Поняття господарського контролю в Україні

План

1. Поняття господарського контролю  в Україні

2. Відмінності судово-бухгалтерської експертизи від аудиту.

     3. Експертне  дослідження операцій з оплати  праці і обов’язкових відрахувань  на соціальні заходи.

     4. Список використаної  літератури

1. Поняття господарського контролю в Україні.

Державний контроль —  це одна з форм впливу держави в  особі її органів а також органів  місцевого самоврядування на економіку.

Згідно зі ст. 19 ГК держава  здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання в таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей  суб’єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського  обліку та звітності;

фінансових, кредитних  відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

цін і ціноутворення  — з питань додержання суб’єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції  — з питань додержання антимонопольно-конкурентного  законодавства;

земельних відносин —  за використанням і охороною земель;

водних відносин і  лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

виробництва і праці  — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про  працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною  безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної  діяльності — з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Держава забезпечує захист прав суб’єктів господарювання і  споживачів незалежно від їх організаційних форм і форм власності на майно

Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Сутність контролю взагалі і фінансового  контролю зокрема полягає в ефективному попередженні, виявленні та запобіганні порушенням щодо використання фінансових ресурсів.

На дев’ятому конгресі Міжнародної організації вищих  контролюючих органів (INTOSAI) 1977 р. в Лімі контроль був визнаний обов’язковим елементом управління супільними фінансовими засобами.

Фінансовий контроль, за визначенням Б. Ф. Усача— одна з  форм управління фінансами, особлива сфера  контролю, зумовлена формуванням  і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах  економіки держави[1].

Фінансовий контроль є частиною загальнодержавного контролю. Значення фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності держави. Тому фінансовий контроль можна визначити  як діяльність державних органів  та організацій щодо забезпечення законності, фінансової дисципліни і доцільності під час мобілізації, розподілу і використання грошових коштів і зв’язаних з ними матеріальних цінностей[2].

Сферою контролю є  господарські операції, здійснювані  з використанням грошей, а в  окремих випадках — і без них (наприклад бартерні угоди). Отже, суть господарського контролю полягає в регулюванні процесу відтворення відповідно до чинного законодавства. На сьогодні одним з основних нормативно-правових актів, що закріплює засади контролю в Україні, є Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р. № 817/98.

Основними завданнями господарського контролю відповідно до Указу Президента України є:

— перевірка додержання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;

— прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов’язкових до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів та приховування отриманих доходів;

— звертання органів  державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави до судів і господарських судів;

— періодичне проведення планових ревізій і перевірок  використання бюджетних коштів та позабюджетних  фондів, збереження майна, однак не рідше від одного разу на три роки;

— установлення адміністративної відповідальності за недодержання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

— здійснення фінансового  контролю контрольно-ревізійною службою  у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду й прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;

— систематичне інформування органів виконавчої влади та органів  місцевого самоврядування про факти  порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притягнення винних до відповідальності.

Указом Президента України  Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним органам запропоновано  забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих контрольно-ревізійною службою, про виявлені факти порушень у використанні коштів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів та державного і комунального майна, а також своєчасно реагувати на факти порушення порядку розгляду матеріалів, що надходять від контролюючих органів.

Відповідно до законодавчих, нормативно-інструктивних матеріалів контролюючі органи наділені широкими правами, що дає їм змогу вимагати повноти і якості контролю. Вони володіють правом не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а  й проводити обстеження, здійснювати контрольні обміри виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки та вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їх попередження.

Перелічені завдання випливають з функцій контролю: профілактичної, інформаційної і мобілізаційної.

У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова  діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися  до виконання своїх обов’язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція  полягає в тому, що одержана під  час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригувальних дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об’єкта, що перевіряється.

У процесі контролю виявляють  не тільки недоліки, а й позитивні  сторони діяльності. Останні як передовий досвід можуть стати надбанням інших суб’єктів господарювання, завдяки чому реалізується мобілізаційна функція контролю.

Дослідження предмета господарського контролю різними прийомами і  способами утворює метод контролю. Метод (від грец. methodos — спосіб пізнання) — це спосіб дослідження або практичного виконання чого-небудь, спосіб наукового пізнання й установлення істини.

Методи контролю —  це прийоми і засоби його здійснення. На сьогодні в наукових колах триває дискусія, що саме належить до методів  контролю, а що — до його форм. Думки розійшлися, тому перевірку та ревізію відносять як до методів, так і до форм.

Методи вельми різноманітні і залежать від об’єкта контролю, мети і завдань, які стоять перед  перевіряльниками, та від інших факторів. Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики проведення перевірок, ревізій. Методика встановлює порядок перевірки: з чого її починати і чим закінчувати. Розроблено методики перевірки зберігання готівки в касах, збереження і витрат матеріальних цінностей на підприємствах і організаціях, виплат з фонду заробітної плати та ін. Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Тому можна твердити, що взагалі  метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його (відтворення) законодавчого регулювання.

У процесі функціонування господарський  контроль сформував свій метод у  системі прикладних економічних  наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Предметом контролю є виявлення  законності, реальності, економічної  доцільності та ефективності використання фінансових ресурсів у процесі підприємницької  діяльності згідно з чинним законодавством та забезпечення їх збереження[3]. У процесі контролю застосовуються загальнонаукові методи дослідження: аналіз, сінтез, індукція, дедукція, абстрагування, моделювання.

До названих методів додали також  так звані загальнонаукові методичні прийоми, які включають аналогію, конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. Практика показує, що найчастіше в контролі застосовується метод порівняльного аналізу.

Вивчаючи предмет, перевіряльники (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження й експеримент, окреме і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми  і способи контролю.

Інвентаризація — спосіб фактичної  перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх зберіганням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо потрібний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з’ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, установити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення витрат, тощо.

Перевірка виконання прийнятих рішень є одним зі способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно поєднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень. Пояснення сприяють допоміжному з’ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

2. Відмінності судово-бухгалтерської експертизи від аудиту.

Складовими елементами фінансово-господарського контролю є  ревізія, аудит і судово-бухгалтерська  експертиза, які, користуючись загальними методичними прийомами і процедура-ми економічного контролю, досліджують один і той самий  предмет — фінансово-господарську діяльність підприємств і органі-зацій. Вони виявляють негативні явища в практиці господарювання з метою ліквідації їх та неприпустимості в подальшій діяльності.

Крім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинну бухгалтерську документацію і ті самі  законодавчі й нормативно-правові акти України з питань фінансово-господарського контролю).

  Разом із тим між ревізією, аудитом і судово-бухгалтерською експертизою є суттєві відмінності, обумовлені їхньою  юридичною природою, цілями і завданнями, що вирішуються.

 Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Украї-ні» дає таке визначення ревізії: «…це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю  підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінан-сових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань» . Ревізія базується на перевірці пер-винних документів, облікових регістрів, фінансової і  статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

 Перед загальними документальними  ревізіями стоять завдання перевірки законності господарських операцій взагалі,  дотримання фінансової дисципліни, правильності постановки бухгалтерського обліку тощо. Тобто ревізія комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства з метою подальшого вдосконалення.

 Дещо відрізняються завдання позапланових ревізій, що призначаються на вимогу правоохоронних органів. Якщо перший вид ревізії є одним із методів управління, то другий — способом збирання доказів щодо фактів правопорушень у господарській  діяльності. Результати ревізії оформляються актом, який має си-лу джерела доказів у слідчій та юридичній практиці .

 Судово-бухгалтерська експертиза  є однією з форм викорис-тання  спеціальних знань у сфері  бухгалтерського обліку,  контролю  й економічного аналізу в кримінальному,  цивільному і господарському процесах.

  Суть судової експертизи полягає у вивченні за завданням слідчого (суду) досвідченою особою — експертом наданих у його розпорядження різних документів з метою встановлення фактич-них даних, що мають значення для розкриття правопорушень в економічній сфері. Як правило, судово-бухгалтерська експертиза досліджує окремі недоліки, виявлені ревізією, для документаль-ного обґрунтування позовних вимог, переданих у слідчі або су-дові органи, до конкретних осіб. На підставі результатів дослі-джень експерт складає висновок, який є одним із передбачених законом джерелом доказів.

 Поняття «судово-бухгалтерська  експертиза» і «ревізія» в  практичній діяльності нерідко  змішують, що призводить до зай-вих  утруднень під час оперативного  отримання необхідних даних щодо конкретної кримінальної справи.

 Нечітке розуміння  схожості та істотної відмінності  між судо-во-бухгалтерською експертизою  і ревізією викликане тим, що  в Кримінально-процесуальному кодексі  України спеціально не  регламентується призначення і проведення ревізії під час слідства і судового розгляду кримінальної справи. У розділі 5 ст. 66  Кримінально-процесуального кодексу України лише зазначено, що слідчий, прокурор і суд мають право, збираючи докази, вимагати проведення ревізії.

 Різниця у процесуальному  становищі ревізора і експерта-бухгалтера  полягає в тому, що ревізор  не є самостійним учасни-ком  кримінального процесу. Він може  виступати свідком у спра-ві, а  інколи навіть представником  цивільного позивача, тоді як  експерт-бухгалтер — особлива фігура в процесі з властивими лише йому процесуальними правами та обов’язками.

 Також є відмінності в  значенні акта документальної  ревізії і висновку експерта-бухгалтера  у кримінальній, цивільній і госпо-дарській  справах.

 Зазначені відмінності настільки суттєві, що виконання функцій ревізора експертом неприпустимо і є перепоною для  призначення його експертом-бухгалтером з даної справи.

 Отже, різниця між судово-бухгалтерською  експертизою і ревізією визначається  за:

 Ø суб’єктом;

 Ø об’єктом;

 Ø змістом предмета;

 Ø методами 

За суб’єктом

Ревізія економічної  і соціальної діяльності підприємств  усіх форм власності здійснюється ревізійною комісією (ревізором), аудитором 

У судово-бухгалтерській експертизі особою, котра досліджує  господарські операції, відображені в документах, що знаходяться у кримінальній (цивільній) справі, є експерт-бухгалтер.

Ревізор згідно із законодавством є посадовою особою. Крім того, на недержавних підприємствах (фірмах, акціонерних товариствах, комерційних  банках тощо) ревізор (ревізійна комісія) — виборна посада 

Судовий експерт-бухгалтер  може не бути посадовою особою. Він  — самостійна процесуальна особа

Ревізор у суді і на попередньому слідстві виступає в ролі свідка і дає свідчення як свідок 

Експерт-бухгалтер на попередньому слідстві й у суді дає не показання, а робить висновок на підставі проведеного дослідження. Крім того, експерт-бухгалтер є активним учасником процесу. Зокрема, у межах своєї компетенції з дозволу слідчого (суду) має право ставити запитання звинувачуваному і свідкам

Ревізор самостійно збирає документи, необхідні для ревізії 

Експерт-бухгалтер не має права  самостійно збирати документи. Він  досліджує господарські операції, які  відображені в документах, що перебувають  у кримінальній (цивільній) справі, або надані йому додатково на заявлене клопотання

За об’єктом

Об’єктами (засобами) ревізії  є первинні документи і записи в облікових реєстрах, тобто лише документи бухгалтерського обліку 

Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи є як документи бухгалтерського обліку, так і інші матеріали кримінальної (цивільної) справи. До інших матеріалів справи належать: акти документальної ревізії; висновки експертів інших спеціальностей; протоколи допитів звинувачуваних; свідків, якщо відомості подаються як вихідні дані та використання їх пов’язане з дослідженням бухгалтерських документів

За методом

Ревізія являє собою  один з методів управління народним господарством. Метод управління включає  як документальний, так і фактичний  контроль 

Судово-бухгалтерська експертиза поряд із прийомами документальної перевірки включає і спеціальні прийоми, властиві лише даному виду досліджень господарських операцій

Закон України «Про аудиторську  діяльність» дає таке визна-чення  аудиту: «…це перевірка публічної  бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансо-во-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою ви-значення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відпові-дності чинному законодавству та встановленим нормативам» .

 Мета призначення експерта-бухгалтера — зафіксувати стан справ на підприємстві, який є предметом судового розгляду, або підтвердити правильність поданих документів, або заперечити їх, а призначення аудитора — проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства, указати на можливі порушення і підказати методи і способи їх вирішення.

 В умовах ринкових відносин  значно зростає потреба в конкретній  і достовірній економічній інформації, необхідній для прийняття оптимальних  управлінських рішень. Це викликає необхід-ність ведення бухгалтерського обліку й організації аудиту на сучасному рівні. У той час як бухгалтерський облік є економіч-ною інформацією, яка відображається у формах звітності, що на-дається, аудитор установлює достовірність цих даних за допомо-гою незалежних перевірок.

 Аудит як вид підприємницької  діяльності відносять до інтелектуальної  діяльності, яка передбачає дослідження  фінансово-господарської діяльності  на підставі аналізу та перевірки  бухгал-терських документів, звітів, балансу, розрахунків, інших документів суб’єкта господарювання.

  Кінцевим результатом аудиторської діяльності є висновки ау-дитора про правильність і достовірність звітності підприємств і організацій, її відповідність чинному законодавству і встановле-ним нормам.

 У разі виявлення в ході аудиторської перевірки корисливих зловживань з боку службових осіб суб’єктів підприємницької ді-яльності аудитор зобов’язаний повідомити про це відповідні пра-воохоронні органи і надіслати їм матеріали, які свідчать про ско-єння злочину. Що стосується працівників органів дізнання і попереднього слідства, то вони у межах своєї компетенції мо-жуть вимагати від аудиторів і аудиторських фірм матеріали, які дають можливість пересвідчитись у скоєнні корисливих злочинів.

 Отже, найсуттєвіша  відмінність судово-бухгалтерської експе-ртизи від аудиту полягає в тому, що параметри її дослідження обмежені колом питань, поставлених перед нею правоохоронни-ми органами, а також цільовим використанням висновків експер-тизи в системі доказів правовідносин.

 Відмінні риси судово-бухгалтерської  експертизи від ревізії, яка  проводиться за ініціативою правоохоронних  органів як найближчого до  судово-бухгалтерської експертизи  виду конт-ролю, та аудиту, який  є незалежним видом контролю.

. Кожний вид контролю  має свою сферу застосування, суб’єктів, що їх проводять, а також належно затверджену нормативну базу. Незважаючи на те що і аудит, і судово-бухгалтерська експертиза, і ревізія, яка проводиться за ініціативою правоохоронних органів, — це форми контролю, вони істотно різняться за багатьма основни-ми характеристиками.

 Таким чином, під  час розслідування і судового  розгляду кримінальних справ  слідчий і суд нерідко вдаються  до викори-стання спеціальних  знань у різних галузях, у  тому числі у сфері бухгалтерського  обліку, у частині організації  методики і техніки проведення досліджень.

1.Сутність да­ного виду контролю 

Експертиза — спосіб доведення протиправних дій осіб, які проходять у кримінальній справі, з використанням спеціальних  знань експерта-бухгалтера

Аудит — незалежна перевірка публічної фінансової звітності та іншої інформації аудитором з метою формулювання висновків щодо повноти та адекватності відображення всіх суттєвих аспектів фінансово-господарської діяльності господарюючого суб’єкта 

Ревізія — спосіб збору доказів органом дізнання і слідчим з використанням спеціальних знань ревізора

2. Безпосередня підстава для проведення 

Постанова органу дізнання, слідчого або суду 

Наказ керівника підприємства, оскільки це добровільна перевірка, яка призначається саме за рішенням керівництва, крім деяких випадків обов’язкового аудиту (банки) 

Наказ керівника підрозділу державної контрольно-ревізій­ної  служби або керівника вищого (відносно до підприємства) органу управління

3.Регламентація порядку призначення та проведення 

Порядок призначення  та проведення експертизи, права та обов’язки експерта-бухгалтера регламентуються  кримінально-процесуальним законодавством України і Законом України  «Про судову експертизу» 

Порядок призначення  та проведення аудиторської перевірки, права та обов’язки аудитора регламентуються Законом України «Про аудиторську діяльність» 

Порядок призначення  і проведення ревізії, права та обов’язки  ревізора регламентуються Законом  України «Про державну контрольно-ревізійну  службу в Україні»

4.  Сфера застосування 

Судово-бухгалтерська  експертиза — це слідча дія, яку  призначають після порушення  кримінальної справи 

Взагалі аудит проводять  з ініціа­тиви господарюючих  суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством. Так, наприклад, усі комерційні банки мають обов’язково проводити аудит щороку згідно із законодавством 

Ревізія, яку проводять  з ініціативи органів внутрішніх справ, — це використання адміністративно-правового  інституту з метою розслідування. Вона може бути призначена до і після порушення кримінальної справи

5. Суб’єкти контролю 

Експерт-бухгалтер —  процесуальна особа, яка бере участь у попередньому розслідуванні та в судовому процесі, має право  бути присутньою під час проведення слідчих дій і ставити допитуваним  запитання 

Аудитор — це незалежна особа, що проводить аудит на підприємстві. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на аудиторську діяльність на території України. Інформація, якою він користується згідно з Національними нормативами, має бути суто конфіденційною 

Ревізор є учасником  попереднього слідства, але він не має ніяких процесуальних прав на стадії кримінального процесу. У  суді він може бути допитаний як свідок

6. Порядок вико­ристання ма­теріалів у про­цесі контролю 

Діяльність експерта-бухгал­тера обмежена рамками матеріалів, надісланих йому слідчим. Жодних самостійних дій щодо збору і пошуку додаткових матеріалів експерт-бухгалтер проводити не може 

Аудитор не має права  відшукувати або вимагати матеріали, які йому не надали добровільно, оскільки він діє разом із керівництвом підприємства. Але при цьому, якщо аудитор уважає, що надана інформація неповна і не висвітлює всебічно справжній стан об’єктів обліку, він має право відмовитися від складання будь-якого висновку (згідно з Національним нормативом № 26) 

Ревізор, крім аналізу  отриманих від слідчого матеріалів, може здійснювати самостійні дії  щодо пошуку і збору додаткових матеріалів про корисливі зловживання, проведення інвентаризацій, застосування інших  методів фактичного контролю

7. Оформлення результатів контролю 

За результатами експертного  дослідження експерт-бухгалтер складає  висновок, який сам підписує.

Висновок експерта-бухгал­тера  — процесуальний документ, який є самостійним джерелом доказів 

Після проведення аудиту аудитор складає аудиторський висновок, який містить висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності 

За результатами ревізії ревізор складає акт, який підписує він сам, а також керівник і головний бухгалтер підприємства. Акт затверджується особою, яка призначила ревізію

3. Експертне дослідження операцій з оплати праці і обов’язкових відрахувань на соціальні заходи.