Особливості організації фінансів акціонерного товариства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ФІНАНСОВИЙ факультет

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА БАНКІВСЬКОЇ  СПРАВИ  

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Заочної форми навчання

з напрямку 0305 «Економіка та підприємництво»

за спеціальностями 6.030508 «Фінанси і кредит»

з дисципліни: «Фінанси підприємств»

Варіант №3

«Особливості організації фінансів акціонерного товариства»

                                                                            Виконав: Студент

                                                                       групи ФК-10-3з

                                                                    Буданов А.Ю.

                                                                                            Перевірила: Ст. викладач

                                                                   Олійник Л.Ш.

Дніпропетровськ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств……………………………………………………………………..………5

2. Шляхи вирішення фінансового забезпечення діяльності акціонерного товариства……………………………………………………………………………9

ВИСНОВКИ……………………………………………….……………….……….14

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….……15

ВСТУП

Акціонерна  форма організації підприємства порівняно нова для нашої країни. Засади управління акціонерним товариством радикально відрізняються від тих, які практикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічного мислення.

Однак при  цьому, підприємство у формі акціонерного товариства - найвигідніший і найпоширеніший тип організації підприємства у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ця популярність грунтується на трьох важливих перевагах, які корпорація має над власним ділом і товариством з обмеженою відповідальністю.

По-перше, корпоративна форма забезпечує мобілізацію великих грошових сум  шляхом реалізації акцій серед населення.

По-друге, вона забезпечує передачу окремих інтересів власності, оскільки акції можуть легко продаватися іншим особам.

По-третє, вона накладає на акціонера відповідальність тільки у межах свого капіталу.

Масова  приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію і зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств та зробило цей тип організації підприємства найпоширенішим і у нашій країні.

Соціально-економічні зміни в Україні обумовлені становленням ринкових відносин. Обрана тема дослідження на даному етапі цього становлення є дуже актуальною та важливою, оскільки за роки впровадження нагальних економічних реформ підприємства України зіткнулися з чималими проблемами, які базуються не тільки на об'єктивних чинниках. Насамперед це стосується господарювання в нових економічних відносинах, пов'язаних із зміною форм власності. Зокрема суттєвими недоліками є відсутність достатніх знань для управління підприємствами в нових, ринкових умовах, та невміння багатьох підприємств за стислий термін перебудувати свою діяльність відповідно до вимог часу.

Дослідження, проведені в даній роботі, мають  велике теоретичне та практичне значення, оскільки містять досвід західних консультантів, наявну в Україні нормативну базу, а також методику проведення аналізу  фінансової діяльності акціонерних  товариств.

Метою даної  роботи є вивчення та дослідження  фінансової діяльності акціонерних товариств.

Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  наступних завдань:

- розкриття  суті та форм акціонерних товариств;

- вивчення  фінансових ресурсів акціонерних  товариств, формування та розподілу  прибутку в акціонерних товариствах;

- розкриття  зарубіжного досвіду акціонування  і управління акціонерним капіталом.

1. Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

Організація функціонування  фінансів  підприємства базується на визначенні форм і методів ведення фінансової  роботи на підприємстві, способів формування і використання фінансових ресурсів, встановленні контролю за їх кругообігом  з метою одержання максимального  прибутку при мінімальних витратах.

Якщо фінанси по своїй суті - це об'єктивна економічна категорія, по скільки існує незалежно від  волі людей, то фінансовий механізм частково об'єктивний, так як базується на об'єктивних економічних законах, а  частково — носить суб'єктивний характер, по скільки залежить від державних  рішень щодо виконання задач на тому чи іншому етапі її розвитку.

Фінансовий механізм діє в просторі фінансових відносин, котрі встановлюються між самим підприємством та його економічними контрагентами.

Організація взаємодії фінансових відносин досягається шляхом використання фінансових категорій, таких як прибуток, податки, оборотні кошти, амортизація, безготівкові розрахунки, та нормативів (рентабельності, платежів до бюджету), різного роду стимулів, санкцій та інших фінансових важелів.

При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає такі типи відносин:

1)  відносини  між підприємством і його засновниками;

2)  відносини  підприємства з іншими підприємствами  і організаціями;

3)  відносини  всередині підприємства;

4)  відносини  підприємства з вищою організацією  або всередині фінансово-промислових  груп, холдінгів;

5)  відносини  підприємства з фінансово-кредитною системою;

Необхідність  детального дослідження вищеназваних відносин пояснюється тим, що саме в них зосереджена особливість організації і функціонування фінансів акціонерного товариства.

Фінансові відносини між підприємством  і його засновниками (власниками) виникають  з приводу формування статутного фонду, а саме:

- одержання  коштів з державного бюджету;

- емісії  акцій;

- надходження  пайових внесків.

Особливості формування статутного фонду акціонерних товариств передбачені Законом України "Про господарські товариства". Відповідно до Закону АТ формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої передплати на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (це стосується відкритих АТ), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту передплату й купівлю-продаж на біржі (в закритих АТ).

“Загальна номінальна вартість випущених акцій становить  статутний фонд АТ, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним  заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ” (Закон України "Про господарські товариства".

Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій (при  цьому не допускається випуск акцій  на покриття збитків від господарської  діяльності АТ), обміну облігацій на акції або збільшення номінальної  вартості акцій. Але збільшення статутного фонду може відбуватись лише за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Якщо АТ функціонує недостатньо  ефективно або навіть збиткове, й  при цьому спостерігається падіння  курсу його акцій на фондовому  ринку, що загрожує самому існуванню  товариства, виникає необхідність тимчасового  зменшення його статутного фонду, а  рішення про це приймається загальними зборами АТ.

Зменшення статутного фонду може бути здійснене за рахунок  зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості  акцій шляхом викупу частини акцій  у їх власників з метою анулювання цих акцій, причому АТ зобов'язане  відшкодувати власнику акцій збитки, пов’язані із змінами статутного фонду. Товариство сплачує зі свого  рахунку в банку або готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає  акції і на цю суму зменшує статутний  фонд. Але якщо в АТ створений  достатнього розміру страховий (резервний) фонд, такий викуп може бути здійснений за рахунок цього фонду.

Перелічені  особливості утворення статутного капіталу властиві тільки для АТ, що ж стосується джерел коштів, які  використовуються на формування статутних  фондів, то вони є спільними для  всіх підприємницьких структур. До таких джерел належать:

-частина майна державних підприємств, яка в процесі приватизації передається громадянам України безкоштовно;

- особисті  збереження громадян України;

-частина  коштів  населення,  яка  знаходиться  на банківських  рахунках;

-кошти вітчизняних юридичних  осіб (за винятком державних   підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;

-кошти  іноземних юридичних і фізичних  осіб, осіб без громадянства.

Фінансові відносини з іншими  підприємствами і організаціями включають в себе відносини із постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом, зовнішньоторговельними та іншими організаціями, митницею, підприємствами, організаціями і фірмами зарубіжних держав.

Сама велика за обсягом грошових платежів група - це фінансові відносини  підприємств один з одним, які пов'язані із реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль фінансових відносин цієї групи первинна, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва створюється національний доход, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток. Організація цих відносин виявляє самий безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності. Але фінансові відносини цієї групи є однотипними для всіх підприємницьких структур, в тому числі і для АТ.

Фінансові відносини всередині  підприємства включають відносини між філіалами, цехами, відділами, бригадами, а також відносини з робітниками і службовцями. Відносини між підрозділами підприємства пов'язані з оплатою робіт та послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів та ін. Роль їх заключається у визначенні тих оптимальних стимулів і матеріальної зацікавленості, які б дали змогу досягти найвищих кінцевих результатів діяльності. Але саме в розподілі прибутку і проявляється особливість функціонування фінансів в акціонерних товариствах.

Прибуток АТ утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку АТ сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету, після чого в повному розпорядженні АТ залишається чистий прибуток, який підлягає розподілу слідуючим чином:

- на сплату  дивідендів (розподіл серед акціонерів);

-на розвиток  виробництва та створення і  поновлення фондів АТ;

• на соціальні програми і преміювання працівників АТ.

Дивіденди відіграють роль фінансового  важеля, який дає змогу працівникам  бути співвласниками АТ і служить  тим матеріальним стимулом, який зацікавлює саме в кінцевому результаті. Це одна із переваг акціонерної форми  організації підприємництва.

Фінансові відносини підприємств з вищими організаціями включають відносини з приводу утворення і використання централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Це стосується також фінансування інвестицій, поновлення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень. Внутрішньогалузевий перерозподіл грошових коштів, як правило, на поворотній основі грає важливу роль і сприяє оптимізації коштів підприємства.

Отже, акціонерна форма організації підприємництва дає змогу найбільш ефективно використати фінансові ресурси компанії, швидко здійснити концентрацію капіталу, залучити до співволодіння та управління велику кількість людей, і це, в свою чергу, спонукає їх до зацікавленості в кінцевих результатах праці.

За допомогою  акціонерної форми організації  бізнесу можна не тільки обмежуватись національним виробництвом, а й створювати міждержавні підприємницькі структури через спільні підприємства.

2.Шляхи вирішення фінансового забезпечення діяльності акціонерного товариства

Колективне підприємництво – єдиний сектор економіки  в  Україні, що має тенденцію до зростання. При цьому частка недержавних  підприємств у промисловості  становить 70% і на них припадає майже  дві третини виробленої продукції. Більшість підприємств недержавного сектора становлять акціонерні товариства – у минулому державні підприємства.

На початок 2011 року в Україні створено  і діє майже 33,5тис. акціонерних товариств, із них близько 12 тис. – відкриті. При цьому акціонерні товариства сьогодні виробляють майже 56% від загального обсягу промислової продукції. Крім цього, більша частина послуг в Україні також надається акціонерними товариствами, зокрема товариствами, що діють у фінансово-кредитному секторі економіки. Загальний обсяг емісії акцій, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, становить майже 21,5млрд.грн. (у тому числі в 2008 році – 11,5млрд.грн.). Із загального обсягу емісії акцій у 2010 році близько 20% припадало на реально залучені кошти. Решта складалася з емісії при здійсненні корпоратизації та акціонуванні державних підприємств і збільшення статутних капіталів підприємств у результаті індексації основних фондів.

Практика  країн із розвиненим акціонерним  капіталом дає змогу зробити  висновок, що за рахунок випуску  акцій фінансується відповідно невелика частка капітальних вкладень (у США  майже 7,5%, у Японії лише 0,7%, у континентальних європейських країнах у середньому не перевищує 5% від усіх інвестицій). Ринок акцій у цілому має більше значення з точки зору переливу капіталу  із галузі в галузь і перерозподілу національного багатства в економіці, ніж із точки зору накопичення капіталу. Особливо важливе значення в економічно розвинених країнах має повторний випуск акцій. У різні роки в різних країнах співвідношення між цими видами емісій значно відрізняються. Але в цілому у країнах із найрозвиненішими ринками акцій (англосаксонські країни), як правило, обсяг вторинних емісій перевищує обсяг вторинних.

В Україні  сьогодні налічується до 35млн. Власників акцій приватизованих підприємств. Отже відродження акціонерного підприємництва вважається однією з необхідних умов переведення економіки на шлях цивілізованого, перевіреного історичним досвідом розвитку. Ні макроекономічні, ні різноманітні валютно-фінансові та інші заходи не зможуть позитивно вплинути на економічні процеси в країні. Вони наберуть сили тільки тоді, коли держава реально стимулюватиме

власне підприємництво, яке веде ефективну господарську діяльність.

Проте незалежній Україні у спадок від планово-адміністративної економіки залишилася деформована  структура народного господарства, в якій існувало і досі існує два  основних сектори: перший, що створює матеріальні та фінансові цінності, і другий, що знищує їх. Хоч як це парадоксально, на сьогодні переважає другий, який держава стимулює і далі й централізовано надає йому фінансову допомогу. Це одна із причин скорочення обсягів ВВП (у 2011 році порівняно з 2010 роком він скоротився на 1,7%) та стрімких темпів зростання як внутрішнього, так і зовнішнього державного боргу. В наступному тенденція збереглася, зокрема економісти Заходу прогнозували спад обсягу ВВП від 3 до 4%, хоч уряд прогнозував 1%.

Що стосується зовнішньої заборгованості, то урядом схвалено проект закону, в якому  межа зовнішніх запозичень на 2011 рік, що залучаються безпосередньо державою чи під державні  гарантії, не повинна перевищувати 2 558,74млн.дол.. Отже, зовнішній борг може вирости ще на 2,5млрд.дол.. і становитиме 14 млрд. Водночас законодавчо закріплені доходи державного бюджету на 2011 рік становили 23,9 млрд.грн.. (близько 6 млрд.дол..). Така ситуація негативно може вплинути на фінансовий бік діяльності акціонерних товариств тому, що значні кредитні ресурси будуть спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу.

Отже, назріла  необхідність термінового перегляду  ефективності використання запозичених  коштів, пошуку нових внутрішніх джерел фінансування економіки.

Інша  проблема, що її необхідно розв’язати, – це структурна перебудова економіки, яка вважається реальним кроком до ринку і яку рекомендують провести міжнародні фінансово-кредитні організації. Зокрема, розширене фінансування України  Міжнародним валютним фондом за програмою IFF, яке почалося в 2010 році й розраховане на три роки, в сумі близько 2,5млрд.дол. зобов’язує нашу країну спрямувати ці кошти на структурну перебудову.

На наш  погляд, для забезпечення ефективної структурної перебудови необхідно  прискорити темпи приватизації, що дасть змогу залучити у виробництво  додатковий капітал, необхідний для  розширення господарської діяльності. Більшість інвесторів, як національних, так і іноземних, зацікавлених у  придбанні акцій наших флагманів  економіки, які поки-що перебувають  у власності держави, не даючи  ніякого прибутку.

Вартість  державних активів в акціях, паях, частках становить понад 9млрд.грн., при цьому понад 80% статутних фондів не проіндексовано. У 2009 році за результатами роботи цих підприємств держава отримала менше ніж 0,25% дивідендів на свої корпоративні права. А от мобілізація коштів через акції була  б джерелом додаткового фінансування економіки. Загальновідомо, що акціонування дає можливість подолати обмеженість власних і позичених коштів для значних капітальних вкладів, а також для їх спрямування в найприбутковіші та найперспективніші галузі. Це і є реальним ринковим механізмом регулювання процесів суспільного виробництва. Перетворення частки заощаджень населення в акції допоможе стримуванню інфляції, оскільки зменшиться тиск грошової маси на валютний ринок, ринок товарів і послуг, він переміститься на ринок недержавних цінних паперів (оскільки державні цінні папери себе скомпрометували, викликавши фінансову кризу в 2010 році).

Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою  для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємцями.

Важливим  при інвестуванні в акціонерне товариство є той факт, що до валових доходів  емітента, який є об’єктом оподаткування  відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, не включаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податків (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права. Прямою інвестицією згідно з цим законом є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права емітовані такою юридичною особою. Отже, практично прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим стимулом вкладання коштів у акції суб’єктів господарювання. Водночас просто інвестиція у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства невигідна, оскільки відразу оподатковується ПДВ – 20% і податком на прибуток 30%. І хоч як видно, такі інвестиції досить часто вимагаються при виконанні інвестиційних зобов’язань, які ще називають поповненням обігових коштів підприємства. Хоч акціонерне товариство може використати й запозичені кошти, проте підсумкові втрати на податках залишаються подібними.

Такий порядок  оподаткування інвестицій у вигляді  внесення коштів на розрахунковий рахунок  підприємства, на думку більшості фахівців, є стримуючим фактором, оскільки він штучно обмежує в додаткових джерелах фінансування і поповнення обігових коштів. Така практика оподаткування заведена у більшості країн із ринковою економікою, але ці країни, як правило, не потребують збільшення обсягів зовнішнього фінансування тому, що мають надлишок своїх ресурсів.

Будь-які  інвестори закономірно вимагають  також гарантій, а вони, за інших  рівних умов, достатньо надійні там, де вкладання капіталу підкріплене правами власності, в тому числі й спільної. Акціонерна форма підприємництва надає таку можливість, що в майбутньому на наш погляд, буде основним стимулятором надходження у вітчизняну економіку додаткових фінансових ресурсів.

ВИСНОВКИ

Функціонуючи  в ринковій економіці як суб'єкт  підприємницької діяльності, кожне  підприємство має забезпечувати  такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало  б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед  своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками.

В цьому  аспекті акціонерні товариства мають  ряд переваг у порівнянні з  іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною  формою для великого бізнесу в  силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в той час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників.

Акціонерні  товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у  порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо  високу ліквідність, їх набагато легше  перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою  для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємцями, адже при інвестуванні в акціонерне товариство до валових  доходів емітента, який є об'єктом  оподаткування, не включаються суми коштів або вартість майна, котрі  надходять платникові податку (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права.

Отже, акціонерна форма організації підприємництва дає змогу найбільш ефективно  використати фінансові ресурси, швидко здійснити концентрацію капіталу, залучити до співволодіння та управління велику кількість людей, і це, в  свою чергу, спонукає їх до зацікавленості в кінцевих результатах праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-XI. 
2.     Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV. 
3.     Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII. 
6.     Білорус О.Г., Рогач В.І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка, 1992. 
7.     Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2010. 
8.     Описько С.М., Марич П.Т. Фінанси підприємств: підручник для студентів ВНЗ. – 2-ге вид., випр.і доп. - Львів: «Магнолія плюс», 2009. 
11.Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.: Феникс, 2009. 
12. Лупенко Ю.О. «Формування контрольних пакетів акцій акціонерного товариства» // «Фінанси України», 2011 p., № 9. 
13. Поддєрьогін A.M. «Фінанси підприємств», К., 2009. 
14. Портнов А.В. «Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств» // «Фінанси України», 2011р. №12 
15. Стецько М.В. «Фінанси AT: проблеми і перспективи» // «Фінанси України», 2010р., № 4. 
16. Суржик В.Г. «Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства» // «Фінанси України», 2011 p., № 12. 
17. Суржик В.Г. «Акціонування й управління акціонерним капіталом» // «Фінанси України», 2008 р., № 12. 
18. Третяк О.Д. «Прогнозування фінансового стану акціонерних товариств» // «Фінанси України», 2010р., № 11.