Основні тапи аналізу НС та прогнозування їх наслідків
1. Основні тапи аналізу НС та прогнозування їх наслідків.
Цивільний захист — це цивільна оборона та захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру.
Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей наоб'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Під час НС потенційні небезпеки проявляються в більшій кількості та з більшою ймовірністю, що призводить до масштабних негативних наслідків. Умови виникнення НС:
- Наявність джерела небезпеки (вибухових, отруйних, радіоактивних речовин і т.ін.)
- Дії чинників, що уражають в разі прояву небезпек (викид газу, вибух, займання)
- Знаходження взоні дії уражаючих факторів людей, сільськогосподарських тварин, угідь. Надзвичайні ситуації класифікують за різними ознаками.
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються на такі етапи:
НС техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, аварії з викидом небезпечних речовин, руйнуванням споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
НС природного характеру — небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери, тощо.
НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або, морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
НС екологічного характеру — зміна стану повітряного та водного басейнів внаслідок викидів небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічних речовин.
Рис.2.1. Класифікація ЧС і причини їх виникнення
Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:
- Загальнодержавний
- Регіональний
- Місцевий
- Об'єктовий.
До загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).
До регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративним районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району.
До місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житловокомунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.
До об'єктового рівня відноситься НС, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно- захисної смуги.
Причини виникнення надзвичайних ситуацій
Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій є:
- Аварії і катастрофи (на виробництві, транспорті, інженерних мережах і т.ін.)
- Стихійні лиха (природні катаклізми): землетруси, бурі, урагани, повені, сніговізамети і т.ін.
- Епідемії, епізоотії, епіфітотії (значні розповсюдження інфекційних захворювань або уражень відповідно серед людей, сільськогосподарських тварин і рослин).
- Збройні конфлікти та інші фактори соціального і політичного характеру.
Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території, або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа — великомасштабна аварія з тяжкими, трагічними наслідками.
Вивчення причин виникнення виробничих аварій і катастроф свідчить про їх велике різноманіття, але за суттю ці причини можна об'єднати в дві групи.
Перша — це проектно-виробничі помилки і порушення (помилки при проектуванні підприємств, порушення будівельних норм і правил, низька якість будівельних робіт, використаних матеріалів і конструкцій, порушення техніки безпеки і технологічних процесів виробництва, відсутність постійного контролю за потенційно небезпечними об'єктами).
Друга група причин обумовлена тим, що не всі явища природи пізнані.
Великі темпи сучасного науково-технічного прогресу створили умови для великої концентрації радіаційно-, хімічно-, та вибухонебезпечних виробництв. По залізницям і трубопроводам транспортуються в великій кількості небезпечні речовини. В наслідок цього зросла ймовірність виникнення значних аварій і катастроф.
Промисловість України характеризується великою концентрацією потенційно небезпечних виробництв. Практично в усіх обласних центрах і великих містах, де проживає біля 22 млн. людей, розташовані хімічнонебезпечні об'єкти. Крім того територію України перетинають: аміакопровід Тольятті-Одеса довжиною 814 км., на кожному кілометрі якого є 55т. аміаку; нафтопровід "Дружба" довжиною 2,3 тис. км, в якому на кожний кілометр припадає 250т нафтопродуктів; газопровід "Союз".
На території України функціонує 5 АЕС — 14 енергоблоків (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська); діє 13 великих гідровузлів. Аварійне руйнування гідровузлів тільки Дніпровського каскаду може призвести до катастрофічного затоплення 426 населених пунктів з населенням біля 2млн.
Стихійні лиха є причиною утворення катастрофічних наслідків. За даними ООН за останні 20 років наслідки стихійних лих відчули більш ніж 1 млрд. людей, в них загинуло біля 3 млн.
На території України можуть виникати НС природного характеру досить часто і у великих масштабах. Так, землетрус силою 9 балів може охопити західні, південно- західні регіони і Крим на загальній площі біля 27тис.кв.км. Прибережні райони басейну Чорного моря можуть виявитися під впливом цунамі (морські хвилі від підземного землетрусу). Щорічно окремі райони потерпають від дій бурь, ураганів, повеней та інших явищ. Особливо катастрофічним була повінь в Закарпатті у листопаді 1998 року.
Війна завжди була великим лихом. Людство Землі перенесло більше 14500 воєн, в яких загинуло 3640млн. людей. На сьогодні накопичена велика кількість сучасної зброї в тому числі ядерної, і сучасних засобів доставки її до цілей: міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), підводних човнів-ракетоносців, стратегічної й тактичної авіації, що дозволяють доставити заряди до цілей в короткі терміни. Час польоту МБР на відстань 11-12 тис.км. складає всього 30-40 хв.
Враховуючи масштабність і збільшену ймовірність виникнення НС, перед суспільством існує проблема захисту населення, матеріальних цінностей і навколишнього середовища в умовах мирного і воєнного часу. Вирішення цієї проблеми базується на завчасному прогнозуванні та оцінки наслідків можливих НС в конкретному регіоні, на об'єкті і проведенні заходів щодо запобігання НС і зниженню їх негативних наслідків. Прогнозування обстановки можливе на знанні характеристик осередків ураження, що утворюються в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Осередком ураження (ОУ) називається територія, наякій в результаті дії уражаючих факторів виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, зараження атмосфери і місцевості та ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. ОУ може утворитися під впливом одного уражаючого фактора (простий), або під впливом декількох первинних і вторинних уражаючих факторів (складний).
2. Вимоги до складання та змісту аналітичної і оперативної частини плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій
ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РОЗРОБКИ ПЛАНІВ ЛОКАЛІЗАЦІЇ ТА ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЙ І АВАРІЙ
6. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ОПЕРАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПЛАС ДЛЯ АВАРІЙ НА РІВНЯХ "А" І "Б"
6.1. Оперативна частина ПЛАС розроблюється для керівництва діями персоналу підприємства, добровільних і спеціалізованих підрозділів з метою запобігання аварійним ситуаціям і аваріям на відповідних стадіях їхнього розвитку або локалізації їх з метою зведення до мінімуму наслідків аварії для людей, матеріальних цінностей і довкілля, запобігання її розповсюдженню на інші виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці) підприємства й за його межі, рятування і виведення людей із зони ураження і потенційно небезпечних зон.
6.2. При розробці оперативної частини потрібно:
забезпечити узгодженість дій персоналу підприємства й спецпідрозділів;
запровадити перелік посадових осіб, відповідальних за виконання конкретних дій;
запровадити порядок здійснення зв'язку зі спец-підрозділами, органами державного нагляду й органами місцевого самоврядування;
викласти дії персоналу підприємства й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку. В тих випадках, коли у спецпідрозділах є свої плани дій, може бути замість опису дано посилання на ці плани;
надати розпізнавальні ознаки рівней аварії і їх значення, за якими керівництво роботами щодо локалізації і ліквідації аварії переходить на рівні "Б" і "В".
6.3. Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні "А" повинна містити:
блок-схему виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);
план виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);
блок-карти об'єктів (цехів, відділення, виробничих дільниць), які входять до складу виробництва;
опис дій персоналу;
список і схему оповіщення посадових осіб, які мають бути терміново сповіщені про аварійну ситуацію (аварію);
список робітників, що залучаються до локалізації аварії, осіб, що дублюють їхні дії за відсутності перших з будь-яких причин, із зазначенням місць їх постійної роботи, проживання й телефонів;
перелік інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, які мають бути використані при локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання (аварійних шаф);
обов'язки відповідального керівника робіт, виконавців та інших посадових осіб щодо локалізації аварії;
інструкцію щодо аварійної зупинки виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці).
6.3.1. У блок-схемі виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) визначаються його складові частини без деталізації їх.
На блок-схемі визначаються прямі та зворотні міжцехові потоки, їх характеристики й параметри, відповідна, в т.ч. і гранична для виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) відсічна арматура, які мають безпосереднє значення для локалізації (ліквідації) аварії.
Кожний елемент блок-схеми повинен мати букве-не або цифрове позначення, яке відповідає номеру позиції або умовному позначенню, нанесене на місці та/або визначене технологічним регламентом.
6.3.2. На плані виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) має бути вказано місце розташування:
основного технологічного обладнання і комунікацій;
відсічної запірної арматури, яка має безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії;
засобів протиаварійного захисту, зв'язку і оповіщення;
евакуаційних виходів і маршрутів евакуації;
шляхів під'їзду, ділянок для встановлення і маневрування спецтехніки;
сховищ і місць укриття.
На плані можуть бути додатково нанесені місця найбільш імовірного виникнення аварійних ситуацій, розміри й межі потенційно небезпечних зон та інші характеристики потенційно можливих аварій.
Додатково можуть зазначатися кількісні показники, які характеризують потенційну небезпеку блоків, показники тяжкості наслідків можливих аварій, основні дестабілізувальні фактори і критичні значення параметрів процесу.
6.3.3. Блок-карту належить
складати для кожного об'єкта,
який входить до складу
Блок-карта повинна містити:
принципову технологічну схему об'єкта;
план розташування устаткування об'єкта;
стислу характеристику небезпеки технологічних блоків, що входять до складу об'єкта. Кожний елемент блок-карти повинен мати буквене або цифрове позначення, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, що нанесене на місці та/або визначене технологічним регламентом.
6.3.3.1. На принциповій
технологічній схемі та на
плані розташування
Межами технологічних блоків можуть бути, як правило, автоматичні відсікачі, запірна арматура з дистанційним керуванням, ручна запірна арматура (за умови можливості практичного користування в аварійній ситуації), яка встановлена на трубопроводах або устаткуванні як по прямому, так і по зворотному потоку матеріального середовища.
У разі обігу в технологічній системі пилостворю-вальних дисперсних продуктів межами блоку можуть бути шнекові живильники, секторні затвори та інші пристрої, які забезпечують щільність (герметичність) системи при підвищеному тиску в умовах внутрішнього вибуху.
6.3.3.2. На принциповій
технологічній схемі потрібно
відобразити технологічні
Забороняється перевантажувати схему елементами, що не мають прямого відношення до ліквідації аварійної ситуації (аварії).
6.3.3.3. На плані розташування
обладнання заз-начуються
6.3.3.4. У стислій характеристиці
небезпеки технологічного
основні небезпеки блоку і їх характеристики (наприклад, кількість шкідливих речовин, енергетичний потенціал вибухонебезпеки і ін.);
можливі аварії і зони ураження;
інші потрібні відомості.
6.3.4. Розділ " Опис дій персоналу" належить оформляти у вигляді таблиці, яка містить три графи:
графа 1 " Найменування і код аварії (стадії)". У цій графі зазначаються найменування стадії розвитку аварії за прийнятими сценаріями із зазначенням коду й місця;
графа 2 "Розпізнавальні ознаки". У цій графі зазначаються розпізнавальні ознаки із зазначенням засобів контролю, їх позицій і показань, а також зовнішніх ефектів і інших критеріїв, за якими може бути ідентифікована та чи інша стадія розвитку аварії;
графа 3 "Перелік виконавців, порядок їх дій".
6.3.5. Порядок дій виконавців
має передбачати: виявлення й
оцінку аварії або загрози
її виникнення за
оповіщення персоналу виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) й диспетчера підприємства (об'єкта) про аварію або загрозу її виникнення;
включення протиаварійних систем;
відключення пошкодженої дільниці, повну або часткову зупинку виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);
виведення з небезпечної зони персоналу, із зазначенням порядку забезпечення його засобами індивідуального захисту;
інші заходи, що запобігають розвитку аварії, з урахуванням специфіки виробництва.
Описуючи дії персоналу, належить особливо підкреслити ті з них, які не допускають зволікань і потребують негайного виконання.
Описуючи дії спецпідрозділів, належить зазначити орієнтовний час їх прибуття і розгортання.
6.3.6. В інструкції щодо
аварійної зупинки виробництва (підприємства),
яка є складовою оперативної
частини ПЛАС, для кожної аварії
повинні бути визначені
При цьому має бути врахований вплив виконуваних переключень і відключень на роботу систем протиаварійного захисту, життєзабезпечення та інших систем, які є суттєвими під час ліквідації аварії.
6.3.7. Обов'язки ВК викладені в розділі 8 (пункт 8.4.1).
6.4. Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні "Б" включає в себе додатково до перелічених у п. 6,3 такі документи:
блок-схему підприємства;
план підприємства.
6.4.1. У блок-схемі підприємства
потрібно позначити
Кожний елемент блок-схеми повинен мати букве-не або цифрове позначення, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, що нанесені на місці та/або прийняті технологічним регламентом.
6.4.2. На плані підприємства потрібно визначити:
місця розташування виробництв;
місця скупчення небезпечних продуктів із зазначенням найменування й маси продукту;
прямі та зворотні міжвиробничі потоки, їхні характеристики й параметри;
міжвиробнича відсічна арматура, її тип і основні технічні характеристики;
засоби протиаварійного захисту;
засоби зв'язку й оповіщення;
евакуаційні виходи і маршрути евакуації;
сховища й місця укриття;
шляхи під'їзду, місця встановлення й маневрування спецтехніки;
місця найбільш імовірного виникнення аварійних ситуацій (аварій);
зони можливого ураження обслуговуючого персоналу підприємства з урахуванням розповсюдження вибухових і ударних хвиль, напрямку руху вибухонебезпечних і токсичних хмар.
Як план підприємства, може бути використаний генплан із необхідними додатками.
6.4.3. Обов'язки ВК викладені в розділі 8 (пункт 8.4.2).
7. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ОПЕРАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПЛАС ДЛЯ АВАРІЙ НА РІВНІ "В"
7.1. Оперативна частина
розроблюється для керівництва
діями відповідних служб і
підрозділів із метою
7.2. При розробці оперативної частини слід визначити всіх учасників протиаварійних дій. Крім того, потрібно реально визначити їхні функції, ресурси, обов'язки й ступінь участі. До складу учасників протиаварійних дій повинні входити:
органи Держнаглядохоронпраці й Держпожнагляду;
спеціальні формування: районна (об'єктова) пожежна частина, воєнізована газорятувальна служба та інші;
міліція, медична (у т.ч. лікарні), транспортна служби та служба соціального забезпечення;
органи з керівництва аварією та/або територіальні органи МНС;
комунальні служби району (міста);
керівництво підприємства;
органи масової інформації і зв'язку;
органи охорони здоров'я і навколишнього середовища.
7.2.1. При розробці оперативної частини потрібно:
передбачити процедуру залучення населення до робіт щодо локалізації і ліквідації аварії;
передбачити узгоджені дії виробничого персоналу, усіх залучених підрозділів і служб, а також населення;
забезпечити спільні дії персоналу розташованих поруч підприємств (об'єктів) і органів місцевого самоврядування сусідніх районів.
7.3. Оперативна частина повинна містити:
титульний лист (додаток 5);
ситуаційний план із додатками;
обов'язки ВК, виконавців і інших посадових осіб щодо локалізації аварії.
7.3,1. Ситуаційний план розроблюється для здійснення керівництва й координації дій персоналу підприємства (об'єкта), спецпідрозділів, формувань МНС, інших організацій, що залучаються для локалізації аварії, організації великомасштабних рятувальних робіт і евакуації людей з небезпечних зон.
7.3.1.1. На ситуаційному плані позначаються промислова площадка підприємства (об'єкта) на місцевості, а також житлові райони, населені пункти, інші підприємства й організації, що розташовані поруч із ним і на які може поширюватися дія уражальних чинників аварії. Розмір території, яка охоплюється ситуаційним планом, визначається масштабом зон ураження (зараження).
7.3.1.2. На ситуаційний план наносяться:
зони можливого ураження за різними сценаріями розвитку аварій;
чисельність людей у цих зонах і час досягнення їх уражальними чинниками аварії з урахуванням швидкості й напряму вітру, погодних умов, рельєфу місцевості;
можливі шляхи евакуації населення і безпечні зони, сховища, укриття;
місця розташування засобів протиаварійного захисту, джерел аварійного енерго- і водопостачання, а також наявність і місцезнаходження запасів засобів пожежогасіння: води, піноутворювача, вогнегасильно-го порошку, засобів захисту органів дихання;
місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів, пожежних частин і т.і., можливі місця їх розгортання і маневрування;
місця скупчення небезпечних продуктів поза територією підприємства із зазначенням найменування й маси продукту.
7.3.1.3. До ситуаційного плану додаються:
план підприємства (об'єкта), який відповідає вимогам п. 6.4.2;
схема зв'язку, порядок оповіщення і взаємодії органів керівництва комісії з надзвичайних ситуацій з організаціями й формуваннями МНС, що залучаються при цьому, як у даному, так і в сусідніх регіонах (у разі потреби);
відомості щодо наявності частин МНС, радіаційного й хімічного захисту, пожежних і газорятуваль-них частин, медичних служб, їх чисельності, оснащеності, часу розгортання;
відомості щодо невоєнізованих формувань підприємства (об'єкта);
відомості щодо наявності засобів гасіння пожежі й нейтралізації викидів на підприємстві (об'єкті) і в спецслужбах;
заходи щодо евакуації і рятування людей із зазначенням переліку, місця розташування і порядку залучення захисних споруд, медичних служб і засобів, технічних і транспортних засобів, засобів індивідуального захисту людей, в т.ч. із зазначенням кількості технічних і інших засобів, які потрібні для цього;
склад штабу (оперативної групи для ліквідації аварії) і порядок оповіщення його членів;
порядок оповіщення робітників підприємства (об'єкта) і населення, що мешкає поблизу підприємства (об'єкта), про аварію;
порядок постійної інформації щодо ходу розвитку аварії, ходу робіт із її локалізації (ліквідації), щодо належної поведінки й заходів безпеки на даний момент;
порядок організації розвідки пожежі;
порядок організації розвідки й спостереження осередку хімічного ураження, зони можливого зараження шкідливими речовинами;
організація медичного забезпечення, життєзабезпечення евакуйованих у місцях їх збору;
порядок проведення заходів щодо зниження запасу шкідливих речовин і безаварійної зупинки виробництва;
порядок взаємодій між спецпідрозділами і залученими організаціями.
7.4. Обов'язки відповідального керівника робіт викладені в розділі 8 (пункти 8.4.1; 8.4.2; 8.4.3).
3. Визначення параметрів, характеру руху хвилі прориву при повному руйнуванні підпірних споруд водосховища
На основі даних крупномасштабних карт і довідників складається поздовжній профіль ділянки річки, по якому можливе розповсюдження хвилі прориву.Отриманий профіль річки розбивається на розрахункові ділянки.Їх довжина може бути різною і залежати від однакових за своїми характеристиками ділянок (похилів дна річки, глибина, ширина, характер дна річки і заплави) і може складати від декількох до десятків кілометрів.Межі ділянок приймаються за розрахункові створи. При цьому, зруйнована гребля вважається першим створом, границя між 1-ю і 2-ю ділянками - другим створом, а між 2-ю і 3-ю ділянками - третім створом і т.д.Всі параметри хвилі прориву, що відносяться до розрахункових створів, позначаються великими літерами (Т1, Нхв1) з індексами, що відповідають створу, а розрахункові ділянки - малими літерами з відповідними індексами.Після збору і вивчення даних про гідровузол і можливих зон затоплення готують необхідні дані, що характеризують водосховище і русло річки нижче греблі.Для розрахунку руху хвилі і її параметрів необхідно знати:- об'єм водосховища – W, млн. м. куб.;- ширину водосховища в створі зруйнованого гідровузла - В, м;- глибину водосховища біля греблі - Н, м;- глибину води в річці нижче гідровузла - h, м,- похил дна річки на ділянках - і;- форму заплави і шорсткість на ділянках затоплення.Шорсткість відображає характер заплави (гладка і вільна, нерівна, звивиста, заросла і т.п.).У ході розрахунку визначають параметри хвилі прориву в створі руйнування греблі (висота хвилі прориву Нхв1 і час її проходження через створ Т1), потім знаходять - основні дані руху хвилі прориву по першій ділянці та по наступних (середня швидкість руху - V і час її добігання до розрахункового створу), а далі - параметри хвилі у всіх розрахункових створах.Після закінчення розрахунку будують графік руху хвилі прориву і на крупномасштабній карті наносять можливу зону затоплення.
