Організаційна структура і сили цивільної оборони

план:

1. Організаційна структура і сили цивільної оборони.
2. Принципи організації і структури цивільної оборони України.
3. Список використаної літератури.

1. Організаційна структура і сили цивільної оборони.

У другому  розділі Закону України „ Про  цивільну оборону України” визначаються повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і  організацій з питань цивільної  оборони.

      Об'єкт  господарської діяльності — це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільна оборона організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР).

      Відповідальність  за організацію та стан Цивільної  оборони, за постійну готовність її сил  і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони (НЦО) об'єкта — керівник підприємства, установи та організації.

      Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним  посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться  об'єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого розташований об'єкт. На допомогу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники з: інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічного постачання.

      Заступник начальника ЦО з евакуаційних заходів  керує розробленням плану евакуації  на кожну можливу надзвичайну  ситуацію, організовує підготовку місць  для розміщення евакуйованих; керує  службою охорони громадського порядку  і організовує перевезення робітників та службовців в райони розселення і до місця праці (на об'єкті).

      Заступник начальника ЦО з інженерно-технічної  частини — головний інженер об'єкта — керує розробленням плану переведення  підприємства на особливий режим  роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в  умовах надзвичайних ситуацій, керує  аварійно-технічною, протипожежною  службами, та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво рятувальними та невідкладними аварійно-відновлювальними роботами в районі лиха, аварії, в осередку ураження.

      Заступник начальника ЦО з матеріально-технічного постачання — заступник або помічник директора з постачання — забезпечує накопичення та збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів  захисту і транспорту. На нього  покладається матеріально-технічне забезпечення: будівництва (пристосування) укриттів, евакозаходів, проведення РІНР та інші заходи.

      В склад керівництва Цивільної  оборони об'єкта входять також  керівники громадських організацій.

      При начальникові ЦО об'єкта створюється  штаб ЦО — орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу  залежить від значення підприємства. Штаб ЦО комплектується як штатними працівниками ЦО, так і за рахунок посадових  осіб, не звільнених від виконання  основних обов'язків, та складається  із начальників штабу, його заступників (помічників) з оперативно-розвідувальної роботи, бойової підготовки, а також  інших спеціалістів (виходячи із специфіки  виробництва чи обстановки).

      Робота  штабу організовується на підставі наказів, розпоряджень та вказівок начальника ЦО об'єкта, старшого штабу та рішень місцевої державної адміністрації (органу виконавчої влади). Начальник  штабу є першим заступником начальника ЦО об'єкта. Йому надається право  від імені начальника ЦО віддавати  накази та розпорядження з питань Цивільної оборони на об'єкті.

      Штаб  Цивільної оборони здійснює заходи щодо захисту робітників і службовців та забезпечує своєчасне оповіщення населення про загрозу або  виникнення надзвичайних ситуацій. Організовує  і забезпечує безперервне управління Цивільної оборони. Розробляє план дій органів управління і сил  ЦО об'єкта з запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та організовує  його виконання. Організовує та контролює навчання робітників, службовців з Цивільної оборони та підготовки невоєнізованих формувань об'єкта.

      На  об'єкті залежно від характеру  його виробничої діяльності створюються  служби ЦО: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та світломаскування; аварійно-технічна; сховищ і укриттів; транспортна; матеріально-технічного постачання та інші. На них покладаються виконання спеціальних заходів  і забезпечення дій формувань  при проведенні РІНР.

      Керівництво службами здійснюють їх начальники, які  призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальників  відділів, цехів, на базі яких вони створені. Начальники служб зобов'язані підтримувати в постійній готовності сили та засоби служби, знати політичні, моральні і  ділові якості підлеглих і проводити  з ними виховну роботу, заняття  та навчання. Начальники служб беруть участь у розробленні плану дій  органів упраління і сил із запобігання і ліквідації НС та самостійно розробляють необхідні документи  служб. На них покладається своєчасне  забезпечення підлеглих формувань  спеціальним майном і технікою.

      Служба  оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій; організація зв'язку та підтримування її у постійній готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв'язку, що знаходяться в осередках ураження, районах лиха.

      Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.

      Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.

      Служба  радіаційного і хімічного  захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин: створює і навчає формування і установи радіаційного та хімічного захисту; здійснює

      контроль  за станом засобів індивідуального  захисту, приладів і спеціальної  техніки. Веде радіаційну та хімічну  розвідку, здійснює контроль за опроміненням та зараженням особового складу, проводить  заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

      Служба  охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦО; контролює дотримання режиму світломаскування.

      Служба  енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби — головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газу, тепла, електроенергії на об'єкт. Здійснює оснащення уразливих ділянок енергетичних мереж різного роду системами та засобами захисту. Планує проведення заходів зі світломаскування та підготовчі заходи першочергових відновлюваних робіт. Проводить невідкладні аварійно-відновлювальні  роботи на енергомережах.

      Аварійно-технічна служба організовується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи щодо захисту унікального обладнання, підвищення стійкості основних споруд, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи по розбиранню завалів, локалізацій і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об'єкта.

      Служба  сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається: відпрацюванням розрахунків укриття робітників, службовців, населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації; організацією будівництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ і укриттів за сигналами оповіщення ЦО. Крім того, служба бере участь у рятувальнних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

      Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; організовує перевезення сил і засобів до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених і для інших цілей ЦО; проводить роботи щодо знезараження транспорту.

      Служба  матеріально-технічного постачання створюється на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання; своєчасно забезпечує формування усіма видами оснащення і продовольства; організовує ремонт техніки і різного майна, підвезення його до ділянок (місць) робіт, зберігання та облік; забезпечує продуктами та предметами першої необхідності персоналу як на об'єкті так і в місцях розселення (евакуації).

      На  невеличких об'єктах господарської  діяльності служби ЦО не створюються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих об'єктів.

      Сили  Цивільної оборони створюються  для захисту населення і територій, попередження та ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій. Силами Цивільної  оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Правові  основи створення і діяльності сил  Цивільної оборони складають: Конституція України, Закон і Положення про Цивільну оборону України, інші Закони та нормативно правові акти України.

      Війська Цивільної оборони. Спеціалізовані військові формування, призначені для  захисту населення і території  у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, великою пожежею, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуваням засобів ураження, що призвели або  можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання  інших поставлених завдань згідно з законодавством.

      Війська ЦО України утворюються відповідно до Закону України "Про війська  Цивільної оборони" і складають  ядро найбільш підготовлених і мобільних  сил. Кількість і чисельність  частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей району призначення. Війська ЦО підпорядковуються керівникові  центрального органу виконавчої влади  з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи.

      До 1992 року військові частини ЦО входили  до складу Збройних Сил і підпорядковувались Міністру оборони. 28 січня 1992 року Постановою Кабінету Міністрів України "Про  війська ЦО" частини ЦО були підпорядковані Штабу ЦО України. У склад військ ЦО України входять:

• чотири окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;
• чотири окремі мобільні механізовані полки;
• дев'ять окремих аварійно-рятувальних батальйони;
• об'єднаний загін оперативного рятування;

      — регіональний рятувально-координаційний центр;

      — два вузли зв'язку МНС України.

      Військові частини мають свої зони відповідальності і дислокуються у великих містах та промислових центрах — у  містах Київ, Донецьк, Кіровоград, Вінниця, Хмельницький, АР Крим, Київська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Одеська, Луганська, Львівська, Сумська та Рівненська області.

      Згідно  з Законом "Про цивільну оборону  України" на війська ЦО покладено  завдання щодо організації та проведення РІНР в районах лиха та осередках  ураження. Маючи на оснащенні сучасну  техніку і володіючи високою  маневреністю, вони здатні швидко проводити  рятувальні роботи у будь-який час  року і доби та будь-якій погоді. Свої завдання військові частини ЦО виконують, як правило, при взаємодії з формуваннями ЦО, а також з відомчими спеціальними формуваннями, що залучаються до проведення заходів по ліквідації наслідків  НС чи Самостійно.

      Основними завданнями військ ЦО є.

      — здійснення заходів щодо підтримання органів управління, сил і засобів військ ЦО в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань;

      — накопичення/розміщення, зберігання та своєчасне відновлення військової та спеціальної техніки, інших матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних робіт у мирний і воєнний часи;

• проведення РІНР у зонах надзвичайної екологічної ситуації, осередках ураження та районах стихійного лиха;
• проведення піротехнічних робіт, пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів;
• участь в обороні України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності в межах її компетенції.

      Діяльність  військ ЦО базується на принципах:

• гуманізму і милосердя, пріоритетності завдань врятування життя та збереження здоров'я людей і природного середовища в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• поваги до людини, її прав і свободи;
• забезпечення безпеки людей у разі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• дотримання екологічної безпеки;
• поєднання засад добровільності комплектування та загального військового обов'язку.

      Війська ЦО базуються на засадах централізованого керівництва, колегіального розроблення  рішень і єдиноначальності під час  їх виконання, додержання військової дисципліни, законності гласності та збереження державної таємниці. У військах ЦО не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій.

      Створення сил ЦО здійснюється за принципом  достатньої необхідності для ліквідації наслідків однієї передбачуваної аварії, катастрофи, великої пожежі, стихійного лиха певної категорії.

      Війська ЦО під часчрикоаання поставлених  завдань зобов'язані:

      — брати участь у заходах, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій;

• готувати сили і засоби для попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• виконувати аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи щодо оперативної локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі на територіях держав, з якими укладено відповідні угоди;
• брати участь у локалізації та ліквідації великих лісових та торф'яних пожеж;
• проводити роботи із санітарної обробки населення, спеціальної обробки техніки та іншого майна, знезаражування будівель, споруд і територій;
• забезпечувати збереження вантажів, які перевозять у зону надзвичайних ситуацій як гуманітарну допомогу;
• забезпечувати населення, яке потерпіло від наслідків надзвичайних ситуацій, продуктами, водою, предметами першої необхідності, тимчасовим житлом, послугами та матеріальними засобами, а також наданням медичної допомоги;Забезпечення формувань ЦО технікою і майном здійснюється як централізовано, так і з місцевих ресурсів за рахунок тих об'єктів, на базі яких вони створюються. Спеціальна техніка і майно утримуються в постійній готовності до використання за призначенням.

2. Принципи  організації і структури цивільної  оборони України.

    Загальне  керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на: Кабінет Міністрів  України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів  АР Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і  організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

    Начальником Цивільної оборони України є  прем'єр-міністр України, а його заступником  — керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони  Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавча  влади, на підприємствах, в установах  та організаціях є їх керівники.

    Безпосереднє  виконання завдань Цивільної  оборони здійснюється постійно діючими  органами управління у справах цивільної  оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і  організацій та службами ЦО.

    Завдання, функції та повноваження органів  управління у справах цивільної  оборони визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Органи  управління у справах цивільної  оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

    Закон та Положення про цивільну оборону  визначають повноваження органів державної  виконавчої влади та управління, керівництва  підприємств установ та організацій  незалежно від форм власності  і підпорядкування та обов'язки посадових  осіб з питань Цивільної оборони.

    Кабінет Міністрів України:

    — забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

    — розподіляє міста та території за групами, а юридичних осіб — за категоріями, щодо реалізації заходів  з цивільної оборони;

    — створює резерви засобів індивідуального  захисту і майна цивільної  оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і  порядок використання;

    — вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах НС;

    — створює єдину систему підготовки органів управління у справах  Цивільної оборони, сил Цивільної  оборони та населення до дій в  умовах надзвичайних ситуацій;

    — визначає порядок створення спеціалізованих, професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних  формувань;

    — задовільняє мобілізаційні потреби  військ, органів управління у справах  Цивільної оборони та установ  цивільної оборони.

    Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві  державні адміністрації, виконавчі  органи сільських, селищних, міських  рад у межах своїх повноважень  забезпечують вирішення питань цивільної  оборони, здійснення заходів щодо захисту  населення і місцевостей під  час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах  цивільної оборони у виконанні  покладених на них завдань.

    Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

    — забезпечує здійснення державної політики у сфері ІДО, захисту населення  і місцевостей від наслідків  надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

    — організовує розроблення і здійснення відповідних заходів Цивільної  оборони;

    — керує діяльністю підпорядкованих  йому органів управління у справах  цивільної оборони та спеціалізованих  формувань, військами цивільної  оборони;

    — здійснює контроль за виконанням вимог  цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням рятувальних та інших  невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

    — координує діяльність центральних  органів виконавчої влади, Ради Міністрів  АР Крим, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків НС, проведення пошуку і  рятування людей;

    — здійснює оповіщення населення про  загрозу виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих, територіальних і локальних  систем оповіщення;

    — здійснює навчання населення, представників  органів управління і сил Цивільної  оборони з питань захисту і  дій у надзвичайних ситуаціях;

    — організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, пошуково-рятувальних  та інших підпорядкованих йому спеціалізованих  формувань;

    — створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів  захисту населення і контролю тощо.

    Керівництво підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  і підпорядкування забезпечує своїх  працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони і несе, пов'язані з цим, матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, які передбачені законодавством України.

    Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи  виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і  населення, що проживає в зонах можливого  ураження, а також запроваджують  інженерно-технічні заходи, що зменшують  ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати  щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими  актами.

    Забезпечення  захисту населення і територій  у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій є одним з найважливіших  завдань держави.

    Актуальність  проблеми забезпечення природно-техногенної  безпеки населення і територій  зумовлена тенденціями зростання  втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростає.

    Забезпечення  безпеки та захисту населення, об'єктів  економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуації повинно розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

    Захист  населення і територій є системою загальнодержавних заходів, які  реалізуються центральними і місцевими  органами виконавчої влади, виконавчими  органами рад, органами управління з  питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій  незалежно від форм власності, добровільними  формуваннями, що забезпечують виконання  організаційних, інженерно-технічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

    Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

    Зовнішні  загрози безпосередньо пов'язані  з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.

    Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними  ситуаціями техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

    Принципи  захисту випливають з основних положень Женевської конвенції щодо захисту  жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого характеру воєнних  дій, реальних можливостей держави  щодо створення матеріальної бази захисту. До них належать: