Податковий менеджмент. 3

Варіант 13

1. Суб’єкти податкового менеджменту та їх характеристика

   Суб'єктом  податкового менеджменту є державна податкова служба, призначення і  функції якої визначаються національним законодавством держави.           Організаційні та правові засади здійснення податкової політики і функціонування податкової системи в Україні визначені в Законах "Про систему оподаткування в Україні" та "Про державну податкову адміністрацію в Україні". Ці законодавчі акти визначають систему податків в Україні, а також апарат державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику й організовує справляння податків, зборів і платежів у розпорядження держави.        Апаратом державної виконавчої влади, на який покладені зазначені функції, є державна податкова служба. Державна податкова служба в Україні створена при Кабінеті Міністрів у складі Головної державної податкової адміністрації України і державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим, в областях, районах, містах і районах у містах.  Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснення контролю, забезпечення правильності обчислення і сплати цих платежів.   Для забезпечення роботи щодо обчислення і стягнення податків, зборів і платежів Головна державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

• здійснює безпосередньо й організовує роботу державних податкових інспекцій щодо проведення контролю за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;
• розробляє та видає інструктивні й методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки та інші платежі до бюджету;
• розробляє форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджету, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями роботу;
• роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативних актів про податки й платежі до бюджету і організовує проведення цієї роботи державними податковими інспекціями;
• організовує роботу державних податкових інспекцій;
• здійснює облік, оцінку та реалізацію конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;
• провадить перевірку правильності справляння й збереження коштів, одержаних при сплаті державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконкомами сільських і селищних рад народних депутатів щодо коштів, які беруться від населення для сплати податкових платежів;
• провадять обстеження та перевірки організації роботи державних податкових інспекцій усіх рівнів управління, за результатами яких вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків і порушень;
• організовує професійну підготовку та перепідготовку кадрів;
• здійснює заходи щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації роботи державних податкових інспекцій.

   Державні  податкові інспекції в Автономній Республіці Крим, в областях і містах із районним поділом здійснюють функції  головних державних податкових інспекцій. У разі, якщо зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі функції, що й державні податкові інспекції в районах у містах і містах без районного поділу.           Державні податкові інспекції у районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

• здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;
• забезпечують своєчасний і повний облік платників податків та інших платежів до бюджету, а також правильність обчислення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;
• контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування й обчислення податків та інших платежів до бюджету;
• контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;
• забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими законодавчими актами України, за порушення зобов'язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;
• передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до арбітражів і судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законодавством підстав;
• одержують від підприємств, установ, організацій, фінансових органів й установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надійшли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов'язані з підприємництвом;
• здійснюють роботу щодо обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, і скарбів;
• розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій із питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій.

2. Місце податкового планування в системі податкового  менеджменту

   Основними функціями менеджменту податків є податкове планування і прогнозування, податкове регулювання, податкове  стимулювання і податковий контроль.          Під термінами «податкове планування» або «оптимізація податків» зазвичай розуміють комплекс заходів, направлених на зменшення або відстрочення податкових платежів, відповідно до норм цивільного, трудового і податкового законодавства. Інакше ці заходи визнаються податковими органами як способи ухилення від сплати податків.     Таким чином, податкове планування має свої межі, і найосновніша з них - відповідати положенням закона тієї місцевості і того проміжку часу, коли застосовується податкове планування.     Розглянемо, якими методами можна проводити оптимізацію оподаткування. Вони підрозділяються на методи внутрішнього і зовнішнього планування.          Внутрішнє планування:

• варіанти обліку, відбиті в обліковій політиці;
• використання податкових кредитів;
• використання спецрежимів і пр.

Зовнішне планування:

• заміна податкового суб`єкта;
• зміна виду діяльності;
• заміна податкової юрисдикції.

Розглянемо  кожен метод зовнішнього планування докладніше.   Метод заміни податкового суб`екта грунтується на використанні в цілях податкової оптимізації організації або індивідуального підприємця, відносно яких діє сприятливий режим оподаткування, наприклад, переведених на спрощену систему оподаткування.     Метод зміни виду діяльності припускає перехід на здійснення таких операцій, які обкладаються податками у меншій мірі. Зокрема, його використовують торгові організації, укладаючи з контрагентами не договори постачання, а агентські контракти або договори комісії.    Метод заміни податкової юрісдікції полягає в реєстрації організації на території, оподатковуваній податками в пільговому режимі, а саме в зонах з мінімальним податковим тягарем (офшор). Зверніть увагу: при виборі місця реєстрації слід орієнтуватися не тільки на розмір податкових ставок, але і величину всього податкового бремені, оскільки при невеликих податкових ставках законодавство зазвичай встановлює розширену податкову базу, що зрештою може привести до зворотного ефекту - підвищення податкових платежів.            У відмінність від зовнішнього планування методи внутрішнього планування менш ризиковані. Їх можна використовувати усередині вже існуючій організації, не змінюючи її виду діяльності і місця реєстрації. Мова йде про таких методах, як вибір облікової політики, ефективне використання оборотних коштів за допомогою нарахування амортизації, пільг, включаючи податкові кредити (відстрочення стягування податків), і інших податкових звільнень.            В процесі податкового планування можна використовувати всі методи оптимізації - як внутрішні, так і зовнішні, а також формувати податкову політику не тільки по кожному окремому податку, операції, але і бізнесу в цілому. 

3. Порядок та послідовність  проведення податкового  аналізу.

   Податковий  аналіз являє собою вивчення чинної системи оподаткування, визначення тенденцій її розвитку, розрахунки впливу різних чинників на кінцеві  результати діяльності підприємства або  держави.    На макроекономічному рівні сутність податкового аналізу полягає у визначенні структури бюджету країни та частки в ньому податкових платежів, загальних тенденцій зміни податків, їх динаміки, чинників, які впливають на розміри податкової частини бюджету, та у виявленні негативних рис державної податкової системи.      На мікроекономічному рівні змістом податкового аналізу є визначення динаміки податкових платежів за встановлений період, тенденцій, які складаються, структури та складу податкових платежів і можливості зміни податкових платежів підприємств, фірм тощо.     Системний аналіз проводиться у певній послідовності в кілька етапі

На першому  етапі проводяться дослідження  податкової системи в цілому,

проводяться оцінка та переоцінка її цілей, завдань, зв'язки між окремими

елементами  та їх характер а потім розглядаються  її складові.   На другому етапі визначаються показники, які найбільш повно та якісно оцінюють систему. Причому тут виділяються показники, які безпосередньо характеризують як податкову систему, так і об'єкт оподаткування в цілому.         На третьому етапі проводиться безпосередньо аналіз податкової політики з розрахунком різних економіко-математичних залежностей, які

характеризують  взаємозв'язок між показниками, різні тенденції розвитку за попередній період. Як наслідок напрацьовуються економіко-математичні моделі, які застосовуються в подальшій роботі.     На четвертому, завершальному етапі ведеться робота з моделями. Шляхом заміни окремих параметрів в економіко-математичній моделі (ставок оподаткування, обсягу виробництва тощо) проводиться визначення окремих функцій. При порівнянні фактичних показників з показниками моделі з'являється можливість визначити взаємозв'язки між різними елементами податкової системи (зовнішніми та внутрішніми), і керівництво отримує необхідну інформацію для прийняття управлінського рішення. 
 

4. Дати  коротку характеристику Розділу ХІІІ Плата  за землю Податкового  Кодексу України

Розділ  ХІІІ. Плата за землю

Стаття 1. Розкриває значення основних термінів.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками  податку є:

2.1.1) власники  земельних ділянок, земельних  часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.

Стаття 3. Об'єкти оподаткування податком

3.1. Об'єктами  оподаткування є:

3.1.1) земельні  ділянки, які перебувають у  власності або користуванні;

3.1.2) земельні  частки (паї), які перебувають у  власності.

Стаття 4. База оподаткування податком

4.1. Базою  оподаткування податком є:

4.1.1) нормативна  грошова оцінка земельних ділянок  з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку,  встановленого цим розділом;

4.1.2) площа  земельних ділянок, нормативну  грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 5. Ставки податку за земельні ділянки  сільськогосподарських угідь (незалежно  від місцезнаходження)

5.1. Ставки  податку за один гектар сільськогосподарських  угідь встановлюються у відсотках  від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

5.1.1) для  ріллі, сіножатей та пасовищ  - 0,1;

5.1.2) для  багаторічних насаджень - 0,03.

Стаття 6. Ставки податку за земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

6.1. Ставка  податку за один гектар лісових  земель, за винятком ділянок, зайнятих  виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими  будівлями і спорудами, встановлюється  у розмірі 0,3відсотка від нормативної  грошової оцінки одиниці ріллі  по Автономній Республіці Крим  або по області.

6.2. Ставка  податку за один гектар нелісових  земель, зайнятих чагарниками, комунікаціями,  сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, малопродуктивними  землями тощо, які надані у  встановленому порядку та використовуються  для потреб лісового господарства, встановлюється у розмірі 0,1 відсотка  від нормативної грошової оцінки  одиниці ріллі по Автономній  Республіці Крим або по області.

Стаття 7. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено

7.1. Ставка  податку за земельні ділянки,  нормативну грошову оцінку яких  проведено, встановлюється у розмірі  1 відсотка від їх нормативної  грошової оцінки, за винятком  земельних ділянок, зазначених  у статтях 5, 6 і 9 цього розділу.

Стаття 8. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку

9.1. Податок  за земельні ділянки (в межах  населених пунктів), зайняті житловим  фондом, автостоянками для зберігання  особистих транспортних засобів  громадян, які використовуються  без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими  кооперативами, індивідуальними  гаражами і садовими дачними  будинками фізичних осіб, а також  за земельні ділянки, надані  для потреб сільськогосподарського  виробництва, водного та лісового  господарства, які зайняті виробничими,  культурно-побутовими, господарськими  та іншими будівлями і спорудами  справляється у розмірі десяти  відсотків суми земельного податку,  обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.2. Податок  за земельні ділянки (в межах  населених пунктів) на територіях  та об'єктах природоохоронного,  оздоровчого та рекреаційного  призначення, використання яких  не пов’язано з функціональним  призначенням цих територій та об’єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено

10.1. Ставка  податку за земельні ділянки  (крім сільськогосподарських угідь)  за межами населених пунктів,  нормативну грошову оцінку яких  проведено, встановлюється у розмірі  1 відсотка від нормативної грошової  оцінки цих земельних ділянок.

Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки  несільськогосподарських угідь, розташовані  за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 12. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, розташовані  за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 13. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного  призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 14. Ставки податку за земельні ділянки  на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову  оцінку яких не проведено

Стаття 15. Пільги щодо податку для фізичних осіб

15.1. Від  сплати податку звільняються:

15.1.1) інваліди  першої і другої групи;

15.1.2) фізичні  особи, які виховують трьох  і більше дітей віком до 16 років;

15.1.3) пенсіонери (за віком);

15.1.4) ветерани  війни та особи, на яких поширюється  дія Закону України "Про  статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту";

15.1.5) фізичні  особи, визнані законом особами,  які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи;

Стаття 16. Пільги щодо податку для юридичних  осіб

16.1. Від  сплати податку звільняються:

16.1.1) заповідники,  у тому числі історико-культурні,  національні природні парки, заказники  (крім мисливських), парки державної  та комунальної власності, регіональні  ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки,  пам'ятки природи, заповідні урочища  та парки-пам'ятки садово-паркового  мистецтва;

16.1.2) дослідні  господарства науково-дослідних  установ і навчальних закладів  сільськогосподарського профілю  та професійно-технічних училищ;

16.1.3) органи  державної влади та органи  місцевого самоврядування, органи  прокуратури, заклади, установи  та організації, спеціалізовані  санаторії України для реабілітації  хворих, військові формування, утворені  відповідно до законів України,  Збройні Сили України та Державна  прикордонна служба України, –  які повністю утримуються за  рахунок коштів державного або  місцевих бюджетів;

16.1.4) дитячі  санаторно-курортні та оздоровчі  заклади України, незалежно від  їх підпорядкованості, у тому  числі дитячі санаторно-курортні  та оздоровчі заклади України,  які знаходяться на балансі  підприємств, установ та організацій;

16.1.5) релігійні  та благодійні організації, зареєстровані  відповідно до законодавства  України, що не займаються підприємницькою  діяльністю;

16.1.6) санаторно-курортні  та оздоровчі заклади громадських  організацій інвалідів, реабілітаційні  установи громадських організацій  інвалідів;

16.1.7) громадські  організації інвалідів України,  підприємства та організації  громадських організацій інвалідів,  майно яких є їх повною власністю,  де кількість інвалідів, які  мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього  звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності  працюючих, і за умови, що  фонд оплати праці таких інвалідів  становить протягом попереднього  звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат  на оплату праці, що відносяться  до складу валових витрат виробництва  (обігу).

Стаття 17. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

17.1. Не  сплачується податок за:

17.1.1) сільськогосподарські  угіддя зон радіоактивно забруднених  територій, визначених відповідно  до закону такими, що зазнали  радіоактивного забруднення внаслідок  Чорнобильської катастрофи (зон  відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного  відселення і посиленого радіоекологічного  контролю), і хімічно забруднених  сільськогосподарських угідь, на  які запроваджено обмеження щодо  ведення сільського господарства;

17.1.2) землі  сільськогосподарських угідь, що  перебувають у тимчасовій консервації  або у стадії сільськогосподарського  освоєння;

17.1.3) земельні  ділянки державних сортовипробувальних  станцій і сортодільниць, які  використовуються для випробування  сортів сільськогосподарських культур;

17.1.4) земельні  ділянки, зайняті автомобільними  дорогами загального користування  у межах смуги відведення;

17.1.5) земельні  ділянки сільськогосподарських  підприємств усіх форм власності  та фермерських (селянських) господарств,  зайняті молодими садами, ягідниками  та виноградниками до вступу  їх у пору плодоношення, а також  гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

17.1.6) земельні  ділянки кладовищ, крематоріїв та  колумбаріїв.

Стаття 18. Особливості застосування пільгового оподаткування

18.1. Верховна  Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські  ради можуть встановлювати пільги  щодо земельного податку: часткове  звільнення на певний строк,  зменшення суми земельного податку  лише за рахунок коштів, що  зараховуються до відповідних  місцевих бюджетів.

18.2. Якщо  право на пільгу у платника  виникає протягом року, то він  звільняється від сплати податку  починаючи з місяця, наступного  за місяцем, в якому виникло  це право. У разі втрати права  на пільгу протягом року податок  сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому  втрачено це право.

18.3. Якщо  платники податку, що користуються  пільгами щодо податку, мають  у підпорядкуванні госпрозрахункові  підприємства або здають у  тимчасове користування (оренду) земельні  ділянки, окремі будівлі або  їх частини, податок на земельні  ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими  підприємствами або будівлями  (їх частинами), переданими в тимчасове  користування (оренду), сплачується  на загальних підставах, з урахуванням  прибудинкової території.

Стаття 19. Податковий період

19.1. Базовим  (розрахунковим) податковим періодом  для податку є календарний  рік.

19.2. Податковим (звітним) періодом для податку  є календарний місяць.

19.3. Податковий  рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Стаття 20. Порядок обчислення податку

20.1. Підставою  для нарахування земельного податку  є дані державного земельного  кадастру.

Стаття 21. Строк сплати податку та порядок  його зарахування до бюджетів

21.1. Власники  землі та землекористувачі сплачують  податок з дня виникнення права  власності або права користування  земельною ділянкою.

21.2. Облік  фізичних осіб - платників податку  і нарахування відповідних сум  проводиться щороку станом на 1 травня.

21.5. Податок  фізичними особами сплачується  рівними частками до 15 серпня  і до 15 листопада.

Стаття 22. Орендна плата

22.1. Підставою  для нарахування орендної плати  є договір оренди такої земельної  ділянки

22.2. Платником  орендної плати є орендар земельної  ділянки.

22.3. Об’єктом  оподаткування є земельна ділянка,  надана в оренду.

22.4. Розмір, умови і строки внесення орендної  плати за землю встановлюються  за угодою сторін у договорі  оренди між орендодавцем (власником)  і орендарем (крім строків внесення  орендної плати за земельні  ділянки державної та комунальної  власності).

Стаття 23. Індексація нормативної грошової оцінки земель

23.1. Нормативна  грошова оцінка земель щороку  станом на 1 січня поточного року  уточнюється на коефіцієнт індексації.

23.2. Починаючи  з 2007 року коефіцієнт щорічної  індексації нормативної грошової  оцінки земельних ділянок визначається  за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться  індексація;

Кіп –  добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

Стаття 24. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено. 

Ситуаційні  завдання

1.АНУЛЮВАННЯ  РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКА ПДВ (ст. 184 ПК). Підстави для анулювання такої реєстрації перелічені у пункті 184.1 статті 184 ПК. Зокрема, відповідно до підпункту "а" пункту 184.1 ПК анулювання реєстрації платника ПДВ буде відбуватись за заявою особи, зареєстрованої як платник податку протягом попередніх 12 місяців, якщо загальна вартість її оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців була меншою від граничного обсягу.         Відмітимо, що підпунктом "а" пункту 9.8. Закону про ПДВ (N 168/97 від 03.04.97 р.) передбачалось, що подати заяву про анулювання реєстрації може платник податку, який до місяця, в якому подається така заява, є зареєстрованим платником ПДВ більше 24 календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за граничні.      Тобто раніше для отримання права на анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з тим, що за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій платника були менші за граничні, потрібно було почекати 24 місяці з моменту реєстрації, і тільки після цього такий платник міг у будь-який час подати відповідну заву. Тепер же, виходячи з норм ПК, подати таку заяву можна буде лише протягом 12 календарних місяців з моменту реєстрації, а після їх спливу такого права платник податку буде позбавлений.           Дещо змінено ще одну підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ. Так, здійснити таке анулювання можна буде у випадку, коли платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність не тільки постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, як це передбачено і в Законі про ПДВ, а й про відсутність операцій з придбання товарів з метою формування податкового кредиту. Відтепер також потрібно буде пильно слідкувати за наявністю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не тільки запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання), а й запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі наявності одного з таких записів реєстрація платника ПДВ буде анульована.    Що стосується добровільно зареєстрованих платників ПДВ, то й тут є свої підводні камені. Так, реєстрація таких платників буде анульована у випадку, якщо їх обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання. Начебто нічого страшного, але що робити добровільно зареєстрованим платникам ПДВ, які, не знаючи про таку норму, спокійно працювали і планували це робити й надалі. Прикро, але з 01.01.2011 року усі добровільно зареєстровані платники, які не відповідатимуть зазначеній вимозі, втратять свій статус платника ПДВ.