Організація і методика аудиту в торговельному бізнесі

Приватний вищий навчальний заклад України

• Харківський інститут економіки ринкових

відносин та менеджменту

                  СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ НКП

Факультет Економічний

Контрольна  робота

з дисципліні__ Організація і методика аудиту в торговельному бізнесі

• Тема роботи (варіант)__23. Питання 7,24. Задача В.4

Керівник роботи:      Виконав: студент (ка)

___________    Прозорова  О.В.   Христенко В.О.

    (підпис)               (ПІБ)                   Курс__5

_____________      Спеціальність__Облiк

         (дата)              i аудит

          Дата________________________

                   Шифр_ С III 0923з

Харків 2011

ЗМIСТ

1. Призначення, необхідність та побудова міжнародних та національних нормативів аудиту. Вимоги національних нормативів аудиту.

Робота аудитора ведеться відповідно до документів, об'єднаних у дві групи:

а) державні законодавчі  акти;

б) аудиторські стандарти (нормативи) та інші регулятиви.

За дорученням ради Міжнародної  федерації бухгалтерів (МФБ) Комітет  міжнародної аудиторської практики (КМАП) займається випуском міжнародних  нормативів аудиту і супутніх робіт. У кожній країні має здійснюватися  локальне регулювання міжнародних  нормативів відповідно до практики, що склалася під час аудиту фінансової інформації. Таке регулювання може відображатися у національних нормативах.

Нормативи щодо послуг аудиторів  КМАП видає у двох серіях: міжнародні нормативи аудиту (МНА); міжнародні нормативи супутніх з аудитом робіт (МНА/СР). Аудит проводиться для того, щоб сформувати об'єктивну думку про систему обліку і фінансову звітність підприємства. У Великобританії, наприклад, нормативи називають нормами, але є і стандарти аудиту.

Аудит має проводиться  відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів, затверджених МФБ.

Національні нормативи аудиту, залежно від виду аудиту, поділяють  на національні нормативи зовнішнього  аудиту (ННЗА) і національні нормативи  внутрішнього аудиту (ННВА). За основу при створенні національних нормативів беруться міжнародні нормативи. Ці нормативи застосовують незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство, до якої форми власності воно належить.

Аудиторські стандарти потрібні тому, що вони дають змогу підтримувати аудиторську діяльність на відповідному рівні, змушують аудитора постійно підвищувати свій науковий і професійний рівень.

На відміну від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять вказівки щодо процедур (наприклад, щодо підготовки аудиторських звітів). Норми мають бути переконливими, але, без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.

КМАП несе відповідальність за випуск міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт, у тому числі  за зміст і форму аудиторських звітів. КМАП вважає, що випуск таких нормативів та їх використання сприятимуть забезпеченню однорідності аудиторської практики, інших послуг у всьому світі. КМАП за підтримки ради МФБ стимулює застосування цих нормативів у аудиторській практиці всіх країн. Опубліковані у різних країнах світу нормативи відрізняються за змістом і формою. КМАП вивчає їх, узагальнює і випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийняті міжнародним співтовариством.

Під час аудиту фінансової інформації або при виконанні супутніх робіт аудитор повинен дотримуватися міжнародних норм етики, прийнятих МФБ.

У розділі МНА "Відповідальність за фінансові звіти" зазначається, що хоч аудитор подає своє судження про фінансові звіти, проте конкретна  відповідальність за їхню якість лежить на управлінському апараті об'єкта. Ця відповідальність передбачає точність або адекватність облікових проводок, внутрішнього контролю тощо.

Під час проведення аудиту слід дотримуватись основних правил етики професійних аудиторів, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повністю незалежним, зберігати конфіденційність інформації, мати необхідний рівень компетентності, знань, досвіду. Аудиторові слід утримуватися від роботи, якщо він сумнівається в достатньому рівні своєї компетентності.

Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок. Це допомагає аудиторам у виконанні їхніх обов'язків. Аудиторськими стандартами передбачені вимоги до висновків, у яких мають відображатися такі професійні якості, як незалежність і компетентність.

У загальних стандартах, наприклад, зазначається, що перевірку  здійснює особа, яка володіє професійними здібностями, має відповідну технічну підготовку, дотримується конфіденційності, виявляє фахову старанність і наполегливість. Крім того, стандартами обумовлено, що аудиторська діяльність має бути ретельно спланована. При цьому аудитор зобов'язаний вивчити стан внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту), що допоможе краще спланувати процедури здійснення аудиту.

Особливе значення надається  стандартам висновків. У них насамперед викладається інформація про те, що баланс і фінансова звітність  подані відповідно до загальноприйнятих  принципів бухгалтерського фінансового  обліку та фінансової звітності. Кожний стандарт характеризується лаконічністю. Загальні вимоги до структури стандарту мають включати: вступ, основний зміст, практичну спрямованість.

Робочі стандарти - це правила, якими керується аудитор під час перевірки: підготовка до перевірки, збір достовірних даних, оцінка засобів внутрішнього аудиту. Інформація, подана в аудиторському звіті, має бути чіткою і зрозумілою, необхідною, компетентною, правдивою, об'єктивною.

Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998 р. затверджено 32 національних нормативи аудиту.

Відповідно до ст. 14 "Повноваження АПУ" розділу III "АПУ" Закону України "Про аудиторську діяльність" затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом АПУ і є  обов'язковим для дотримання підприємствами й організаціями. У національних нормативах аудиту переважно використовується термінологія стандартів аудиторів Міжнародної федерації дипломованих бухгалтерів, у зв'язку з чим можуть бути розбіжності з термінами чинного законодавства та нормативно-правовими актами України.

Починаючи з 1 січня 1999 р. скасовується дія тимчасових нормативів аудиту.

Річна фінансова звітність та інформація, що в ній міститься, необхідні й широкому колу споживачів. Багато споживачів фінансової звітності, що підтверджується аудитором, використовують її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприємства, оскільки вони не мають практичної можливості отримати потрібну додаткову детальну інформацію. Аудитор підтверджує фінансову звітність, що готується згідно з чинною інструкцією зі складання фінансової звітності або згідно з міжнародними обліковими стандартами (МОС) чи іншими наявними вимогами до фінансової звітності, яка має бути подана користувачам і розцінюватись як фінансова звітність. Під час проведення аудиту аудитор дає високу, але не абсолютну гарантію того, що перевірена інформація не містить суттєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звіті як позитивна, розумна гарантія.

Метою аудиту фінансової звітності  є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова  звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують  порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Під час остаточного формування аудиторського висновку аудитор отримує аудиторські докази, що дають йому змогу виробити остаточну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає  її користувачам високу, але не абсолютну  аудиторську гарантію, оскільки остання  недосяжна через такі причини: необхідність судження, використання вибіркових тестів, неповна гарантованість самої системи  бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також те, що більшість наявних аудиторських доказів має, скоріше, запевню-вальний, а не переконливий, стверджувальний характер. Норматив № 2 "Основні вимоги до аудиту" визначає вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно, без будь-яких винятків виконувати аудитори під час проведення аудиту. Це вимоги двох основних груп: етичні і методологічні. Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів і систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формулювання висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обґрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора. Причому вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог національних нормативів аудиту або інших стандартів і правил.

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.

Стандартами аудиту називають загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці вимоги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність та незалежність аудиторів), так і аудиторської звітності та достатності аудиторських свідчень і доказів.

Найзагальніші вимоги щодо проведення аудиту містяться у десяти загальноприйнятих  стандартах аудиту. Ці стандарти були розроблені Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів багато років тому і досі залишаються майже незмінними.

Загальноприйняті стандарти згруповані в три групи: загальні, робочі та стандарти звітності.

Загальні стандарти:

- Аудиторська перевірка повинна  виконуватись особою (особами), яка  має необхідну академічну і  технічну підготовку як аудитори.

- Аудитор (аудитори) повинен бути неупередженим і незалежним від об'єкта перевірки.

- Виконуючи процедури перевірки і готуючи аудиторські звіти, аудитори повинні відповідально ставитися до роботи, яку вони виконують.

Робочі стандарти. Робота має бути належним чином спланована, за нею  повинен здійснюватись відповідний нагляд з боку керівництва аудиторської фірми. Аудитор повинен бути достатньо обізнаним зі структурою внутрішнього контролю, щоб спланувати проведення аудиту і визначити характер і необхідну кількість тестових перевірок, які необхідно виконати. За допомогою перевірок, спостережень і опитувань аудитор повинен отримати таку кількість компетентних свідчень, яка є достатньою для аудиторського висновку про фінансову звітність, що перевірялася.

Стандарти аудиторської звітності. Аудиторський звіт повинен визначити, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим  принципам, вказати на причини, з  яких не було дотримано цих принципів  у поточному звітному періоді, якщо у попередніх звітних періодах такі принципи дотримувалися.

Вважається, що повнота відображеної у фінансовій звітності інформації є достатньою, якщо інше не вказано  в аудиторському звіті.

В аудиторському звіті має бути висловлена думка аудиторів щодо фінансової звітності в цілому, або  зазначено, що ця думка висловлена бути не може. Якщо в аудиторському звіті  не висловлюється думка аудиторів  щодо фінансової звітності в цілому, то потрібно вказати причину цього. В усіх випадках звіт повинен чітко вказувати характер проведеної аудиторами перевірки (якщо вона була проведена) і ступінь відповідальності аудиторів.

Загальні стандарти підкреслюють важливі особисті якості, які повинен мати аудитор.

Перший загальний стандарт - достатня технічна підготовка і професіоналізм. Як правило, він означає вимогу до аудитора мати академічну освіту в галузі бухгалтерського обліку й аудиту та достатній практичний досвід аудиторської роботи. Крім того, аудитор повинен постійно підвищувати свій професійний рівень.

Другий загальний стандарт - незалежність і неупередженість. Цей стандарт вимагає від аудиторів дотримуватись  певних правил поведінки й етичних  норм. Детально цей стандарт викладено  у Кодексі професійної етики  аудитора, розробленому Американським  інститутом дипломованих бухгалтерів.

Третій стандарт - відповідальне  ставлення до роботи. Він означає, що аудитор - це професіонал, який мусить виконувати свої обов'язки відповідально і ретельно. Зокрема, це передбачає повноту робочої документації, достатність аудиторських доказів і свідчень, правильність аудиторського висновку тощо.

Робочі стандарти стосуються збирання аудиторських свідчень і доказів під час безпосереднього проведення аудиторських перевірок. Перший стандарт - планування і нагляд за роботою. Він вимагає, щоб аудиторська фірма належним чином спланувала перевірку. Насамперед це стосується призначення аудиторського персоналу, який міг би виконувати передбачену планом аудиту роботу, а також призначення керівника, котрий наглядав би за роботою персоналу.

Другий стандарт вимагає розуміння  структури внутрішнього контролю клієнта. Якщо аудитор впевнений, що клієнт має  відмінну структуру внутрішнього контролю, яка передбачає надійний внутрішній контроль за складанням фінансової звітності  і за збереженням фінансових активів  та інформації, то він може значно зменшити кількість аудиторських свідчень і доказів, які вважає за необхідне зібрати. І навпаки, в деяких випадках структура внутрішнього контролю клієнта може бути настільки недосконалою, що проводити аудит буде просто недоцільно.

Третій стандарт - достатність компетентних аудиторських свідчень і доказів. Згідно з цим стандартом аудитор повинен  сам прийняти рішення, яку кількість  аудиторських свідчень і доказів  він вважає за необхідне зібрати за обставин, що склалися.

Стандарти аудиторської звітності  вимагають, щоб аудитор підготував висновок щодо фінансової звітності в цілому, вказавши при цьому, чи є опублікована у фінансовій звітності інформація достатньою і чи опублікована вона в повному обсязі.

Аудиторська палата України прийняла рішення № 73 від 18.02.1998 р. і затвердила Національні нормативи аудиту в Україні, аналогічні міжнародним нормативам аудиту. Залежно від виду аудиту їх поділяють на нормативи зовнішнього аудиту і внутрішнього.

Розроблені Національні нормативи  аудиту в Україні є досить прогресивними, і за умови їх дотримання аудиторська  практика в державі могла б  наблизитись до міжнародного рівня. Проте Національні нормативи аудиту є настільки новими, що багато аудиторів, особливо тих, хто не має досвіду, їх просто не розуміє і тому не може використовувати. Застосування нормативів потребує роз'яснювальної роботи серед самих аудиторів, особливо тих, які не бачать суттєвої різниці між аудитом та ревізією або вважають, що кожен кваліфікований бухгалтер може зразу ж стати аудитором.

Міжнародні стандарти аудиту

Стандарт.

100-199 Вступ.

100 Передмова до міжнародних  стандартів аудиту та супутніх послуг.

110 Глосарій.

120 Концептуальна основа Міжнародних  стандартів аудиту.

200-299 Обов'язки.

200 Ціль та загальні принципи аудиту фінансової звітності.

210 Умови договору про аудит.

220 Контроль якості аудиторської  роботи.

230 Документація.

240 Шахрайство та помилки.

250 Урахування законів і нормативних  актів у процесі аудиту фінансової звітності.

300-399 Планування.

300 Планування.

310 Знання бізнесу.

320 Значущість в аудиті.

400-499 Система внутрішнього контролю.

400 Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю.

401 Аудит в умовах комп'ютерних  інформаційних систем.

402 Аудит суб'єктів, які користуються послугами обслуговуючих організацій.

500-599 Аудиторські докази.

510 Перша аудиторська перевірка - початкові сальдо.

500 Аудиторські докази.

501 Аудиторські докази, додатковий  розгляд особливих статей. 520 Аналітичні  процедури.

530 Аудиторська вибірка та інші  процедури вибіркової перевірки. 540 Аудит оцінних значень.

550 Пов'язані сторони.

560 Подальші події.

570 Припущення про безперервність  діяльності підприємства.

580 Заяви керівництва.

600-699 Використання результатів  роботи третіх осіб.

600 Використання результатів роботи  іншого аудитора.

610 Розгляд роботи внутрішнього  аудиту.

620 Використання роботи експерта.

700-799 Аудиторські висновки та  заключення.

700 Аудиторські висновки щодо  фінансової звітності.

710 Зіставлення.

720 Інша інформація в документах, які вміщують перевірену фінансову звітність.

800-899 Спеціальні сфери аудиту.

800 Звітність аудитора за спеціальним  аудиторським завданням. 810 Перевірка  прогнозної фінансової інформації. 900-999 Супутні послуги. 910 Завдання  з огляду фінансової інформації. 920 Завдання з виконання узгоджених  процедур,930 Завдання з підготовки фінансової інформації. 1000-1100 Положення про міжнародну аудиторську практику.

1000 Процедури міжбанківського підтвердження.

1001 Середовище комп'ютерних інформаційних  систем (КІС) - автономні мікрокомп'ютери.

1002 Середовище КІС - інтерактивні комп'ютерні системи.

1003 Середовище КІС - системи баз даних.

1004 Взаємодія інспекторів з банківського  нагляду та зовнішніх аудиторів.

1005 Особливості аудиту малих  підприємств.

1006 Аудит міжнародних комерційних  банків.

1007 Контакти з керівництвом клієнта.

1008 Оцінка ризиків та система  внутрішнього контролю-характеристики КІС та пов'язані з ними питання.

1009 Методи аудиту з використанням  комп'ютерів.

1010 Облік екологічних питань під час аудиту фінансової звітності.

Здійснюючи роботу, спрямовану на дальший розвиток й удосконалення  аудиту в нашій державі, необхідно  вивчати передовий досвід аудиторських послуг в інших країнах з метою використання його в аудиторській практиці.

Аудитор повинен виконувати свої функції  неупереджено, для чого він мусить бути незалежним, чесним та об'єктивним на всіх етапах його роботи. Прагнення до підвищення свого професійного та загальноекономічного рівня є обов'язком аудитора. Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта.

2. Особливості проведення внутрішнього аудиту. Об’єкти та методичні прийоми внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит –  це система спостереження й експертної оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів з метою обґрунтування та прийняття оптимальних тактичних і структурних рішень в управлінні.

До принципів організації внутрішнього аудиту належить: системність; комплексність; планування процесу внутрішнього аудиту; документування; поінформованість керівництва; звітність перед керівництвом.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Об’єкти внутрішнього аудиту

Рис.1. Групування об’єктів внутрішнього аудиту

Методологія внутрішнього аудиту – це вчення про методи (способи) пізнання, за допомогою яких аудитор  досліджує об’єкти внутрішнього контролю, що в сукупності формують його предмет.

Методологія аудиту визначається основними принципами, що подають  головні засади, на яких здійснюється його функція. У прийнятому МФБ Кодексі  етики професійних бухгалтерів визначені такі принципи аудиту: чесність; об’єктивність; незалежність; конфіденційність; професійна компетентність; професійна поведінка; технічні стандарти. До принципів права доцільно віднести принцип відповідальності аудитора за роботу, виконану іншими аудиторами, перед замовником, перед третіми особами.

До методологічних принципів  внутрішнього аудиту належать матеріальність, адекватність використання аудиторських процедур, система обліку і внутрішній контроль, аудиторські докази. Одним з основних методологічних принципів є принцип доказовості.

На початковій стадії внутрішній аудитор визначає стан економіки  підприємства, зміни, що відбулися за поточний період, визначає і конкретизує об’єкти контролю, розробляє план і програму внутрішнього аудиту та ін. Складовими елементами первинного спостереження є опитування, бесіда, аналітичний огляд, вивчення тощо.

Збір доказів про об’єкти аудиту на дослідній стадії внутрішнього аудиту здійснюється через виконання аудиторських процедур.

На завершальній стадії внутрішнього аудиту здійснюється оцінка й  аналіз отриманих доказів, групування і систематизація виявлених недоліків, узагальнення матеріальної перевірки і складання висновку (акта), обговорення результатів внутрішнього аудиту з керівництвом підприємства, розробка заходів за результатами перевірки.

На методологію внутрішнього аудиту мають вплив такі фактори: