Податкова система України

    Вступ

    Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної  системи.

    Формування  доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення  ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

    Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять  добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.

    Податок встановлюється виключно державою і  базується на актах вищої юридичної  сили.

    Держава  мусить мати бюджет із стабільними  джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

    У моїй контрольній роботі буде висвітлено, яка існує податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі. 

    1. Податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі.

    Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

    Елементами системи оподаткування є:

    1. Суб`єкт, або платник податку – це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

    2. Об`єкт оподаткування – предмет, який оподатковується ти або іншим податком (майно, доход, товари).

    3. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

    4. Джерело сплати оподаткування – доход платника з якого він сплачує податок.

    5. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

    - універсальний

    - диференційований

    За  побудовою ставки бувають:

    - тверді .Вони бувають:

    а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

    б) відносні – визначені відносно до певної величини.

    - процентні .Вони поділяються на три види:

    а) пропорційні  ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

    б) прогресивні  ставки розмір яких зростає разом в міру  збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

    в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

    6. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному  розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

      Принципи побудови податкової системи визначені у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування”. До цього закону включено як податки, так і ніші обов`язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

    Визначальною  базою побудови податкової  системи є обсяг бюджетних видатків Податки в державі – не самоціль. З позиції організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків.¹ Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Ідеться про інфляцію, яка по суті справи також є прихованою формою оподаткування. Особливість інфляції полягає в тому. Що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні.

    Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності – державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, а й створювані на них доходи належать державі. Вона вирішує, яку частку цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити трудовим колективам. Це незаперечне право власника, яким довгий час і користувалася держава. По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних фізичних і юридичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватися при встановленні об`єкта оподаткування.

    До вихідних принципи побудови податкової системи належать: формування доходів бюджету переважно в процесі перерозподілу  
створеного в суспільстві валового національного продукту; встановлення рівноцінних прав і зобов`язань перед бюджетом для всіх платників; свідоме і цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання соціально-економічних пропорцій у суспільстві.

    Таким чином, головною ознакою нині діючої податкової системи України є  те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств переважають над надходженнями від населення.  На мою думку, незалежно від схем оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів до доходної частини бюджету і те, що податкова система України базується на двох головних податках – ПДВ та на доход (прибуток) підприємств.

    З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд повинен  сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціоналізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази.

    Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.  Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що  економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі

характеристики  податкової системи:

    - загальний рівень оподаткування  (для його оцінки звичайно використовується  показник частки доходів сектора  державного управління у ВВП  країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів  у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

    - нейтральність оподаткування з  точки зору впливу на розподіл  обмежених народногосподарських  ресурсів як у часі, так і  між різними секторами економіки.

    Головною  метою формування податкової системи  повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, особливо пріоритетних напрямів виробництва.

    Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка  дала б змогу оптимально пов’язати  інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

    Введення  нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить зрештою до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

– по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;                                                                                                             – по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада

України змушена знову й знову змінювати  їх;

– по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерийськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн.

       Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

    Реформування  податкової політики повинно йти  через структурну перебудову економіки  і фінансів. Тільки на основі цього  можна досягти стабілізації і  збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

    Реформування  податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує  кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове  законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

    Передбачається  впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва  норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника  до збільшення виробництва продукції.

    Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

    Перебудова  податкової системи провадиться  із врахування потреб, які 

забезпечили б формування місцевих бюджетів. Причому нормативи і

порядок зарахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів бюджетної системи  регулюються законодавством України.

    Взагалі, реформування податкової системи в  Україні має виправити основні  викривлення існуючої системи:

    1.Має  бути здійснено скасування невиправданих  пільг в сфері оподаткування.

    2. Податкове законодавство та існуючі  методики обчислення та нарахування  податків мають бути значно  спрощені.

    Основними недоліками сучасної податкової системи  України є: великий податковий тягар, численні “лазівки” і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

    Слід  відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися  не лише на загальнодержавному рівні але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

    – реформування системи господарювання;

    – впровадження усіх форм власності та роздержавлення виробництва;

    – наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

    – забезпечення економічного зростання в регіонах;

    – раціональне використання інтегрального потенціалу території;

    – формування вільних економічних зон, технопарків тощо.

    Регіональна податкова політика має спрямовуватися на вдосконалення та розв`язання цих складних завдань. Таким чином, податкова реформа поряд із зменшенням податкового тиску через зміну податкового законодавства повинна врегулювати відношення суб`єктів господарювання різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості. Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яке відображається у податковому кодексі. 

     2. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ

     Бюджетна  безпека — це спроможність бюджетної  системи забезпечити платоспроможність  держави під час збалансування  доходів і видатків та ефективне  використання бюджетних коштів у  процесі виконання функцій державного регулювання економічного розвитку, реалізації соціальної політики, а також утримання органів державного управління, забезпечення національної безпеки й оборони.

     Бюджетну  безпеку визначають за такими характеристиками, як:

— ступінь  збалансованості;

— цілісність бюджетної системи;

— ретельність  складання, процедури розгляду та затвердження бюджету;

— обсяги бюджетного фінансування;

— наявність  або відсутність бюджетних резервів;

— характер касового виконання бюджету;

— чисельність  податкових пільг;

— дотримання бюджетної дисципліни.

     Проблеми  бюджетної системи полягають  не тільки у надзвичайно малих розмірах бюджету, але й у неякісному бюджетному плануванні. Прогнозні показники мають невизначеність, залежать від впливу непідконтрольних уряду чинників, що перетворює бюджет як фінансовий план на умовність і призводить до негативних наслідків. Бюджетна безпека визначається рівнем перерозподілу через бюджет валового внутрішнього

продукту. Найважливішим індикатором фінансової безпеки держави є рівень бюджетного дефіциту.

     Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його доходами. Рівень дефіциту бюджету визначається як відношення обсягу дефіциту до обсягу валового внутрішнього продукту. Є різні оцінки його граничного розміру. Згідно з даними міжнародної статистики "нормальна" величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3—4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4—5 % ВВП.

     Одна  із загроз — перевищення реального  бюджетного дефіциту над запланованим, що піддає сумніву ефективність роботи уряду та може спричинити труднощі у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.

     Формування  і стан державного бюджету залежить від проведення ефективної податкової політики.

     Гостра  проблема полягає в надмірному оподаткуванні, що зумовлює масове ухилення від сплати податків. Високий рівень прибуткового податку з громадян (15%) змушує їх приховувати свої доходи від оподаткування. Податок на прибуток підприємств (23% від 01.03.2011) стримує розвиток виробництва зменшує попит населення. У свою чергу, недостатнє надходження податків до бюджету може сприяти збільшенню його дефіциту і, як наслідок, загрожувати фінансовій безпеці держави.

     Недостатній рівень збирання податків в Україні  зумовлений ще й проблемою "тінізації" економіки. На сьогодні ще триває процес прийняття Податкового кодексу України, в якому доопрацьовуються підстави щодо здійснення ефективної податкової політики.

     Податковий  кодекс України має передбачати  удосконалення методики стягнення  податків, досягнення оптимального співвідношення прямих і непрямих податків, обґрунтування системи диференційованих ставок податків

та упорядкування  податкових пільг.

     Висновок

    В  Україні через економічну кризу, характерними рисами якої є істотний спад виробництва ВВП і національного  доходу при загальному падінні фізичного  обсягу товарної продукції та послуг, податкова система не набула стабільності і має багато протиріч.

    Досі  не визначено чіткі концепції  побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем  оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об`єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів диференціації їх, напрямків та умов надання податкових пільг.

    Я вважаю, що визначну роль у податковій системі України мають відігравати  податки на майно, на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а значить, створюють гарантію поповнення бюджету і будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних та оборотних фондів.

    Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

    Новий Податковий кодекс України  спрямований  на:

- подальше  зниження податкового тягаря  та розширення податкової бази;

- розвиток  інвестиційної й соціальної політики;

- удосконалення  митних тарифів як механізму  подальшого розвитку зовнішньоекономічної  діяльності;

- захист  навколишнього природного середовища;

- прискорення  темпів економічного на власній  відтворювальній базі та переважним  чином на ринковій основі.

    Я вважаю, що тільки у такій формі  Податковий кодекс наблизить податкове  законодавство України до чинних систем оподаткування розвинутих країн.

     Щодо  бюджетної безпеки, то вона визначається рівнем перерозподілу через бюджет валового внутрішнього продукту.

     Найважливішим індикатором фінансової безпеки  держави є рівень бюджетного дефіциту. 

     3. Тестові завдання:

     1.) Місцеві фінанси – це:

          А) Витрати , що здійснюють місцеві органи влади в обовязковому порядку за переліком, визначеним законодавством

     2.)Яким чином підприємства відшкодовують вартість, яку витрачаютьзасоби праці внаслідок зношування:

          Б) Через амортизацію шляхом створення амортизаційного фонду

     3.) Фінансові інструменти на фінансовому ринку:

         Б) Інвестори 

     4.) Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів – це:

          В) Міжнародна фінансова політика  
 
 
 

Список використаної літератури