Пакування, маркування та сервісне обслуговування в експортній політиці

Зміст

Вступ

Актуальність. Процес глобалізації, що проявляється все активніше, змушує учасників міжнародних економічних відносин підкорятися єдиним стандартам поведінки, формувати нові інноваційні стратегії розвитку і є найважливішою передумовою прискореного розвитку теорії і практики міжнародного бізнесу. Посилення інтеграційних процесів створює базу для переміщення і широкого використання досягнень міжнародного бізнесу в різних державах світу і регіональних центрах, формує умови для підвищення ефективності всіх суб'єктів господарської діяльності[1].Тому для міжнародного бізнесу, який базується на взаємодії і синергії національного та глобального,є дуже важливим єдині стандарти щодо пакування, маркування та сервісного обслуговування.

Научна  школа. Проблеми пакування, маркування та сервісного обслуговування в експортній політиці розглядали такі вчені: Дідківський М. І., Козик В. В., Васілев Ю. Н., Циганкова Т. М., Черномаз П. О. та інші.

Мета роботи. Метою роботи є дослідження особливостей пакування, маркування та сервісу в експортній політиці підприємства, аналіз на прикладі підприємства.

Задачі:

• Виявити функції пакування, маркування та сервісу
• Удосконалення маркетингової діяльності ПП «Діоніс»
• Виявити особливості маркуваня, пакування та сервісу в експортній політиці
• Та інші

Об’єкт – пакування, маркування та сервіс в експортній політиці

Предмет – виявлення проблем та перспектив в маркетингу ПП «Діоніс»

Методи  дослідження. В роботі використано методи критичного осмислення, порівняльного аналізу, систематизації і синтезу основних наукових концепцій та досвіду практичних досліджень зед, системний аналіз міжнародної та вітчизняної методології і практики статистичного моніторингу цього процесу.

Інформаційна база. До джерел використаної інформації належать як зарубіжні, так і вітчизняні публікації науковців з даного кола проблем.

Програмне забезпечення. Використане програмне забезпечення Microsoft Word, Microsoft Excel.

Розділ 1

Теоретичні основи застосування маркування, упаковки та сервісного обслуговування в експортній політиці

1.1. Упаковка в експортній політиці

При розробці товарної політики особлива увага приділяється питанням упаковки, у якій товар буде продаватися на іноземних ринках[1].

Упаковка — це оболонка, у якій міститься товар. Вона підрозділяється на зовнішню (тара, ящики, контейнери, брезент, поліетилен та інш.) та внутрішню – невіддільна від виробу [4].

Рис. 1.1. Види упаковки

Упаковка включає тару, етикетку, вкладиш та маркірування і залежно від цілей товарної та комунікаційної політики виконує такі функції:

• збереження товару і захисту його при транспортуванні;
• забезпечення зручності транспортування і використання;
• інформаційну;
• рекламну;
• комунікаційну — демонструє марку, склад, напрямок використання;
• сегментації ринку — може спеціально розроблятися для різних сегментів ринку;
• обліку товару;
• оптимізації завантаження рухомого складу транспорту;
• раціоналізації складування і завантажувально-розвантажувальних робіт;
• псевдомодифікації товару — деякі підприємства, змінюючи упаковку, представляють товар як новий.

У міжнародній торгівлі сторони домовляються про засоби упаковки, які гарантують цілісність товару, його доставку за призначенням у погоджені терміни.

Вибір конкретної упаковки визначається декількома чинниками, зокрема  чутливістю упакованого товару, видами можливих ушкоджень у процесі  транспортування, складування, міжнародними нормативними актами, окремими розпорядженнями  щодо транспортування, перевантаження, складування тих або інших видів товарів у країні-імпортері, країнах, через які товари перевозяться транзитом, базисними умовами постачання. Упаковка має також відповідати вимогам законодавства країни призначення вантажу.

Упаковка як носій інформації має давати чітку і повну інформацію про вид, найменування, марку товару, його виробника (країну, підприємство), кількість або вагу виробів, колір, способи поводження з товаром під час перевезення, перевантаження, зберігання, іноді ціну, термін придатності, а також відрізняти цей товар від товарів конкурентів.

У рекламних цілях  упаковка повинна мати привабливий  вигляд, такий, що запам´ятовується, давати можливість ототожнювати цей товар  з країною-експортером, конкретним іноземним виробником, надавати товару певного "іміджу", що відповідає рівню ціни продажу. Упаковка є візитною карткою країни, конкретного виробника, продавця, засобом формування попиту і його стимулювання. Ілюстрація і текст упаковки мають бути такими, що легко впізнаються, чіткими, однозначними, цілком відповідати змісту товару, не викликати у потенційного іноземного покупця будь-яких помилкових вражень. У деяких випадках зазначаються особливості застосування товарної продукції (температура зберігання, прання, чищення, прасування, напруга електрики тощо), оскільки в деяких країнах існують додаткові або скориговані міжнародні норми.

Упаковка часто використовується для обліку виробів на складі, на транспорті, місці експедирування, відвантаження або приймання  вантажу, тому що знаючи загальне число тари, кількість або вагу продукції в одиниці заповненої тари, нескладно визначити кількість або масу товару. 
У процесі транспортування, використовуючи дані про вагу, габарити заповнювання упаковки, здійснюють раціональне укладання для оптимального використання площі, об´єму рухомого складу (вагона, платформи, контейнера тощо).

У складському господарстві упаковка забезпечує зручність У  роботі, дає змогу вирішувати питання  раціонального укладання товарів  на стелажі, штабелі, на піддонах, а також ефективно здійснювати вантажно-розвантажувальні операції за допомогою засобів механізації.

Рис. 1.2. Функції упаковки

У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування  обумовлюють необхідність упаковки,у  контракті у цьому розділі встановлюються:

• вид та характер пакування;

• якість пакування;

• порядок пакування;

• розміри пакування;

• спосіб оплати пакування;

• повернення контейнерів;

• зміст або реквізити  маркування;

• порядок нанесення  маркірування.

Вид та характер пакування залежить від:

• особливостей товару, який підлягав пакуванню;

способу, відстані та тривалості транспортування товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо. Наприклад, при морському перевезенні слід врахувати тиск на вантаж інших вантажів, боковий тиск під впливом крену судна, глибину трюмів та їх розміри, розміри вантажних люків, можливість проникнення сторонніх запахів та забруднюючих речовин; при залізничному перевезенні слід врахувати можливість частих перекидань, поштовхів у дорозі при гальмуванні та маневруванні на залізничних станціях, розміри мостів, тунелів, габарити, вагу та зовнішню форму вантажного місця, при перевезеннях вантажів, які сприймають вологість, на відкритих залізничних платформах упаковка має бути вологонепроникливою; при авіаперевезеннях тара має бути передусім максимально полегшеною, оскільки ставки тарифів досить високі, легкозаймисті вантажі повинні бути запаковані у вогнестійку, ретельно закриту тару, але разом з тим майже повна відсутність поштовхів, обережність та увага при вантажних роботах обумовлює більш низькі вимоги до міцності тари порівняно з іншими видами транспорту; при автомобільних перевезеннях характер упаковки залежить від виду товару, вантажопідйомності машин, профілю та стану дороги, інших умов;

• кліматичних особливостей країни призначення. Особливі вимоги висуваються до упакування вантажів, які поставляються у тропічні країни, де висока вологість повітря, висока середня температура. Товари, які поставляються у такі країни, вимагають особливо міцного упакування, просоченого спеціальними сумішами, виготовленого із спеціальних матеріалів, часто використовують запаяні або щільно закриті ящики та металеві контейнери;
• вимог митного режиму країни призначення. Основна вимога до упаковки у даному разі полягає у максимальному наближенні до вказівок, які містяться у митному тарифі, що має особливе значення призбиранні специфічних мит з ваги брутто товару. Упаковка має бути по можливості більш легкою, зокрема це відноситься до товарів, у яких вага тари набагато більша, ніж вага самого товару. При збирані мит з ваги нетто користуються легальною вагою нетто, яка визначається шляхом віднімання з ваги брутто ваги упаковки згідно із встановленою у митному тарифі шкалою знижок на окремі види упаковки (бочки, ящики, барабани, кліті тощо), яка називається тарним тарифом, при використанні упаковки, не згаданої у митному тарифі, при розрахунку мита за основу береться вага нетто, яка зазначена у митних документах країни відправлення. У країнах, де мита збираються з ваги нетто, вимагається зазначення країни походження і на безпосередній упаковці товару. У тих випадках, коли упакування є самостійною цінністю або виготовлене із цінних матеріалів, воно обкладається митом додатково до обкладання товару, і це необхідно враховувати при підготовці товару до відвантаження;
• законодавства країни призначення, У багатьох країнах законодавство забороняє ввезення товарів у певній упаковці, у деяких країнах введені імпортні мита на окремі види у пакувальних матеріалів, наприклад скляний посуд або металеві листи.

Рис. 1.3 Фактори, що впливають на вибір пакування

Якість пакування товару визначається переліченням вимог, яким воно повинно відповідати: водонепроникне, морське, картонне, належне, звичайне, поліетиленова плівка, тропічне, пакувальний папір, пакувальне полотно, експортне пакування, без пакування.

Упакування повинно  передбачати усі розумні види пошкоджень, оскільки за значною частиною умов ЗТК продавець отримує платіж лише тоді, коли покупець отримає товар у бездоганному та непошкодженому вигляді.

За наявності встановлених стандартів або технічних умов на упаковку її якість може визначатися  посиланням на відповідні стандарти або технічні умови.

Порядок пакування полягає в тому, що продавець зобов'язаний на кожне товарне місце оформити пакувальний лист і певним чином переслати його, а також товаросупровідну документацію разом з товаром, покупцеві

Способи оплати вартості пакування встановлюються сторонами у ЗТК і можуть передбачати:

• включення ціни пакування  у ціну товару;

• визначення ціни пакування  у відсотках від ціни товару;

• визначення ціни пакування окремо від ціни товару[2].

При створенні експортної упаковки як засобу зберігання товару необхідно враховувати:

• кліматичні умови в країні, а також під час транспортування товару;
• спосіб поводження з товаром;
• час знаходження у сфері обігу (йдеться про те, що товар на світовому ринку може пройти через більше число посередників, ніж на внутрішньому);
• як швидко товар потрапить до споживача, а отже, скільки часу товар може перебувати на складах.

Для визначення властивостей упаковки істотними є такі моменти: розмір упаковки, її вартість, місцеві  звичаї щодо кольору упаковки, вимоги законодавства, освітній рівень населення.

Етикетка, яка є елементом упаковки, має:

• допомогти покупцеві впізнати товар;
• сприяти одержанню максимального задоволення від споживання товару;
• спонукати покупця до повторної покупки товару.

З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мові країни, де продається товар, за винятком тих випадків, коли мова постачальника відіграє роль у підтримці іміджу (наприклад, для французьких парфумів). У деяких випадках для скорочення витрат компанія поміщає на етикетці звернення до покупця кількома мовами, що дозволяє продавати товар у різних країнах. Це доцільно, коли транснаціональний імідж позитивно впливає на споживача, однак у ряді випадків доцільно витратити додаткові кошти на створення індивідуальної етикетки для кожної країни, щоб підкреслити національний імідж виробника.

При визначенні розміру  упаковки слід враховувати, що розвинуті  країни перейшли на упаковки великих  розмірів для товарів першої необхідності. Це дозволяє споживачам заощаджувати час на відвідування магазинів. Однак у країнах, що розвиваються, з причини низьких доходів населення часто віддає перевагу упаковці невеликих розмірів за нижчою ціною.

Деякі товари можуть потребувати  індивідуальної поштучної упаковки, наприклад сигари, жувальна гумка, цукерки тощо. Практично у всіх країнах діє законодавство у сфері упаковки з метою захисту інтересів покупців. У ФРН, Австрії і Швейцарії розроблені загальні норми, які стосуються упаковки.

Так, у ФРН Товариство раціоналізації упаковки розробило  норми щодо упаковки товарів широкого вжитку, відповідно до яких:

• текст і ілюстрації на упаковці мають бути чіткими і визначати зміст товару;
• інформація про вагу і кількість упакованого товару має розташовуватися на видному місці;
• кількість одиниць товару в упаковці по можливості має бути округлена;
• ціна на упаковці має бути чіткою і добре видною.

Також обов´язковою є  наявність на упаковці терміну реалізації і дати виготовлення товару. Крім того, існують рекомендації для продавців  — знижувати витрати на упаковку, використовувати упаковку, яка легко переробляється. Ці заходи необхідні у зв´язку з ускладненням екологічної обстановки й економії матеріальних і природних ресурсів. У деяких країнах заборонено на упаковці використовувати іноземні мови без перекладу на національну мову.

Деякі товари, особливо першої необхідності, потребують стандартної  упаковки, щоб бути упізнаними в  усьому світі. При експорті товарів  у країни, що розвиваються, варто  мати на увазі, що в деяких із них  дуже велика кількість населення  не вміє читати. Тому краще помістити на упаковці малюнки, що пояснюють використання товару, а не просто текст. 
Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхідно ретельно продумати його упаковку, вивчити відповідне законодавство і нормативні акти в країнах, через які буде проходити товар, і країни-отримувача. Вид упаковки залежить також від виду транспорту, яким будуть перевозити товар. Найбільш міцна упаковка використовується при транспортуванні товару морським транспортом. Вона має захищати товари від високої вологості, корозії тощо.[1]

          1.2. Маркування в експортній політиці

Під маркуванням розуміють  необхідні написи, зображення та умовні позначення, які розміщуються на упаковці, бирках або на відвантаженому товарі та які необхідні для належного перевезення і здачі вантажу отримувачу. Маркування має велике значення для полегшення перевантажень у дорозі, кількісного відбору окремих одиниць та для запобігання непорозумінь при видачі товару різним отримувачам.

Зміст або реквізити маркірування, яке наноситься продавцем на пакування, поділяються на:

1) товарне маркування - позначення, необхідні для адресата - отримувача вантажу, які включають:

• найменування виробника, вантажовідправника та вантажоотримувача (або умовні позначки, які їх замінюють);

• номери контракту / наряду / замовлення;

• загальна кількість  місць / одиниць вантажу;

• номер пакувальної  одиниці - з першого до останнього місця;

• вагу (нетто та брутто);

• точні габарити;

• марку "зроблено у " - країну походження;

• зазначення про знаходження інструкцій або документації, специфікацій поящичних, покипнихтощо;

• зазначення про приналежність, зворотиість, багатооборотність тари;

2) вантажне маркування - позначення, необхідні для транспортної організації, що перевозить вантаж, які включають:

• найменування країн  та пунктів відправлення і призначення;

• маршрут при перевантаженнях;

3) транспортне маркування - позначення, необхідні під час перевезення, які включають:

• номери вагонів, люків;

• номер трансу;

• назву судна тощо;

4) спеціальне маркування - позначення, що вказують, як слід поводитись з товаром під час його перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання у дорозі, які включають:

• інструкції з навантаження та розвантаження - не кантувати, верх, низ, скло тощо;

• інструкції або вказівки зі стропування - місця стропування, напрямок стропувальних тросів, центр ваги (позначається червоною лінією);

• інші зазначення для  запобігання небезпеки та з метою  схоронності вантажу.: .-

На тарі зазвичай використовуються такі попереджувальні написи: верх, низ, не зберігати у вологому місці, піднімати тут, обережно, сісло, збсрігати у прохолодному місці, боїться вологи, не кантувати, не кидати, рідина, відкривати тут, боїться тепла, боїться холоду, тропічне упакування, пересувати на котках, котити, а не перевертати.

Рис. 1.4. Попереджувальні написи при маркуванні

Товарні місця нумеруються  дробовими числами: в чисельнику проставляється порядковий номер місця, а в знаменнику - загальна кількість  місць у партії.

Крім обов'язкових  реквізитів, на товарні місця може наноситись, якщо це не суперечить умовам контракту, рекламне маркірування.

Порядок нанесення маркірування передбачає, що товарні місця маркіруються з двох або трьох боків. В першому випадку - це два непротилежні боки, в другому - також два непротилежні боки і верх пакування. Вибраний спосіб фіксується в контракті. В контракті також вказуються мови, якими наноситься маркірування. Вантажі, що імпортуються в Україну, повинні мати маркірування українською мовою. Відносно розмірів надписів та їх нанесення маркірування повинно відповідати вимогам митниці. Надписи на упакуванні повинні добре розпізнаватися, бути чіткими, нанесеними за трафаретом контрастною незмивною або водостійкою фарбою, дублюватись на різних видних місцях вантажу, зручних для прочитання, бути однозначними, відповідати змісту товару або вантажу. Одночасно можуть бути використані малюнки, графічні позначки та символи, які відповідають міжнародним стандартам, зазначення місць стропування та напрямку тросів і як обов'язковий атрибут — торгова марка або емблема фірми.

У зв'язку з маркіруванням у контракті  може бути обумовлено, що продавець  відповідає за додаткові транспортні  і складські витрати, за пошкодження  вантажу, які виникли внаслідок  його відправлення не за адресою, через  неповноцінне або неправильне маркірування.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю продукований або підданий достатній переробці згідно з критеріями, які є особливими для даного виду товару та встановлених нормативів. Під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Країна походження товару визначається з метою здійснення тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію країни та вивозу товару з цієї території. Ця категорія суттєво впливає на престижність товару та відповідно на його конкурентоспроможність наданому ринку і вартість.[2]

Одже, маркірування виконує такі основні завдання:

1. Ідентифікує вантаж для перевізників, одержувачів, інших суб´єктів  міжнародного ринку, що беруть участь у транспортуванні.

2. Визначає відповідний порядок  для забезпечення правильної доставки і збереження вантажу.

3. Попереджає про небезпеку,  яку вантаж може становити у випадку неналежного з ним поводження [1].

Рис. 1.5. Маркування у сучасному світі

         1.3. Сервісне обслуговування в експортній політиці

Ведення єкспортной політики зобов'язує учасників міжнародного рінка, крім концентрації сил і ресурсів на самому процесі купівлі-продажу, приділяти серйозну увагу супутньої діяльності, перш за все сервісному обслуговуванню, зарубежніх покупців товару.

Сервіс в міжнародній торгівлі - це комплекс відповідних операцій, проведених експортером і його представниками, завдяки яким зарубіжному покупцеві надається реальна можливість оптимального придбання товару, потім економічно раціонального та вигідного його споживання.

Сервіс підрозділяється на передпродажний (послуги безкоштовні) і післяпродажний, який включає: гарантійний (послуги безкоштовні), негарантійний (послуги платні).

Передпродажний сервіс включає такі операції, як усунення неполадок, приведення вироби в робочий стан, демонстрація його в дії, консультування, забезпечення необхідною документацією, вибір виду транспорту і складання раціонального графіка, маршруту централізованої доставки передбачуваного товару в адресу закордонного покупця та ін.

Післяпродажний гарантійний сервіс осущетвляется протягом певного періоду або передбаченої нароботкі і включає: централізовану доставку товару, установку, монтаж, накладку, обкатку обладнання, машин, механізмів, навчання персоналу правильній експлуатації техніки, повсякденної догляду за нею, періодичні огляди та профілактичні ремонти, регулювання вузлів, заміну зношених деталей, мастило і ін дане сервісне обслуговування проводиться регулярно без вивезення покупцем або за викликом Даний вид сервісу осущствляется безкоштовно.

Післяпродажний негарантійний сервіс включає консультування, додаткове навчання персоналу, модернізацію техніки, технічне обслуговування, планово-попереджувальні (поточні) та капітальні ремонти та ін.. Обсяг, ціна даного виду сервісного обслуговування визначаються умовами контрактк, прейскурантами, іншими подібними документами..

Юридичними сторонами в процесі міжнародного сервісного обслуговування є:

1) замовник (власник техніки або його представник);

2) підрядник (спеціалізована фірма або асоціація фірм по сервісу).

Основні зобов'язання замовника такі:

1) виплата винагороди підряднику;

2) забезпечення прискореного, безперешкодного отримання віз, доступу до місця сервісного обслуговування;

3) забезпечення інформацією про замовлення, правила перебування підрядника в країні замовника;

4) надання в розпорядження підрядника всієї необхідної технічної документації;

5) усіляке сприяння підрядникові по проведенню робіт

Основні зобов'язання підрядника:

1) знання і виконання всіх правил перебування в країні замовника, а також правил по техніці безпеки, захисту навколишнього середовища, протипожежної безпеки, вимоги щодо ресурсозбереження.

2) планування сервісного обслуговування

3) консультування і складання відповідних рекомендацій;

4) навчання персоналу замовника;

5) планування і організація раціонального використання техніки;

6) огляд технічних засобів, що проводиться нп регулярній основі: мастило, чищення, регулювання техніки;

7) заміна запвсних частин, зношених вузлів, деталей;

8) аварійне ослужіваніе техніки;

9) надання замовнику докладного звіту про виконану роботу по завершенню кожного відвідування.

Таблиця 1 [5]

Характеристика сервісного обслуговування в експортній політиці

У міжнародній  практиці сервісного обслуговування зарубіжних покупців функціонують декілька систем організаціі:

1) Сервісне обслуговування ведеться тільки виготовлювачем товара.ю коли покупців небагато, ізделеіе - технічно складне і требут висококваліфікованих фахівців.

2) Сервісне обслуговування ведеться персоналом філії виробника, що знаходиться в країні покупця, коли число покупців большоу, товар досить широко розповсюджений, досягається максимальне наближення оперативних працівників сервісної служби до місць використання устаткування, машин, механізмів.

3) Сервісне обслуговування здійснюється спеціалізованою зарубіжної службою, що функціонує в країні покупця, але при цьому підвищуються витрати виробників, ускладнюється отримання оперативної первинної інформації про якість товару, щодо покупців до нього.

4) Сервісне обслуговування здійснює консорціум фірм - виробників окремих видів устаткування, машин, механізмів, що знаходяться в країні генерального постачальника, з філіями в країнах-покупцях; зазвичай застосовується при обслуговуванні складного обладнання, техніки.

5) Сервісне обслуговування із залученням посередників (агентів, дилерів, дистриб'юторів), які знають покупців, їх навички, кваліфікацію, умови експлуатації; охоплює невелику територію країни-імпортера.

6) Сервісне обслуговування здійснюється персоналом закордонного покупця, що є виробником іншого складного обладнання, машин, механізмів, що володіє висококваліфікованим складом інженерно і робочого персоналу, здатного вести сервісне обслуговування після отримання відповідної консультації або навчання у експортера.

Рис. 1.6. Види сервісу

У міжнародній торгівлі склалися такі основні стандарти сервісного обслуговування: 
1) Сервіс повинен бути обіцяний, текст сс чітким описом обслуговування викладається мовою закордонного покупця і доведений до нього.

2) Інформація про товар (реклама, технічна документація, інструкції, продажна ціна, показ, демонстрація роботи)

3) Централізована доставка товару зарубіжному покупцеві (складання графіків, маршрутів, вибір транспорту, заходи з охорони і збереження якості товару при транспортуванні, розвантаження вантажу на місці кінцевого призначення.

4) Матеріально-технічне обслуговування (установка, монтаж, демонтаж, налагодження, обкатування, контроль за функціонуванням устаткування, машин, механізмів, регулярний їх огляд, створення оптимальних запасів необхідних деталей, вузлів, мастильних та інших матеріалів, складання програм і графіків обслуговування, аварійне обслуговування) .