Поняття зовнішньоекономічної діяльності

1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

 Основним  законодавчим актом, який закріплює  правові засади здійснення зовнішньоекономічної  діяльності вітчизняними суб'єктами  господарювання, є Закон України  від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну  діяльність». Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. У Господарському кодексі України від 16 січня 2003 року загальним положенням про зовнішньоекономічну діяльність присвячена Глава 37.

 Зовнішньоекономічна  діяльність - це діяльність суб'єктів  господарської діяльності України  та іноземних суб'єктів господарської  діяльності, побудована на відносинах  між ними, що має місце як  на території України, так і за її межами.

 Ознаки ЗЕД:

 а) за своєю  сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг

вартісного  характеру, що мають цінову визначеність»(ч.1 ст.З ГК);

        б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами

господарювання, що перебувають під юрисдикцією  різних держав;

         в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як

 з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

         Однак останньому протирічить визначення ЗЕД у ч.і ст. 377 ГК - «ЗЕД -господарська діяльність, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою. При цьому кваліфікуючою ознакою ЗЕД є перетин митного кордону.

 Правовою  формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний  договір (контракт). У міжнародних  договорах, як єдиний критерій  для визначення міжнародного  характеру договору використовують  критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Це є доказом того, що перетин митного кордону є не обов'язковою умовою зовнішньоекономічного договору.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин.

 Методи:

 а) метод  автономних рішень суб'єктів господарювання (добровільно

 вступати  в зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати  будь-які види ЗЕД і

 зовнішньоекономічні  операції, окрім заборонених законом;  укладати

 зовнішньоекономічні  договори та визначати зобов'язання  за ними в межах

 законодавства  тощо);

        б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів       господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій; дотримання порядку розрахунку в іноземній валюті; дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій); в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.

2. Субєкти , види та операції зовнішньоекономічної діяльності.

Учасниками  ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями  та повноваженнями можна поділити на такі групи:

- суб’єкти  ЗЕД (особи, які безпосередньо  здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

- особи, що  забезпечують функції (в комплексі  чи окремо визначені) щодо управління  ЗЕД;

- споживачі  в широкому розумінні (громадяни,  суб’єкти господарювання, негосподарські  організації);

- посередники  (особи, які надають суб’єктам  ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності).

 Спеціальне  законодавство про ЗЕД приділяє  особливу увагу першим двом  категоріям учасників ЗЕД з  урахуванням їх визначальної  ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону “Про ЗЕД”. Так, коло суб’єктів ЗЕД визначається по-різному.

 Відповідно  до ст. Закону “Про ЗЕД”, суб’єктами  зовнішньоекономічної діяльності  в Україні є:

- фізичні особи  – громадяни України, громадяни  республік Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи,  зареєстровані як такі в Україні  і які мають постійне місцезнаходження  на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- об’єднання  фізичних, юридичних, фізичних і  юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні  одиниці суб’єктів господарської  діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства  за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти  господарської діяльності, передбачені  законами України;

 Україна  в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з встановленими законом принципами здійсненні ЗЕД.

 Господарський  кодекс (ст. 378) закріпив уніфіковані  та значною мірою вдосконалені  положення щодо суб’єктів ЗЕД,  передбачивши, що ними є (можуть  бути):

- суб’єкти  господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої ст. 55 ГК (тобто зареєстровані у встановленому порядку індивідуальні підприємці; господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів).

- громадяни  України, іноземці та особи  без громадянства, які здійснюють  господарську діяльність та зареєстровані  відповідно до закону як підприємці;

- підрозділи (структурні  одиниці) іноземних суб’єктів  господарювання (нерезидентів), що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом;

- зовнішньоекономічні  організації, що мають статус  юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

 Відтак, ГК  виключив (на нашу думку, без  достатніх на те підстав) зі  складу суб’єктів ЗЕД господарські  організації, створені за законодавством  України без статусу юридичної особи, зокрема:

- промислово-фінансові  групи, які відповідно до однойменного  закону можуть не лише займатися  зовнішньоекономічною діяльністю, але й мати статус транснаціональних,  створених за участю суб’єктів  господарювання різних держав;

- пайові інвестиційні  фонди, що створюються на договірних  засадах і згідно із Законом  “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні  фонди)” не мають статусу юридичної  особи);

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-резидентів, утворені ними для здійснення господарської діяльності відповідно до законодавства України (в т. ч., п. З ч. 2 ст. 55 ГК України), якщо відповідні повноваження закріплені в положенні про такий підрозділ (структурну одиницю);

- іноземні (створені  за зарубіжним законодавством) господарські  організації зі статусом або  без статусу юридичної особи.  Подібні особи можуть виступати  іноземними інвесторами, що, відповідно  до логіки розробників ГК, є зовнішньоекономічною діяльністю (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави – гл. 38 “Іноземні інвестиції” включені до розділу УИ ГК “Зовнішньоекономічна діяльність”). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англо-саксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.) персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб’єктами господарювання зовнішьоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб’єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (згідно із Законом України від 21.11.2002 р. “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”).

 Суб’єкти  ЗЕД мають права та обов’язки (загальні та спеціальні), що є обов’язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов’язки, притаманні усім суб’єктам господарювання (про що вже йшлося. Див.: Розділ II “Суб’єкти господарських правовідносин”). До категорії спеціальних належать права та обов’язки, якими наділяються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб’єктів ЗЕД є:

- здійснювати  будь-які види зовнішньоекономічної  діяльності та зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

- відкривати  будь-які не заборонені законом  валютні рахунки в банківських  установах, розташованих на територіях  інших держав;

- самостійно  розпоряджатися (після сплати передбачених за коном податків і зборів/обов’язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);

- одержувати в іноземних  фінансових установах на договірній  основі валютні кредити на  умовах, що не суперечать законодавству України;

- обирати контрагентів  та укладати з ними зовнішньоекономічні  договори (контракти);

- обирати за домовленістю  з контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом юрисдикційний  орган, що розв’язуватиме між  ними спори; відповідно до ст. 38 Закону “Про ЗЕД” спори між суб’єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору – Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);

- обирати за домовленістю  з контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом національну  належність законодавства, що  застосовуватиметься при розгляді таких спорів;

- користуватися державним  захистом своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

 До спеціальних обов’язків  суб’єктів ЗЕД належать:

- дотримання вимог законодавства  про ЗЕД, в т.ч.:

- здійснення у передбачених  актами законодавства випадках  ліцензування та квотування імпортно-експортних  операцій, а також виконання умов  їх надання;

- дотримання вимог щодо  змісту, форми та державної реєстрації  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів);

- у разі здійснення  ЗЕД в Україні у формі створення  іноземним суб’єктом господарювання (зі статусом юридичної особи)  філій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) – здійснити реєстрацію подібного суб’єкта в установленому порядку;

- у разі запровадження  в установленому порядку режиму  обов’язкового розподілу валютної  виручки від проведення зовнішньоекономічних  операцій між суб’єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійснювати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;

- вести бухгалтерський  та оперативний облік зовнішньоекономічних  операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України;

- імпортувати в Україну  лише ті товари, які за своїми  технічними, фармакологічними, санітарними,  фітосанітарними, ветеринарними  та екологічними характеристиками  не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар – застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);

- утримуватися від порушень  встановлених законом заборон,  обмежень щодо субсидованого  імпорту, демпінгового імпорту,  реекспорту;

- у разі порушення  вимог законодавства про ЗЕД  нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність, у т. ч. у формі застосування спеціальних санкцій, відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);

- інформувати  Нацбанк України про відкриття  валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у встановленому порядку;

- та ін.

 Держава  гарантує рівність прав та  однаковий захист усіх суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності. Проте у разі застосування до українських суб’єктів господарювання дискримінаційних заходів на території певних держав, в Україні можуть бути застосовані аналогічні заходи до суб’єктів господарювання відповідної країни (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону “Про ЗЕД”).

 До другої  категорії учасників ЗЕД належать суб’єкти, що здійснюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед, це державні органи та органи місцевого самоврядування. Подібні за своїм характером функції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати і господарські об’єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи – щодо своїх учасників, материнське підприємство – щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держави та органи місцевого самоврядування) та другої (недержавні органи/організації управління економікою та суб’єкти ЗЕД) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому – значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб’єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).

 Законодавство  про ЗЕД містить досить ґрунтовні  положення щодо регулювання зовнішньоекономічної  діяльності, визначаючи:

- мету регулювання  (ч. 1 ст. 7 Закону “Про ЗЕД”): забезпечення  збалансованості економіки та  рівноваги внутрішнього ринку  України; стимулювання прогресивних  структурних змін в економіці,  в т. ч. зовнішньоекономічних  зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн;

- види та  рівні регулювання (ч. 2 ст. 7 Закону  “Про ЗЕД”: державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); недержавне на регіональному (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу) та локальному (самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними) рівнях;

- правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюється  нормативне регулювання (ч. З  ст. 7 Закону “Про ЗЕД”): 1) закони України; 2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб’єктами ЗЕД, укладеними відповідно до законів України;

- цілі державного  регулювання: захист економічних  інтересів України та законних  інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної  діяльності; створення рівних можливостей  для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- межі втручання  держави (в особі її органів)  у сферу ЗЕД, що виключають  право безпосередньо втручатися  в зовнішньоекономічну діяльність  суб’єктів цієї діяльності, за  винятком передбачених законом  випадків;

- органи державного  регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. 9 Закону “Про ЗЕД”):

 А) Верховна  Рада України як вищий орган  державного регулювання ЗЕД, до  компетенції якого належать:

- прийняття,  зміна та скасування законів,  що стосуються зовнішньоекономічної  діяльності;

- затвердження  головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

- розгляд, затвердження  та зміна структури органів  державного регулювання зовнішньоекономічної  діяльності;

- укладання  міжнародних договорів України  відповідно до законів України  про міжнародні договори України  та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

- встановлення  спеціальних режимів зовнішньоекономічної  діяльності на території України;

- затвердження  списків товарів, експорт та  імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється згідно із Законом “Про ЗЕД”.

 Б) Кабінет  Міністрів України:

- вживає заходів  до здійснення зовнішньоекономічної  політики України відповідно  до законів України;

- здійснює координацію  діяльності міністерств, державних  комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

- приймає нормативні  акти управління з питань зовнішньоекономічної  діяльності у випадках, передбачених  законами України;

- проводить  переговори і укладає міжурядові  договори України з питань  зовнішньоекономічної діяльності  у випадках, передбачених законами  України про міжнародні договори  України, забезпечує виконання  міжнародних договорів України  з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

- відповідно  до своєї компетенції, визначеної  законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно із законами України;

- забезпечує  складання платіжного балансу,  зведеного валютного плану України;

- здійснює заходи  щодо забезпечення раціонального  використання коштів Державного  валютного фонду України;

- забезпечує  виконання рішень Ради Безпеки  Організації Об’єднаних Націй  з питань зовнішньоекономічної  діяльності.

 В) Національний  банк України:

- здійснює зберігання  і використання золотовалютного  резерву України та інших державних  коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

- представляє  інтереси України у відносинах  з центральними банками інших  держав, міжнародними банками та  іншими фінансово-кредитними установами  та укладає відповідні міжбанківські  угоди;

- регулює курс  національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

- здійснює облік  і розрахунки по наданих і  одержаних державних кредитах  і позиках, провадить операції  з централізованими валютними  ресурсами, які виділяються з  Державного валютного, фонду України  у розпорядження Національного банку України;

- здійснює інші  функції відповідно до законів  України (“Про банки і банківську  діяльність”, “Про Національний  банк України” та ін.).

 Г) Центральний  орган виконавчої влади з питань  економічної політики (функції якого виконує Міністерство економіки та з питань економічної інтеграції України):

- забезпечує  проведення єдиної зовнішньоекономічної  політики при здійсненні суб’єктами  зовнішньоекономічної діяльності  виходу на зовнішній ринок,  координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в т. ч. відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль  за додержанням всіма суб’єктами  зовнішньоекономічної діяльності  чинних законів України та  умов міжнародних договорів України;

- здійснює заходи  нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно із Законом “Про ЗЕД”;

- проводить  антидемпінгові, антисубсидиційні  та спеціальні розслідування  у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші  функції відповідно до законів  України і Положення про центральний  орган виконавчої влади з питань  економічної політики.

 Д) Державна  митна служба України:

- здійснює митний  контроль в Україні згідно  з чинними законами України.

 Е) Антимонопольний  комітет України:

- здійснює контроль  за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної  діяльності законодавства про  захист економічної конкуренції.

 Є) Міжвідомча  комісія з міжнародної торгівлі (склад якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р № 300):

- здійснює оперативне  державне регулювання зовнішньоекономічної  діяльності в Україні відповідно  до законодавства України;

- приймає рішення  про порушення і проведення  антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;

- органи місцевого  управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону “Про ЗЕД”):

I) місцеві Ради  народних депутатів та їх виконавчі  і розпорядчі органи, компетенція яких визначається Законом України “Про місцеве самоврядування”;

II) територіальні  підрозділи (відділення) органів державного  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності України: створюються  за погодженням з відповідними  місцевими Радами народних депутатів України та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не  повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
2. Субєкти, види та операції зовнішньоекономічної діяльності

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Суб'єкти господарської  діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному  праві народу України самостійно  та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність на території України,  керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України  неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи  зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;