Писанкарство Гуцульщини
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Кафедра теорії і історії мистецтв
Писанкарство Гуцульщини
Контрольна робота з дисципліни «Історія ДУМ»
Виконав:
Миронова Н.,
студентка 3 курсу спеціалізації «Мистецтвознавство»
Керівник:
Сушко В.А.,
к.і.н.,
ст. викладач кафедри ТІМ
Харків-2013
ЗМІСТ
контрольної роботи
- Вступ…………………………………………………..…………
……3 - Історія виникнення писанки………………………….……………5
- Писанкарство Гуцульщини……………………………………...…7
- Центри писанкарства Галицької Гуцульщини…………………10
ДОДАТКИ……………………………………………………………
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………17
- Вступ
Писанка – це неповторне багатство. Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом.
О.Довженко.
Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами.
Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.
Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту.
Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні?
Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V-ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках.
Так зображена н малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині. Їх поєднують благально піднесену догори руки та інші характерні елементи.
На території України
Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.
Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьох поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотивом сосонки – яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається після зими і пленяться, сповіщаючи про прихід весни.
Улюбленим кольором майстрів був жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному тлі. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.
Татаро-монгольська навала на Русь припиняє діяльність ремісничого цеху, який р5епродукував українські писанки з глини, що експортувалися в інші країни. У цей період поступово розвивається писанкарство, починається розподіл традицій мистецтва за регіонами. За період ХІІІ до другої половини ХІХ ст. у писанкарстві майже не виникає нових елементів. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною ХІХ – початком ХХ ст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.
В Україні писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов’язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.
Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка – яйце пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з’явилася крашанка, яка побутує й до цього часу.
Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском.
Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього залишивши різної величини і форми крапочки по кольоровому тлі.
Із кінця ХІХ ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.
Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.
Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.
Часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису ( крашанка, мальованка, дряпанка).
У 80-х роках ХХ ст. до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління. У містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей, етнографії та художніх промислів України – понад 11000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, в Санки-Петербурзі в музеї етнографії, в музеях Праги, Кракова.
У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення.
Писанкарство вважається одним із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.
Писанки мають дохристиянське походження і зародилися в язичницьку давнину. Крашані (крашанки, галунки) та орнаментально розписані (писанки) пташині яйця увійшли в обряди багатьох народів світу. За віруваннями, писанка є джерелом зародження життя, початком Всесвіту.
Стародавні римляни, фінікійці, древні греки, індійці, перси вважали, що Всесвіт виник з яйця. У грецьких міфах, які записав Геродот, розповідається, що Всесвіт виник із чарівного яйця птаха Фенікса, яке було відкладене у святилищі Геліоса. У стародавніх єгиптян яйце було символом миру і родючості. До зародження християнства індуси вважали яйце колискою світу. Перси розмальовували яйця і дарували їх на Новий рік. Стародавні римляни на початку трапези з’їдали варене яйце, що було символом починання доброї справи. Яйце римляни використовували як предмет, на якому жерці передбачали майбутнє і ворожили.
У слов’янських народів під час весняних польових робіт яйце відігравало роль символу родючості землі. Вони брали яйця і розкидали їх у борозни, щоб родючою була земля. Білоруси під час будівництва житлового будинку закладали яйця в стіни, щоб були щасливе життя, добробут, мир і злагода у домі. Стародавні слов’яни клали яйце померлому в домовину, щоб забезпечити спокій у потойбічному світі. Так роблять народи Африки, Індонезії, Нової Зеландії: кладуть яйце померлому в домовину для поховання.
Майже у всіх народів світу є традиція приносити яйце (писанку, крашанку) на могили померлих предків або давати “перед душі” померлого.
Є найдавніші згадки використання писанок у лікуванні хворих та в іграх. Про продовження традицій свідчить той факт, що в окрузі Більча Золотого на Галицькому Поділлі (відомого через знахідки трипільської культури) ще і зараз розписують на писанках такі ж спіралі, як на вазах з неоліту.
Із прийняттям християнства почалося переосмислення релігійних звичаїв. Немає в Європі такої держави, де б перехід із дохристиянства у християнство пройшов так гармонійно, як в Україні. Християнство не тільки не знищило велику частину давніх звичаїв та обрядів солярного культу, але й дало їм нову християнську інтерпретацію.
Так, сире розписане яйце в доісторичних часах несло значення життя, що у вигляді пташеняти проривається крізь шкаралупу, в християнському розумінні стає символом Воскреслого Ісуса Христа, який, перемігши смерть, дарує людству вічне життя.
Існує переказ, що свята Марія Магдалина незабаром після вознесіння Ісуса Христа на небо відправилася в Рим. Там вона з’явилася до імператора Тіверія зі словами “Христос Воскреснув”, піднесла йому червоне яйце і почала проповідувати про Христа.
Не тільки в Україні, “в Греции, в России, в Азии, в Египте, в Ливии, словом, во всем мире, где только есть Православная Церковь, везде и красят, и освящают, и раздают красные яйца во дни Пасхи. Везде православные христиане лобзают друг друга лобзанием святым и дарят друг другу простой знак радости своей”.
У монастирі поблизу Фессалоників (Греція) зберігається пергаментний рукопис, написаний в Х столітті, який містить церковний статут. У кінці, після молитов на Паску, є такі слова: “читаються також молитви на благословення яєць і сиру, і ігумен, цілуючи братів, роздає їм яйця і говорить: “Христос Воскрес!”
Богослови пояснюють і значення червоного забарвлення пасхального яйця: з одного боку, червоний колір повинен бути знаком радості і веселощів з приводу радісного християнського свята, а з іншого – він повинен нагадувати християнам про потоки пролитої за нас священної крові Боголюдини.
Дослідження географії народних художніх промислів на Галицькій Гуцульщині є особливо актуальним, адже відновлення традицій домашнього ремесла та народного промислу вирішить низку соціальних, екологічних, економічних та духовних проблем для гірського населення.
Очевидно, що програма відродження та організація народних художніх промислів потребує глибокого аналізу всіх аспектів індивідуального виробництва (умов праці, наявність сировини, форми збуту), які залежать від географії ремісничих осередків та мистецьких традицій кожного села.
Особливу роль серед народних художніх промислів відіграє писанкарство. В сучасному трактуванні “писанка” – розмальоване Великоднє куряче або декоративне, звичайне дерев’яне, яйце; символ сонця, відродження, любові й краси; предмети язичницької та християнської культур.
Галицька Гуцульщина – особливий етнічний реґіон України, адже тут в силу багатьох обставин, а, основне, в умовах особливостей географічного середовища сформувався специфічний побут та спосіб господарювання, збереглася унікальна духовна культура та мистецькі традиції.
Перші
відомості про писанки в
Писанки в Гуцульщині розписують переважно жінки, дівчата (писанкарки) у Великий 40-каденний піст перед Великоднем. Як правило, на село їх є декілька осіб. У с. Космачі Косівського району Івано-Франківської області писанки вміє розписувати майже кожен другий житель села. В 20-30-х роках минулого століття тут налічувалося більше 50 писанкарок.
Сам
розпис писанок став народним художнім
промислом у Галицькій
Крім класичної “воскової” технології, використовують інші способи виготовлення писанок. Мальованки — це розмальовані пензликом писанки. В основному на мальованках переважають квіткові та геометричні мотиви. Квіткові мотиви, як правило, писанкарки беруть з навколишнього середовища. Для розпису використовують фарби: гуаш, акварель, темпера у олійні.
Дерев’яні писанки — виготовляють із дерева груші, берези, явора, бука, ялини. В останні роки виготовленням дерев’яних писанок займаються не лише майстри, але й сувенірні цехи та приватні підприємці.
Різьблені писанки. Виточені на токарному верстаті дерев’яні писанки (моделі) зафарбовують у однорідний колір, після чого за допомогою долота наносяться різьблені лінії та орнаменти. В багатьох випадках у різьблені орнаменти заливають кольорову фарбу. Такі писанки виготовляють у селах Річці, Яворові, Брустурах Косівського району.
Писанки з випалюванням. Дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, розписують за допомогою металевих писачків різних форм і конфігурацій. Цей металевий писачок нагрівають на вогні або закріплюють в електричний пальник. Також використовують електроолівець для випалювання. Після нанесення орнаменту дерев’яну писанку покривають прозорим лаком для збереження обвугленого орнаменту.
Дерев’яні різьблені та інкрустовані писанки. На дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, за допомогою спеціальних інструментів (доліт) наносять орнамент. Така різьба на писанках називається сухою різьбою.
Інкрустовані писанки
Розмальовані дерев’яні писанки. Дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах розмальовують за допомогою поліхромних фарб і пензликів. На писанках малюють мініатюри як сакрального характеру, так і сцени з життя та побуту гуцулів, які пізніше покривають прозорим лаком для зберігання. Але найчастіше розмальовують емалями по тонованому дереву геометричним, навіть лінійним орнаментом. Такі писанки користуються великою популярністю та попитом у рекреантів, їх реалізують на Косівському, Кутському та інших ринках.
Писанки з бісеру. На дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, за допомогою клею ПВА або інших наносять орнаменти, викладаючи їх бісеринками. Такі писанки є неповторними і сучасними. Користуються великим попитом серед туристів та гостей краю.
Керамічні писанки. Писанки, виготовлені з глини. Виточені на гончарному крузі, виконані в стилі традиційної гуцульської кераміки. Орнаментально прикрашені як рослинними, зооморфними, так і геометричними мотивами. Такі писанки виготовляють керамісти виробничого цеху Національної спілки художників України в м. Косові.
В окремих осередках писанкарства сформовано свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб і кольорів.
1.3. Центри писанкарства Галицької Гуцульщини
Із проведених нами досліджень у Галицькій Гуцульщині виділено 38 центрів писанкарства, кожен з яких виокремлюється як за чисельністю зайнятих, так і обсягами виробництва продукції. До великих центрів, яких нараховуємо 9, належать Косівський, Березівський, Брустурівський, Ільцівський, Космацький, Криворівнянський, Річківський, Шешорівський і Яворівський.
Середніми вважаються центри із чисельністю зайнятих писанкарством від 11 до 20 осіб. Таких на терені краю є 12 (Бабинський, Буковецький, Верхньо-Ясенівський, Головівський, Замагорівський, Прокуравський, Снідавський, Соколівський, Тюдівський, Чорноославський, Шепітський, Яблуницький). Малими можна вважати центри із чисельністю зайнятих до 10 осіб. До них належать Акрешірський, Великорожинський, Верховинський, Ворохтянський, Гринявський, Зеленський, Красницький, Красноїльський, Кривопільський, Микуличинський, Перехреснянський, Розтоківський, Устеріцький, Уторопський, Чорнопотікський, Яблуницький, Яремчанський.
З-поміж простих елементів
У кожної писанкарки окремого села сформувався свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб та кольорів, свій індивідуальний почерк. А тому ми проведемо аналіз найбільших осередків писанкарства Галицької Гуцульщини. За характером орнаментального декору гуцульські писанки можна поділити на: писанки з геометричними мотивами; писанки з рослинним орнаментом; писанки, в декорі яких поєднуються геометричні та квітково-рослинні мотиви; писанки із зооморфними мотивами; писанки з жанровими композиціями; писанки із зображенням характерних для Гуцульщини традиційних культових споруд і християнської символіки.
Ця класифікація, яку свого часу подавав Соломченко О.Г., є умовною, тому, що на писанках можна побачити поєднані як геометричні, так і анімалістичні, квітково-рослинні орнаменти та інші композиційні мотиви.
Здавна, ще за Австро-Угорщини, с. Космач, що на Косівщині, набуло широкої популярності завдяки писанкарству. Тут писанки розписують традиційним восковим способом із використанням геометричних рисунків, простих або ламаних ліній та зооморфних мотивів. У кольоровій гамі переважають оранжеві, червоні, золотисто-жовті, коричневі та зелені кольори на чорному або білому тлі. Серед зооморфних мотивів найчастіше зображені олені, козлики, коники, баранчики, курочки, корівки, метелики.
Щодо рослинної орнаментики, то можна виділити писанки з використанням квітково-рослинного орнаменту. В основному на писанках відображають рослини, які ростуть в околицях с. Космача. Космацькі писанкарки здебільшого поєднують їх з геометричними і зооморфними мотивами цієї гірської місцевості, а геометричні елементи синтезуються з мотивами різьби по дереву, жируванням металом тощо. Всі рослини і тварини стилізовані, але наближені до реального відображення.
Найвідомішими писанкарками с. Космач є: Багрійчук П. В., Бербеничук М. В., Боб’як Г.М., Варцаб’юк Г. Д., Ісайчук П. К., Кіщук М. І., Кушнірчук Г. І., Линдюк Г. К., Мозкогола М. Т., Петрів Г. В., Струк Г. М., Юсипчук М. О. та інші.
В орнаментальних мотивах писанок, виготовлених у Брустурах, Прокураві, Шешорах, є багато спільного з космацькими мотивами. Однак вони відрізняються від останніх спрощеною орнаментикою та композицією малюнка. У розписі в основному використовують жовті, зелені фарби на коричневому тлі. За останні роки в розпис брустурівських, прокуравських та шешорівських писанок майстрині почали вносити червоні, зелені та фіолетові фарби. На писанках зображують анімалістичні мотиви, рідше трапляються зображення рослинного характеру. В багатьох випадках на писанках можна побачити зображення гуцульської архітектури: ґражду, церкву, дзвіницю, капличку тощо.
Писанки села Яворова відрізняються від писанок сіл Космача, Брустурів, Прокурави та Шешорів тим, що загалом тут поширений геометричний орнамент. І це закономірне явище, адже в цих селах віддавна розвинутий такий народний промисел, як різьба по дереву. Використовують кольори жовтий, коричневий різних відтінків та білі лінії, які утворює природний колір яйця.
Село Річка межує з селом Яворовом. Писанки села Річки відрізняються своєю кольоровою гамою. Основними кольорами є зелений, чорний, жовтий та коричневий. На писанках орнаменти виконані з використанням елементів мосяжництва, різьби по дереву, вишивки та ліжникарства. Адже ці народні художні промисли були розвинуті набагато раніше, ніж писанкарство. На писанках села Річки також використовують як рослинний, так і тваринний орнаменти, тобто стилізовані тварини, які є у тамтешніх лісах.
Основними осередками писанкарства Верховинського району є смт. Верховина, села Кривопілля, Ільці, Верхній Ясенів, Криворівня, Зелена, Яблуниця, Замагора, Красноїлля, Голови, Перехресне, Білоберезка, Рівня.
Писанки села Перехресне виділяються із-поміж писанок Галицької Гуцульщини своїм колоритом через застосування червоно-лілових фарб у поєднанні з зеленими та жовтими кольорами. Поширений геометричний орнамент, насичений квадратиками, ромбиками, прямокутниками, деінде із вкрапленнями.
У селі Замагорі писанки виокремлюють за композиційним змістом, стилізацією форм живої і неживої природи, довільним ритмом і розповідними жанровими сценками, умовністю трактування образів, своєрідним колоритом, характером сюжетних мотивів. Вони не мають аналогів, а за унікальною самобутністю можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі. Замагорівська писанка відрізняється від усіх інших тим, що на ній можна побачити сюжетні композиції з життя гірського села: косовицю, сплав лісу “дарабів”, гуцульське весілля, хрестини, храмове свято тощо. На писанках села Замагори поширені і такі жанрові композиції, які відображають полювання, випас худоби на полонині, коня, запряженого у віз, окремого цимбаліста, трембітаря, літування на полонині, відпочинок серед карпатської природи, троїстих музик. Характерною особливістю замагорівських писанок є те, що кожна писанка є неповторно колоритна. У селі Замагорі писанки розписують не тільки жінки, але й чоловіки. Так, одним із відомих майстрів в селі є Іван Олексійович Семчук. Для розпису писанок тут використовують такі кольори: золотисто-охристий, жовтий, зелений, рожевий, червоний, фіолетовий. Останній найбільш вживаний. Тло писанки переважно чорне, темно-коричневе або просто коричневе.
Ці сюжетні композиці дуже близькі до тих, які можна побачити на гуцульських пічних кахлях ХІХ-ХХ століття. Такі кахлі виготовляли в м. Косові, містечку Кутах та селі Пістині всесвітньовідомі майстри — родина Баранюків, Петро Кошак, Олекса Бахматюк, Павліна Цвілик та інші.
Для давніх розписів писанок Верховини та с. Ільців характерні оранжеві, зелені кольори на коричневому або чорному тлі, які перегукуються з кольорами традиційних місцевих вишивок. Писанки розписують із використанням геометричних та рослинних мотивів. Із тваринного світу в основному використовують зображення оленя у стилізованому вигляді. Тут зберігся звичай малювати оленя у верхній частині писанки.
Для писанок села Криворівні Верховинського району характерним є використання геометричних мотивів: трикутників, прямокутників, ромбів, квадратів. Особливістю є те, що писанка ділиться на вісім однакових трикутноподібних частин. Ці частини заповнюють квітково-рослинними мотивами з використанням жовтого та зеленого кольорів на чорному або темно-коричневому тлі. В останні роки кольорова палітра фарб у розписі писанок цього населеного пункту розширилася. Писанкарі почали використовувати червоний, фіолетовий, рожевий відтінки природних фарб та анілінових, оскільки ці хімічні барвники з ІІ-ї пол. ХХ ст. поступово почали вживати і в інших видах художніх промислів, зокрема в ліжникарстві.
Для писанок села Верхнього Ясенова,
як і навколишніх сіл, переважають
геометричні й квітково-
Яскраво вираженими, характерними рисами
в розписі писанок
На основі орнаментики гуцульських
писанок відомі українські майстри
декоративно-вжиткового мистецтва
створили оригінальні композиції килимів,
ліжників, гардин, рушників, верет, компонентів
сучасного народного одягу, декоративних
панно, виробів галантерейного
асортименту тощо, які є популярними серед
населення. Високу оцінку писанковій орнаментиці
дали видатні діячі мистецтва, культури:
І. Франко, С. Крушельницька, Л. Українка,
Б. Рибаков, В. Касіян, Г. Яблонська, О. Довженко,
М. Стельмах, В. Масик, І. Миколайчук, Д.
Павличко, Д. Гнатюк, О. Соломченко.
ДОДАТКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Про що розкаже писанка Українська правда. Життя 22.04.2011
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Потапенко О., Кузьменко В. Шкільний словник з українознавства. — К., 1995.
- Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
- Музиченко Ярослава Тисячоліття на писанці. Писанкарка Віра Манько вивчає, яким бачили світ наші предки, і мріє всі українські писанки вмістити в комп'ютер // «Україна Молода» № 070 за 16 квітня 2009 року
- Галина Галян. Історія української писанки. // Свобода, 30 березня 2012 р., с. 6, 22.
