору між роботодавцем і робітником, оформляються наказом по підприємстві про прийом на роботу з оговореної у договорі дати. Ця дата і є початком роботи працівника на даному підприємстві, в установі, організації.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці

Законодавство про охорону праці складається  з цього Закону, Кодексу законів  про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" [2] та прийнятих  відповідно до них нормативно-правових актів.

Якщо  міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною  Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Складовою частиною законодавства про охорону  праці є Закон України "Про  загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Державний контроль за проведенням  профілактичних заходів з боку Фонду  покладено на Держнаглядохоронпраці  України.

Частина друга даної статті закріплює  переваги норм міжнародних договорів  і угод, згода на які дана Верховною  Радою України, над нормами національного  законодавства.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна  політика в галузі охорони праці  визначається відповідно до Конституції  України Верховною Радою України  і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним  захворюванням.

 

 

 

 

2. Основні санітарні вимоги до розміщення підприємства і планування його території

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного  вибору майданчика для розміщення підприємства та| раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших  будівель і споруд.

Вибираючи майданчик для  будівництва підприємства, треба  враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості', умови туманоутворення  та розсіювання в атмосфері промислових  викидів. Не можна розмішувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцю Можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надават» переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило] виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобне^ та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчик* таким чином, щоб у  місцях організованого повітрозабору  системам! вентиляції (кондиціонування  повітря) вміст шкідливих речовиі  у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочу зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін свУ необхідно прагнути до створення сприятливих умов для  природногі освітлення. Відстань між  будівлями повинна бути не менше  найбільше висоти однієї з протилежних  будівель (щоб вони не затіняли одна одну

Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходєі виробничого  процесу. При цьому їх слід групувати  з урахування; спільності санітарних та протипожежних вимог, а також  з урахуванні споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків

Згідно з Державними санітарними  правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів

Для підприємств, що є джерелами  забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих  виділень тощо), встановлені такі розміри  санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас — 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.

До І, II та НІ класу відносяться  в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі  підприємства по видобутку руди, виробництву  будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості  до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості  до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств  по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств  текстильної, легкої, харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони повинні  бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих  факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від  значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної  точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені  ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.


 

3. Визначення кількості комп’ютеризованих робочих місць оснащених відеодисплейними терміналами

В-1

Розміри приміщення: довжина а=7м, ширина b=4,5м, висота h=3,5м.

Розв’язок:

1. Відповідно  до ДСанПіН 3.3.2.007-98 та НПАОП  0.00.1.28-10. «Правила охорони праці  під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» проаналізуємо чи підходить дане приміщення для того, щоб розмістити в ньому комп’ютеризовані робочі місця.

2. Визначимо кількість комп’ютеризованих робочих місць, які можна розмістити в даному приміщенні.

Також врахуємо розміри меблів на комп’ютеризованих робочих місцях, зокрема робочого столу.

У таблиці 1 приведен розрахунок площі та об’єму приміщення, які зайняті устаткуванням.

 

Таблиця 1

Розрахунок площі та об’єму приміщення, які зайняті устаткуванням

Параметри устаткування

Стіл

Крісло

Шафа

Довжина, (м)

1,2

0,45

0,6

Ширина, (м)

0,9

0,45

0,4

Висота, (м)

0,725

0,4

1,8

Займана площа, (м2)

1,08

0,2025

0,24

Займаний обсяг, (м3)

0,783

0,081

0,432

Площа устаткування, яке розташоване  на одному робочому місці Sуст. (м2)

Sуст. = Sстола+ Sкрісла + ½·Sшафи

Sуст. =1,08+0,2025+½0,24=1,4025

Обсяг, устаткування, яке розташоване  на одному робочому місці Vуст. (м3)

Vуст. = Vстола+ Vкрісла + ½·Vшафи

Vуст. =0,783+0,081+½0,432=1,05


 

2.1. Розрахуємо  площу Sпр. і обсяг Vпр. приміщення:

Sпр. = а · b (м2);

Sпр. = 7·4,5=31,5 м2

Vпр. = а · b · h (м3);

Vпр. = 7·4,5·3,5=110,25 м3

2.2. Знайдемо  максимально можливу кількість  комп'ютеризованих робочих місць,  яку можна розмістити в заданому  приміщенні за умови, що на  одне таке робоче місце повинно  доводитися не менш ніж 6 м2 вільної площі та 20 м3 за обсягом, не зайнятим встаткуванням:

Nр.м. по S = S/(Sуст. + 6) (р.м.);

Nр.м. по S =31,5/(1,4025+6)=4,255 р.м.

Nр.м. по V = V/(Vуст. + 20) (р.м.).

Nр.м. по V =110,25/(1,05+20)=5,237 р.м.

3. На рис. 1 наведена схема розташування п’яти комп’ютеризованих робочих місць з параметрами приміщення а=7 м, b=4,5 м, h=3,5 м, із врахуванням наступних вимог:

– робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами;

– відстань між бічними поверхнями ВДТ має  бути не менше за 1,2 м;

– відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна  бути меншою за 2,5 м;

– прохід між рядами робочих місць має  бути не меншим ніж 1 м.

 

Рис. 1 План виробничого  приміщення з комп’ютеризованими  робочими місцями: 
1 – комп’ютеризоване робоче місце з ВДТ, 2 – сонцезахисні жалюзі;  
3 – шафи для зберігання дискет та програмного забезпечення, 4 – шафи  
для зберігання документації та фахової літератури

    1. Розрахунок системи штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку

В-2

Розміри приміщення: довжина а=8,5м, ширина b=5,2м, висота Н=3,6м. Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття ρстелі=50%, ρстін=30%, ρпідлоги=10%. Висота робочих поверхонь (столів) hp = 0,7 м. Для освітлення прийняти світильники типу ЛПО 02, (тип КСС Г-2), які кріпляться до стелі; відстань від світильника до стелі hc = 0,15 м. Мінімальна освітленість за нормами Енорм. = 300 лк.

Розв’язок:

1. Визначається  висота підвісу світильників  над підлогою:

h0 = Η – hc, (м).

h0 =3,6-0,15=3,45 м

Для світильників загального освітлення з лампами  потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над підлогою відповідно до ДБН В.2.5.28-2006 повинна бути 2,5...4,0 м, залежно від характеристики світильника.

Висота  підвісу світильника над робочою  поверхнею дорівнює:

h = h0 – hр, (м).

h =3,45-0,7=2,75 м

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками Lопт. та висоти їх підвісу над робочою поверхнею h в залежності від типу КСС світильника (КСС – це крива сили світла, що впливає на оптимальну відстань Lопт. між світильниками) для досягнення більш рівномірного розподілу світлового потоку у просторі та на робочій поверхні. Оптимальну відстань між світильниками рекомендується визначати за наступною формулою:

Lопт. = λ·h, (м),

де λ – коефіцієнт, що враховує перерозподіл світлового потоку у просторі в залежності від типу КСС; для типу КСС Г-2 λ = 0,77.

Lопт. =0,77 ·2,75=2,12

 

2. Визначимо  необхідну кількість світильників, яка округлюється до цілого значення і викреслюється схема їх розташування:

,

=9

де LА та LВ відстані між світильниками відповідно по стороні А та В, що приблизно дорівнюють Lопт.

3. Визначаємо показник приміщення:

.

 

 

4. За  табл. 5 визначається коефіцієнт  використання світлового потоку η (%) в залежності від типу світильника при визначеному індексі приміщення і та заданих коефіцієнтах відбиття ρстелі (%), ρстін (%), ρпідлоги (%).

Таблиця 5

ρстелі, %

70

50

30

ρстін, %

50

30

10

ρпідлоги, %

30

10

10

Тип КСС

Індекс приміщення

Індекс приміщення

Індекс приміщення

0,6

0,8

1,25

2

3

5

0,6

0,8

1,25

2

3

5

0,6

0,8

1,25

2

3

5

Г-2

58

68

82

96

102

109

48

58

72

83

86

93

43

54

68

79

85

90

Д-1

36

50

58

72

81

90

27

40

48

55

65

73

27

35

42

52

61

68


 

 

η=58%

 

5. Визначимо світловий потік одного світильника, але слід зазначити, що у типах світильників, наведених у завданні можуть бути встановлені люмінесцентні лампи потужністю до 80 Вт у кількості 2, 4, 6 – для світильника ЛПО 02, по формулі:

 

, (лм),

де Енорм. , (лк) – нормативна освітленість для заданого виду зорової роботи згідно ДБН В.2.5.28-2006;

S (м2)– площа приміщення, що освітлюється установкою яка проектується;

Kз – коефіцієнт запасу, що для приміщень конторського типу дорівнює 1,3;

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, що для люмінесцентних ламп дорівнює 1,1, для ламп розжарювання – 1,15;

N (шт.) – кількість світильників у приміщенні;

n (шт.) – кількість ламп у кожному світильнику (обираємо максимальне значення для прийнятого типу світильника, а саме - для світильника ЛПО 02 приймаємо 6 ламп та для світильника ЛСП 12 – 2 лампи;

η (%) – коефіцієнт використання світлового потоку.

6. За  табл. 5 по знайденій величіні Fрозр вибирається існуюча фактично лампа з найближчим світловим потоком Fфакт..


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3 Схема  розташування світильників у приміщенні з урахуванням їх рівномірного розподілу  на оптимальній відстані в залежності від типу КСС.

Таблиця 5

Тип  
лампи

Потужність,

Р (Вт)

Світловий  
потік, Fфакт. (лм)

Тип  
лампи

Потужність,

Р (Вт)

Світловий  
потік , Fфакт. (лм)

ЛДЦ 15

15

500

ЛДЦ 36

36

2200

ЛД 15

590

ЛД 36

-

ЛХБ 15

675

ЛХЦ 36

2150

ЛБ 15

760

ЛТБ 36

3000

ЛТБ 15

700

ЛБ 36

3050

ЛДЦ 18

18

850

ЛДЦ 40

40

  

ЛБ 18

1250

ЛД 40

    

ЛДЦ 20

20

820

ЛХБ 40

  

2200

ЛД 20

920

ЛБ 40

  

2480

ЛХБ 20

935

ЛТБ 40

  

2200

ЛТБ 20

975

ЛЛ 65

65

4650

ЛБ 20

1060

ЛДЦ 80

80

2720

ЛДЦ 30

30

1450

ЛД 80

3440

ЛД 30

1640

ЛХБ 80

3840

ЛХБ 30

1720

ЛБ 80

4320

ЛТБ 30

1720

ЛЛ 80

5220

ЛБ 30

2100

      

 

Fфакт = 590=ЛД 15; Р =15

7. Визначається  фактичний рівень освітленості  на робочому місці за умови  використання обраного типу ламп ЕФАКТ по формулі:

 

, (лк).

 

 

 

8. Визначається  відсоток перевищення між нормативним ЕНОРМ і фактичним ЕФАКТ значеннями по формулі:

 

.

 

 

 

 не повинно виходити за  нормативну межу –10% < -2,58 < +20%.

    1. Визначення втрат, пов’язаних з підбором та навчанням робітника

В-3

 

Кількість днів навчання – n=35 днів, денна зарплата учня – YУ =10,9 грн., денна зарплата майстра (наставник з числа висококваліфікованих працівників) – YM=84,5 грн. Середньорічний (приведений) виробіток одного учня – ZУ=9300грн. Середньорічний виробіток потерпілого робітника до травматизму – ZР=91200грн. Кількість днів, необхідних для виробничого тренажу після закінчення навчання, до повного виконання виробничих норм – N=300 днів, а витрати на матеріал і інструмент при навчанні складають·45 грн. на день.

Розв’язок:

1. Визначаємо  втрати підприємства на заробітну  плату учня за період навчання  та виробничого тренажу та  майстра за період навчання  учня:

Yз.пл. = Yу ·( n+ N)+ Yм · n (грн.).

Yз.пл. =10,9

2. Визначаємо  витрати на матеріал та інструмент  при навчанні:

A = n · 45 (грн.).

А=35 грн

3. Визначаємо  втрати підприємства у зв’язку  з недостатнім виробітком продукції  учнем порівняно з травмованим  працівником Z2.

(грн.).

 

Z2грн

 

4. Той  об’єм виробітку, який недовиробив учень власник підприємства доручає виробити іншим своїм робітникам, які будуть працювати у надурочний час з подвійною оплатою праці. Визначимо втрати підприємства у зв’язку з подвійною оплатою праці:

(грн.).

Y=14187,6 грн

 

5. Сума  всіх збитків підприємства зв’язаних  з підбором і навчанням робітника,  що заміняє потерпілого становить:

Х = Y з.пл. + A + Y (грн.).

Х=6609+1575+14187,6=22371,6 грн

    1. Визначення розміру відшкодування збитку потерпілому та його сім’ї  
      у результаті нещасного випадку на виробництві

В-4

 

По висновку МСЕК потерпілий втратив професійну працездатність на х=20%, середньомісячний заробіток потерпілого до травмування У=1900 грн., час непрацездатності D=28 днів, ступінь провини потерпілого становить к =25%.

 

Розв’язок

Сума  всіх виплат по відшкодуванню збитку постраждалому в результаті виробничої травми розраховується по формулі:

Усум.= У1+У2+У3+У4,

де: У1 – відшкодування втраченого заробітку (виплати за листком непрацездатності);

У2 – одноразова допомога постраждалому;

У3 – витрати на необхідний догляд за постраждалим та лікування;

У4 – відшкодування морального збитку.

Для розрахунку виплат за листком непрацездатності У1 приймається п'ятиденний робочий тиждень з числом робочих днів в місяці – 21, число календарних днів в місяці –30.

1. Відшкодування втраченого заробітку  за період непрацездатності знаходимо  за пропорцією:

30 календарних днів –У  грн.                        

 грн.

 

D календарних днів –  У1 грн.

 

 


 

 

2. Одноразова допомога постраждалому,  яка виплачується за період  стійкої втрати працездатності  у випадку встановлення стійкої  втрати працездатності або інвалідності  залежить від % стійкої втрати  працездатності і виплачується  у розмірі 1 середньомісячної  заробітної плати постраждалого  за кожен % стійкої втрати працездатності, але не більше 60 прожиткових мінімумів,  що визначається згідно з Законом  «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Розмір одноразової допомоги У2 може бути зменшено з урахуванням ступеню провини постраждалого у тому, що стався нещасний випадок (але одноразова допомога не може бути зменшена більше ніж на 50%), тобто:

.

 

 

При розрахунку одноразова допомоги постраждалому  У2 у формулу підставляти абсолютні значення коефіцієнтів х та к.

Законом «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що прожитковий  мінімум на одну працездатну особу  в розрахунку на місяць складає: з 1 грудня - 1004 гривні.

3. Для визначення розміру витрат  на необхідний догляд за постраждалим  У3, приймаємо для вирішення завдання, що йому необхідно 3 види догляду (спеціальний, звичайний і побутовий) на період тимчасової непрацездатності:

У3= У3’ + У3’’ + У3’’’