Порівняльна характеристика органів виконавчої влади України та Російської Федерації

Порівняльна характеристика органів  виконавчої влади  України та Російської Федерації.

     Здійсніть аналіз правового  регулювання, порядку  утворення та складу уряду, інших органів  виконавчої влади. 
 

     Кабінет Міністрів України у системі  органів державної влади України. Правові засади діяльності Кабінету Міністрів України: Кабінет Міністрів України  у  своїй  діяльності  керується Конституцією України,  Законом України «Про Кабінет Міністрів України», іншими законами України, а також актами Президента України. Організація,  повноваження і порядок  діяльності  Кабінету Міністрів України      визначаються      Конституцією      України , ЗУ «Про КМУ» та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно   до   Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який  визначає  порядок проведення  засідань  Кабінету  Міністрів України,  підготовки та прийняття рішень,  інші процедурні питання його діяльності.

     Правовою основою організації і діяльності Кабінету Міністрів України є норми Конституції України, міжнародних актів, які ратифіковані парламентом України, інших законодавчих та нормативних актів, зокрема потрібно назвати:

  1. Про Кабінет Міністрів України: Закон України вiд 07.10.2010  № 2591-VI;
  2. Постанова  вiд 10.07.1996  № 287/96-ВР «Про процедуру надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України»;
  3. Указ Президента України  вiд 15.12.1999  № 1574/99 «Про склад Кабінету Міністрів України» (Документ 1574/99, редакція вiд 19.12.2005 на пiдставi 1785/2005);
  4. Постанова КМУ від 18 липня 2007 р. N 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»;
  5. Постанова КМУ від 14 жовтня 2005 р. N 1020 «Питання діяльності урядових комітетів»;
  6. Постанова КМУ від 20 грудня 2010 р. N 1151 «Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» та інших.

     Кабінет Міністрів України (Уряд України) є  вищим органом у системі органів  виконавчої влади. Кабінет  Міністрів  України   здійснює   виконавчу   владу безпосередньо   та  через  міністерства,  інші  центральні  органи виконавчої влади,  Раду міністрів Автономної  Республіки  Крим  та місцеві державні адміністрації,  спрямовує та координує роботу цих органів.  Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України  та  підконтрольний  і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених  у  статтях   85,   87   Конституції   України.

     Основні завдання Кабінету Міністрів України:

  1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення   державного   суверенітету   та  економічної самостійності  України,  здійснення  внутрішньої   та   зовнішньої політики держави,  виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття  заходів щодо забезпечення прав  і свобод  людини  та громадянина,  створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення  проведення  бюджетної,  фінансової,  цінової, інвестиційної,    у   тому   числі   амортизаційної,   податкової, структурно-галузевої   політики;  політики  у   сферах   праці   та зайнятості   населення,  соціального  захисту,  охорони  здоров'я, освіти,  науки і культури,  охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення    і   виконання   загальнодержавних   програм економічного,   науково-технічного,    соціального,    культурного розвитку,  охорони довкілля,  а також розроблення,  затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення    розвитку     і     державної     підтримки науково-технічного  та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення  рівних умов для розвитку всіх  форм власності; здійснення управління  об'єктами державної власності  відповідно  до закону;

7) здійснення  заходів  щодо забезпечення  обороноздатності та національної  безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація        і        забезпечення       провадження зовнішньоекономічної  діяльності, митної справи;

9) спрямування   та  координація  роботи  міністерств,   інших органів виконавчої влади;

10) виконання    інших   функцій,   визначених   Конституцією та законами України,  актами Президента України.

     Склад Кабінету Міністрів України та статус його членів: До    складу    Кабінету    Міністрів    України   входять Прем'єр-міністр України,  Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри та міністри України.  Посадовий    склад    (кількість    та    перелік   посад) новосформованого   Кабінету   Міністрів    України    визначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України одночасно з призначенням персонального складу Кабінету Міністрів  України  у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про КМУ». Посади  членів  Кабінету  Міністрів України належать  до політичних посад,  на які не поширюється трудове законодавство  та законодавство про державну службу.  Статус  членів  Кабінету  Міністрів  України  визначається Конституцією України,  Закону України «Про КМУ»  та  іншими  законами України.

     Призначення на посаду Прем'єр-міністра України: Прем'єр-міністр    України    призначається    на   посаду Президентом  України   за   згодою   більше   ніж   половини   від конституційного складу Верховної Ради України. Президент  України  після  прийняття рішення про відставку Кабінету  Міністрів  України  або   про   припинення   повноважень Прем'єр-міністра   України   вносить  до  Верховної  Ради  України письмове подання  про  надання  згоди  на  призначення  на  посаду Прем'єр-міністра України.

     Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України: Члени  Кабінету  Міністрів України,  крім Прем'єр-міністра України,  призначаються на посаду Президентом України за  поданням Прем'єр-міністра України.  При  формуванні  нового  складу Кабінету Міністрів України новопризначений Прем'єр-міністр України вносить Президенту України подання   про   призначення   членів  Кабінету  Міністрів  України відповідно до вимог Конституції України та Закону України «Про КМУ». Подання Прем'єр-міністра  України,  зазначене у частині другій  цієї  статті,  стосовно  персонального   складу   Кабінету Міністрів  України  може  вноситися єдиним списком.  Подання також можуть вноситися окремо на кожну посаду члена  Кабінету  Міністрів України. На   кожну   посаду   члена   Кабінету  Міністрів  України Прем'єр-міністром України вноситься одна кандидатура.

     Основні повноваження Кабінету Міністрів України:

  1. у сфері економіки та фінансів:

забезпечує  проведення   державної    економічної    політики, здійснює   прогнозування   та  державне  регулювання  національної економіки;      забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних  програм економічного та соціального розвитку;  визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням  загальнодержавних  пріоритетів   та   забезпечує   їх виконання;   здійснює відповідно  до закону управління об'єктами державної власності,  у  тому  числі  корпоративними  правами,   делегує   в установленому  законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами  міністерствам,  іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання;  забезпечує  розроблення і   виконання державних програм приватизації;  подає Верховній Раді  України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів  права  державної власності, що не підлягають приватизації;      сприяє розвитку  підприємництва  на  засадах  рівності  перед законом  усіх   форм   власності   та   соціальній   спрямованості національної  економіки,  здійснює  заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки,  розвитку  конкуренції  та ринкової інфраструктури;   забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;      забезпечує розроблення  і   виконання   програм   структурної перебудови   галузей   національної   економіки та  інноваційного розвитку,  здійснює  заходи,  пов'язані з реструктуризацією   та санацією   підприємств   і   організацій,   забезпечує  проведення державної промислової політики,  визначає   пріоритетні   галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку і т.д.

     2) у сферах соціальної політики,  охорони  здоров'я,  освіти, науки,  культури, спорту, туризму, охорони  навколишнього природного середовища  та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної  політики,  вживає заходів  щодо  підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; сприяє розвитку соціального  діалогу,  відповідно  до  закону проводить  консультації із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок і  всеукраїнськими  об'єднаннями  організацій  роботодавців   щодо проектів   законів,   інших  нормативно-правових  актів  з  питань розроблення та здійснення  державної  політики  у  сфері  трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту; забезпечує підготовку   проектів   законів   щодо   державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;координує діяльність   органів   виконавчої   влади,  органів місцевого самоврядування,  підприємств,  установ  та  організацій, пов'язану   з   охороною   навколишнього   природного  середовища, виконанням  державних,  регіональних  і  міждержавних  екологічних програм;  забезпечує здійснення    заходів,   передбачених   державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;      засновує премії та стипендії Кабінету  Міністрів  України  за особливі досягнення в різних сферах суспільного життя, визначає їх розмір та порядок призначення;

      3) у сферах правової політики,  законності, забезпечення прав і  свобод людини та громадянина:  забезпечує проведення державної  правової політики;  здійснює  контроль   за   додержанням   законодавства  органами виконавчої  влади,  їх  посадовими  особами,  а   також   органами місцевого  самоврядування  з  питань  виконання  ними  делегованих повноважень органів виконавчої влади; вживає заходів щодо захисту прав і свобод,  гідності, життя і здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань,  охорони власності та громадського порядку,  забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, протидії корупції;  здійснює заходи  щодо  забезпечення  виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками; створює умови для вільного розвитку і функціонування  системи юридичних послуг та правової допомоги населенню;  забезпечує фінансування  видатків на утримання судів у межах, визначених  законом  про  Державний  бюджет  України,  та  створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів; організовує фінансове   і  матеріально-технічне  забезпечення діяльності правоохоронних органів,  соціальний захист  працівників зазначених органів та членів їхніх сімей;

      4) у сфері зовнішньої політики: забезпечує у   межах   своїх  повноважень  зовнішньополітичну діяльність України,  розробляє та затверджує державні  програми  в цій  сфері,  погоджує  програми  перебування офіційних закордонних делегацій,  до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи;      забезпечує відповідно   до  закону  про  міжнародні  договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України;      приймає рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво,  реконструкцію об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;

          5) у сфері національної безпеки  та обороноздатності: здійснює заходи  щодо  охорони  та захисту  державного кордону України і  території України;  здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки  України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань; здійснює заходи  щодо  забезпечення боєздатності Збройних Сил України,  визначає  у  межах  бюджетних  асигнувань   на  оборону чисельність громадян України,  які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори;      вживає заходів щодо  забезпечення  обороноздатності  України, оснащення Збройних  Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;   забезпечує соціальні і правові гарантії  військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей; здійснює керівництво   єдиною   системою  цивільного  захисту України,  мобілізаційною  підготовкою  національної  економіки  та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану;  вирішує питання   забезпечення   участі   військовослужбовців України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;  визначає пріоритетні  напрями  розвитку оборонно-промислового комплексу;

     6) у сфері вдосконалення державного  управління  та  державної служби:  організовує проведення  єдиної  державної  політики  у  сфері  державної служби; здійснює заходи   щодо   кадрового    забезпечення    органів виконавчої влади; розробляє і  здійснює  заходи,  спрямовані  на  вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою  підвищення  ефективності їх  діяльності  та  оптимізації  витрат,  пов'язаних  з утриманням апарату управління; утворює, реорганізовує і ліквідує урядові  органи  відповідно до  закону  в  межах  коштів,  передбачених  у  Державному бюджеті України  на  утримання  органів   виконавчої   влади,   затверджує положення про зазначені органи; приймає рішення  щодо  забезпечення  представництва інтересів Кабінету   Міністрів   України   під   час   розгляду   справ    у Конституційному Суді України; вживає в  межах  своїх повноважень заходів щодо заохочення та приймає  відповідно  до  закону   рішення   про   притягнення   до дисциплінарної відповідальності посадових осіб,  які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України; затверджує граничну    чисельність    працівників     органів виконавчої влади;  визначає відповідно  до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору  економіки,  а також  грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) та інше.  Цей перелік не є вичерпним.

     Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України. Кабінет  Міністрів  України  за   ініціативою   Президента України  або  з  власної  ініціативи  здійснює підготовку проектів актів  Президента  України,  вносить  їх  на  розгляд   Президенту України,  забезпечує  виконання виданих Президентом України актів, наданих   Президентом   України   доручень,   реалізацію   програм Президента України. Прем'єр-міністр  України і міністр,  відповідальний за акт Президента  України,   виданий   Президентом   України   в   межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22,  23,  24 частини першої  статті  106  Конституції  України, та за виконання такого акта, зобов'язані скріпити його своїми підписами у п'ятиденний строк з дня надходження акта для скріплення.

     За   ініціативою   Президента  України  Кабінет  Міністрів України вносить на  розгляд  Верховної  Ради  України,  подає  для внесення  Президентом  України  на  розгляд Верховної Ради України підготовлені проекти законів,  бере участь у здійсненні експертизи прийнятих  Верховною Радою України законів,  що надійшли на підпис Президенту України,  готує та подає  в  установленому  Президентом України   порядку  вмотивовані  пропозиції  щодо  застосування  до законів права вето. Кабінет Міністрів   України   вносить   Президенту    України клопотання  щодо  визначення  законопроектів  як  невідкладних для позачергового розгляду Верховною Радою України. У засіданнях Кабінету Міністрів України може брати  участь Президент України або уповноважений ним представник. Особи, уповноважені Президентом України, мають право брати участь у засіданнях урядових комітетів. 

     Єдиним  органом  законодавчої  влади  в  Україні  є парламент - Верховна Рада України. Верховна Рада України є парламентом нашої країни, одним із вищих органів держави, який уособлює законодавчу гілку влади та виступає від імені Українського народу.

       Вона є постійно діючим органом, що забезпечує безперервність законодавчого процесу й оперативне вирішення питань державної політики. Саме вона визначає загальні засади внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави, їй підконтрольний і підзвітний уряд. Такий статус обумовлює пріоритетну роль парламенту в державному механізмі, свідчить про його провідне місце серед органів державної влади України і дає підстави твердити, що в нашій країні існує парламентаризм.

     Правову основу організації та діяльності Верховної  Ради України становлять:

     1. Норми Конституції України  вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР;

     2. «Про вибори народних депутатів України» Закон України вiд 25.03.2004  № 1665-IV;

     3. «Про статус народного депутата України» Закон України вiд 17.11.1992  № 2790-XII;

     4. «Про комітети Верховної Ради України» Закон  України вiд 04.04.1995  № 116/95-ВР та інших.

     Основні засади виборів народних депутатів України: Народні депутати  України (далі  -  депутати) обираються громадянами  України  на  основі  загального,  рівного  і  прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Кількісний   склад  Верховної  Ради  України  визначається Конституцією України. Вибори  депутатів здійснюються  на  засадах  пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (далі -  загальнодержавний  округ)  за  виборчими списками  кандидатів  у  депутати  (далі  -  виборчі  списки)  від політичних партій,  виборчих  блоків  політичних  партій  (далі  - партії (блоки). У   розподілі  мандатів  депутатів  беруть  участь  партії (блоки),  виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів  набрали  не менше трьох відсотків голосів виборців,  що взяли участь у голосуванні.

     Народний  депутат здійснює свої повноваження  на  постійній основі. При виконанні  своїх повноважень народний депутат  керується Конституцією  України,  законами  України   та   загальновизнаними  нормами моралі. Повноваження    народного   депутата   починаються   після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення  присяги особистим підписом під її текстом.  Народний депутат не може брати участі у засіданнях  Верховної Ради  України та її органів,  а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу,  поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом.  Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

     Народний  депутат не має права: 1) бути   членом   Кабінету   Міністрів  України,  керівником центрального органу виконавчої влади;  2) мати інший представницький мандат  чи  одночасно  бути  на державній службі;  3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;  4) займатися   будь-якою,   крім   депутатської,  оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної  практики  у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись  як  експерт органами   досудового   слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити   до   складу   керівництва,   правління  чи  ради підприємства,  установи,  організації,  що має на  меті  одержання прибутку. Народний депутат зобов'язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.

     Суттєве значення для належного впорядкування  діяльності посадових осіб та структурних  підрозділів парламенту мають розпорядження  Голови Верховної Ради України

     Верховна  Рада України є однопалатним парламентом, що складається з 450 народних депутатів. Згідно зі ст. 82 Конституції України, вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Основними структурними елементами Українського парламенту є:

     Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що організовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.

     Депутатські об'єднання — фракції і групи  та Погоджувальна рада фракцій і депутатських груп — колегіальний координаційний орган парламенту, покликаний забезпечити компроміс чи консенсус між депутатськими об'єднаннями з основних питань порядку денного.

     Комітети  Верховної Ради України — постійно діючі допоміжні органи парламенту, які складаються з народних депутатів і здійснюють попередню підготовку питань до розгляду в пленарному засіданні.

     Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної  Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються «ad hoc» з конкретного питання, на визначений термін.

     Апарат  Верховної Ради України  (далі - Апарат)  є органом, який  здійснює  правове,  наукове,  організаційне,  документальне, інформаційне,           кадрове,           фінансово-господарське, матеріально-технічне,   соціально-побутове  та  інше  забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України. Апарат у своїй діяльності керується Конституцією  України,  законами  України,  постановами  Верховної  Ради України, Регламентом        Верховної         Ради         України,  розпорядженнями Голови Верховної Ради та Керівника Апарату, а також цим Положенням.

     До  складу  Апарату  входять  його  структурні  підрозділи: головні   управління,  управління,  відділи,  секретаріати  Голови Верховної Ради України та його заступників, секретаріати комітетів Верховної Ради України,  спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань  приватизації,  секретаріати  зареєстрованих депутатських фракцій і груп, інші структурні підрозділи. Структура  Апарату  Верховної Ради України,  його гранична чисельність відповідно до пункту 35 статті 85 Конституції  України  затверджуються Верховною Радою України. Штатний   розпис   Апарату   та   чисельність  працівників структурних підрозділів затверджує в установленому порядку  Голова Верховної Ради України. Апарат  є  юридичною  особою,  має  печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

     Головними функціями Верховної Ради України  є представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю — традиційні для сучасної практики парламентаризму. До функцій парламенту зараховують також фінансово-бюджетну, квазісудову та зовнішньополітичну, однак для Верховної Ради України вони є похідними від чотирьох головних.

     Пріоритетною  функцією Верховної Ради України  є законодавча, яка полягає у  прийнятті законів, внесенні до них  змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції  є законопроектна робота, а також проведення відповідних наукових досліджень, зокрема з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

     Іншою, не менш важливою, функцією Верховної  Ради України є установча. Значне місце в діяльності парламенту відводиться участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формуванню власних, парламентських структур; призначенню чи обранню на посади, звільненню з посад, наданню згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприянню формуванню органів місцевого самоврядування; вирішенню питань, що стосуються територіального устрою, Збройних Сил тощо.

     Політичну роль у діяльності Верховної Ради України відіграє парламентський контроль3, основними напрямами якого є: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

     Про нарощування уваги парламенту до контрольної функції свідчить рівень організації та проведення днів уряду та парламентських слухань з найактуальніших питань соціально-економічного розвитку держави та захисту конституційних прав і свобод громадян. Тільки протягом п'ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання було проведено дванадцять таких заходів.

     Поряд із зазначеними функціями Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює об'єктні функції, тобто  ті, що опосередковують зміст діяльності держави в цілому. Зокрема, вона здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, фінансово-бюджетну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — обо­ронну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну тощо.

     Про політичну функцію парламенту свідчать, зокрема, такі його конституційні повноваження, як: 1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо. 

     Уряд  Російської Федерації (рос. Правительство Российской Федерации) — найвищий федеральний орган виконавчої влади в Російській Федерації (згідно статті 110 Конституцій РФ).

     Виконавча влада реалізується через діяльність спеціальних суб'єктів, наділених  виконавчої компетенцією. У державно-владному механізмі вона представлена органами виконавчої влади. Через діяльність державних органів - суб'єктів виконавчої влади, виконавча влада набуває динамічні якості. Статус Уряду РФ визначений в розділі 7 Конституції РФ. Відповідно до ст. 77 Конституції Російської Федерації федеральні органи виконавчої влади та органи виконавчої влади суб'єктів федерації утворюють єдину систему виконавчої влади в Російській Федерації. Такими є чітко визначені конституційні межі, необхідні для розуміння суб'єктної характеристики виконавчої влади. Однак ст. 110 Конституції РФ зводить всю виконавчу владу виключно до діяльності Уряду Російської Федерації.

     В відповідно до Конституції РФ виконавча  влада організується і здійснюється на засадах федералізму, тобто законодавчим шляхом проводиться розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними і виконавчими органами та аналогічними органами суб'єктів федерації. Ведуча роль при цьому належить федеративного договору та іншими договорами про розмежування предметів ведення і повноважень (ст. 11). Це розмежування проводиться сумарно, тобто стосовно до законодавчих та виконавчим органам державної влади (ст. 71-72). Конкретизація цього розмежування між відповідними суб'єктами виконавчої влади здійснюється при оформленні організаційно-правового статусу тих чи інших суб'єктів.

     Слід  особливо підкреслити неправомірність  ототожнення виконавчої та адміністративної влади. Адміністративна влада пов'язана  з реалізацією повноважень позасудового, тобто адміністративного примусу, який є лише одним із засобів досягнення цілей, що стоять перед виконавчою діяльністю. Але зміст виконавчої влади не вичерпується застосуванням в необхідних випадках суто примусових заходів. Більшість юридично владних повноважень, якими наділені всі суб'єкти виконавчої влади, реалізується саме в позасудовому порядку. У такому ж порядку реалізуються повноваження органів законодавчої влади, але це не означає, що вони здійснюють адміністративну владу.

Порівняльна характеристика органів виконавчої влади України та Російської Федерації