Патентування та видача ліцензії на об'єкти промислової власності:порівняльний аналіз досвіду країни : Росії,США

Міністерство освіти та науки,молоді та спорту України

Академія муніципального управління

Факультет менеджменту

Індивідуальна робота на тему:

Патентування та видача ліцензії на об'єкти промислової власності:порівняльний аналіз досвіду  країни : Росії,США

Виконала студентка:

Факультет менеджменту

4-го курсу, групи М-42

Київ-2012 рік

Зміст

1.Патентування та видача ліцензії  на об'єкти промислової власності

2.Порівняльний аналіз досвіду  країн: Росії, країн ЄС, Східного  регіону, США.

Список використаної літератури

1. Патентування та видача ліцензії на об'єкти промислової власності.

Кінцевою метою патентування об'єкта промислової власності є одержання

прибутку від його використання у власному виробництві або шляхом продажу ліцензій , що, як правило, залежить від вибору правельного об'єкта захисту.

Патент-охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

Винахід- технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.(таблиця 1.1)

Об'єктом винаходу може буть:

-продукт (пристрій, речовина, штам  мікроорганізму, культура клітин  рослин і тварин тощо);

-спосіб;

-застосування раніше відомого  продукту чи способу за новим  призначенням;

Корисна модель- нове і промислово придатне конструктивне використання пристрою.

Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. (таблиця 1.1)

Об'єктом корисної моделі може бути  конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок- результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим (таблиця 1.1)

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Не можуть одержати правову охорону:

-відкриття, наукові теорії та  математичні методи;

-методи організації та управління  господарством;

-плани, умовні позначення, розклади, правила;

-методи виконання розумових операцій;

-комп'ютерні програми;

-результати художнього конструювання;

-топографії інтегральних мікросхем;

-сорти рослин і породи тварин  тощо.

Крім звичайного винаходу (корисної моделі), є такі поняття, як «секретний винахід» та «секретна корисна модель».

Секретний винахід (секретна корисна модель)- винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці.

Службовий винахід (корисна модель)- винахід (корисна модель), створений працівником:

-у зв'язку з використанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

- з використанням досвіду, виробничих  знань, секретів виробництва й  обладнання роботодавця.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки необхідно подати відповідно оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності ( Держдепартамент). Для цьго заяву направдляють на адресу державного підприємства « Український інститут промислової власності», підлеглого Держдепартаментові, де вона проходить експертизу, тільки за результатами якої патент може бути виданий. Водночас з публікацією відомостей про видання патенту Держдепартамент здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані. Патент видає Держдепартамент протягом місяця після його реєстрації.

В україні система експертизи розроблена з врахуванням виду об'єкта промислової власності та цілей винахідника і має таку структуру:

-формальна експертиза (експертиза  за формальними ознаками);

-експертиза на локальну новизну;

-кваліфікаційна експертиза (експертиза  по суті).

Формальна експертиза ( експертиза за формальними ознаками ) – експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного  у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Експертиза на локальну новизну- складова кваліфікаційної експертизи, що

встановлює локальну новизну винаходу.

Локальна новизна- новизна, що встановлюється за виданими в Україні патентами і поданими заявками на видачу патентів.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) – експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Залежно від виду патенту проводиться відповідний вид експертизи та відповідне оформлення заявки (таб.1.2). Експертиза заявки проводиться закладом експертизи.

Власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Ліцензія – дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (корисної моделі) на певних умовах.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар), передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензуату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

За договором про виключну ліцензію ліцензіар передбачає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумоллений трок, залишаючи за собою право використовувати винахід (корисну модель) у частині, що не передбачається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі на цій самій території в обсязі наданих ліцензіату прав.

Таблиця 1.2 Класифікація видів експертизи винаходу (корисної моделі)та заяви залежно від виду патенту.

За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату, залишаючи за собою право на використання винаходу (корисної моделі), включаючи право надання ліцензій іншим особам.

Виключне право- право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії).

Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено таке.

2.Порівняльний аналіз досвіду країн: Росії,США.

Основні напрями реформування патентної системи в США

Патентна система України перебуває на шляху активного розвитку, її проблеми відрізняються від проблем аналогічної системи в США.

Однак знайомство з труднощами формування американської патентної системи дасть змогу заздалегідь намітити шляхи виходу з кризової ситуації, що може виникнути в Україні уже в найближчі роки.

Проблеми патентної системи США в останні кілька років стрімко наростають. Як вважають американські аналітики, найбільш гострими серед них є:  
затримки з видачею патентів;  
зростання кількості низькоякісних патентів;  
підвищення вартості патентних позовів і взагалі судових витрат, пов'язаних з патентною діяльністю.

Так, тільки за останні десять років число заявок на патенти, які перебувають в «черзі на розгляд», зросло на 500% і перевищило 700 тис. Причому, щорічно видається до 180-190 тис. патентів США. В даний час період між подачею заявки й одержанням патенту досягає трьох-чотирьох років.

За останні п'ять років кількість заявок на патентування в розрахунку на одного фахівця, яким оцінюється якість патентів, зросло від 90 до 110. Це викликано обмеженнями, встановленими Конгресом США на розміри бюджету і чисельність співробітників Патентного відомства (ним щорічно в Казначейство США перераховується близько 350 млн.дол. у вигляді платежів за патентування; збереження ж цих сум у Патентному відомстві відкриє можливість для залучення більшої кількості експертів, що, як мінімум, на чверть скоротить нинішній строк очікування патентів).

Середній заробіток фахівця з патентування також нижче середніх показників спеціалістів аналогічної кваліфікації в приватному секторі, що не сприяє закріпленню кадрів.

Якість патентів в останні роки постійно знижується. Частка отриманих патентів у загальному обсязі заявок упала до 54% (тобто майже кожна друга заявка відкидається), однак і патенти, що залишилися, далеко не завжди відповідають чинним стандартам.

Це зв'язано як з високою завантаженістю наявних фахівців з патентування, так і з позицією чинних судів (вони, як показує практика, досить ліберально ставляться до порушення прав патентодержателів, якщо порушник зміг запатентувати подібний винахід, а така практика заохочує порушників до «псевдопатентування» і наступному порушенню їхніх прав).

Крім того, у США суди, головним чином, не занадто часто застосовують норму про відшкодування збитків в триразовому розмірі, як це допускає закон у випадку навмисного порушення прав патентодержателів. Відповідачам звичайно вдається довести ненавмисність своїх дій.

Як експеримент у США вводиться практика аргументованої оцінки патентів «третьою стороною», що виступає не як центр прийняття рішень, а, радше, як коментатор заявки на патент. Справа фахівця Патентного відомства приймати чи ні такі коментарі.

Поки складно однозначно оцінити результати експерименту, але, мабуть, у тій чи іншій формі, такий підхід слід вважати перспективним.

Розміри витрат на патентування постійно зростають. У США з'явилися навіть спеціалізовані фірми – "патентні тролі". Вони спочатку реєструють патент із навмисно «розмитим» описом винаходу, а потім ведуть судові справи з компаніями, які офіційно зареєстрували винахід, який може бути комерціалізований. Така практика істотно звужує поле для інноваційної діяльності і стримує прогрес в економіці.

На думку американських експертів, як основні заходи в частині реформування патентної системи США, слід ужити наступні:  
припинити практику перенесення патентних платежів у Казначейство США;  
надати можливість Патентному відомству підвищувати платежі за патентування і підтримку патентів;  
запровадити незалежну оцінку патентів «третьою стороною»;  
розробити процедури заперечування чистоти патенту під егідою Патентного відомства (це може істотно розвантажити суди);  
наймати значно більше числа фахівців для оцінки патентів і усунення черг для їх одержання;  
надати спеціалістам більшого часу для оцінки якості патентів;  
запровадити стимули для надання більш чіткої інформації про зміст патенту з боку заявника;  
заохочувати заходи з метою скорочення числа спірних патентів;  
чітко визначити можливі збитки, з тим щоб обмежити їх масштаби розмірами безпосередніх економічних втрат, а не збитків, пов'язаних з обсягом потенційного ринку;  
проводити судові розгляди в округах, де відбулося безпосереднє порушення патентних прав чи в окрузі, де веде свій постійний бізнес;  
запровадити 18-місячний термін для опублікування будь-якої заявки на одержання патенту тощо.

                               Процедура патентування в США 
    В США перед подачею заявки на патент на винахід доцільно проводити попередній пошук для того, щоб переконатись, що ваш винахід є новим.  
Після отримання позитивних результатів пошуку подається умовна або безумовна заявка на видачу патенту на винахід. Заявка проходить експертизу. В ході проведення експертизи можуть виникнути заперечення, на які заявнику необхідно надати аргументовані відповіді.  
В разі усунення всіх заперечень Патентним Відомством США видається патент.

Патентна система Росії

Вартість патенту за ідеєю повинна залишитися на колишньому рівні. Розраховуватися вона буде як добуток податкової ставки і потенційно можливого доходу, встановленого законом суб'єкта Російської Федерації для відповідного виду діяльності. Податкова ставка залишиться на колишньому рівні - 6%. Для суб'єктів Російської Федерації, що визначають потенційно можливий річний дохід, законопроектом встановлено обмеження. Розмір такого доходу повинен бути в межах від 100 до 500 тис. рублів. Зараз же єдине обмеження за розміром передбачено щодо тих видів діяльності, які одночасно обкладаються єдиним податком на поставлений дохід і ССО на основі патенту. Для визначення граничного розміру потенційно можливого доходу береться базова прибутковість, встановлена ст. 346.29 НК РФ, збільшена в 30 разів. Вище цієї величини суб'єкти Російської Федерації не має права встановлювати розмір потенційно можливого річного доходу. 
     Переваги та недоліки нової патентної системи оподаткування  
Перевага спеціальних податкових режимів полягає в заміні одним податком сплати декількох податків. Як і зараз, підприємці, котрі купили патент, будуть звільнятися від ПДФО та податку на майно фізичних осіб (у частині доходів та майна, пов'язаних з видами діяльності, щодо яких застосовується патентна система оподаткування). Також підприємці будуть звільнятися від ПДВ. Тільки з 2012 року передбачено деякі обмеження. ПДВ доведеться сплачувати:

• при здійсненні видів підприємницької діяльності, щодо яких не застосовується патентна система оподаткування;
• при ввезенні товарів на територію Російської Федерації;
• при здійсненні операцій, оподатковуваних у відповідності зі ст. 174 НК РФ, тобто вчиненні оподатковуваних операцій у рамках договору простого товариства, договором довірчого управління майном або концесійним угодою.

Недоліком патентної системи є необхідність ведення книги доходів і витрат. При цьому якщо доходи від реалізації, визначаються відповідно до ст. 249 НК РФ стосовно податку на прибуток, перевищать 60 млн рублів, платник податків буде вважатися таким, що втратив право на застосування патентної системи оподаткування з початку податкового періоду, на який був виданий патент. Суми патенту, однак, можна буде врахувати у рахунок ПДФО, який доведеться донарахувати та сплатити до бюджету.

Патентну систему оподаткування можна буде поєднувати з іншими податковими режимами, в тому числі із загальною системою оподаткування. При цьому платники податків зобов'язані будуть вести окремий облік майна, зобов'язань і господарських операцій щодо видів підприємницької діяльності, переведених на патентну систему, і іншого режиму оподаткування.

А головним недоліком нової системи буде неможливість її застосування організаціями. В принципі, організації і сьогодні не має права перейти на УСН на основі патенту. Однак з 2014 року зі скасуванням єдиного податку на поставлений дохід малі підприємства опиняться перед дуже складним вибором. Патентна система буде їм недоступна, а вибрати доведеться між загальним режимом оподаткування і «спрощенкою». При цьому можливість для застосування останньої обмежена і розміром виручки і основних засобів, і кількістю найманих працівників. Чи запропонує Уряд вихід з даної ситуації, покаже час.

Процедура патентування в Росії 
    В Росії перед подачею заявки на видачу патенту проводиться патентний пошук по рівню техніки для того, щоб переконатися, що Ваш винахід є новим. Після цього подається заявка на видачу патенту в Роспатент.  
  Протягом двох місяців заявка проходить формальну експертизу, де перевіряється відповідність наявності і правильності складання всіх поданих документів встановленим Правилам.  
  Протягом 10-12 місяців після формальної експертизи заявка проходить експертизу по суті, де піддається усесторонньому аналізу на предмет умови патентопридатності.  
Після успішного проходження експертизи по суті приймається рішення про видачу патенту на винахід. 

Процедура ліцензування в Росії

З кожним роком в Росії все активніше йде розвиток малого і середнього бізнесу. Після того, як підприємство успішно проходить процедуру реєстрації, на перший план виходить проблема отримання ліцензії на право здійснення вибраного виду діяльності. Держава чітко регламентує порядок ліцензування, що є одним із засобів контролю над підприємницькою діяльністю. Ця процедура використовується для того, щоб захистити законні інтереси громадян, а також їх права на безпеку продукції, що випускається, і якість надання послуг. Порядок ліцензування в Росії встановлений Федеральним Законом «Ліцензування окремих видів діяльності» № 128, який був затверджений 08.08.2001 року. Він також визначає, які види діяльності підлягають ліцензуванню, і які документи для отримання ліцензії треба надати в ліцензійний орган. Останні зміни до цього закону вносилися 29.12.2010 року Федеральним законом № 442. У даному законі чітко прописано поняття – ліцензійний вид діяльності. Зокрема воно означає вид діяльності на території Росії, для заняття яким потрібно отримати ліцензію. Ця діяльність, зазвичай, характерна тим, що може спричинити такі наслідки, як нанесення збитку правам і здоров'ю громадян, порушення державної безпеки та інші. Порядок ліцензування досить таки складний процес, що вимагає певних знань і великих затрат часу. Основними труднощами, з якими зустрічаються більшість компаній, являються необхідність оформляти величезну кількість документів і різних посвідчень, якщо в штаті є співробітники, що мають різні спеціальності, виконання характерних ліцензійних вимог та інші. Процес отримання ліцензії відбувається таким чином. Претендент на ліцензію подає в ліцензуючий орган, акредитований на певний вид діяльності, заяву, в якій просить про отримання ліцензії, разом з необхідним для цього пакетом документів. Основні документи для отримання ліцензії: - доказ про сплату державного мита на ліцензування; - засновницькі документи або свідоцтво реєстрації; - свідоцтво про взяття ліцензіата на облік в податковому органі; - відомості про те, яку кваліфікацію має керівник і працівники претендента на ліцензію; - документи, що засвідчують особу керівника або довіреної особи; - накази призначень керівної ланки і штатний розпис; - підтвердження наявності у ліцензіата виробничих будівель і спеціального устаткування у власності (чи орендованих на заявлений термін дії ліцензії) для здійснення вказаної діяльності; та інші необхідні документи, перелік яких встановлений положенням про ліцензування певного виду діяльності. Для кожної окремої діяльності потрібен свій пакет документів. Також ліцензіат повинен довести те, що він має можливість виконувати всі ліцензійні вимоги та умови. Ліцензуючий орган не має право вимагати від претендента які-небудь додаткові документи для отримання ліцензії, які не передбачені законом. Далі ліцензуючий орган проводить перевірку всіх даних, які надав йому претендент на ліцензію в документах і в заяві. Якщо не потрібно чинити додаткові дії, то, зазвичай, це відбувається шляхом порівняння даних, отриманих від Єдиного державного реєстру юридичних осіб або індивідуальних підприємців. Також перевіряються дані від Федерального органу виконавчої влади, який уповноважений здійснювати державну реєстрацію. Крім того, ліцензуючий орган повинен упевнитися в тому, що організація, яка подала документи для отримання ліцензії, зможе чітко виконувати всі ліцензійні вимоги та умови.        Впродовж 45 днів з моменту подання заяви з необхідним пакетом документів ліцензуючий орган приймає рішення про те, щоб видати, або відмовити у видачі ліцензії. Як результат, оформляється Акт з вказаним в ньому рішенням, про що у встановлені законом терміни повідомляється претендент ліцензії. Порядок ліцензування в Росії передбачає відмову в отриманні ліцензії, якщо претендент не відповідає умовам і вимогам, які визначені чинним законодавством окремо для кожної діяльності. А також якщо документи для отримання ліцензії в ході перевірки виявилися недостовірними. В результаті претендентові вручається або ліцензія, або повідомлення про відмову у видачі ліцензії. Таке повідомлення обов'язково повинне містити детальний опис причин відмови. Порядок ліцензування також передбачає і його спрощений спосіб, який вибирається ліцензіатом самостійно. Обов'язковою умовою для цього є укладення договору громадянської відповідальності (страхування) або наявність сертифікату ІСО, яким підтверджується відповідність діяльності претендента на ліцензію міжнародним стандартам. При спрощеній схемі ліцензування організація подає в ліцензуючий орган відповідну заяву і необхідні документи для отримання ліцензії. Обов'язково подається завірена копія договору страхування або сертифікату ІСО, з пред'явленням оригіналу.     Порядок ліцензування при цьому дозволяє деякі документи, які встановлені відповідним положенням про ліцензування певного виду діяльності, не надавати. В цьому випадку заяву і документи від претендента ліцензуючий орган розглядає на протязі 15-ти днів. Причому, не перевіряється можливість виконання ліцензіатом ліцензійних вимог і умов. Також не проводяться і планові перевірки цього підприємства. Коли термін дії договору страхування або сертифікату відповідності ІСО закінчується, ліцензіат зобов'язаний повідомити про це ліцензуючий орган. Після чого впродовж 15-ти днів підприємство повинно переоформити договір страхування або сертифікат. І повідомити про це в ліцензуючий орган. Якщо ліцензіат не поновлює термін дії цих документів в зазначений термін, то він також має право на ведення своєї діяльності, але порядок ліцензування для нього буде загальним.

              На мій погляд, основними проблемами є наступні: 
1)недотримання органами ліцензування вимог закону та ліцензійних умов; 
2)недотримання термінів видачі ліцензій; 
3)необгрунтовані відмови у видачі ліцензій і необгрунтоване анулювання ліцензій.

До ліцензованих видів діяльності відноситься та діяльність, яка може завдати шкоди правам, законним інтересам і здоров'ю громадян, а також оборони і безпеки держави, культурної спадщини народів Росії.

Термін дії ліцензії не може бути менше 5-ти років, але по її закінченню термін може бути продовжений, за заявою ліцензіата. В положення про ліцензування діяльності на деякі види діяльності може бути передбачено безстрокову дію ліцензії.

Видачею, підтвердженням наявності і призупинення дії ліцензій, займається служба ліцензування. З метою здійснення ліцензійного контролю служба ліцензування взаємодіє в електронній формі з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, організаціями, які беруть участь у наданні державних або муніципальних послуг.

Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, також прописані в ФЗ «Про ліцензування видів діяльності. Згідно ФЗ про ліцензування діяльності, система ліцензування припускає також спрощені умови ліцензування. Він застосовний щодо окремих видів діяльності, з метою захисту майнових прав і законних інтересів громадян.

Державне ліцензування в спрощеному порядку, можливе за умови укладення здобувачем ліцензії або ліцензіатом договору страхування цивільної відповідальності. Також спрощене ліцензування здійсненно за наявності в ліцензіата сертифіката відповідності міжнародним стандартам ліцензованого виду діяльності.

Деяка діяльність підлягає ліцензуванню, не потрапляє під дію ФЗ «Про ліцензування видів діяльності». Сюди відносяться такі об'єкти ліцензування, точніше їх діяльність в області: кредитних організацій; виробництва і обороту етилового спирту, алкогольної і спиртовмісної продукції, зв'язку, біржі, митної справи, страхування та ін

Документи на ліцензування:

• Заява на ліцензування;

• Нотаріально завірені копії установчих документів.

• Нотаріально завірена копія свідоцтва постановку на податковий облік.

• Свідоцтво про реєстрацію права власності на займане будівля, приміщення або договір оренди

• Документ, що підтверджує оплату держмита за ліцензування.

• Відомості про кваліфікації керівників і працівників.

• Документи, передбачені положенням про ліцензування.

Ліцензування в Росії припускає, що вид діяльності, на здійснення якого надана ліцензія, може виконуватися котрий одержав ліцензію юрособою або індивідуальним підприємцем. Закон про ліцензування встановив, що діяльність, на здійснення якої надано ліцензію, може здійснюватися на всій території Російської Федерації.

Ліцензування на території США

Ліцензування в США, що застосовувалося ще в колоніальну епоху, в своєму розвитку встигло пройти ряд стадій. Зародившись у якості типової форми адміністративного регулювання, воно застосовувалося переважно в отно-

шеніі фізичних осіб. Однак до початку XX в. ліцензування набуло принципово інші риси і грунтувалося на саморегулюванні професійної спільноти. З першої чверті XX в. зросла роль ліцензування як форми регулювання діяльності юридичних осіб, а потім і корпорацій, що поширюють свою діяльність на всю територію США. У цей період регулювання було диференційовано, яким воно і залишається за станом на початок XXI ст. При ліцензуванні різних видів діяльності застосовується як широке професійне самоврядування, так і пряме державне регулювання, а також широкий спектр інших форм регулювання, невідомих російському праву.

У Росії побутує думка, що винахідництво не затребуване. Що люди, що вибрали цей непростий шлях, не можуть розраховувати ні на високі зарплати, ні на гонорари. Однак, історично склалося так, що в США ситуація кардинально відрізняється від російської дійсності. Наш багаторічний досвід в сфері захисту інтелектуальної власності і патентування в США дозволяє нам з упевненістю заявити, що в Америці Ваш винахід може коштувати грошей, часто чималих грошей.

Список використаної літератури

1. Навчальний посібник Інноваційний  менеджмент, О.С. Власенко,Київ   2011рік

2.  http://intelpro.ua/uk/intelpro

3. http://usa-patent.ru/about/work/activity_licensing.html

     4. http://iee.org.ua/files/alushta/69-egorov-problemy_vykoryst.pdf