Організація та проведення виїмки слідчим

Національна академія прокуратури  України 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

на тему:

Організація та проведення виїмки слідчим 
 
 
 

Слідчий військової прокуратури

Ужгородського гарнізону

лейтенант юстиції

Я.І. Карпович 
 
 
 
 

Київ 2011 року 
 
 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття виїмки та її відмінність від обшуку

Розділ 2. Процесуальний порядок проведення виїмки в житловому приміщенні

Розділ 3. Форма та зміст подання та постанови слідчого про проведення виїмки

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об'єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.

     Слідчі дії — це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів. 
Іншими словами, слідчі дії — це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. 
Основу слідчих дій складають окремі методи пізнання — візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказово інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальні документах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

Поняття виїмки та її відмінність  від обшуку 

     Виїмка  — це самостійна слідча дія, яка  проводиться при необхідності вилучення  лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується статтями 178—184, 186, 1871, 188, 189 КПК. 

     Виїмка  проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка предметів і документів провадиться, як правило, за постановою слідчого без санкції прокурора. Вона не має пошукозого характеру, і закон не передбачає права на злом сховищ під час її проведення.

     Санкція прокурора або його заступника необхідна  для проведення виїмки в випадках виїмки документів, які становлять державну або банківську таємницю.

     Проведення  виїмки документів, які становлять державну, військову, комерційну чи професійну таємницю, погоджується з керівником відповідної установи.

     Примусова виїмка із житла чи іншого володіння  особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК).  
Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян. 

     Виїмка, як правило, проводиться у дений  час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані. 

     При виїмці повинна бути забезпечена  присутність особи, у володінні  якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи.  Де участі в проведенні виїмки можуть бути залучені спеціаліст співробітник ОВС — для подання організаційної і технічної допо¬моги, свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений — для відбору предметів і документів, які підлягають вилученню.

     У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних  представництв та їхні сім’ї, які  користуються правом дипломатичної  недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника. 

     Перед початком виїмки слідчий зобов'язаний пред'явити особі, в якої провадиться виїмка, постанову і запропонувати добровільне видати зазначені в постанові предмети і документи. 

     Учасникам виїмки слід роз'яснити їхні права й обов'язки, ще визначені в законі. Незалежно від свого статусу всі учасники слідчої дії мають право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій, які підлягають занесенню до протоколу.

     Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час виїмки, а також особам, які під час виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватися один з одним або з іншими особами до закінчення виїмки.

     Під час виїмки слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя людини.

     Під час виїмки можуть бути вилучені лише предмети і документи, ще мають значення у справі. Предмети і документи, заборонені законом т обігу, підлягають вилученню незалежно від їх причетності до справи.

     Виїмка  проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається  протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім’ї або  представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.  
Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК у разі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку. 

     Стаття 178 КПК України передбачає, що виїмка проводиться у тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети та документи, які мають значення для справи знаходяться в певної особи чи в певному місці. Різниця між виїмкою і обшуком полягає у тому, що, по-перше, виїмка проводиться тільки відносно певних предметів, тоді як предмети, що підлягають вилученню при обшуку, можуть бути відомі орієнтовно, а іноді навіть не відомі взагалі; по-друге, під час виїмки повинно бути відоме місце знаходження тих чи інших предметів, а при обшуку передбачається їх відшукати. Якщо неможливо точно визначити, що саме необхідно відшукати або де і у кого знаходиться потрібна річ, проводять не виїмку, а обшук. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2.

      Процесуальний порядок проведення виїмки в житловому приміщенні 

     Конституція України у ст. 30 закріпила право кожного на недоторканність житла. Держава, забезпечуючи його реальність, встановила кримінальну відповідальність за незаконне порушення недоторканності житла громадян (ст. 162 КК України) та відтворила конституційне положення про охорону житла в кримінально-процесуальному законі (ст. 14¹ КПК України — далі КПК).

     Однією  із слідчих дій, місцем провадження  якої може бути житло чи інше володіння  особи є виїмка. Незважаючи на те, що її Основний Закон не відносить  до слідчих дій, проведення яких здійснюється з дозволу суду, стаття 178 КПК визначає, що примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.

     З огляду на порівняно нову процедуру  примусової виїмки, з’ясуємо момент виникнення підстав та умов провадження, а також сутність даної слідчої дії.

     Стаття 178 КПК України визначає, що примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу.

     Відповідно до ст. 177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.

     У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

     Обшук має провадитись за наявності  достатніх даних, які вказують на те, що об'єкти, які мають значення у справі, по-перше, знаходяться у певної особи (в певному місці), по-друге, що дані об'єкти сховані й добровільно видані не будуть.

     Отже, обшук — це слідча дія, що полягає  в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших  об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення предметів і документів, що можуть мати значення у справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, проваджуваному за наявності ймовірних даних про те, що вони приховані в певному місці чи в певної особи.

     Об'єктом  обшуку є приміщення, споруди та інші об'єкти, що перебувають у віданні  громадянина: службовий кабінет, житлове  приміщення, дачна ділянка, надвірні будівлі, гараж, автомобіль, яхта, особистий  літак, будь-яке інше приватне володіння (магазин, кафе, офіс фірми, кіоск, ферма). Будь-яке примусове обстеження таких об'єктів та проведення на них пошукових дій може здійсню¬ватися тільки шляхом обшуку і не інакше, як у передбаченому для провадження обшуку порядку.

     За  своїм об'єктом обшук поділяється на чотири види:

     —  обшук житлових приміщень (житлових будинків, котеджів, квартир, замків, кімнат у гуртожитку, постійних чи тимчасових житлових помешкань, у тому числі і в готелі чи іншому місці, включаючи туристичну палатку на лоні природи);

     —  обшук іншого володіння особи (дачної будівлі, гаража, яхти, літака, автомобіля, магазину, кафе, кіоска, саду, городу, подвір'я, ферми, земельної ділянки чи угіддя тощо);

     — обшук службових та інших приміщень (складських, службових і виробничих приміщень, підприємств, установ, організацій та інших сховищ);

     — обшук території (земельної ділянки, саду, городу тощо);

     — обшук особи (особистий обшук).

     Обшук   житла   чи   іншого   володіння   особи,   за   винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивованою поста новою судді. Обшук інших приміщень провадиться за постановою слідчого із санкції прокурора або його заступника.

     При необхідності провести обшук житла  чи іншого володій особи слідчий  за погодженням з прокурором звертається  з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про проведення обшуку чи про відмову в цьому. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку прокурором протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

     У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна  чи з безпосереднім переслідуванням  осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння  особи може бути проведено без  постанови судді. При цьому в  протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

     До  випадків, що не терплять зволікання, належать такі ситуації:

     а) обшук має бути проведений невідкладно у зв'язку з необхідністю знайдення та затримання злочинця, що розшукується, коли зволікання з обшуком може дозволити йому приховатися;

     б) у приміщенні, що перебуває у віданні певної особи, продовжується злочинна діяльність, виникла загроза вчинення нового злочину, заподіяння шкоди здоров'ю громадян;

     в) зволікання з обшуком може призвести до знищення важливих доказів у справі або приховання майна, нажитого злочинним шляхом;

     г) підстави для проведення обшуку встановлені в ході проведення невідкладної слідчої дії, а для отримання санкції знадобиться багато часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3.

     Форма та зміст  подання і постанови  слідчого при проведенні  виїмки 

     Відповідно  до ч. 1 ст. 178 КПК, коли є точні дані, що предмети або документи, які мають значення для справи, знаходяться у певному місці, слідчий, дотримуючись вимог ст. 130 КПК, виносить вмотивовану постанову.

     Постанова слідчого — це кримінально-процесуальний документ, в якому викладається, мотивується та формулюється рішення або розпорядження слідчого, прийняте в процесі провадження у справі.

     Постанова слідчого як і будь-яка постанова  в кримінально процесі має  типову структуру: Вступна частина  — Описова частина — Резолютивна  частина.

     У вступній частиш мають бути викладені  назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В описовій (описово-мотивувальній) частині викладаються юридично значимі обставини справи, їх оцінка, кваліфікація, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуального рішення. В резолютивній частині сформульовані чіткі юридичні тези прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлених осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладені інші умови дії юридичного акта та подані необхідні підписи. Вмотивована постанова складається у письмовій формі.

     Перед виїмкою слідчий пред’являє постанову  особам, які займають приміщення, або  представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться виїмка, після чого пропонує їм видати зазначені  в постанові предмети або документи. Якщо всі предмети чи документи, що підлягають вилученню, видані добровільно, виїмка на цьому закінчується. У разі ж відмови виконати вимоги слідчого щодо видачі зазначених в постанові предметів чи документів, виїмка проводиться у примусовому порядку (ч. 1 ст. 183КПК).Це означає, щослідчий може провести виїмку у примусовому порядку лише тоді, коли приміщення, в якому знаходяться предмети чи документи, не є житлом або іншим володінням особи. Увипадку, коли особи, які займають житло або інше володіння відмовилися видати зазначені у постанові предмети чи документи, за змістом ч. 4 ст. 178 КПК слідчий повинензвернутися з клопотанням через прокурора до судді. Будьяких винятків, пов’язаних з невідкладними випадками щодо примусової виїмки, закон не містить.

     Постанова слідчого про проведення виїмки є процесуальним документом, виконання якого цілком і повністю залежить від волевиявлення особи, яка володіє предметами чи документами. Незважаючи на те, що громадяни не мають права відмовлятися пред’явити чи видати документи або інші предмети, які вимагає слідчий під час виїмки (ч. 1 ст. 179 КПК), таке право за громадянами зберігається з моменту вимоги слідчого до отримання ним дозволу суду на провадження примусової виїмки. Про це свідчить наявність регламентованої кримінально-процесуальним законом особливої процедури отримання дозволу суду на провадження примусової виїмки із житла чи іншого володіння.

     Якщо виїмка, сутність якої полягає у вимозі слідчого видати зазначені у постанові предмети чи документи та їх отриманні, не відбулася, а подальші дії слідчого вимагають дозволу суду, місце проведення виїмки, яким виступає житло чи інше володіння особи, має бути залишене до вирішення питання про дозвіл суду на провадження примусової виїмки.

     Про проведення обшуку та виїмки складається протокол, який є джерелом доказів. Він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК, а також спеціальним вимогам ст. 188 КПК, і складається з трьох частин: вступної, описової, заключної. 

     У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук чи виїмку. Тут також зазначається, що перед обшуком чи виїмкою слідчий запропонував добровільно видати предмети чи документи і яку було дано на це відповідь.  Описова частина містить відомості про об’єкти пошуку, умови їх зберігання та способи маскування. Якщо під час обшуку виявлено тайник, необхідно детально описати його конструкцію, вказати розміри, місцезнаходження, яким чином приховано тощо. 

     У протоколі необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, маса, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений предмет, зафіксувати ознаки і особливості, які дозволяють відрізнити його від інших схожих предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення виробів з дорогоцінних металів у протоколі обшуку (виїмки) вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначок проби) 

     Певну специфіку має опис зброї, яку  вилучено при обшуку. Необхідно вказувати  тип і вид зброї (холодна, вогнепальна, бойова, мисливська, спортивна, саморобна), систему (автоматична, напівавтоматична, нарізна, гладкоствольна), марку, номер, клеймо виробника. У разі вилучення продовольчих товарів у протоколі зазначаються найменування, маса, об’єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватись і при описі промислових товарів. При вилученні однорідних предметів необхідно зазначати їх кількість. Якщо вилучаються цінні папери чи гроші, то вказують їхні серії та номери, вартість, інші реквізити. 

     У протоколі обшуку зазначається, в  якому місці та за яких обставин виявлено ті чи інші предмети пошуку (ст. 188 КПК). Необхідно описати, яким чином  зберігалися такі предмети: відкрито чи переховувалися у спеціальних тайниках, інших суб’єктивно недоступних місцях.  
У заключній частині зазначається, які предмети вилучені, як вони упаковані й опечатані. За наявності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоколу обшуку чи виїмки. 

     Протокол складається у двох примірниках. Другий примірник вручається особі, в якої було проведено обшук чи виїмку, або представникові підприємства, установи чи організації, де було проведено слідчу дію. Протокол підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук чи виїмка, та запрошені особи, які були при цьому присутні. 

     Додатковими способами фіксації результатів  обшуку і виїмки є фото- та відеозйомка, складання різних планів і схем. Так, фотозйомка дає змогу зафіксувати загальний вигляд приміщення або місцевості, яка обшукувалась, місця приховування предметів, тайники, виявлені об’єкти. Фотознімки, відеострічки, схеми, рисунки та плани додаються до протоколу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     При розслідуванні злочинів з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, різних предметів, документів, що мають значення для кримінальної справи, викрадених цінностей слідчому доводиться здійснювати і примусові пошукові дії. До числа слідчих дій, в процесі яких проводиться примусовий пошук, відносяться обшук і виїмка. 

     Здійснення заходів по збору відомостей, в яких буде проводитись виїмка необхідне для попереднього встановлення можливості відмови цих осіб видати необхідні документи, внаслідок чого виїмка може набути примусового характеру або “перейти” в обшук. Особливого значення це набуває при плануванні виїмки у житлі або іншому володінні особи. Вимоги ч. 4 ст. 178 КПК виключають можливість проведення примусової виїмки з житла або іншого володіння особи без постанови судді. Тому на практиці може виникнути ситуація, коли слідчий прийде робити виїмку, отримає відмову від особи, що займає житло, і не зможе здійснити подальші дії без постанови судді. Тому ще на підготовчій стадії слід передбачити можливість примусової виїмки і звернутись по узгодженню з прокурором до відповідного судді.

     Виїмка  на відмінність від обшуку є менш складною у тактичному відношенні слідчою дією, яка як правило не супроводжується конфліктними ситуаціями і не порушує психологічний контакт з особою, у якій вона провадиться, тому при належній попередній підготовці як правило не виникає складнощів при безпосередньому її проведенні. 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури:

1. Конституція України від 28.08.1996 р. (зі змінами від 2011 р.) // Офіційний вісник України. – 2010. - № 72/1 (Спеціальний випуск). - стор. 15, ст. 2598
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. (зі змінами від 2011 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961.- № 2. ст. 15
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей". – 2008. – 430 с.
4. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти) / Берназ В.Д., Смоков С.М. – Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151 с.
5. Козаченко О.В. Основні процесуальні і організаційні документи досудового слідства та дізнання. – Одесса, 2002. – 214 с.
6. Кримінальний процес. Особлива частина. Під ред. Грошевого, Капліної. – Харків «Право». – 2010. – 360 с.
7. Рожнова В.В. Практикум зі складання кримінальнопроцесуальних документів (досудове провадження) / Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 308 с.