Поняття та сутність державного бюджету
ЗМІСТ:
Поняття та сутність державного бюджету
Бюджет, як провідна ланка фінансової системи, - найважливіша економічна категорія, що відображає грошові відносини між державою та учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві.
Бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики.
З історичної точки зору існує думка, що термін "бюджет" походить від англійського слова budget, в перекладі з якого це означає "шкіряна сумка". В Англії у 16-17 ст. процедура затвердження субсидій королю здійснювалася на засіданні палати громад. Відповідний законопроект знаходився в портфелі канцлера, який перед закінчення засідання відкривав цей портфель і діставав відповідні папери. Це отримало назву "відкриття бюджету", а пізніше проект, який мав вигляд плану доходів та видатків та затверджувався парламентом Англії, отримав назву "бюджет".
У "Народній енциклопедії" Росії наведено наступне визначення бюджету: "Під бюджетом розуміють план ведення господарства на певний період - звичайно на рік. Затверджений бюджет - це шори над виконавчою владою, і остання має право розпоряджатися коштами лише в його межах ".
Являючись матеріальною базою існування держави, формою реалізації її функцій, основою благополуччя народу та інструментом втілення соціально-економічної політики, проблеми бюджету хвилюють сучасних українських вчених, таких як: И.Бескида, С.Юрія, О.Василика, А.Єпіфанова, І.Сала, В.Кравченка, В.Опаріна, О.Кириленко, Ю.Пасічника та багатьох інших.
Так, професор О.Д.Василик дає наступне визначення поняттю бюджету України: "Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією України".
Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою України: "Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".
Таким чином, бюджет держави як план фінансових ресурсів являє собою сукупність Державного бюджету, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Сьогодні, в умовах трансформації економіки України, Державний бюджет зберігає свою важливу роль: саме через нього відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) та відбивається економічна й соціальна політика країни.
Державний бюджет можна розглядати в декілька аспектах, поданих на рисунку 1.
За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами - з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій.
За матеріальним змістом бюджет - це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Через Державний бюджет здійснюється централізація коштів відповідно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та соціальну політику на всій території країни.
Бюджет, як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд характеризується: по-перше, значними розмірами; по-друге, маневреністю; по-третє, наявністю резервних фондів.
Розмір обсягу бюджету залежить від багатьох факторів, основними з яких є:
- рівень розвитку та виробничий потенціал економіки;
- методи господарювання;
- масштаби і спрямованість
- напрями діючої фінансової політики;
- взаємопогодженість дій всіх ланок бюджетної системи.
За своєю формою бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.
Зведений фінансовий баланс держави - це система фінансових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов'язкові та добровільні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
Зведений бюджет України - це документ, який не затверджується, а використовується для статистичного узагальнення планових та фактичних обсягів ресурсів, що перерозподіляються через бюджет.
За організаційною структурою бюджет - це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов'язана з усіма іншими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держави, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінансової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл грошових ресурсів:
- між секторами економіки;
- між регіонами;
- між виробничою та соціальною сферами;
- між окремими верствами
Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки (рис. 2).
Рисунок 2 - Структура Державного бюджету України
Доходи бюджету формуються за рахунок джерел і в обсязі, передбаченими в Законі України "Про Державний бюджет" на поточний рік. Відповідно до статті 95 Конституції України: "Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків".
Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Кошти загального фонду мають загальний, тобто нецільовий характер і використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році. Джерела надходження та напрями витрат зі спеціального фонду визначені заздалегідь і здійснюються в межах надходжень. Доцільність такого розподілу бюджету на два фонди повинна обґрунтовуватися в Основних напрямах бюджетної політики і визначатися щорічно законом про Держаний бюджет України.
Створення спеціального фонду державного бюджету дало можливість вивести з "тіні" численні позабюджетні фонди та власні надходження (спеціальні кошти) бюджетних установ. Обсяги залучених до держбюджету таким чином ресурсів тільки у 2004 році перевищили 9 млрд грн., що дозволило істотно збільшити видатки на утримання бюджетних установ, - висновок, зроблений Колегією Рахункової палати за результатами розгляду звіту про результати аналізу практики формування та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України у 2003-2004 роках.
У залежності від співвідношення між доходами та видатками Державний бюджет може бути:
- збалансованим, коли видатки дорівнюють доходам, до чого, відповідно до Конституції України, і повинна прагнути держава;
- дефіцитним, тобто з від'ємним сальдо, коли видатки перевищують доходи;
- профіцитним, тобто з позитивним сальдо, що спостерігається у разі перевищення доходів над видатками.
Сутність бюджету реалізується через його функції. В економічній літературі нема єдиної думки щодо кількості функцій бюджету. Такі економісти, як Ю.В.Пасічник, С.І.Юрій схиляються до існування двох чітко структурованих функцій - розподільчої та контрольної. І.О.Петровська та Д.В.Клиновий вказують на три функції бюджету: акумулятивної, розподільчої та контрольної. В інших літературних джерелах зустрічаються вказівки на чотири функції, що виконує бюджет: розподільчу, регулюючу, контрольну, соціальну.
Дійсно, найбільш наявні та структуровані дві функції - розподільча та контрольна, але не можна не вказати регулюючу та стимулюючу роль бюджету та обминути питання фінансового забезпечення соціальної політики за рахунок коштів бюджету. Основні функції бюджету подані на рисунку 3. Зміст функцій та характер їх реалізації залежить від рівня розвитку економічних процесів в країні.
Через розподільчу функцію здійснюється процес акумуляції коштів держави та подальший їх розподіл для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджету розподіляється і перерозподіляється ВВП та національний доход; а в розподільчих відносинах беруть участь всі учасники суспільного виробництва. Роль держави у розподільчих процесах із розвитком ринкових відносин постійно зростає.
Рисунок 3 - Функції бюджету
Державний бюджет використовується і як інструмент регулювання та стимулювання економіки з боку держави. Особливо важлива роль цієї функції в умовах нестабільної економіки, коли держава вимушена втручатися в виробничі та соціальні процеси.
Важливе значення, особливо в країнах з ринковою економікою, належіть соціальній функції бюджету. В останні роки в Україні спостерігається зміцнення бюджету не тільки як основного важеля ефективного розвитку економіки, але прагнення до вирішення в першу чергу соціальних проблем суспільства за рахунок коштів бюджету. Про це свідчить перш за все обсяг видатків, спрямованих на реалізацію державної програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", що збільшився відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" в порівнянні з 2004 роком вдвічі.
Сутність контрольної функції полягає в сприянні своєчасному та повному надходженню коштів до бюджету, їх оптимальному розподілу, перерозподілу та ефективному використанню, а також дає можливість проаналізувати і виявити розміри та причини відхилень фактичних доходів та видатків бюджету від запланованих.
Таким чином, Державний бюджет:
1) концентрує основні фінансові ресурси держави;
2) основне джерело розвитку
3) матеріальна база для
4) інструмент перерозподілу
5) інструмент фінансового
2. Поняття страхування та завдання статистики страхування
Страхування — це система економічних відносин, що полягають у створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального фонду коштів і використанні його для відшкодування втрат, що сталися внаслідок стихійного лиха та інших несприятливих випадкових явищ, а також надання допомоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних кризових ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). Страхування являє собою специфічний вид економічної діяльності. Процеси та явища, що є предметом страхування, ймовірнісні за своєю природою. Тож, для управління ними необхідно мати вірогідну та повну інформацію. Цією галуззю діяльності має займатися статистика страхування. Отже, предметом статистики страхування є масові, кількісні процеси, які відбуваються у страхуванні і мають імовірнісну природу.
У результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичним та юридичним особам може бути завданий збиток. Звичайно постає питання про джерело відшкодування втрат. Один з можливих варіантів полягає у створенні спеціального резервного страхового фонду.
Створення резервних страхових фондів може здійснюватися у таких формах:
- фонди самострахування;
- централізоване страхове забезпечення;
- колективні страхові фонди.
Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності і полягає в тому, що юридична або фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних коштів.
Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності і передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів.
Створення колективних страхових фондів, тобто страхування в цілому, базується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Страхування є найдоцільнішою, економнішою, ефективнішою і раціональнішою формою створення страхових фондів. Порівняно зі самострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності.
Основними завданнями статистики страхування є вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів, попиту на них, складу страхувальників, оцінка диференційованих ризиків і пов’язаних з ними збитків, дослідження ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній в цілому.
Головні функції статистики страхування — забезпечення страхових органів необхідною статистичною інформацією, а також виявлення тенденцій і закономірностей появи страхових подій. Перша функція полягає в організації статистичного спостереження в страхуванні, обробці та аналізі статистичної інформації, розробці методології розрахунку статистичних показників, обґрунтуванні системи показників для різних видів страхування. Друга функція полягає у виявленні тенденцій і закономірностей появи страхових подій, оцінці їх частоти і рівня важкості. Для розв’язання цих проблем необхідно визначити обґрунтований рівень тарифних ставок.
Крім цього, статистика страхування повинна встановлювати взаємозв’язок між страхуванням і рівнем грошових доходів населення, виявляти структуру страхувальників окремих видів страхових ризиків за віком, статтю, видом діяльності та іншими ознаками.
Для розв’язання перелічених проблем статистика страхування використовує такі методи і прийоми теорії статистики: метод абсолютних і відносних величин, середніх величин, аналіз динамічних рядів, методи аналізу взаємозв’язків, індексний метод, вибірковий метод та ін.
Система страхових органів складається з державних і недержавних страхових організацій. Недержавні страхові організації включають самостійні спеціалізовані акціонерні і приватні підприємства і компанії, створення яких почалось з моменту прийняття відповідних нормативних документів на державному рівні.
Основними суб’єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований.
Страховик — це юридична особа (страхова компанія), яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування.
Страхувальник — юридична або фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.
Застрахований — юридична або фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може відокремлюватись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.
В окремих випадках у страхових відносинах
може брати участь кілька страховиків.
Це пояснюється двома формами страхових
відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахуван
Страхуванню належить дуже важлива роль у процесі переходу країни до конкурентного вільного ринку. Не усуваючи повністю такий фактор, як ринкова невизначеність, страхування може певною мірою задовольнити потреби в фінансовій безпеці як приватних комерційних і промислових підприємств, так і їх сімей.
У ході аналізу страхування використовуються класифікації та групування за такими ознаками.
1. За видами:
а) особисте, де економічною основою виступають події в житті фізичних осіб, — страхування життя, від нещасних випадків, медичне страхування;
б) майнове страхування, де об’єктом страхування виступають матеріальні цінності — транспорт, вантажі, інші види майна, фінансові ризики;
в) страхування відповідальності, предметом якого служать можливі зобов’язання страхувальника по відшкодуванню втрат третім особам;
г) перестрахування.
2. За функціями:
а) функція нагромадження, яка полягає в тому, що учасники страхового процесу створюють резерв коштів для покриття можливих збитків;
б) перерозподільна функція полягає в тому, що страхування дозволяє перекласти збитки одних учасників на інших;
в) функція відшкодування, або ризикова, — надання допомоги тим, хто постраждав від страхового випадку;
г) попереджувальна функція — фінансування заходів, спрямованих на зниження втрат від страхових подій.
3. За формами страхування:
а) добровільне, яке здійснюється на підставі договорів між страхувальниками і страховиками;
б) обов’язкове — на основі законодавчих актів.
Страховий ринок поділяється на галузі майнового, особистого страхування, страхування відповідальності і соціального страхування.
Об’єктами майнового страхування є основний та обіговий капітал підприємств, організацій, майно громадян.
Об’єктами особистого страхування виступають життя і здоров’я громадян. Видами особистого страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей і т. ін. Особисте страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Перша передбачає відшкодування втрат при настанні страхової події. Друга функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору застрахованому виплачується страхова сума. З окремих видів страхування сума страхових внесків менша від страхової суми. Це пов’язане з використанням страховиком отриманих страхових внесків на фінансовому ринку. Частина отриманих від цього доходів виділяється застрахованому. Особисте страхування дозволяє населенню одержати доступ до додаткових фондів у разі страхових випадків.
У системі соціального страхування об’єктом страхування виступає працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування здійснюється на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов’язковий і добровільний характер. В обов’язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Страховиком виступає держава в особі уповноважених органів, страхувальниками — праценаймачі і працюючі за наймом громадяни, застрахованими — працівники підприємств, організацій та установ. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування і Фонду сприяння зайнятості населення. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій — у разі повної чи часткової втрати працездатності; допомог — у разі тимчасової втрати працездатності та безробіття. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.
У медичному страхуванні об’єктом страхування виступає здоров’я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов’язковій, так і додатково, в добровільній формі як через державні, так і недержавні структури. Страхувальниками можуть виступати: держава (з бюджету), підприємства, організації та громадяни (за рахунок власних коштів). Страхове відшкодування надається у формі оплати лікування.
При страхуванні відповідальності об’єктом виступає зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим видом є страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом страхування може виступати професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків можуть завдати збитки своїм клієнтам.
Об’єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний суттєвий ризик. Це — ризики з кредитних і заставних операцій, біржових угод, депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів. Ця галузь страхування є особливо важливою за ринкової економіки.
Перестрахування супроводжуєтьс
