Особливості аудиту малих підприємств та акціонерних товариств у міжнародній практиці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ  «Київський національний економічний  університет 

ім. Вадима Гетьмана»

факультет міжнародної економіки та менеджменту

кафедра міжнародного обліку та аудиту

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

ЛЕКЦІЯ

На тему: «Особливості аудиту малих підприємств та акціонерних товариств у міжнародній практиці»

Виконала:

Студентка 5 курсу

Групи 510

Дробуш  М. В.

Перевірила:

Ст. викладач

Острівна Л. В.

Київ –2012

ЛЕКЦІЯ 7.

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ

МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ У МІЖНАРОДНІЙ ПРАКТИЦІ

ЗМІСТ

1. Критерії виокремлення суб’єктів малого підприємництва зарубіжних країн…………………………………………………………………………..3

2. Особливості аудиту та послідовність аудиторської перевірки малих      підприємств згідно Міжнародних стандартів аудиту ……………………7

3. Поняття акціонерних товариств у зарубіжних країнах………………….15
4. Особливості аудиту акціонерних товариств на практиці зарубіжних країн…………………………………………………………………………17

Список  використаних джерел…………………………………………………26

1. Критерії виокремлення суб’єктів малого підприємництва

   Кількісні критерії виокремлення  суб’єктів малого підприємництва  не є стандартними для країн  світового господарства.   Так, за підрахунками Світового банку, налічується понад 50 різноманітних критеріїв віднесення суб’єктів господарської діяльності до суб’єктів малого підприємництва. Практична необхідність створення міжнародних кількісних критеріїв визначення суб’єкта малого підприємництва викликана процесом виникнення стійких співдружностей країн. Результатом цього стає розробка уніфікованих міжнародних систем критеріїв віднесення економічних суб’єктів до сектора малого підприємництва, які пропонуються до використання країнам-учасницям міжнародних об’єднань. Наприклад, Комісією ЄС була запропонована система критеріїв виокремлення суб’єктів малого підприємництва, в якій зазначено, що: чисельність зайнятих працівників не повинна перевищувати 100 осіб; розмір власних основних коштів має бути менше 75 млн. євро; частка великої компанії в уставному капіталі фірми не повинна перевищувати одну третину.

Разом із тим, визнаючи недостатність укрупнених кількісних показників, Комісія ЄС виокремлює у складі сектора малого підприємництва підгрупи мікропідприємств із чисельністю зайнятих до 9 осіб та дрібних фірм із чисельністю зайнятих 10-99 осіб.

   У межах світового господарства  існують системи критеріїв віднесення  фірм до малого підприємництва, що були розроблені та запроваджені  міжнародними економічними інститутами.  Наприклад, Міжнародна Організація  економічного співробітництва та  розвитку, до якої входять розвинуті  країни світу, як головний критерій  віднесення використовує чисельність  зайнятих. На основі цього критерію  вона визначає фірми із чисельністю  зайнятих до 19 осіб — як дрібні, до 99 — як малі, від 100 до 499 —  як середні, від 500 осіб —  як великі.

Нижче наведено кількісні критерії малого підприємництва та законодавчі акти, якими вони регулюються в країнах ЄС та розвинених країнах в порівнянні з Україною (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.

Критерії  малого підприємства в різних країнах

   В Україні ж визначальними критеріями виокремлення підприємств малого підприємництва є чисельність працюючих та обсяг валового доходу.

 Зокрема, малими (незалежно від форми власності), відповідно до Господарського кодексу України, необхідно визнавати підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро.   При цьому окремо необхідно визначити мікропідприємства, середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік яких не перевищує 10 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 100 тис. євро.

Відповідно  до кількісних критеріїв виокремлення суб’єктів малого бізнесу виділяють  такі форми звітності малих підприємств, складання і подання яких підпорядковується відповідним правилам та положенням і надаються в певні організації (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2.

Спеціальні  форми звітності малих підприємств

Спеціальні  форми звітності малих підприємств  при здійсненні аудиту виступають первинними джерелами інформації. Оскільки саме фінансова звітність є основою  аудиторської перевірки. Суб’єкти малого підприємництва використовують спрощену систему фінансової звітності відповідно законодавчих актів, які видаються країнами та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

   Отже, можна зробити висновок, що  кожна країна самостійно розробляє  власну систему кількісних та  якісних критеріїв віднесення  суб’єктів підприємницької діяльності  до малого підприємництва залежно  від національних традицій господарювання, особливостей економіки і пріоритетів  економічної політики держави.

2. Особливості аудиту та послідовність аудиторської перевірки малих підприємств згідно Міжнародних стандартів аудиту

Слід  зазначити, що основні принципи та процедури і відповідні практичні рекомендації щодо проведення аудиторської перевірки фінансових звітів будь-якого суб'єкта господарювання незалежно від його розмірів, організаційно-правової форми, структури власності чи управління, а також характеру його діяльності містять міжнародні стандарти аудиту (МСА). Проте, Рада з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (РМСАНВ) визнає, що аудит малих підприємств має деякі особливості. Але слід зазначити, що Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1005 "Особливості аудиту малих підприємств" не встановлює жодних нових вимог до аудиту малих підприємств і не передбачає будь-яких відступів від вимог МСА.

Усі аудиторські  перевірки малих підприємств  повинні проводитися відповідно до МСА та Національних стандартів аудиту і відповідно національного законодавства про аудит. Мета ПМПА 1005 - розглянути основні характеристики малих підприємств і визначити їх вплив на застосування МСА, тому у ньому розглядаються характеристики малих підприємств та містяться рекомендації щодо застосування МСА. Аудитор будь-якого суб'єкта господарювання адаптує методику аудиту до специфіки конкретного суб'єкта і конкретного завдання. Аудит малого підприємства відрізняється від аудиту великого суб'єкта господарювання тим, що документація малого підприємства спрощена, а сам аудит не такий складний та потребує меншої кількості асистентів. Термін "мале підприємство" у цьому контексті відображає не лише розміри суб'єкта господарювання, але й його типові якісні характеристики.

Серед кількісних показників, що характеризують розмір підприємства, можуть бути показники  балансу, доход і кількість працівників.

Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1005 «Особливості аудиту малих підприємств» розкриває основні характеристики малих підприємств і визначає ступінь їх впливу на застосування Міжнародних стандартів аудиту. В ньому розглядаються характеристики малих підприємств, містяться рекомендації щодо застосування Міжнародних стандартів аудиту у процесі аудиторської перевірки малих підприємств, містяться рекомендації щодо проведення аудиторської перевірки у тих випадках, коли аудитор надає малому підприємству послуги у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно  ПМПА 1005, суб’єктом малого бізнесу  є будь-який суб’єкт право власності  і управління яким сконцентровано в  межах вузького кола осіб (часто  однієї особи) і до якого можуть бути застосовані одна чи декілька характеристик:

- обмежена  кількість джерел доходу;

- спрощена  система ведення бухгалтерського  обліку;

- обмежені  засоби внутрішнього контролю  поряд з наявністю у керівництва  суб’єкта можливості діяти без  таких засобів контролю.

Характеризуючи  ці якісні характеристики, слід відзначити, що суб’єктами малого бізнесу володіє  обмежена кількість осіб, частіше  сам власник. Власник може наймати  менеджера для управління підприємством, однак в більшості випадків, він  приймає безпосередню участь  в управлінні.

Суб’єкти  малого бізнесу часто пропонують обмежений асортимент товарів чи послуг та здійснюють свою діяльність на одному чи обмеженій кількості  об’єктів, що дозволяє аудитору швидше розібратися в специфіці діяльності суб’єкта малого бізнесу і відобразити  її в документах, ніж у випадку  з великим підприємством. Застосування широкого спектру аудиторських процедур може носити досить нескладний характер. Наприклад, при здійснення аналітичних  процедур можуть бути використані ефективні  моделі прогнозування. За допомогою  аналітичних процедур можна отримати прийнятні докази, які дозволяють в окремих випадках скоротити потребу у здійсненні  інших процедур перевірки по суті. На багатьох суб’єктах малого бізнесу сукупність даних бухгалтерського обліку часто буває незначною і її легко можна проаналізувати.

Також суб’єктам  малого бізнесу приходиться вести  бухгалтерський облік в необхідному  обсязі з метою дотримання вимог  законодавства і регулюючих органів, а також для задоволення потреб самих підприємств, в тому числі  пов’язаних з підготовкою фінансової звітності і її аудитом. Тому систему  бухгалтерського обліку слід організовувати таким чином, щоб вона забезпечувала  впевненість в тому, що:

а) всі  операції та інші дані бухгалтерського  обліку, які слід було б відобразити, дійсно були відображені в обліку;

б) активи і зобов’язання, відображені в  системі бухгалтерського обліку, дійсно існують і відображені  за відповідною вартістю;

в) факти  шахрайства і помилки при обробці  даних бухгалтерського обліку будуть виявлені.

На малих  підприємствах, що характеризуються незначним  об’ємом бізнесу і  невеликою кількістю працюючих, обмеженість ресурсів, що є в їх розпорядженні,

зумовлює  здійснення контролю, в основному, у  формі реалізації бухгалтерським обліком своїх контрольних функцій. Для них створення контрольних служб і проведення спеціальних контрольних процедур і заходів вимагатиме додаткових витрат, яких малі підприємства можуть не мати в наявності.

З метою  економії коштів вирішити експертно-аналітичні та контрольні завдання можна без організації відокремленої служби внутрішнього контролю шляхом запровадження посад експертів при дирекції або в структурі бухгалтерії, до обов’язків яких належать організація та вдосконалення системи аналізу і контролю, а її ведення щодо конкретних питань слід доручати відповідним функціональним службам з обов’язковим узагальненням інформації в бухгалтерії підприємства (рис. 1). Наведені на рис. 1 моделі характерні для невеликих підприємств, на яких недоцільно створювати служби внутрішньогосподарського контролю.

Рис. 1. Моделі організації служб внутрішньогосподарського контролю на малих підприємствах

Крім  наведених на рис. 1. моделей, внутрішньогосподарський контроль може бути виділений у вигляді ланок або робочих місць, підпорядкованих керівнику організації. Незалежно від цієї системи на підприємствах функціонує контроль, здійснюваний головним бухгалтером, який підпорядкований керівнику.

І хоча відсутність  складної системи внутрішнього контролю само по собі не свідчить про високий  рівень шахрайства чи помилок, прийняття  власником позиції домінуючого  керівника може сприяти зловживанням: дії керівництва поза системою контролю мають негативний вплив на контрольне середовище будь-якого суб’єкта, що призводить до зростання ризику шахрайства з боку керівництва або суттєвого  викривлення фінансової звітності. Наприклад, власник може надати наказ  співробітникам провести виплати, які  б не стали здійснювати при  відсутності підтверджуючої документації.

В ході проведення аудиту аудитор керується Міжнародними стандартами аудиту. Проте ряд  Міжнародних стандартів використовується з урахуванням  особливостей підприємств малого бізнесу. Нижче буде розкрито порядок застосування ПМПА 1005 з урахуванням положень Міжнародних стандартів аудиту (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Порядок застосування ПМПА 1005 з урахуванням  положень Міжнародних стандартів аудиту

Решта Міжнародних  стандартів застосовується без коригувань і врахувань особливостей суб’єктів  малого бізнесу. При визначенні характеру та обсягу рекомендацій, які надає це ПМПА 1005, РМСАНВ мала на меті надати рекомендації, які застосовуватимуться до усіх аудиторських перевірок малих підприємств і дадуть аудиторові змогу робити професійні судження щодо застосування МСА.

Міжнародна   практика здійснення аудиту на малих підприємствах свідчить про те, що послідовність аудиторських перевірок діяльності підприємств включає низку наступних дій (Рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Етапи аудиторської перевірки  малих підприємств

Здійснюючи  зазначений своєрідний технологічний  цикл перевірки діяльності підприємства, значну увагу слід  приділяти перевірці систем та інформації, як на її вході, так і на виході. Зокрема, аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації, оцінити її адекватність  та достовірність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки про неї.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує  ризик не виявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог МСА. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу наступних факторів:

• наявність значної кількості нормативних актів
• неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;
• визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Аудитору  необхідно перевірити:

- облікову  політику підприємства, правильність  ведення бухгалтерського обліку; 
        - правильність застосування пільг при сплаті податків і інших платежів у бюджет і позабюджетні фонди;

• правильність визначення категорій, що відносяться до малих підприємств, по чисельності працюючих, у тому числі і по сумісництву, по частці засновників.

Використання  Міжнародних стандартів аудиту та міжнародну практику розвинених країн в процесі здійснення аудиторської перевірки малих підприємств забезпечить отримання об’єктивних результатів, які відображають стан підприємства з усіх боків та будуть втілені у висновку аудитора.

3. Поняття акціонерних товариств у зарубіжних країнах

Акціонерне  товариство є товариством, статутний  фонд якого розділено на частки однакової  номінальної вартості (акції). Власники акцій відповідають за зобов'язаннями товариства тільки у межах акцій, що належать їм.

Особливості акціонерних товариств у зарубіжних країнах наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Особливості акціонерних товариств  у зарубіжних країнах

Основою утворення та діяльності акціонерних  товариств є цінні папери —  акції, які надають право їх володільцю на отримання частини прибутку відповідного акціонерного товариства. Оскільки більша частина акції знеособлена, досить часто акціонерні товариства називають  анонімними, навіть на законодавчому  рівні. Наприклад, за законодавством Іспанії  та Франції, акціонерні товариства — це анонімні товариства.

Застосування  великим бізнесом саме форми акціонерного товариства пов'язано з його перевагами, рядом особливих важливих властивостей, що виділяють його серед інших  торгових товариств:

1. відповідальність акціонерів за боргами акціонерних товариств лише в межах суми своїх акцій. Наприклад, відповідно до ст. 73 Закону Франції про торгові товариства анонімне товариство — це товариство, капітал якого поділено на акції і яке утворюється учасниками, що несуть збитки лише в межах вартості їх внесків. Закон Німеччини про акціонерні товариств встановлює, що за зобов'язаннями товариства перед кредиторами товариство несе відповідальність лише в межах майна товариства. Аналогічним чином діє акціонерне законодавство Великої Британії та США.

2) безстроковість  існування акціонерного товариства. Акціонерне товариство, як правило,  зберігає своє існування доти, поки в ньому зберігається  хоч би один акціонер, що зумовлює  стабільність бізнесу.

Цікаво, що форма акціонерного товариства знайшла  своє застосування і на міжнародному рівні, коли акціонерами виступають громадяни різних держав, зокрема  в межах Європейського економічного співтовариства.

Саме  законодавство про акціонерні товариства найбільш розроблено та деталізовано майже у всіх державах.

В Україні, акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.

4. Особливості аудиту акціонерних товариств на окремих етапах перевірки та виявлення потенційних помилок.

Законодавство зарубіжних країн у більшості  випадків вимагає підтвердження  бухгалтерських звітів компаній незалежними  аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки  малих і середніх фірм.