Податковий контроль

ЗМІСТ

1.Податковий контроль………………………………………………………….3

2.Практичне завдання…………………………………………………………..12

Література………………………………………………………………………..14

Варіант 2.

1. Податковий контроль.

Нині одним із пріоритетних напрямів наукових розвідок у науці фінансового  права є розв’язання проблем  адміністрування податків. Податкові  платежі як джерело наповнення дохідної частини бюджетної системи регулюють  формування централізованих грошових фондів і тим самим впливають  на соціально-економічні процеси в  державі. Отже, функціонування податкової сфери неможливо без єдиного  механізму податкового контролю, важливою умовою дієвості якого є  його достатньо повна та чітка  правова регламентація [1, с. 25]. 

Питання щодо податкового контролю та загальних проблем, які виникають  у процесі його здійснення, відображені  у працях таких вітчизняних фахівців у галузі фінансового права, як: Л. Воронова, М. Кучерявенко, П. Мельник, В. Онищенко, О. Орлюк, Л. Савченко та ін., але  від цього тема податкового контролю не втратила своєї актуальності. Її важливість полягає в тому, що вдосконалення  та ефективна організація податкового  контролю за своєчасністю сплати та правильністю нарахування податкових платежів здатна забезпечити розв’язання основної проблеми держави – наповнення дохідної частини державного бюджету України, що особливо актуально під час  фінансової кризи та зростання бюджетного дефіциту. 
З часів прийняття незалежності Україною зроблено багато кроків до налагодження системи оподаткування, однак цей процес є надто затяжним, адже навіть після прийняття Податкового кодексу України національна податкова система має багато недоліків та потребує оптимізації.

У чинному законодавстві податковий контроль визначається як система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів, а також  дотримання законодавства з питань проведення розрахункових і касових  операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи [2].

Важливою умовою ефективності діяльності податкових служб є саме якість податкового  контролю, який містить порядок виконання  податковими інспекторами, як суб’єктами контролю, роботи із забезпечення його цілей, здійснення окремих процедур, достатність та необхідність проведення податкового контролю, його повноту  та рівень здійснюваних дій контролюючими  органами. Тому досить актуальним залишається  питання підвищення ефективності проведення податкових перевірок для зменшення  кількості виявлених помилок  та прийняття оперативного вмотивованого  рішення за результатом проведення податкового контролю. 
Незважаючи на те, що чинний Податковий кодекс України передбачив певні вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб’єктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних); терміни тривалості податкових перевірок, закріплені права та обов’язки службових осіб податкових органів, але є певні питання, які потребують систематизації та налагодження для підтримання балансу інтересів платників податків та органів, що здійснюють податковий контроль, що сприятиме ефективності, єдності та самостійності податкової системи.

Передусім має бути налагоджена  тісна співпраця та взаємодопомога всіх структурних підрозділів Державної  податкової служби України, координація  їх зусиль на виявлення та попередження порушення вимог податкового  законодавства, вироблення єдиної та прозорої податкової політики держави [3, с. 62] Також, на нашу думку, поступового систематичного вдосконалення потребує інформаційне забезпечення, розширення якого для  кожної ланки податкової служби надасть  можливість автоматизувати процес оподаткування, погоджувати дані з різних джерел з метою виявлення фактів ухилень від сплати податків. Крім того, не може обійтися без певного вдосконалення законодавча база, яка орієнтована на розвиток регулятивної функції, спрощення, стабільність і передбачуваність податкового законодавства; підвищення ефективності перевірок, що дасть можливість за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок підвищити ймовірність ухилень від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок і осіб, які проводять перевірки.

Ураховуючи викладене, нині існує  ряд питань, які дотепер залишилися неврегульованими та потребують вирішення  таким чином, щоб забезпечити  не тільки повне і своєчасне надходження  коштів до державних цільових фондів і бюджетів України, а й дотримання прав усіх суб’єктів податкових відносин та можливість ефективного використання ними правових засобів захисту своїх  прав.

Загальновідомо, що вітчизняна система оподаткування сьогодні є недосконалою, її характерними рисами на цьому етапі розвитку є наявність  безлічі проблем, які постають на шляху її еволюційного та динамічного  розвитку. Об’єктивна необхідність забезпечення надходження відповідних податкових платежів, дотримання податкової дисципліни як умови належного виконання  суб’єктами господарювання зобов’язань  перед державою зумовили піднесення на якісно вищий рівень проведення податко¬вого контролю.

Проблематиці та напрямам удосконалення податкового контролю присвячені роботи багатьох вчених. Зокрема, питання теорії досліджували Ю. О. Волкова [2], К. В. Хмільовська [6]. Необхідність методологічного  врегулювання питань контрольно-перевірочної діяльності підкреслювалась у роботах  Б. А. Карпінського [7], Н. С. Залуцької [7]. Проблеми законодавчого удосконалення  норм подат¬кового контролю висвітлювались у роботах Б. П. Яреми [8], В. П. Маринця [8], а питання у необхідності покращання нормотворення податкового законодавства  знайшли своє відображення у дослідженнях Т. В. Корнієнко [9] та В. А. Онищенка [3]. На проблемність визначення ефективності податкового контролю звертали увагу  Н.М Скворцов [10], М. П. Чорний [11].

Однією з важливих і  водночас складних проблем у процесі  подальшого реформування українcької економіки залишається питання удосконалення податкового контролю. Адже ефективна організація податкового контролю за своєчасністю сплати та правильністю нарахування податкових платежів зда¬тна забезпечити розв’язання проблеми - наповнення дохідної частини державного бюджету, що особливо актуально в період розгортання в Україні фінансової кризи та зростання бюджетного дефіциту.

Наявність прогалин у податковому  контролі не дає змоги стабілізувати  потреби держави у грошових і  матеріальних ресурсах, тому з’явилась  необхідність дослідження недоліків  в контрольно-перевірочній роботі податкових органів з метою визначення подальших  напрямів щодо його удосконалення. Для  досягнення зазначеної мети необхідно  розв’язати наступні завдання: визначити  необхідність податкової реформи, дослідити  зміни податкового законодавства  після прийняття Податкового  кодексу (стосовно податкових перевірок, взаємовідносин платників податків і податкових органів).

Необхідність та стабілізація фінансової системи, забезпечення стійкого надходження податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів, дотримання податкової дисципліни як умови якісного виконання  фізичними і юридичними особами  зобов’язань перед державою обумовили  створення особливого напрямку державного фінансового контролю - податкового  контролю.

Відповідно до цього в  Україні з самого початку побудови нової податкової системи був  узятий фіскальний орієнтир. Як результат  невиваженої податкової політики, неправильного  розподілу доходів підприємств  відбулося гальмування реноваційних та інвестиційних процесів.

Вітчизняна економічна література [2, с. 185] зміст податкового контролю зводить виключно до проведення податко¬вих  перевірок дотримання платниками законодавства  про оподаткування та підприємницьку діяльність. У зарубіжній практиці [2, с. 25] прийнято трактувати податковий контроль дещо ширше - не лише як проведення податкових ревізій і перевірок, а й як систему спостереження  за платниками податків. Метою такого спостереження є оцінка дотримання встановлених правил реєстрації та взяття на облік, легітимності господарської та фінансової діяльності, повноти обліку здійснених операцій, правильності обчислення об’єкта оподаткування, визначення податкових зобов’язань і декларування платежів, вивчення податкової поведінки тощо.

Податковий контроль можна  розглядати з двох сторін: як функцію  державного управління економікою і  як особливу діяльність щодо виконання  податкового законодавства України. Обидві сторони податкового контролю знаходяться в нерозривній єдності, безупинному розвитку та удосконаленні. Якість податкового контролю, що включає  рівень, повноту, достатність, порядок  виконання податковими інспекторами як суб’єктами контролю роботи із забезпечення його цілей, реалізації окремих процедур, є досить важливою умовою ефективності діяльності податкових служб. Для цього  першочергового вирішення потребують питання оптимізації процедур податкового  контролю, підвищення якості проведення податкових перевірок та забезпечення контролю за роботою податкових інспекторів.

Одним із найефективніших  методів контролю з боку державних  органів є податковий аудит (податкова  перевірка), який здійснюється структурними підрозділами податкового аудиту. Як відзначив В. Онищенко, податковий аудит - це процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю та повнотою сплати податків, зборі та інших  обов’язкових платежів, законністю здійснення операцій, пов’язаних із одержанням доходів  і здійсненням розрахунків [3, с. 109]. Таким чином, мета проведення податкового  аудиту - попередити порушення, а не застосувати фінансові санкції.

Для досягнення максимальної результативності своєї роботи підрозділи аудиту часто взаємодіють зі співробітниками  податкової міліції. У підсумку така тісна співпраця є плідною - нерідко  виявляються резонансні порушення  законодавства. Як відомо, податкові  перевірки це один із інструментів податкового контролю. Тому однією з умов функціонування податкової системи  є ефективний податковий контроль, здійснюваний, у тому числі, і шляхом проведення податкових перевірок. Разом  з тим, глава 8 Податкового Кодексу [5] вдосконалює механізм організації та проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності та налагодження цивілізованих відносин між податковими органами і платниками податків.

Податковий кодекс визначає порядок організації та проведення податкового контролю органами державної  податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати  перевірку фінансово- господарської  діяльності суб'єктів госпоарювання. Зокрема, встановлюється перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати  перевірки суб'єктів господарської  діяльності. Визначені форми проведення податкового контролю, загальні правила  проведення податкових перевірок (камеральних  і виїзних), встановлені терміни  тривалості податкових перевірок, закріплені права та обов'язки службових осіб податкових органів.

Його прийняття забезпечує підвищення рівня захищеності суб'єктів  госпо-дарської діяльності. Адже знання платником податків прав і обов'язків  як своїх, так і контролюючої сторони  дозволить активно брати участь у проведенні перевірки, в ході визначення її результатів, винесення рішення  за проведеною податковою перевіркою та притягнення або непритягнення  до відповідальності при виявленні  будь - яких порушень законодавства.

Актуальною проблемою  сьогодні є підвищення ефективності проведення податкових перевірок, зниження кількості помилок при їх проведенні та прийняття вмотивованих рішень за їх результатами.

Відтак сьогодні терміни  перевірки подовжилися. Це пов’язано  зі збільшенням обсягу операцій, що перевіряються, і, відповідно, контрагентів. Згідно зі ст. 82. Податкового кодексу [5] Тривалість документальної планової перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників  податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників  податків - 20 робочих днів; тривалість позапланової документальної перевірки  не повинна перевищувати 15 робочих  днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників  податків - 10 робочих днів; тривалість фактичної перевірки не повинна  перевищувати 10 діб.

Дієвість податкового  контролю залежить від ефективного  планування пода-ткових перевірок суб’єктів  фінансово - господарської діяльності. У сфері податкового контролю об’єктом впливу є відносини, які  виникають між державою в особі  податкових органів та платником  податків.

Остаточно розв’язати усі  проблемні місця, що виникають у  контрольно- перевірочній роботі між  платниками та контролюючими органами, має Податко-вий кодекс України.

Дійсно, в ст. 20 Податкового  Кодексу [5] прописані права податкових органів, а в ст. 21 - їх обов’язки, разом з тим, в ст. 16 прописані  обов’язки платників податків, а  в ст. 17 - їх права. Цей момент є  дуже важливим, оскільки, при визначені  взаємовідносин між платниками податків і податковими органами, чітко  прописані права і обов’язки  обох сторін. Норми Податкового кодексу  фактично являють собою систематизоване  законодавство щодо податкового  контролю, а тому спроможні розв'язати  сьогоденні проблеми взаємовідносин податківців  та платників податків.

В ст. 75 Податкового кодексу [5] прописані види податкових перевірок  ка-меральні, документальні (планові  або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, визначена суть цих перевірок, що безумовно говорить про переваги Податкового кодексу  який розв’язує проблеми з визначенням  предмету перевірки.

Удосконаленні процедури  податкового контролю сприятимуть  зменшенню державного втручання  у підприємницьку діяльність та звуженню «тіньового» сектору економіки, виконання податковими органами своїх контрольних функцій у  відповідності до вимог Конституції  України, налагодженню партнерських взаємовідносин між податковими органами та платниками податків. Всі ці чинники позитивно  вплинуть на динаміку економічного зростання  в Україні та підвищать соціальну  та політичну стабільність в державі.

Податковий контроль України  також доцільно вводити поетапно, залежно від опрацювання окремих  його частин. Спочатку слід затвердити загальні поло-ження, а потім - решту  норм. Необхідно зауважити, що реформування податкової системи України, яке  давно перейшло в площину розроблення  та прийняття Податкового кодексу, дуже запізнилося. Незважаючи на проголошені  податкові канікули для підприємців та зниження податкового тиску, відображеного в проекті Податкового кодексу, який за три роки пройшов два читання у Верховній Раді, в житті все від¬бувається навпаки. Щодо впливу методів з арсеналу державного регулювання, то грошово-кредитна та бюджетно-податкова політики поки що не стали засобами подолання економічної кризи в Україні.

Поєднання важкого податкового  навантаження на законослухняних платників  податків з тотальним ухиленням  від сплати податків і неправомірними преференціями зумовлює необхідність реформування податкової системи України, яка сьогодні ще далека від досконалості. Пер¬шопричина цього вбачається в тому, що наша держава, отримавши  незалежність, була вимушена практично  з нуля будувати власну систему оподаткування. Така система мала одночасно як відповідати  вимогам ринкової системи економічного регулювання, так і виходити зі специфічних  рис трансформаційних процесів, що відбувалися в українській економіці.

Податковий кодекс вирішує  дуже важливі і проблемні питання  податкового законодавства: в ньому  прописана вся податкова термінологія, а разом з тим вирішена проблема єдиного використання того чи іншого значення терміну в різник законах (наприклад, терміни «податковий  кредит», «податкове зобов’язання»  в Законі України «Про податок  на додану вартість» та в Законі України «Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» вживаються в  різних значеннях). Крім того, саме Податковий кодекс повинен ліквідувати неузгодженість та протиріччя між нормами окремих  законодавчих актів з питань оподаткування.

Однак, слід відмітити, що вдосконалення  податкового законодавства є  важ-ливою, але недостатньою умовою встановлення ефективного податкового  контролю в державі. Це залежить від  того, чи відповідають форми та елементи оподаткування досягнутому рівню  розвитку податкової служби технічним  та організаційним можливостям сучасного  адміністрування податків, тому назріла  необхідність удосконалювати саму державну податкову службу. Разом з тим  з’явилася можливість покращення результативності податкового контролю - основної фіскальної функції органів державної податкової служби.

Дуже важливим є розуміння  необхідності податкової реформи, яка  має ви-рішити зазначену суперечність, забезпечити раціональний баланс між  фіскальною та регуляторною функціями  податків в Укра¬їні, підпорядкованість  податкової політики стратегічним завданням  довгострокового економічного зростання  та якісної структурної перебудови національної економіки.

Для цього необхідно: перейти  від суто фіскального принципу побудови по-даткової системи до принципу податкового  партнерства; забезпечити несуперечливість дії податкового і мотиваційного  механізму в реальному секторі  економіки; диференціювати податки  для стимулювання інноваційних процесів; переорієнтувати українську систему  оподаткування виробництва на оподаткування  споживання та майна громадян.

Реформування податкового  контролю повинно в першу чергу  спрямовуватися на досягнення позитивних зрушень на користь платників  податків, а саме:

- зменшення податкового тиску за рахунок розширення бази оподаткування, зниження ставок, виведення з «тіньового» обігу оподатковуваних капіталів;

- зменшення кількості перевірок та підвищення їх якості шляхом більш ефективного відбору підприємств для перевірок (посилений контроль має здійснюватися за недисциплінованими підприємствами та підприємствами з більшим ризиком ухилення від сплати податків);

- зменшення контролю за діяльністю малого та середнього бізнесу;

- зменшення контролю за дисциплінованими платниками податків;

- покращання якості обслуговування клієнтів;

- запровадження відповідальності адекватної виявленим порушенням;

-запровадження податкових  компромісів з використанням  механізмів роз-строчення чи відстрочення, договірних податкових кредитів.

Отже, подальше реформування законодавства у сфері оподаткування  має відбутися таким чином, щоб  забезпечити не тільки повне і  своєчасне надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, а й дотримання прав усіх суб’єктів податкових відносин та можливість ефективного використання ними юридичних засобів захисту своїх прав, як це має відбуватися у правовій демократичній країні.

Відтак, аналізуючи вище викладений матеріал, напрямами розвитку подат-кового контролю можна вважати:

- удосконалення законодавства, яке орієнтоване на розвиток регулюючої функції, спрощення, стабільність і передбачуваність податкового законодавства, введення обов’язкової перевірки ефективності запропонованих законів за допомогою імітаційної моделі;

- розширення бази оподаткування, яке дасть змогу зменшити податковий тиск на платників податків та підвищити добровільну сплату податків, що збільшить надходження до бюджету;

- інформаційне забезпечення, розширення якого для кожної ланки податко-вої служби надасть можливість автоматизувати процес оподаткування, ефективніше використовувати наявні людські ресурси, погоджувати дані з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати податків;

- підвищення ефективності перевірок, що дасть можливість за рахунок авто-матизованого відбору платників для документальних перевірок підвищити ймовірність виявлення ухилень від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих;

- залучення до оподаткування «тіньових» коштів через відстеження товарно-грошових потоків, контроль за використанням готівки; прогнозування надходжень, що дозволить пропонувати Верховній Раді України збалансований реальний бюджет і сприятиме стабілізації суспільства, що надасть можливість більш реально оцінювати ефективність діяльності податкової служби;

- скорочення та ліквідація недоїмки для поліпшення роботи платниками податків, заохочення їх до добровільної сплати та скорочень заборгованості перед бюджетом за рахунок реалізації майна боржників.

2. Практичне завдання.

Пенсіонер Остапенко на власній  присадибній ділянки вирощує  листя тютюну, які сушить, ріже та продає на ринку міста. Податкова  інспекція при перевірки продавців  на ринку встановила, що Остапенко  займається підприємницькою діяльністю, але без статусу суб’єкта господарювання та уникає від сплати податків. До того ж, реалізує підакцизний товар без  сплати акцизного збору. Податківці конфіскували товар, склали Акт перевірки  де визначили  фінансові санкції  та адміністративні стягнення за порушення податкового законодавства. Проте Остапенко оскаржує рішення  податківців. Справа передана до суду.

Встановити існує у  даному випадку порушення податкового  законодавства? Надайте правову  оцінку діям податківців. Які права  має Остапенко як суб’єкт податкових правовідносин? Які засоби сплати податків існують для фізичних осіб, суб’єктів  господарювання ? Стягується акцизний збір у даному випадку чи ні?

Відповідь

Згідно правил торгівлі на ринках забороняється продаж:фізичними  особами, які не є суб'єктами підприємницької  діяльності, хліба і хлібобулочних  виробів, алкогольних напоїв та тютюнових  виробів.Саме  тому продаж пенсіонером Остапенком вирощеного тютюну є незаконним.

Відповідно до пункту 173.1 статті 173 розділу IV«Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу  України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі –ПКУ) дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується  за ставкою, визначеною в пункті 167.2 ПКУ, тобто 5%.

Дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта. .

Як виняток з положень пункту 173.1 цієї ПКУ, під час продажу  одного з об'єктів рухомого майна  у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового  року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1%.

Дохід, отриманий платником  податку від продажу протягом звітного податкового року другого  та наступних об'єктів рухомого майна  у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, підлягає оподаткуванню  за ставкою, визначеною у пункті 167.2 ПКУ, тобто 5%.

Згідно з пунктом 173.4 статті 173, нотаріус посвідчує відповідний  договір за наявності оціночної  вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку  до бюджету та подає до органу державної  податкової служби інформацію про такий  договір, включаючи інформацію про  його вартість та суму сплаченого податку.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані  повідомляти органи державної податкової служби за місцем розташування про  транспортні засоби, зареєстровані  або зняті з реєстрації, а також  про їх власників.

Література

1. Ємко Ю. Модернізація податкової служби України / Ю. Ємко // Збірник наукових праць Академії ДПС. - 2005. - №4 (14). - С. 184-187.

2. Волкова Ю. О. Удосконалення податкового контролю як елемент формування податкової політики / Ю. О. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 10(65). - С. 23-27.

3. Податковий контроль (основи організації) В. А. Онищенко - К.: 2006. - С. 420

4. Закон України "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України" від 20 травня 2010 року №2275-VI.

5. Податкового Кодексу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kchp.com.ua/novoe/podatkoviy-kodeks- ukra-ni.html

6. Хмільовська К. В. Організаційні засади податкового контролю / К.В. Хмільовська // Фінанси України. - 2003. -№ 2.- С. 50-54.

7. Карпінський Б. А. Податковий контроль в Україні: концептуальні засади функціонування й удосконалення / Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька // Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки: матеріали VI-ої Міжнар наук.-прак. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ,

2006. - С. 53-60.

8. Ярема Б. П. Податковий менедж¬мент: навч. посіб. / Б. П. Ярема, В. П. Маринець. - Львів: «Манголія плюс», 2006. - 224 с.

9. Корнієнко Т. В. Удосконалення фінансово - кредитного механізму та організаційної структури управління // Науковий вісник УФЕІ ДПА України.- 2007. - № 1. - С. 45-53.

2007. Скворцов Н. Н. Всё о налогах в Украине / Н.Н. Скворцов. - К.:КОНКОРД.- 328 с.

10. Чорний М. П. Фіскальне адміністрування: навч. посіб. - Тернопіль: Танг, 2002. - 172 с.

ЗМІСТ

1.Права та обов’язки  платників податків ……………………………….3

2.Практичне завдання…………………………………………………….14

Література………………………………………………………………….

Варіант 3

1.Права та обов’язки  платників податків 

Відповідальність за порушення  в системі оподаткування. Податковими  правопорушеннями є протиправні  діяння (дія чи бездіяльність) платників  податків, податкових агентів, та/або  їх посадових осіб, а також посадових  осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного  виконання вимог, установлених цим  Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування  та порушень вимог, встановлених іншим  законодавством, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Платники податків, податкові  агенти та/або їх посадові особи  несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи.

За порушення законів  з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, застосовуються такі види юридичної  відповідальності:

1. фінансова;

2. адміністративна;

3. кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства  встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних  підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов’язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються  до бюджетів, до яких згідно із законом  зараховуються відповідні податки  та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від  обов’язку сплатити до бюджету належні  суми податків та зборів, контроль за справлянням  яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них  інших заходів, передбачених цим  Кодексом.