Податкоа система США
2
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Оподатковування резидентів, громадян і корпорацій США .
2. Права платників податків у США………………………………………………..7
3. Запобігання подвійного оподатковування…………………………………..
4. Оподатковування нерезидентів………………………………………………
5. Оподатковування бізнесу………………………………………………………..
6. Основні положення системи оподатковування доходів у США……………...11
7. Оподатковування фізичних осіб……………………………………………......12
8. Оподатковування корпорацій………………………………………………..
9. Податкова процедура та вирішення конфліктних ситуацій…………………. 18
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….22
ВСТУП
Сполучені Штати Америки в усіх можливих вимірах – економічному, політичному, воєнному, науково-технологічному – найбагатша і наймогутніша країна сучасного світу, єдина супердержава. Важливо нагадати, що виникнення американської держави безпосередньо пов’язане з податком.
Однією з подій, яка підготовила відокремлення англійських колоній у Північній Америці від метрополії був інцидент, що увійшов в американську історію під назвою Бостонського чаювання. Коли в 1773 р. англійський уряд наклав мито на чай, завезений у Америку Британською Ост-Індською компанією, обурені колоністи в гавані м. Бостон напали на кораблі з вантажем чаю і викинули його в море. З цього моменту почалося найбільш гостре протистояння між колоніями та метрополією, що привело до Війни за незалежність (1775–1783 рр.). Декларація незалежності США була проголошена 4 липня 1776 р.
У післявоєнний період одним із широко використовуваних інструментів державного регулювання економіки став у США державний федеральний бюджет. Бюджетно-податкове регулювання застосовується урядом насамперед для згладжування гостроти кризових явищ в економіці й для створення штучних стимулів з підтримки темпів, економічного росту, які знижуються.
У наш час через бюджет перерозподіляється близько 25% ВНП країни. Система державних фінансів США відображає триступінчасту організацію державної влади. Відповідно є й три рівні фінансової структури:
- федеральний бюджет;
- бюджет штатів;
- бюджети місцевих органів влади.
Податки, що дають найбільш великі й стабільні надходження, направляються у федеральний бюджет. На його частку доводиться приблизно 70% доходів і видатків.
Податкова система в США досить складна й різноманітна. Відповідно до американських законів, правом встановлювати свої власні податки володіє не тільки федеральний уряд, але й уряди штатів і територій, а також місцеві органи влади в містах, графствах, округах та ін. Федеральні податки єдині й обов’язкові для всіх жителів США, у той час як місцеві системи оподатковування відрізняються один від одного, наприклад, не всі штати й території зобов’язують своїх жителів платити місцеві податки.
Особливої податкової системи й будуть розглянуті в рамках даної роботи.
1. Оподатковування резидентів, громадян і корпорацій США
Податкова система США націлена на обкладання податками доходів резидентів, громадян і корпорацій Сполучених Штатів, які вони одержують в усьому світі, а також дохідних джерел нерезидентів цієї країни, які знаходяться у США. Максимальна податкова ставка, яка застосовується до доходів фізичних осіб, становить 31 відсоток; максимальна ставка, яка застосовується до прибутків корпорацій - 34 відсотки*.
(* Це федеральні ставки. У більшості штатів існують свої прибуткові податки, причому ставки звичайно значно нижче федеральних. Податки штатів і місцевих прибуткових податків віднімаються з доходів платника при обчисленні федерального податку).
Незвичайним аспектом цієї системи є оподатковування доходів (отриманих в усьому світі) громадян США, що не є резидентами Сполучених Штатів. У багатьох країнах податком обкладаються доходи резидентів цих країн, одержувані ними в усьому світі, але тільки деякі країни обкладають податком доходи (одержувані в усьому світі) своїх громадян, які не є резидентами цих країн.
Сполучені Штати завжди залишають за собою право обкладати податком своїх громадян і резидентів у відповідності зі своїм внутрішнім податковим законодавством, включаючи в деяких випадках і колишніх громадянах США (тільки в тих випадках, коли доведено, що втрата ними американського громадянства пов’язана із прагненням уникнути оподатковування, при цьому податком може обкладатися джерело доходів колишнього громадянина США, що знаходиться в Сполучених Штатах).
У рамках податкового законодавства США корпорація розглядається платником-резидентом, якщо вона організована або створена відповідно до законів одного зі штатів або Федерального Округу Колумбія, при цьому такий фактор, як місцезнаходження головного офісу й найбільш активної діяльності, не має визначального значення. Корпорація може здійснити свою діяльність за кордоном через свою філію або через дочірню компанію, створену за кордоном. Звичайно прибуток, отриманий закордонною дочірньою компанією, не вважається заробленою корпорацією-батьком і, відповідно не обкладається податком доти, доки не буде перерахована корпорації в процесі її розподілу.
2. Права платників податків у США
Американські закони охороняють інтереси платників податків, надаючи їм чималі права. До основних прав платників податків відносяться наступні:
- Право на одержання безкоштовної інформації й допомоги при підготовці податкових документів. Податкове управління США (Internal Revenue Service - IRS) випускає щорічно більше 100 безкоштовних брошур, що містять інформацію з різних питань, пов’язаним зі сплатою податків. Одна із цих брошур - Publication 910, Guide to Free Tax Services - містить повний каталог безкоштовних послуг і публікацій IRS.
- Право на збереження податкової інформації в секреті. Всі службовці Податкового управління, що обробляють папери платника податку, зобов’язані не розголошувати відомості, що знаходяться в них. Коли платник податку повідомляє ту або іншу інформацію IRS, він маєте право дізнатися, як ця інформація буде використовуватися й що може відбутися, якщо платник податку відмовиться її надати. Американське законодавство надає право Міністерству юстиції (Department of Justice) у строго обговорених в законі випадках вимагати податкову інформацію платника податку в IRS.
- Право на захист своїх інтересів. Службовці Податкового управління зобов’язані дотримуватися інтересів платника податку і чітко роз’ясняти всі наявні у платника податку права. Якщо вони не роблять цього, платник податку можете подати протест. Якщо платника податку викликали в IRS, він має право мати свого представника (адвоката, фахівця з податків або будь-яку іншу особу), а також може доручити кому-небудь представляти свої інтереси під час відсутності платника податку.
- Право на оскарження рішень IRS. Якщо платника податку вважає, що розмір податків визначений неправильно, він може подати протест або у Відділ апеляцій (Appeals Office) податкового управління, або в один з наступних судів: U.S.Tax Court, U.S. Claims Court, U.S. District Court. Всі ці суди повністю не залежні від IRS. Якщо суд визнає правоту платника податку, то йому будуть відшкодовані не тільки несправедливо взяті податки, але й судові витрати.
3. Запобігання подвійного оподатковування
Сполучені Штати уникають міжнародного подвійного оподатковування своїх резидентів, громадян і корпорацій шляхом надання кредиту за прибутковим податком США для іноземних прибуткових податків, сплачених за іноземними дохідними джерелами. Кредитуємі іноземні прибуткові податки можуть відшкодовувати (компенсувати) податки США в тій же пропорції, у який оподатковувані податком іноземні дохідні джерела співвідносяться зі світовими оподатковуваними джерелами доходів. Це співвідношення існує окремо для кожної категорії доходів (пасивний дохід, дохід від надання фінансових послуг, дохід від транспортування вантажів, дохід від бізнесу та ін.). Договори, що укладаються між країнами з метою запобігання подвійного оподатковування, можуть гарантувати надання кредиту, але вони звичайно не змінюють внутрішні податкові стандарти договірних сторін.
Кредит для іноземних податків з корпоративного прибутку можливий тільки в тому випадку, якщо іноземний податок задовольняє вимогам американських стандартів прибуткового податку. Одна з найважливіших вимог полягає в наданні права відрахувань із оподатковуваного прибутку всіх значних ділових видатків. Якщо іноземний податок не відповідає цим стандартам, то він не може претендувати на кредит, його можна тільки відняти з оподатковуваного доходу, а це, звичайно, менш сприятливий результат, що не буде сприяти зацікавленості американських інвесторів.
4. Оподатковування нерезидентів
Оподатковування доходів у США в застосуванні до нерезидентів виходить із того, чи є підлягаючий оподатковуванню дохід результатом підприємницької діяльності або роботи з наймання в Сполучених Штатах чи ні. Звичайно доходи від підприємницької діяльності нерезидента обкладаються податком відповідно до тих же правил і в тому ж порядку, що й відповідні доходи резидента США. Платники-нерезиденти, що працюють по найманню в США, платять прибутковий податок за тими ж ставками, що й резиденти й громадяни США, але оскільки нерезиденти обкладаються податком тільки за дохідними джерелами, то на них поширюється менше податкових пільг у порівнянні з резидентами й громадянами США.
Якщо дохідне джерело, що перебуває в США, не пов’язане з веденням бізнесу в Сполучених Штатах (дивіденди, орендна плата, мито, доходи від відсотків та ін.), то прибутковий податок сплачується за підсумками року за ставкою 30 відсотків. Приріст капіталу в результаті продажу цінних паперів звичайно не обкладається податком, якщо платник є нерезидентом, виключення становлять деякі цінні папери, підкріплені нерухомою власністю в Сполучених Штатах.
Доходи, отримані від здавання внайм нерухомої власності, обкладаються податком або за ставкою 30 відсотків як валова сума доходу, або за звичайною ставкою як чистий дохід на вибір самого платника.
5. Оподатковування бізнесу
У Сполучених Штатах доходи від бізнесу обкладаються податком двічі: перший раз як прибуток підприємства, а потім ще раз, коли прибуток розподіляється між власниками акцій підприємства. Так, наприклад, якщо іноземна компанія діє в США через свою дочірню фірму, то прибуток дочірньої фірми обкладається корпоративним податком за ставкою 34 відсотки, й частина прибутку після сплати цього податку, розподілена у вигляді дивідендів, обкладається податком за ставкою 30 відсотків.
Аналогічно, якщо іноземна корпорація діє в Сполучених Штатах через свою філію, то прибуток філії обкладається податком за корпоративною ставкою, й сума прибутку після сплати корпоративного податку (якщо тільки ці кошти не будуть інвестовані в бізнес на території США) вважається розподіленою батьківською корпорацією й обкладається податком за ставкою 30 відсотків.
Виключення із загального правила подвійного оподатковування бізнесу становлять деякі інвестиційні компанії, які всі свої доходи направляють у розпорядження інвесторів і тому не платять корпоративний податок.
6. Основні положення системи оподатковування доходів у США
6. Основні положення системи оподатковування доходів у США
В основі податкової системи США лежить принцип оподатковування доходів громадян, резидентів і корпорацій США, отриманих ними не тільки на території Сполучених Штатів, але й у всіх інших країнах світу, де вони мають дохідні джерела. Стягнення податку проводиться щорічно.
Всі корпорації, як правило, є платниками податку. Однак деякі корпорації не платять податок зі своїх доходів, вони розподіляють оподатковуваний дохід серед власників акцій, які щорічно сплачують податок зі своїх дивідендів.
Власність і довірена власність обкладаються податком. Однак їм, як правило, надається пільга у вигляді відрахування з оподатковуваного доходу частини доходу, що розподіляється між особами, що мають право на власність, у тому ж році, коли був отриманий дохід. У такий спосіб із частиною переданого доходу цим особам передається й податкове зобов’язання по сплаті прибуткового податку за ставками, які застосовуються до індивідуалів (фізичних осіб). Звичайно власність і довірена власність не використовується в бізнесі й обкладаються податком. Коли ж вони обкладаються податком з тієї причини, що були використані для одержання доходів, оподатковування отриманих доходів здійснюється за ставками, які застосовуються при обкладанні доходів індивідуалів (фізичних осіб).
Партнерства не обкладаються податком. Дохід, отриманий у партнерстві, щорічно обкладається податком як дохід кожного з партнерів, що є партнерами. Однак деякі партнерства, що складаються з багатьох партнерів, розглядаються як корпорації й, відповідно, обкладаються корпоративним податком.
Пенсійні фонди, а також організації, діяльність яких підпорядкована винятково релігійним, благодійним, науковим і освітнім цілям, звичайно звільняються від сплати податку на доходи.
7. Оподатковування фізичних осіб
Іноземна фізична особа розглядається резидентом Сполучених Штатів для цілей оподатковування, якщо ця особа вважається резидентом відповідно до імміграційного законодавства США (тобто має „зелену картку”), або ж ця особа знаходиться в Сполучених Штатах принаймні 31 день протягом поточного року, а протягом останніх трьох років ця особа знаходилася в США в цілому 183 дня.
У Сполучених Штатах діє структура прогресивних податкових ставок. У наш час найвищою є ставка 31 відсоток, що застосовується при оподатковуванні самотньої фізичної особи (не одруженої), що має річний дохід, який перевищує 47000 доларів США. За цією же ставкою обкладаються податком доходи подружжя, що перевищують 78000 доларів США, які представляють єдину податкову декларацію.
Сполучені Штати надають іноземний податковий кредит для прибуткового податку, сплаченого або акумульованого, за іноземними дохідними джерелами. Кредит лімітується, щоб не виникла ситуація, коли іноземні податки перевищують американські. Це лімітування застосовується до окремих категорій доходів, а не до всіх іноземних дохідних джерел, разом узятим. Загалом кажучи, поділ доходів за категоріями у цьому випадку має на меті відділення високооблагаємих доходів від інших доходів, які обкладаються податком у меншому ступені.
Звичайно в Сполучених Штатах не обкладають податком частку американського акціонера в доходах, отриманих іноземною корпорацією, доти, поки ці доходи не будуть розподілені між власниками акцій, і американський акціонер не одержить належну йому частку доходів іноземної корпорації. Однак у Сполучених Штатах діють ще спеціальні правила, відповідно до яких від американського акціонера потрібно включати в оподатковуваний дохід його частку певних доходів у певних іноземних компаніях. Це, наприклад, "контрольовані іноземні корпорації", "пасивні іноземні інвестиційні компанії", "іноземні холдингові компанії". Причому включення в оподатковуваний дохід акціонера частки його доходів в іноземних корпораціях перерахованих типів проводиться в тому році, коли отримані доходи, й незалежно від того, розподілені вони чи ні. Звичайно під цей режим оподатковування підпадають так звані доходи пасивного інвестування (відсотки й дивіденди), а також доходи від діяльності, що звичайно обкладається податком за більш низькими ставками (операції із цінними паперами, морські перевезення вантажів та ін.).
У Сполучених Штатах на фізичних осіб (індивідуалів) і корпорації накладає так званий альтернативний мінімальний податок (АМП), що гарантує податковим органам таке положення, коли всі фізичні особи й корпорації платять щорічно якийсь податок. Податкова база альтернативного мінімального податку така ж, як і для звичайних податків, з певними відрахуваннями й пільгами. Для фізичних осіб (індивідуалів) ставка АМП - 24 відсотки. Оскільки мета обкладання АМП полягає в тому, щоб забезпечити таке положення, коли всі платники податків сплачують щорічно хоч якийсь невеликий податок, то існують особливі правила, що не дозволяють зводити нанівець зобов’язання по сплаті альтернативного мінімального податку шляхом повної компенсації втрат попереднього року за рахунок зменшення податкової бази АМП.
Звичайно фізичні особи (індивідуали) мають право віднімати з оподатковуваного доходу всі витрати й втрати, що мали місце в їхній торговельній, діловій, інвестиційній діяльності, у тому ж році, коли ці витрати й втрати мали місце. Платники податків, які понесли зайві витрати й втрати, мають право перенести їх на наступний рік і, відповідно, зменшити свої податкові зобов’язання в наступному році. Однак існує багато особливих правил, що обмежують відрахування видатків і втрат, включаючи особливі правила, що обмежують втрати капіталу, а також втрати від певних видів діяльності, у яких платник податків не бере участь із використанням матеріальних засобів. Звичайно не підлягають відрахуванню з оподатковуваного доходу особисті видатки платника податків. Головним виключенням із цього правила є відсотки по заставі житла.
Нерезиденти, що займаються бізнесом у Сполучених Штатах, сплачують податок на отриманий від ділової діяльності дохід за тими ж податковими ставками, що й платники податків - резиденти.
Звичайно нерезиденти мають право на ті ж відрахування видатків і втрат з оподатковуваного доходу, що й громадяни й резиденти США. Доходи від інвестицій, отримані нерезидентом із джерел, що знаходяться у США (відсотки, дивіденди, рента, мито та ін.), обкладаються податком шляхом щорічного разового стягнення за ставкою 30 відсотків з річного доходу. Нерезидент, що одержує дохід від здавання внайм нерухомої власності, за своїм бажанням, може сплачувати податок із чистого доходу, як якби він займався бізнесом у Сполучених Штатах.
Доходи, отримані нерезидентом від продажу нерухомої власності, що знаходиться в Сполучених Штатах, обкладаються податком за звичайними для США податковими ставками, як якби ці доходи були отримані у зв’язку з участю в американському бізнесі.
У Сполучених Штатах не обкладаються податком відсотки, сплачені по внесках у національних або іноземних філіях американських банків, якщо тільки ці відсотки не пов’язані з бізнесом у США.
8. Оподатковування корпорацій
Система оподатковування корпорацій у США являє собою більш „класичну”, ніж „інтегровану” систему. Корпоративні доходи обкладаються податком двічі; перший раз, коли зароблений дохід, і другий раз, коли дохід розподілений.
У цьому загальному для більшості американських корпорацій правилі подвійного оподатковування корпоративного доходу є виключення для групи „родинних” корпорацій, які щорічно заповнюють єдину податкову декларацію, а також для деяких інших особливих корпорацій.
У Сполучених Штатах діє прогресивна структура податкових ставок. Найвища ставка, яка застосовується при оподатковуванні доходів корпорацій у США, становить 34 відсотки. За цією ставкою обкладається податком корпоративний дохід, що перевищує 75000 доларів США.
Існують особливі правила для корпорацій, які служать своєрідним транспортним засобом для інвестицій. Мова йде про такі типи корпорацій, як компанії, що регулюють інвестиції, трести, що інвестують у нерухомість, компанії, що інвестують операції по здачі в заставу нерухомої власності. Звичайно ці корпорації не сплачують податок, але це роблять їхні акціонери, що є інвесторами.
Якщо корпорація нараховує не більше 35 акціонерів, то за їхнім бажанням вона може одержати статус "Корпорація S", що звільняє її від сплати звичайного корпоративного податку. Акціонери корпорації, що мають статус "Корпорація S", сплачують податок зі своєї частки доходу корпорації один раз на рік.
Корпорації, як і фізичні особи (індивідуали), мають право на такий же іноземний податковий кредит (прямий кредит) з тими ж правилами лімітування.
У той же час, корпорації мають право на іноземний податковий кредит по іноземному прибутковому податку, сплаченому іноземною дочірньою компанією, у якій вони мають принаймні 10 відсотків акцій. Кредит надається на частину іноземного податку, сплаченого із прибутку, розподіленого батьківською корпорацією.
Наприклад: якщо іноземна дочірня компанія заробила 100 доларів доходу й сплатила 40 доларів у вигляді іноземного прибуткового податку на цей дохід в 2005 році й у тому ж році розподілила 3 долари своєї батьківської компанії як дивіденд, то компанія-батько включить 50 доларів (не 30 доларів, отриманих як дивіденд) у свій дохід і буде вважатися, що нею сплачено 20 доларів іноземного податку, щоб вона могла претендувати на кредит. Мета такого непрямого податкового кредиту полягає в тому, щоб забезпечити паритет для іноземних корпорацій та іноземних філій.
Група родинних американських корпорацій може, за своїм бажанням, вибрати варіант консолідованого оподатковування, що припускає подання загальної для всієї групи податкової декларації. Консолідоване оподатковування можливо за умови наявності загального для всіх членів родинних корпорацій "батька", що повинен мати 80 відсотків акцій у кожній з корпорацій, що входять у групу. Консолідоване оподатковування родинних корпорацій дає їм чимало переваг і вигід, включаючи такі, як використання втрат і видатків однієї компанії для зменшення оподатковуваного доходу іншої, перерозподіл прибутку, отриманого на деяких операціях між членами групи, звільнення від податків на дивіденди, виплачувані усередині групи. Як правило, членом групи родинних американських корпорацій, що мають право на консолідоване оподатковування, не може бути іноземна компанія.
Доходи американських корпорацій підлягають обкладанню альтернативним мінімальним податком (АМП). При цьому до корпорацій звичайно застосовуються ті ж правила й той же порядок оподатковування АМП, що й до фізичних осіб (індивідуалів). Тільки ставка АМП для корпорацій нижча, вона становить 20 відсотків.
Іноземні корпорації, що беруть участь у бізнесі в Сполучених Штатах, звичайно сплачують податок зі своїх доходів за тими ж податковими ставками, що й американські корпорації. Звичайно їм надається право проводити ті ж відрахування видатків і втрат з оподатковуваного доходу, що й американським корпораціям.
Що стосується доходів, одержуваних іноземними корпораціями із джерел інвестування на території США (дивіденди, відсотки, рента, мито та ін.), то їхнє оподатковування проводиться шляхом щорічного разового стягнення податку за ставкою 30 відсотків з річної суми доходу. Іноземна корпорація, що одержує доходи від здавання внайм нерухомої власності, може, за своїм бажанням, сплачувати податок із чистого доходу, як якби вона займалася бізнесом у Сполучених Штатах.
Доходи, отримані іноземною корпорацією від продажу нерухомої власності, що знаходиться в Сполучених Штатах, обкладаються податком за звичайними для США податковими ставками, як якби ці доходи були отримані іноземною корпорацією у зв’язку з її участю в американському бізнесі.
Починаючи з 1987 року, Сполучені Штати ввели корпоративний податок на додаток до звичайного прибуткового податку стосовно до доходів філії іноземної корпорації, яка знаходиться в США.
Мета такого корпоративного податку полягає в тому, щоб забезпечити таке ж ефективне оподатковування філій іноземних корпорацій і іноземних дочірніх компаній, що діють у США, як і американських корпорацій. При цьому новий корпоративний податок рівноцінний тридцятивідсотковому податку. Цей корпоративний податок стягується за ставкою 30 відсотків із частини прибутку філії, що являє собою так званий „еквівалент дивіденду”.
Сполучені Штати вимагають від американських корпорацій, що знаходяться під іноземним контролем, і від філій іноземних корпорацій, що діють у США, щорічного подання інформації, що розкриває всі укладені ними угоди. Вищезгадані корпорації зобов’язані також вести спеціальні книги обліку в США й надавати податковим органам гарантії, що ці книги будуть надані на першу вимогу у випадку здійснення аудиторської інспекційної перевірки.
9. Податкова процедура та вирішення конфліктних ситуацій
Законодавство Сполучених Штатів вимагає, щоб введенню будь-яких виправлень і доповнень у податкове законодавство передував період їхнього суспільного обговорення, при цьому коментувати пропоновані виправлення й доповнення можуть як американські, так і іноземні платники податків. Оскільки податкове законодавство США так чи інакше зачіпає платників податків в інших країнах, що є економічними й торговельними партнерами Сполучених Штатів, то відповідальні представники податкової служби США, як правило, спеціально виїжджають у ці закордонні країни, щоб одержати коментарі зацікавлених осіб напередодні прийняття важливих рішень в області податкової політики. Важливо також відзначити, що процес обговорення податкових нововведень, як правило, вільний від політичних впливів.
