Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Контрольна робота

з дисципліни «Інвестиційний менеджмент»

Вариант №7

Студента 5 курсу

групи КІІМ 10/11 с5им (1,0 з)

Жайкбаєва Е.Т.

м.Київ 2011

Зміст

1)     Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні.

2)     Типи акцій та їх оцінка

3)     Проектом передбачено капітальні вкладення в сумі 500 тис. грн. Очікується річний прибуток 120 тис. грн. упродовж 6 років. Вартість капіталу - 15%. Чи доцільно вкладати кошти в цей проект?

1) Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні

              Розв’язання проблем трансформації економіки України на ринкових засадах вимагає залучення значних обсягів інвестицій. Для створення повноцінної експортне орієнтованої економіки України необхідно 40-50 млрд. дол. США. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені та залежать від загальноекономічної ситуації в Україні. При орієнтації лише на власні резерви цей процес триватиме 20 і більше років.

              На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоспроможних технологій.

              Іноземні інвестиції – це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватися іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав, прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українському законодавству.

              До іноземних інвесторів належать: іноземні держави, юридичні особи, створені та правоздатні здійснювати інвестиції відповідно до законів країни свого місцезнаходження, а також іноземні фізичні особи без громадянства за умови, що останні зареєстровані як підприємці в країні їх громадянства чи постійного місця проживання.

              Фактори, що визначають динаміку іноземних інвестицій:

       внутрішня політична стабільність;

       характер та темпи здійснення ринкових реформ;

       стабільність економічного законодавства;

       гарантії недоторканості приватної власності та закордонних вкладень;

       сприятливі зовнішньоекономічні умови.

Потреба в іноземних інвестицій визначається:

       надзвичайно низкою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва та інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);

       гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;

       потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Існує кілька напрямків залучення іноземного капіталу в Україну. Найважливіші з них:

       прямі підприємницькі інвестиції через різні форми інвестування;

       портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам цінних паперів;

       кредити (гранти) міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ тощо;

       створення вільних економічних зон та точкових зон вільного підприємництва.

Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі чи портфельні інвестиції у таких формах, як:

       часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

       створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

       придбання діючих підприємств;

       придбання рухомого та нерухомого майна;

       участь у приватизації державного майна України.

Гарантії захисту іноземних інвестицій в Україні:

       у випадку зміни українського законодавства щодо іноземних інвестицій протягом 10 років для інвестора зберігаються умови, що діяли на момент його реєстрації;

       іноземні інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути реквізовані державними органами;

       інвестори мають право на компенсацію збитків зі сторони держави;

       інвестори мають право на вивіз своїх інвестицій в грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;

       держава гарантує реінвестування прибутку;

       для збереження прибутків іноземні інвестори можуть мати поточні рахунки в банках України, вільно ними користуватись для придбання іноземних валют чи закупівлі товарів та їх вивозу.

Іноземні інституціональні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками. Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне гарантійне агентство (МГА).

Серед міжнародних фондів, що здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку підприємництва в Україні, основними є:

       Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах (для малого та середнього бізнесу).

       Фонд «Україна».

       Німецько-український фонд.

       Фонд «Відродження».

Як свідчить досвід країн, що розвиваються, крім залучення міжнародних кредитів, ефективною формую імпорту капіталу є також створення вільних економічних зон. В Україні загальні умови їх створення та функціонування визначаються концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) – обмежена частина території країни, що характеризується специфічним режимом функціонування економічних суб’єктів. Механізм функціонування ВЕЗ включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний та правовий статус її господарських об’єктів.

              Загальні умови функціонування ВЕЗ є універсальними і пов’язані так званими нульовими витратами. Це зниження податків на прибуток або їх відміна на певний термін. Можливим є зниження оподаткування індивідуального доходу, переказів доходів за кордон, а також надання пільгових кредитів чи тимчасова відміна оподаткування для окремих суб’єктів. Передбачається довгострокове кредитування у національної валюті, цільові субсидії чи пільгові позики, повернення сплачених податкових сум у разі інвестування у приоритетні галузі, самостійне встановлення порядку та строків амортизації тощо.

              Спеціальні умови створюються з метою зниження проявів слабких сторін функціонування ВЕЗ, що можуть бути обумовлені невигідністю географічного положення, слабким розвитком соціальної структури тощо.

              На сучасному етапі розвитку основним джерелом надходження іноземних інвестицій в Україні виступають спільні підприємства. Відповідно з законодавством України підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10% вкладень припадає на частку іноземного інвестора.

Форми регулювання іноземного інвестування

              Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, належить до найважливіших умов інвестиційної політики. Регулювання іноземного інвестування здійснюється в різних організаційно-економічних формах.

              1. Регулювання об’єктів і сфер інвестування визначає загальні вимоги до їх вибору і формує найбільш пріоритетні напрямки вкладання капіталу. Відповідно до державної програми залучення іноземного капіталу, пріоритетними сферами інвестування визнані підприємства агропромислового, лісопромислового, паливно-енергетичного і металургійного комплексів; підприємства машинобудування, легкої, медичної промисловості.

              2. Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і пільг. Зокрема основна ставка податку на прибуток різних підприємств і організацій коливається у значному діапазоні, завдяки цьому є дієвим регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності. Для фірм з іноземними інвестиціями встановлені додаткові пільги щодо оподаткування (збільшення до п’ятирічного періоду звільнення від податку на прибуток залежно від розміру іноземної інвестиції): на один рік від 500 тис. до 5 млн.; на три роки – від 5 до 50 млн.; на п’ять років – понад 50 млн. дол. США.

              3. Регулювання інвестиційної діяльності здійсненням відповідної амортизаційної політики вже практично започатковано. Стосовно окремих галузей економіки, елементів основних фондів і видів устаткування дозволено користуватися нормами прискореної амортизації. Оскільки амортизаційні відрахування з вартості основних фондів і нематеріальних активів впливають на собівартість продукції, то використання норм прискореної амортизації дозволяє, з одного боку, зменшити базу оподаткування отриманого прибутку, а з іншого – у більшому обсязі формувати кошти амортизаційного фонду підприємства, які потім можуть бути спрямовані на нове інвестування.

              4. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється згідно з чинним законодавством України («Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизаційні папери»), яке гарантує іноземним інвесторам право брати участь у приватизації окремих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва, стати акціонером. Приваблюватиме і надання права власності на земельну ділянку, де розміщено об’єкт інвестування з іноземним капіталом і статусом юридичної особи України.

              5. Регулювання фінансових інвестицій, на відміну від реальних, має певні особливості. Законодавство України визначає положення відносно монопольної ситуації в країні: компанії не мають права придбати понад 5% цінних паперів одного емітента; інвестувати понад 10 % власних цінних паперів (за винятком облігацій внутрішньої державної позики та інших цінних паперів отримання доходів від яких гарантує уряд України); купувати інвестиційні сертифікати інших подібних компаній, що є фінансовими посередниками.

              6. Експертиза інвестиційних проектів є обов’язковою в Україні для об’єктів, що реалізуються за рахунок бюджетних коштів.

              Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Особливі вимоги ставляться до експертизи іноземних інвестицій. Таки інвестиційні проекти повинні:

       забезпечувати впровадження ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій;

       сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах;

       орієнтуватись на зниження енерговитрат і раціональне використання сировинної бази України;

       бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку.

Експертизу таких проектів здійснює Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (АМСІ), спираючись на висновки створюваної цією самою організацією незалежної експертної комісії.

              7. Регулювання умов здійснення інвестицій за межи держави покладено на Національній банк України. Відповідно до чинних нормативних актів, існують певні правила (умови) надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордоном.

              8. Забезпечення захисту інвестицій здійснюється державними органами управління економікою України у різних формах.

2)Типи акцій та їх оцінка

              Акції можуть бути привілейованими і простими (звичайними), іменними і на пред’явника, документарними і бездокументарними.

              Привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивіденду, а також пріоритетну участь при розділі майна корпорації у випадку її ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні корпорацією, якщо таке не передбачено статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із щорічно виплачуваним, фіксованим відсотковим дивідендом відносно номінальної вартості. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, указаному в акції, незалежно від розміру прибутку, отриманого корпорацією у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться з резервного фонду.

              Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може здійснюватися доплата до розміру дивідендів, які виплачуються іншим акціонерам.

              В Україні привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду корпорації, і з цієї причини вони є відносно невеликим внеском в обсяг її фінансування. Порядок здійснення переважного права на отримання дивідендів визначається статутом корпорації.

              Акціонери, які мають привілейовані акції, зменшують ризик своїх капіталовкладень, оскільки мають гарантоване право на фіксований дивіденд і виплату раніше визначеної ліквідаційної вартості акції.

              Проста (звичайна) акція - пайовий цінний папір, який надає акціонеру право приймати участь в управлінні справами корпорації, приймати участь у розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів за привілейованими акціями, при ліквідації корпорації приймати участь у розподілі її майна, яке лишилося після розрахунків з усіма кредиторами і власниками привілейованих акцій.

              Прості акції не забезпечуються ніякими гарантіями, оскільки у випадку банкрутства акціонер може втратити всі вкладені в акції грошові кошти. Розмір «врятованих» коштів залежить від того, яке майно залишиться у корпорації на випадок її банкрутства. Маючи прості акції, інвестор може отримати свої гроші назад (або їх частину) тільки після того, як зроблені розрахунки з кредиторами і тримачами інших видів цінних паперів. Тобто власник простих акцій стоїть останнім у черзі за майновими претензіями до корпорації.

              Іменна акція - це пайовий цінний папір із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені цінним папером. На такій акції при документарній формі випуску вказується прізвище та ім’я її власника. Інформація про власників іменних акцій надається у формі реєстру акціонерів (при документарній формі випуску) або облікового реєстру рахунків акціонерів (при бездокументарній формі випуску).

              При продажу іменної акції необхідний додатковий час для переоформлення її на ім’я нового власника. Іменні цінні папери, випущені у документарній формі, передаються новому власнику способом повного індосаменту (передаточного запису, який засвідчує перехід прав на цінний папір іншій особі).

              Власник іменних акцій отримує при їх купівлі один сертифікат на всі акції. Сертифікат пред’являється у корпорацію або незалежному реєстратору (у депозитарій), які вносять відповідні зміни у список акціонерів.

              Акції на пред’явника не містять імені чи найменування їх власника, вони передаються вільно, для реалізації корпоративних прав за даною акцією достатньо її пред’явлення будь-якою особою. Корпорація веде загальний облік акцій на пред’явника, і їй недоступна інформація про їх власників. Акції на пред’явника дуже привабливі для інвесторів, оскільки дозволяють вільно здійснювати їх передачу у власність іншим особам без будь-яких додаткових формальностей. Особа власника акції на пред’явника лишається невідомою для корпорації і третіх осіб.

              Випуск акцій у документарній формі здійснюється шляхом виготовлення і видачі акціонерам сертифікатів акцій. Сертифікат акції - це бланк цінного паперу, який містить встановлені законом реквізити і засвідчує право власності на акцію.

              Облік прав власності на акції, що випускаються у документарній формі, здійснюється реєстроотримачем (реєстратором). Ринок послуг реєстраторів в Україні знаходиться у процесі формування, а його становлення гальмується загальною нерозвиненістю фондового ринку.              Бездокументарна форма акції (цінного паперу) являє собою обліковий запис, зроблений хранителем цінних паперів (кастоді), який є підтвердженням права власності на цінний папір.              Підтвердженням права власності на акції, випущені у бездокументарній формі, є виписка з рахунку цінних паперів, яку хранитель зобов’язаний надати тримачу акцій. Інформація про акціонерів - власників акцій у бездокументарній формі - розміщується в обліковому реєстрі рахунків акціонерів.

              Бездокументарна форма випуску акцій значно спрощує обіг акцій на ринку і здійснення будь-яких операцій з ними, а також є більш дешевою у порівнянні з документарною формою.              Права і привілеї власників простих акцій. Власники простих акцій - це власники корпорації, на цій підставі вони мають певні права і привілеї.

              Власники простих акцій на загальних зборах акціонерів мають право обирати директорів корпорації, які, в свою чергу, відбирають персонал корпорації і управляють її діяльністю. У невеликій корпорації найкрупніший акціонер звичайно займає позиції президента і голови ради директорів. У крупній корпорації з великою кількістю акціонерів менеджери також володіють певним пакетом акцій, але їх звичайно недостатньо для прийняття рішень на загальних зборах акціонерів.

              У кожній країні законодавчо встановлюються механізми контролю за результатами діяльності корпорації з боку акціонерів. Наприклад, корпорації повинні регулярно проводити загальні збори акціонерів і переобрання директорів (звичайно раз на рік). Кожна акція надає право акціонеру на один голос. Акціонери можуть з’являтися на щорічних зборах і голосувати особисто, але, зазвичай, вони передають своє право голосу представникам, які голосують  за дорученням. Менеджери також часто намагаються отримати доручення на голосування з боку акціонерів і часто отримують його від акціонерів - працівників корпорації. Якщо акціонери не задоволені діяльністю менеджерів, можуть бути спроби скинути керівництво і захопити контроль над корпорацією. Такі дії отримали назву як боротьба за контроль над корпорацією з використанням доручень.

              У ряді країн власники звичайних акцій мають право, що називається переважним правом викупу, тобто правом на купівлю акцій додаткової емісії. Мета надання переважного права дозволяє теперішнім акціонерам зберегти контроль над корпорацією після додаткової емісії акцій.

              Ринок простих акцій. Деякі корпорації настільки малі, що активна торгівля їх простими акціями не ведеться. Акціями володіють кілька осіб - звичайно це менеджери корпорації. Говорять, що такі корпорації знаходяться у вузькому володінні.

              Навпаки, акції більшості крупних корпорацій розповсюджені серед великої кількості інвесторів, багато з яких не приймають участі в управлінні корпорацією. Такі корпорації називаються публічними, а їх акції вважаються такими, що знаходяться у широкому публічному обертанні.

              Проведені дослідження показали, що інституціональні інвестори (пенсійні і взаємні фонди, страхові компанії і т.д.) володіють більше ніж 60% акцій всіх компаній, які торгують публічно. Такі інвестори досить активно беруть участь у торгах акціями, на їх частку припадає біля 75% усього обсягу угод. Таким чином, саме інституціональні інвестори здійснюють визначний вплив на ціни акцій багатьох корпорацій.

              Усі угоди за акціями можна віднести до трьох типів:

1. Торгівля акціями, випущеними в обіг публічними корпораціями: вторинний ринок. Якщо продаж акцій відбувається на цьому ринку, то корпорація-емітент не отримує додаткових грошових коштів.
2. Додаткові акції (вторинна емісія), що продаються стійкими публічними корпораціями. Якщо корпорація вирішила випустити певну кількість акцій для нарощування свого капіталу, то говорять, що ця вторинна емісія відбудеться на первинному ринку.
3. Первісна публічна пропозиція акцій: ринок первісної публічної емісії. Ринок для акцій, що пропонуються вперше, називається ринком первісної публічної емісії. У цьому випадку корпорація-емітент отримує кошти для нарощування свого капіталу.

              Рейтинги акцій. У практиці країн з розвиненою ринковою економікою використовується рейтингова оцінка інвестиційних якостей окремих акцій. Найбільш відомими у світової практиці є рейтингові оцінки цінних паперів, що здійснюються такими компаніями, як Standard & Poor's и Moody’s (США).

Рейтинги простих та привілейованих акцій

              Оцінка простих акцій. Прості акції являють собою частки власності в корпорації, але для звичайного інвестора проста акція - це актив, який має дві ознаки:

1. Він дає право власнику на дивіденди при умовах, якщо корпорація отримує прибуток і якщо буде прийняте рішення здійснити акціонерам виплати, а не залишити прибуток нерозподіленим (для реінвестування). У той час, як облігація містить гарантію з виплати відсотків, проста акція таких гарантій не дає, і очікування акціонерів у відношенні дивідендів можуть не виправдатися.
2. Акції надалі можуть бути продані на ринку за ціною, що перевищує ціну купівлі. Якщо акції дійсно будуть продані за ціною, вищою за їх купівлю, інвестор отримає капітальний прибуток, хоча часто виникають і капітальні збитки.

Оцінка простих акцій здійснюється методом капіталізації доходу. Цей метод передбачає, що справжня або внутрішньо притаманна вартість будь-якого капіталу заснована на фінансовому потоці, який інвестор очікує отримати у майбутньому в результаті володіння цим капіталом. Так як цей потік очікується у майбутньому, то його величина коригується за допомогою ставки дисконтування, щоб врахувати зміну вартості грошей у часі та фактор ризику.

Справжня вартість капіталу () дорівнює сумарному приведеному доходу від очікуваних грошових надходжень та виплат. Так як фінансові надходження, що пов’язані з інвестиціями у прості акції, - це дивіденди, які інвестор очікує отримати у майбутньому, то цей спосіб оцінки акцій також називають моделлю дисконтування дивідендів

де - рівень дивідендів, виплачених у момент часу ; - ставка дисконтування для фінансових потоків даного ступеню ризику.

              У цій рівності ставка дисконтування передбачається постійною величиною.

              Якщо витрати на придбання простої акції у момент часу складають , то її чиста приведена вартість дорівнює

а внутрішня ставка доходності простої акції  визначається з рівняння

              Модель нульового росту. Припустимо, що величина дивідендів є постійною, тобто

              У цьому випадку

Приклад. Припустимо, корпорація обіцяє виплачувати дивіденди у розмірі 8 грн. на акцію протягом невизначеного періоду у майбутньому при ставці доходності, яку вимагає інвестор, 10%. У цьому випадку вартість акції складатиме грн. При поточному курсі акції 65 грн. чистий приведений дохід складатиме    80-65=15 грн. Тобто, акція недооцінена і є кандидатом на придбання.

Рівність можна використовувати для визначення внутрішньої ставки доходності акції. Для цього в рівність замість підставляється поточна ціна акції , а замість підставляється

              Приклад. Застосовуючи цю формулу  для умов попередньої задачі, отримуємо .

              Модель постійного росту. У цьому випадку передбачається, що дивіденди будуть зростати від періоду до періоду. У результаті виплати на кінець першого року складатимуть , на кінець другого року - і так далі. Тоді

              Внутрішня ставка доходності визначається як

              Оцінка акцій з урахуванням кінцевого терміну володіння. Розглянуті вище методи на перший погляд можуть бути використані тільки тими інвесторами, які збираються зберігати акції нескінченно довго.  Припустимо, що інвестор збирається продати свої акції через рік. У цьому випадку грошові надходження, які інвестор очікує отримати від придбання акції, дорівнюють величині дивідендів за один рік, відраховуючи від дати купівлі (для зручності будемо вважати, що дивіденд виплачується раз на рік), і ціни продажу через рік. Таким чином

де і - очікуваний дивіденд і курс продажу акції на момент, тобто через рік.

              Щоб скористатися даним співвідношенням, необхідно цінити курс акції на момент часу

              Тоді

Таким чином, оцінка акції шляхом дисконтування дивідендів до деякого моменту часу та очікуваного курсу продажу еквівалентна оцінці акції шляхом дисконтування усіх майбутніх дивідендів. Іншими словами, рівності та адекватні незалежно від терміну, протягом якого інвестор планує тримати акції.

3) Проектом передбачено капітальні вкладення в сумі 500 тис. грн. Очікується річний прибуток 120 тис. грн. упродовж 6 років. Вартість капіталу - 15%. Чи доцільно вкладати кошти в цей проект?

нет, не целесообразно, так как NPV данного проекта отрицательное 
NPV = -500 + 120 / 1.15 + 120 / 1.15^2 + 120 / 1.15^3 + 120 / 1.15^4 + 120 / 1.15^5 + 120 / 1.15^6 = -500 + 
104,35 + 90,74 + 78,90 + 59,66 + 51,88 = -114,47 < 0