Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної привабливості підприємства
ПЛАН
ВСТУП 3
- Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної
привабливості підприємства
2. Внутрішні та зовнішні джерела фінансування інвестиційної
діяльності 15
Тестові заквдання 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 23
ВСТУП
Будь-який суб’єкт господарювання у процесі фінансово - господарської діяльності створює не лише економічні блага, товари та послуги, але й створює власний імідж, що безпосередньо впливає на рівень його інвестиційної привабливості. Інвестиційний рейтинг відображає не тільки загальні тенденції розвитку інвестування в масштабах всієї держави, а й можливості підприємства щодо залучення додаткового фінансування.
Залучення інвестицій безпосередньо пов'язане з інвестиційною привабливістю об'єкта інвестування. В свою чергу, оцінка інвестиційної привабливості потенційного об'єкта інвестування є першим кроком під час прийняття інвестиційного рішення. При цьому можливість залучення інвестицій залежить від розуміння та урахування підприємством преференцій партнерів, від можливості побачити об'єкт інвестування з позиції інвестора та оцінити його інвестиційну привабливість. Підприємство зацікавлене в підвищенні рівня інвестиційної привабливості, адже кожен суб'єкт господарювання прагне розвивати своє виробництво, підвищувати свою конкурентоспроможність, освоювати нові ринки.
Актуальність даної теми полягає в тому, що на даному етапі розвитку одним з найпоширеніших та найефективніших джерел розвитку та розширення підприємств є залучення інвестицій. Саме інвестиційні ресурси відіграють найбільшу роль у складі залучених ресурсів підприємства. Тому, дуже важливим для підприємства, як для об'єкта інвестування, є створення умов за яких інвестор вклав би свої кошти саме в це підприємство. Основою для рішення інвестора про вкладення коштів буде рівень інвестиційної привабливості підприємства. Тому, аналітичні працівники повинні вміти правильно та професійно оцінювати інвестиційну привабливість підприємства, а також, у разі необхідності, підвищувати її рівень, нівелювати «еталонні розриви», що, звичайно, буде матиме позитивний ефект при прийнятті управлінських рішень щодо інвестування.
1. Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної привабливості підприємства
Для оцінки інвестиційної привабливості необхідно звернути увагу на такі аспекти аналізу:
1 – оборотність активів
– ефективність інвестування
визначається на скільки
2 – прибутковість капіталу – дозволяє визначити норму прибутку інвестицій,
3 – фінансова стійкість
фірми – дозволяє визначити
інвестиційний ризик пов’
4 – ліквідність активів
– дозволяє оцінити
Основи методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства
Інвестиційна привабливість підприємства – це рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, який може оцінюватися значеннями відповідних показників.
Метою статті є аналіз існуючої методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства та обґрунтування основних показників даного аналізу.
У сучасній практиці господарювання застосовується багатоаспектний підхід до аналізу й оцінювання інвестиційної привабливості підприємства. Загальний економічний та фінансовий стан досліджуваного підприємства у визначенні його інвестиційної привабливості має відображатися рядом показників.
Загальна характеристика досліджуваного підприємства здійснюється за такими її складовими: характеристика виробничої бази; характеристика технічної бази підприємства; номенклатура продукції, що випускається; виробнича потужність, можливість нарощування обсягів виробництва; місце підприємства в галузі, на ринку; рівень монопольності підприємства; характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітна плата; статутний фонд; власники підприємства; номінал і ринкова ціна акцій, розподіл пакета акцій; структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність; обсяг прибутку та його використання за звітний період.
Основними методами визначення інвестиційної привабливості підприємства є загалом інтегральна оцінка інвестиційної привабливості. Сутність даної методики полягає у проведенні аналізу за такими етапами, як оцінка фінансового стану об'єкта інвестування; визначення вагомості групових та одиничних показників на основі експертних оцінок; визначення частки розмаху варіаційної множини; визначення ранжированого значення за кожним показником; розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості.
Дана методика має свої недоліки, зокрема у тому, що не враховує міжгалузеву специфіку діяльності підприємств. Фінансовий аналіз оцінки інвестиційної привабливості підприємства за даною методикою є досить громістким, оскільки передбачає розрахунок понад сорока показників за напрямами господарської діяльності підприємства.
Також розрізняють такі методи як внутрішня норма рентабельності, метод періоду повернення вкладання інвестицій, балансова норма рентабельності, індекс прибутковості, метод чистої сьогоднішньої вартості. На заході досить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Майже всі методи передбачають розрахунок коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта використання ресурсів, коефіцієнта частки позикових засобів, коефіцієнта прибутковості.
Одним із основних показників при аналізі інвестиційної привабливості є прибуток, який є основним джерелом формування фінансових ресурсів та накопичення капіталу, укріплення фінансових та ринкових позицій суб'єкта господарювання, захисним механізмом від можливості банкрутства. Даний показник відіграє велику роль при проведенні аналізу діяльності підприємства, зокрема аналізу інвестиційної привабливості. Інвестори намагаються працювати на вітчизняному ринку переважно в тих галузях, де сконцентровано найменше ризиків та гарантовані прибутки.
Аналіз руху фінансових ресурсів в основній, інвестиційній та фінансовій діяльності традиційно розглядається з рухом грошових коштів. При цьому поділ грошових коштів на власні та залучені не розділяються. В аналізі руху фінансових ресурсів не включається поділ активів на власні та залучені, отримані від основної, інвестиційної та фінансової діяльності.
При оцінці інвестиційної привабливості враховують генетичний аспект мікроекономічної системи, тобто здійснюється оцінка потенціалу розвитку підприємства, до якого відносять: капітал, права на використання природних ресурсів, права на здійснення видів діяльності, права на товарні знаки, торгові марки, знаки обслуговування, кадровий потенціал підприємства, систему менеджменту підприємства, інформаційну систему, інформацію, та використовувати такі показники як питома вага вищевказаних об'єктів у загальній сумі активів підприємства, динаміка показників потенціалу та її питомої ваги, рентабельність ресурсів.
Рівень інвестиційної привабливості сільськогосподарського підприємства в Україні саме в умовах економічної кризи значною мірою визначається навіть не так самим конкретним підприємством, як рівнем загальної сприятливості інвестиційного клімату в країні та інвестиційною привабливістю сільського господарства.
Основним чинником, що знижує якість інвестиційного клімату в Україні, є політична нестабільність і відповідна невизначеність та недосконалість законодавчого забезпечення інвестування. Важливими чинниками привабливості в кожній державі для інвесторів є політична й економічна стабільність, а також рівень розвитку ринкового середовища і ринкової інфраструктури, стале правове поле, ступінь стимулювання інвесторів створенням певного податкового клімату, розвинута банківська мережа, наявність суб'єктів, котрі повністю відповідальні та ефективність процесу інвестування, а також розвиненість наукового маркетингового забезпечення інвестиційних процесів.
Загалом рівень інвестиційної привабливості сільського господарства інвесторів в умовах кризової ситуації залежить від двох основних чинників: дешевизни робочої сили й можливості експортувати продукцію цієї галузі чи просто вивозити її за кордон з метою реалізації на зовнішніх ринках.
Отже, особливості кризового стану економіки суттєво впливають на розуміння сутності та пріоритетність чинників рівня інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств, остаточний рівень якої формується в умовах загального інвестиційного клімату і визначається рівнем інвестиційної привабливості. Рівень інвестиційної привабливості сільського господарства в Україні є надзвичайно низьким унаслідок неефективності цієї галузі та незадовільного інвестиційного середовища, що загалом і визначає низький рівень інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств. Зі зміною економічних умов на ринку змінюється трактування та застосування різних показників, тому виникає необхідність у більш конкретному трактуванні та методиці визначенні показників аналізу діяльності підприємства. Вважаємо за необхідне при аналізі інвестиційної привабливості підприємств проводити аналіз не лише за методикою інтегральної оцінки, але і корегувати основні показники відповідно до сфери діяльності підприємства.
Показники й методи аналізу інвестиційної привабливості підприємства
Оцінку поточного стану необхідно починати з аналізу майнового положення підприємства, яке характеризується складом і станом активів. Говорячи про аналіз майнового положення, слід мати у виді не тільки предметно-речовинну характеристику, але й грошову оцінку, що дозволяє судити про оптимальність, можливість і доцільності вкладення фінансових результатів в активи підприємства. Майнове й фінансове становище підприємства являє собою дві сторони економічного потенціалу, які тісно взаємозалежні.
Аналіз структури майна проводиться на основі порівняльного аналітичного балансу, який містить у собі й вертикальний, і горизонтальний аналіз. Структура вартості майна дає загальна вистава про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному надходили нові кошти й у які активи ці нові кошти вкладені.
Аналіз ліквідності балансу. Найважливішим показником фінансового становища підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміється здатність підприємства вчасно й у повному обсязі здійснити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами.
Здатність підприємства оперативно визволити з господарського обороту кошти, необхідні для нормальної фінансово-господарчої діяльності й погашення його поточних (короткострокових) зобов'язань, називається ліквідністю. Причому ліквідність можна розглядати як на даний момент, так і на перспективу.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тем вище ліквідність даного виду активів.
Усі активи підприємства групують залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, і розташовані в порядку убування ліквідності, а пасиви - по ступеню терміновості їх погашення й розташовані в порядку зростання строків.
Фінансова стабільність підприємства визначає довгострокову ( на відміну від ліквідності) стабільність підприємства. Вона пов'язана із залежністю від кредиторів і інвесторів, тобто зі співвідношенням "власний капітал - позикові кошти". Наявність значних зобов'язань, не повністю покритих власним ліквідним капіталом, створює передумови банкрутства, якщо великі кредитори зажадають повернення своїх коштів. Але одночасне вкладення позикових коштів дозволяє суттєво підвищити прибутковість власного капіталу. Тому при аналізі фінансової стабільності слід розглядати систему показників, що відображають ризик і прибутковість підприємства в перспективі.
Фінансово стійким є такий господарюючий суб'єкт, який за рахунок власних коштів покриває вкладення в активи (основні фонди, нематеріальні активи, обігові кошти), не допускає невиправданої дебіторської й кредиторської заборгованості й розплачується в строк за своїми обов'язками.
Завданням аналізу фінансової стабільності є оцінка величини й структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на запитання: наскільки незалежне підприємство з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан його активів і пасивів умовам фінансово-господарчої діяльності? Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи досить стійко аналізоване підприємство.
Одним із критеріїв оцінки фінансової стабільності підприємства є надлишок або недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.
При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел формування (власними, кредитними й іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу й пасиву балансу. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей "Запаси" ІІ роздягнула активу балансу.
Крім абсолютних показників фінансову стабільність характеризують і відносні показники, які можна розділити на дві групи. Перша група поєднує показники, що визначають стан обігових коштів, серед них виділяють:
- коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
- коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними обіговими коштами;
- коефіцієнт маневреності власних коштів і ін.
Друга група поєднує показники, що визначають стан основних коштів і ступінь фінансової незалежності:
1) коефіцієнт автономії;
2) коефіцієнт фінансової залежності;
3) коефіцієнт реальних активів у майні підприємства;
4) коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів і ін.
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) показує питома вага власного капіталу у валюті балансу. Чим вище значення цього коефіцієнта, тем фінансово стійкіше підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт фінансової залежності - їх сума рівна 1 або 100%.
Коефіцієнт відповідності позикових і власних коштів (коефіцієнт капіталізації) дає найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства. Він показує, яку частку займають позикові кошти в загальній структурі капіталу.
За коефіцієнтом маневреності власного капіталу можна судити, яка частина власних обігових коштів використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто яка частина вкладена в обігові кошти, а яка частина капіталізована.
Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами характеризує співвідношення власних і позикових коштів і визначає ступінь забезпеченості власним обіговими коштами, необхідними для фінансової стабільності підприємства.
Коефіцієнт реальних активів у майні підприємства (коефіцієнт майна виробничого призначення) показує частку в майні підприємства, займану майном виробничого призначення.
Коефіцієнт фінансової стабільності показує, яку частку коштів ми можемо використовувати в діяльності тривалий час. Коефіцієнт фінансування показує, чи можна підприємству давати кредити й позики, і чи здатне воно їх виплатити на початок періоду. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними обіговими коштами показує, чи може підприємство забезпечити фінансування запасів власними обіговими коштами. Коефіцієнт структури сукупного довгострокового капіталу показує, яка частина ОК і капітальних вкладень профінансована за рахунок довгострокових позикових коштів.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості показує, яку частку в коштах підприємства займає короткострокова заборгованість оплати зобов'язань. Протягом усього періоду поводиться відносно стабільно.
Розраховані фактичні коефіцієнти порівнюють із нормативними величинами, з показниками попереднього періоду, з аналогічним підприємством, і тим самим виявляється реальний фінансовий стан, сильні й слабкі сторони підприємства.
Ділова активність підприємства характеризується динамічністю свого розвитку й досягненням їм поставлених цілей, відбиваних поруч натуральних і вартісних показників, а також ефективним використанням економічного потенціалу підприємства й розширенням ринку збуту своєї продукції.
Діяльність будь-якого підприємства може бути охарактеризована з різних сторін, а також оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства й родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними, критеріями є:
- широта ринків збуту;
- наявність продукції, що поставляється на експорт;
- репутація підприємстві, що виражається, зокрема, у популярності клієнтів, що користуються послугами підприємстві.
Що ж стосується кількісної оцінки аналізу ділової активності підприємства, то тут можуть бути розглянуті:
- ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх росту;
- рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Основним оціночним показником є обсяг реалізації й прибуток. При цьому найбільш ефективним є співвідношення, коли темпи зміни балансовому прибутку вище темпів зміни виторгу від реалізації, а останнє вище темпів зміни основного капіталу, тобто
ТР (ПБ) > ТР (V) > ТР (ОК) > 100%;
Ця залежність означає, що:
а) економічний потенціал підприємства зростає;
б) обсяг реалізації зростає більш високими темпами;
в) прибуток зростає випереджальними темпами.
Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані: вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу.
До узагальнюючих показників ставляться показник ресурсовіддача й коефіцієнт стабільності економічного росту.
Ресурсовіддача (коефіцієнт оборотності основного капіталу) - характеризує обсяг реалізованої продукції на гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Ріст цього показника в динаміку розглядається як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт стабільності економічного росту - показує, якими, у середньому, темпами може розвиватися підприємство надалі (цей показник - для характеристики акціонерних компаній).
Рентабельність - це відносний показник, що визначає рівень прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної і т.д.). Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами. Ці показники використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці й ціноутворенні.
Показники рентабельності як основна характеристика прибутковості діяльності підприємства є найбільш важливими для інвесторів, тому що характеризують ефективність діяльності компанії, а, отже, побічно й прибутковість здійснених інвестицій. Хоча для інвестора, безумовно, пріоритетне значення мають відносні показники рентабельності, сам факт наявності в підприємства прибутки вже немаловажний.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
- показники, що характеризують окупність витрат проведення й інвестиційних проектів;
- показники, що характеризують рентабельність продажів;
- показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Рентабельність продукції (коефіцієнт окупності витрат) обчислюється шляхом відношення прибутки від реалізації до виплати відсотків і податків до суми витрат по реалізованій продукції.
Рентабельність продажів (обороту) розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг до виплати відсотків і податків на суму отриманого виторгу. Характеризує ефективність виробничої й комерційної діяльності: скільки прибутку має підприємство з рубля продажів. Цей показник розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.
Рентабельність сукупного капіталу обчислюється відношенням брутто-прибутку до виплати відсотків і податків до середньорічної вартості всього сукупного капіталу.
Рентабельність (прибутковість) операційного капіталу обчислюється відношенням прибутки від операційної діяльності до виплати відсотків і податків до середньорічної суми операційного капіталу. Він характеризує прибутковість капіталу, задіяного в операційному процесі.
У процесі аналізу рентабельності підприємства слід вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їхньому рівню й провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
2. Внутрішні та зовнішні джерела фінансування інвестиційної діяльності
Фінансування підприємницьких організацій – це сукупність форм і методів, принципів і умов фінансового забезпечення простого й розширеного відтворення.
Під фінансуванням розуміється процес утвору коштів або в більш широкому плані процес утвору капіталу фірми у всіх його формах.
Поняття “фінансування” задоволене тісно пов'язане з поняттям “інвестування”, якщо фінансування – це утвір коштів, то інвестування – це їх використання. Обоє поняття взаємозалежні, однак перше передує другому.
При виборі джерел
фінансування діяльності
• визначити потреба в коротко- і довгостроковому капіталі;
• виявити можливі зміни в складі активів і капіталу з метою визначення й оптимального складу й структури;
• забезпечити постійну платоспроможність і, отже, фінансову стабільність;
• с максимальним прибутком використовувати власні й позикові кошти;
• знизити видатки на фінансування господарської діяльності.
Джерела фінансування підприємства ділять на внутрішні (власний капітал) і зовнішні (позиковий і притягнутий капітал).
Внутрішнє фінансування припускає використання власних коштів і насамперед – чистому прибутку й амортизаційних відрахувань.
У складі власного капіталу враховуються:
• статутний капітал(формується в результаті внеску засновників фірми при її створенні)
• додатковий капітал (формується в результату переоцінки основних фондів організації)
• резервний капітал (формується за рахунок відрахувань від прибутку організації на наступні непередбачені потреби)
Фінансування за рахунок
власних коштів має ряд
• за рахунок поповнення із прибутку підприємства підвищується його фінансова стабільність;
• формування й використання власних коштів відбувається стабільно;
• мінімізуються видатки по зовнішньому фінансуванню ( по обслуговуванню боргу кредиторам);
• спрощується процес прийняття управлінських розв'язків по розвиткові підприємства, тому що джерела покриття додаткових витрат відомі заздалегідь.
Рівень самофінансування підприємства залежить не тільки від його внутрішніх можливостей, але й від зовнішнього середовища (податкової, амортизаційної, бюджетної, митної й грошово-кредитної політики держави).
Зовнішнє фінансування передбачає використання коштів держави, фінансово-кредитних організацій, нефінансових компаній і громадян. Крім того, воно припускає використання грошових ресурсів засновників підприємства. Таке залучення необхідних фінансових ресурсів часто буває найбільш кращим, тому що забезпечує фінансову незалежність підприємства й полегшує надалі умови одержання банківських кредитів.
В умовах ринкової економіки виробничо-господарська діяльність фірми неможлива без використання позикових коштів, до яких ставляться: кредити банків, комерційні кредити, тобто позикові кошти інших організацій; кошту від випуску й продажу акцій і облігацій організації; бюджетні асигнування на поворотній основі й ін.
Залучення позикових коштів дозволяє фірмі прискорювати оборотність обігових коштів, збільшувати обсяги чинених господарських операцій, скорочувати обсяги незавершеного проведення. Однак використання даного джерела приводить до виникнення певних проблем, пов'язаних з необхідністю наступного обслуговування прийнятих на себе боргових зобов'язань.
Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів об'єднання, при якім воно за рахунок власних коштів здатне повністю погасити колишні й нові свої борги. крапка, що розраховується за певними правилами, фінансової рівноваги не дозволяє об'єднанню підприємств общепита, з одного боку, збільшувати позикові кошти, а з іншого сторони - нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти.
Якщо взяти до уваги, що власні й позикові фінансові ресурси проходять стадії утвору, розподілу й виплат, а їх скінченна величина йде на поповнення майна, то проведення аналізу фінансової стабільності на кожній із цих стадій дає можливість виявити умови зміцнення або втрати фінансової рівноваги
Тестові завдання
- Прибуток починає отримуватись одразу ж після завершення інвестування в повному об'ємі при ............................. формі часового перебігу.
А. Паралельній
Б. Комбінованій
В. Інтервальній
Г. Послідовній
Відповідь: Г
Аналіз результатів діяльності підприємців закінчується виявленням резервів збільшення прибутку і рентабельності за рахунок збільшення випуску та реалізації продукції, зниження собівартості продукції, зміни цін на готову продукцію, поліпшення якості продукції, усунення витрат, пов'язаних з браком, зміни прибутку (збитку) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій.
