Підприємництво та бізнес культура

ЗМІСТ

1 МОДУЛЬ

1. Функції, умови та форми здійснення підприємницької діяльності……................3

2 МОДУЛЬ

2. Класична та інноваційна форми прояву бізнес-культури………………..……….6

3 МОДУЛЬ

3. Основи бізнес планування…………………………………………………………11

Перелік використаної літератури………………………………………..…………...20

1. ФУНКЦІЇ, УМОВИ ТА ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємництво – ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Суб’єктами  підприємницької діяльності, або  підприємцями в Україні є:

-         фізичні особи, тобто громадяни  України та інших держав;

-         юридичні особи усіх форм власності.

Ознаки і функції підприємництва.

Основними ознаками підприємництва є: самостійність, відповідальність за прийняття рішень, їх наслідки, ризик, ініціативність, активний пошук нових, оригінальних рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, прагнення до збільшення прибутків тощо

Підприємництво  є проявом науково-технічної, економічної (комерційної), організаційної творчості  і новаторства. Сучасна західна  література поділяє підприємницьку діяльність на три функції:

• ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів);
• організаційну (організація виробництва, збуту, маркетингу, реклама);
• творчу (новаторство, генерація і використання ініціативи, вміння ризикувати).

Умови здійснення підприємницької  діяльності

Для виникнення і розвитку підприємництва необхідні  відповідні умови. Соціально-економічні передумови цивілізованого розвитку підприємництва можна об'єднати в 4 основні групи: економічні, політичні, психологічні й  юридичні.

1. Основні  ключові економічні моменти відродження  підприємництва:

- роздержавлення, приватизація, ліквідація монополізму;

- необхідність існування ринкової інфраструктури (банки, біржі, постачально-  збутові організації, транспортна система тощо);

- самостійність, свобода вибору і прийняття рішень.

2. Першочергові  політичні умови:

- стабільність в країні і розвиток процесу демократизації;

- підвищення авторитету уряду, довіри до нього народу.

3. Наявність  сприятливого психологічного клімату  серед населення. 

4. Наявність  юридичних законів, які сприяють  розвитку підприємництва, захищають  його, підтримують.

Підприємництво  слід відрізняти від наукових досліджень, конструювання нових виробів, розробки дизайну чи торговельної марки, побудови типового технологічного процесу. Всі  ці елементи становлять підстави і  передумови виробництва та бізнесу. Але без підприємництва ці розробки не матеріалізуються, залишаючись на папері.

Форми і види підприємництва.

Підприємницька  діяльність здійснюється в певних формах і видах.

Основними формами підприємництва є приватне, колективне і державне. Використання тої або іншої форми підприємництва залежить від того, діє підприємець самостійно чи в кооперації з іншими підприємцями, використовує для бізнесу лише своє майно чи залучає і майно інших осіб, використовує лише особисту працю чи залучає і найманих робітників.

Підприємницька  діяльність характеризується різноманітним  характером конкретної діяльності і  чинниками підприємництва, які при  цьому використовуються. В залежності від змісту підприємницької діяльності й її зв'язку з основними стадіями процесу відтворення розрізняють  такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове тощо. Всі  вони мають свої підвиди.

Виробниче підприємництво — це будь-яка матеріальна, інтелектуальна, творча діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції, товарів, наданням відповідних послуг, створенням певних духовних цінностей. Зміст цього виду підприємництва полягає в тому, що підприємець, використовуючи в якості чинників власні або придбані засоби праці і робочу силу, організовує виробництво продукції, послуг, духовних цінностей для подальшого продажу покупцям з метою отримання прибутку.

Виробниче підприємництво відноситься до числа найбільш суспільно  необхідних і одночасно найскладніших  видів бізнесу. Воно не приносить  так швидко прибуток, як інші види бізнесу, його прибутковість, зазвичай, складає  лише 10-12 %. У зв'язку з цим воно не є дуже привабливим для початку  діяльності сучасних вітчизняних підприємців. Головна функція виробничого  підприємництва — організація виробництва (товарів, будівельних робіт, транспортних перевезень, послуг зв'язку тощо). На розвиток виробничого підприємництва в Україні  суттєво впливають такі негативні  явища, як відсутність нормальної законодавчої бази, недосконалість податкової системи, незахищеність підприємців тощо.

Комерційне  підприємництво характеризується діяльністю, яка пов'язана з операціями й угодами з купівлі-продажу товарів і послуг. В цьому бізнесі підприємець виступає в ролі торговця, комерсанта, який купляє товари для подальшого перепродажу. Товар закуповується, звичайно, за оптовими (гуртовими) цінами, а продається — за більш високими договірними. За рахунок різниці між гуртовою і роздрібною ціною торговий підприємець створює для себе прибуток і покриває витрати, які пов'язані з реалізацією товару. Комерційне підприємництво отримало найбільший розвиток в Україні (так само і в інших країнах СНД) в перші роки переходу до ринку. Воно стало стрімко розвиватися, в основному як приватне, індивідуальне підприємництво. Даний вид діяльності притягує швидшою віддачею і відносно високою прибутковістю, яка досягає 20-30 % і навіть більше.

Фінансове підприємництво — це особливий вид комерційної діяльності, який пов'язаний з купівлею-продажем національної й іноземної валют і цінних паперів. Підприємець купляє дані фінансові ресурси у їх власників, а потім з вигодою для себе перепродає покупцям. Різниця між цінами купівлі-продажу грошових ресурсів складає прибуток (маржу) фінансового підприємця.

2. КЛАСИЧНА ТА ІНОВАЦІЙНА ФОРМИ ПРОЯВУ БІЗНЕС-КУЛЬТУРИ

Культура може розглядатись як початкове  підґрунтя будь-яких суспільних і, зокрема, бізнес-процесів. При цьому необхідне  відображення культурного чинника  на всіх рівнях його застосування. Культура – це об’єктивна категорія, що є першоджерелом розвитку етичних, естетичних, історичних, соціальних, економічних та інших сфер існування людства.

Слід зазначити, що до культури підприємства звертаються дуже часто, і насамперед в часи кризи, проте й досі тривають дискусії з приводу того, що означає  це поняття. Разом із тим популярним є погляд, згідно з яким під культурою підприємства (організації) слід розуміти сукупність норм, думок і цінностей, які створюють поведінку керівних кадрів (адміністративну поведінку) та співробітників підприємства (організаційну поведінку).

Оскільки спосіб мислення та поведінки  керівників і співробітників завжди відображається на продуктивності роботи підприємства і разом з тим  на ставленні до клієнтів, “вирівнювання” (“виправлення”) культури підприємства є основною передумовою для створення відповідної концепції його функціонування. Це означає, що провадження ефективних бізнес-процесів на підприємстві залежить від того, яким чином вагомі ознаки підприємницької та інноваційної концепцій співвідносяться з бізнес-культурою. Керівництво підприємства може сприяти цьому за допомогою внутрішньовиробничих заходів стосовно персоналу, а саме показувати приклад відповідної усвідомленої поведінки: керівні кадри виконують на підприємстві функцію зразка для своїх підлеглих, якій останні повинні віддавати належне.

Будь-яке підприємство є частиною економічної культури країни і нею обумовлене. Разом  із тим воно має свою власну культуру. Підприємство розуміють як певну  самостійну культурну систему, що розроблює  оригінальні зразки уявлень і  орієнтацій, які “створюють” як співробітників, так і функціональні  сфери на виробництві.

Основними положеннями  бізнес-культури є такі:

• культура підприємства є не тільки його важливою внутрішньою змінною, але й основою існування: вона є підґрунтям формування організаційної структури управління підприємством;
• бізнес-культура є частиною національної та світової культур і одночасно вона повторює їх ознаки в рамках специфічної структури підприємства;
• бізнес-культура включає місію підприємства (найважливішу мету його існування та розвитку); цінності, що розділяють люди, які працюють на підприємстві; традиції, норми і правила поведінки, а також моральні та естетичні принципи, на яких вони ґрунтуються;
• культура підприємства є певною цілісністю, яка одночасно складається з елементарних частин – множини індивідуальних і особистих культур, що належать людям, які на ньому працюють;
• слід розрізняти культуру мислення та культуру поведінки окремого працюючого. Останній може міркувати одними цінностями, а на справі виконувати те, що відповідає іншим цінностям (як правило, цінностям підприємства), тобто людина “грає роль” на підприємстві. Найефективніші підприємства, яким вдалося завдяки ідеології та практичним діям сумістити культуру мислення та поведінки своїх працівників.

Культура підприємства – широке поняття і включає її історію і традиції, спомини про славетні часи і успішне подолання різноманітних труднощів.

До культури підприємства відносять  не тільки назви марок продукції, які воно випускає, а й соціальні  контакти співробітників поза його межами: спілки, спортивні команди тощо.

Уся структура культури підприємства являє собою тугий клубок навколо  культурного фокуса, ядра культури. Цей фокус культури створений  з основоположних цінностей і  догматів віри, згідно з якими деякі  манери поведінки і певні цінності мають переважати над іншими.

Культуру підприємства характеризують:

• цінності – те, що люди цінять у своєму житті в межах організації: своє становище, титули,  просування по службі, саму роботу;
• віра в керівництво, в успіх, у свої сили, у взаємодопомогу, в етичну поведінку, у справедливість тощо;
• комунікаційна система і мова спілкування, використання усної, письмової невербальної комунікації, абревіатур, жестикуляцій та ін.;
• усвідомлення часу, ставлення до нього і його використання: ступінь точності часу у робітників, дотримання часового розпорядку і заохочування до цього;
• стосунки між людьми, які різняться за віком і статтю, статусом і владою, досвідом і знаннями, релігією і громадянством, а також шляхи і методи вирішення конфліктів, що виникають;
• процес розвитку і освіти робітника: процедури інформування робітників, порядок участі в навчальних програмах, значення на підприємстві процесу підвищення кваліфікації;
• трудова етика і методи стимулювання: ставлення до роботи і відповідальність за доручену справу; розподіл праці і виконання посадових обов’язків; оформлення та чистота робочого місця; якість роботи; оцінка роботи і винагорода; шляхи просування по службі;
• зовнішній вигляд, одежа, що й як їдять робітники, діловий стиль.

Згідно з вищевикладеним основні елементи культури підприємства – це:

• цінності, соціальні установки;
• моральні принципи і ділова етика;
• методи мотивації робітників;
• організація праці та способи контролю;
• стиль керівництва;
• шляхи вирішення конфліктів;
• способи прийняття рішень, комунікації.

Таким чином, культура підприємства – це не тільки оригінальне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки та ритуалів, але й усе середовище існування підприємства, притаманний йому стиль відносин і поведінки. Кожне підприємство має свою індивідуальну культуру, яка впливає на ефективність його роботи. Бізнес-культура піддається формуванню та зміні, і на це повинна бути спрямована активність вищого керівництва підприємства.

Культура підприємства – це доволі стабільний набір положень, загальних  понять, цінностей, переконань, норм поведінки, які не потребують доказів і створюють  опору для функціонування та розвитку підприємства. Культура включає жаргон і сленг, гумор, жарти та інші форми, все що підтримує демократичний  стиль поведінки на підприємстві. Вона може включати й більш сильні ідеології, які роблять підприємство консервативним, оскільки дії та рішення  здійснюються в рамках конкретної ідеології.

Різні за типом організації мають  різну культуру. Для прикладу порівняємо культуру адміністративних закладів та інноваційних компаній.

Управління  бізнес-культурою – не проста справа. Ціннісні орієнтації повинні не тільки виголошуватись, але й ставати невід’ємною частиною внутрішнього життя вищого керівництва і передаватися на нижчі рівні організації в усіх деталях. Формування культури відбувається через символи (назва організації, її логотип, лозунги), за допомогою історій і легенд, які культивуються в даній організації, за допомогою обрядів, ритуалів і традицій, які чітко і ясно відповідають установленим нормам і правилам.

Формування  або розвиток культури організації  часто відбувається в часи кризи. Наприклад, у разі скорочення попиту на виготовлену продукцію та економічного неблагополуччя в організації є  альтернатива: звільнити частину  робітників або частково скоротити  робочий час при тій самій  кількості зайнятих. В організаціях, де людина заявлена як “цінність номер один”, приймають другий варіант. Такий вчинок керівництва перетворюється з часом в організаційний фольклор, що, без сумнівів, посилює даний аспект  культури в організації.

Розвиненість  культури організації визначається, з одного боку, тим, наскільки визначені  в ній основні елементи і пріоритети, а з іншого – тим, наскільки  усі члени організації поділяють їх, є їх прибічниками. Висока культура поділяється великою кількістю робітників, більш чітко визначає пріоритети і відповідно має більш глибокий вплив на поведінку в організації.

Інтеграція  членів організації в єдине ціле і формування загальної культури організації проходять у рамках процедур стратегічного планування. Так, наприклад, робітники повинні  добре знати місію своєї організації, віддавати перевагу, орієнтуватися  на неї в усіх складних ситуаціях. Знання кожним робітником конкретних цілей своєї організації також  сприяє формуванню її культури. У прогресивних організаціях робітники активно  беруть участь в установленні цілей, а також у виборі методів, засобів  та інструментів їх досягнення і таким  чином приймають на себе відповідальність за отриманий результат.

Відзначено, що для розвитку культури підприємства його робітники потребують освоєння дійових способів доведення до представників  зовнішнього середовища інформації про реальні можливості, переваги і успіхи своєї організації. Деякі  компанії організують для досягнення цих цілей поїздки своїх співробітників на підприємства замовників і постачальників.

На кожному  підприємстві формується притаманна лише йому унікальна культура. Однак можна  говорити і про певні типи культури. При цьому стиль управління і  тип бізнес-культури тісно пов’язані. Так, наприклад, на підприємствах з  автократичним стилем управління, де домінують бюрократичні принципи, формується культура, що відрізняється від тієї, яка складається в підприємницькій  інноваційній організації відкритого демократичного типу. 

Отже, бізнес-культура – це не тільки оригінальне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки і ритуалів, але й усе середовище існування підприємства, властивий йому стиль відносин і поведінки. Кожне підприємство має свою індивідуальну культуру, яка впливає на ефективність його роботи. Культура підприємства піддається формуванню і зміні, і на це повинна бути спрямована активність вищих менеджерів.

3. ОСНОВИ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ.

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання в Україні потребують принципово нових підходів до організації управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях.

Практична реалізація будь-якого комерційного проекту  значно ускладнюється, чи навіть стає неможливою, без попередньо розробленого бізнес-плану. Цей письмовий документ є не лише важелем управління підприємством, але й засобом необхідного  зовнішнього фінансування для започаткування нового або поліпшення діючого бізнесу.

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без  ретельно опрацьованого плану. Досвід організації підприємств свідчить, що планування їх діяльності набуває  все більшого значення в умовах швидких  змін у середовищі функціонування. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше порядку має бути на самому підприємстві, тим більше уваги слід приділяти  розробці стратегій та оперативних  дій для їх реалізації. Відсутність  чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації  бізнесу, неможливий без чіткого  уявлення про перспективи, діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Під бізнесом розуміється діяльність, спрямована на виробництво товарів (послуг, робіт), які б задовольняли потреби покупців і одночасне одержання відповідного прибутку.

Бізнесмен - власник капіталу, який перебуває в обігу і приносить прибуток, людина, яка в умовах ринку "робить гроші"; він не обов'язково керує людьми або виробництвом. Керівництво найчастіше виконує менеджер.

Підприємництво - це здебільшого окремий випадок бізнесу.

Підприємець - людина, яка здійснює бізнес, починає нову справу, реалізує певні нововведення, вкладає власні кошти у новий бізнес, беручи на себе, при цьому, певний ризик.

Оскільки  всі підприємці приймають активну  участь у формуванні цілей свого  підприємства і у абсолютній більшості  випадків і управляють цим підприємством  на початку його діяльності, всіх їх можна вважати менеджерами Підприємства, які знаходяться в умовах динамічного  зовнішнього середовища, повинні  не чекати змін і потім реагувати  на них. Керівники цих організацій  повинні діяти і думати як підприємці, тобто підприємливий менеджер активно  шукає можливості, він ризикує  з тим, щоб добитися змін, які на його погляд дозволять підприємству вижити в умовах гострої конкурентної боротьби. Підприємливість необхідна  на кожному рівні управління. Важливі  підприємницькі дії, які пов'язані  із значним ризиком для підприємства, потребують рішень, які приймаються  на вищому рівні управління. Керівники  па всіх рівнях повинні шукати можливість вдосконалення роботи на своїй ділянці, використовуючи для цього підприємницький  стиль керівництва.

Виникнення  будь-якої підприємницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних запитань:

Хто виступає як конкретні споживачі/клієнти?

 Де мій ринок (ніша на  ринку)?

Яким є ринок продукту підприємства?

Як реалізовувати товари (послуги)?

Які кошти потрібні для реалізації проекту?

Ніхто, крім самого підприємця не зможе відповісти на ці та багато інших запитань. Результатом  довгих роздумів, критичного аналізу  і пошуку відповідей на різні питання  реалізації підприємницької ідеї і  є бізнес-план.

Практика  показує, що реалізація будь-якої серйозної  комерційної ідеї має розпочинатися  з розробки бізнес-плану.

Бізнес-план - це письмовий документ, в якому викладена суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації та охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні і фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості його управління.

Тобто бізнес-план являє собою програму підприємницької  діяльності; він описує підприємство, продукцію чи послуги, які плануються, ринки їхнього збуту, фінансові  потреби та прогнозовані фінансові  результати.

Таким чином, бізнес-план представляється як спрямована модель діяльності підприємства, яка  використовує всі напрацювання традиційного планування, пов'язаних з основними  категоріями ринкової економіки:

• бізнесом;
• конкурентною боротьбою;
• діяльністю маркетингових підрозділів;
• комерційним ризиком;
• стратегією фінансування;
• досягненням беззбитковості та необхідного рівня рентабельності;
• якісним обслуговуванням споживачів.

Кожний підприємець, починаючи свою діяльність, повинен  чітко уявляти потребу на перспективу  у фінансових, матеріальних, трудових та 512 інтелектуальних ресурсах, джерела  їх одержання, а також уміти чітко  розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть  домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати  свою діяльність, постійно збирати  й акумулювати інформацію як про  стан цільових ринків, становища на них конкурентів, так і про  власні перспективи і можливості.

При всьому різноманітті форм підприємництва існують  ключові положення, застосовні практично  до всіх сфер комерційної діяльності і до різних фірм, які є необхідними  для того, щоб своєчасно підготуватися  й оминути потенційні трудноті й  небезпеки, тим самим зменшити ризик  у досягненні поставлених цілей.

Так само, як будівельник використовує креслення, щоб упевнитися, що будинок буде стійким у своїй структурі, процес створення "креслення" для підприємства - так званий план - допоможе визначити, чи буде ваш бізнес свідомо міцним.

Розробка  добре продуманого і організованого бізнес-плану реально збільшує шанси  стати успішним підприємцем.

Переваги  бізнес-планування полягають у тому, що він:

• визначить, чи с у бізнесу шанс стати прибутковим;
• надасть оцінку початкових витрат, а також суму, необхідну для капіталовкладень і фінансування;
• переконає інвесторів і кредиторів фінансувати ваш бізнес;
• надасть оцінку доходу (визначаючи ринок - хто стане вашим споживачем - і відсоток очікуваного охоплення ринку, якого ви зможете досягти);
• допоможе бізнесу заробляти гроші із самого початку, розробивши ефективну маркетингову стратегію:
• допоможе конкурувати на ринку (за допомогою аналізу недоліків конкурентноздатності), й вгадає потенційні проблеми, з метою їхнього вирішення до того, як вони стануть незворотними.

Низка показників, які служать мірою виміру прогресу і загальної корпоративної продуктивності, є одним з важливих елементів  добре структурованого плану. Якщо компанія виходить за межі або не досягає  цих показників, тоді потрібно відкоригувати  цілі або змінити стратегію адекватно  ринковій реальності.

Позитивні й  негативні варіації можуть вплинути на бізнес-план. Якщо, наприклад, обсяг  продажів перевищить прогнози на цей  період, то потрібно переглянути припущення, що відносяться до таких критичних  факторів, як:

• виробнича потужність;
• особисті потреби;
• витрати на оренду;
• канали просування продукції;
• рух готівки.

Або, приміром, якщо хтось виходить на ринок з  новим продуктом або послугою, то потрібно зібрати реальну інформацію про стан ринку і конкурентів, що буде корисним при корегуванні  бізнес-плану.

Бізнес-план є першою і найкращою можливістю для підприємця зацікавити потенційного інвестора. Він описує продукт або  послугу і визначає ринок у  кількісних і якісних вимірах, а  також дозволяє інвесторам оцінити  здатність менеджерів керувати компанією  та якість цього управління.

Бізнес-план важливий через те, що розробка змушує керування проаналізувати:

• бізнес-ідеї;
• корпоративні цілі;
• керівну групу;
• продукт;
• маркетингову стратегію;
• конкурентів;
• резерви й устаткування;
• короткострокові і довгострокові потреби в капіталі.

Оскільки  важливою задачею є притягнення  інвестицій, остільки необхідно аргументувати  й обґрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що їх потребують.

Розробка  фінансових прогнозів - корисна справа, навіть якщо нам не треба збирати гроші на початкові витрати; ми зможете довести собі, що у нашої бізнес-ідеї є майбутнє. Іншими словами, гарний бізнес-план покаже нам, чи робите ви те, що потрібно - чи ні. Навіть якщо немає потреби в зовнішній підтримці, бізнес-план може зіграти важливу роль, допомагаючи уникати помилок або виявити приховані можливості.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим  інструментом, який використовується в усіх сферах функціонування підприємства, він показує, яким чином його керівники  збираються досягти цілей, і в  першу чергу - підвищення прибутковості. Добре розроблений бізнес-план допомагає  фірмі:

• обґрунтувати економічну доцільність напрямів розвитку фірми;
• розрахувати очікувані фінансові результати діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутку на капітал;
• визначити джерела фінансування реалізації обраної стратегії, засоби концентрації фінансових ресурсів;
• відібрати робітників, які спроможні реалізувати даний план. Кожне завдання може бути вирішене тільки у взаємозв'язку з іншими.

Основний  розділ бізнес-плану - концентрація фінансових ресурсів, збільшення капіталу компанії та маркетинг-план. Бізнес-план є основою  бізнес-пропозиції при переговорах  із майбутніми партнерами; він відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

Таким чином, бізнес-план є не тільки внутрішнім документом фірми, але й може бути використаний для залучення інвесторів. Перед тим, як ризикнути деяким капіталом, інвестори повинні бути впевнені в ретельності опрацювання проекту  й вірогідності інформації щодо його ефективності.

У бізнес-плані  формулюються цілі й задачі. Оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього  бізнесу, подається аналіз ринку  та його можливостей, викладаються ключові  моменти функціонування фірми в  цих умовах, оцінюються необхідні  для ведення бізнесу ресурси (як матеріальні, людські, так і фінансові).

Розробка  бізнес-плану досить складний і трудомісткий процес.

По-перше, планування - це ключ до успіху в підприємницькій діяльності. Досвід та практика засвідчують, що успіх підприємницької діяльності визначається трьома факторами:

• правильним розумінням реальної ситуації в поточний момент часу;
• чітким визначенням цілей підприємницької діяльності;
• якісним плануванням діяльності фірми. Бізнес-план якраз і допомагає вирішити всі ці проблеми.

По-друге, бізнес-план - це засіб, за допомогою якого ви можете управляти своїм бізнесом.

По-третє, розробка бізнес-плану змушує підприємця моделювати ситуації і розглядати проблеми, що можуть стати на заваді успіху підприємницького починання. Це дозволяє деяким чином підготуватися до тих складностей, що чекають на підприємця.

По-четверте, на початковому етапі створення бізнесу, бізнес-план є основним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім оточенням. Цей план повинен переконати майбутніх постачальників, клієнтів і працівників у тому, що ви маєте реальну програму реалізації підприємницької ідеї.

По  п'яте, в процесі розробки бізнес-плану розвиваються здібності підприємця як менеджера. При цьому він отримує досвід оцінки конкурентів, засобів просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності.

Бізнес-план - це засіб залучення позикового капіталу, який необхідний для розвитку бізнесу. Бізнес-план забезпечує не тільки виробничу, ринкову, організаційну, але и фінансову інформацію про майбутню фірму. Ця інформація дозволяє судити про те, скільки необхідно початкового капіталу, як ви плануєте витрачати і повертати кредити, яка ступінь ризику бізнесу тощо. Таким чином, бізнес-план - це основа конструктивних відносин з потенційними інвесторами, тобто тими, у кого ви будете позичати гроші для реалізації своєї підприємницької ідеї.