Организация учета

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра бухгалтерського обліку

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни " Організація обліку"

Виконала студентка заочного факультету спеціальності 7.03050901

2-ї  групи

Макарова Т. Г.

Номер залікової книжки 016203

Перевірив д.е.н., професор

Пилипенко А. А.

Харків, ХНЕУ. 2014 

Вступ

Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні промисловістю. Облік відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є підґрунтям для прийняття управлінських рішень.  
Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процесприйняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів.  
Економічні дослідження радянського періоду з проблем оборотних активів, стосувались, як відомо, командно-адміністративних методів господарювання. У пострадянський період ціла низка проблем, пов’язаних з діяльністю підприємств в умовах переходу до ринку, в тому числі проблема руху й ефективності використання оборотних активів, досі залишається мало дослідженою.  
Проблеми методології, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених. Проте, відсутня єдина методика аналізу оборотних активів підприємств, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок. Існує необхідність у створенні такої методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки чітко визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічноефективною з точки зору співвідношення “вигода - витрати”. Зазначене вище ще раз підтверджує актуальність теми дослідження та практичну значимість роботи.  
В обліку оборотних активів проблемними питаннями є:  
–       з’ясування значення категорії “оборотні активи” в обліково-економічній літературі;  
–       неузгодженість між економічними термінами “оборотні кошти”, “оборотні активи” та “оборотний капітал”;  
–       методологічні аспекти відображення оборотних активів в системі рахунків бухгалтерського обліку;  
–       класифікація оборотних активів як об’єктів обліку;  
–       методика аналізу наявності та ефективного використання оборотних активів, складання управлінської звітності тощо.  

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Оборотні активи  в економічній системі підприємства

Приєднання України до світового економічного простору викликає активні зміни у системах бухгалтерського обліку, економічного аналізу, господарського контролю. Проте окремі методологічні питання залишаються неврегульованими, у тому числі питання організації та проведення аналізу оборотних активів.  
Для підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.  
Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання аналізу оборотних активів слід відзначити таких зарубіжних вчених як Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж, Е.С. Хендріксен , а також вітчизняних Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Грабова, Ю.К.  Гришкунайте, Н.В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О.Д. Василика, проф. Н.В. Колчина , Д.С. Молякова та ін. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л.В. Пан, Р.С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г.О. та інших вчених.  
Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять “оборотний капітал”, “оборотні кошти” та “оборотні активи”, а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.  
Проаналізувавши поняття “оборотні активи” в різних літературнихджерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:  
1)  сукупність оборотних фондів та фондів обігу;  
2)  оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;  
3)  активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті або будуть перетворені на гроші протягом одного року;  
4)  гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення. 
Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.  
Глен А. Велш, Н.М. Грабова, А.Г. Загородній, Н.В. Колчина, А.Ф. Кондратьєва, Е.С. Хендриксен, Р.Л. Хом’як та ін. під оборотними коштами розуміють грошові ресурси, що авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції. Таке трактування, на перший погляд, істотно відрізняється від тих, що наводяться в західних виданняхз фінансового менеджменту. Насправді, в них є багато спільного як за змістом, так і за методами впливу на об’єкт управління, в ролі якого в даному випадку виступає власний капітал.  
Часто у вітчизняній літературі поняття “обігові кошти”, “оборотні кошти” та “оборотний капітал” ототожнюються (А.Н. Бородавкін, Д.С. Моляков, Р. Сорока) це свідчить про ідентичність на їхню думку даних понять.  
З політ економічної точки зору розглядались поняття основного (постійного) і оборотного капіталу. Витрати господаря на постійний і оборотний капітали різні, вважали вчені: витрати на останній відновляються після кожного обороту, а капітал постійний, служачи для багатьох оборотів, вимагає тільки виправлень, налагодження, що обходиться набагато дешевше, ніж повне його поновлення.  
В політичній економії капіталом називаються певні майнові блага, створені виробництвом та призначені слугувати для подальшого виробництва. У вченні про окреме господарство капітал – це  абстрактна цінність всіх зібраних підприємством ресурсів. В обліку капітал – це частина пасиву, що показує долю власника в засобах підприємства. Тобто капітал є власним джерелом коштів, ресурсів підприємства.  
Таким чином оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами.  
Оборотний капітал і оборотні кошти – взаємопов’язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов’язань, що є цілком нормальним.  
Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал – це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов’язаннями.  
Оборотні кошти – авансована підприємством в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (за мінусом амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.  
В літературі також зустрічається поняття “оборотні засоби” (В.Н. Копоруліна, С.В. Мочерний), під яким розуміють те ж, що під оборотними коштами визнають інші автори. Однак таке визначення є некоректним перекладом з російської мови терміну “оборотные средства”. Слово “средства” в російській мові має два значення:  
1)  сукупність грошей, кредитів, капіталів; знаряддя для здійснення якої-небудь діяльності;  
2)  способи дії для досягнення будь-чого.  
В даному випадку мова йде про перше значення даного слова і тому доцільним є переклад “оборотные средства” на “оборотні кошти”, оскільки “засоби” висвітлюють значення слова “средства” в другому випадку.  
Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов’язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.  
Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов’язані з підготовчими до виробництва  роботами  в  сезонних  галузях  промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.  
Інший елемент оборотних коштів – фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні крогообороту засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.  
Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством”, – зазначає А.И. Лозинський. До оборотних виробничих фондів належатьвиробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі,витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу – готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість. Тобто оборотні фонди та фонди обігу є сукупністю, абстрактними поняттями і в обліку їм відповідають оборотні активи, оскільки за П(С)БО 2 “Баланс”, “оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”.  
Необхідно також відрізняти від поняття “оборотні кошти” поняття “ресурси”, оскільки оборотні кошти є лише однією зі складових ресурсів, які об’єднують кошти, запаси, можливості, джерела засобів.  
Тобто обороні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку – оборотними активами.  

 
Необхідно зазначити, що також можна зустріти в публікаціях трактування поняття “оборотні кошти” як позначення частини оборотних активів – грошових коштів. Але поняття “оборотні кошти”, на наш погляд, не можна використовувати в такому значенні, оскільки грошові кошти є лише однією з форм існування оборотних коштів, що видно з рис. 1.1.  
Елементи оборотних коштів є складовими безперервного потоку господарських операцій. На початковій стадії (постачання) обороту оборотні кошти авансуються у формі грошових коштів та переходять у форму виробничих запасів; на другій стадії (виробництво) – виробничі запаси передаються у виробництво, результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу, тобто ресурси перетворюються на продукцію,роботи або послуги; на третій стадії (реалізації) оборотні кошти знову отримують форму грошових коштів. Крапки в схемі означають, що обіг оборотних коштів перервано, але процес кругообігу триватиме в іншій сфері. Характерною особливістю оборотних коштів є те, що при нормальному функціонуванні підприємства вони не полишають виробничу сферу – оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства.  
Таким чином, оборотні кошти є фінансовою категорією, яка виступає проміжною ланкою між пасивом та активом балансу. Неправильним є трактування оборотних коштів як частини оборотних активів, оскільки оборотні кошти — це авансовані підприємством кошти в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (в обліку – оборотні активи), які опосередковують їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.  
У процесі діяльності підприємства окремі складові оборотних активів знаходяться на різних стадіях і в різних формах, тому склад оборотних активів можна представити у вигляді рис. 1.2. 

Оборотні активи підприємства. 

Рис. 1.2. Склад оборотних активів підприємства  
Одна частина оборотного капіталу знаходиться  у виробничих запасах, інша частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва, а третя у вигляді готової продукції. Щодо капіталу обігу, то він представлений у вигляді грошових коштів, готової продукції та коштів у розрахунках.  
 
РОЗДІЛ І.  
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ 
 
1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ  
Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинно мати в своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі в процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні. В основі такого поділу лежать відмінності в русі вартості засобів праці і предметів праці. 
Матеріальною основою виробництва с виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. В процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту. 
Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва, споживаються в одному виробничому циклі та їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Вони представляють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва. 
Фонди обігу, хоча і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, але є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їх функціонування створює передумови для виділення їх в самостійне поняття "фонди обігу". 
Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства. 
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім - на виробничу і знову на товарну і грошову. Тобто, кругообіг оборотного капіталу відбувається за схемою: 
Г — Т ... В... - Т1 — Г2, 
де Г - грошові кошти, які авансуються господарюючими суб'єктами; 
Т - засоби виробництва; В - виробництво; Т, - готова продукція; 
Г2 - грошові кошти, одержані від продажу продукції, що включають в себе реалізований прибуток. 
Крапки (...) означають, що обіг капіталу перервано, але процес його кругообігу триватиме в сфері виробництва. 
Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації. 
Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу складають єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні активи. 
Отже, оборотний капітал (оборотні активи) - це сукупність коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції. 
Оборотні активи, як і інші фінансові категорії, розкривають свою сутність при виконанні відповідних функцій : оборотної і платіжно-розрахункової. 
Виробнича функція забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів. Платіжно-розрахункова функція оборотних активів передусім впливає на стан тієї частини коштів, яка вилучена до сфери обігу, впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг. Як свідчить вітчизняний досвід, в умовах розвитку ринкових відносин від платіжно-розрахункової дисципліни, своєчасності і повноти платежів, і, відповідно, прояву зазначеної функції оборотних активів залежить загальний платіжний стан підприємства. 
Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. 
Структура оборотних активів це питома вага вартості окремих статтей оборотних виробничих фондів І фондів обігу в загальній сумі оборотних активів. 
Склад і класифікація оборотних активів наведені на рисунку _____. 
На кожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу ви ґрат на виробництво продукції, що виготовляється, матеріально-технічного постачання тощо. Наприклад, в середньому в структурі оборотних активів промисловості окремі їх елементи складають: 
виробничі запаси – 60 %; 
в т. ч. матеріали і сировина - 40 %; 
незавершене виробництво – 21 %; 
витрати майбутніх періодів – 4 % тощо. 
Стан, склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції f важливим індикатором комерційної діяльності і підприємства. 
Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дозволяє не лише краще управляти ними, але і концентрувати увагу саме на тих ділянках, де повинно бути забезпечено найефективніше їх використання. 

1.2 Проблеми обліку оборотних активів

Однією з проблем в ході обліку активів є віднесення об’єктів до оборотних чи необоротних. Системне вивчення інформації вимагає її класифікації, цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі.  
Правильна класифікація інформації спрощує роботу аналітика через надання важливої, конкретної інформації. Класифікація та групування даних призводить до втрати взаємозв’язків тарозуміння залежностей, тому класифікація повинна враховувати певні інтереси та бути доцільною при відповіді на певне питання.  
З огляду на визначення оборотних активів в П(С)БО 2: “Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”, можна зробити висновок про наявність великої кількості проблем лише у визначенні поняття “оборотні активи”.  
Також існує проблема щодо складу МШП. Згідно п. 6 П(С)БО України для цілей бухгалтерського обліку запаси включають МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Крім того, П(С)БО 9 “Запаси” не містить переліку МШП, тому підприємства самі встановлюють і відображають в наказі про облікову політику склад МШП.  
Однією зі сторін проблеми, пов’язаної з організацією аналізу на підприємстві, є складна система цін на оборотні активи. Доцільно було б, на наш погляд, ретельно дослідити її основні аспекти. Вивчаючи порядок використання облікової ціни, оптових договірних цін, зазначимо, що застосування таких цін на підприємстві забезпечує єдність синтетичного й аналітичного обліку. Вважаємо, що з розвитком ринкових відносин стабілізуватимуться і договірні ціни, а це сприятиме спрощенню методики обліку.  
Оцінка оборотних активів, що надходять здійснюється в обліку на основі історичної собівартості, яка передбачає підрахунок всіх витрат на виробництво та придбання. При вибутті запасів Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено п’ять методів оцінки, кожен з них має свої переваги та недоліки, що зумовлює їх використання підприємствами в залежності від поставленої мети. За умови використання методу середньозваженої собівартості, використані запаси рівномірно включаються до собівартості чи фінансового результату та відображається більш реальний прибуток.  
Щодо витрат майбутніх періодів, то враховуючи факт, що чітких рекомендацій щодо формування та обліку витрат майбутніх періодів немає, підприємства можуть самостійно вирішувати, які витрати включати до складу витрат майбутніх періодів, а також визначати терміни списання цих витрат. З огляду на це статті, віднесені до витрат майбутніх, одні можуть бути віднесені до оборотних активів, інші – до необоротних.  
 Виявлення важливих та нагальних проблем аналізу оборотних активів, що потребують вирішення, є важливим для підприємства, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньої аналітичної системи інформації щодо оборотних активів для цілей управління.  
Таким чином методика проведення аналізу залежить від обраних підприємством методів нарахування резерву сумнівних боргів, методів списання запасів, віднесення вартості списаних на витрати у фінансовому обліку запасів до валових витрат в податковому обліку.  
Необхідно зазначити, що порядок формування витрат у фінансовому обліку дає широкі можливості для вуалювання доходів шляхом здійснення недоцільних витрат, а формування валових витрат в податковому обліку у зв’язку зі своєю направленістю на збільшення бази оподаткування передбачає жорсткий порядок формування валових витрат та цим стимулювання, наприклад, до вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.  
Питання аналізу оборотних активів потребує подальшого дослідження, зокрема в частині адаптації нормативного регулювання до деяких практичних аспектів аналізу оборотних активів на підприємствах. 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі аналізу показників  ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання  оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:  
1) передвиробничу стадію;  
2) виробничу стадію (незавершене виробництво);  
3) реалізаційну стадію.  
Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення  оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.  
Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:  
·        прискорення і здешевлення перевезень;  
·        поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;  
·        застосування більш точного нормування витрат матеріалів;  
·        скорочення невиробничих затрат матеріалів;  
·        повторного використання відходів виробництва.  
На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:  
·        заміна дорогих матеріалів більш дешевими;  
·        заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.  
Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов’язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.  
Наступна стадія виробнича. Погоджуємося  з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:  
·        упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;  
·        зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;  
·        застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним  управлінням, гнучких виробничих систем;  
·        підвищення змінності виробництва.  
Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов’язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.  
До факторів, що безпосередньо пов’язані з роботою підприємства  належать якість і номенклатура продукції,  обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.  
До факторів, що пов’язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції   до споживачів.  
Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.  
Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим  напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:  
·        економічно обґрунтований вибір сировини;  
·        підвищення коефіцієнта використання матеріалів;  
·        комплексне використання сировини і відходів виробництва;  
·        підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;  
·        удосконалення конструкцій виробів;  
·        удосконалення виробничих процесів;  
·        впровадження нової прогресивної технології;  
·        застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.  
Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.  
Таблиця 3.1  
Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів 

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та  найефективнішим.  
Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.  
Важливим завданням  для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.  
Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).  
 
Висновок

В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.  
Активи підприємства – це майнові об’єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду – дохід підприємству.  
У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи – це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.  
Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов’язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.  
У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим. 

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.  
Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.  
МСБО не вимагають дотримуватись визначеного переліку або формату, в якому мають подаватись статті активу в балансі. В різних країнах статті активу балансу традиційно розміщуються або у порядку від найбільш до найменш ліквідних (США, Канада), або у зворотному порядку (Велика Британія, країни СНД).  
Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:  
·        грошових коштів;  
·        еквівалентів грошових коштів;  
·        виробничих запасів;  
·        незавершеного виробництва;  
·        запасів готової продукції;  
·        товарів;  
·        фінансових інвестицій;  
·        дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.  
Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по різному:  
1.     Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.  
2.     Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.  
3.     Дебіторська заборгованість – це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.  
4.     Непряме надходження грошових коштів – може відбутися: шляхом отримання активів, погашення зобов’язань, здійсненням не грошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо. 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. 

Вирішення завдання сприяє формуванню технологічної компетенції через розкриття умінь ПФ.С.06.ПП.Н.08, ПФ.Д.11.ЗП.О.21 та задач ПФ.С.07.

1.1 Необхідно визначити форму  організації бухгалтерського обліку, яка використовується на підприємстві ВАТ «Турбоатом» , виходячи з дозволених законодавством варіантів.

На підприємстві ВАТ «Турбоатом» використовується журнальна форма обліку.

Сутність журнальної форми бухгалтерського обліку полягає в тому, що на підприємстві групувати дані первинних документів всі господарські операції реєструють у відповідних журналах і відомостях.

1.2 Відобразить Вкажить графічно організаційну побудову бухгалтерії Вашого підприємства. форму (централізована або децентралізована) організаційної побудови, структуру бухгалтерії та тип організаційної структури (лінійна, лінійно-штабна, функціональна, тощо).

Форма організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві визначається самостійно згідно з Законом України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Форма організації бухгалтерського обліку на підприємстві - це ведення бухгалтерського обліку бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером, децентралізована. Тип організаційної структури лінійний. (Мал. 2.)

Схема 1. Організаційна побудова бухгалтерії ВАТ «Турбоатом»

1.3 Необхідно зазначити схему ведення обліку підприємства ВАТ«Турбоатом» (меморіально-ордерна, журнальна).

Підприємство самостійно вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових записів. На підприємстві ТОВ «Фортуна» облік ведеться за допомогою комп'ютерної програми 1С підприємство версія 7.7. Форма обліку журнально-ордерна. Вона грунтується на використанні журналів-ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідних для синтетичного і аналітичного обліку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі-ордері відображаються суми всіх господарських операцій, які проходять закредитом цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операціїзаписуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Однак при великій кількості документів, які показують однорідні операції, ведуться накопичувальні (допоміжні) відомості, а в кінці місяця їх підсумкові дані переносять у журнали-ордери. У кожному журналі-ордері показуються господарські операції по одному або по кількох взаємопов'язаним синтетичними рахунками. Підсумки журналів-ордерів переносять у Головну книгу, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні для складання балансу за звітний період.

Аналітичний облік при застосуванні даної форми обліку ведеться за допомогою книг аналітичного обліку або карток (рис. 2.).

Журнально-ордерна форма є більш оптимальною паперової формою ведення обліку. При належній організаціїдокументообігу вона дозволяє швидко отримати підсумки і готувати звітні дані. Але, разом з тим журнально-ордерній формі обліку властивий ряд недоліків, які роблять її незручною і непридатною для використання в сучасних умовах.

Переваги та недоліки журнально-ордерної форми обліку наведено в таблиці 1.1.

Умовні позначення: запис звірка

Рис. 2. Схема журнально-ордерної форми обліку

Таблиця 2. Переваги та недоліки журнально-ордерної форми обліку