Основи наукових досліджень

Контрольна робота

з курсу  «Основи наукових досліджень»

Варіант 8 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010

План: 

1.Вибір проблематики  наукового дослідження, вимоги  до теми дослідження. 

2.Поняття про  наукову інформацію та її роль  у проведенні наукового дослідження. 

3.Тестове завдання.

1. Наукове дослідження — це процес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей. У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об'єкт» і «предмет» пізнання. Об'єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання — досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкта. Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об'єкт -суспільство, але мають різні предмети.

  Об'єктом  наукового дослідження є навколишній  матеріальний світ, та форми його відображення у свідомості людей, які існують  незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження.

  Будь-яка  проблемна ситуація складається  в реальному житті. Вона, як правило, містить найбільш гостре протиріччя між будь-якими елементами процесу.

  Визначенню  проблеми попереджує діагноз проблемної ситуації, кваліфікація її масштабів, гостроти, а також тенденції, яка  стоїть за проблемою. Для визначення суті конкретних проблем в цілях  їх наступного дослідження велике методологічне  значення має класифікація проблем.

  Отже, за масштабом, проблеми діляться на локальні, або мікро соціальні; регіональні, що охоплюють окремі регіони; національні, що мають загальнонаціональні масштаби і ті, що впливають на національну безпеку країни.

  За гостротою  проблеми класифікуються на неназрівші, які проявлять себе в майбутньому, а зараз потребують профілактики, актуальні, тобто назрівши, і гострі, що вимагають термінового вирішення.

  За типом  тенденцій розрізняють проблеми деструктивно-деградаційні, визначаючі негативні руйнівні процеси; трансформаційні, що фіксують трансформацію соціуму, його перехід із однієї якості в іншу; інноваційні, пов’язані з різними аспектами нововведень.

  За швидкістю  розвитку розрізняють проблеми тривалі, тобто ті, що розвиваються помалу, активні  – відрізняються динамізмом, і  суперактивні – наростають надзвичайно швидко.

  Класифікація  соціальних проблем суттєво впливає  на визначення методології і інструментарію їх дослідження, а також на характер практичного використання отриманих  результатів. Проблема являє собою  деяке незадоволення потреби: в  товарах і послугах, цінностях  культури, діяльності, самореалізації особистості.

  В дослідженні  категорія „проблема” виконує такі важливі функції: актуалізації, що придає дослідженню суспільну значимість, адже будь-яке дослідження актуальне настільки, наскільки масштабно загострена проблема що вивчається.; регуляції, як вихідний пункт дослідження вона суттєво впливає на розробку всіх розділів програми дослідження; прагматизації, полягає в тому, що коректне формулювання проблеми забезпечує практичний ефект всього дослідження, а також визначає зону впровадження висновків і практичних рекомендацій.

  Вибір теми наукового дослідження є одним  з відповідальних етапів. Тема, яку  обирає для дослідження студент, повинна бути пов´язана з основними  напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної  індустрії, міжнародного туризму) та науковими  дослідженнями, які проводяться  у вузі.

  Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу  вищого навчального закладу, який упродовж відповідного часу розв´язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється  на окремі наукові проблеми. їх розв´язують  декілька наукових колективів протягом двох або більше років.

  Кожна наукова  проблема складається з ряду тем. Тема - це наукове завдання, яке охоплює  певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями  розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Дослідження  з окремих тем можуть бути індивідуальними  або проводитись групою наукових працівників протягом одного або  ряду років.

  У кожній темі виділяються наукові питання, які вирішуються одним або  кількома дослідниками. Наприклад: головною науковою проблемою в Київському університеті туризму, економіки і права є:

  -   «Туризм  як суспільний феномен: проблеми  теорії (туризмологія) і практики», а факультетські теми такі:

  -   «Глобалізація  світової економіки і проблеми  розвитку міжнародного туризму»;

  -   «Підвищення  ефективності розвитку галузі  туристсько-готельної індустрії»;

  -   «Правове  забезпечення туризму в Україні».

  Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального  чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких  критеріїв: актуальність теми, новизна  теми, перспективність, відповідність  профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності  теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.

  Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську  цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства.

  Важливою  вимогою до вибору теми дослідження  є її перспективність або стабільність: дослідник має усвідомлювати  тенденції розвитку явищ і процесів, які він збирається досліджувати. Вимоги перспективності визначають параметри для вибору об´єкту  обстеження, добору відповідних методів  дослідження, а також характеристики умов, для яких буде здійснюватися  впровадження результатів наукової роботи. Для оцінки перспективності  тем застосовують два методи: математичний і експертних оцінок. Професор А. Дудченко пропонує використовувати в прикладних темах показник перспективності Кп, в основу якого покладені економічні показники ефективності:

  Кп = Езаг./Зд(1-Рр), де:

  Езаг - загальний очікуваний економічний ефект (грн.);

  Р - вірогідність ризику; встановлюється на основі наукового прогнозу;

  З - загальні витрати на наукове дослідження (грн.).

  Чим вищий  Кп, тим перспективніша тема, яка планується для опрацювання.

  При застосуванні методу експертних оцінок використовують бальну шкалу оцінювання теми за певними  критеріями перспективності групою експертів. Тема, яка набере найбільше  балів, вважається перспективною.

  Вибрана студентом тема мусить відповідати  профілю навчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчення вузу буде мати змогу кваліфіковано використовувати  в практичній діяльності. Але це не означає, що в процесі дослідження  тема не може виходити за межі основної спеціальної дисципліни. Навпаки, при  виборі теми студент може накреслити проведення досліджень питань і з  суміжних дисциплін. Відповідність  обраної теми за профілем навчання студента диктується найчастіше необхідністю використання основних результатів  дослідження при написанні курсових і дипломних робіт, звіту про  практику, при виступах на семінарах, конференціях тощо.

  При виборі теми дослідження необхідно також  урахувати можливості її розробки безпосередньо  у навчальному закладі. Насамперед мається на увазі той час, який студент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з урахуванням  усього навчального процесу. Окрім  цього, повинні бути враховані всі  можливості розробки теми з точки  зору витрат матеріальних і фінансових ресурсів. Досвід свідчить, що велику роль при виборі теми студентом відіграє ступінь її відповідності тематичній спрямованості науково-дослідної роботи відповідної кафедри. Наприклад, тема розробляється студентом під керівництвом викладача, наукового керівника, отже він зможе отримати кваліфіковану допомогу лише тоді, коли цей викладач протягом якогось часу виконував дослідження з цього напрямку.

  Окрім цього, при збігу кола наукових інтересів  кафедри, викладача - керівника наукового  дослідження і студента значно підвищується інтерес до дослідження з боку студента, прискорюється процес пошуку методів роботи і впровадження результатів  НДД. Слід мати на увазі й те, що вибору теми має передувати ретельне ознайомлення студента з відповідними вітчизняними і зарубіжними літературними  джерелами своєї та суміжної спеціальності.

  При виборі теми необхідно за літературними  джерелами вивчити ступінь і  рівень розробки дослідження, яке проектується, узагальнити передовий досвід підприємств  і об’єднань. Важливо ознайомитися також з планами науково-дослідних  установ, які розробляють аналогічні теми, при можливості вивчити їх звіти за виконаними науково-дослідними роботами.

  Початківцю  досліднику слід вибирати більш вузьку тему, не втрачаючи, однак, зв’язку  із загальною науковою проблемою, до якої вона входить. Чим більше висловлює  довідник критичних зауважень до теми роботи, вносить пропозиції щодо напрямів удосконалення економічної  роботи, тим більшою є впевненість  в успішному її виконанні.

  При вивченні стану наукових розробок із запропонованої теми досліджень необхідно провести групування добутих знань:

  • знання, які здобули загальне визнання наукою і застосовуються на практиці;

  • дискусійні питання, недостатньо розроблені і  які потребують наукового обґрунтування;

  • питання, які виникають при постановці і є у літературних джерелах, запропоновані  практикою, або які виникають  у виконавців на стадії вибору теми.

  2. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, коли темпи накопичення і передачі інформації зростають, виникло протиріччя між виробництвом інформації та можливостями її споживання, переробки і використання. Потрібні відповідні методики орієнтації наукових працівників на найбільш продуктивний пошук і використання відповідних інформаційних матеріалів. Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз´яснення. Роз´яснення - це відомості про довкілля, про процеси, які здійснюються в ньому, про події і стан, що сприймаються людьми, які керують машинами та системами. Це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань, детальна, систематизована подача певного відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу.

  Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в процесі  пізнання, адекватно відображає закономірності об´єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці. Основні  ознаки наукової інформації:

  -  вона  отримується в процесі пізнання  закономірностей об´єктивної дійсності,  підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

  -   це  документовані або публічно оголошувані  відомості про вітчизняні та  зарубіжні досягнення науки, техніки,  виробництва, отримані в процесі  науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності.

  Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:

  1.   Монографія - це наукова праця,  присвячена глибокому викладу  матеріалу в конкретній, зазвичай  вузькій галузі науки. Це наукова  праця одного або декількох  авторів. Вона має достатньо  великий обсяг: не менше 50 сторінок  машинописного тексту. Це наукове  видання, що містить повне й  вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.

  2.   Збірник - це видання, яке складається  з окремих робіт різних авторів,  присвячених одному напряму, але  з різних його галузей. У  збірнику публікуються закінчені  праці з рекомендацією їх використання.

  3.   Періодичні видання - це журнали,  бюлетені та інші видання з  різних галузей науки і техніки.  В періодичних виданнях можуть  друкуватись праці і їх результати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, доступній формі.

  4.   Спеціальні випуски технічних  видань - це документи інформаційного, рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми.

  5.   Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні).

  6.   Стандарти - це нормативно-технічні  документи щодо єдиних вимог  до продукції, її розробки, виробництву та застосуванню.

  7.   Навчальна література - це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.

  8.   Надруковані документи - це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці. Це документи  для студентів, аспірантів, які  займаються науково-дослідною роботою:  планові, звітні документи, статистичні  та опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.

  9.   Науково-інформаційна діяльність - сукупність дій, спрямована на  задоволення потреб громадян, юридичних  осіб і держави, що полягає  в її збиранні, аналітико-синтетичній  обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

  10. Інформаційні  ресурси науково-технічної інформації - це систематизовані зібрання  науково-технічної літератури і  документації, зафіксовані на паперових та інших носіях.

  11. Довідково-інформаційний  фонд - це сукупність упорядкованих  первинних документів і довідково-пошукового  апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб.

  12. Довідково-пошуковий  апарат - це сукупність упорядкованих  вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел;

  13. Інформаційні  ресурси спільного користування - це сукупність інформаційних  ресурсів державних органів науково-технічної  інформації (бібліотека, фірми, організації);

  14. Аналітико-статистична  обробка науково-технічної та практичної інформації;

  15. Інформаційний  ринок - це система економічних,  організаційних і правових відносин  щодо продажу і купівлі інформаційних  ресурсів, технологій, продукції та  послуг.

  Законом України «Про інформацію» визначено  головні принципи інформаційних відносин:

  -   гарантованість права на інформацію;

  -   доступність  інформації та свобода обміну нею;

  -   об´єктивність, вірогідність інформації;

  -  повнота і точність інформації;

  -   законність  отримання, використання, поширення  і зберігання інформації.

  Право на інформацію мають усі громадяни  України, юридичні особи і державні органи. З метою задоволення інформаційних  потреб, органи державної влади та місцевого самоврядування створюють  інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Для прискорення відбору потрібної інформації і підвищення ефективності праці в Україні створена загальнодержавна служба науково-технічної інформації (НТІ). Вона включає галузеві інформаційні центри - Республіканський інститут, НТІ в НДІ, інформаційні центри, відділи НТІ в НДІ, конструкторських бюро на підприємствах.

  У процесі  наукових досліджень зустрічається  таке поняття, як галузі інформації. Це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності.

  Розрізняють галузі інформації:

  -   політична;

  -   духовна;

  -   науково-технічна;

  -   соціальна;

  -   економічна;

  -   міжнародна.

  Чітке знання термінів та їх сутності, а також  галузей інформації дозволяє науковому  досліднику оперативно їх знаходити, переробляти, узагальнювати та ефективно застосовувати  для виконання відповідних завдань.

  Значення  і роль інформації в тому, що, по-перше, без неї не може бути проведене  те чи інше наукове дослідження, по-друге, інформація досить швидко старіє, і  потрібне постійне поновлення матеріалів. За даними зарубіжних джерел інтенсивність  старіння інформації становить понад 10% на день для газет, 10% на місяць для  журналів, 10% на рік для книг і  монографій. Окрім цього, інформація для дослідника є предметом і  результатом його праці. Осмислюючи та опрацьовуючи потрібну інформацію, дослідник видає специфічний  продукт: - якісно нову інформацію. При  цьому підраховано, що біля 50% свого  часу дослідник витрачає на пошук  інформації. Тому досить відповідальним етапом наукового дослідження є  вміння оперативно знаходити і опрацьовувати  потрібну інформацію з теми дослідження.

  У процесі  підготовки та проведення будь-якого  дослідження можна виділити п´ять головних етапів:

  -   етап  накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової  інформації, вивчення документів, основних  джерел теми, складання огляду  літератури, вибір аспектів дослідження;

  -   формулювання  теми, мети і завдання дослідження,  визначення проблеми, обґрунтування  об´єкту і предмету, мети, головних  завдань, гіпотези дослідження;

  -   теоретичне  дослідження - обґрунтування напрямів, вибір загальної методики, методів,  розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження;

  -   проведення  експерименту - розробка програми, методики, одержання і аналіз даних, формулювання  висновків і результатів дослідження;

  -   оформлення  результатів наукового дослідження,  висновків, рекомендацій, уточнення  наукової новизни та практичної  значущості.

  Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізу  інформаційних матеріалів з обраної теми. Інформацію поділяють на:

  -   оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;

  -   релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

  -   реферативну  (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;

  -   сигнальну  (вторинну) - інформацію попереднього повідомлення;

  -   довідкову  (вторинну) - систематизовані короткі  відомості в будь-якій галузі  знань.

  Отже, при  опрацюванні інформації її можна  поділити на дві групи.

  Первинна  інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх  соціологічних експериментальних  досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

  Вторинна  інформація - це результат аналітичної  обробки та публікації інформації з  теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:

  -   інформаційні  видання (сигнальна інформація, реферативні  журнали, експрес-інформація, огляди);

  -   довідкова  література (енциклопедії, словники);

  -   каталоги  і картотеки;

  -   бібліографічні  видання.

  У процесі  експерименту проводяться наукові  дослідження порівнюються теоретичні та експериментальні результати. При  зіставлені наукового результату з  практикою необхідний збіг теоретичних  положень з явищами, що спостерігаються  в практичних ситуаціях. Тому для  вивчення теоретичного підґрунтя теми дослідження потрібне глибоке опрацювання  джерел інформації.

  Знання  опублікованої інформації дає змогу  глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших вчених, дослідників, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

  Для опрацювання  джерел з обраної теми використовують інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки.

  У бібліотеках  застосовується інформаційно-пошукова мова (ІПМ) бібліотечно-бібліографічного типу: універсальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно-бібліографічна класифікація (ВБК).

  Ключем  до каталогів бібліотеки є бібліографічні покажчики. Вони можуть бути різними  за своїм завданням, змістом і  формою. Для визначення стану вивченості теми потрібно звернутись до інформаційних  видань, які випускають інститути  та служби науково-технічної інформації, центри інформації, бібліотеки і охоплюють  всі галузі народного господарства. Тут можна ознайомитись не лише з  відомостями про надруковані  праці, а й з вміщеними ідеями та фактами. їх характеризує новизна  поданої інформації, повнота охоплення  джерел і наявність довідкового  апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

  Бібліографічні  видання показують, що видано з питання, яке цікавить дослідника; часто це сигнальні покажчики без анотацій і рефератів. Цінність їх - у оперативності  інформації про вихід у світ вітчизняної  і зарубіжної літератури.

  За останні  роки широко розвивається державна система  збору, обробки, зберігання, ефективного  пошуку та передачі інформації з використанням  сучасної обчислювальної техніки. Розробкою  методології створення ефективних інформаційних систем займається наука  інформатика, яка має ряд специфічних напрямків розвитку:

  -   технічне  створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем;

  -   програмний - забезпечення обчислювальних машин  програмами для користувачів;

  -   алгоритмічний  - розробка алгоритмів змісту  баз і банків даних.

  Досить  популярним за останні роки стало  використання інформаційної WEB-сторінки комп´ютерів.

  Її привабливість  в тому, що користувачі мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва другої особи (викладача, бібліотекаря) і можна  використати в будь-який час доби, не потрібно нікуди їхати, тим більше, що інформація може отримуватись за потребою.

  Функціонування  автоматизованих систем обробки  інформації (АСОІ) ґрунтується на машинному  перетворенні інформації з відповідної  проблеми. АСОІ використовується у  науково-дослідному процесі в зв´язку  із зростанням обсягів інформації до таких меж, коли досліджувати будь-яку  проблему без ЕОМ неможливо. Структура  інформаційної системи включає  в себе банк даних: файл, секцію файлу, набір файлів, згрупованих у банку даних.

  Відомо, що в практиці міжнародних організацій  у процесі обміну інформацією  та при вирішенні завдань міжнародних  економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв´язків використовуються скорочені назви країн - блоки  буквеної та цифрової ідентифікації  країн. 

3.Назвіть методи емпіричного дослідження:

В) – вимірювання, експеримент.

Список  використаної літератури: 

1.Цехмістрова  Г.С. Основи наукових досліджень. Навч. посіб. – Київ: Видавничий дім «Слово», 2003. – 240 с.; 

2. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. — К.: АБУ, 2002. — 480 с.