Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МАГІСТРАТУРА  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

Дисципліна: „Соціальна і гуманітарна політика ”

Варіант 25

«Особливості  соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах»

Виконав слухач гр. ДС-122з              Онищенко В.М..

Викладач            ст.вик. Козлова Л.В.

Луганськ 2013

Зміст

Вступ

Кожного року 1 жовтня в  Україні відмічається Міжнародний день людей похилого  віку. Резолюцією 45 сесії   Генеральної   Асамблеї ООН  у   1991 році 1 жовтня проголошено Міжнародним днем людей похилого віку.

В Україні, як і в більшості європейських країнах світу, змінилася демографічна ситуація, відбувається швидкий процес зменшення частки дітей та молоді та збільшення частки людей похилого віку. Багато вчених, і я підтримую їх думки, вказують на причину таких змін – це радикальні економічні та політичні зміни суспільства, які привели до  росту захворювань, психічних розладів, ростом смертності. Зниження народжуваності пов’язано із падінням рівня та якості  життя, збільшенням смертності у працездатному віці. Усе це в свою чергу потягнуло за собою, характерну тільки для розвинутих країн – старіння населення.

Тенденція зростання  осіб похилого віку, створює у суспільстві  неприйняття молодими і сильними - старих та слабких. Така складна ситуація  потребує вирішення  проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку. Ця категорія людей перебуває у центрі уваги багатьох соціальних інститутів. Для них  вводяться в дію соціальні програми. З року в рік соціальна робота з людьми похилого віку набуває більшої актуальності, стає невід’ємною частиною  соціальної політики.

Ліди похилого віку потребують підтримки, захисту, допомоги та піклування для того, щоб повноцінно жити у суспільстві, а не бути ізольованими від суспільства, і не стати тягарем для оточуючих. Ось для цього потрібні соціальні працівники, які своєю працею розробляють та впроваджують в роботу різні форми та методи роботи  з такою категорією, як люди похилого віку. Це дуже тяжкий труд, але досить потрібний, можна сказати необхідний для нашого суспільства, адже ми  не «тваринна зграя», в якому сильний пожирає слабшого. В подальшій своїй роботі я розгляну деякі заходи по роботі з людьми похилого віку.

1.Люди похилого віку - особлива соціальна спільність суспільства.

Кожна розвинута держава вважає своїм обов’язком розвивати та підтримувати таку соціальну політику, яка позитивно регулює відносини в суспільстві, або як модно зараз казати комунікації.

Соціальна політика – це ряд заходів уряду, які проводить держава, направлених на отримання  добробуту населення. Функції та завдання соціальної політики :

• захист інтересів соціальних груп;
• рішення суспільних протиріч у соціальній сфері;
• підтримка цілісності суспільних систем;
• соціальний захист населення.

У ролі суб’єктів соціальної політики виступають органи державної влади, органи законодавчо-виконавчої влади різних рівнів, люди, підприємства, установи та організації, які впливають на розробку, реалізацію різних  програм, заходів державної соціальної  політики.

До об’єктів соціальної політики відносяться особи, яким потрібна соціальна підтримка і захист. У нашому випадку до цієї категорії відносяться особи похилого віку. Як  я вже у вступі писала о появі такого явища як старіння населення, яке визвано різними причинами життя людей. З’явилася особлива категорія людей, особлива соціальна спільність, яка характеризується хронологічною, біологічною, психічною характеристиками. Сукупність осіб похилого віку можна бачити у віці від 60 до 100 років. За даними Всесвітньої організації  охорони здоров’я, розділяють такі границі :

від 60-74- визнаний літнім;

від 75-89-старчим;

від 90 і більше – віком довгожителів [10, 35]

Серед пенсіонерів по праці абсолютна більшість належить пенсіонерам по старості. У зв’язку із збільшенням пенсійного віку, уже найближчим часом буде коливатися 88-89% від числа пенсіонерів  по праці.

Сьогодення показує, що по України показник людей похилого віку щороку зростає. Статистичні дані по Луганській області вказують, що серед 2250,0 тис. жителів, 711,2 тис. - пенсіонери, як бачимо це практично десь одна третя від усього населення Луганської області. [16]

У суспільстві вагоме місце зайняла дана категорія  громадян. Із статистичного прогнозу до 2050 року  населення України зменшиться до 34,8 мільйона чоловік, і людей похилого віку буде багато, навіть я буду також людиною похилого віку (то б то мені буде 82 роки).

Отже, старість є віковим етапом (у деяких людей досить тривалим), який завершує життя. Для нього характерні фізіологічні обмеження, зміни в усіх сферах особистості. [11; 323-324]

Тенденція зростання  кількості осіб похилого віку потребує зміни соціальної політики до найбільш незахищеної  особливої соціальної  спільності суспільства.

1.1.Психологічні особливості та емоційна сфера людей похилого віку. Проблеми людей похилого віку.

Зміна соціального статусу  людини  викликане перед усім  припиненням чи обмеженням праці, зміною ціннісних орієнтирів, самого способу життя і спілкування. Виникають соціально-побутові труднощі. Сам процес старіння  викликаний такими факторами:

- біологічний процес;

- соціальний фактор;

- екологічний фактор.

Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в еволюційних змінах в організмі та психіці, послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально - психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.

У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистість припиняє трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці.[ 11; 323]

Після періоду зрілості відбувається послаблення  діяльності організму, такі особи вже не витримують фізичного та нервового навантаження, загальний запас енергії згасає. Організм такої людини починає адаптуватися до нових умов життя.

Вчені довели, що є різні шляхи підвищення біологічної активності різних структур організму. Виникла потреба посилення свідомого контролю та регуляції біологічних процесів. Це здійснюється за допомогою емоційної та психомоторної сфери людини. Певною системою тренувань можна покращити функції дихання, кровообігу і м’язову  працездатність  осіб похилого віку. Б.Р.Ананьєв писав, що «речові, второ сигнальні функції протистоять загальному процесу старіння, перетерплюють еволюційні зрушення значно пізніше інших психологічних функцій. Ці найважливіші  придбання історичної природи стають   вирішальним чинником онтогенетичної еволюції людини» [12,11].

Різнорідний характер процесу  старіння притаманний і такою психофізіологічною функцією, як мислення, пам'ять, відчуття, сприйнятті. Велику позитивну роль відіграють багато чинників, рівень освіти, ряд занять, зрілість особи , творча діяльність.

Типовими особливостями старої людини  є невпевненість у собі,  зниження самооцінки, побоювання самотністю, безпорадність, дратівливість, песимізм, похмурість, бурчання, замикання інтересів на собі, егоїстичність, підвищена увага до свого здоров’я, невпевненість у майбутньому, скупість, занадто обережними, сторожність, консервативними.

І.С.Кон виділяє такі  соціально - психологічні типи :

1) активна, творча старість.

2.)пенсіонери опікуються  справами, на які раніше бракувало  часу: самоосвітою, відпочинком,  розвагами,. Цьому типу характерні: гарне пристосування, гнучкість, адаптація, але енергія спрямована головним чином до себе.

3) до цієї групи  входять переважно жінки, які знаходять себе у насназі в реалізації сім’ї, домашньому господарстві, задоволення у цій групі менше ніж у перелічених вище.

4)люди, які сенсом свого  життя вважали  догляд за  власним здоров’ям,  схильність  до збільшення дійсних та мнимих  хвороб, підвищена, тривожність .

Разом із благополучними типами є негативні типи :

• старі агресивні буркуни, незадоволені станом навколишнього світу,
• самотні  і сумні невдахи, розчаровані власним життям, [13,56]

Зі старістю пов’язані  і специфічні зміни в емоційній  сфері людини, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій (сильному нервовому збудженні), схильності до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей з’являється тенденція до ексцентричності (дивацтва), знижується чутливість, здатність знаходити вихід зі складних ситуацій, вони часто заглиблюються у свої думки, переживання, тривоги.

На схилі літ люди рідше переживають радість, здивування, багато з них втрачає почуття гумору, інтерес, допитливість. Вони часто відчувають тривогу, пов’язану з очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Їхня тривога, не має конкретної причини. У них страх поєднується із гнівом, почуттям вини, соромом. Страх може бути зумовлений фізіологічними процесами в організмі, усвідомленням життєвих небезпек, що реально загрожують людині. Часто людина відчуває сум, який є породженням пережитого горя, самотності, хвороби, розчарування у житті, втрати значущої людини, перспективи. Сум супроводжується зумовленою звуженням кровоносних судин загальмованість рухів. Складні переживання змушують її оглянутися, по-новому відчути цінність життя, кожного прожитого дня і навіть години.

Нудьга і пов’язана з нею  стан монотонії (зниження загального рівня активності). Виникають у зв’язку з відсутністю яскравих сенсорних вражень, спричиненою послабленням слуху, зору та інших видів чутливості; інтелектуальною пасивністю, зумовленою зниженням рівня інтелекту та мотивації пізнавальної діяльності; руховою пасивністю, спричиненою зниженням фізичних можливостей організму.

Емоційне життя літніх людей суттєво змінюється. Частіше  виникають у них негативні  переживання, які здебільшого пов’язані  із пристосуванням до старості й наближенням  смерті. Однак і в цьому віці люди нерідко переживають позитивні емоції. [11; 335-337]

Багато рис, які належать людям похилого віку я спостерігаю  через свої окуляри, моїй свекрові виповнилося 80 років, вона усе життя була «за чоловіком,», ніяким серйозними хворобами не хворіла,  була задоволена життям, працювала вчителькою навчальних класів. Зараз це зовсім інша людина, яка поховала чоловіка і сина, хворіє хворобою Паркінсона, самостійно вже не може за собою доглядати, незадовільна зараз усім, плаче, байдужа до чужого болю та проблем, для всіх повинні бути важливими тільки проблеми здоров’я та проблеми її побуту. Вона не розуміє, як лікарські засоби для підтримки її життєдіяльності можуть стоять понад 1500 тис. грн. на місяць. При всій повазі до неї, подяці за подарене життя – але бувають моменти, коли така поведінка доводить до білого коліна. Ось такі вони – люди похилого віку, якими колись будемо і ми.

Проблеми людей похилого віку дедалі розширюються. Щоб працювати з літніми та старими людьми потрібно знати їх соціальне становище, рівень життя, фізичний та психологічний стан,  духовні і матеріальні потреби.

Для осіб похилого віку серйозними проблемами є обмеження життєдіяльності, погіршення здоров’я, підтримка матеріального рівня життя, до якого звикла особа, зміна способу життя й адаптація до нових умов життя, отримання якісної своєчасної медичної допомоги.

1.2.Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку

 у спецзакладах.

Проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку  перебувають  в центрі уваги багатьох соціальних інститутів. Люди похилого віку потребують  підтримки, захисту, допомоги та піклування для того, щоб повноцінно функціонувати в суспільстві і не бути тягарем для оточення. Саме тому  і для цього були створені будинки-інтернати для людей похилого віку, територіальні центри при управліннях соціального захисту при адміністраціях.

Сучасна соціальна робота з людьми похилого віку має будуватися відповідно до принципів ООН «Зробити повноправною життя осіб похилого віку»[14, 36]

Цей документ рекомендує урядам країн зробити такі заходи у області соціальної підтримки осіб похилого віку:

1.розробити національну політику щодо престарілих, зміцнюючи зв'язок між поколіннями;

2.заохочувати благодійні підприємства, установи, організації;

3.захистити осіб від економічних потрясінь.

4.забезпечити якість  життя жінок у спеціалізованій установі для престарілих;

5.повністю забезпечити літню людину повним комплексом соціальних послуг  незалежно    від  місця проживання – на Батьківщині   або   іншій    країні. [14, 95]

Перераховані заходи орієнтовані на те, щоб допомогти  особам старшого покоління вести повноправне і повноцінне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримання чи досягнення гідного життя.. Можна виділити 3 групи завдань кожного віку : природно-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні, вони покладені в основу практичної діяльності соціальної роботи.

Погано те, що входження  в старість відбувається на фоні зниження рівня життя. Люди похилого віку потрапляють  в групу високого ризику, стають залежними від економічних, медичних послуг та потребують  соціально-психологічної допомоги.

Соціальна робота з людьми похилого віку проводиться у таких напрямках:

1. соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;
2. догляд і соціальна допомога в установах Міністерства соціальної політики;
3. соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах;
4. догляд і соціальна підтримка на дому.

Соціальна допомога людям похилого віку – це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із врахуванням законодавчо - закріплених державою соціальних гарантій. Соціальна допомога має характер періодичних або разових доплат до пенсій та допомог, послуг з метою надання адресної, диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу.

Термінова соціальна допомога являє собою надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують. Вона включає разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри та юридичної допомоги у рамках компетенції.

Адресна соціальна допомога надається особам похилого віку, які знаходяться в особливо складній життєвій ситуації. Їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову або соціально - психологічну допомогу.

Будинок-інтернат системи соціального захисту – це стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів. Які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Соціальна робота з людьми похилого віку  багатопланова і багатоаспектна. Вона торкається таких сфер життєдіяльності, як здоров’я, фінанси, подолання кризи, організація дозвілля. Індивідуальні потреби осіб похилого віку треба приводити у відповідність з реальною дійсністю, щоб особа контролювала та була вдоволена  своїм повсякденним життям. Завдяки роботі соціального працівника особа похилого віку знаходить у собі нові резервні можливості, оптимізує своє життя як у якісному так і у кількісному відношеннях. Спеціалісти, які надають соціальні послуги для осіб похилого віку  використовують у своїй роботі сучасні технології та програми, які допомагають особам поліпшувати пам'ять, компенсують втрату слуху, дозволяють збільшити активність руху.

Соціальну роботу з людьми похилого віку здійснюється на двох рівнях:

Макрорівень –вивчити умови  життя людини, рівня та якості  надання їм соціальної допомоги

Макрорівень- формування соціальної політики, враховуючи інтереси людей похилого вік, створення пенсійних та інших фондів підтримки, формування комплексної системи соціального страхування, медичного, психологічного  та консультаційного обслуговування.[10, 35]

Завданнями  будинку-інтернату є : матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров’я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.

До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку (жінок з 55 років, чоловіків з 60 років ) та інвалідів I і II груп, старших 18 років.

Пенсіонерів у будинках – інтернатах забезпечують одягом, взуттям, чотириразовим харчуванням. В усіх будинках – інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою.

З метою соціальної адаптації і  трудової реабілітації людей похилого віку при будинках-інтернатах створюються лікувально - виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів та для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах системи функціонують підсобні сільські господарства.[14;91]

Особливості соціальної роботи з людьми похилого віку проводиться за 3 направленнями:

вивчення характеристик особи, вивчення  його середовища;

розуміння  психосоціального становлення та розвитку особистості.

врахування соціокультурних чинників у формуванні та розвитку особистості.

Головне в роботі з  людьми похилого віку це процес залучення їх до соціальної  самодіяльності.

Соціальним працівникам відводиться специфічна, особлива роль, яка визначається типом установи, характером наданих послуг, метою, завданнями, функціями та очікуваними результатами.

У засобах масової  інформації подають таку інформацію, що за останні 5 років українців, які перебувають у спец закладах трохи зменшилося. Цього року в Україні діє 624 заклади для людей похилого віку, в них проживає 59 тис.496 осіб, 50% жінок і 50 % чоловіків. Найбільше осіб похилого віку знаходяться у закладах Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Харківської, Запорізької областей, і найменше – у Волинській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях.  По Луганській області працюють будинки – інтернати у м.Луганськ, у Кремінському, Попаснянському, Сватівському, Антрацитівському, Білокуракинському та Троїцькому районах. Як заявила директор Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації Поліщук О.А., що у будинках –інтернатах для людей похилого віку  створені гарні умови  життя, як наслідок цього – середній вік таких осіб складає 89-90 років. У цих є закладах сучасна медична база, є спеціалісти по трудотерапії. Будинки-інтернати співпрацюють з ветеранськими організаціями, з волонтерами, зі студентами, які обрали свій шлях, націлений на виконання соціальної роботи.

Не менш важливу роль у долі людей похилого віку відіграють територіальні центри обслуговування. Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та інших соціально-незахищених громадян. Ці державні установи  надають соціальні послуги особам похилого віку  за місцем їх проживання. Створення таких закладів дає змогу наблизити стаціонарні соціальні послуги до звичайного місця проживання особи, щоб не розривати родинні та соціальні зв’язки , що склалися протягом життя людини.

Територіальний центр  соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам послуги, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

Територіальні центри мають  у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально - побутової реабілітації; відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально – оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання; спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, дієтичні їдальні.

Територіальний центр працює за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень, в тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і діяльність центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо.

Силами працівників  територіальних центрів надаються  різні види послуг: до 40 побутових, медико – соціальних послуг; придбання та доставка товарів з магазину або ринку працівниками центрів, приготування їжі, доставка горячих обідів, годування; допомога при оформленні субсидій, привезення палива, прибирання житла, пранні виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів; оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; організація надання різних видів протезно - ортопедичної допомоги, послуги перукаря або швачки, тощо.[14, 135-136]

Для покращення роботи територіальних центрів проводиться робота по забезпеченню соціальних працівників велосипедами, спец сумками, спецвзуттям.

У зв’язку із збільшенням навантаження на кожного соціального працівника органами місцевого самоврядування проведена низка заходів щодо залучення шкільної та студентської молоді, залучення безробітних державної служби зайнятості. Так, у Луганській області Краснодонський, Свердловський, Краснолуцький терцентри залучили до надання соціальної допомоги людям похилого віку  116 безробітних Луганської обласної служби зайнятості.

Патронажна служба вирішує  багато питань побутового характеру  – доставка продуктів харчування, ліків, приготування їжі, оплата комунальних послуг, влаштування до будинків-інтернатів

2.Основні обов’язки соціального працівника, який надає

послуги людям  похилого віку  у спецзакладах

В Україні визначені  напрями реформування системи соціальних послуг, які передбачають створення широкої мережі служб і закладів, які надають якісні послуги,залучення до надання таких послуг недержавних організацій, наближення соціальних послуг створення альтернативних механізмів фінансування, підвищення результативності надання соціальних послуг через впровадження нових технологій з покращення якості. Одним з найважливіших заходів у вирішенні цих завдань є наявність професійно підготовленого персоналу, оволодіння керівництвом та працівниками всіх рівнів сучасним методам соціальної роботи, методами управління якістю послуг.

В залежності від кваліфікації роботи, від категорії громадян з  якими працює соціальний працівник. В нашому випадку установлюються вимоги, щодо  виконання їм основних його функцій таких, як :діагностична, прогностична, профілактична, соціально-медична, соціальна побутова,соціально-медична, психологічна, комунікативна. Суть психологічних знань позначається із застосування до кожної особи похилого віку свого підходу, надання необхідного консультування з урахуванням характеристик особи, корекція її поведінки, сприяння соціальній адаптації. Комунікативна функція також впливає на роботу з особою похилого віку, організацією обміну інформацією, формування розуміння іншої людини. Соціальний працівник дає поради, допомагає в побутовому обслуговуванні, надавати медико-соціальну реабілітацію в залежності від стану здоров’я та хвороб, від патології. Медико-соціальна реабілітація включає :

- роботу з лікувальними  установами 

- освоєння та апробація  нових методик реабілітації;

- організація  та здійснення  медико-соціального патронажу самотніх осіб

- навчання членів сімей,  в яких є хворі літні люди  необхідними  медичними та  психологічними знаннями 

- забезпечення осіб  похилого віку слуховими апаратами,  окулярами;

-  проведення оздоровчої фізкультури, масажу, водні процедури.[11, 205 ]

Крім цього для людей  похилого віку важливою є надання психологічної допомоги, організація їхнього дозвілля, допомоги у працевлаштуванні осіб похилого віку, патронаж сімей, в яких живуть старі люди

Соціальний працівник, який надає послуги  людям похилого віку повинен бути активною людиною, яка має знання, досвід, репутацію, харизматичні дані, наполегливою, терпеливою, вміння впливати на людей похилого віку. Соціальний працівник повинен бути доброзичливим, чуйним, чесним, комунікабельним, терпеливим, приймати рішення в екстрених ситуаціях, бути обізнаним у багатьох сферах для розмови з клієнтами, вміло контактувати з особами похилого віку, розуміти іншого, вміти володіти собою. Ці риси набуваються протягом  життєвої практики, в процесі навчання, самовиховання. Перелік вимог дуже великий. Сукупність особистих якостей втілюються у силі поведінки, і системі стосунків. Деякі з працівників  вільно почуваються в конфліктних ситуаціях, інші віддають перевагу співробітництву. Деякі знаходять підходи до балакучих бабусь та дідусів, інші до мовчазних.