Основи оцінки потенціалу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………..   3

1. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

1.1. Стратегія як основа діяльності підприємства …………………………….   5

1.2. Сутність  потенціалу підприємства, його види та методи оцінки ………..   10

2. Стратегічна діагностика та визначення конкурентноспроможності ЗАТ «Геркулес»

2.1. Стратегічний  портрет підприємства ЗАТ «Геркулес» …………………… 15

2.2. Розробка та оцінка стратегічного набору підприємства ………………… 19

ВИСНОВОК …………………………………………………………………….  21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………….   23

ВСТУП

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується як позитивними, так і негативними  процесами. З одного боку, протягом декількох останніх років спостерігається  ріст промислового виробництва, позитивна динаміка основних макроекономічних показників, підвищення рівня життя населення. З іншого – середньострокові та довгострокові перспективи збереження незначних темпів економічного росту в промисловості залишаються нестійкими і залежать від рівня цін на природні ресурси.

Діяльність  підприємств промисловості характеризується низьким рівнем продуктивності праці, відсутністю планування, наявністю  складних управлінських проблем. На багатьох вітчизняних підприємствах  промисловості вже більше десяти років не впроваджувались нові види продукції , не здійснювалась модифікація, що значно зменшило їхню конкурентоспроможність, були втрачені постійні ринки збуту, а відсутність коштів на маркетингову діяльність значно сповільнює пошук нових споживачів. Тому для відповідності сучасному рівню ринкових відносин на промисловому виробництві необхідна корінна реструктуризація, переорієнтація стереотипів виробничо-господарського механізму і системи управління.

Динамічне довгострокове  покрашення позицій підприємств промисловості на ринку неможливе в сучасних умовах без цілеспрямованих усвідомлених дій, що піддаються програмуванню. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба в формуванні стратегії життєздатності. При цьому необхідно врахувати, що діяльність промислових підприємств здійснюється в умовах невизначеності відносно майбутнього впливу несприятливих факторів. Їх дія може суттєво впливати на прибуток суб’єктів господарювання і навіть призвести до банкрутства. Тому моделювання поведінки промислових систем в гіпотетичних умовах, які формуються зовнішнім середовищем, є важливою науково-практичною проблемою.

Оскільки в Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності промислових підприємств і питання їх виживання у нестійкому ринковому середовище стоїть надто гостро, саме стратегічні аспекти промислового виробництва виходять на перший план. В рамках цієї глобальної проблеми важливо сформулювати чітке уявлення про стратегію життєздатності підприємств промисловості, необхідно встановити економічну природу, принципи, компоненти стратегії та рівні її реалізації.

 Аналіз існуючих підходів до визначення поняття «стратегічного потенціалу» надає підстави до розробки його узагальненого визначення як сукупності обмежених наявних ресурсів та компетенцій підприємства по досягненню глобальних й стратегічних цілей в майбутньому з урахуванням відповідних умов зовнішнього середовища.

1. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

1.1. Стратегія як основа діяльності підприємства

Для забезпечення довготривалого стабільного ефективного господарювання, тобто ефективного використання ресурсів та обміну продуктів, підприємство, в рамках своєї економіки як системи забезпечення раціонального господарювання повинно формувати та використовувати певну інформаційну систему прийняття перспективних рішень. Ця система прийняття рішень, а у подальшому здійснення відповідних заходів та дій, стосується вибору:

- перспективно-ефективних, з точки зору майбутнього успіху, напрямів бізнесу;

- типів конкурентної поведінки щодо протидії конкурентам на ринках та в галузях діяльності і щодо здобуття достаньо сильної ринкової позиції в обраних сферах і секторах бізнесу;

- напрямів розвитку бізнесу в цілому та окремих його секторів;

- принципової форми організації (конфігурації) бізнесу в цілому, яка б

дозволила підприємству, враховуючи його можливості, ефективно працювати в перспективі, незважаючи на непередбачені події, сильну конкуренцію і внутрішні проблеми.

Тобто, підприємству для успішного тривалого господарювання і розвитку необхідно навчитися визначати лінію довгострокової поведінки і розробляти певний загальний сценарій довгострокового розвитку та діяльності : спрямований на перспективу системний план рішень і дій концептуального характеру щодо вибору сфери (галузі) та напрямів бізнесу, місця (позиції) на ринках діяльності, технологій (задоволення потреб і виробництва), конкурентної поведінки (способів протидії конкурентам та забезпечення конкурентної переваги) на ринках (ресурсів і продуктів) і в галузі (галузях) обраного бізнесу підприємства.

Як показує  господарська практика малих, середніх і, тим більше, великих підприємств (переважно закордонних), в динамічних конкурентних умовах ринкового середовища без окреслення і оцінки перспективних  ніш в бізнесі (перспективних з точки зору успіху, сфер, зон господарювання), без визначення і використання потенціальних переваг, без визначення і запобігання потенційних загроз в бізнесі, без вироблення і дотримання цілісного комплексного концептуального (що стосується лише життєвого важливих для підприємства аспектів його діяльності та розвитку) системного плану намірів і, відтак, напрямів довгострокового розвитку бізнесу, ефективне ведення господарської діяльності на підприємстві протягом тривалого періоду часу є практично неможливим завданням, нездійсненною метою. Відтак, для того, щоб успіх у бізнесі був можливий, підприємство змушене виробляти і дотримуватися певного концептуального сценарію, цілісного системного плану, що визначає довгостроковий курс його ділового розвитку, який і є його стратегією.

Отже, забезпечення раціонального і ефективного  господарювання на підприємстві на протязі  тривалого періоду часу вимагає  окреслення та оцінки можливих альтернативних варіантів розвитку бізнесу підприємства та визначення серед них оптимальних варіантів (оптимальних для даного підприємства з позицій досягнення ним успіху в перспективі), враховуючи можливості та загрози зовнішнього оточення підприємства, його внутрішній потенціал, сильні й слабкі сторони.

В сучасній науковій літературі під «стратегією» розуміють мистецтво або загальний план здійснення масштабних операцій, які мають довготривалі наслідки. Цей план охоплює процедури підготовки ти організації таких операцій і визначення напрямів використання наявних ресурсів таким чином, щоб за фактично існуючих умов досягти окресленої мети довгострокового характеру. Отже, можна констатувати, що стратегія - це загальний план проведення роботи, план з визначення напрямів раціонального використання ресурсів на перспективу.

У більш вузькому (конкретному) трактуванні економічну стратегію можна розглядати як план можливих напрямів найбільш ефективного розподілу ресурсів щодо забезпечення позитивного ділового розвитку на довгострокову перспективу в недетермінованих умовах агресивного зовнішнього оточення. В цьому контексті стратегія і діловий розвиток організації співвідносяться як зміст і форма явища в процесі його розвитку (в даному випадку підприємницької організації чи підприємства). Конкретна ж стратегія виступає інструментом забезпечення ділового розвитку має свою стратегію (стратегічну альтернативу). А вибір стратегії та її реалізації складають основу (основну частину) стратегічного планування.

Стратегія фірми  є її адаптивною довгостроковою економічною  політикою, яка визначає:

- принципи(правила) адаптивної поведінки в зовнішньому середовищі;

- вказівки чи рішення, які слід приймати;

- процедури, які необхідно здійснити фірмі, для забезпечення в довгостроковій перспективі (на тривалий період часу) конкурентної переваги на ринках і в галузях своєї діяльності (в зонах її господарювання) в контексті обраної концепції бізнесу фірми.

В сучасній літературі можна виокремити дві основні  концепції стратегії підприємства: філософську і організаційно-управлінську. Філософська концепція наголошує  на загальному значенні стратегії для підприємства і асоціює її з цілями, цінностями, пріоритетами і напрямами розвитку підприємства. Організаційно-управлінська концепція стратегії пов’язана з конкретними рішеннями та вказівками, діями та заходами, методами та прийомами щодо здійснення стратегічної діяльності на підприємстві і визначає альтернативні шляхи дотримання цінностей і напрямів розвитку підприємства при досягненні його довготермінових цілей. Тобто дана концепція асоціює стратегію з процедурами підготовки і забезпечення успішної довгострокової діяльності підприємства.

У цьому контексті  «стратегію фірми» (тут фірма і  підприємство розглядаються як синоніми) можна трактувати і власне трактують  по-різному, розглядають під різним ракурсом: і як засіб, і як результат (ціль), і як процес. Це пов’язано з його конкретним застосуванням (даного терміну, даного поняття, даної категорії).

Визначення  стратегії як результату пов’язане з ототожненням мети та стратегії і зумовлено необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності. Трактування стратегії як засобу пов’язане з інтерпритацією стратегії як (з ототожненням стратегії) плану (програми, сценарію чи моделі) управління стратегічною діяльністю підприємства. Стратегія як процес розглядається відповідно як пошук альтернативних шляхів досягнення цілей. Стратегія як процес стосується прийняття рішень щодо того як розвивати бізнес підприємства в цілому та окремі його види (напрями, сектори), який бізнес розвивати, яке місце зайняти на ринку, як протидіяти конкурентам, як посилити позицію на ринку і в галузі тощо.

Слід поєднувати різні концепції та підходи щодо визначення стратегії, так як вони відображують окремі аспекти даної категорії. А акцентувати увагу на окремому трактуванні лише в зв’язку з конкретним застосуванням цієї категорії і розглядом окремих її аспектів чи процедур. Свідченням виняткової складності та багатогранності цієї категорії є існування великої кількості визначень понятття «стратегії підприємства». Але найбільш вдалими є такі, що розглядають стратегію фірми як:

- комплекс підходів, рішень і заходів управління в процесі реалізації довготермінових планів фірми;

- комплекс рішень  і вказівок довготермінового  спрямування в планах діяльності  фірми;

- довготерміновий план, сценарій найбільш ефективного розподілу ресурсів для досягнення окресленої мети;

- систему стандартних правил поведінки, підходів, рішень, вказівок, процедур і заходів щодо забезпечення конкурентної переваги фірми в різноманітних можливих ситуаціях в обраних напрямах її діяльності на перспективу;

- модель (сценарій) дій, набір правил і прийомів, за допомогою яких досягають довгострокових цілей розвитку фірми;

- системну концепцію розвитку і діяльності фірми, яка визначає, обгрунтовує, пов’язує і спрямовує її розвиток на перспективу;

- якісно визначений напрям розвитку фірми;

- правила прийняття рішень і вказівки, що спрямовують процес розвитку фірми в майбутньому;

- філософія, яка визначає цілі, цінності, пріоритети та напрями розвитку фірми.

Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, стратегію підприємства можна визначити як комплексний системний план забезпечення досягнення довгострокових цілей підприємства, в якому обґрунтовуються рішення щодо того як розвивати бізнес підприємства в цілому та його окремі сектори, яке місце займати в галузі та на ринку, як протидіяти конкурентам, як посилити позицію на ринку і в галузі і т.п. Але необхідно констатувати, що ще раз підтверджує складність, багатоплановість і неоднозначність трактування даної категорії.

Необхідно також звернути увагу на те, що поряд з поняттям «стратегія підприємства», яке стосується процесу формування довгострокової мети, цінностей, і намірів підприємства та вибору належних напрямів руху його бізнесу, які необхідні для досягнення поставленої мети, слід також виділяти поняття «стратегічне управління», яке стосується управління розвитком фірми протягом довготермінового періоду часу, таким чином, щоб максимально використати шанс і можливості та уникати небезпеки, яка виникає в її зовнішньому оточенні.

1.2 Сутність  потенціалу підприємства, його види та методи оцінки

Основний зміст  поняття «потенціалу підприємства»  полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей  економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси (рис. 1.1.).

                Рис.1.1 Модель потенціалу підприємства.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких(інваріантних) зв’язків між  елементами. Існує й ширше трактування  структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- та мікро- . Макроструктура виражає найбільш стійкі зв’язки системи, а мікроструктура – змінні(вірогідні). Сукупність макро- та мікроструктур об’єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв’язків, і складає їхній зміст (рис. 1.2).

Рис.1.2 Структура потенціалу підприємства.

Види потенціалу підприємства наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Види потенціалу підприємства.

Характерні  риси потенціалу підприємства:

- потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності. При цьому не тільки реалізованими, але й нереалізованими з певних причин;

- можливості будь-якого підприємства переважно залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Характеризується також і певним обсягом ресурсів – як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання;

- потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою вироблення продукції, отримання максимального доходу(прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи;

- рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу(прибутку)) визначається формою підприємництва та адекватною до неї організаційною структурою підприємства.

Класифікацію методів оцінки вартості можна провести відповідно до різних ознак. Залежно від окремого типу зв’язку ресурсів, процесів та отриманих результатів, усі методи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд можна поділити на методи минулої (постфактум), поточної (теперішньої) та майбутньої (апріорі) оцінки. Якщо оцінка проводиться з позицій ефективності понесення витрат на створення об’єкта чи упорядкування земельного масиву, то очевидно, що методи реалізують постфактум оцінку. Коли ж ураховується тільки теперішня ціна ситуація, яка склалася на ринку (у певному регіоні), то методи дають поточну оцінку вартості об’єктів.

У випадку визначення майбутньої корисності від господарського використання об’єкта, тобто розміру чистого потоку капіталу, отриманого інвестором-власником від експлуатації земельної ділянки, будівлі чи споруди, очевидно, що аналітик апріорі розраховує можливу вартість об’єкта. Відповідно до цього з усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три традиційні підходи :

- витратний(майновий) - визначає вартість об’єкта на основі суми витрат на його створення та використання;

- порівняльний(ринковий) – методи цієї групи визначають вартість на базі співставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод;

- результатний(дохідний) – вартість об’єкта оцінюється на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Класифікація  методів представлена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Класифікація  методів оцінювання потенціалу підприємства.

2. Стратегічна діагностика та визначення  конкурентноспроможності ЗАТ «Геркулес»

2.1. Стратегічний  портрет підприємства ЗАТ «Геркулес»

Компанія «Геркулес» працює на ринку України з жовтня 1997 року, подолавши з того часу нелегкий шлях від групи ентузіастів, натхнених ідеєю відродження традицій галузі, до крупної компанії, одної із лідерів ринку України. Все починалося з благородного завдання - відродити національне виробництво якісних продуктів харчування. Декілька років активної праці згуртованого колективу професіоналів створили обличчя підприємства і дали можливість використовувати сучасні технології і устаткування для випуску широкого асортименту продукції.

Сьогодні «Геркулес» один з лідерів в Україні по виробництву морозива і напівфабрикатів. Завдяки широкому асортименту і  розумному з'єднанню традиційних рецептів продукція ЗАТ «Геркулес» давно заслужила на довіру і вдячність українських споживачів. Народна любов підкріплена авторитетною думкою експертів — продукція неодноразово наголошувалася високими винагородами: «Вибір року», «100 кращих товарів Україні», а також золотими медалями і дипломами професійних дегустаційних конкурсів.

 У 2002 році  у велику сім'ю «Геркулес» увійшло  ЗАТ «Донецький міський молочний  завод №2», створене на базі  добре відомого в регіоні підприємства. За роки свого існування завод зарекомендував себе як виробник широкого асортименту високоякісної молочної продукції і вже багато років входить до числа найбільших виробників в Україні. Зараз підприємство знайшло другу молодість — щодня на сучасному устаткуванні переробляється понад 300 т молока, випускається більше 100 найменувань продукції.

Упевнений рух  вперед дозволив компанії «Геркулес» добитися значних успіхів і стати  одним з лідерів в області  випуску продуктів харчування в  Україні. За всіма цими досягненнями стоїть серйозна праця людей, об'єднаних загальними цілями: забезпечення стабільної високої якості вироблюваної продукції, максимальне задоволення вимог споживачів і відповідальність за досягнення результату.

Динамічний  і успішний розвиток підприємства і  його досягнення в значній мірі обумовлені високим рівнем менеджменту, що включає довгострокове стратегічне планерування діяльності з подальшою деталізацією, яка здійснюється на підставі постійного моніторингу ринку, вимог споживачів і різностороннього аналізу фактичного розвитку компанії. Інвестиційна стратегія фірми передбачає вкладення засобів як у виробництво і розширення асортименту продукції, що випускається, так і в розвиток дистрибуції на території всієї України.

Накопичений досвід реалізації різних проектів дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє і вірити в те, що все задумане буде виконане своєчасно, якісно і з мінімальними витратами. Одним з гарантів цього є колектив компанії. У компанії «Геркулес» працюють грамотні і кваліфіковані фахівці з величезним досвідом роботи. Стабільність діяльності компанії забезпечується у тому числі і постійністю колективу. Турбота про тих, що всіх працюють на підприємстві, їх матеріальному благополуччі і створення умов для професійного зростання є пріоритетним завданням керівництва компанії.

Адреса підприємства: 83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, 8, Код ЄДРПОУ: 25117467

Конкурентами  підприємства є ТМ «Марічка», ЗАТ  «Лактіс -Миколаєв»,ТМ «PRESIDENT», ТМ «Danone», ТМ «Фанні», ТМ «Рейнфорд» та інші виробники молочної продукції.

Відзначимо, що підприємство зародилося в 1997році. За період його існування  в діяльності підприємства спостерігалися як зростання, так і спади. На даний час показники підприємства ЗАТ «Геркулес» з кожним роком зростають. Виручка від реалізації підприємства в 2004р. склала 108 081 тис.грн., в 2005р. - 152 122 тис.грн.(що на 44041 тис.грн. більше, ніж у попередньому році), в 2006-169 539,5тис.грн.(що на 17417,5тис.грн. більше ніж у попередньому році), в 2007р. – 166996тис.грн.(що на 2543,5тис.грн. менше ніж у попередньому періоді), в 2008р.- 234429 тис.грн., що на 67433тис.грн. більше ніж у попередньому році. Відповідно до життєвого циклу можна вважати, що підприємство ЗАТ «Геркулес» на даний момент знаходиться на черговій стадії зростання (рис.2.1)

Ми пропонуємо використовувати  стратегію зростання, вибір цієї стратегії передбачає стабільне  зростання обсягів продаж, збільшення обсягів прибутку, капіталу,впровадження нової техніки та прогресивних технологій, що сприятиме зростанню конкурентоспроможності процукції підприємства.

Рис 2.1 Життєвий цикл ЗАТ  «Геркулес».

Раніше було зазначено,що підприємство ЗАТ «Геркулес» знаходиться  на черговій стадії зростання (протягом періоду, що аналізується, виручка від реалізації постійно збільшується).

Виходячи з наявного потенціалу підприємства, ми вважаємо доцільним використовувати стратегію подальшого зростання, що передбачає стабільне зростання обсягів продажу, інвестицій, прибутку, капіталу, шляхом диверсифікації виробництва, впровадження інновацій. Якщо підприємство і надалі працюватиме такими темпами, тобто показники, які характеризують ефективність діяльності підприємства і надалі зростатимуть, то воно залишиться на стадії зростання. На графіку (рис.2.1.) стадія зростання позначена А1.

Якщо ж підприємство обере стратегію стабілізації, тобто діяльність підприємства залишиться на тому ж рівні, або одні показники ефективності діяльності фірми зростатимуть, а інші знижуються, наприклад, якщо не буде вироблятись один із видів продукції, або взагалі припинить свою діяльність цех, який виготовляє цю продукцію, або ж іншу продукцію. На графіку стабілізація позначена А2.

Значний вплив на діяльність підприємства мають зміни в зовнішньому середовищі,наприклад,зміни у законодавстві щодо обсягів імпортної сировини, яку використовує підприємство при виготовлені продукції, це негативно вплине на діяльність підприємства і ЗАТ «Геркулес» буде вимушено обрати стратегію скорочення. Причиною вибору стратегії скорочення може стати і вплив внутрішніх чинників( наприклад, вихід з ладу конвеєрної лінії, або інша надзвичайна подія). На рисунку 2.1. стратегія скорочення позначена А3.

Враховуючи ці дані, підприємство ЗАТ «Геркулес» буде знаходитись  на стадії росту. Найбільш імовірний  прогнозний варіант – це варіант  розвитку підприємства інноваційним шліхом, впроваджуючи нову техніку, технології, випускаючи нову продукцію,тощо. На графіку стратегія росту позначена А1.

2.2. Розробка та оцінка стратегічного набору підприємства

Місія підприємства - це загальна мета підприємства. Особливе значення місії для діяльності підприємства полягає в тому,що вона:

- створює впевненість, що в організації є якісні,чіткі цілі;

- поєднує зусилля працівників на вибраних напрямках;

- сприяє розумінню і підтримки серед представників пов’язаних груп(акціонери, власники, що фінансують організації, владні структури,менеджери).

Найбільш вдалі визначення місії відображені у Ешриджській моделі місії (рис.4.1).