Операції депозитарїїв

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Класифікація операцій депозитарію……………………………….5
2. Формування доходів банку від операцій депозитарію………….13

Висновок………………………………………………………………..19

Використана література……………………………………………..…20.

Вступ

Невід’ємним елементом функціонування розрахункового механізму операцій із цінними паперами є депозитарна  діяльність, яка полягає у наданні  послуг зі зберігання цінних паперів  і виконання доручень з реалізації прав, засвідчених цінними паперами.

Банківські установи, які  функціонують як зберігачі, створюють  у себе спеціальні структурні підрозділи для зберігання та обслуговування цінних паперів, прийнятих від депонентів.

Основні функції цих підрозділів  такі:

- відкриття та ведення  рахунків у цінних паперах  депонентів;

- переоформлення прав  власності;

- бухгалтерський облік  операцій на рахунках у цінних  паперах;

- створення комп'ютерної  заставної системи цінних паперів,  що є на. зберіганні;

- вилучення цінних паперів  із рахунків, переказ з одного  рахунку на інший;

- ведення реєстру власників  цінних паперів нарахування і  виплата дивідендів;

- інформаційні послуги.

Для відкриття рахунків у  цінних паперах депоненти подають  стандартні документи:

• заяву;

• картку із зразками підписів і відбитком гербової печатки, засвідчену нотаріально та ін.

На основі цих документів укладається договір для відкриття  рахунків у цінних паперах. Договір  є консесуальним, щоб відкрити рахунок, не обов'язково вносити будь-які цінні папери. У договорі про відкриття рахунку в цінних паперах визначаються умови ведення цих рахунків, порядок проведення операцій за рахунками, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати цих послуг тощо.

Закриття клієнтських  рахунків у цінних паперах здійснюється також на підставі заяви депонента  або за рішенням суду, арбітражного суду згідно з чинним законодавством. Зберігачі видають депонентам на руки свідоцтво про відкриття  чи закриття рахунків.

Операції на рахунках у  цінних паперах зберіганні виконують  такі: зарахування цінних паперів  на рахунок, їх списування та перекази. Усі ці операції здійснюються за спеціальними розпорядчими документами - "депо-дорученнями".

Операції переказу цінних паперів поділяють на три класи:

• перекази у процесі  емісії (первинне розміщення цінних паперів);

• перекази на стадії вторинного розміщення;

• перекази на стадії погашення  цінних паперів (вилучення з обігу).

Кліринг та грошові розрахунки за операціями з цінними паперами здійснюють локальні депозитарії та Національний депозитарій на основі депозитарного договору між зберігачами  та депозитаріями, на підставі договору про обслуговування емісії цінних паперів  між емітентом та депозитаріями  і на основі договору про кореспондентські відносини щодо здійснення операцій із цінними паперами, укладеного між  локальним депозитарієм і Національним депозитарієм.

Правові засади функціонування депозитарної системи України,  порядок  реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок  проведення розрахунків за правочинами  щодо емісійних цінних паперів визначає та всановлює Закон України "Про депозитарну систему України" зі змінами від 16. 10. 2012 р.

1. Класифікація операцій  депозитарію.

Виконання депозитарних операцій лежить в основі діяльності по зберіганню та обліку цінних паперів. Під депозитарної операцією розуміється сукупність дій, здійснюваних депозитарієм з обліковими регістрами, а також з зберігаються в депозитарії сертифікатами  цінних паперів та іншими матеріалами  депозитарного обліку.

Класифікація як спосіб пізнання дозволяє розглянути різні підходи  для того, щоб найбільш повно і  з різних позицій представляти сутність деякого досліджуваного об'єкта. Найбільш загальною і поширеною є класифікація депозитарних операцій з точки зору змін в системі депозитарного  обліку по результатами виконання цих  операцій. При цьому прийнято виділяти наступні операції.

1. Інвентарні депозитарні  операції

За результатами інвентарних  депозитарних операцій змінюються залишки  цінних паперів на рахунках депонентів депозитарію. При цьому зміна  залишків на особових рахунках може відбуватися  одним із таких способів:

- дебет активного рахунку  - кредит пасивного рахунку;

- дебет активного рахунку  - кредит активного рахунку;

- дебет пасивного рахунку  - кредит пасивного рахунку;

- дебет пасивного рахунку  - кредит активного рахунку.

2. Адміністративні операції

Здійснення адміністративних депозитарних операцій призводить до змін анкет рахунків депо, а також  вмісту інших облікових регістрів  депозитарію, за винятком залишків цінних паперів на особових рахунках.

3. Інформаційні операції

Інформаційні операції пов'язані  з складанням звітів і довідок  про стан рахунків депо, лицьових рахунків і інших облікових регістрів  депозитарію, або про виконання  депозитарних операцій.

Характеризуючи інвентарні операції, можна говорити про класифікації в залежності від способу обліку цінних паперів, які є об'єктом  депозитарного обліку. Розрізняються  операції для відкритого, закритого  і маркірованого способів обліку. Поділ депозитарних операцій обумовлено тим, що при кожному з зазначених вище способів обліку цінних паперів  у дорученні - підставі для виконання  операції міститься різний набір  реквізитів. Наприклад, для операцій закритого способу обліку необхідно  вказівку індивідуальних ознак цінних паперів, таких, як номер, серія, розряд, або вказівка індивідуальних ознак  сертифікатів, що засвідчують цінні  папери. Для операцій маркованого  способу обліку додатково вказується ознака групи, до якої віднесено цінні  папери або засвідчують їхні сертифікати.

Суттєвою представляється  також класифікація по ініціаторам  депозитарних операцій. При цьому  під ініціатором депозитарної операції розуміється особа, що підписала  доручення депо, яке є підставою  для проведення депозитарної операції, або пред'явила вимогу на виконання  депозитарної операції іншим способом, передбаченим умовами здійснення депозитарної діяльності. Ініціаторами операцій можуть бути депонент рахунку; особи, уповноважені депонентом на підставі довіреності; адміністрація  депозитарію. Якщо депозитарна операція здійснюється за письмовим дорученням державних органів (судових, органів  дізнання, органів попереднього слідства) в рамках їх повноважень, то адміністрація  депозитарію становить відповідне службове доручення депо, ініціюючі депозитарну операцію. Ініціатори діють на підставі і в межах повноважень, отриманих від депонента, або на підставі умов здійснення депозитарної діяльності, які є невід'ємною частиною депозитарного договору.

Таким чином, всі депозитарні  операції, незалежно від того, які  зміни вносяться до системи депозитарного  обліку, можна розділити на дві  групи:

- клієнтські операції, ініціатором  яких є депонент або особа,  уповноважена депонентом;

- службові операції, ініціатором  яких є адміністрація депозитарію.  Дуже часто на практиці службові  операції іменуються адміністративними,  що в Загалом невірно.

Необхідно також зауважити, що перехід прав власності здійснюється зазвичай при виконанні клієнтських  операцій.

Можна розділити депозитарні  операції на індивідуальні та глобальні, маючи при цьому в увазі  кількість рахунків депо, які обробляються в процесі виконання депозитарної операції. Індивідуальні операції зачіпають  зміна одного облікового регістра або  незначної частини облікових  регістрів, пов'язаних з одним депонентом та/або з одним випуском цінних паперів. Глобальні операції змінюють стан усіх або значної частини  облікових регістрів депозитарію, пов'язаних з певним випуском цінних паперів. Як правило, проведення глобальних операцій пов'язано з корпоративними діями емітента і відбувається на підставі рішення емітента.

Іншим аспектом, що дозволяє класифікувати депозитарні операції, є переміщення інформації про  облікових регістрах депозитарію  та про цінні папери. За цією ознакою  депозитарні операції можна розділити  на внутрідепозітарні(Внутрішні) і міждепозитарні (зовнішні). Внутрідепозітарні операції зачіпають зміни в облікових регістрах у рамках одного депозитарію. Міждепозитарні операції вимагають організації взаємодії з реєстратором і/або іншим депозитарієм (як з розрахунковим, так і з клієнтським).

Завершенням депозитарної операції є складання звіту про її виконанні. В Залежно від кількості складених  звітів депозитарні операції можна  розділити на операції, щодо яких складається  один звіт про виконання, і операції, щодо яких складається декілька звітів про виконання. Операції, по яким складається  декілька звітів, зачіпають рахунки  депо різних депонентів. Якщо депонент призначив оператора рахунку  депо, то звіт про виконання операції складається як для депонента, так  і для оператора.

При класифікації депозитарних операцій слід звернути увагу на те, скільки доручень - підстав необхідно  для виконання операції. Наприклад, виконання операції переказу цінних паперів з рахунку одного депонента на рахунок іншого депонента може здійснюватися двома способами: як результат доручення на переклад (одного) або як результат двох доручень (на списання та на зарахування), оброблюваних шляхом звіряння даних цих доручень.

Істотним аспектом при  аналізі депозитарних операцій є  розгляд облікових регістрів, яких торкається при здійсненні депозитарних операцій. Використання облікових регістрів  обумовлено високим ступенем автоматизації  депозитарного обліку і наявністю  одночасно паперового та електронного документообігу (при цьому роль електронного документообігу постійно зростає). Під  обліковими регістрами розуміються  електронні образи документів первинного депозитарного обліку, пристосовані для зберігання в комп'ютерних  базах даних депозитарію та використовувані  в процесі виконання депозитарних операцій відповідно до технологією. Облікові регістри депозитарію організовуються  в двох формах: облікові анкети і  картотеки; облікові журнали.

В облікових анкетах відображаються поточні значення реквізитів об'єктів  депозитарного обліку. При цьому  необхідно виділити наступні основні  елементи депозитарного обліку, за якими необхідно ведення анкет: депоненти, рахунки депо, випуски  цінних паперів, емітенти, реєстратори.

За кожному елементу депозитарного  обліку ведеться окрема анкета (на паперовому носії або в комп'ютерній базі даних). Сукупність анкет утворює  відповідні картотеки: картотеку депонентів, рахунків депо, випусків цінних паперів, емітентів, реєстраторів.

Основне призначення картотек в тому, що вони забезпечують довідкову  інформацію і відстежування змін елементів депозитарного обліку. Дані в картотеки вносяться в процесі виконання депозитарних операцій. Наприклад, при введенні в систему депозитарного обліку інформації про депонентів формується анкета картотеки депонентів. При відкритті і закритті рахунків вносяться зміни в картотеку рахунків депо.

Облікові журнали - регістри, складаються з послідовних записів, які відображають надходження і  видачу документів депозитарного обліку (доручень депо і звітів) або хронологічний  перелік виконаних і виконуваних  депозитарієм операцій. Виділяються  наступні види облікових журналів.

Реєстраційні журнали

Реєстраційні журнали  відображають надходження і видачу документів депозитарного обліку, які  є підставами для проведення депозитарних операцій. Доручення і звіти є  стандартизованими документами. Для  реєстрації доручень в якості вхідних  документів достатній мінімальний  набір реквізитів, який не залежить від типу виконуваної операції. Приблизна  форма журналу реєстрації прийнятих  доручень:

Звіти про виконання або  невиконання депозитарних операцій також стандартні незалежно від  типу операції. Приблизна форма журналу  відправлених звітів і виписок:

Після реєстрації вхідного документа (як на паперовому, так і  на електронному носії) шляхом внесення відповідного запису в журнал прийнятих  доручень в систему депозитарного  обліку формується електронний образ  доручення. Підготовлене доручення  відправляється на виконання та за результатами виконання/невиконання фіксується в операційному журналі.

Операційні журнали

Операційні журнали відображають виконані і виконуються депозитарні  операції. Існує два можливих підходи  до організації операційних журналів депозитарію. Суть цих підходів у  тому, що кількість операційних журналів залежить від ступеня подробиці  інформації, яку депозитарій вважає за доцільне враховувати по кожної депозитарної операції. У разі якщо для депозитарію достатній сам  факт здійснення депозитарної операції на підставі доручення, то можливо використання одного операційного журналу, який організовується  за наступною зразковою формі:

Очевидно, що ця інформація про операції мінімальна. У разі якщо необхідна більша кількість  інформації, в депозитарії може існувати декілька операційних журналів. Наприклад, операційні журнали можуть вестися  по кожному виду депозитарних операцій: інвентарних, адміністративних, інформаційних. Ведення декількох операційних  журналів дозволяє групувати операції, що володіють приблизно однаковим  набором реквізитів.

Приблизна форма операційного журналу інвентарних операцій показує, наскільки збільшується інформативність  журналу при веденні системи операційних журналів

Однак тут необхідно відзначити, що реквізитний склад операційного журналу не повинен бути занадто  великим, так як в цьому випадку  утруднено сприйняття записів за окремим дорученням.

До операційним журналам відноситься також журнал реєстрації рахунків депо, що відображає операції відкриття і закриття рахунків депо. Цей журнал формується з даних  основного операційного журналу (при  веденні одного операційного журналу) по операціям відкриття і закриття конкретного рахунку депо або  з журналу адміністративних операцій (при веденні системи операційних  журналів), а також з даних картотеки  рахунків депо. Приблизна форма журналу:

До окремої групи операційних  журналів можна віднести операційний  журнал рахунку депо та операційний  журнал особового рахунку депо. Операційний  журнал рахунки депо містить інформацію про адміністративні й інформаційні операції по конкретним рахунком депо. Операційний журнал особового рахунку  депо містить інформацію про інвентарних  операціях по окремому особовому  рахунку. Ці журнали формуються з  даних основного операційного журналу (при веденні одного операційного журналу) або з даних журналу адміністративних, інвентарних, інформаційних операцій (при веденні системи операційних журналів).

Функція операційного журналу  особового рахунку полягає в  тому, що на його основі складається  перевірочна відомість залишків особових рахунків, яка є проміжним  ланкою, що зв'язує аналітичний і  синтетичний депозитарний облік. За даними перевірочної відомості залишків особових рахунків складаються зведені  звіти, основними їх яких є: баланс депо; оборотні відомості.

Зазначена схема дає уявлення про депозитарний облік як про  систему суцільного, безперервного, взаємопов'язаного відображення діяльності із зберігання цінних паперів та/або  обліку прав на цінні папери, здійснюваної депозитарієм в процесі виконання  своїх зобов'язань за укладеними депозитарним договорами. Вивчення та вдосконалення взаємозв'язків є  основою для сталої та безперебійної  роботи системи депозитарного обліку.

2. Формування доходів  банку від операцій депозитарію.

Відповідно до діючого  законодавства України комерційні банки можуть здійснювати діяльність по веденню реєстрів власників іменних цінних паперів, випущених у документарній формі на підставі дозволу, виданого Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку. За законодавством України Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів і зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний депозитарій України (створений у 1999 р.) і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Здійснюючи депозитарну  діяльність, банки як зберігачі забезпечують:

• зберігання цінних паперів;

• обслуговування обігу  цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

• обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;

• надання інших послуг

Для виконання функції  обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи як вже зазначалося здійснюють;

• адміністративні операції ;

• облікові операції ;

• інформаційні операції.

Аналіз ефективності операцій проводиться на основі прямих прибутків, отриманих за даними операціями. Обсяг прибутків, одержуваних банком за депозитарними послугами, у більшій частині залежить від сумарної номінальної вартості цінних паперів, які перебувають на зберіганні, обсяг яких залежить, зокрема, і від кількості клієнтів що використовують ці послуги. У зв'язку з цим

прийнятність для клієнта  запропонованих банком тарифів і  якість надання послуг істотно впливають на обсяг отриманих банком прибутків.

Таким чином, аналізуючи ефективність надання депозитарних послуг, варто приділити особливу увагу конкурентоспроможності тарифів банку на ці послуги. Плата за надання депозитарних послуг може встановлюватися у вигляді відсотків, що сплачуються від сумарної номінальної вартості цінних паперів, які перебувають на зберіганні; у вигляді фіксованої суми, що сплачується за проведення кожної операції, наприклад, відкриття рахунка в цінних паперах, зміна реквізитів депонента тощо; у вигляді абонентської плати, що сплачується, як правило, один раз на місяць за наявності рахунка в цінних паперах, незалежно від сумарної номінальної вартості цінних паперів, що перебувають на зберіганні.

Облік цінних паперів, що перебувають на зберіганні у банку, проводиться за позабалансовим рахунком 4-го порядку №9819 «Інші цінності і документи», за яким відкрито окремі аналітичні рахунки. За даними цього рахунка можна отримати інформацію про кількість прийнятих на зберігання цінних паперів клієнтів банку. Докладнішу інформацію про обсяги депозитарних операцій із клієнтами банк одержує із системи обліку депозитарних операцій Депозитарію.

Аналіз надання депозитарних послуг проводять за двома групами: послуги, обсяг надання яких визначається за їх кількістю, та послуги, обсяг надання яких визначається в грошових одиницях. Фактори, які формують фінансові результати за цими операціями, аналізують на основі даних, наведених у таблицях 2.1, 2.2, 2.3.

Спочатку здійснимо аналіз впливу першої групи факторів, що формують фінансові результати за депозитарними операціями, обсяг надання яких визначається за їх кількістю (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз факторів, що формують фінансові результати за депозитарними послугами, обсяг надання яких визначається за кількістю наданих послуг

Дані табл. 2.1 свідчать, що за депозитарними послугами найбільшу прибутковість забезпечили такі їх види, як знерухомлення документарних ЦП — 82,0 тис. грн, або 25,5 % від усіх видів операцій цієї групи, а також надання власникам цінних паперів виписок — 75,0 тис. грн, або 23,3 %, і матеріалізація цінних паперів — 74,5 тис. грн, або 23,1 %.

Абонентська плата не є  видом депозитарних операцій, але обсяги її сплати визначаються залежно від кількості клієнтів, що користуються депозитарними послугами, тому вона і розгляди ється в табл. 2.1. Одержання абонентської плати є суто дохідною операцією, для проведення якої банк не несе прямих витрат, тому дані табл. 9.28 не включають витрат, пов'язаних з одержанням абонентської плати.

Про другу групу факторів, що формують фінансові результати за депозитарними операціями, обсяг надання яких визначається в грошових одиницях, свідчать показники табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз факторів, що формують фінансові результати за депозитарними операціями, обсяг надання яких визначається в грошових одиницях

Зазначені в табл. 2.2 обсяги прибутку, отриманого банком від зберігання цінних паперів на рахунках, визначаються виходячи із обсягів цінних паперів, що перебувають на зберіганні, та встановленого тарифу у розмірі відсотка, який клієнт сплачує банку щомісячно від суми цінних паперів, які перебувають на зберіганні.

Обсяг прибутку, отриманого банком від проведення операцій за рахунками в цінних паперах, які передбачають проведення операцій рахунком у зв'язку з переходом права власності на цінні папери, зарахування чи списання цінних паперів, унаслідок інших операцій клієнта та обліковуються за номінальною вартістю цінних паперів, визначається виходячи із обсягів операцій та встановленого тарифу у розмірі відсотка, який клієнт сплачує банку від суми проведеної операції.