Особливості організації діяльності торгових підприємств

ВСТУП

Роздрібна торгівля - це організації або приватні особи, залучені у діяльність з продажу  товарів кінцевому споживачеві  для особистого або сімейного  користування.

Роздрібні організації  здійснюють діяльність, спрямовану безпосередньо  на продаж товарів і послуг кінцевому споживачеві для особистого користування. Більшість магазинів є організаціями роздрібної торгівлі. Вони виконують такі функції:

• покупка товарів і пропозиція їх на продаж. Кожна роздрібна організація приймає рішення з приводу асортименту продукції самостійно;
• обробка товарів. Вона включає зберігання, оцінку та демонстрацію продукції;
• інформування споживачів. Здійснюється через торгових працівників, рекламу;
• продаж продукції. Ця функція полягає у наданні споживачу послуг, що прискорюють здійснення угоди. Послуги складаються з надання кредиту, політики відшкодування, поставки, зручного часу роботи і розташування і т.п.

Продаж товарів - завершальна  стадія торгово-технологічного процесу  в магазині. Операції, що виконуються  на цій стадії, є найбільш відповідальними, оскільки вони пов'язані з безпосереднім обслуговуванням покупців. Тому й актуальна тема даної роботи. Метою роботи є всебічний аналіз діяльності роздрібного торговельного підприємства.

1.Види роздрібних торговельних підприємств

Магазини, що існують  у більшості країн світу, можна  розділити на вісім тилів:

1. Спеціалізовані магазини. Пропонують вузький перелік товарів  з широким асортиментом у рамках  даного переліку: одяг і взуття, прикраси, спортивні товари, меблі,  квіти, книги. Спеціалізовані магазини можна класифікувати за ступенем вузькості товарної лінії. Наприклад, магазин, що торгує одягом, є звичайним спеціалізованим магазином; що торгує чоловічим одягом - вузькоспеціалізованим, а той, що торгує лише чоловічими костюмами - суперспеціалізованим. Деякі фахівці вважають, що в майбутньому саме останні зростатимуть найшвидше завдяки перевагам, які дає вузька спеціалізація і можливість максимального

2. Універмаги. Пропонують  декілька різновидів товарів  (звичайно це одяг, меблі, інші товари для дому). Кожен тип товару продається в своєму відділі, яким управляють фахівці з торгівлі (мерчандайзери). Універмаги - це відносно великі підприємства, що мають нижчі (порівняно із звичайними магазинами) торгові націнки.

3. Супермаркети. Площа супермаркетів складає від 400 до 2,5 тис. м2, вони торгують будь-якими товарами і мають у своєму розпорядженні асортимент ходових товарів загального призначення. Основна форма торгівлі в супермаркетах - самообслуговування. Головне завдання - задовольнити основні потреби людини в їжі, а також у деяких товарах і послугах для дому. Незважаючи на жорстку конкуренцію з боку інших супермагазинів і дискаунтів, саме до супермаркетів люди найчастіше ходять за покупками.

4. Невеликі магазинчики.  Це невеликі торговельні заклади, торгова площа яких менша від 120 м2, що розташовані поблизу житлових кварталів міст, відкриті допізна, працюють без вихідних. У них представлений обмежений асортимент товарів з високою швидкістю обороту. Невеликий асортимент примушує власників підвищувати торгову націнку, проте подовжений час роботи, наявність товарів повсякденного попиту і зручне розташування дозволяють задовольнити важливі потреби покупців, які готові платити за це.

5. Магазини, що торгують  за зниженими цінами (дискаунти). Вони пропонують стандартний асортимент товарів за нижчими цінами, оскільки мають можливість встановлювати меншу частку прибутку за рахунок великого обороту. До дискаунтів належать тільки магазини, що постійно торгують за зниженими цінами (епізодичне проведення розпродажів або наявність »спеціальних» пропозицій ще не дозволяє віднести магазин до цієї категорії). Дискаунти можуть мати як широкий асортимент, так і спеціалізований (спортивні, електротехнічні, книжкові та ін.).

6. Магазин «викидних цін». Такі магазини купують і продають товари за нижчими цінами, ніж звичайні магазини. Вони мають досить широкий асортимент високоякісної продукції, придбаної за зниженими цінами у виробників або інших роздрібних торговців (звичайно це непродані залишки, надмірні товари та ін.). Магазини »викидних цін» можна поділити на три групи:

1) фірмові магазини - належать  і управляються фірмами-виробниками.  Як правило, в них продається  надмірна або не-затребувана продукція  цих фірм, а також різні нестандартні  товари. Такі магазини все частіше об’єднуються в торгові центри, в яких зосереджені десятки, а то і сотні фірмових відділень. Ціни в них інколи складають 50% від ціни в звичайних роздрібних магазинах;

2) незалежні магазини - належать приватним підприємцям  або є підрозділами великих роздрібних корпорацій. Продають обмежений асортимент фірмових продуктів харчування, побутової техніки, одягу та всього іншого із значними знижками своїм членам, які платять щорічний внесок;

3) оптові/складські клуби  - найчастіше обслуговують невеликі компанії та людей, що працюють в урядових та інших не-комерційних організаціях. Оптові клуби (бази) є великими приміщеннями, що нагадують склади, з мінімальними накладними витратами і невеликим асортиментом. Низькі ціни (на 20-40% нижчі, ніж у дискаунтах) обумовлені тим, що товари отримуються на торгах, а зниження накладних витрат забезпечується мінімізацією робочої сили (в основному складські робітники). Такі клуби не займаються доставкою товарів додому і не приймають кредитні картки.

7. Супермагазини (суперстори). В середньому такі магазини мають 3-5 тис. м2 торгової площі і традиційно направлені на задоволення потреб людей у постійних покупках продуктів харчування і інших товарів. Як правило, вони пропонують також послуги пралень, хімчисток, ремонт взуття і ін. Останніми роками спостерігається поява супермагазинів, які насправді є гігантськими спеціалізованими магазинами, так званими »вбивцями» в своїй товарній категорії (вбивця категорій - це роздрібний торговець, що спеціалізується в одній категорії товарів). До супермагазинів також належать:

1) комбіновані магазини - є варіантом супермаркету у  сфері лікарських препаратів. Магазин,  в якому комбінуються продуктові  та лікарські відділи, в середньому  розташовується на 6 тис. м2 торгової  площі;

2) гіпермаркети - займають від 10 до 25 тис. м2 і об’єднують в собі принципи супермаркету, магазину знижених цін і оптової торгівлі. Асортимент товарів, представлених в таких підприємствах роздрібної торгівлі, виходить за рамки товарів, що купуються щоденно, включає меблі, велику та дрібну побутову техніку, одяг і багато іншого. Найчастіше товар розташовується на примітивному прилавку, що вимагає мінімум зусиль з перенесення і транспортування з боку торгуючого персоналу. Покупцям, які погоджуються самостійно відвезти великі предмети з магазину, надається знижка. Перший такий гіпермаркет з’явився у Франції. Ця форма роздрібної торгівлі досить популярна в Європі.

8. Виставкові зали  пропонують широкий асортимент  фірмових товарів, що добре  продаються, з високою марочною  премією, на які, проте, встановлюються знижені ціни. До них належать ювелірні вироби, фотоапарати, сумки, дрібна побутова техніка, іграшки, спортивні товари. Покупці вивчають зразки і замовляють виставлені або представлені в каталогах товари, а потім забирають їх у відповідному відділі магазину. Такі підприємства роздрібної торгівлі з метою підтримки низьких цін заробляють на скороченні витрат і прибутків, що дозволяє підтримувати обсяг продажів на високому рівні.

З точки зору форм власності і  контролю виділяють наступні типи магазинів роздрібної торгівлі:

1. Корпоративні мережі магазинів  - два або більше магазинів,  які мають одного власника  і єдиний централізований контролюючий  орган, що здійснюють закупівлі  товарів і пропонують схожий  асортимент продукції. Корпоративні мережі охоплюють всі форми торгівлі, проте найчастіше вони об’єднують такі роздрібні підприємства, як універмаги і спеціалізовані магазини. Великий обсяг товарообігу дозволяє їм здійснювати закупівлі у великих обсягах і зі значними знижками. Такі компанії можуть дозволити собі найняти фахівців з ціноутворення, просування, комерційного планування, контролю над запасами, прогнозування продажів,

2. Добровільні мережі - є групою  незалежних роздрібних підприємств,  організованою компанією, що займається  оптовою торгівлею. Група створюється з метою збільшення обсягів закупівель і торгівлі.

3. Роздрібні кооперативи - складаються  з незалежних роздрібних торговців,  що створюють центральну закупівельну  організацію і спільно проводять  заходи щодо стимулювання продажів.

4. Споживні кооперативи - це фірми  роздрібної торгівлі, що належать  своїм покупцям. Споживчі кооперативи  організуються окремими общинами  або іншими групами людей, які  відчувають, що місцеві роздрібні  торговці не обслуговують їх  на належному рівні (завищені ціни, товари поганої якості). Люди на спільні гроші відкривають власний магазин, самі вибирають його керівництво і визначають політику роботи. У такому магазині можуть бути встановлені низькі або »нормальні» ціни, але в останньому випадку члени кооперативу одержують відсоток від продажів (дивіденд) залежно від того, на яку суму самі здійснюють покупки.

5. Франчайзингові організації - є договірним партнерством між  компанією, що надає франшизу (виробник, оптовий торговець або  сервісна фірма), і тим, хто користується нею (незалежний підприємець, що набуває права володіння і використання одного або декількох об’єктів франчайзингової системи). Франчайзингові організації засновані, як правило, на якомусь унікальному товарі, послузі або методі ведення бізнесу, на торговій марці або патенті. Найбільшого поширення франчайзинг набув у сфері:

• швидкого харчування;

• серед магазинів, що торгують відеопродукцією;

• центрів здоров’я/омолоджування;

• перукарень;

• компаній прокату автомобілів

2.Особливості, різновиди торговельних підприємств та їх характерні ознаки.

Торгівля є однією з найкрупніших галузей економіки будь-якої країни як за обсягом діяльності, так і  за чисельністю зайнятих в ній  робітників, а підприємства цієї галузі відносяться до наймасовіших. Основними завданнями підприємств торгівлі є:

• вивчення і задоволення попиту населення як за асортиментом, так  і за якістю товарів;

• організація високого рівня торговельного  обслуговування покупців з наданням різноманітних послуг. Загальними ознаками торговельного підприємства, як самостійного господарюючого статутного суб'єкта є закупівля, реалізація товарів та надання послуг населенню з метою задоволення його потреб і на цій основі отримання прибутку.

Не дивлячись на ці загальні ознаки торговельних підприємств, їх розрізняють один від одного за такими характеристиками:

1) за складом основного  обслуговуваного контингенту покупців;

2) за характером розміщення  на території населеного пункту;

3) за формою товарної  спеціалізації;

4) за групою обслуговуваних покупців з врахуванням їх можливостей придбання товарів;

5) за методом реалізації  товарів; 

6) за розміром торгової  площі.

3.Особливості функціонування торговельного підприємства як самостійного суб єкта ринкових відносин.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва  спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання  послуг вартісного характеру, що мають  цінову визначеність. 

Торговельне підприємство – первинна, основна ланка сфери  торгівлі, її самостійний господарюючий  суб’єкт з правом юридичної особи, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання  різного роду супутніх послуг в цілях  задоволення потреб ринку та отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства:

- організаційна єдність;

- відокремлене майно;

- майнова відповідальність;

- власне ім’я.

Торгівля є однією з найкрупніших галузей економіки  будь-якої країни як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятих в ній робітників, а підприємства цієї галузі відносяться до наймасовіших.

4.Економічні обмеження функціонування підприємства і характеристика їх прояву в умовах ринкової економіки

Не дивлячись на те, що в умовах ринкової економіки підприємство є основним господарюючим об'єктом, на його діяльність дуже впливає навколишнє соціально-економічне середовище.

Ефективність його підприємницької  діяльності в значній мірі визначається в цілому станом економіки в державі  та конкретно — станом того сегмента ринку, на якому працює дане підприємство.

Усе різноманіття факторів, які створюють зовнішнє середовище діяльності підприємства, поєднується  у дві групи: у фактори макросередовища  та фактори мікросередовища.

Макросередовище характеризується наступними групами факторів у державі та в регіоні: економічні, політичні, правові, демографічні, природні, науково-технічні, соціально-культурні.

Перша група факторів проявляється в масштабах держави  та в межах регіону і не завжди прямо та за часом швидко впливає на підприємство.

До економічних факторів відносяться: рівень та зміни грошових та натуральних доходів населення; розмір зарплати, пенсій, посібника, їх зміну; другий загальноекономічний  фактор — інфляція, стійкість національної валюти, чим нижчій індекс інфляції, тим вище платоспроможній попит, тим більша маса товарів буде затребувана на ринку. 
До економічних факторів відносяться стан та розвиток вітчизняного виробництва, транспорту, будівництва, розвиток економічних міжнародних зв'язків та ін.

Великий вплив надає податкова система, динаміка її розвитку. Високі податки негативно впливають на підприємництво, на малий та середній бізнес.Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки завжди пов'язані з визначними обмеженнями.

До таких обмежень відносяться:

1. Обмеження, обумовлені  ресурсами, тобто ресурси витраченні (матеріальні, трудові) повинні  бути меншими або рівними за  існуючих у наявності ресурсів.

2. Обмеження, обумовлені  попитом, тобто обсяг реалізації  завжди менший або рівний обсягу  купівельного попиту.

3. Бюджетні (фінансові)  обмеження, тобто грошові витрати  підприємства повинні бути меншими  або рівними за грошові ресурси  (сумі грошових фондів та грошових  доходів підприємства).

4. Тимчасові обмеження,  пов'язанні з інфляцією. Цей  вид обмежень викликає необхідність максимально скорочувати термін оборотності грошової готівки підприємства з метою запобігання її знецінення.

В умовах ринкової економіки  найбільш важливим лімітним фактором є обмеження, обумовлені попитом.

6.Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства їх характеристика

Управління діяльністю торговельного підприємства здійснюється за допомогою наступних економічних  методів:

1) планування та прогнозування  діяльності підприємства;

2) підприємницький (комерційний) розрахунок;

3) економічне стимулювання  діяльності підприємства.

Планування – процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Прогнозування – науково-обґрунтоване передбачення ймовірності подій або явищ на майбутнє на основі статистичних, економічних, соціальних та інших досліджень.

Сутність планування полягає в тому, що воно надає  можливість вибору одного варіанту з  альтернативних; реалізація вибраної альтернативи здійснюється на основі рішення, яке приймається на сьогоднішній день.

Принципи планування:

- облік та використання  в процесі діяльності підприємства  економічних законів потреб ринку;

- реалізація у процесі  планування економічно самостійної  і господарської ініціативи в  рамках діючого законодавства;

- забезпечення у процесі  планування орієнтації усієї  діяльності ТП на покупців;

- максимально можливий  облік у процесі планування  умов і вимог конкретного регіонального  ринку споживачів;

- підпорядкованість конкретних  задач планування стратегічними цілям підприємства;

- виділення головної  ланки плану;

- забезпечення багатоваріантного  підходу до розробки показників плану;

- забезпечення науковості  планування.

Методи планування:

1) вихідна позиція  для розробки плану:

- ресурсний (за можливостями) – в основі попит на товари і послуги;

- цільовий (за потребами)  – використовується при визначенні  цільового прибутку, тобто виходячи з потреб виробничого розвитку;

2) принципи визначення  планових показників:

- екстраполярний (перенесення висновків, одержаних в результаті вивчення частини явищ та процесів, на іншу однорідну сукупність, інший час);

- інтерполярний (спосіб  за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, не наведені в таблиці);

3) спосіб розрахунку  планових показників:

- спробно-статистичний;

- чинників;

- нормативний – полягає  у врахуванні норм;

4) узгодженість ресурсів  і потреб:

- балансовий – взаємоузгодження  між потребою в ресурсах і  джерелами їх забезпечення;

- матричний – взаємозв’язок руху основних засобів, власного капіталу;

5) варіантність розроблюваних  планів:

- одноваріантний (інтуїтивний);

- полі варіантний;

- метод економіко-математичної  оптимізації.

Підприємницький розрахунок – це метод ведення підприємницької  діяльності, що забезпечує раціональне використання ресурсів, ефективне здійснення комерційної діяльності та досягнення цільового прибутку.

Організація запровадження  і ведення бухгалтерського обліку у організаціях, як і та інших комерційних організаціях, регламентується чинним законодавством.

У торгових організаціях є такі об'єкти, організація урахування яких має низку специфічних особливостей.

До них належать:

— товари, що розвиваються торгової організацією для по- наступній  перепродажу;

— тара, призначена транспортуванню, збереження і фасування товарів;

— витрати звернення  чи Витрати продаж, пов'язані з  здійсненням проведення статутної  діяльності торгової організації.

  Отже вивчення подібних особливостей дуже важно щоб чітко й правильно організувати торгову діяльність, вести бухгалтерський облік. Із усього вищесказаного можна сказати що сама даної роботи дуже актуальна нині.

ВИСНОВОК

Ведення торговельної діяльності є питанням, яке залишається відкритим  та актуальним. Бачення вчених щодо його вирішення та подальшого розвитку є досить різноманітними, оскільки питання діяльності торговельних підприємств розпорошене по різних сферах науки. Неоднозначність підходів щодо класифікації торгівлі як процессу та об’єктів її здійснення призводить до нагромадження понять, які не використовуються на практиці. Вважаємо, що класифікація торговельних підприємств, зокрема роздрібних, за видами, типами, формами та форматами не є ефективною, оскільки при такому поділі не враховані потреби облікових систем щодо формування інформації про діяльність господарюючих суб’єктів.

Запровадження зарубіжних способів організації та здійснення торгівлі має як позитивний, так  і негативний характер. Однак, вважаємо, що системний підхід до розширення способів торгівлі та торговельних утворень дозволить краще задовольняти потреби споживачів в різних їх проявах.

Виділення класифікацій торгівлі та торговельних об’єктів відповідно до систем обліку дозволить не лише виділяти особливості діяльності того чи іншого торговельного підприємства, але й дозволить правильно відображати здійснені операції в системі бухгалтерського обліку.

ЛІТЕРАТУРА: 

1. Атамас П.Й. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навчальний посібник.- К.: вид-во «ЦУЛ», 2012.- 392 с.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.2011 р. № 246.
3. “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів”, Положення затверджене наказом Міністерства статистики України від 21.06.2012р. № 193.
4. Богачева І.В. Бухгалтерський облік в галузях. – М.:ЕАОИ, 2007.
5. Івкін А. Р. Торговельна діяльність: курс лекцій. – М., 2009.
6. Лукьянинко А.А. Бухгалтерський облік у торговельній організації. –М.:ИНФРА-М., 2010.
7. Крадіжка у залах, шахрайство касирів? Рішення проблеми – рішенняISS // Сучасна торгівля, №7, 20

ПЛАН

Вступ

1.Види роздрібних торговельних підприємств

2.Особливості, різновиди торговельних підприємств та їх характерні ознаки.

3.Особливості функціонування торговельного підприємства як самостійного суб єкта ринкових відносин.

4.Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства їх характеристика.

Висновок.

Використана література 

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський  національний технічний університет імені Івана Пулюя

Контрольна робота

З предмету: Економічні суб’єкти господарювання

На тему: Особливості організації діяльності торгових підприємств.

Виконала:

Студентка 4 курсу

Група БЕ 41з.

Савчук Ольга

Тернопіль - 2013