Особливості проведення досудової санації та санації за ухвалою господарського суду

Міністерство  освіти ,науки,молоді та спорту України

Львівський  національний університет імені  Івана Франка

Червоноградська філія економічного факультету 
 
 
 

Контрольна  робота

З предмету «Управління фінансовою санацією підприємства»

На тему:

«Особливості  проведення досудової санації та санації за ухвалою

 господарського  суду.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Червоноград 2012р 

ПЛАН                                                                                              

Вступ                                                                                                3-4ст

Особливості проведення досудової санації

 та санації  за ухвалою господарського суду.                         5-17ст

Висновки                                                                                      18-19ст                                                                      

Список використаної літератури                                                20ст 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Одним із засобів подолання платіжної  кризи та запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації  підприємств? Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Проте, на нашу думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. У Законі України "Про страхування" є ще одне, досить оригінальне трактування терміна "санація". Згідно з ним, примусова санація страхової компанії передбачає:  проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки; установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Особливості проведення досудової санації  та санації за ухвалою господарського суду.

     Нині  в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості  фінансове неспроможних підприємств. Одним із засобів подолання платіжної  кризи та запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації  підприємств? Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Згідно із Законом України "Про банкрутство" 1992 p., під санацією розуміють задоволення  вимог кредиторів та виконання зобов'язань  перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким  підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж  аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон  про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Згідно із Законом "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" санація - це система заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання  визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також  на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через  кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів  підприємницької діяльності.

       Досудова санація - система заходів  для відновлення платоспроможності  боржника, які здійснюються власником  підприємства-боржника з метою  запобігання його ліквідації. Ці  заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських,  інвестиційних, технічних, фінансово-економічних,  правових питань і провадяться  згідно з чинним законодавством  до початку порушення справи  про банкрутство.

Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ  режим фінансової санації - це система  непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

     Досудова  санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності  державного підприємства-боржника, які  здійснюються органом, уповноваженим  управляти державним майном (далі - уповноважений орган) боржника, з  метою запобігання його банкрутству  до початку порушення провадження  у справі про банкрутство.

     Ініціатива  щодо проведення досудової санації  може виходити від уповноважених  органів, підприємств, кредиторів або  інших осіб. Пропозиції щодо проведення досудової санації подаються  уповноваженому органові.

Уповноважений орган у разі виявлення ознак  неплатоспроможності підприємства приймає рішення про проведення досудової санації. Про рішення  щодо проведення досудової санації  кредиторів повідомляє керівник підприємства у п'ятиденний термін з дня  його отримання.

Для розроблення  плану досудової санації на підприємстві утворюється робоча група на чолі з керівником підприємства, до складу якої входить також представник  уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їх згодою. У разі надходження  пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється  за їх участю.

     План  досудової санації розробляється  у місячний термін з дня прийняття  рішення щодо її проведення і подається  на затвердження уповноваженому органові.

     План  досудової санації повинен містити:

1. реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);
2. відомості про фінансово-господарське становище;
3. заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;
4. розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
5. визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
6. умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора тощо);
7. очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Термін проведення досудової санації не повинен  перевищувати 12 місяців. В окремих  випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж  на 6 місяців. Керівники підприємств  несуть відповідальність згідно із законодавством за достовірність інформації, що подається  уповноваженому органові. Уповноважений  орган у місячний термін розглядає  та затверджує або відхиляє поданий  підприємством план досудової санації. Рішення про відхилення плану  досудової санації приймається  уповноваженим органом, якщо запропоновані  заходи не забезпечують відновлення  платоспроможності підприємства. У  разі коли витрати на реалізацію заходів, передбачених планом досудової санації, пропонується фінансувати за рахунок  коштів державного бюджету, пропозиції про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік подаються Мінфіну та Мінекономіки. Заходи, пов'язані із відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду, погоджуються з Фондом державного майна в установленому порядку. Контроль за виконанням плану досудової санації здійснює уповноважений орган.

     У Законі України "Про страхування" є ще одне, досить оригінальне трактування  терміна "санація". Згідно з ним, примусова санація страхової  компанії передбачає:

- проведення  комплексної перевірки фінансово-господарської  діяльності страховика, у тому  числі обов'язкової аудиторської  перевірки;

- установлення  заборони на вільне користування  майном страховика та прийняття  страхових зобов'язань без дозволу  Комітету у справах нагляду  за страховою діяльністю;

- установлення  обов'язкового для виконання графіка  здійснення розрахунків зі страхувальниками;

- прийняття  рішення про ліквідацію або реорганізацію страховик.

     Особливе  місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації  та використання внутрішніх і зовнішніх  фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації  можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

     За  джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну  та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

     Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього  виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності  підприємств, скорочення всіх видів  заборгованості, поліпшення структури  оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для  проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

     У системі проведення фінансової санації  підприємств розрізняють три  основні функціональні блоки:

1. Розробка  плану санації.

2. Санаційний  аудит.

3. Менеджмент  санації.

     Як  правило, розробкою санаційної концепції  та плану санації, з доручення  власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми  в тісному взаємозв'язку із внутрішніми  службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

     Вирішальне  значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного  менеджменту санації. Сутність менеджменту  санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з  функціональної.З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тисяч порушених справ про банкрутство близько 90% закінчується зміною керівництва.

     Загалом, до осіб, які можуть бути носіями  менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент  банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

     З функціональної позиції менеджмент санації - це система антикризового  управління, яка має на меті ефективне  використання фінансового механізму  для запобігання банкрутству  та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери  менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації  підприємства такі цикли перманентне  повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

     Важливою  складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження  ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Випадки, коли приймається рішення про фінансову  санацію підприємств.

     Рішення про проведення санації приймається  в таких, головне, ситуаціях:

1. З ініціативи  суб'єкта господарювання, який перебуває  в кризі, - коли існує загроза  неплатоспроможності та оголошення  його банкрутом у недалекому  майбутньому. Рішення про санацію  приймається до звернення кредиторів  у арбітражний суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після  того, як боржник з власної  ініціативи, звернувся до арбітражного  суду із заявою про порушення  справи про своє банкрутство  (якщо підприємство є фінансове  неспроможним або існує реальна  загроза такої неспроможності). Одночасно  з поданням заяви боржник повинен  подати до арбітражного суду  список кредиторів та дебіторів,  бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий  стан підприємства, а також (на  бажання) запропонувати умови  укладання мирової угоди та  проведення санації.

3. Після  закінчення місячного терміну  від дня опублікування в офіційному  друкованому органі Верховної  Ради чи Кабінету Міністрів  України оголошення про порушення  справи про банкрутство даного  підприємства - якщо надійшли пропозиції  від фізичних чи юридичних  осіб, котрі бажають задовольнити  вимоги кредиторів до боржника  та подали акцептовані комітетом  кредиторів та арбітражним судом  пропозиції щодо санації (реорганізації)  неспроможного підприємства. За  згоди кредиторів з умовами  та механізмом задоволення претензій,  арбітражний суд приймає рішення  про припинення провадження справи  про банкрутство та проведення  фінансової санації юридичної  особи.

4. З ініціативи  фінансово-кредитної установи. Згідно  із Законом України "Про  банки та банківську діяльність", установа банку має право відносно  клієнта, оголошеного неплатоспроможним,  застосувати комплекс санаційних  заходів, зокрема: передати оперативне  управління підприємством адміністрації,  сформованій за участю банку;  реорганізувати боржника; змінити  порядок платежів; використати для  погашення кредиторської заборгованості  виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи  заставодержателя цілісного майнового  комплексу підприємства. За невиконання  зобов'язань, забезпечених іпотекою  цілісного майнового комплексу  підприємства, заставодержатель має  право здійснити передбачені  договором заходи з оздоровлення  фінансового стану боржника, включаючи  призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставо держатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи  державного органу з питань  банкрутства, якщо йдеться про  санацію державних підприємств  та підприємств, у статутному  фонді яких частка державної  власності перевищує 25%. Після  внесення боржника до реєстру  неплатоспроможних підприємств  указаний орган уповноважується  здійснювати управління майном  такого підприємства та розробляти  пропозиції щодо його фінансової  санації.

7. З ініціативи  Національного Банку України  - якщо йдеться про фінансове  оздоровлення комерційного банку.  Режим санації є превентивним  заходом впливу НБУ на комерційний  банк перед застосуванням санкцій,  передбачених Законом України  "При банки та банківську  діяльність".

     Класична  модель фінансової санації.

     Економічно  розвинуті країни по-різному вирішують  проблеми санації та банкрутства  підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму  фінансової санації конкретних суб'єктів  господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

     Згідно  з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської  діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

     Під час аналізу здійснюється експертна  діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю  санації, робиться висновок про санаційну  спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність  санації даної господарської  одиниці. Якщо підприємство перебуває  в глибокій кризі, не сумісній із дальшим  його існуванням, то приймають рішення  про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.

     У разі, коли підприємство має справді  реальні надії на виправлення  становища, приймають рішення про  розробку санаційної концепції з  метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційне  спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.

     У разі прийняття рішення на користь  санації слід здійснити невідкладні  заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності  підприємства та оптимізації структури  капіталу в напрямку зменшення питомої  ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати  так звану шокову (Crach) програму.

     Окремим аналітичним блоком у класичній  моделі є формування стратегічних цілей  та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту  продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають  бути реальними та придатними для  кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді.

     Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

* сферу діяльності, асортимент продукції та її  споживачів;

* основні  вартісні цільові показники (виручка,  прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних  цілей між сторонами, відповідальними  за прийняття рішень, можна досягти  головної стратегічної мети санації.

     Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених  цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які  б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших  варіантів розвитку фірми та в  оптимізації політики капіталовкладень.

     Відповідно  до вибраної стратегії розробляється  програма санації, тобто система  запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється  на базі санаційної програми і містить  техніко-економічне обґрунтування  санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки  та методи мобілізації фінансового  капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

     Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії  процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, і за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

  Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора, схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії.

 З дня  винесення ухвали про санацію:

§ керівник боржника відсторонюється від посади, управління боржником переходить до керуючого санацією,

§ припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи.

 Керуючий  санацією зобов'язаний:

§ прийняти в господарське відання майно  боржника та організувати проведення його інвентаризації;

§ відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

§ розробити  та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

§ організувати ведення бухгалтерського і статистичного  обліку та фінансової звітності;

§ здійснювати  заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від  імені боржника заявляти позови про  стягнення заборгованості з дебіторів  боржника;

§ розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань  боржника, які виникли після порушення  справи про банкрутство в процедурі  розпорядження майном боржника та санації;

§ заявляти в установленому порядку заперечення  щодо заявлених до боржника вимог  кредиторів;

§ звітувати  перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

§ повідомляти  у десятиденний строк з дня  винесення господарським судом  відповідної ухвали державний орган  з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової  угоди, закінчення виконання плану  санації, звільнення від обов'язків.

 Затвердження  звіту керуючого санацією або  дострокове припинення процедури  санації тягне за собою припинення  повноважень арбітражного керуючого  як керуючого санацією, про що  зазначається у відповідній ухвалі  суду. Власник майна боржника (орган  управління майном боржника) не  може обмежувати повноваження  керуючого санацією щодо розпорядження  майном боржника. Протягом трьох  місяців з дня винесення ухвали  про санацію боржника керуючий  санацією зобов'язаний подати  комітету кредиторів для схвалення  план санації боржника. План санації  повинен містити заходи щодо  відновлення платоспроможності  боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному  або частковому задоволенні вимог  кредиторів, зокрема шляхом переведення  боргу (частини боргу) на інвестора,  строк та черговість виплати  боржником або інвестором боргу  кредиторам та умови відповідальності  інвестора за невиконання взятих  згідно з планом санації зобов'язань.  У разі наявності інвесторів  план санації розробляється та  погоджується за участю інвесторів.  Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети; інші способи відновлення платоспроможності боржника.