Органи самоорганізації населення: поняття, завдання, функції

План

Вступ

  1. Органи самоорганізації населення: поняття, завдання, функції
  2. Процедура створення органів самоорганізації населення
  3. Організаційно-правові аспекти функціонування органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування
  4. Форми взаємодії органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування

         Висновок

         Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Для розвитку демократії в  країні необхідно щоб її громадяни мали можливість вільно брати участь у суспільно-політичному житті держави, впливати на внутрішню та зовнішню державну політику, законотворення, брати участь у процесах державного будівництва та в інших сферах суспільної та державної діяльності.

Розвиток локальної демократії та реальна участь громадян у вирішенні  питань місцевого значення є однією з найважливіших умов побудови громадянського суспільства. А вирішення проблем  місцевого розвитку тісно пов’язане  з розвитком системи місцевого  самоврядування в Україні, однією зі складових якої є органи самоорганізації  населення.

Децентралізація управління, поява нових, складних соціальних проблем  призводять до перерозподілу соціальної відповідальності від держави на користь недержавних суб’єктів, одним з яких є органи самоорганізації населення. [12]

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про перспективність  розвитку системи органів самоорганізації  населення. Значною мірою це пояснюється  як розвитком процесів демократизації України, активізації могутнього соціального  потенціалу громадськості, так й  законодавчо визначеним дуалізмом  ОСН як організацій, що за призначенням є громадськими створеннями, але  наділені правом отримувати делеговані повноваження від місцевих рад, тобто  виконувати певні функції місцевої влади. [9]

В даній роботі висвітлюється  процес зародження та розвитку в Україні  органів самоорганізації населення  та виявлення механізмів захисту  громадою своїх прав, що є найважливішою  умовою побудови громадянського суспільства. Аналізуються особливості формування та функціонування органів самоорганізації  населення, форми взаємодії органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування.

 

  1. Органи самоорганізації населення: поняття, завдання, функції.

Реформа системи місцевого  самоврядування є одним з головних приорітетів державної політики в сучасній Україні. Країні як повітря потрібен соціально активний і політично відповідальний громадянин, а створення політико-правових умов для зміцнення громадянського суспільства є одним із завдань державної політики. [1]

Досвід розвинених європейських держав підтверджує прямі взаємозв’язки  між рівнем залучення громад, їх участі в процесі розробки і реалізації пріоритетних програм місцевого  соціально-економічного розвитку й  високими соціальними показниками  якості життя населення. Таким чином, рівень участі громадськості та її самоорганізація в системі місцевого  самоврядування є базовою умовою ефективних стратегій державної  влади, спрямованих на соціальний і  економічний розвиток регіонів країни. [2]

Самоорганізації населення, як унікальній соціальній характеристиці суспільства було присвячено безліч наукових досліджень, серед них необхідно  відмітити праці Е.Дюркгейма, Д.Маркса, Г.Спенсера. Питання механізмів державного сприяння самоорганізації населення на національному і регіональному рівні розглядаються такими вітчизняними вченими, як Г.Атаманчук, В.Бабаєв, В.Бакуменко, В.Кравченко, В.Куйбіда, О.Оболенський, В.Ребкало, А.Ткаченко та інші.

Органи самоорганізації  населення представляють собою  форму безпосереднього самоврядування, яке реалізується шляхом самостійного вирішення проблем місцевого значення. Даний орган є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. [3]

Роль органів самоорганізації  населення в системі місцевого самоврядування поступово збільшується. Вони виконують різні функції, які спрямовані на забезпечення життєдіяльності населення на певній території. Згідно з діючим законодавством органи самоорганізації населення наділені статусом самостійного суб’єкта місцевого самоврядування, що дає змогу вирішувати питання соціального, економічного та культурного життя громадян. Вони відображають рівень демократизації на місцевому рівні й у державі зокрема. Досвід демократизації українського суспільства підтверджує, що демократія бере початок «знизу», тобто з особистої участі громадян у розв’язанні конкретних життєвих питань, котрі безпосередньо стосуються умов їхнього життя. Таким чином, ОСН є необхідною ланкою реалізації зв’язку між жителями певної локальної території та місцевою владою. Але нині ці органи законодавством України не наділені правом реально впливати на ситуацію на місцях.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про органи самоорганізації  населення» основними завданнями органів  самоорганізації населення є:

  • створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
  • задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
  • участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Через функції органів  самоорганізації населення здійснюється реалізація вище зазначених завдань. Функції  покладені на ці органи, випливають із сутності функцій місцевого самоврядування, співвідносячись як ціле та частина і спрямовані на вирішення завдань місцевого значення. Функції місцевого самоврядування розглядають як основні напрямки діяльності його суб’єктів по вирішенню питань місцевого значення, які зумовлені роллю і призначенням цього інституту в суспільстві. Кожен суб’єкт місцевого самоврядування, в тому числі й органи самоорганізації, здійснює його функції, і функції ОСН є похідними від функцій місцевого самоврядування.

Функції органів самоорганізації  населення – це основні напрямки й види їх діяльності щодо участі у  вирішенні питань місцевого значення, зумовлених соціальним призначенням цих  органів, їх роллю в суспільстві, а також завдань, передбачених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування й органи самоорганізації населення, статутами територіальних громад, положеннями про такі органи та іншими нормативними актами.

За формами діяльності можна вирізнити такі функції  ОСН, як правотворча, правозастосовча, установча, контрольна і правоохоронна.

Правотворча функція полягає  в тому, що органи самоорганізації  в межах своїх повноважень  приймають рішення не тільки організаційно-розпорядчого, але й нормативного характеру. Якщо рішення цього органу не відповідають чинному законодавству або прийняті з питань, не віднесених до повноважень  органу, вони зупиняються відповідною  радою з одночасним зверненням до суду про їх скасування.

Правозастосовча функція тісно пов’язана з правотворчою, оскільки зумовлена реалізацією їх повноважень, в тому числі шляхом видання правозастосовчих актів. Ця функція знаходить відбиття в сприянні додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, рішень прийнятих місцевими референдумами.

Органи самоорганізації  виконують установчу функцію. Реалізуючи її, ці органи вирішують питання  щодо переліку, чисельності та складу комісій у разі їх створення, для  забезпечення своєї роботи.

Правоохоронна функція реалізується в повноваженнях ОСН щодо охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення законності і правопорядку, сприяючи діяльністю правоохоронним органам в охороні громадського порядку.

Сутність контрольної  функції органів самоорганізації  населення полягає в тому, що ці органи:

  • контролюють якість наданих громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації, житлово-комунальних послуг і якість проведених у цих будинках ремонтних робіт;
  • можуть брати участь у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;
  • сприяють захисту прав, свобод та інтересів жителів у межах території діяльності органу самоорганізації. 

Практика селища Старий Мерчик показала: якщо органи самоорганізації  спілкуються з депутатами місцевих рад, а вони переймаються проблемами населення не тільки під час виборчої компанії, то це дає можливість «повернути депутатів обличчям до людей» тоді жителі обирають тих депутатів, які  дійсно представляли інтереси відповідної  територіальної громади та її членів. [4]

  За об’єктами впливу можна вирізнити політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, ідеологічну, виховну, інформаційну функції ОСН.

Політична функція органів  самоорганізації виявляється в  забезпеченні реалізації громадянами  конституційного права брати  участь в управлінні державними та громадськими справами. Шляхом створення  органів самоорганізації вони беруть участь у здійсненні місцевого самоврядування, й відповідно у вирішенні питань місцевого значення.

Економічна функція спрямовується  на утворення локального сектора  економіки і полягає в можливості внесення ОСН у встановленому  порядку пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку та проектів місцевих бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Соціальна функція знаходить  свій прояв у діяльності органів  самоорганізації населення щодо обладнання дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами, організації  допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям загиблих воїнів, малозабезпеченим і багатодітним, дітям-сиротам, дітям  позбавлених батьківського піклування, внесення пропозицій з цих питань до органів місцевого самоврядування, ведення обліку громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності ОСН.

Культурна функція полягає  у наданні допомоги навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури та спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої й виховної роботи серед населення, в розвитку художньої  творчості, фізичної культури та спорту, організації на добровільних засадах  участі населення у здійсненні заходів  з охорони пам’яток історії і  культури.

Екологічна функція полягає  в організації на добровільних засадах  участі населення у здійсненні заходів  з охорони довкілля, ліквідації наслідків  стихійного лиха, проведенню робіт  з благоустрою, озелененню й утриманню  в належному стані садиб, дворів, вулиць, майданів, парків, кладовищ, братських  могил.

Виховна функція пов’язана з формуванням політичної свідомості і активності членів територіальної громади, підвищенням їх правової культури.

Інформаційна функція  полягає в інформуванні громадян про діяльність цих органів, в  організації обговорення проектів його рішень з найважливіших питань.

Можна виділити прерогативні функції, які випливають зі статусу даних органів, - представницьку та інтегративну. Перша полягає в тому, що органи представляють інтереси жителів, які мешкають у межах території їх діяльності. Органи самоорганізації найбільше наближені до населення, тому дрібні поточні питання і проблеми життєдіяльності їм краще відомі, ніж депутатам місцевих рад. Їхня діяльність дозволяє залучити до вирішення проблем місцевого значення широку громадськість, здійснювати пошук оптимальних шляхів соціально-економічного розвитку території.

Представницька функція  полягає у сприянні депутатам  відповідних рад в організації  зустрічей з виборцями, прийому  громадян, представництві разом з депутатами інтересів жителів будинку, вулиці, села, селища, міста у відповідній місцевій раді, розгляді звернень громадян, веденні прийому громадян, внесення пропозицій членів територіальної громади до проектів місцевих програм.

  1. Процедура створення органів самоорганізації населення.

Процес створення та реєстрації визначений Законом «Про органи самоорганізації  населення», крім того, кожна стадія створення пов’язана із тими чи іншими адміністративними процедурами, які впливають на успішну реєстрацію.

Етапами створення органу самоорганізації населення можна  назвати такі:

  • ініціювання створення органу самоорганізації;
  • подання заяви до місцевої ради щодо створення органу;
  • надання дозволу на створення органу самоорганізації населення сільською, селищною, міською, районною у місті радою;
  • загальні збори жителів за місцем проживання щодо затвердження Положення та обрання органу самоорганізації населення;
  • проведення державної реєстрації органу самоорганізації населення.

Також виділяють ще 2 етапи  у разі реєстрації як юридичної особи: легалізація шляхом реєстрації та реєстрація юридичної особи (внесення відомостей до державного реєстру) або легалізація  шляхом повідомлення. Переважно органи самоорганізації обирають спосіб реєстрації юридичної особи і навіть експерти Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення вказують, що якщо дотримуватись усіх етапів створення органу самоорганізації  населення як це передбачено законодавством, реєстрація ОСН є найлегшим способом.

Порядок ініціювання визначений статтею 8 Закону про органи самоорганізації населення. З ініціативою про створення органу самоорганізації до сільської, селищної, міської, районної у місті ради можуть звернутися збори жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь не менше 50% жителів відповідної території, які мають право голосу. [13] Такими територіями можуть бути для сільського, селищного комітету – в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради; вуличного, квартального комітету – в межах території кварталу, кількох, однієї або частини вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови; комітету мікрорайону – в межах території окремого мікрорайону; будинкового комітету – в межах будинку в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів; комітету району в місті – в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не співпадають з межами діяльності районної у місті ради. Закон не регламентує порядку скликання таких зборів щодо ініціювання створення органів самоорганізації. У деяких містах прийняті положення про порядок проведення загальних зборів за місцем проживання громадян, статути окремих міст визначають особливості скликання таких зборів щодо ініціативи створення органу самоорганізації населення. Якщо є такі локальні акти, які визначають особливості скликання та проведення цих зборів, потрібно їх враховувати у кожному конкретному випадку, також слід вказати, що вони можуть і суперечити законам України.  Закон не передбачає на цьому етапі обов’язку запрошувати представників місцевої ради на збори щодо створення ОСН. Тому це не можна визнавати як порушення процедури ініціювання створення ОСН. Правова природа ОСН зумовлює наявність певного погодження та договору між місцевою радою та ОСН, адже це не громадська організація. Одним з принципів створення є надання дозволу на його створення, наділення частиною публічних повноважень. Варто направити офіційне звернення до голови ради та ради із повідомленням про те, що відбудуться такі збори, де вони проводитимуться, що планується розглядати питання про створення ОСН від активу створення органу самоорганізації. [5, с.122]

Відповідно до положень Закону про органи самоорганізації, ініціативна  група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті ради заяву  про створення ОСН, протокол зборів жителів за місцем проживання про  ініціювання створення ОСН із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного ОСН, а також список учасників зборів жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені по батькові, року народження, серії і номера паспорта та домашньої  адреси кожного учасника зборів жителів. Закон не визначає обов’язкових реквізитів та вимог до зазначення даних у цій заяві, тому слід виходити із загальних положень про звернення громадян.

Питання про створення  ОСН, внесене на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті  ради, розглядається на найближчому  засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів жителів за місцем проживання. У рішенні ради про надання дозволу на створення ОСН мають бути обов’язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в межах якої має діяти ОСН. Відповідно до ст.10 Закону, організація проведення зборів жителів за місцем проживання, як правило, покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Орган самоорганізації населення  обирається зборами жителів за місцем проживання. Обрання здійснюється на основі загального, рівного виборчого  права шляхом таємного голосування  жителів, які на законних підставах  проживають на відповідній території. Застосовується віковий ценз – право  голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх проведення 18 років, критерій дієздатності – не мають права голосу жителі, яких визнано судом недієздатними, критерій осілості – мають право голосу жителі, які на законних підставах  проживають на відповідній території.  Питання які повинні бути вирішені на зборах жителів за місцем проживання відповідно до Закону:

  • затвердити Положення про орган самоорганізації населення;
  • визначити загальний склад ОСН;
  • обрати ОСН, у складі керівника, заступника керівника, секретаря, інших членів, тому голосування загальних зборів має бути по кожному з представників «цього складу».

Збори жителів на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті ради про створення  органів самоорганізації населення  відповідно до Конституції та законів  України, інших нормативно-правових актів, актів та рішень  відповідних органів місцевого самоврядування затверджують Положення про ОСН. У Положенні повинен бути закріплений перелік таких положень:

  • назва та юридична адреса ОСН;
  • основні завдання та напрями діяльності ОСН;
  • права та обов’язки членів ОСН;
  • територія, у межах якої діє ОСН;
  • строк повноважень ОСН та порядок їх дострокового припинення;
  • порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності;
  • порядок припинення діяльності ОСН;
  • інші питання, пов’язані з діяльністю ОСН.

Оскільки Закон прямо  передбачає необхідність керування  іншими нормативно-правовими актами та актами локальної нормотворчості у формуванні положення про орган самоорганізації, слід враховувати не тільки закони України, інші нормативно-правові акти, але і можуть щодо цього питання містити певні положення, наприклад, статут територіальної громади, рішення органів місцевого самоврядування, наприклад певні положення чи інші акти.

Легалізація органу самоорганізації  населення є обов’язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи. Реєстрація здійснюється виконавчим комітетом відповідної ради. Законом визначено перелік документів, які подаються на реєстрацію: заява уповноважених зборами жителів за місцем проживання представників; копія рішення відповідної ради про надання дозволу на створення ОСН; протокол зборів жителів за місцем проживання з рішеннями про обрання членів ОСН та його персональний склад, про затвердження Положення, про обрання уповноважених представників для проведення реєстрації органу самоорганізації населення; Положення затверджене зборами жителів за місцем проживання; персональний склад членів органу самоорганізації населення із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, року народження, місця проживання. ОСН можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідного виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. У випадку такого способу легалізації, орган самоорганізації не набуває статусу юридичної особи. Закон не передбачає підстав для відмови у легалізації ОСН таким способом.

Заява про реєстрацію органу самоорганізації населення розглядається  реєструючим органом у місячний термін з дня подання всіх необхідних документів відповідно до вимог Закону. Про результати розгляду заяви реєструючий орган повідомляє уповноважених зборами у 10-денний термін з дня прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації. Фактично, це необґрунтовано збільшує терміни реєстрації органів самоорганізації населення. Реєстручий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих на реєстрацію документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації. Підстави для відмови чітко визначені в Законі, зокрема це обрання органу самоорганізації з порушенням вимог Конституції України, Закону «Про органи самоорганізації населення», Закону «Про місцеве самоврядування» та інших нормативно-правових актів. Таким чином, якщо уповноважені особи зборами подадуть не повний пакет документів, у цих документах будуть неточності, має проводитись «перевірка відомостей», Закон не передбачає підстав для відмови у легалізації у такому випадку. Відповідно до ст.9 Закону «про органи самоорганізації населення» рішення сільської, селищної, міської, районної у місті ради про відмову у наданні дозволу на створення ОСН може бути оскаржено до суду у встановленому законом порядку.

 

 

 

 

 

 

  1. Організаційно-правові аспекти функціонування органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування

Органи самоорганізації  населення діють на підставі Конституції  України, Закону України «Про органи самоорганізації населення» та інших  законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних  і місцевих органів виконавчої влади, рішень відповідних органів місцевого  самоврядування, рішень місцевого самоврядування, статутів територіальних громад, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, виданих  у межах повноважень цих органів  і посадових осіб, положень про  органи самоорганізації населення, рішень зборів жителів за місцем проживання, які їх обрали.

Органами самоорганізації  населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Орган самоорганізації створюється за територіальною ознакою. Територією, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган.

Для вирішення конкретних завдань орган самоорганізації  населення наділяється місцевою радою власними і делегованими повноваженнями. Власні повноваження надаються цьому органу під час його створення, виходячи з загального переліку повноважень, передбачених ст.14 Закону України «Про органи самоорганізації населення». До них, відносяться наступні повноваження:

  1. представляти разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;
  2. сприяти додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами;
  3. вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів;
  4. організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо;
  5. організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони пам’яток історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів, комунальних мереж, об’єктів загального користування із дотриманням встановленого законодавством порядку проведення таких робіт;
  6. здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт;
  7. надавати допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури та спорту;
  8. організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбовців, малозабезпеченим та багатодітним сім’ям, а також самотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування, вносити пропозиції з цих питань до органів місцевого самоврядування;
  9. надавати необхідну допомогу органам пожежного нагляду в здійсненні протипожежних заходів, організовувати вивчення населенням правил пожежної безпеки, брати участь у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;
  10. сприяти відповідно до законодавства правоохоронним органам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;
  11. розглядати звернення громадян, вести прийом громадян;
  12. вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації;
  13. сприяти депутатам відповідних місцевих рад в організації їх зустрічей з виборцями, прийому громадян і проведенні іншої роботи у виборчих округах;
  14. інформувати громадян про діяльність органу самоорганізації населення, організовувати обговорення проектів його рішень з найважливіших питань.

Орган самоорганізації населення  набуває власних повноважень  з моменту його легалізації і  не може бути позбавлений їх до припинення діяльності у встановленому законодавством порядку.  

Делеговані повноваження являють собою частину власних  повноважень місцевої ради, яка передається  за рішенням ради ОСН додатково з  одночасною передачею необхідних для  її здійснення матеріально-фінансових та інших ресурсів. Вони можуть передаватися органу самоорганізації протягом усього терміну його повноважень. Місцева рада здійснює контроль за виконанням таких повноважень. Вона не може делегувати ті повноваження, які віднесені законом до її виключної компетенції. Якщо місцева рада, покладаючи на орган самоорганізації населення делеговані повноваження, не забезпечує їх виконання фінансами та майном, збори жителів за місцем проживання, на яких обирався цей орган, можуть на цій підставі звернутися до відповідної ради про виключення такого повноваження з числа делегованих органу самоорганізації населення.

Матеріально – фінансова  основа органу самоорганізації населення  включає в себе майно, яке перебуває  у комунальній власності територіальної громади і надане за рішенням місцевої ради в оперативне управління цьому органу, а також фінансові кошти, що формуються з коштів місцевого бюджету, які передаються ОСН місцевою радою для здійснення наданих йому повноважень, добровільних внесків фізичних та юридичних осіб, надходжень з інших джерел, не заборонених законодавством, в тому числі й отримані шляхом самооподаткування жителів відповідної території. ОСН можуть використовувати надані їм майно та фінансові кошти лише на здійснення закріплених за ними повноважень. Контроль за фінансово-господарською діяльністю цих органів здійснюється загальними зборами жителів відповідної території, місцевою радою, її виконавчими органами та відповідними органами державної влади.

Основною організаційною формою роботи органу самоорганізації  населення є засідання. Вони скликаються  керівником цього органу або його заступником за необхідністю, але  не рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу органу. Органи самоорганізації з питань, віднесених до їх компетенції, більшістю голосів своїх членів від загального їх складу приймають рішення організаційно-розпорядчого характеру. Ці рішення з підстав їх невідповідності чинному законодавству або наданим повноваженням можуть бути за рішенням місцевої ради зупинені з одночасним зверненням до суду щодо їх скасування. Ці органи мають колегіальний характер. Його члени виконують свої обов’язки на громадських засадах, але за рішенням зборів жителів керівник та секретар органу самоорганізації населення можуть працювати в ньому і на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів цього органу. Організовує роботу органу його керівник. Він очолює орган і наділений повноваженнями у здійсненні організаційно-розпорядчої діяльності. Керівник органу самоорганізації скликає і проводить його засідання, підписує документи, організовує виконання рішень, представляє цей орган у відносинах з фізичними і юридичними особами, виконує доручення органу, розпоряджається належними органу самоорганізації коштами, а також здійснює й інші повноваження, визначені законодавством та положенням про цей орган. У разі відсутності керівника або неможливості виконання ним своїх обов’язків з інших причин його повноваження виконує заступник керівника або секретар в порядку, передбаченому положенням про цей орган. Секретар органу самоорганізації організовує підготовку засідань органу та питань, що виносяться на його розгляд, забезпечує ведення діловодства, своєчасне доведення до зацікавлених осіб рішень органу самоорганізації, контролює їх виконання, а також виконує й інші обов’язки.

Органи самоорганізації населення: поняття, завдання, функції