Поняття та особливості дефіциту державного бюджету, його роль у розвитку фінансової системи України

ВСТУП

У функціонуванні економіки тієї чи іншої країни, формуванні її фінансової системи неможливо  обійтися без утворення різних централізованих  фондів, де провідну роль відіграє державний бюджет як загальнодержавний бюджет грошових коштів.

Бюджети і бюджетне регулювання існують  в будь - якій соціально - економічній  системі і притаманні економіці  як ринкового, так і неринкового  типу. Однак, характер бюджетного упорядження, способи формування, затвердження, використання бюджетів мають принципову відмінність. Особливо це стосується державного бюджету.

Розвиток  суспільно-економічних відносин в  Україні під­тверджує необхідність якомога скорішого вирішення  проблеми фінансової стабілізації як основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу  фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних  фондів.

Оскільки  Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі, то він знаходиться у тісному зв’язку з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Останнім  часом загострилась проблема відповідності  ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в  свою чергу, відображає перевищення  бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами  до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові  ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу. Залежно  від того, з внутрішніх чи зовнішніх  джерел здійснюються запозичення, державний  борг може бути внутрішній чи зовнішній.

Тема реферату є  актуальною на сучасному етапі, адже  бюджет держави  є однією з важливих ланок  господарського механізму суспільства,без нього  неможливе створення соціально-орієнтованої ринкової економіки, спрямованої на розширення та впровадження ринкових реформ.

Актуальність  дослідження  проблем та  шляхів подолання дефіциту держбюджету  спричинена необхідністю одержання  відповідей на наступні запитання:

• за яких умов відбувається поява дефіциту державного бюджету?
• які особливості впливу бюджету держави на ефективність функціонування господарського механізму ?
• чи є  державний бюджет основним показником економічної стабільності і забезпеченості населення?

Відповіді на ці запитання будуть одержані у процесі роботи та дадуть можливість оцінити  рівень важливості такої категорії як бюджет країни та його  вплив на ефективність функціонування суспільства. У процесі діяльності переді мною були поставлені певні цілі, за допомогою яких я змогла чітко визначити етапи своєї роботи.

То ж  мета роботи: розкрити теоретичні та організаційні основи проблем та перспектив розвитку державного бюджету,,проаналізувати та дати оцінку його стану  у сучасних ринкових умовах та навести шляхи вирішення даної проблеми.

Досягнення  мети передбачається виконанням наступних завдань:

• дослідити теоретико-організаційні основи та перспективи розвитку державного бюджету;
• на підґрунті вивченої літератури простежити основні особливості появи державного дефіциту та розробити дії щодо його усунення;
• визначити труднощі та проблеми, які виникають у процесі формування бюджету країни

Об'єктом дослідження є проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні.

Предметом дослідження є принципи, методи,організаційні основи, чинники  формування державного дефіциту в сучасному суспільстві.

1. Поняття та особливості  дефіциту державного бюджету, його роль у розвитку фінансової системи України

У фінансовій системі України центральне місце  займає державний бюджет, він є  найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд із фінансами, державний бюджет - це самостійна  економічна категорія і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби; в свою чергу – це документ, що спрямовує фінансову діяльність

держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

Бюджетні  відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населеням  — з другого боку, з приводу  сплати податків, зборів, а також  при використанні бюджетних коштів.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, набувають усе більшого розвитку. В умовах економічних змін на одному із перших щаблів стоїть питання забезпечення добробуту населення та формування основ подальшого його зростання. Провідну (визначальну) роль у цих перетвореннях займають державні фінанси, зокрема використання ресурсів державного бюджету України.

Бюджет  як фінансовий план відіграє дуже важливу  роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених  за нею функцій. Це документ, що спрямовує  фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою

Державний бюджет, як фонд грошових коштів, має специфічні ознаки:

1) великі  розміри;

2) має силу  закону;

3) в складі  бюджету утворюються бюджетні  резерви, що сприяє зміцненню  його стійкості.

На розмір  бюджету впливають наступні чинники:

— рівень розвитку економіки, розміри виробленого  валового національного продукту;

— методи господарювання (ринкові, командно-адміністративні);

— склад  системи оподаткування;

— масштаби зрушень в народному господарстві, соціальних і економічних завдань, які передбачається вирішити і профінансувати за рахунок коштів бюджету.

Як інструмент впливу на розвиток економіки і соціальної сфери, бюджет завжди використовується державою і був:

— фінансовою базою для виконання покладених на неї функцій по впливу на економіку, по управлінню і обороні країни;

— найважливішим  джерелом фінансування невиробничої сфери;

— інструментом для вирішення соціальних і національних проблем, джерело виплат по соціальному забезпеченню населення;

— інструментом міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів;

— з допомогою  бюджету здійснюється вплив на розвиток продуктивних сил, науково-технічний  прогрес;

У структурі  бюджету розрізняють доходи та видатки. Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:

- рівновага  доходів і видатків бюджету;

- бюджетним  профіцитом – перевищення доходів  над видатками бюджету;

- бюджетним  дефіцитом – перевищення видатків  над постійними доходами.

Бюджетний дефіцит - це ситуація, яка характеризується перевищенням видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов’язковіплатежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні та затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування.

      Бюджетний дефіцит виражає такі  об'єктивні  економічні  відношення,  що

виникають між  учасниками суспільного  виробництва  в  процесі  використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у  силу  росту  граничних витрат виробництва.   Такі  засоби  утворюються  головним  чином  унаслідок грошової  і  кредитної  емісії,    продажі   облігацій   державних   позик, сертифікатів і інших  видів  цінних  паперів,  здійснення  великомасштабних зовнішніх  позик.

  Визначені   дії,  що  призводять  до  дефіциту  бюджету,обумовлюють необхідність  розроблення чіткої програми  фінансового маневру  в

межах  грошового  потенціалу  країни,  а  також  пошуку  ефективних  джерел покриття бюджетного дефіциту  і  контролю  за  його  розвитком,  визначення  платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування.

  По  своїй  природі  бюджетний  дефіцит,  як  і   будь-яка   економічна

категорія, має конкретний інтервал дії,  що  визначається,  з одного  боку,

законами  зростання вартості (капіталу), а  з інший законами  інфляції.   Якщо

бюджетний дефіцит  тяжіє до законів зростання  вартості,  то  він  об'єктивно

приймає активну  економічну форму, якщо ж до законів  інфляції -  то  пасивну.

      Важливо відзначити, що в закордонній  літературі, розрізняють: 

• реальнощо спостерігаєтьс;
• структурний ;
• циклічний дефіцит бюджету.

      Під   тим, що реально спостерігається  розуміється дефіцит,  обсяг якого дорівнює  загальним  прибуткам  (грошовим  надходженням)   від   федеральних податків за мінусом витрат  на  державні  закупівлі  і  трансферні  платежі.

      Структурний дефіцит являє собою обчислену різницю між федеральнимиприбутками і витратами, при визначеній фіскальній  політиці  (діючий  рівеньоподатковування і поточних витрат), і рівні безробіття (6%). 

Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття  підвищується понад базовий, реально що спостерігається дефіцит бюджету перевищує  рівеньструктурного дефіциту, що  відбувається  частково  через  зростання  виплати допомоги по безробіттю й іншим соціальним програмам, а також частково  через падіння  прибутків  населення.  

Різниця  між  тим, що реально спостерігається і структурним  дефіцитом  прийнято  називати  циклічним дефіцитом бюджету.

      З поняттям дефіциту бюджету  тісно пов'язане поняття «державний  борг».

Він являє  собою загальну накопичену суму  всіх  позитивних  сальдо  бюджетів федерального уряду за відрахуванням усіх дефіцитів, що мали місце в  країні.

  При цьому розрізняють внутрішній і  зовнішній  борг  держави.   Перший виступає, як правило, у вигляді заборгованості по  банківських  кредитах,  і коштів, отриманих від розміщення облігацій  державної  позики,  невиплачених пенсій, соціальної допомоги і т.д.

      Бюджетний дефіцит, як  правило,  виникає  внаслідок  незбалансованості

бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою  в  них  дляфінансування  всього  необхідного  обсягу  державних  видатків.    Тимчасова незбалансованість бюджетів, в основному  пов'язана  з  циклічним  характером виробництва,   а   також   надзвичайними   подіями,   мала   місце    й    удомонополістичний період розвитку суспільного виробництва.

      Проте  в  даний  час   дефіцитність  державних  бюджетів  і   наявність

державного  боргу  перестало   бути   феноменом   суспільного   розвитку   і

перетворилося в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із  розвитою ринковою економікою.  Це пов'язано з тим, що за останні  два  десятиліття  в цих країнах повторюються кризові явища в економіці й у  політику.   Циклічні кризи,  доповнені  структурними,  а  також  значних  коштів,  що  йдуть   на забезпечення  обороноздатності  країн,  викликають  велику   напругу   всієї системи державних  фінансів  і  особливо  її  центральної  ланки  державного бюджету.   Це  й  обумовлює  бюджетний  дефіцит

      Бюджетний дефіцит може бути  пов'язаний також із свідомо   проведеної  в

цих  країнах  політикою  «дефіцитного  фінансування»,  відповідно  до   якої

дефіцити, причому  хронічні й у значних розмірах, можуть  виступати  потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих  грошових  сумм на позичковому ринку для фінансування державних  видатків  «збуджує»  ділову активність приватного капіталу.

За своєю  природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з другого -- законами інфляції.  Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції -- то пасивної.

 Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів планувати прийнятний розмір дефіциту бюджету.

Важливим  моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо  розв'язати за рахунок боргового  фі-нансування, оскільки категорії "бюджетний  дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджет-ний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного бор-гу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескін-ченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зу-силь для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у кра-їні. Найвірогідніше, йдеться про те, щоб посилити увагу до концепції функціональних фінансів.

Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив  на со-ціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три  основних загальноприйнятих способи  фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: кредит-но-грошова емісія (монетизація); випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Таким  чином,  бюджетний  дефіцит  ускладнює  рішення  економічних  і соціальних  проблем  не  тільки  у  конкретній  країні,  але  і  впливає  на

економічну  ситуацію в інших країнах.

      Внаслідок  цього  найважливішою   фінансовою  проблемою  сучасності   є

проблема  раціонального фінансування бюджетних  дефіцитів.

2. Формування державного бюджету України та структура його дефіциту

Для виявлення  причин росту дефіциту Державного бюджету  України необхідно здійснити  комплексний аналіз доходів та видатків Державного бюджету України протягом 2007-2009 років та на основі аналізу  виявити основні причини росту  дефіциту державного бюджету України.

Наявність доходів державного бюджету є  передумовою здійснення витрат та фінансування державних суб’єктів господарювання. Слід зазначити що у 2009 році в Україні  вперше за останні 11 років відбулося  скорочення доходів Державного бюджету  України.

До складу видатків  Державного бюджету України належать:

1) фінансування  загальнодержавних програм по  підтримці і підвищенню життєвого  рівня народу, соціальний захист  населення;

2) фінансування  загальнодержавного значення установ  невиробничої сфери (освіта, культура, охорона здоров'я, наука);

3) фінансування  виробничого і невиробничого  будівництва, проектно-пошукових  та інших робіт відповідно до загальнодержавних програм;

4) оборона;

5) охорона  навколишнього середовища;

6) утримання  правоохоронних і митних органів,  податкової та контрольно-ревізійної  служби, захисту прав споживачів, законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

7) здійснення  зовнішньоекономічної діяльності;

8) надання  дотацій, субвенцій обласним бюджетам  та бюджету Автономної Республіки  Крим, міст Києва і Севастополя;

9) створення  державних матеріальних та фінансових  резервів;

10) обслуговування  державного внутрішнього та зовнішнього  боргів.

Формування  доходів державного бюджету багато в чому залежить від методів господарювання, завдань, які вирішує держава, складу і принципів побудови податкової системи.

Доходи Державного бюджету України  утворюються за рахунок:

— податків, які повністю або частково надходять  в бюджет у відповідності із діючими законами;

— частини  доходів від приватизації державних  підприємств;— надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

— орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

— внесків  до тимчасово приєднаних до Державного бюджету України позабюджетних  фондів;

— надходжень від внутрішніх позик;

— дивідендів, одержаних від цінних паперів, що належать державі;

— інших  доходів, встановлених законодавством України.

Найбільшу питому вагу в структурі доходів Державного бюджету займають податкові поступлення, а також внески до державних цільових фондів.

Доходи Державного бюджету України станом на 2008 рік становили 215 359 392,3 тис. грн., а фінансування Державного бюджету України становило 18 822212,1 тис. грн.

 Стосовно  видатків, то це сума, приблизно, у розмірі 232 372 003,8 тис. грн. То ж можна сказати, що бюджет країни є дефіцитним, а джерелами фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Станом на 2007 рік доходи держававого бюджету становили 157 287046,0 тис.грн., а державні видатки - 174 631 522,2 тис.грн. Дефіцит бюджету покривався джерелами фінансування бюджету на суму 19 066 000,1 тис.грн. можна підсумувати те, що на 2008 рік у порівнянні з 2007 збільшилась як сума видатків так і сума доходів бюджету.

Щодо дефіцитних показників державного бюджету України в червні 2010 року, то  дефіцит становив 11,329 млрд грн, тоді як в травні його величина дорівнювала 11,431 млрд грн, повідомляється на веб-сайті Міністерства фінансів. Згідно з повідомленням, в цілому в січні-червні держбюджет зведено з дефіцитом на рівні 26,525 млрд грн, тоді як зведений бюджет (державний і місцеві) - з дефіцитом 24,971 млрд грн.

За даними Мінфіну, доходи держбюджету в червні становили 18,232 млрд грн, що на 6,6% менше, ніж в травні поточного року. За перше півріччя доходи держбюджету  становили 112,068 млрд грн, або 44,3% від  скороченого в липні річного плану.

Витрати держбюджету  в січні-червні-2010 становили 139,512 млрд грн, зокрема в червні - 29,637 млрд грн  і в травні - 31,097 млрд грн. Річний план витрат держбюджету за підсумками січня-червня виконаний на 45,6%.

Як повідомлялося, в липні Верховна Рада України  з другої спроби ухвалила рішення  про секвестр державного бюджету  на 2010 рік. За таке рішення проголосували 256 депутатів з 414, що зареєструвалися  в залі. Дефіцит держбюджету-2010 скорочено  на 6,3% - до 54,095 млрд грн, доходи держбюджету  зменшено на 5% - до 252,718 млрд грн, а витрати  - на 5,3%, до 305,632 млрд грн.

В законі пропонувалося скоротити дефіцит  бюджету до 4,99% ВВП. Крім того, пропонувалося  зменшити доходи бюджету на 13,4 млрд гривень. Виходячи зі зменшення ресурсу  бюджету, пропонується скоротити видатки  державного бюджету майже на 18,35 млрд грн, у тому числі:

- 8,75 млрд  грн - видатки Стабілізаційного  фонду (підтримка програм агропромислового  комплексу, інвестиційних і інноваційних  проектів, вугільної галузі, промисловості,  накопичення матеріальних цінностей  матрезерву, забезпечення житлом  громадян, реалізація програм реформування  житлово-комунального господарства  та "Питна вода України" тощо.

- 3,0 млрд  грн - трансферти на покриття дефіциту Пенсійного фонду;

- 2,0 млрд  грн - видатки спеціального фонду  Міністерства оборони (за рахунок  надходжень від реалізації надлишкового  озброєння);

- 1,8 млрд  грн - видатки на утримання  та ремонт доріг загального користування;

- 1,0 млрд  грн - капітальні видатки бюджетних  установ;

- 0,9 млрд  грн - видатки на погашення  простроченої заборгованості з  електроенергії видобувних підприємств;

- 0,5 млрд  грн - додаткові дотації з державного  бюджету місцевим бюджетам;

- 0,05 млрд  грн - економія видатків на  проведення виборів президента України;

- 1,35 млрд  грн - зменшення дотації на  одну корову, наявну на 1 січня  2010 року.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1) значні  інвестиції в розвиток економіки.  Такий бюджетний дефіцит є  наслідком не кризових явищ, а  певної політики уряду, який  проводить значні структурні  зрушення в народному господарстві;

2) негативні,  руйнівні наслідки непередбачених  подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3) криза в  економіці, яка знаходить відображення  в тому числі і в бюджетному  дефіциті. Такий бюджетний дефіцит  важче всього подолати, для цього  повинні бути вжиті заходи  по фінансовому оздоровленню  економіки, лише при цій умові  можна розраховувати на збалансування  бюджету. Бюджетний дефіцит в  Україні був "успадкований" від колишнього СРСР і причини  цього негативного явища треба  шукати ще на початку 60х  років.  Саме починаючи з цього часу в економіці СРСР почали нагромаджуватися певні несприятливі тенденції, які з часом і стали однією з причин його розпаду. Це:

— сповільнення темпів економічного розвитку, і особливо інтенсивних показників;

— недостатня ефективність економічних заходів  і реформ (1964, 1965, 1979, 1985 років);

— збільшення внутрішнього державного боргу;

— зменшення  надходжень валюти від зовнішньоекономічної торгівлі через погіршення кон’юнктури на ринку нафти;

— значні незавершені  капітальні вкладення в народне  господарство;

— заміщення  фінансових ресурсів кредитними ресурсами, грошова емісія;

— руйнівні наслідки антиалкогольної компанії тощо.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання  бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету.

Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів, зокрема:

- надзвичайними  обставинами (війни, епідемії, стихійні  лиха тощо);

- необхідністю  здійснення великих державних  вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому може забезпечити приріст валового внутрішнього продукту, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

- необхідністю підвищення рівня доходів громадян у зв'язку з відставанням їхнього обсягу від прожиткового мінімуму та ін.

До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит, належать:

• надмірний розмір державного сектору;
• домінуюча політика державного патерналізму;
• неефективна структура народного господарства;
• непослідовність реформ фінансової системи;
• падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
• зменшення приросту національного доходу;
• надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій
• непослідовна фінансова політика;
• інфляція;
• зростання внутрішнього і зовнішнього боргу

Якщо  об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання  держави і не свідчать про низький  рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо  пов'язані з неефективним державним  фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені  повністю.

Отже, бюджетний  дефіцит у цілому як особливе фінансове  явище не обов'язково є негативним і надзвичайним. Сьогодні у світі  практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним  дефіцитом. Звичайно, за умов ідеального становища в економіці дефіцит  відсутній і держава може оптимально зіставляти обсяг своїх доходів  відповідно до фінансових можливостей  без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває дуже рідко, оскільки економічні кризи є поширеним явище

3. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

Світова фінансова наука неоднозначно підходить  до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси  у суспільстві.  Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме  до пошуку ефективних шляхів раціонального  використання бюджетних коштів, посилення  бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому.

Тезу  про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував  Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто  потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни  кейнсіанські теорії застосовувалися  практично всіма промислово розвинутими  країнами, у результаті чого бюджетний  дефіцит перетворився у вагомий  інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових  завдань і зайняв важливе місце  в теорії економічного зростання  і в теорії циклічного регулювання  економіки.