Політичне в кіномистецтві
План
- Політичне у світовому кіномистецтві.
- Політичне в Радянському кіно.
Вступ
Світ початку XXI в. характеризується безліччю політичних, соціальних, економічних, духовних та інших проблем, які не можуть бути ні зрозумілі, ні тим більше вирішені без допомоги нових форм взаємодії людини і оточуючої її дійсності. Дуже впливовим видом такої взаємодії виявився кінематограф. Відображення суспільно-політичних змін, на яких фіксується увага масової свідомості, які в той же час диктують нові стандарти політичної культури, можна побачити в кіно. Коли почала розвиватись така сфера як кінематограф, вона вмить зробила залежними від себе великі маси людей. Це не могло залишитись непомітним для політичних діячів всього світу, які стали використовувати кіно, як інструмент ефективного впливу на маси, як інструмент нав’язування потрібних та вигідних для влади думок і позицій.
Не оминуло це і радянське кіномистецтво. Адже в СРСР знайшлись талановиті режисери, і не менш талановиті управлінці, які розуміли, що значно простіше буде побудувати в країні задуманий ними курс, впливаючи через кіно на великі маси населення.
- Політичне в світовому кіномистецтві.
Очевидні обставини, завдяки яким кіно перетворювалося на інструмент політики, особливо такої, яка не цурається елементів шоу. При цьому ми маємо приклади і прямого занурення політичних діячів у кінематограф. Так, Л. Троцький у 1914 р., будучи в Америці, знявся в Голлівуді. У тому ж році в якості актора випробував себе Б. Муссоліні, який відразу після зйомок відправився на фронт Першої світової війни. Задоволений був зйомками у фільмі, в якому в 1917 р. зіграв самого себе, Т. Рузвельт, потім неодноразово згадував про цю подію. У міжвоєнний період серед занять колишнього принца Румунії Кароля була участь разом з Є. Лупеску в зйомках американського кінофільму, присвяченого його власним амурних пригод. У 1946 р. в кінематографі спробував свої сили Ф. Кастро. 40-й президент США Р. Рейган в бутність актором знявся в 54 картинах: грав спортсменів, ковбоїв, коханців.
Але особливої слави не здобув, хоча в 1942 р. був номінований на Оскара. Значно пізніше на президентських виборах у Сполучених Штатах балотувався актор Ф. Томпсон, який бере участь в серіалі «Закон і порядок». Найбільш популярним серед акторів, що стали політиками, є губернатор штату Каліфорнія А. Шварценеггер. Американські кіно актори високо оцінюють свої шанси зробити політичну кар'єру. Не відгороджуються від кіно і ісламські політики. Президент Ірану М. Ахмадінежад довгий час відмовляв американському режисерові О. Стоуну, що створив фільми про Дж. Кеннеді, Р. Ніксона і Ф. Кастро і пропонував зняти фільм про його життя, для того щоб змінити в кращу сторону західне уявлення про ісламських країнах. Потім Ахмадінежад заявив, що не заперечує проти зйомок.
Кіно дає можливість максимально
наблизити модель до реальності. Будучи
статичним, сюжет може прочитуватися
по-іншому, розкривати іншій концепт.
Кіно дозволяє побачити явище в динаміці.
У цьому полягає перша
Щоб використовувати кіно в політичних цілях, не обов'язково застосовувати кіно в якості політичної реклами, за допомогою кіно закликати йти на вибори, підтримувати ту чи іншу політичну програму. Влада багатьох країн у важкий час розуміли, що щасливий кінець у кінофільмі, покарання ворогів і вшановування переможців здатні сформувати в суспільстві оптимістичний настрій.
Концепції, що містяться в кінофільмах, дозволяють показати світову політику кінематографічними мірками. Можна навести приклади таких знакових фільмів. «Зоряні війни»: перша частина фільму - це Програма Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ) при Р. Рейгана; друга - проект по розгортанню системи НПРО в Польщі та Чехії при Дж. Буша-мол. Концепція глобального управління в фільмі С. Поллака «Перекладачка». Концепція безпеки - знятий С. Крамером в 1965 році фільм, який отримав назву «Корабель дурнів», у фільмі відтворюється картина часу приходу нацистів до влади в Німеччині. До цієї ж концепції відноситься і фільм Ф. Фелліні «І корабель пливе ...», дії якого розгортаються в самому початку Першої світової війни. Концепція війни дуже добре простежується в таких фільмах: «Летять журавлі» (М. Калатозов), «Балада про солдата» (Г. Чухрай), «Іванове дитинство» (А. Тарковський), «Попіл і алмаз» (А. Вайда), «Хіросіма, моя любов» (А. Рене), «Нічний портьє» (Л. Кавані). [9]
Політика різних країн завжди диктує свої умови кіномистецтву, спрямовуючи його таким чином щоб мати змогу вплинути на маси з допомогою цього могутнього інструмента. А ті держави, які є лідерами на світовому кінематографічному ринку, використовують кіно навіть для досягнення своїх стратегічних цілей на світовій арені. Розглянемо цю ситуацію на прикладі такого гіганта в світовій кіноіндустрії як США.
Проведемо хронологію використання такого засобу як кіно в американській кіноіндустрії. Її можна розділити на п’ять етапів.
Перший етап (1920-і - 1939 р.р.). Характеризується розвитком кінематографа в цілому, появою звукового та кольорового кіно. Пропаганда в кіно на даному етапі в основному була внутрішньою.
Другий етап (1939 - 1945 р.р.). В період 2-ї світової війни американський кінематограф виконував держзамовлення уряду США. Практично всі великі кінокомпанії того часу брали участь у пропагандистській війні проти фашистської Німеччини та лідерів Третього рейху, а також їхніх союзників. Активно велася пропаганда країн антигітлерівської коаліції, в особливості, ролі і внеску США у війні.
Третій етап (1945 - 1985 р.р.). Отримує розвиток яскраво виражена антирадянська і антикомуністична пропагандистська кампанія в американському кіно. У різній мірі це виявлялося у фільмах практично будь-якого жанру.
Четвертий етап (1985 - 2001 р.р.). Період потепління відносин між США і СРСР, пов'язаний з початком перебудови і подальшим розпадом Радянського Союзу, позначився і на продукції Голлівуду. Стали виходити фільми, де росіяни й американці спільно борються зі «злом». Однак, із закінченням «холодної війни», штамповане і стереотипне уявлення про Росії і країнах колишнього Варшавського договору практично не зазнало змін.
П'ятий етап (з 2001 р.). Після
терактів 11 вересня 2001 року в США
була проголошена повномасштабна мобілізація
як внутрішньо-так і
Релігія також має свій
погляд на масове використання телебачення
в сучасному світі. І можна
сказати, що далеко не знаходить цю
сторону світового процесу
Сучасна присутність техніки, пронизанність нею всіх сфер людського життя дають підстави говорити про технократичний характер сучасної цивілізації, причому під технократією слід розуміти не просто владу "блакитних комірців", інженерів і т. д.., а розуміти більш широко, як владу ідеології, головною метою якої є найкраще улаштування людини в матеріальному світі за допомогою досягнень науки і техніки при відкиданні Бога і божого вчення про людину як образа Божого. Таким чином, технократія постає як світогляд, діаметрально протилежний християнському погляду на світ і людину.
Насаджуючи в людям різні бажання, сучасна реклама сприяє розвитку споживчої свідомості, зверненого лише на матеріальну сферу життя. Моральний аспект в рекламі відсутній, занадто дорогий рекламний час для моралей! Оскільки сучасна людина приймає все виникаюче у свідомості за свої власні думки, то включення елементів, які впливають на підсвідомість, є відвертим насильством над свободою людини. Реклама майстерно насаджує в свідомості людини систему цінностей "світу цього", що лежить у злі і протидії Богу. Дивно буває бачити після всього сказаного, як деякі православні церковні люди ставляться до перегляду реклами як безгрішного і невинного заняття ...
Останнім часом набули
великої популярності телесеріали
або багатосерійні "мильні опери".
Ці фільми практично не мають кінця:
так, телесеріал "Даллас" йде в
США вже більше 10 років, віднявши
у глядачів до 1989 року 14 404 хвилини. Крім
Америки, його також дивляться в
98 країнах. Чим же пояснюється така
привабливість даних
Якщо кількість людей, які взагалі не дивляться телевізор, коливається від 1% до 6% (найвищий показник - у Швейцарії), відповідно решта 94-99% щодня присвячують цьому заняттю близько 3:00. Тому є всі підстави говорити про постійному впливі засобів масової інформації, головними з яких сьогодні виступає телебачення, на свідомість людини.
У чому ж виявляється цей вплив? По-перше, в розвазі, розсіюванні розуму, по-друге, в насиченні розуму непотрібною інформацією і небездоганними в моральному відношенні образами і, по-третє, в знеціненні значущості одержуваної інформації і вражень. [2]
Отже, сьогодні політика має величезний вплив на телебачення та кіноіндустрію, але як можемо бачити з вище сказаного, це негативно впливає на маси. Але це тільки зі сторони мас, так як для політики кіноіндустрія є надзвичайно дієвим інструментом для досягнення власних цілей.
Релігія, якою б вона не була політизованою, в свою чергу також висловлює своє негативне ставлення до технічного прогресу і впливу з його допомогою на людей.
- Політичне в радянському кіно.
В першому пункті роботи ми вже розглянули загальну картину впливу кіноіндустрії на маси. Не оминуло це і радянське кіно, і навіть використовувалося з великим успіхом. Одразу зі своїм розвитком кіномистецтво в Радянському Союзі набуло значного політичного забарвлення. В ньому висвітлювалась різна тематика, яка показувала народу ті образи та події, які були актуальними в даний час, і закликали до їх наслідування. Дуже добре прослідковується зміна тематик радянського кіно в залежності від ситуації, яка складається на політичній арені країни.
Спочатку широкої популярності набуває революційна тема. Найвизначнішими роботами цього періоду стали такі шедеври радянського кіно як: «Броненосець «Потьомкін »» (1925) і «Жовтень» (1927) режисера С. М. Ейзенштейна, «Мати» (1926) і «Кінець Санкт-Петербурга» (1927) В. І. Пудовкіна, «Арсенал» (1929 ) і «Земля» (1930) О. П. Довженка, «Елісо» (1928) Н. М. Шенгелая, в яких вперше засобами кіноіндустрії створений образ народної маси, що бореться проти установленого строю.
Пізніше на перший план виходять фільми про робочий клас, колгоспний устрій, про боротьбу Комуністичної партії за перемогу Жовтня и побудові соціалізму. Тема партії як вихователя і керівника народними масами розкривається в таких фільмах: «Зустрічний» (1932, режисери Ф. М. Ермлер і С. І. Юткевич), «Чапаєв» (1934, режисери Г. Н. і С. Д. Васильєви, в головній ролі Б. А. Бабочкін), трилогія про Максима (1935-39, режисери Г. М. Козинцев і Л. 3. Трауберг, в головній ролі Б. П. Чирков), «Ми з Кронштадта» (1936, режисер Е. Л. Дзиган, сценарій В. В. Вишневського ), «Депутат Балтики» (1937, режисери А. Г. Зархі та І. Є. Хейфіц, в головній ролі Н. К. Черкасов), «Щорс» (1939, режисер А. П. Довженко).
Військово-патріотичним традиціям народів СРСР були присвячені історичні фільми режисерів В. М. Петрова, М. Е. Чіаурелі, І. А. Савченко, С. М. Ейзенштейна, В. І. Пудовкіна.
Після нападу фашистської
Німеччини на СРСР особливо важливе
місце зайняло документальне
кіно. На основі зйомок фронтових операторів
монтувалися випуски
Радянське кіно, підлягало жорсткому впливу політики з самого початку свого існування. В 1921 році, Володимир Ілліч Ленін особисто зацікавився питанням кінематографу і надіслав розпорядження на ім’я заступника Наркомпроса Е. А. Літкенсу: «Наркомпрос повинен організувати спостереження за всіма показами і систематизувати цю справу. Всі стрічки, які демонструються в РРФСР, повинні бути зареєстровані і занумеровані в Наркомпросі.
Для кожної програми кінопоказу повинна бути встановлена певна пропорція:
а) розважальні картини, спеціально для реклами і для доходу (звичайно, без вульгарності і контрреволюції).
б) під маркою «з життя народів усіх країн», - картини спеціального пропагандистського змісту, як наприклад: колоніальна політика Англії в Індії, робота Ліги Націй, голодуючі в Берліні і т. д.
Потрібно показувати не тільки кіно, але і цікаві для пропаганди фотографії з відповідними написами. Домогтися, щоб кінотеатри, що знаходяться в приватних руках, давали б достатньо доходу державі у вигляді оренди. Надати право підприємцям збільшувати число номерів і вводити нові, але з неодмінною цензурою Наркомпросу та за умови збереження пропорції між розважальними картинами і картинами пропагандистського характеру під назвою «З життя народів усіх країн» з тим, щоб промисловці були зацікавлені в створенні і виробництві нових картин. Їм повинна бути в цих рамках дана широка ініціатива. Картини пропагандистського характеру потрібно давати на перевірку старим марксистам і літераторам, щоб не повторювалися не раз відбувшіся неприємні казуси, коли пропаганда досягає зворотних цілей.
Спеціально звернути увагу на організацію кінотеатрів у селах та на Сході, де вони є новинками і де наша пропаганда буде особливо успішною». [8]
В ті часи було відзнято багато стрічок, які стали шедеврами не тільки радянської, але й світової кіноіндустрії. Розглянемо деякі з них докладніше.
Фільм С. Бондарчука «Судьба человека» - це мабуть саме сильне та величне, що було знято про війну.
" Судьба человека " - фільм активної кінематографічної форми, різких виразних засобів. Розвиваються традиції військових фільмів. Жахливий, страшний, потворний образ війни і фашистської неволі: зранена земля, лише острівцями спокою, березовим гаєм зберегла своє єство; чорний стовп диму над піччю концтабору, несамовита картина "сортування" і людських черг до крематорію - перше на радянському екрані, слідом за коротким епізодом Бабиного Яру в "Непокоренных" Донського, зображення Голокосту.
Російський національний характер у нових соціальних умовах - ось що прагнув перш за все втілити в Андрію Соколову Бондарчук. Пройшовший найстрашніші життєві випробування, Андрій Соколов зберігає незламну стійкість. Стриманий темперамент, прихований і тим більш глибокий, мовчазне завзятість у вірності своїм ідеалам, конденсація волі і незмінність доброти, прихованою в натурі зовні непомітною, - такий портрет російської людини, створений у фільмі. [4]
Великої уваги заслуговує такий фільм як «Балада о солдате», реживер Чухрай Г.
Фільм націлений не просто
розповісти про, звичайного рядового солдата
Червоної армії. За обірваною долею
вісімнадцятирічного Олексія
«Октябрь» Ейзенштейна, створювався за замовленням Жовтневої ювілейної комісії при Президії ЦВК СРСР. Створення ювілейних художніх фільмів про революцію було довірено всього декільком режисерів.
Прем'єра «Жовтня» була призначена на 7 листопада 1927 р. по спогадам Г. Александрова, в цей же день в монтажну прийшов сам Сталін і наказав терміново вирізати всі сцени з Троцьким. Виявилося, що вранці, під час ювілейної демонстрації, загони ГПУ мала місце спроба «повстання» «троцькістської опозиції».
Отже, ми бачимо, що в Радянському Союзі, мав місце великий вплив на кіномистецтво політики, видавались укази щодо проходження фільмами цензури, державою замовлялись фільми на вигідну для неї тематику. [10]
Використані джерела:
- Большая советская энциклопедия / Електронній ресурс, режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.
nsf/bse/95453/Киноискуство - Великанов П. // Православная оценка влияния технократической цивилизации на внутренний мир современного человека. ч.2 / Електронний ресурс, режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/
theology/44460.php?sphrase_id= 64856 - Головизнина М. В. Политика социального контроля преступности несовершеннолетних в СССР (1917-1980-х годов) // Журнал исследований социальной политики // Електронний ресурс, режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/
222/947/1223/Politika_ socialx27nogo_kontrolx27a.M.V. Goloviznina..PDF - Зоркая Н. М. // «Судьба человека». Сергей Бондарчук. Андрей Соколов/ Електронний ресурс, режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/
art/35986.php - Зоркая Н. М. // «Баллада о солдате». Григорий Чухрай. Алеша Скворцов/ Електронний ресурс, режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/
art/35985.php - Клейман Н. Что моделирует искусство Эйзенштейна? // Киноведческие записки №46, 2000
- Кононов В., Ивлетшин Д.// Кинематограф как оружие // Електронній ресурс, режим доступу: http://www.warandpeace.ru/ru/
analysis/view/21427/ - Лебедєв Н. А. / Очерки истории кино СССР Немое кино: 1918 – 1934 годы / Електронний ресурс, режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/
kino/11.htm - Лоло М.,Терновая Л. // Власть, 2010’05 / Електронній ресурс, режим доступу: http://www.isras.ru/files/
File/Vlast/2010/05/Koncepty. pdf - Романова О. //«Октябрь» Эйзенштейна: между художественным изобретением и мифом о революции/ Електронний ресурс, режим доступу: http://www.urokiistorii.ru/
learning/method/2549
