Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту

     Сумський  державний університет

     Юридичний факультет 
 
 
 
 
 

     Контрольна  робота

     з курсу «Фінансове право»

     на  тему

     Поняття бюджетного процесу  та його  стадії 
 
 
 
 

Викладач 

Чернадчук Віктор Дмитрович 
 
 
 

     Суми -2012 

Зміст 

Вступ

     Провідну, визначальну роль у формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства грає державне регулювання, що здійснюється в рамках обраною владою економічної політики. Одним з найбільш важливих механізмів, що дозволяють державі здійснювати економічне і соціальне регулювання, є фінансовий механізм - фінансова система суспільства, головним ланкою якої є державний бюджет. Саме за допомогою фінансової системи держава утворює централізовані і впливає на формування децентралізованих фондів грошових коштів, забезпечуючи можливість виконання покладених недержавні органи функцій.

     Актуальність  теми даного дослідження зумовлена: місцем парламенту у державному механізмі та здійсненні ним законодавчої функції; завданням створення науково-обгрунтованої, комплексної системи управління законодавчим процесом; пошуком шляхів оптимізації парламентських процедур; прямуванням до подальшої  професіоналізації парламенту.

       Підвищенням ролі парламенту, вдосконалення  законодавчого процесу, покращення якості законів є для країни, яка задекларувала свій  демократичний вибір, об’єктивною необхідністю. Потреба в їх науковому осмисленні  не тільки не втратила своєї актуальності, а й завдяки докорінним змінам, які стались в економічному та політичному житті України, набула якісно нового значення.

       Об’єктом дослідження є законодавчий процес, як процес діяльності уповноважених органів по створенню нормативних актів, що мають найвищу юридичну силу – законів України.

       Предметом дослідження є теоретичні проблеми законодавчого процесу, а саме визначення сутності, його особливостей і складових,  місця у правовій дійсності, тенденцій  розвитку та удосконалення.

       Мета дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем законодавчого процесу, науковому визначенні його змістовного обсягу, визначенні стадій законодавчого процесу, аналізу парламентські процедури, аналіз бюджетного процесу, його основних принципів, розгляд повноважень учасників бюджетного процесу і послідовна характеристика всіх стадій проходження бюджетів у їх періодичному циклі.

       Мета роботи зумовлює виконання  таких завдань:

      - уточнити визначення законодавчого  процесу та відмежувати його  від споріднених понять;

      - дослідити стадії законодавчої  процедури;

      - дослідити зміст спеціальних принципів законодавчого процесу;

      - визначити напрямки удосконалення  законодавчих процедур. 

     Як  правило, раз на рік, під час затвердження проекту бюджету розгортається  справжня війна за бюджетні дотації  та фінансування. Ця війна зачіпає всіх: як міністерства та дослідницькі інститути, такі державні підприємства, і приватний сектор.

       Очевидно, що успіх економічного реформування в нашій країні великою мірою залежить від того, в яких напрямках відбулося перетворення фінансової системи суспільства, наскільки бюджетна політика держави відповідає вимогам часу.

       У зв'язку з цим вивчення  бюджетного процесу, теоретичних  і законодавчих основ і реальної практики функціонування бюджетного механізму знайшло в даний час особливої актуальності.

     Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

       Теоретико-методологічною основою  роботи є праці таких дослідників, як Погорєлова З.О., Теліпко В.Е., Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Скакун О.Ф., Годованець В.Ф., Іващенко В.І., Болюх М.А., Тодика Ю.Н., Тодика О.Ю., Кравченко В.В.

Сутність  та принципи побудови бюджетної системи  України

     Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права.

     Організація функціонування бюджетної системи  включає:

• зведений (консолідований) бюджет;
• законодавчу і нормативну базу;
• органи управління;
• комплекс між бюджетних відносин між платника податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

     Принципи  побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

• єдності всіх бюджетів;
• автономності кожного бюджету.

     Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру [1].

     Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною  ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно [2].

     Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

• принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
• принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
• принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
• принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
• принцип обґрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
• принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
• принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
• принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
• принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
• принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
• принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [3].

     З вищенаведеного видно, що Бюджетний  кодекс України передбачає поєднання  принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає. 

Бюджетний процес України. Його сутність, учасники та стадії.

     Формування  Державного та місцевого бюджетів —  досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3—5 років  наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.

     У Бюджетному кодексі подано визначення терміна "бюджетний процес": це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Прийняття інших нормативних актів з бюджетних питань, вироблення чіткого механізму збирання і витрачання бюджетних коштів, розмежування бюджетних повноважень між рівнями бюджетної системи, створення ефективного бюджетного контролю та пошук шляхів додаткових бюджетних надходжень — ось основні чинники, які мають бути реалізовані найближчим часом.

     Учасники  бюджетного процесу. Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

     Розглянемо  найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу[4].

     Президент України:

     Підписує  Закон Про Державний бюджет України  на (бюджетний) рік.

     У разі незгоди із Законом про Державний  бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето.

     Вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

     Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу. 

     Видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

     Верховна  Рада України:

     Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі.

     Приймає постанову про схвалення або  взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики.

     Розглядає проект бюджету в трьох читаннях.

     Ухвалює Закон про Державний бюджет України.

     Вносить зміни і доповнення в Закон  про Державний бюджет України.

     Розглядає та приймає рішення щодо звіту  про виконання Закону про Державний  бюджет України.

     Комітет Верховної Ради з  питань бюджету:

     Бере  участь практично в усіх стадіях  бюджетного процесу, а саме:

• розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;
• бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;
• розглядає звіт про проведені таємні видатки;
• розглядає ситуації, пов'язані із перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;
• готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України [5].

     Рахункова палата:

     Здійснює  зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних  установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету.

     Після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету.

     Здійснює  контроль за проведенням таємних  видатків.

     Готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, — про виконання  Державного бюджету.

     Кабінет Міністрів України:

     Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

     Розробляє проект Закону про Державний бюджет.

     Доопрацьовує  проект Закону про Державний бюджет України після першого та другого  читання у Верховній Раді.

     Приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету.

     Забезпечує  виконання Державного бюджету України.

     Подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді.

     Доводить  до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положення  та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, текстові статті) [6].

     Міністерство  фінансів:

     Погоджує  єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань.

     Розробляє і доводить до головних розпорядників  бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

     Проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу.

     Визначає  основні організаційно-методичні  засади бюджетного планування, які  використовуються для підготовки бюджетних  запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету. 

     У період підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

     Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів  України.

     Допрацьовує проект Державного бюджету після першого та другого читання у Верховній Раді України.

     Здійснює  загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників  бюджетного процесу.

     Міністерство  в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.

     Здійснює  прогнозування та аналіз доходів  бюджету протягом поточного бюджетного року.

     Установлює  факт перевиконання дохідної частини  бюджету.

     При суттєвому невиконанні (більш ніж 15 %) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет.

     Здійснює  контроль (разом з Рахунковою палатою) за проведенням таємних видатків [7].

     Доводить  до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

     Забезпечує  опублікування проекту Закону про  Державний бюджет, даних про виконання  Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

     Державне  казначейство:

Визначає (за погодженням із Міністерством фінансів) єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів фінансових зобов'язань держави.

     Здійснює  операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів.

     Здійснює  розрахунково-касове обслуговування розпоряджень бюджетних коштів.

     Контролює бюджетні повноваження при зарахуванні, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

     Веде  бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів.

     Здійснює  безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим Бюджетним  кодексом та іншими юридичними актами.

     Розпорядники  бюджетних коштів:

     На  підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові.

     Отримують бюджетні призначення і доводять у встановленому порядку до розпорядників  нижчого рівня.

     Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня.

     Головні розпорядники контролюють хід виконання  кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у  розпорядників нижчого рівня [8].

     Національний  банк України:

     Подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

• проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік;
• проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.

     Державні  органи місцевого  рівня:

     Місцеві фінансові органи розробляють і  доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів. 

     Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні  державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають  відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу[9].

     Рада  міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про  відповідні місцеві бюджети.

     Верховна  Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

     Рада  міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних  рад забезпечують виконання відповідних  місцевих бюджетів.

     Перелік стадій бюджетного процесу, конкретні учасники, механізм виконання робіт, контрольні терміни визначені Бюджетним кодексом України[5].

     Стадії  бюджетного процесу подані у вигляді  таблиці 1 [10]

Висновки

     На  сьогоднішній день безперечним фактом є те, що однією з головних складових  здійснення комплексу економічних  реформ в Україні є проведення реформи у сфері державних  фінансів. Першим кроком до цього є визначення основних шляхів здійснення такого реформування шляхом розробки і прийняття відповідної концепції.

     Концепція реформування державних фінансів повинна  включати в себе реформи у податковій та бюджетній системі країни, грошово-кредитній системі, визначення статусу державної та комунальної власності.

     Розбудова державних фінансів за єдиними, чітко  визначеними критеріями, з обов’язковим врахуванням взаємозв’язку окремих  ланок державних фінансів між  собою створить підґрунтя для побудови сучасної системи управління фінансовими потоками як на державному, так і на місцевому рівнях.

     Однією  з головних задач по реформуванню державних фінансів в Україні  є реформування бюджетних відносин між державою в особі Кабінету Міністрів України та органами місцевого самоврядування.

     Система забезпечення фінансовими ресурсами  місцевих бюджетів характеризується значною  залежністю місцевих бюджетів від встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік нормативів відрахувань  від загальнодержавних податків та обсягів запланованих трансферів. Сьогоднішня практика організації міжбюджетних відносин показує необґрунтовано низький рівень власних і закріплених законом джерел наповнення доходної частини місцевих бюджетів.

     Законом України “Про бюджетну систему України” закладенні основні принципи побудови бюджетної системи України. Одним із головних принципів побудови бюджетної системи є принцип достовірності, який полягає у необхідності формування бюджету кожної окремої ланки бюджетної системи на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів з метою збалансування бюджетів за доходами та видатками. При цьому важливим фактором забезпечення виконання цього принципу є обов’язкове врахування інтересів держави через державний бюджет України та інтересів громад через місцеві бюджети.

     Збалансування державних та місцевих інтересів  повинно бути головною метою реформування всього комплексу міжбюджетних відносин та бюджетної системи України  взагалі.

     Зростання ролі місцевих органів влади в  управлінні фінансовими ресурсами держави є запорукою вирішення численних проблем сьогоднішнього життя в Україні, а підвищення ролі і значимості місцевих фінансів в забезпеченні соціального і економічного реформування є визначальним чинником подальшого розвитку України. Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою становлення дієздатної та ефективної місцевої влади.

     На  сьогоднішній день можливо чітко  визначити наступні законодавчі  дії щодо забезпечення реформування місцевих фінансів та міжбюджетних відносин:

     Встановлення  нового адміністративно-територіального  поділу шляхом прийняття проекту  Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України”;

     Проведення  земельної реформи, розвиток земельних  відносин та створення сучасного ринку землі шляхом прийняття проекту Земельного кодексу України;

     Визначення  оптимальних шляхів розподілу загальнодержавних  податків між окремими рівнями бюджетної  системи, впровадження нової трансферної  політики та забезпечення місцевих бюджетів відповідними фінансовими ресурсами шляхом прийняття проекту Бюджетного кодексу України;

     Визначення  сталих та вагомих джерел формування місцевих бюджетів шляхом прийняття  проекту Податкового кодексу  України;

     Створення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування та розмежування державного та комунального майна шляхом прийняття проекту Закону України “Про право комунальної власності”. 

Перелік використаних джерел

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР.//Відомості ВРУ. – 1996. - № 30.
2. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2011 році / [Буковинський С.А., Вахненко Т.П., Кораблін С.О. та ін.]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування; За ред. І.О.Луніної. — К., 2011. — 95 с.: іл., табл.
3. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київ. нац. екон. ун-т. — К.: [КНЕУ], 2001. — 186 с.: табл.
4. Бюджетний кодекс України: [станом на 1 верес. 2011 року: Довідкове вид.]. — [Х.: т. о. в. «Дельта», 2001]. — 111 с.
5. Фінансово-бюджетні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки / Чугунов І.Я., Лондар С.Л.; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — К.; Львів: Компанія «Аліот», 2010. — 203 с.: іл., табл.
6. Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмошенко Л.В., Огонь Ц.Г., Масленнікова Т.О. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2010. — 287с.
7. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 2011р. – 383 с.
8. В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг.ред.Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2009 р. – 368 с.
9. http://zakon.rada.gov.ua/
10. http://www.minfin.gov.ua/
11. http://www.me.gov.ua/