Організація матеріальної відповідальності

Організація матеріальної відповідальності

1. Матеріальна відповідальність: поняття і види

Поняття матеріальної відповідальності та мета її встановлення

Збереження майна на підприємствах всіх форм власності  забезпечується внутрішньогосподарським  контролем всіх його активів. Одним з найважливіших заходів, шо дозволяє здійснювати такий контроль, є закріплення всіх активів підприємства за працівниками, матеріально відповідальними особами шляхом:

• укладання договорів про матеріальну відповідальність з матеріально відповідальними особами;
• розмежування серед посадових осіб розпорядчих, бухгалтерських та матеріально відповідальних функцій:
• санкціонування відпуску матеріальних цінностей і перерахування грошових коштів;
• використання документів стандартних форм та їх обов'язкова реєстрація в книгах з присвоєнням номеру;
• дотримання документообігу.

Під матеріальною відповідальністю розуміють юридичну відповідальність, яка полягає у двосторонньому взаємному зобов'язанні як найнятого  працівника, так і власника або  уповноваженого ним органу, відшкодувати винною стороною шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у встановленому законом розмірі та порядку.

Мета встановлення матеріальної відповідальності - запобігання виникненню матеріальної шкоди та одночасне  зменшення Імовірності необгрунтованих утримань із заробітної плати працівників підприємства.

Матеріальна відповідальність є специфічною мірою матеріального  впливу, яка встановлюється тільки трудовим законодавством. Вона настає незалежно від притягнення працівника за завдану ним шкоду до будь-якого іншого   виду юридичної відповідальності. Іншими словами, матеріальна відповідальність відрізняється від кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності тим, що може наступати одночасно з ними. Тобто за одне й те ж порушення на працівника підприємства може бути накладена і матеріальна, і адміністративна або кримінальна, чи дисциплінарна відповідальність.

Діюче законодавство  дозволяє досить чітко розділяти  випадки застосування того чи іншого виду відповідальності, визначати її межі, конкретного працівника або працівників, які є матеріально відповідальними особами. Тому при вивченні питання щодо притягнення працівника до відповідальності, необхідно виявити І правильно оцінити всі обставини виникнення шкоди, щоб не тільки забезпечити відшкодування завданої підприємству шкоди, але й виключити можливість необгрунтованого притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Обов'язок працівника відшкодувати завдану шкоду встановлено чинним законодавством, яким також передбачено, яка шкода належить до відшкодування, види і межі матеріальної відповідальності, порядок визначення розміру та відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Матеріальна відповідальність наступає за наявності певних умов, які створюють склад правопорушення (рис. .1).

Рис. 1. Умови настання матеріальної відповідальності

За завдану матеріальну  шкоду підприємству при виконанні  трудових обов'язків матеріальна  відповідальність накладається на працівника при умові, якщо доведена його вина в її виникненні. Матеріальну відповідальність за завдану підприємству матеріальну шкоду несуть всі працівники, в тому числі позаштатні, тимчасові, сезоні та інші.

Згідно трудового законодавства  на осіб, які завдали матеріальну  шкоду підприємству під час трудових відносин, а потім розірвали трудову угоду, може накладатись матеріальна відповідальність.

Нормативні акти, що регулюють  матеріальну відповідальність

Форми, види, межі, умови  настання матеріальної відповідальності регламентуються наступними нормативними актами: О Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), який регламентує наступні положення (табл.1);

Таблиця1. Види, умови, межі та розміри матеріальної відповідальності згідно КЗпП

• Кримінальним кодексом України;
• Кримінально-процесуальним кодексом України;
• Цивільним процесуальним кодексом України;
• Законом України від 06.06.95 р. № 217/95-ВР "Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей" (далі -Закон №217/95);
• Постановою Пленуму Верховного суду України від 29.12.92 р. № 14 "Про судову практику у справах про відшкодування збитку, заподіяного
• підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками", із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 14);
• Наказом Міністерства праці України від 12.05.96 р. № 43 "Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може застосовуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умов її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність", із змінами і доповненнями (далі - Наказ № 43);
• Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.05.77 р. № 889 "Про порядок укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність працівників і службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей";
• Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.77 р. № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також Типового договору про повну Індивідуальну відповідальність", із змінами і доповненнями (далі -Постанова № 447/24);
• Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 (зі змінами, внесенимрі постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 р. № 1009 та від 20.01.97 р. № 34) (далі - Порядок № 116).
• Рішення про притягнення матеріально відповідальної особи до матеріальної відповідальності та визначення розміру матеріальної шкоди приймається лише на підставі наведеного переліку нормативних актів.

Види матеріальної відповідальності

Діючим законодавством встановлені два основних види матеріальної відповідальності: повна та неповна (обмежена) (рис.2).

Рис.2. Види матеріальної відповідальності

Повна матеріальна відповідальність - відповідальність, при якій на працівника покладено обов'язок відшкодувати нанесену ним шкоду в повному розмірі  без будь-яких обмежень.

Працівники несуть матеріальну  відповідальність у  повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в наступних випадках (рис. .3).

Рис3. Випадки повної матеріальної відповідальності працівника

На власника чи уповноважений ним орган покладено зобов'язання створити працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного майа.

2. Порядок організації  матеріальної відповідальності

Організація матеріальної відповідальності полягає в тому, що бухгалтер обліковує не самі цінності, а права і відповідальність осіб, в підзвіті яких вони знаходяться. Бухгалтер контролює виконання договорів і відповідальними особами (агентами). Таким чином, за кожним рахунком стоїть окрема особа або група осіб, так виникає відповідальність.

Приймаючи на роботу працівників, що забезпечують зберігання, відпуск, продаж цінностей, керівники підприємств  будь-яких форм власності зобов'язані  укласти з ними договір про  повну матеріальну відповідальність, в якому вказують права, обов'язки і відповідальність кожної сторони. Працівники приймають на себе матеріальну відповідальність за зберігання цінностей, а адміністрація зобов'язується створити всі необхідні для цього умови.

Такий договір може бути укладений з працівниками, що заміщують посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих ним цінностей. Під час укладання договору про повну матеріальну відповідальність з такими працівниками необхідно керуватися ст. 135¹ КЗпП. Умовами для укладання таких договорів є: а) досягнення працівником 18-річного віку; б) працівник обіймає посаду, виконує роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) товарно-матеріальних цінностей, затверджений наказ (інструкція) про його функціональні (посадові) обов'язки; в) зазначені посади і роботи включені до переліку, затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На практиці до цього часу застосовується перелік робіт і посад, за якими допускається укладання договорів про повну матеріальну відповідальність, затверджений Постановою № 447/24 (див. зразок 1).

Закріплення матеріальної відповідальності здійснюється шляхом зазначення в наказі про облікову політику прізвища, ім'я та по батькові працівника, посади, яку він обіймає, та сфери матеріальної відповідальності: грошові кошти, бланки суворої звітності, товарні цінності, готова продукція, майно, що знаходиться у відділах, цехах, підрозділах та інші товарно-матеріальні цінності, які належать підприємству.

Зразок 1

Договір

про повну індивідуальну  матеріальну відповідальність

______________________________    "____"____________200_ р.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, які належать

___________, керівник підприємства_________________________________________

(прізвище, ім'я та по  батькові)

надалі "Товариство", з одного боку, і працівник________________________________

(відділу, секції, складу)

________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я та по  батькові)

надалі працівник, з  іншого боку, уклали дану угоду про  наступне:

1. "Працівник", що обіймає посаду________________________або виконує

роботу, безпосередньо  пов'язану із___________________________________________

________________________________________________________________________

(збереження, обробка,  продаж (відпуск), перевезення або  використання в процесівиробництва  переданих йому матеріальних  цінностей)

приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження  довірених йому підприємством матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язується:

а) дбайливо ставитися до переданих йому на зберігання або інших цілей матеріальних цінностей підприємства і вживати заходи для попередження збитків;

б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених  йому  матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно- грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

2. Товариство зобов'язується:

а) створювати працівнику умови, необхідні для нормальної праці і забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей;

б) знайомити працівника з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за збитки, нанесені підприємству, а також з чинними інструкціями, нормативами та правилами зберігання, приймання, обробки, продажу   (збуту), перевезення або використання в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей;

в) проводити у встановленому  порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

3. У випадку незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.

4. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

5. Дія цього Договору розповсюджується на весь час роботи з довіреними працівникові матеріальними цінностями товариства.

6. Цей Договір складено, у двох примірниках, з яких перший знаходиться у керівника товариства, а другий у працівника.

Реквізити         Підписи

сторін Договору        сторін Договору

Керівник підприємства       _______________

Працівник         _______________

Найбільш розповсюдженим видом відповідальності є повна  матеріальна відповідальність. Повна  матеріальна відповідальність поділяється на індивідуальну і колективну.

Колективну матеріальну  відповідальність вводять при спільному  виконанні працівниками окремих  видів робіт, пов'язаних з зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним окремий договір 'про повну матеріальну відповідальність. Така відповідальність встановлюється власником або уповноваженим ним органом зі згоди профспілкового комітету (якщо такий існує на підприємстві) та настає тільки на підставі договору, який укладається між підприємством і всіма членами колективу (бригади) і у випадку заподіяння дійсної шкоди підприємству.

Умови введення колективної  матеріальної відповідальності наступні:

• якщо при бригадній формі організації праці члени колективу спільно виконують роботи, які пов'язані з прийманням, зберіганням, продажем, застосуванням в процесі виробництва переданих ним цінностей;
• якщо для бригад створено реальну можливість забезпечувати повне збереження довірених ним цінностей. Для цього бригадам повинні бути надані окремі виробничі допоміжні приміщення, які дозволять приймати, відпускати, обробляти, продавати та виконувати інші операції з матеріальними цінностями, а також здійснювати постійний контроль за ними;
• якщо при укладанні договору про колективну матеріальну відповідальність дотримувались принципу добровільності.
• Введення бригадної матеріальної відповідальності та укладання договору означає, що бригада бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, які передані їй для зберігання.

У випадку виникнення конфліктної ситуації, коли працівник  не бажає вступати до бригади з  колективною матеріальною відповідальністю, відмова працівника від вступу до бригади не є підставою припинення трудового договору за ініціативою адміністрації.

При вибутті з бригади  окремих працівників або прийманні  до складу бригади нових працівників  договір не переоформлюється. У цих  випадках в договорі проти підпису  члена бригади, який вибув, вказується дата вибуття, а новий працівник підписує договір та вказує дату вступу до складу бригади. При зміні бригадира або вибутті з бригади більше 50 % від її первинного складу договір переоформлюється в обов'язковому порядку.

Склад бригад з матеріальною відповідальністю визначається в залежності від конкретних умов роботи та профілю того підприємства або його структурного підрозділу, де введена така відповідальність (спеціалізації, кількості робочих місць та змін, навантаження одного працівника).

До складу бригад з  матеріальною відповідальністю не включаються: практиканти навчальних закладів, учні, які навчаються безпосередньо на підприємствах.

До бригади з повною матеріальною відповідальністю також  не входять:

• особи, які прийняті на роботу з неповним робочим днем або неповним робочим тижнем, якщо вони спільно з іншими працівниками не розпоряджаються товарними цінностями. Ці особи можуть направлятися на самостійні ділянки роботи з індивідуальною матеріальною відповідальністю;
• працівники, з якими може бути укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

На практиці існує  три види бригад з колективною  матеріальною відповідальністю, коли:

• бригада матеріально відповідальних осіб повністю співпадає з виробничою бригадою;
• бригада матеріально відповідальних осіб є частиною виробничої бригади;
• одна бригада матеріально відповідальних осіб відповідає за цінності, які знаходяться у працівників двох або більше виробничих бригад.

Бригади матеріально  відповідальних осіб можуть бути комплексними та спеціалізованими.

Комплексні бригади об'єднують  працівників різних професій та посад.

Спеціалізовані бригади формуються переважно з працівників однієї професії.

В зв'язку з тим, що в основі діяльності бригади матеріально відповідальних осіб покладена бригадна форма організації праці, їх функціонування здійснюється на однакових принципах: добровільність комплектування, товариська допомога та взаємозамінність, колективна матеріальна зацікавленість в результатах праці та відповідальність за доручену роботу, психологічна сумісність членів бригади тощо.

Склад колективу (бригад) з матеріальною відповідальністю встановлюються в  залежності від конкретних умов роботи та профілю (типу) підприємства.

При укладанні договору про повну  матеріальну відповідальність слід пам'ятати про те, що такий договір може бути укладений лише з працівником, посада або виконувана робота якого містяться в Переліку наказу № 43, інакше на працівника за завдану ним матеріальну шкоду може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність у розмірі не більше середнього місячного заробітку. Проте якщо буде встановлено, що дії винної особи призводять до кримінальної відповідальності, то до нього застосовується повна матеріальна відповідальність.

Члени бригади можуть здійснювати взаємний контроль за роботою по зберіганню, обробці, продажу (відпуску), перевезенню або застосуванню в процесі виробництва цінностей. Поняття "взаємний контроль" необхідно розглядати у широкому розумінні, включаючи до нього контроль:

• при прийманні в бригаду нових членів;
• за правильністю прийому та відпуску товарів іншим членам бригади з метою своєчасного виявлення можливих помилок;
• порядку зберігання товарів;
• обліку руху цінностей, закріплених за бригадою.

Крім цього, члени бригади  приймають участь в інвентаризаціях цінностей, що знаходяться в їх підзвіті, мають право проводити з відома адміністрації, без додаткової оплати, в неробочий час самоперевірки за збереженістю довірених їм цінностей.

Якщо в результаті самоперевірки члени бригади  виявляють недостачу матеріальних цінностей або грошових коштів, вони зобов'язані повідомити про це адміністрацію та вимагати проведення позапланової інвентаризації. Така вимога повинна бути задоволена в обов'язковому порядку.

На кожному підприємстві має бути список матеріально відповідальних осіб, в якому крім прізвищ працівників зазначаються назви товарно- матеріальних цінностей і дати проведення інвентаризацій. Такий перелік затверджується і контролюється керівником (табл. 2).

Таблиця 2. Перепій матеріально відповідальних осіб

Для контролю за надходженням, використанням, зберіганням матеріальних ресурсів, попередження крадіжок, необхідно  розробити систему матеріальної відповідальності за допомогою звітності. Кожна особа, якій довірені цінності повинна звітуватися про витрачені матеріали, а звітність вводиться по всьому технологічному процесу - від запуску матеріальних цінностей у виробництво до виходу готової продукції.

Контроль за матеріальними ресурсами покладається на начальників цехів, дільниць, змін, бригад, а звіти про витрачання ресурсів містять такі реквізити:

• найменування підрозділу;
• прізвище особи, відповідальної за матеріальні ресурси;
• перелік матеріальних цінностей (номенклатурний номер, одиниця виміру, ціна), залишок на початок місяця (кількість та сума), надходження за місяць (кількість та сума), витрачання в розрізі видів продукції (кількість та сума) і залишок на кінець місяця.

З. Довіреність  як договір про повну матеріальну відповідальність

Матеріальна відповідальність на підприємстві може встановлюватись  також шляхом видачі довіреності  на товарно-матеріальні цінності, які  необхідно одержати від інших  підприємств.

У господарській діяльності підприємств відпуск за плату або безоплатна передача сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентаря, худоби, насіння, добрив, інструменту, товарів, основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів здійснюється за довіреністю одержувача, що передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України.

Загальні вимоги до оформлення довіренності

Довіреність на отримання  товарно-матеріальних цінностей оформлюється на бланках типових міжгалузевих форм.

Обов'язковими реквізитами  є найменування юридичної особи, номер його банківського рахунку  та установи банку, де він знаходиться; строк дії довіреності; кому довіряється  одержання товарно-матеріальних цінностей  з зазначенням паспортних даних  і від кого; найменування і кількість товарно-матеріальних цінностей; підпис керівника підприємства, розшифрування підпису.

Довіреність, що видається  від імені юридичної особи, підписується його керівником або особою, уповноваженою  засновницькими документами (членом ради директорів, заступником керівника). Підписи завіряються печаткою підприємства. Такий порядок застосовується незалежно від

організаційно-правої форми  юридичної особи і змісту повноважень. Якщо довіреність на отримання чи передачу майнових цінностей видається від імені юридичної особи, заснованої на державній або муніципальній власності, то такі довіреності підписуються не тільки керівником, але й головним бухгалтером підприємства.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає їх виготовлення з друкарською нумерацією, відповідного обліку їх одержання, зберігання та використання. Питання оформлення і видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та відпуску їх за довіреністю визначаються чинними нормативно-правовими актами.

Для ведення обліку довіреностей використовується журнал реєстрації довіреностей, який повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою і підписами керівника та головного бухгалтера підприємства (табл.3).

Таблиця 3. Журнал реєстрації довіреностей

При виписці довіреності  перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" в бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням  назви і кількості цінностей  для одержання незалежно від  того, чи є такі відомості в документах на відпуск (наряді, рахунку) цінностей. Незаповнені рядки довіреностей повинні прокреслюватись.

Довіреності та журнали  облік у виданих довіреностей повинні зберігатися в особи, відповідальної за реєстрацію довіреностей.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки посадовим особам, що працюють на даному підприємстві; довіреність особам, які не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо інше підприємство, де працює дана особа, видало їй

довіреність на одержання  тих самих цінностей і такої  ж кількості з цього підприємства та підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, уповноваженими на це керівником підприємства.

Керівник підприємства затверджує перелік посад, обіймання яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреності на одержання цінностей, та призначає особу, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.