Організація обліку

 Організація обліку

Теоретичне питання

Зміст та основи розробки облікової політики підприємствa

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV облікова політика визначається як, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Основною її метою є забезпечення одержання достовірної інформації про результати фінансово-господарської діяльності, необхідної для користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних управлінських рішень.

Згідно з  визначенням облікова політика підприємства базується на основних принципах  обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Поява в Україні  облікової політики є результатом  процесу  реформування бухгалтерського  обліку, орієнтиром якого обрані Міжнародні стандарти фінансової звітності.

Ефективна та раціональна  організація бухгалтерського обліку на підприємствах починається з розробки її облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтеського обліку та звітності – облікової політики підприємства.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обовязковим для виконання службами і працівниками підприємства.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови  та можливості ведення господарської  діяльності забезпечує:

• повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх  фактів господарської діяльності;
• готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів та активів – не допускаючи створення прихованих резервів;
• відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх праової форми, але й з їх економічного змісту;
• тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників  бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;
• раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов, господарської діяльності та величини підприємства.

Облікова політика розробляється на багато років і  може змінюватись лише у випадку:

• зміни статутних вимог;
• зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
• забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Тестові завдання

1. Безперервне  й ритмічне отримання облікової інформації та підтримка правильного співвідношення в інформаційному забезпеченні підрозділів бухгалтерії визначаються принципом:

д) ритмічності.

2. Система моніторингу  це:

а) система спостереження  за середовищем функціонування підприємства й розробки заходів нейтралізації його негативних впливів.

3. Графічну інтерпретацію  процесу виконання бухгалтерських  функцій та їхній розподіл  між підрозділами надає:

г) оперограма.

4. Планування  виконання облікових робіт, що  відбуваються паралельно, здійснюється за допомогою:

г) сітьового  графіку.

5. Організаційні  регламенти це:

в) нормативні документи, які регламентують функціонування апарату бухгалтерій й здійснення облікового та контрольного процесів.

6. Принцип підпорядкування  загальній логіці організацій управління підприємством передбачає ___________________

7. Система внутрішнього  контролю — це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження і раціонального використання активів, точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації.

Задачі

Задача 1.1

Обґрунтуйте вибір  методу нарахування зносу основних засобів для облікової політики підприємства, заповнивши табл. 1.4 на підставі наведених в табл. 1.2 та табл. 1.3 даних за варіантами по кожному методу згідно П(С)БО 7 і Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таблиця 1.2

Характеристика  об’єкта основних засобів

Таблиця 1.3

Випуск продукції  по роках, тис. грн.

Таблиця 1.4

Обґрунтування вибору методу нарахування амортизації

1. АВ = ПВ –  ЛВ

де АВ – амортизуєма  вартість;

ПВ – первинна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість.

АВ = 10,5 – 1,05 = 9,45 тис. Грн.

Прямолінійний метод амортизації:

А =АВ/Т

де А –  сума амортизаційних відрахувань, грн;

АВ – амортизуєма  вартість обєкту, грн.;

Т – очікуємий  строк використання обєкту.

А = (10,5 – 1,05) / 7 =

Задача 1.2

Обґрунтуйте вибір  методу вибуття запасів для облікової  політики підприємства, заповнивши табл. 1.6 по кожному методу згідно П(С)БО 9 на підставі наведених даних щодо руху товарно-матеріальних цінностей на підприємстві у січні 200х р.:

залишок товарів  на початок місяця склав 10 шт.

12 січня підприємство  придбало 12 шт. товарів;

25 січня підприємство  придбало 15 шт. товарів.

20 січня реалізовано 8 шт. товару;

27 січня реалізовано  16 шт. товару.

Операційні  витрати за звітний місяць склали 120 грн. Підприємство є платником  податку на прибуток на загальних  підставах.

В табл. 1.5 подано ціну придбання та реалізації товарів  за варіантами.

Таблиця 1.5

Ціни товарів  за варіантами

Таблиця 1.6

Обґрунтування вибору методу вибуття запасів

Задача 1.3

Одним з напрямків  організації обліку є планування діяльності працівників, підрозділів, пов’язаних з обліковим процесом. Необхідно відобразити існуючий порядок розподілу функціональних обов’язків на обліковій ділянці згідно з варіантом (номер залікової книжки); провести аналіз розподілу праці в обліковому підрозділі (табл. 1.7); та зробити пропозиції з її вдосконалення.

Вибір варіанту для виконання завдання 1.3.

Таблиця 1.7

Аналіз розподілу  функціональних обов’язків працівників  в обліковому підрозділі  ____________________________

(*  – замість  А, Б, … необхідно вказувати  конкретну посаду)

В лівій частині  таблиці описують процедури, операції роботи, які виконуються в підрозділі, що відповідає за обрану облікову ділянку. В правій частині за допомогою умовних позначень, що наведені в табл.1.8 дії працівників.

Таблиця 1.8

Умовні позначення дій робітників

Блок 2. Навчальна дисципліна “Звітність підприємств 2”

Теоретичні  питання

Визначення  і функції власного капіталу. Визнання й оцінка власного капіталу

Вступ

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

1) державне регулювання  бухгалтерського обліку та фінансової  звітності з метою захисту  інтересів користувачів та удосконалення  бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування  принципів та методів ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, які визначаються  національними положеннями (стандартами)  бухгалтерського обліку та не  суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими  міністерствами та іншими органами  виконавчої влади методичних  рекомендацій щодо застосування  національних П(С)БО відповідно  до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності  Методологічної ради з бухгалтерського  обліку тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

– створення  єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

– удосконалення  бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя  України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою курсової роботи є розгляд проблеми обліку власного капіталу.

Об’єктом дослідження  даної курсової роботи є проблеми бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є облік власного капіталу підприємства.

Розділ 1. Облік  власного капіталу

1.1. Визначення, визнання, оцінка і функції власного  капіталу

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.

В момент створення  підприємства його стартовий капітал  втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє  собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = З + К набуває виглядуА = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння визначень статутного капіталу

Здійснюючи  підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства (А = З + К) і мають вищий  пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний  капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов'язаннями: К = А  – З.

Власний капітал  – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов'язань.

Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його з складових – активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим,власний  капітал є основою для початку  і продовження господарської  діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскількивиконує такі функції:

1)довгострокового  фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2)відповідальності  і захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3)компенсації  понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4)кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5)фінансування  ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6)самостійності  і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7) розподілу  доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою  отримання прибутку. Реалізувати  цю мету воно може лише за умовизбереження  свого капіталу.

Згідно з  фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Основний зміст  поелементної розшифровки власного капіталу наведено в таблиці 2.

Характеристика  складових власного капіталу. Основним елементом власного капіталу є статутний  капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства.

Формування  статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.

Таблиця 2. Зміст  складових власного капіталу

Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Не вкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.

Пайовий капітал  – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Він складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а. також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий  капітал складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від  розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій  власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих .документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Статтею 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена  за відомою формулою:К = А – З, користувачі фінансової звітності  потребують більш детальної інформації про його стан та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про: