Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Оподаткування населення

Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Самостійна робота

з дисципліни «Фінанси»

На тему: «Оподаткування населення»

Виконала студентка

III курсу

спеціальності «менеджмент організацій»

група 2

Приймак Єлізавета Сергіївна

Викладач: кандидат економ.наук, доцент Субботович Юлія Леонідівна

Київ-2012

Зміст

Вступ 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ 5

1.1. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків та зборів України 5

1.2. Податок на землю 9

1.3. Податок з власників транспортних засобів 10

1.4. Місцеві податки та збори як джерело доходів місцевих бюджетів 12

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНИЙ ОГЛЯД СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ 13

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ 16

Висновок 22

Список використаних джерел 23

Додаток А…………………………………………………………………………………………….

Додаток Б…………………………………………………………………………………………......

Додаток В…………………………………………………………………………………………......

Вступ

В умовах, коли в Україні активно розбудовується економіка ринкового типу, коли наша держава прагне стати справді незалежною, економічно могутньою країною, в науці та практиці висуваються принципово нові підходи до управління народним господарством, серед яких особливе місце посідають фінансові інструменти й важелі. Так чи інакше, але фінансова система, передусім податкова, суттєво впливає на формування і зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу, на їх розподіл і споживання, а відтак і на розвиток окремих підприємств і галузей національної економіки, на становище і рівень життя широких верств населення.

Саме за цих умов системі оподаткування приділяється значна роль. Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду провідних країн світу, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення і розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу фінансових ресурсів між державою та населенням є прибутковий податок з громадян та інші податки, що входять до складу податкової системи України.

У сучасній економічній літературі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб висвітлені в працях українських науковців, зокрема В.Андрущенка, О.Василика, О.Данилова, Л.Демиденко, Н.Костіної, В.Суторміної, В.Федосова, Л.Шаблистої та інших.

Актуальність теми полягає в тому, що оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави, податки з доходів фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Податок з доходів фізичних осіб закріплений за місцевими бюджетами, що й закладає основу формування міських, сільських та селищних бюджетів.

Метою роботи є комплексний аналіз процесу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, розкриття значення цього процесу для держави.

Задачі роботи:

1. з’ясувати сутність оподаткування доходів фізичних осіб та його роль у наповненні дохідної частини бюджету;

2. дослідити нормативно-правову базу, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні;

3. проаналізувати основні тенденції, що спостерігалися у сфері оподаткування доходів фізичних осіб в Україні протягом останніх років;

4. зробити загальні висновки, запропонувати шляхи вдосконалення оподаткування населення в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків та зборів України

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівнонапруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х рр. XX ст. і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991 року було прийнято Закон УРСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства». Дію цього Закону було зупинено Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 22 травня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004. [2]

На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цієї причини порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 1 січня 2011 року регулюється розділом IV Податкового кодексу України. [13]

Згідно зі ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи є:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як із джерелом їх походження в Україні, так й іноземні доходи;
фізична особа – нерезидент, яка одержує доходи із джерелом їх походження в Україні, за винятком нерезидента, який має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені чинним міжнародним договором України, стосовно доходів, які він отримує безпосередньо від здійснення дипломатичної та прирівняної до неї діяльності;
податковий агент.

Як бачимо, до числа платників податку включено податкових агентів. Справа в тому, що згідно з п. 18.2 Податкового кодексу податкові агенти прирівняні до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені для платників податку.

Стосовно податку на доходи фізичних осіб податковими агентами є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які зобов’язані обчислювати, утримувати і сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам і нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу. [п.п. 14.1.180 ПК]

Об’єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). [ст. 163 ПК]

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зазначено в п. 164.2 Податкового кодексу. Доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, наведено у ст. 165 Податкового кодексу.

Розглянемо, за якими ставками оподатковуються доходи фізичних осіб. Статтею 167 Податкового кодексу встановлено такі ставки податку на доходи фізичних осіб:

- 15% - стосовно доходів, отриманих у тому числі, але не виключно, у вигляді зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат чи інших виплат і винагород, що виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з відносинами трудового найму і за цивільно-правовими договорами; виграші в державну і недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри, якщо сума таких доходів не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року;

- 17% - із суми перевищення зазначених вище доходів над 10-кратним розміром мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року. [п. 167.1 ПК];

- 5% стосовно:

доходу, що виплачується компанією, яка управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;
доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами);
доходу у вигляді процентів (дисконту), отриманих власником облігацій від їх емітента;
доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю і дохід, отриманий платником податків у результаті викупу (погашення) керівником сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;
доходу у вигляді дивідендів;
доходу в інших випадках, прямо визначених розділом IV Податкового кодексу [п. 167.2 ПК];

- 30% - стосовно доходів, нарахованих на користь резидентів або нерезидентів у вигляді виграшу чи призу (крім виграшу в державну і недержавну грошову лотерею та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) [п. 167.3 ПК];

- 10% щодо зарплати шахтарів, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб, в тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості – за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36 [п. 167.4 ПК].

Стосовно порядку сплати даного податку слід зазначити, що податок на доходи сплачується (перераховується) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу [п.п. 168.1.2 ПК]. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку на доходи. При наданні фізичній особі доходу в негрошовій формі або виплаті готівкою з каси податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування [п.п. 168.1.4 ПК].

Що стосується звітності щодо податку на доходи, на податкових агентів покладається обов’язок:

- подавати у строки, встановлені для податкового кварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу), податковий розрахунок, що має статус податкової декларації. Зазначені в ньому суми податку, що сплачується до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов’язань податкового агента і в разі неповної або несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом зі сплатою штрафів та пені;

- подавати у строки, встановлені для податкового місяця (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця), податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб про загальні суми доходів, які нараховано (виплачено, надано) на користь платників податків, та загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Форму такої декларації має бути встановлено центральним податковим органом.

1.2. Податок на землю

Згідно з Податковим кодексом України, земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно, об’єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності. [ст. 270 ПК]

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтями 272 – 280 Податкового кодексу регламентуються ставки податку на різні види земельних ділянок.

Існують пільги щодо сплати податку на землю. Від сплати податку звільняються:

інваліди першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи. [ст. 281 ПК]

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Щодо порядку обчислення плати за землю, варто зазначити, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. [п. 286.2 ПК]

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. [ст. 290 ПК]

1.3. Податок з власників транспортних засобів

Внаслідок прийняття Верховною Радою України 02 грудня 2010 р. Податкового кодексу України з 01 січня 2011 р. втратив чинність Закон України від 11.12.1991 р. «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Відповідно до пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу з 01.01.2011 року набрав чинності розділ VII «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу».

Згідно Податкового кодексу платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що є об’єктами оподаткування. [6]

Перша реєстрація транспортного засобу – це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Транспортні засоби, що використовувалися – це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Відповідно новий транспортний засіб – це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.

Для транспортних засобів, які є об’єктом оподаткування цим збором ставки збору залежать від типів транспортних засобів.

Від сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів звільняються:

будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;
дитячі будинки-інтернати;
пансіонати для ветеранів війни і праці;
геріатричні пансіонати;
реабілітаційні установи для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів;
легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб.сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України. [п. 235.1 ПК]

У випадку відчуження (зміні власника з вищеперелічених організацій на будь-якого іншого) транспортних засобів, перша реєстрація яких здійснена на пільгових умовах, нові їх власники зобов’язані сплатити збір у порядку і на умовах, передбачених Податковим кодексом. [п. 235.2 ПК]

Збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів за місцем реєстрації транспортних засобів відповідно до ставок, які діють на день сплати.

Платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі відсутності таких документів, перша реєстрація в Україні не проводиться. [п. 239.3 ПК]

1.4. Місцеві податки та збори як джерело доходів місцевих бюджетів

Місцеві податки і збори – це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов’язкові до сплати їх платниками на певній території.

Наявність місцевих податків та зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства тощо. [4]

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.

Згідно з розділом XII «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. передбачено 5 місцевих податків і зборів, зокрема:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
туристичний збір;
єдиний податок.

Детальніше кожен із цих місцевих податків та зборів розглянуто у

додатку А (база оподаткування, ставка податку (збору), строки сплати податку (збору), звітність).

Отже, нами були розглянуті такі види податків, як: податок з доходів фізичних осіб, податок на землю, податок з власників транспортних засобів та місцеві податки і збори. Ми з’ясували значення кожного з цих податків (зборів) у системі податків та зборів України.

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНИЙ ОГЛЯД СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Ми вже з’ясували, що податок з доходів фізичних осіб є одним з найвагоміших податків, який виконує важливу соціальну функцію. В Україні він пройшов довгу історію трансформацій та перетворень. Задля наповнення пустої державної скарбниці в нашій країні було апробовано і прогресивну, і пропорційну системи оподаткування особистих прибутків. Але пошуки оптимального варіанту наразі не увінчались помітним успіхом.

Зміни ставок податку на доходи фізичних осіб в Україні з 1991 року відбувались часто. Кабмін гарячково займався латанням дірок в держбюджеті. З 1 грудня 1993 р. до 1 жовтня 1994 р. задля наповнення казни запровадили найжорсткішу шкалу оподаткування з максимальною ставкою 90%. Але попри збільшення ставок майже вдвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян зменшились. Спрацювало правило Лаффера, яке говорить, що ріст податкового тиску вище оптимальної точки призводить до зменшення надходжень. [16]

В додатку Б наведений графік 2.1, на якому відображені частки податку з доходів фізичних осіб у доходах бюджету за 2002 – 2010 роки, та графік 2.2, який демонструє величину податку з доходів фізичних осіб в абсолютному вимірі за той самий період. Також наведена таблиця 2.1, яка містить дані щодо часток податку з доходів фізичних осіб у Зведеному бюджеті та ВВП України. За всіма цими даними проаналізуємо ситуацію, яка спостерігалась протягом 2002 – 2010 рр. в Україні стосовно податку з доходів фізичних осіб.

До 2004 року в Україні діяла прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10% та максимальною – 40%. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу, який вимірювався в кількості мінімальних зарплат. Чим більшим був дохід особи, тим вищу ставку податку застосовували до неї. Однак з 2004 року Україна перейшла на єдину пропорційну ставку оподаткування розміром 13% (з 2007 р. – 15%). З 2011 р. діє базова ставка розміром 15% для доходів, які за місяць не перевищують 10 мінімальних зарплат та 17% - для доходів понад 10 мінімальних зарплат. [12, с.79]

Впровадження пропорційної системи оподаткування доходів фізичних осіб пояснювалось потребою запровадити для всіх єдині правила гри та стимулювати інвестиційну активність заможних верств населення. Передбачалось, що нові податки виведуть доходи багатьох громадян із тіні. Проте, як показує статистика, запланованих завдань досягти не вдалось. Надходження від податку на особисті доходи громадян після скасування прогресивного оподаткування скоротились. Частка податку на доходи у ВВП, яка 2003 року досягла 5,1%, суттєво впала. Ще більш помітним є зменшення частки податку в доходах зведеного бюджету України та в структурі податкових надходжень. За останніми двома параметрами нам так і не вдалось повернутись до рівня 2003 року, коли діяла прогресивна система.

Щоправда, на графіку 2.2 ми бачимо, що в 2005 – 2008 рр. у абсолютних цифрах вдалось збільшити надходження податку з доходів фізичних осіб майже в 2,65 раза. Але співвідношення у структурі податкових надходжень майже не змінилось. Якщо в багатьох країнах світу податок на особисті доходи формує до 40% бюджету і відіграє провідну роль у його наповненні, то Україна демонструє значно нижчі результати (дані табл. 2.1).

Натомість перше місце у формуванні доходної частини бюджету в нашій країні займає ПДВ. Так, 2009 року його було зібрано на суму 84,59 млрд. грн. В 2010 році абсолютне лідерство ПДВ серед податкових надходжень зберіглось. Також вагому роль у наповненні української казни відіграє податок на прибуток підприємств. У структурі зведеного бюджету його частка майже дорівнює, а інколи й випереджає податок з доходів фізичних осіб.

Очевидним є те, що податок з доходів фізичних осіб в Україні не виконує своїх основних функцій. Його можливості ефективного впливу на економічний цикл та обсяги масового споживання є обмеженими. Крім того, цей податок не справляється зі своїм стратегічним завданням перерозподілу доходів між прошарками населення. Навпаки, податкове навантаження на громадян, котрі не мають високих доходів, серйозно зросло (від 10 до 15%). Саме на цю категорію населення зараз покладено основний тагяр сплати податку з доходів фізичних осіб. А ось заможні громадяни отримали максимально комфортні умови. Принцип рівності в Україні успішно працює в одній сфері: олігарх і робітник, який отримує мінімальну зарплату, платять майже однакові податки.

Отже, проаналізувавши тенденції, що спостерігалися протягом 2002 – 2010 рр. в Україні, можна зробити висновок про те, що існують певні негаразди у сфері оподаткування фізичних осіб. Для того, аби їх усунути та вдосконалити систему оподаткування доходів фізичних осіб, варто ознайомитися із зарубіжним досвідом оподаткування доходів фізичних осіб, обрати ті механізми, методи, які можна було б застосувати для української економіки, та, враховуючи вищесказане, визначити основні напрямки та шляхи вдосконалення оподаткування фізичних осіб в Україні.

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

У світі податок на доходи фізичних осіб посідає важливе місце в забезпеченні фінансової стабільності, соціальної справедливості та сталого економічного розвитку. Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов’язку – сплати податків. [11, с.36]