Основні особливості фінансової діяльності приватних підприємств
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва…………………………..... 4
2. Особливості фінансування приватних підприємств………………………... 6
2.1. Основні ознаки приватних підприємств…………………………………. 6
2.2. Визначення форм підприємства………………………………………….. 8
2.3. Фінансові ресурси
та фінансова діяльність
3. Переваги та недоліки приватного підприємства ………………………….. 13
Висновки та пропозиції……………………………………………………
Список використаної літератури………………………………………………. 15
ВСТУП
Формування ринкових відносин і їхній розвиток - це не автономний процес. Становлення нових фінансових відносин, що торкаються освіту, розподіл і використання фінансових ресурсів, позначається на розвитку і функціонуванні приватних підприємств як самостійних господарських одиниць. Одним з негативних моментів у нинішніх умовах є відсутність чітких уявлень про фінансову позицію приватних підприємств. Невтручання держави в господарську діяльність приватних підприємств змушує їх самостійно шукати шляхи адаптації до ринкових умов, знаходити методи удосконалювання своєї діяльності для забезпечення нарощування економічного потенціалу і конкурентноздатності. Пристосовуючи до своєрідних умов, продиктованих ринком вони випробують значні фінансові труднощі в зв'язку з неправильним перерозподілом коштів і джерел їхнього утворення. Значною мірою цьому сприяють інфляційні процеси, а також відсутність єдиної методології оцінки фінансового положення приватного підприємства.
Актуальність даних досліджень підтверджує той факт, що сьогодні, приватні підприємства розглядаються в якості символу виробничої мобільності, ринкової гнучкості та інноваційної сприйнятливості.
Мета роботи – вивчити законодавчу базу, правові положення, структуру фінансової діяльності приватних підприємств, а також висвітліть основні особливості фінансової діяльності приватних підприємств в Україні.
В якості об’єкта дослідження виступають нормативно правові та законодавчі акти, фінансово-економічні аспекти фінансової діяльності приватних підприємств. В якості досліджуваних підприємств виступають приватні підприємства України.
1. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва
Всю фінансово-господарську діяльність підприємства можна поділити на операційну, інвестиційну та фінансову.
У результаті здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство отримує доходи від різних видів діяльності і несе відповідно до цих доходів витрати. Перевищення доходів над витратами формує прибуток підприємства. Збитки є результатом перевищення витрат підприємства над його доходами.
Фінансова діяльність пов’язана з формуванням фінансових ресурсів підприємства. Це діяльність щодо залучення та погашення банківських та інших позик, збільшення і зменшення статутного капіталу через емісію чи викуп акцій, емісію та погашення власних боргових зобов’язань тощо.
В організаційній та управлінській
роботі підприємств фінансова
Фінансова діяльність – це діяльність, що пов’язана з мобілізацією фінансових ресурсів, необхідних для виконання завдань, які поставив перед суб’єктом господарювання його засновник (власник). Мобілізацією фінансових ресурсів визнають фінансування потреб суб’єкта господарювання за напрямками, передбаченими його статутом.
Наведені визначення сутності фінансової діяльності вказують на те, що вона завжди пов’язана з варіантними розрахунками по джерелах фінансування i по сфері використання фінансових ресурсів у пошуках оптимального рішення стосовно конкретних варіантів фінансування.
Згідно з П(С)БО фінансова діяльність – неопераційна діяльність підприємства, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства.
Фінансова діяльність — це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому значенні) полягає у фінансуванні підприємства.
У широкому розумінні
під фінансовою діяльністю розу
2. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Визначення форм підприємства
Різноманітність видів та форм підприємств, яка на сьогодні існує в Україні, зумовлена законодавчим закріпленням багатоманітності форм власності, способів заснування (утворення) підприємств, правових режимів майна, яке передано підприємству його засновниками. Така багатоманітність знайшла відображення у статті 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств.
Відповідно до частини першої цієї статті в Україні залежно від форм власності, передбачених законом, можуть діяти підприємства таких видів:
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Утворення приватного підприємства та його діяльність регламентуються Законами України «Про власність», «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні». Торкаючись питань правового становища приватних підприємств, слід звернути увагу на наступне.
Згідно зі статтею 83 Цивільного Кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених Законом.
У зв’язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну «організаційна форма юридичної особи», існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.
По-перше, виходячи зі змісту статті 113 Господарського Кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.
По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності. Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарним є підприємство, засноване на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.
Таким чином, враховуючи статтю 63 Господарського Кодексу України, сьогодні в Україні діють приватні унітарні та приватні корпоративні підприємства.
2.2. Основні ознаки приватних підприємств
Приватним підприємством згідно зі статтею 113 Господарського Кодексу визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Приватні підприємства можуть створюватись
як для здійснення підприємництва,
так і для некомерційної
Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками). Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.
В установчих документах повинні бути зазначені найменування підприємства, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити приватне підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут приватного підприємства повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) підприємства чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
Найменування приватного підприємства має містити інформацію про його організаційно-правову форму, тобто містити слова “приватне підприємство“.
Під час формування статутного фонду приватного підприємства слід виходити лише з принципу “достатності для здійснення господарської діяльності“. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Приватне підприємство
підлягає державній реєстрації у
порядку, визначеному Законом України «
Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Зазначене підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Управління приватним підприємством здійснюється згідно з його установчими документами. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю приватного підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України.
2.3. Фінансові ресурси та фінансова діяльність приватних підприємств
Законодавство Мінімальний і максимальний статутний капітал приватного підприємства на даний момент законодавством не врегульовано і не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства, тому тут справедлива будь-яка сума коштів. Зобов'язань за строками внесення статутного капіталу приватного підприємства в даний момент також не існує. Проте слід врахувати особливості правового статусу приватного підприємства. Внутрішні питання діяльності приватного підприємства майже не врегульовані законодавством, тому вони регулюються змістом статуту підприємства. Законодавство не передбачає якихось додаткових вимог до статуту.
Особливе значення для приватного підприємництва, має перш податкова політика держави, правові основи діяльності підприємств, яка покликана сприяти збільшенню виробництва товарів і послуг і формування на цій основі централізованих фондів фінансових ресурсів, насамперед державного бюджету. По ідеї в ринковій економіці податкова політика повинна стимулювати ефективні форми господарювання, створювати умови для підвищення рівня виробництва і його рентабельності.
Під фінансуванням підприємства
розуміють залучення
Фінансові ресурси приватного підприємства можуть формуватися за рахунок:
• власних заощаджень;
• вкладень або позичок родичів і друзів;
• кредитів банків та інших кредиторів;
• програм державної допомоги;
• інших законних джерел.
Під фінансовими ресурсами підприємства маються на увазі грошові доходи і надходження, які переходять у розпорядження підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями. Крім того, фінансові ресурси служать для здійснення витрат по розширеному відтворенню, а також використовуються для економічного стимулювання працівників підприємства.
Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства та залучені ним. Для приватного підприємства такими джерелами виступають засоби власника (засновника) та позикові кошти (кредити, позики), прибуток.
Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент установи підприємства, коли утворюється статутний фонд. Його величина показує розмір тих основних і оборотних коштів, які інвестовані.
Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації колишнього майна, різні цільові надходження, оплата змісту дітей у дошкільних установах, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві й ін.
Важливим джерелом фінансування
стає прибуток від основної діяльності,
яка являє собою частину
Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися у трьох формах: самофінансування, кредитування і державне фінансування.
Самофінансування засноване на використанні власних фінансових ресурсів підприємства.
Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів.
Кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредитів. В даний час суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі види кредитів: комерційний, банківський, іпотечний, лізинговий, бланковий і консорціумний. Фізичні особи можуть використовувати споживчий кредит тільки в національній валюті.
Автономна Республіка Крим займає одне з перших місць серед регіонів України з розвитку малого підприємництва, що говорить про високий ступінь зацікавленості місцевих органів влади (Ради міністрів і Верховної Ради Республіки, виконкомів міських і сільських, селищних рад) у створенні сприятливого підприємницького клімату.
3. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Переваги форми організації бізнесу у вигляді приватного підприємства зводяться до такого:
- максимально повне використання власником права на участь в управлінні підприємством (усі найважливіші питання діяльності підприємства приймаються власником особисто або призначеним ним директором);
- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;
- власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства, тобто лише в межах вкладів у власний капітал (якщо інше не передбачено статутом);
- оплата внесків може здійснюватися як у грошовій, так і майновій формі;
- практично повністю відсутні так звані агентські ризики та витрати, зумовлені принципал-агент-конфліктом між окремими власниками та власниками і менеджментом.
Серед недоліків можна назвати низький рівень мобільності прав власності, обмеженість залучення власного капіталу, недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності приватного підприємства.
Приватні підприємства - це форма організації підприємницької діяльності, як правило малих (рідкіше – середніх) підприємств.
Виходячи з того,що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України.
ВИСНОВОК
Реформування національної
економіки неможливо без
Законом України «Про підприємства» створені рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно й організаційні форми підприємства. Таким чином, в Україні створені сприятливі умови для створення та успішного функціонування малого бізнесу. Законодавство щодо регулювання відносин у сфері приватного підприємництва недостатньо абсолютно, проте, в деяких випадках такі «законодавчі діри» є стимулами для розвитку підприємницьких структур.
Наведене вище, дає можливість окреслити такі особливості фінансової діяльності приватного підприємства, як відсутність законодавчо встановленого обмеження, пов’язаного з формуванням статутного фонду, можливість самостійного визначення засновниками принципів і механізмів управління підприємством, здійснення господарської діяльності з використанням найманої праці чи без її використання.
Формовані з різних джерел фінансові ресурси дають можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечити при необхідності розширення і технічне переозброєння діючого підприємства і т.д.
У зв'язку з тим, що поняття "приватне підприємство" вказує лише на форму власності, а не на особливості у заснуванні чи управлінні підприємством, приватне підприємство як організаційна форма потребує законодавчого уточнення. Крім того законодавчого вирішення потребують і інші спірні питання, такі як:
- правовий режим майна приватного підприємства;
- особливості здійснення
правочинів з приватними
- узгодження між собою норм Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України та інших нормативно-правових актів.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ
- Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 №254/96-ВР // Відомості ВРУ. – 1996. – №30.
- Господарський Кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012
- Цивільний Кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012
- Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2003.
- Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутства підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ,2000.
- Фінансовий менеджмент: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2005.
- Говорушко Т.А. Малий бізнес: Навч. посібник/ Т.А. Говорушко, О.І. Тимченко. — К.: Центр навч. літератури, 2006. — 200 с.
- Основы предпринимательской деятельности/ Под ред. В.М. Власовой. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 496 с.
