Періодичні видання
Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.Остроградського
Зал. № 076131
Кафедра українознавства
Контрольна робота
з дисципліни
«Документознавство»
Факультет Юридичний
Професійне
спрямування Документознавство і інформаційна діяльність
Група Дз-07-01з
Студент Сорокіна Наталія Сергіївна
Керівник Мінько Т.О.
Кременчук
2008
Варіант 11 «Періодичні видання»
- Загальна характеристика періодичного видання, його основні ознаки.
- Газета.
- Журнал.
- Бюлетень.
- Календар.
- Експрес-інформація.
- Особливості видавничого оформлення періодичного видання.
1. Загальна характеристика періодичного видання, його основні ознаки.
Періодичні видання та ті видання, що продовжуються, виділяються за ознакою регулярності виходу у світ.
Періодичне видання виходить через певні проміжки часу постійним для кожного року числом номерів (видань), що не повторюються по змісту, однотипно оформленими нумерованими та/або датованими випусками, що мають однакову назву.
Видання, що продовжується виходить через невизначені проміжки часу, по мірі накопичення матеріалу, що не повторюється по місту, однотипно оформленими нумерованими та/або датованими випусками, що мають спільний заголовок.
Періодичні видання являються різновидом серійного видання, що виходить протягом часу, тривалість якого попередньо не встановлено, як правило, нумерованими та/або датованими виданнями (томами), що мають однаковий заголовок.
Серійне видання планується як безкінечне, необмежене у часі видання. Його окремі випуски мають суцільну нумерацію, що не повторюються по змісту. Випуск серійного видання може припинитися під впливом різних обставин, однак у момент свого початку воно задумуються як неперервне. Для серійних видань характерною є ще одна ознака: їх, як правило, випускають кулька колективів (наукових, творчих, просвітницьких, громадських). Назви цих колективів обов‘язково вказують у вихідних відомостях.
Періодичні видання як види серійного видання мають певну специфіку. Періодичне видання виходить у світ регулярно, через рівні проміжки часу. Видання, що продовжується, не має сурової періодики та виходить по мірі накопичення матеріалу. У періодичних серійних виданням часовий інтервал в обов‘язковому порядку вказують у вихідних відомостях.
Окрім періодичних та видань, що продовжуються, серійне видання може бути й неперіодичним. Неперіодичні видання складають відкриту серію, якщо періодичність її виходу та кількість випусків попередньо не встановлені. Закрита серія або «бібліотека» – це неперіодичне серійне видання, вихід якого обмежено певним часом та кількість видань («бібліотечна серія», «Шкільна серія» та інші книжкові серії). При їх оформленні враховують, що книги серії розраховані на використання не у домашніх умовах, а у громадських бібліотеках (наявність твердої оправи, форзацу, титульного листа і т.і.).
Іноді серія ділиться на ряд частин – під серій, що мають більш вузьке цільове та читацьке призначення та певну тематику, а також власний, відмінний від серійного, заголовок.
Періодичне видання – найбільш розповсюджений вид серійного видання. Він характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різнохарактерність змісту, оперативність та регулярність виходу у світ, відповідність заголовка характеру видання, що є незмінним протягом тривалого часу, наявність однієї або кількох організацій, органом якої (яких) виступає видання. Періодичне видання являється одним з основних засобів у системі масової комунікації.
Класифікація періодичних та видань, що продовжуються, остаточно не визначена.
За ознакою регулярності виходу у світ періодичні видання можуть бути щоденними, щотижневими, щомісячними, щоквартальними, щорічними і т.д.
За місцем видання та сферою розповсюдження розрізняють місцеві (у межах однієї області, міста, одного або кількох районів, підприємств, установ, господарства або учбового закладу), регіональні (Автономної республіки Крим), загальнодержавні (національні) та закордонні періодичні видання.
У бібліотеках періодичні видання складають самостійний підфонд – частину бібліотечного фонду, що складається з газет, журналів, видань, що продовжуються, бюлетенів та ін.
Виділяють п‘ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація.
2. Газета
Газета – періодичне видання, що виходить через короткі проміжки часу, містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті по актуальним, суспільно-політичним, науковим, виробничим та іншим питанням, а також літературні твори, рекламу.
Газетне видання – листове, що випускається у вигляді одного або кількох листів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання. у окремих випадках застосовують зкріплення листів друкованого матеріалу, тоді видання називається газетно-журнальним.
Газета – носій текстової інформації, характер якої значною мірою відрізняє газету від інших видань. Суттєвий вплив на неї справляє динамізм процесів суспільного життя. Предметом газетної інформації являються поточні події і факти. Вона забезпечує безперервність інформування про те, що відбувається. Газеті притаманна так звана подійова інформація, що містить новину. Тут розміщується оперативна інформація (репортажі, хроніки, інтерв‘ю, замітки, прес-релізи, заяви, кореспонденції та подібне), а також статті, огляди, рецензії, описи, памфлети, фільєтони, коментарі, читацькі листи та т.ін. від інших періодичних видань газета відрізняється також великим форматом, обсягом та більш частим виходом у світ. Обсяг газет складає від двух до ста і більше шпальт (сторінок).
Газети розрізняють:
- за періодичність виходу (щоденні – ранкові, вечірні; недільні, щотижневі);
- за масштабом (центральні або загальнонаціональні, регіональні, місцеві – обласні, районні, корпоративні – компаній, університетів)
- за профілем (масової орієнтації, спеціалізовані(професійні)).
У кожної газети своя аудиторія певного масштабу (в залежності від накладу), професійного та соціально-демографічного профілю.
Газета виходить через певні проміжки часу (щоденно, кілька разів на тиждень, раз на тиждень та подібне). Однак може видаватись протягом короткого часу, обмеженого певним заходом (конференцієй, фестивалем та ін). Газета може мати додатки (один або кілька). Вона має постійне для кожного року число номерів, що не повторюються за змістом, однотипно оформлених, нумерованих та/або датованих випусків, що мають однакові заголовки.
Особливе значення для газети як виду видання мають такі ознаки, як час і місце випуску, переважна сфера розповсюдження, функціональне призначення.
Функціональне призначення – провідна ознака при формуванні різних типів газетних видань. Вона характеризує специфічну сукупність цілей, які виконує орган друку того чи іншого типу, використовуючи певні інформаційно-пропогандистські засоби та досягаючи при цьому певного результату, за яким і розрізняють типи газет. Функціональне призначення газети зумовлено передусім певними потребами суспільства та його членів, різноманітних громадських груп, організацій політичних систем, задоволення яких забезпечується реальною участю у процесах реалізації політики.
За функціональною ознакою виділяють три види газет: загальнополітична, спеціалізована, спеціальний випуск.
Загальнополітична газета систематично висвітлює питання внутрішньої та зовнішньої політики країни, а також міжнародне життя («Голос України», «Демократична Україна»).
Спеціалізована газета систематично висвітлює окремі проблеми суспільного життя, науки, техніки, культури та інших областей діяльності та адресована певним категоріям читачів («Закон і Бізнес», «Спортивна газета», «Українська музична газета» та ін.).
За читацькою адресою спеціалізовані газети розподіляють на: професійну газету, що адресована спеціалістам різної кваліфікації, профспілкову, партійну та ін. газети.
За тематичною направленістю, цільовому та читацькому призначенню спеціалізовані газети розподіляють: за питаннями культури, літератури та мистецтва, релігійні, рекламні, для відпочинку, для дітей та юнацтва («Культура і життя», «Книжковий кур‘єр» та ін.)
Спеціальний газетний випуск – газетне видання, підготовлене виїзною чи громадською редакцією основної газети для оперативного доведення необхідної інформації до читача; він має поточний та валовий номер, рік, дату видання, виходить протягом обмеженого терміну.
За видавцем (засновником) виділяють газети державних, партійних, профспілкових, кооперативних, комерційних організацій, творчих союзів, спільнот.
За часом виходу газети діляться на ранкові та вечірні, за періодичністю – на щоденні («Вечірній Київ»), щотижневі («Культура і життя») та щомісячні («Книги України»).
За місцем видання та домінуючій сфері розповсюдження газети діляться на загальнонаціональні (всеукраїнські), регіональні, що виходять та розповсюджуються у межах Автономної Республіки Крим та місцеві. До місцевих газет належать і так звані корпоративні багатотиражні газети, що видаються та розповсюджуються в межах підприємства, установи, учбового закладу та ін. Закордонній газети – ті, що видаються за кордоном.
За матеріальною конструкцією газета – це не тільки окремий її номер, одиничний випуск, але й комплект – група номерів, що вийшли за будь-який період: місяць, квартал або рік. У комплекті одержується відображення обличчя газети – складний комплекс особливостей її змісту та форми – тематики, публікацій, використання різноманітних жанрів публіцистики, стилю, верстки та оформлення, форм передачі інформації та ін.
Оформлення газети – художньо-технічний процес, що включає вибір та застосування шрифтів, ілюстрацій, способів розміщення матерів (верстка), використання кольорових та розмірних контрастів. Фотографії використовуються для підтримки тексту. Основними вимогами до фотографій являються: чітке відображення об‘єкту, виразність, правильний вибір кута і точки зйомки. Ціль оформлення у тому, аби у привабливому, зручному вигляді донести читачу зміст газети, виділити головне. З оформленням пов‘язане поняття «обличчя» газети як зовнішнього вираження її типу: молодіжні газети оформлюють інакше, ніж галузеві; вечірні – інакше ніж ранкові та ін.
Кожен номер газети складається з певних постійних елементів. До них відносять: заголовок газети, сторінки номеру (вони складаються із колонок), текстові матеріали, їх заголовки, ілюстрації. Для розділення ілюстрацій та текстової інформації використовують роздільні засоби – лінійки, відбивки, пробіли та ін.
Велике місце у газеті займають ілюстрації (документальні та художні, фото сюжети, малюнки, схеми та ін.). графічна індивідуальність газети залежить від особливостей оформлення текстів та заголовків, способу верстки, від рівня поліграфії та майстерності виконавців.
3. Журнал
Журнал – періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати по різним суспільно-політичним, науковим, виробничим та іншим питанням, а також літературно-художні твори, що мають постійну рубрикацію, та офіційно встановлене у якості даного виду видання.
Журнальне видання видається у вигляді блоку скріплених біля коренів листів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосованого до специфіки даного періодичного видання, у обгортці або оправі.
Журнал як джерело інформації має свою специфіку: безкінечність та регулярність його випуску, встановлену періодичність, наявність матеріалів, що публікуються у вигляді статтей, тематичну направленість змісту, обов‘язковість затвердження в установленому порядку, особливе поліграфічне оформлення і т.д.
Журнал має постійно діючу редколегію, яка по згоді с дериктивними органами встановлює програму видання, його чітку тематичну направленість, функціональне призначення. Структуру журналу визначають рубрицировані розділи та різнорідні матеріали (по жанру, обсягу та ін.). Випуски журналу нумеруються протягом року при постійному заголовку.
Інформація, що міститься у журналі, менш оперативна, ніж у газеті, але різноманітна: вона може бути первинною – статті, описи, художні твори та ін.; вторинною – огляди, реферати і т.п.; оригінальною та перекладною. Наявність та характер ілюстрованих матеріалів визначається конкретним видом журналу.
Газету чи журнал, на відміну від інформації радіо та телебачення, можна зберігати, звертатися до неї повторно, збирати у підшивку.
Кожен журнал має свою читацьку адресу, яка приймається доволі широко та залежить від сфери діяльності читача, загального культурного рівня та інтересів. Читацька адреса журналу обумовлює мову видання, характер його матеріалів, призначених читачам певного віку, статі, занять, а також читачам специфічних груп населення (наприклад, з фізичними вадами).
Журнали розповсюджуються за підпискою та через роздрібний продаж. Деякі журнали можуть мати додатки, які виходять з певною періодичністю, під самостійним заголовком, з нумерацією в межах року видання (додаток до журналу може бути не періодичним виданням).
Внутрішньовидова класифікація журналів заснована на читацькій адресі та функціональному призначення видавництва і у більшості випадків умовна.
За читацькою адресою виділяють журнали, що призначені для читачів-спеціалістів та для читачів-неспеціалістів – масового читача та окремих його груп.
За функціональним призначенням розрізняють сім видів журналів: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній та реферативний.
Під суспільно-політичним розуміють журнал, що містить статті та матеріали актуальної суспільно –політичної тематики для широкого кола читачів. В залежності від читацької адреси він може бути орієнтований на молодь, жінок, спеціалістів різноманітних сфер діяльності. За складом тексту цей вид журналу може містити матеріали галузевого характеру, сатири стичні та гумористичні твори.
До наукового відносять журнал, призначений науковим працівникам, що містить статті та матеріали про теоретичні дослідження, а також про дослідження прикладного характеру. В залежності від цільового призначення наукові журнали розподіляють на науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні. Видаються наукові журнали, як правило, академіями наук, університетами, науковими спільнотами, окремими міністерствами. Ілюстровані матеріали зазвичай відсутні або представлені у вигляді схем, графіків, таблиць.
Науково-популярний –це журнал, що містить статті та матеріали про основи наук, про теоретичні та/або експериментальні дослідження в області наук, культури та практичної діяльності, що слугує поширенню знань та самонавчання. До цього різновиду відносять і журнали для дітей. Функціональне призначення науково-популярних журналів –формування наукового світогляду читача. Журнали ілюструються фотографіями та малюками; поряд із статтями різноманітної тематики містять практичну інформацію, розважальні матеріали, літературно-художні твори. Виданням науково-популярних журналів займаються різноманітні державні та громадські організації.
Виробничо-практичний – це журнал, що містить статті та матеріали з технології, техніки, економіки, організації виробництва або практичної діяльності, методичні розробки та ін. Він призначений для робітників певної галузі діяльності. Структурно такий журнал відрізняється об‘ємом публікацій та їх вільним викладом, незалежно від типу, стилю, теми. У видання його приймають участь не тільки галузеві міністерства та відомства, а й відповідні їм профспілки.
Популярний – журнал, що містить статті та матеріали з питань культури, спорту, побуту та ін., він призначений для широкого кола читачів. Структура та специфіка публікацій визначаються конкретною тематикою журналу. Наприклад, журнали мод характеризуються більшою кількістю ілюстрацій: фотографій, малюнків, креслень, викрійок; широко ілюстровані журнали з питань мистецтва, що містять короткі статті про окремих артистів, театральні колективи, рецензії на спектаклі, інтерв‘ю, розважальні матеріали. Популярні ілюстровані журнали представляють матеріал у формі, що легко сприймається та запам‘ятовується читачем.
Літературно-художній – це журнал, який містить твори художньої літератури, а також публікації та критичні статті та матеріали. Твори художньої літератури займають тут основну частину.
Реферативний – періодичне реферативне видання, офіційно затверджене в якості журналу (РЖ «Інформатика»)ю У реферативному журналі основний текст складається з переліку бібліографічних записів, що супроводжуються рефератами.
За матеріальною конструкцією журнал – це журнальне видання. Типові для журналів більші формати, двоколонний шпальт, невеликі поля, набір шрифтом одного кегля та малюнка, рухомі колонтитули. Більша частина журналів –це ілюстровані видання. Титульний лист –необов‘язковий для журналу елемент. У деяких журналах він відсутній, у інших – на титулах окрім вихідних даних розташовують і зміст. Усі журнали переплітаються обгорткою. Допускається різноманітне оформлення обгортки, але з обов‘язковим зображенням вихідних відомостей.
4. Бюлетень
Бюлетень – вид періодичного видання та видання, що продовжується. Бюлетені виділяються у самостійних вид видань за двома ознаками: характеру інформації та оперативності виходу. Цим вони відрізняються ввд журналів, періодичних збірників.
Бюлетень випускається оперативно, містить короткі офіційні матеріали з питань, що входять о відомства організації, яка його випускає (наприклад, патентний бюлетень «Промислова власність»).
Періодичні бюлетені мають, як правило, постійну рубрикацію. В окремих випадках можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого певним заходом. Часто у подібних виданнях публікують не тільки інформацію про законодавчі, нормативні чи інші офіційні документи, але й узагальнюючі та пояснюючі статті.
Відмінність між журналом і бюлетенем полягає у характеристиці основного тексту. У журналах друкують різноманітні матеріали: постанови уряду, статті, хронікальні замітки, белетристичні твори та ін. Бюлетені присвячені певному колу питань (наприклад, постанови Верховної Ради України, інформація про видані документи).
Задачами бюлетеня є швидке та регулярне інформування зацікавлених осіб та організацій про те нове, що є у даній області або діяльності установи. Максимальна оперативність виходу у світ є важливою ознакою бюлетеня як виду видання, яка відрізняє його від інших видів. Бюлетені включають поточну інформацію і видаються зазвичай не рідше 1разу на квартал. Вони містять переважно короткі офіційні матеріали, які використовуються у нормативних, наукових, практичних, довідкових, інформаційних або рекламних цілях, з питань, які входять у коло відання організації, яка його випускає.
Класифікація бюлетенем розроблена доволі слабо.
За сукупністю ознак виділяють сім груп бюлетенів, що мають різне функціональне призначення: нормативний, довідковий, рекламний, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця та інформаційний бюлетень.
До нормативного відносять бюлетень, який містить матеріали нормативного, директивного або інструктивного характеру, який видається, як правило, будь-яким державним органом. Оскільки цей тип бюлетенів є офіційним, він містить закони, укази, постанови, накази, правила та ін.
Довідковий бюлетень містить довідкові матеріали, розташовані у порядку, зручному для їх швидкого пошуку. Він містить інформацію про заходи, які проводить організація, що видає бюлетень, про репертуар театрів, про обмін житлової площі та ін.
Рекламний бюлетень публікує викладені у формі, що захоплює увагу, відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них.
Бюлетень-хроніка містить повідомлення, які відображають діяльність організація, що його видає, і доводять до зацікавлених осіб відомості про її роботу.
Бюлетень-таблиця публікує фактичні дані цифрового або іншого характеру, розташовані у формі, які слугують вихідним матеріалом для наукових досліджень або рішення практичних задач.
Різновидом бюлетеня-таблиці є статистичний бюлетень. Він відображає оперативні статистичні дані, які характеризують певну сферу життя та діяльності суспільства.
Інформаційний бюлетень відносять до інформаційних видань і у більшості видається він органами інформації. він містить відомості про опубліковані та неопубліковані роботи, розміщені у формі, зручній для швидкого ознайомлення з ними.
По оформленню бюлетені майже не відрізняються від журналів, хоча певна специфіка існує. Бюлетені різноманітні по формату. Їх видають як настільній, так і у портативній формах. У них не буває ілюстрацій. Бюлетені різноманітні і з періодичністю виходу у світ: від 1 разу на тиждень и до 1 разу на квартал.
5. Календар
Календар – періодичне (неперіодичне) довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців даного року, а також інші відомості різноманітного характеру.
Календарі можуть бути щорічними, щомісячними, щотижневими, щоденними.
Віднесення усього різноманіття календарів до періодичних видань багато у чому умовне. Значна частина їх не має вказівок на регулярність випуску. Календарі можуть видаватись одноразово. Крім того, не завжди виконується вимога одноманітності оформлення.
Відмінною рисою календаря є його специфічна структура. Інформація у ньому розташована у хронологічній послідовності та охоплює певний період, найчастіше рік. Тому періодичність закладена у саму структуру календаря, який постійно зображує заданий часовий цикл у вигляді переліку місяців, чисел, днів тижня. Ці видання виходять під однією назвою. Кількість та характер матеріалу, який відібраний для календаря, залежить від його функціонального призначення, читацької адреси та інших характеристик. Структура календарів може бути двох типів:
а) перелік усіх днів року (тобто суцільне датування);
б) вибірковий перелік окремих тематично близьких дат.
Календарі можуть випускатись у формі листівок, плакатів або книжкового блоку, у якому кожен аркуш присвячений дню року і легко відривається або перекидається.
За матеріальною конструкцією виділяють чотири види календарів: табель-календар, відривний, перекидний та календар книжкового типу.
Табель-календар – найбільш проста форма видання. Це календар-щорічник у вигляді листового або карткового видання, що містить перелік днів року, які розташовані по місяцях у формі таблиці. Він виходить як настінне або карманне видання. Додаткові відомості, розташовані на ньому, слугують прикрасою або носять рекламний характер.
Відривний (перекидний) календар-щорічник настінної або настільної форми має на кожен день (тиждень, місяць) окремі відривні (перекидні) листки. Настінні відривні календарі закріплені у верхній частині поля, настільні – зкріплені збоку або зверху. Вони також бувають не зшитими і не зклеєними, а зкріпленими спіраллю чи замком, через який перекидається лист. Додаткові відомості у цій групі календарів мають більші обсяги, інформаційне навантаження, ніж у табелях-календарях, визначаючи вигляд видання у цілому. Вони можуть призначатися для жінок, учнів, віруючих та ін.
Календар книжкового типу – це щорічник, який виходить у вигляді книжкового видання і містить матеріали, підібрані у відповідності з певною тематикою та/або адресою.
Календар-щорічник виходить у вигляді книжкового видання. Структуру календаря цієї групи складають розділи, присвячені одному місяцю. Тут особливо зростає роль образотворчого матеріалу. Календарі цієї групи можуть бути адресовані будь-якій читацькій аудиторії, яка об‘єднана спільними інтересами.
Різновидом календаря книжкового типу являється календар видатних подій –це щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик), який включає у себе вибірковий перелік днів року, які пов‘язані з буд-якими пам‘ятними подіями, і відомості про ці події.
Головну роль у календарях цієї групи грає фактичний матеріал, він і зумовлює інтерес читача до видання.
6, Експрес-інформація
Експрес-інформація – періодичне реферативне видання, яке містить розширені відомості та зведені реферати, які складаються з найбільш актуальних зарубіжних опублікованих матеріалів або вітчизняних неопублікованих документів, що потребують оперативного оповіщення.
Експрес-інформація містить короткі відомості, що призначені для оперативного інформування користувачів.
Специфіка експрес-інформації полягає у наступному:
1. тут відображаються відомості про важкодоступні закордонні першоджерела та неопубліковані вітчизняні документи;
2. реферати, що входять до складу бібліографічного запису детальні;
3. вони можуть ілюструватися, чим відрізняються від реферативних журналів.
Експрес-інформація відноситься до книжкового видання та відображає однорідну інформацію.
7. Особливості видавничого оформлення періодичного видання
Навіть з першого погляду сучасні періодичні видання дуже відрізняються від попередніх. І хоча більшість елементів оформлення залишилися тими самими, проте сучасні технології, вітчизняний та закордонний досвід, насиченість інформаційними подіями та інші чинники знайшли своє відображення у формуванні нових тенденцій в оформленні газет.
Проблема схожості й розбіжностей в оформленні періодичних видань становить як теоретичний, так і практичний інтерес. На формування типу газети впливають, насамперед, прийоми оформлення, які залежать від способів групування традиційних елементів оформлення і зв`язків між ними.
На основі аналізу 40 загальнонаціональних громадсько-політичних газет України пропоную розглянути класифікацію, види, значення, функції, призначення елементів оформлення.
Видатний митець книги В. А. Фаворський бачив в основі композиційної системи неможливість оцінювати "спокійним оком" весь предмет одночасно. Ми бачимо тільки окремі частини, говорив він, і за допомогою руху з'єднуємо їх, маємо уявлення про просторову форму в цілому. Тому рух і рухові уявлення лежать в основі тієї зорової цілісності зображення, що в наслідок розгляду відчуває читач1.
Усі види друкованої продукції (книги, часописи, газети) будуються на однакових закономірних зв'язках між змістом і формою, складаються з подібних елементів, які зв`язуються за єдиними ознаками певними засобами. "Архітектура книги включає в себе... загальне художнє вирішення, створення архітектурного образу, архітектоніку, втілену набірними та малювальними засобами, усі елементи та способи просторового зображення літературного твору, у тому числі верстку або монтаж розворотів, ритмічне співвідношення пробільних та задрукованих місць, застосування всього арсеналу функціональних розділових, видільних і художньо-виражальних засобів набору, друкарської й малювальної графіки, різноманітних поліграфічних матеріалів".
Класифікація елементів газети базується на визначенні поняття "елемент" у загальному розумінні ("складова частина чого-небудь, складник, інгредієнт, деталь, риса, аспект...", "окрема сторона, риса чого-небудь..."), і переноситься у видавничу галузь. Елемент оформлення в газеті має такі особливі ознаки :
