Основи економічної науки

Будь який господарюючий суб'єкт, здійснюючи виробничу діяльність, використовує обмежені економічні ресурси, які поділяються на природні, матеріальні, трудові, фінансові і підприємництво (як особливий ресурс). У економіці замість терміна В«економічні ресурси В» використовується термін В«фактори виробництва В». Капітал є одним з факторів виробництва. Зовні капітал представлений у конкретних формах: засоби праці (виробничий капітал), гроші (грошовий), товар (товарний).

 Всі авансовані в діяльність господарюючого суб'єкта засобами можна назвати капіталом. Частина продуктивного капіталу, вкладена в основні засоби (Будівлі, споруди, обладнання тощо), носить назву основного капіталу. Інша частина продуктивного капіталу, авансована в оборотні фонди, являє собою оборотний капітал

 Основний метою дослідження  є: дати оцінку основного капіталу  підприємства і виявити вплив  його структури на результати  господарської діяльності.

1.  Основний капітал, його структура  і проблеми формування 

 Основний капітал - це грошова оцінка основних фондів. p>  Основні фонди  промислового підприємства являють собою сукупність матеріально-речових цінностей, створених суспільною працею, тривало беруть участь в процесі виробництва в незмінній натуральній формі і переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.

1.1. Існує кілька класифікацій основних фондів.

 Залежно від характеру участі  основних фондів у сфері матеріального  виробництва вони поділяються  на: виробничі основні фонди (машини, обладнання, гідротехнічні споруди - греблі, канали, водойми; транспортні споруди - Мости, дороги, тунелі; електромережі, трубопроводи та ін.) Вони функціонують у процесі виробництва, постійно беруть участь у ньому, зношуються поступово, переносячи свою вартість на готовий продукт, поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень; невиробничі основні фонди (житлові будинки, дитячі садки, школи, лазні, пральні та ін об'єкти побутового і культурного призначення, охорони здоров'я і т.д.). Вони призначені для обслуговування процесу виробництва, і тому в ньому безпосередньо не беруть участь, і не переносять своєї вартості на продукт, тому що він не проводиться; відтворюються вони за рахунок національного доходу. p> Основні фонди - найважливіша і переважна частина всіх фондів в промисловості (маються на увазі основні та оборотні фонди, а також фонди обігу). Вони визначають виробничу міць підприємств, характеризують їх технічну оснащеність, безпосередньо пов'язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

 Згідно існуючої класифікації  основні фонди промисловості  за своїм складом в Залежно  від цільового призначення і  виконуваних функцій поділяються  на такі види:

 В· будівлі;

 В· споруди;

 В· передавальні пристрої;

 В· машини та обладнання, в тому числі:

 В· силові;

 В· робітники;

 В· вимірювальні і регулюючі  предмети;

 В· обчислювальна техніка;

 В· інші.

 В· транспортні кошти;

 В· інструменти;

Кожна група складається з безлічі різноманітних засобів праці. У групі будівлі виділяють три підгрупи: виробничі будівлі, невиробничі будівлі та житло. Споруди діляться на підземні, нафтові і газові свердловини, гірські виробки. До передавальним пристроям відносять трубопроводи та водогони. Силові машини це турбіни, електродвигуни. Робочі машини й устаткування поділяються в Залежно від галузей використання.

Будинки й споруди виробничого призначення, передавальні пристрої, машини і обладнання, транспортні засоби формують основні фонди виробничого призначення.

 Співвідношення окремих груп  основних фондів в їх загальному  обсязі представляє собою  видову (Виробничу) структуру основних фондів . Залежно від безпосередньої  участі у виробничому процесі  виробничі основні фонди поділяються  на:  активні  (обслуговують вирішальні ділянки виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства) і  пасивні  (Будівлі, споруди, інвентар, що забезпечують нормальне функціонування активних елементів основних фондів). p> В основному, маса виробничих основних фондів у промисловості зосереджена в активної частини.

 Склад і структура основних  фондів залежать від особливостей  спеціалізації галузі, технології  та організації виробництва, технічної  оснащеності. Структура основних  фондів може бути різна по галузях промисловості і всередині окремої галузі у зв'язку з тими ж причинами.

 Для кращого використання  основних фондів у процесі  їх експлуатації необхідно вести  чіткий облік наявності та  руху основних фондів на підприємстві. Цей облік повинен забезпечити знання загальної величини основних фондів, їх динаміки, ступеня їх впливу на рівень витрат виробництва та інші.

1.2. По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

 По формах власності виділяють  приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

 По організаційно - правових  формах діяльності виділяють  наступні види капіталу: акціонерний  капітал (капітал підприємств, створених  у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

 Методи обліку і обчислення  капіталу.

 Капітал підприємства є величина  похідна від обсягів активів і зобов'язань, тому первинний, авансований капітал і зобов'язання знаходять висвітлення в пасивній частині бухгалтерського балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств бухгалтерського балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина власного капіталу підприємства.

 Оскільки актив балансу підприємства  відбиває майнову (матеріальну) сторону  капіталу, а в пасиві балансу  показані джерела утворення майнової форми капіталу, авансований і інвестований капітал, при цьому через оборот відбивається їхній взаємний зв'язок, то можна сказати, що капітал у даному звіті відображається досить повно і всебічно. Тому баланс підприємства повинний розглядатися як метод дослідження питань авансування, інвестування, обороту, кругообігу і відтворення капіталу, а також обчислення його величини, що змінюється в часі.

 В українській практиці капітал  підприємства часто розділяють  на капітал активний і пасивний.

1.3. Джерела, використовувані підприємствами для формування капіталу, поділяються на власні, позикові і безоплатно отримані.

 До джерел власного капіталу  прийнято відносити засоби, вкладені  в підприємство власниками чи  учасниками (статутний капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних засобів. У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.

 До позикових джерел капіталу  необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів.

 Безоплатно отримані підприємством  засоби виявляються у формі  фінансування з бюджетів різного  рівня, а також у виді спонсорської  допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ.

 Інформаційними джерелами для  аналізу капіталу підприємства  є баланс підприємства, ф.1, а також  примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних  товариств можна також використовувати  примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

 1.3. Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткострокових зобов’язань.

 Аналіз капіталу підприємства  передбачає проведення аналізу  складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і  джерел його формування. 

 Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

1.4. Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

 1.5. Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

 1.6. Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

 1.7. Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту.

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами (рис. 1.1.).

 1.8. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою  зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові  фонди. До них відносяться цілеспрямовано  сформовані фонди власних фінансових  засобів з метою їхньої наступної  цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує  частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді  і не використану на споживання  власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку  призначена для капіталізації, тобто  для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

 А тепер розглянемо всі  складові власного капіталу підприємства  більш докладніше.

 Статутний капітал. Статутний  капітал є одним з найважливіших  показників, що дозволяють одержати  уявлення про розміри і фінансовий  стан економічних суб'єктів. Це  один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

 Відповідно до законодавства  України статутний капітал, у  залежності від організаційно-правової  форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

 Статутний капітал - сукупність  у грошовому вираженні внесків  засновників (учасників) у майно  організації при її створенні  для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

 По формах власності виділяють  приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

 По організаційно - правових  формах діяльності виділяють  наступні види капіталу: акціонерний  капітал (капітал підприємств, створених  у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

 Методи обліку і обчислення  капіталу.

 Капітал підприємства є величина похідна від обсягів активів і зобов'язань, тому первинний, авансований капітал і зобов'язання знаходять висвітлення в пасивній частині бухгалтерського балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств бухгалтерського балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина власного капіталу підприємства.

 Оскільки актив балансу підприємства  відбиває майнову (матеріальну) сторону  капіталу, а в пасиві балансу показані джерела утворення майнової форми капіталу, авансований і інвестований капітал, при цьому через оборот відбивається їхній взаємний зв'язок, то можна сказати, що капітал у даному звіті відображається досить повно і всебічно. Тому баланс підприємства повинний розглядатися як метод дослідження питань авансування, інвестування, обороту, кругообігу і відтворення капіталу, а також обчислення його величини, що змінюється в часі.

 В українській практиці капітал  підприємства часто розділяють  на капітал активний і пасивний.

 Джерела, використовувані підприємствами  для формування капіталу, поділяються  на власні, позикові і безоплатно  отримані.

 До джерел власного капіталу  прийнято відносити засоби, вкладені  в підприємство власниками чи  учасниками (статутний капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних засобів. У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.

 До позикових джерел капіталу  необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів.

 Безоплатно отримані підприємством  засоби виявляються у формі  фінансування з бюджетів різного  рівня, а також у виді спонсорської  допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ.

 Інформаційними джерелами для  аналізу капіталу підприємства  є баланс підприємства, ф.1, а також  примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних  товариств можна також використовувати  примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткострокових зобов’язань.

 Аналіз капіталу підприємства  передбачає проведення аналізу  складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і  джерел його формування. 

 Основними методами аналізу  капіталу є вертикальний і  горизонтальний методи, які застосовуються  до аналізу балансу, а також  метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки  позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу  підприємства.

 Аналіз структури капіталу  підприємства. Аналіз динаміки капіталу підприємства.

 Структура пасивів балансу

 При аналізі джерел формування  майна підприємства повинні бути  розглянуті абсолютні і відносні  зміни у власних і позикових  коштах підприємства.

 При цьому необхідно визначити:

 Які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства ?

 Як змінюється власний капітал (фактичний, за мінусом збитків  і заборгованості засновників) і  його частка у балансі підприємства  за період, що аналізується?

1) Збільшення сприяє росту фінансової стійкості підприємства.

2) Зниження сприяє зниженню  фінансової стійкості підприємства.

 Як змінилася частка позикових  засобів у сукупних джерелах  утворення активів, про що це  свідчить?

 збільшилася, що може свідчити  про посилення фінансової нестійкості  підприємства і підвищенні ступеня його фінансових ризиків.

 зменшилася, що може свідчити  про підвищення фінансової незалежності  підприємства.

 не змінилася.

 Про що може свідчити скорочення (збільшення) величини резервів, фондів  і прибутку підприємства?

 У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

 У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку  може свідчити про падіння  ділової активності підприємства.

 Як за аналізований період змінилася структура власного капіталу, на які складові припадала найбільша питома вага?

 Які зобов'язання переважають  у структурі позикового капіталу (довгострокові чи короткострокові) ? Як змінилися довгострокові  зобов'язання за аналізований період?

 Аналіз структури фінансових  зобов'язань дає відповідь на  питання чи підвищився знизився  ризик втрати фінансової стійкості  підприємства.

 Перевага короткострокових  джерел у структурі позикових  засобів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.

 Перевага довгострокових джерел  у структурі позикових засобів  є позитивним фактом, що характеризує  поліпшення структури балансу  і зменшення ризику утрати  фінансової стійкості.

 Які зобов'язання переважають у структурі комерційної кредиторської заборгованості на початок і на кінець аналізованого періоду?

 Як змінилися за аналізований  період короткострокові зобов'язання  перед бюджетом, перед постачальниками  і підрядниками, з оплати праці, зі страхування, з векселів виданих, із внутрішніх розрахунків, з одержаних авансів?

 Збільшення суми отриманих  авансів може бути позитивним  моментом. Зменшення суми отриманих  авансів може бути негативним  моментом. 

 Які види короткострокової  заборгованості в аналізованому періоді характеризуються найбільшими темпами росту?

 Негативним моментом є висока  частка заборгованості (більш 60 %) перед  бюджетом, оскільки затримки відповідних  платежів викликають нарахування  пенею, процентні ставки по який  досить високі. Крім того, підвищується імовірність банкрутства. Негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

 Класифікація, порядок розрахунку  та методи оцінки показників, що характеризують стан використання  капіталу підприємства.

 Для аналізу капіталу підприємства  можуть застосовуватися фінансові  коефіцієнти, які належать до  таких груп коефіцієнтів:

 фінансової стійкості:

 коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

 коефіцієнта концентрації позикового  капіталу;

 коефіцієнта фінансування;

 коефіцієнта фінансового лівериджу.

 ділової активності (оборотності):

 коефіцієнта оборотності власного  капіталу;

 рентабельності:

 коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

 Коефіцієнт концентрації позикового  капіталу - розраховується як відношення  позикового капіталу підприємства  до підсумку балансу підприємства  і показує питому позикового  капіталу в загальній сумі  засобів, авансованих у його діяльність.

 Коефіцієнт фінансування розраховується  як співвідношення залучених  та власних засобів і характеризує  залежність підприємства від  залучених засобів.

 Коефіцієнт фінансування повинен  бути меншим 1,0.

 Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

 Показник фінансового лівериджу  характеризує залежність підприємства  від довгострокових зобов'язань.

 Коефіцієнт відношення основних  засобів до власних коштів.

 Характеризує наскільки основні  засоби забезпечені власними  джерелами фінансування.

 Коефіцієнт структури позикового  капіталу – розраховується як  віднощення короткострокових зобов’язань  до всього позикового капіталу.

 Характеризує частку короткострокових зобов’язань у струкутрі позикового капіталу.

 Коефіцієнт оборотності власного  капіталу розраховується як відношення  чистої виручки від реалізації  продукції (робіт, послуг) до середньорічної  величини власного капіталу підприємства  і показує ефективність використання власного капіталу підприємства. 

 Рентабельність власного капіталу  розраховується як відношення  чистого прибутку підприємства  до середньорічної вартості власного  капіталу і характеризує ефективність  вкладення коштів до даного  підприємства. 

4. Основні напрямки поліпшення  використання капіталу підприємства  та оптимізації джерел його  формування.

 Одним з основних напрямів  поліпшення використання капіталу  підприємства є, перш за все, забезпечення  максимального обсягу залучення  власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

 Збільшення чистого прибутку  можливе за рахунок підвищення  ефективності використання власного  капіталу – збільшення оборотності  та підвищення рентабельності власного капіталу.

 Збільшення обсягів фінансування  за рахунок амортизаційних відрахувань  можливе шляхом застосування  прискореної амортизації основних  засобів.

 Залучення капіталу за рахунок  зовнішніх джерел (випуск акцій  для залучення власного капіталу  чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

 Підприємство повинне відслідковувати  середньозважену вартість капталу (середньозавжена вартість капіталу  визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.