Особливості режиму інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах

Варіант 1

Особливості режиму інвестиційної  діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах

ВСТУП

1. Характеристика спеціальних(вільних) економічних зон (СЕЗ)

1.1 Поняття та значення спеціальних(вільних)х економічних зон

1.2 Види спеціальних(вільних) економічних зон

2. Правове регулювання спеціальних (вільних) економічних зон

2.1 Порядок створення і ліквідації спеціальних(вільних) економічних зон

2.2 Правові засади управління  спеціальними(вільними) економічними  зонами

3. Правовий режим інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах

ВИСНОВКИ

ДОДАТКОВІ ПИТАННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток суспільства тісно пов’язаний з  наявністю ресурсів для зростання  економіки, удосконалення її структури. Одним із важливих джерел економічного зростання є інвестиції. Інвестиції – та основа, яка забезпечує формування виробничого потенціалу на новій  науково-технічній базі та загалом  визначає конкурентні позиції не тільки підприємства, а й країни на світових ринках.

На сучасному етапі  розвитку економіки України потреба  в залученні інвестицій обумовлена низкою причин. Зокрема, зовнішні інвестиції доповнюють обмежені внутрішні заощадження  та забезпечують фінансування на мікрорівні (підприємство), мезорівні (регіон) та макрорівні (національне господарство загалом). Вони використовуються для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, який характерний для імпортозалежної  економіки. Це обумовлено, по-перше, необхідністю імпорту капітального обладнання для  модернізації й реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. По-друге, прямі  іноземні інвестиції забезпечують обмін  виробничим досвідом і, по-третє, полегшують доступ до зовнішніх ринків.

Однією з важливих ланок  у реалізації принципів відкритої  економіки є створення вільних  економічних зон. Їх функціонування пов'язується з лібералізацією й  активізацією зовнішньоекономічної діяльності. Економіка вільних економічних  зон має високий ступінь відкритості  зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режим сприятливий  для зовнішніх і внутрішніх інвестицій.

Крім залучення іноземного капіталу для активізації економічних  процесів усередині країни, створення  виробничих вільних економічних  зон погоджують із трьома основними  задачами:

• Стимулювання промислового експорту й одержання на цій основі валютних коштів;

• Ріст зайнятості;

• Перетворення зон у  полігон по випробуванню нових методів

господарювання, полюса росту  національного господарства.

Важливою причиною утворення  вільних економічних зон є  те, що частокраїна не бажає цілком відкривати свою економіку для припливу іноземного капіталу і тому використовує часткову, локальну відкритість у  виді спец зони.

Питання особливостей режиму інвестування та функціонування спеціальних економічних зон досліджували велика кількість українських вчених, зокрема В. Дергачов, М. Долішній, І. Коропецький, О. Кузьмін, О. Передрій, В. Пила, А. Рум’янцев, О. Соїна, А. Філіпенко, О. Чмир, І. Школа, а також російськими науковцями С. Вороніна, А. Кузнєцова, Н. Смородинської, Ю. Степанова, В. Шитова та інші.

Об’єктом дослідження  є правовідносини та економічні відносини, що складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності особисто, між суб’єктами інвестиційної діяльності і органами державної влади і місцевого самоврядування в процесі створення, управління та ліквідації спеціальних економічних зон та в процесі інвестиційної діяльності в цих зонах.

Предметом дослідження є  актуальні наукові розробки та дослідження в сфері правового регулювання інвестиційної діяльності а також нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційну діяльність.

Метою даної роботи є дослідження  правового регулювання створення  та функціонування спеціальних(вільних) економічних зон та особливостей режиму інвестиційної діяльності на цих територіях.

Задля досягнення поставленої  мети було покладено наступні завдання:

1. Дати правову характеристику  спеціальних(вільних) економічних  зон.

2. Виділити та розкрити основні види спеціальних (вільних) економічних зон

3. Дослідити порядок створення та ліквідації СЕЗ

4. Охарактеризувати державне  управління в сфері функціонування  СЕЗ

5. Визначити особливості  режиму інвестиційної діяльності  на територіях спеціальних економічних  зон.

Структура роботи. Робота складається  з трьох розділів, які включають  в себе чотири підрозділи.

1. Характеристика  спеціальних(вільних) економічних зон (СЕЗ)

1.1 Поняття та  значення спеціальних(вільних)х  економічних зон

Під СЕЗ (ВЕЗ) розуміють виділені у  межах країни території, для яких створено спеціальний економічний  режим функціонування: пільгові митні  тарифи, спрощена процедура експортно-імпортних  операцій, пільговий режим оподаткування (для національних та іноземних юридичних  і фізичних осіб), вільний обмін  конвертованої валюти, державні гарантії від конфіскації іноземної власності  та ін. В Україні щодо кожної СЕЗ  приймається окремий закон.

Мета створення СЕЗ — залучення  іноземних та внутрішніх інвестицій, прискорення темпів економічного зростання, освоєння нових технологій, насичення  внутрішнього ринку високоякісними товарами, організація експортних виробництв, сприяння розвитку відсталих регіонів, забезпечення більшої зайнятості населення, спільна підготовка фахівців та ін.

Згідно законодавства України  спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення  іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів  і послуг, поставок на внутрішній ринок  високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових  технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.¹

Поняття вільної економічної зони (ВЕЗ) правова категорія та широко використовується інститутами Міжнародної  Організації Праці, Центром ООН  по транснаціональним корпораціям, Всесвітньою Асоціацією Вільних  економічних зон, документами Євросоюзу.

Діяльність вільних економічних  зон в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але наріжним каменем цього процесу є “Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” (затверджена Постановою КМ від 14.03.94, №; 167).ВЕЗ забезпечують належні правові та економічні умови для концентрованого залучення іноземних інвестицій, інтенсивного впровадження передових технологій, удосконалення галузевої структури виробництва й соціально-економічного розвитку територій, збільшення валютних надходжень, підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

В Україні вільні економічні зони створюються для:

• залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
• активізації сумісно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарі та послуг;
• поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
• залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;
• розвитку інфраструктури ринку;
• поліпшення використання природних та трудових ресурсів;
• прискорення соціально-економічного розвитку України.²

Вільні економічні зони є  одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних  перетворень у світовій економіці. Це - один з інструментів досягнення відкритості економіки України  зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва  на основі залучення іноземних інвестицій.

На сьогодні територіальні  утворення цього типу розміщені  практично у всіх країнах світу, представлені на всіх континентах. Неабиякий вплив їх на економічні процеси, що відбуваються у державах розміщення, оскільки в зонах створюються різноманітні виробництва, нові робочі місця, активізуються зовнішньоторговельні операції.

Для вільних економічних  зон характерні певні принципи формування безвідносно до типу та місця розміщення. Саме за цими принципами і визначається можливість віднесення окремих об"єктів до територіальних формувань даного типу.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) - один з досить помітних елементів  структурних перетворень світової економічної системи другої половини XX ст. Вони географічне розосереджені практично на всіх континентах та присутні у різних групах країн - як у тих, що розвиваються, так і у промислово розвинених.³

Вивчення світового досвіду СЕЗ дозволяє зробити висновок про широке різномаїття форм, цілей, механізмів, стратегій розвитку та результатів зонування. Але це різномаїття може і повинно бути ідентифіковане, зведене в загальну схему, тобто теоретично усвідомлено. Таким чином, практика використання подібних утворень не тільки не заперечує, але й вимагає опрацювання чітких формулювань, встановлення закономірностей розвитку, відпрацювання понятійного апарату.

1.2 Види спеціальних(вільних)  економічних зон

Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси і переваги сприятливого економіко-географічного та геополітичного розташування.

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що застосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого  досягається відкритість економіки  нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.

Спеціальна економічна зона - це частина  території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної  діяльності та особливий порядок  застосування чинного законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що в них створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування.⁴

Правовий режим СЕЗ в Україні  визначається, в першу чергу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"1. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади та ін.

Важливе значення для активізації  підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення СЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні"2, якою зазначену Концепцію було схвалено.

Згідно із Законом України "Про  загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:

- зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко)3, вільні митні зони (зони франко) та митні склади;

- комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;

- науково-технічні зони - це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

- туристично-рекреаційні зони - це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

- банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

- зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.⁵

Крім зазначених в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а  також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у  собі риси та елементи зон різних типів.

СЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють СЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження СЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Також ст. 3 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» виділяє наступні типи СЕЗ:

- вільні митні зони і порти 

- експортні, транзитні зони,

- митні склади,

- технологічні парки, 

- технополіси, 

- комплексні виробничі зони,

- туристсько-рекреаційні, 

- страхові,

- банківські тощо.

Окремі зони можуть поєднувати в  собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.⁶

Крім спеціальних (вільних) економічних  зон, законодавець розрізняє території  України, в яких запроваджується  на певний термін спеціальний режим  інвестиційної діяльності, що передбачає надання податкових і митних пільг  для суб'єктів підприємницької  діяльності (в тому числі іноземних  інвесторів), які уклали договір  з місцевими державними адміністраціями  щодо реалізації інвестиційного проекту. Так, Законом України від 24 грудня 1998 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області» у цій області запроваджено строком на 15 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, який передбачає митні, податкові та інші пільги суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційний проект, зокрема:

1) звільнення не більш як на 5 років від обкладення ввізним  митом і податком на додану  вартість під час ввезення  в Україну устаткування та  обладнання (крім підакцизних товарів)  для реалізації інвестиційного проекту;

2) звільнення на 2 роки від оподаткування  прибутку новоствореного, в тому  числі в процесі реструктизації, підприємства, інвестиція в яке є еквівалентною не менш як 250 тисячам доларів США, а також прибутку діючого підприємства, одержаного від інвестування в його реконструкцію або в його модернізацію, якщо така інвестиція дорівнює не менш як 250 тисячам доларів США; з третього по п'ятий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків чинної ставки оподаткування;

3) звільнення на 2 роки новостворе-них  підприємств від сплати збору  до Державного інноваційного фонду;

4) невключення до валового доходу підприємства з метою оподаткування одержаної згідно з інвестиційним проектом суми інвестиції у вигляді: коштів; матеріальних цінностей; нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно із законами (процедурами) держави інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау. За оцінкою О. М. Буткевич, територіям пріоритетного розвитку, що створюються відповідно до українського законодавства, притаманні усі характерні ознаки ВЕЗ і тому їх слід розглядати як один з відповідних типів ВЕЗ.⁷

2. Правове регулювання  спеціальних (вільних) економічних  зон

2.1 Порядок створення  і ліквідації спеціальних(вільних)  економічних зон

Статус і території СЕЗ, а  також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України  шляхом прийняття окремого закону для  кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

СЕЗ створюються Верховною Радою  України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.

Формування та розвиток СЕЗ має  відбуватися за такими етапами:

I етап - заснування, нормативно-правове  забезпечення, організаційне та  інфраструктурне облаштування СЕЗ;

II етап - інвестиційне забезпечення, формування галузевої спеціалізації,  визначення стратегічних інвесторів;

III етап - подальший розвиток, диверсифікація  галузевої та функціональної  орієнтації СЕЗ.⁸

Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються статтями 5-7 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою  України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України  або місцевих Рад народних депутатів  України та місцевої державної адміністрації. В такому ж порядку відбуваються зміни статусу і території ВЕЗ. Слід, проте, зазначити, що певні ВЕЗ (“Донецьк”, “Азов”, “Порт Крим”, “Закарпаття”, Славутич”, “Миколаїв”, “Порто-франко”) створювалися не законом, а на підставі указів Президента в період дії Перехідних положень Конституції України. Пізніше були прийняті відповідні закони про ці ВЕЗ, хоча до цього часу одна ВЕЗ (“Інтерпорт Ковель”) діє на підставі Указу Президента за відсутності відповідного закону.

У Загальному законі встановлюються певні вимоги до документів про створення ВЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні містити:

 а) рішення місцевої  Ради та місцевої державної  адміністрації з клопотанням  про створення спеціальної (вільної)  економічної зони (у разі створення  ВЕЗ за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення ВЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);

 б) проект положення  про статус та систему управління, офіційну назву ВЕЗ;

 в) точний опис кордонів  ВЕЗ та карту її території;

 г) техніко-економічне  обґрунтування доцільності створення  і функціонування ВЕЗ, в якому  визначаються: мета, функціональне  призначення та галузева спрямованість  її діяльності; етапи розвитку  із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої  й соціальної інфраструктури, інфраструктури  підприємств та можливості їх  розвитку в майбутньому; вихідний  рівень розвитку економічного, наукового  та іншого потенціалу з урахуванням  специфічних умов створення ВЕЗ;  рівень забезпеченості кваліфікованими  кадрами; обсяги, джерела та форми  фінансування на кожному етапі  створення і розвитку ВЕЗ; обґрунтування  режиму ціноутворення, оподаткування,  митного регулювання, валютно-фінансового  та кредитного механізму;

 д) проект Закону  про створення конкретної ВЕЗ.

 Процес створення ВЕЗ не обмежується прийняттям спеціального закону про конкретну ВЕЗ. Для забезпечення функціонування ВЕЗ необхідно: ⁹

- створити органи управління  ВЕЗ;

- здійснити облаштування  митної інфраструктури, огородження  спеціальної митної зони та  затвердити акт прийому-передачі  в експлуатацію Держмитслужбою об'єктів митної інфраструктури відповідно до встановленого порядку (наказ Державної митної служби України від 19 жовтня 2000 р. № 579 “Про затвердження Порядку прийняття на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митної зони”) у разі запровадження на території ВЕЗ спеціальної митної зони (спеціального митного режиму).

ВЕЗ вважається створеною за умови прийняття відповідного закону та організаційного забезпечення функціонування ВЕЗ. Ліквідація ВЕЗ відбувається у разі:

- закінчення встановленого  законом строку її функціонування (строку, на який вона була створена; можливо й подовження строку  функціонування ВЕЗ на підставі відповідного закону);

- дострокової ліквідації  ВЕЗ Верховною Радою України  на підставі подання Президента  України чи Кабінету Міністрів  України.

 - У разі ліквідації ВЕЗ держава, відповідно до законодавства України, гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів ВЕЗ. Спори, що виникають у зв'язку з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони між органом господарського розвитку і управління, суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони та ліквідаційною комісією, підлягають розгляду в судах України, а спори за участю іноземного суб'єкта економічної діяльності, що діє в цій зоні, - в судових та арбітражних органах за погодженням сторін, в тому числі за кордоном.¹⁰

 Загальний Закон та  ГК України не містять положень  про можливість реорганізації  ВЕЗ (зокрема, у формі зміни  типу ВЕЗ, тобто перетворення  ВЕЗ одного типу на ВЕЗ іншого  типу), проте таку можливість законодавець  не виключає, не встановивши відповідної заборони. Подібне перетворення ВЕЗ має відбуватися на підставі спеціального закону.

2.2 Правові засади управління  спеціальними(вільними) економічними  зонами

Управління ВЕЗ має певну  специфіку, яка проявляється в тому, що: (а) структура, функції та повноваження органів управління ВЕЗ визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості  працівників та/або мешканців  на території спеціальної (вільної) економічної зони; (б) місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території ВЕЗ з урахуванням  специфіки її статусу, визначеної законом  про її створення; (в) до системи органів  управління ВЕЗ входить спеціально створений орган господарського розвитку та управління конкретної ВЕЗ; в окремих ВЕЗ створюється  рада з питань вільної економічної  зони; г) державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної  зони здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням  вимог законодавства України - як загального для всіх суб'єктів господарювання, так і спеціального - щодо конкретної ВЕЗ; (д) орган господарського розвитку і управління та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за винятками, передбаченими законодавчими актами України. Органи управління, що діють у ВЕЗ, та їх повноваження:

 а) місцева Рада народних  депутатів (правовий статус визначається  Конституцією України та Законом  України від 21 травня 1997 р. “Про  місцеве самоврядування в Україні”): приймає/погоджує рішення, пов'язані  зі створенням ВЕЗ, змінами  в її статусі, та вносить  до відповідних органів пропозиції  з цих питань; надає згоду на  створення ВЕЗ за ініціативою  Президента України або Кабінету Міністрів України;

 б) місцева державна адміністрація  (правовий статус визначається  Конституцією України та Законом  України від 9 квітня 1999 р. “Про  місцеві державні адміністрації”): вносить за погодженням з відповідними  органами місцевого самоврядування  пропозиції про створення ВЕЗ,  зміни статусу та території  ВЕЗ.

 До повноважень місцевих рад та місцевих державних адміністрацій як органів управління ВЕЗ відповідно до Загального закону (ст. 10) належать:

- вирішення разом з органами  державної виконавчої влади, суб'єктами  господарської діяльності та  профспілковими органами ВЕЗ  питань, пов'язаних із специфікою  правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян  України, які проживають на  території відповідної ВЕЗ;

 - укладення з органом господарського розвитку та керівництва ВЕЗ Генеральної угоди про передачу йому в користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на території ВЕЗ, та природних ресурсів місцевого значення.

 Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації, на території яких розташована ВЕЗ, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше.¹¹

 Крім того, зазначені органи  можуть мати додаткові повноваження, відповідно до спеціального закону  про конкретну ВЕЗ, зокрема: затвердження стратегічних та поточних програм розвитку ВЕЗ; утворення, ліквідація та реорганізація органу господарського розвитку та керівництва ВЕЗ; організація підготовки кадрів; затвердження порядку реєстрації ВЕЗ; розгляд і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території ВЕЗ; укладення договору (контракту) щодо умов реалізації інвестиційного проекту з суб'єктами ВЕЗ та ін.

 в) орган господарського розвитку  і управління ВЕЗ: створюється  з метою забезпечення умов  функціонування ВЕЗ за участю  суб'єктів економічної діяльності  України та іноземних суб'єктів  такої діяльності, що функціонують  на території ВЕЗ. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності ВЕЗ через зазначення такого суб'єкта в спеціальному законі про конкретну ВЕЗ або шляхом делегування законом функцій щодо визначення подібного суб'єкта. Організаційно-правовою формою органу господарського розвитку та управління ВЕЗ, що найчастіше використовується на практиці, є господарське товариство (закрите акціонерне товариство - у ВЕЗ “Донецьк”, “Курортополіс Трускавець”, товариство з обмеженою відповідальністю - у ВЕЗ “Азов”, “Порт Крим”), а у ВЕЗ “Сиваш” - державна компанія.