Порядок складання фінансової звітності банків

План

1. Порядок складання фінансової  звітності банків.

2. Особливості складання  квартальної фінансової звітності  банків.

3. Особливості складання  річної фінансової звітності  в банках України.

4. Особливості складання  консолідованої фінансової звітності  банків.

5. Порядок подання банками  фінансової звітності до Національного  банку України та її оприлюднення.

1. Порядок складання  фінансової звітності банків

Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів.

Фінансова (бухгалтерська) звітність банку – це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

Основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку (рис. 13.1).

Фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію про банк. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.

Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:

• відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;

• складання на підставі даних бухгалтерського обліку;

• оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах;

• розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті;

Рис. 1. Фінансова (бухгалтерська) звітність банку та прийняття економічних рішень

• зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації.

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність і зіставність.

Дохідливість – це якість інформації. Інформація, включена до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі банківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Тому інформація про складні поняття, яка є корисною для прийняття рішень, не повинна виключатись зі звітності внаслідок складності розуміння її окремими користувачами. Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами.

Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та скласти прогноз майбутніх подій і на основі отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформації визначається и суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Достовірність означає, що інформація не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають:

• сумлінність подання інформації. Кожна стаття звіту має з достатньою точністю піддаватись конкретній оцінці;

• змістовність інформації. Відображення максимальних обсягів інформації в межах форми;

• нейтральність. Подання звітної інформації не повинне мати вибіркового характеру для заздалегідь визначеного результату;

• відповідність. Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.

Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати фінансові звіти:

• банку за різні періоди;

• різних банків.

Передумовою зіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансових звітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках.

Склад і порядок заповнення форм, періодичність і строки подання фінансової звітності визначено: у Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 р. № 566; Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. № 124; Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 7 грудня 2004 р. № 598.

За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну, місячну, квартальну та річну звітність (табл. 13.1).

Повним звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік (починається 1 січня і закінчується 31 грудня). Звітний період називають обліковим періодом. У межах річного облікового періоду, або циклу, банки складають проміжні фінансові звіти.

Щоденна, місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Щоденна звітність подається лише у складі однієї форми – балансу. Щомісячна фінансова звітність включає дві форми: баланс і звіт про прибутки та збитки. Щомісячний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом. Квартальна звітність включає такі форми: баланс, звіт про фінансові результати, примітки.

Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки. Найбільша частка суттєвої та детальної фінансової інформації про банк розкривається в примітках.

Для зовнішніх користувачів доступна тільки квартальна та річна фінансова звітність. Банки зобов'язані оприлюднювати таку звітність.

Річна банківська звітність підлягає обов'язковій аудиторській перевірці та підтвердженню незалежним аудитором.

Таблиця 13.1. Класифікація та склад фінансової звітності за звітним періодом

Найнаочніше процес складання фінансової звітності простежується за підсумкового узагальнення облікових даних у річному фінансовому звіті. Процес підготовки до складання та безпосереднє складання форм фінансових звітів включає кілька етапів (рис. 13.2 на с. 390).

Річна фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проводок за рік. Інформація у річних фінансових звітах подається порівняно з попереднім роком. Річна фінансова звітність складається у тисячах гривень.

Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво банку в особі керівника та головного бухгалтера.

Банки – юридичні особи складають консолідовану річну фінансову звітність. Порядок складання та подання звітності філіями, відділеннями визначається банком самостійно.

2. Особливості складання  квартальної фінансової звітності  банків

Квартальну фінансову звітність банк складає та подає разом із супровідним листом у формі:

• звіт "Баланс";

• звіт про фінансові результати;

• примітка "Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках";

• примітка "Рахунки довірчого управління".

Рис. 2. Етапи процесу складання фінансової (бухгалтерської) звітності банку

Принципи визнання активів, зобов'язань, доходів і витрат у проміжних звітних періодах аналогічні до тих, що застосовуються в річних фінансових звітах.

У супровідному листі до квартальної фінансової звітності на паперових носіях банк зазначає склад фінансової звітності, інформацію про виявлені помилки та пов'язані з ними коригування, дає пояснення подій та операцій, які є важливими для розуміння змін у фінансовому стані банку, після дати останньої річної звітності, а також розкриває інформацію про будь-які події або операції, які є суттєвими для розуміння поточного квартального періоду (наприклад, зміна облікової політики, характер і суми статей, що впливають на активи, зобов'язання, капітал або на потоки грошових коштів, які не є типовими).

У квартальних фінансових звітах банки застосовують таку саму облікову політику, що й у річних фінансових звітах. Винятком є зміни в обліковій політиці, які відбувалися після дати останнього річного балансу та мають відображатися надалі в річних фінансових звітах.

Звіт "Баланс" банку має включати дані за станом на кінець поточного кварталу та порівняльні дані за станом на кінець попереднього фінансового року.

Звіт про фінансові результати банку має включати дані за станом на кінець поточного кварталу наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані за станом на кінець зіставленого кварталу попереднього фінансового року.

3. Особливості складання  річної фінансової звітності в банках України

Річна фінансова звітність банку включає:

– загальну інформацію про діяльність банку;

– звіт "Баланс";

– звіт про фінансові результати;

– звіт про рух грошових коштів;

– звіт про власний капітал;

– примітки до звітів.

Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим ніж 12 міс., але не більшим ніж 15 міс.

Ураховуючи особливості завершення фінансового року в банках України, Національний банк надає банкам роз'яснення до складання річного фінансового звіту щодо його підготовки та методики.

Примітка 1 "Облікова політика" містить такі відомості.

У примітці 1.1 "Загальна інформація про діяльність банку" банк зазначає: акти законодавства України, якими керується банк під час виконання своїх функцій; структурні одиниці і підрозділи, що входять до системи банку і забезпечують його діяльність; характер операцій та основної діяльності банку; інше.

У примітці 1.2 "Основи облікової політики та складання звітності" банк відображає основи облікової політики, на підставі яких складалася річна фінансова звітність, зазначає застосовувані критерії визнання конкретних активів та зобов'язань.

У примітці 1.3 "Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок" банк зазначає ефект змін в обліковій політиці та коригування суттєвих помилок.

У разі змін в обліковій політиці банк зазначає: яка облікова політика змінюється, причини та суть змін, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення, за якими статтями звітів відображені коригування; факт повторного надання зіставленої інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.

Під час виправлення помилок, які були в попередніх періодах, банк надає таку інформацію: зміст та суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного надання зіставленої інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність їх повторного оприлюднення; у разі потреби розкриття події, що відбулася після дати балансу, слід надавати інформацію про зміст події та оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування неможливості зробити таку оцінку.

У примітці 1.4 "Іноземна валюта" банк зазначає: курси гривні щодо іноземних валют, за якими відображалися доходи та витрати в іноземній валюті у Звіті про фінансові результати; курси, за якими відображені активи та зобов'язання в іноземній валюті у звіті "Баланс"; статті, за якими відображаються результати переоцінки активів та зобов'язань; політику керівництва банку щодо ризику збитків унаслідок зміни курсу іноземної валюти.

У примітці 1.5 "Доходи та витрати" банк зазначає: принцип визнання доходів та витрат; застосування методів нарахування та касового методу; метод визнання процентних і дисконтних доходів і витрат у Звіті про фінансові результати, зокрема те, до яких статей належать купонний дохід і доходи та витрати від амортизації дисконтів та премій за цінними паперами; облікову політику щодо комісійних доходів і витрат; основні критерії визнання доходів сумнівними щодо отримання; інше.

У примітці 1.6 "Цінні папери у торговому портфелі банку" банк зазначає: метод оцінки цінних паперів до справедливої вартості у торговому портфелі банку та порядок застосування переоцінки щодо них; статті звітів, за якими відображаються результати від торгівлі; статті звітів, за якими відображаються проценти та дивіденди, отримані від цінних паперів у торговому портфелі банку під час володіння ними; наявність цінних паперів у торговому портфелі банку, які є об'єктом операцій репо; інше.

У примітці 1.7 "Цінні папери в портфелі банку на продаж" банк зазначає: метод оцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж та порядок застосування переоцінки щодо них (визнання зменшення корисності цінних паперів); статті звітів, за якими відображаються проценти та дивіденди, отримані від цінних паперів у портфелі банку на продаж під час володіння ними; статті звітів, за якими відображаються втрати від зменшення корисності цінних паперів у портфелі банку на продаж; наявність цінних паперів на продаж, які є об'єктом операцій репо; інше.

У примітці 1.8 "Цінні папери в портфелі банку до погашення" банк зазначає: метод оцінки цінних паперів у портфелі банку до погашення; статті звітів, за якими відображаються процентні доходи за ними; статті звітів, за якими відображаються втрати від зменшення корисності цінних паперів у портфелі банку до погашення; інше.

У примітці 1.9 "Операції репо" банк зазначає: наявність цінних паперів, проданих та куплених за договорами репо; статті звітів, за якими вони обліковуються; статті звітів, у яких відображаються різниця між ціною продажу і купівлі, та методи, які застосовуються для обліку цієї різниці (метод нарахування або касовий метод); інше.

У примітці 1.10 "Кредити та резерви під кредитні ризики" банк відображає свою кредитну політику, зокрема порядок: відображення у звіті "Баланс" кредитів (сума основного боргу за вирахуванням резервів під кредитні ризики); формування спеціального резерву під стандартну та нестандартну заборгованість для покриття кредитного ризику (на балансових рахунках 1-го та 2-го класів); формування загального резерву під заборгованість для можливих збитків за кредитами (за балансовими рахунками 5-го класу); списання кредитів за рахунок сформованих резервів; повернення попередньо списаних кредитів; нарахування процентів за кредитами; списання нарахованих до отримання процентів за рахунок резерву, якщо їх стягнення є неможливим.

У примітці 1.11 "Враховані векселі" банк відображає облікову політику щодо врахованих векселів.

У примітці 1.12 "Нематеріальні активи" банк зазначає: методи оцінки придбаних (виготовлених) нематеріальних активів; метод амортизації; норми амортизації та їх перегляд; переоцінку первісної вартості; перегляд строку корисного використання; суми договорів про придбання в майбутньому нематеріальних активів; інше.

У примітці 1.13 "Основні засоби" банк зазначає: методи оцінки придбаних (виготовлених) основних засобів; метод амортизації та діапазон строків корисного використання (експлуатації); норми амортизації та їх перегляд; переоцінку первісної вартості; перегляд строку корисного використання; надання банком основних засобів в оперативний лізинг; методи оцінки наданого оперативного лізингу основних засобів; надання банком основних засобів у фінансовий лізинг; отримання банком основних засобів у фінансовий лізинг; методи оцінки фінансового лізингу; активи, надані під заставу зобов'язань; суму укладених договорів на придбання в майбутньому основних засобів; інше.

У примітці 1.14 "Резерви" банк зазначає порядок: формування загальних резервів та їх використання; формування спеціальних резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості; списання дебіторської заборгованості; формування інших спеціальних резервів за активами (крім резервів за кредитами).

У примітці 1.15 "Податок на прибуток" банк зазначає: ставку податку на прибуток, якщо вона змінюється порівняно зі звітним періодом; пояснення різниці між витратами (доходами) з податку на прибуток та добутком облікового прибутку (збитку) на застосовану ставку податку на прибуток; суму та період дії тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, суму податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов'язаних з невизнанням відстроченого податкового активу; суму тимчасових різниць, пов'язаних з фінансовими інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, щодо яких відстрочені податкові зобов'язання не були визнані; суму витрат (доходу) з податку на прибуток, пов'язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена.

У примітці 1.16 "Власні акції банку, викуплені в акціонерів" банк зазначає політику щодо викуплених в акціонерів власних акцій банку.

У примітці 1.17 "Операції пов'язаних сторін" банк зазначає: характер відносин між пов'язаними сторонами; види та обсяги операцій (сума або частка в загальному обсязі) пов'язаних сторін; методи оцінки активів і зобов'язань, використаних в операціях пов'язаних сторін; інформація про операції між асоційованими компаніями, які обліковуються інвестором за методом участі в капіталі.

У примітці 1.18 "Взаємозалік статей активів та зобов'язань" банк зазначає, чи було здійснено взаємозалік активів і зобов'язань балансу, за якими статтями звітів, а також його юридичне обґрунтування.

У примітці 1.19 "Похідні фінансові інструменти та операції хеджування" банк зазначає: дані про всі наявні за станом на кінець дня 31 грудня звітного року деривативні контракти, облікову політику щодо них, методи оцінки та переоцінки; операції, які хеджуються; принципи оцінки, облікову політику та визнання результатів хеджування; статті, за якими відображаються результати переоцінки деривативних контрактів.

У примітці 1.20 "Операції з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу" банк, створений у формі відкритого акціонерного товариства, за кожним класом простих акцій надає інформацію про операції з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу (наприклад, випуск акцій; конвертування або здійснення прав на потенційні звичайні акції, які перебувають в обігу на дату балансу, у звичайні акції; випуск акцій за умов, які залежать від непередбачених подій, тощо).

Якщо у звітному періоді відбулося об'єднання, то банк-правонаступник зазначає про це в фінансовій звітності. Активи, зобов'язання та власний капітал банків, які об'єднуються шляхом злиття, відображаються у фінансовій звітності за їх балансовою вартістю. Внутрішня заборгованість та результати операцій між об'єднаними банками виключаються під час складання фінансової звітності об'єднаного банку (наприклад, доходи та витрати, що є результатом операцій між цими банками). Видатки, пов'язані зі злиттям банків, що об'єднуються (наприклад, реєстрація, інформаційні та консультаційні послуги), включаються до складу витрат того періоду, в якому вони відбулися. Показники фінансової звітності банків, що об'єднуються, включаються до фінансової звітності об'єднаних банків за період, у якому відбулося злиття, та за попередній період.

4. Особливості складання  консолідованої фінансової звітності  банків

Консолідована фінансова звітність банку включає:

– Консолідований баланс;

– Консолідований звіт про фінансові результати;

– Консолідований звіт про рух грошових коштів;

– Консолідований звіт про власний капітал;

– Примітки до консолідованих фінансових звітів.

Консолідована фінансова звітність містить показники річної фінансової звітності учасників консолідованої групи, за винятком показників річної фінансової звітності асоційованих або дочірніх компаній, якщо:

• контроль тимчасовий, оскільки придбані пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, утримуються виключно для продажу протягом 12 міс. з дати придбання;

• асоційована або дочірня компанія здійснює свою діяльність в умовах, які обмежують її здатність передавати кошти материнському банку. Активи таких асоційованих та дочірніх компаній відображаються як фінансові інвестиції у портфелі банку на продаж. Крім того, материнський банк зобов'язаний вживати всіх можливих заходів, спрямованих на отримання даних від усіх асоційованих та дочірніх компаній.

Материнський банк та асоційовані, дочірні компанії складають фінансову звітність у звичайному порядку, яка використовується для складання консолідованої фінансової звітності. Консолідація фінансової звітності не впливає на облік операцій материнського банку, асоційованої та дочірньої компанії, але впливає на звітність об'єднаної економічної одиниці.

Материнський банк складає консолідовану фінансову звітність згідно з даними, отриманими від учасників консолідованої групи. Учасники консолідованої групи несуть відповідальність за достовірність та повноту даних, наданих материнському банку. Фінансова звітність материнського банку та учасників консолідованої групи, що використовується для складання консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату, що й баланс.

Материнський банк складає консолідовану фінансову звітність шляхом внесення до своїх фінансових звітів на відповідну дату даних учасників консолідованої групи з використанням одного з таких методів:

• повної консолідації;

• участі в капіталі.

Метод консолідації, відповідно до якого звітність учасника включається до консолідованої звітності, вибирає материнський банк відповідно до периметра консолідації, тобто рівня контролю консолідованої групи в капіталі кожного учасника.

Консолідовані групи мають різні структури, зокрема:

• просту – в основу покладено пряме володіння материнським банком частками в статутних капіталах учасників;

• вертикальну – контроль материнського банку здійснюється опосередковано через ряд дочірніх компаній, кожна з яких контролює іншу дочірню або асоційовану компанію;

• складну трикутну – материнський банк має пряму частку в дочірніх компаніях, які у свою чергу мають вкладення одна в одній.

Консолідовані фінансові звіти для кожного виду структури мають бути підготовлені материнським банком з метою надання корисної інформації своїм акціонерам, а також для управлінської звітності з посиланнями на пряме та опосередковане володіння материнським банком частками статутних капіталів дочірніх та асоційованих компаній консолідованої групи.

Материнський банк спочатку складає Консолідований звіт про фінансові результати та Консолідований баланс. Консолідований звіт про рух грошових коштів і Консолідований звіт про власний капітал складаються на підставі Консолідованого балансу та Консолідованого звіту про фінансові результати.

Материнський банк з метою коригування та визначення консолідованих сум здійснює регулювальні записи. Ці записи вносяться в робочі таблиці для складання консолідованих звітів і не відображаються в облікових регістрах учасників консолідованої групи. Потрібні коригування здійснюють за допомогою механізму технічних рахунків консолідації в журналі регулювальних записів. У разі потреби материнський банк може доповнити зазначені робочі таблиці та журнал іншими статтями. Звітні дані небанківських дочірніх компаній з метою приведення їх у відповідність до Консолідованого балансу та Консолідованого звіту про фінансові результати групують за допомогою типових перехідних таблиць.

Регулювальні записи, які здійснює материнський банк під час складання консолідованої звітності, реєструються в спеціальному журналі. У ньому відображаються коригування, розраховані в картках консолідації за кожним окремим учасником консолідованої групи і відображені в журналах обліку, внутрішньогрупових операцій та інших допоміжних документах, що збільшують або зменшують статті Консолідованого балансу та Консолідованого звіту про фінансові результати.

У журналі регулювальних записів мають бути зареєстровані такі записи:

• виключення вартості акцій (часток) учасників консолідованої групи, що відображена в балансі материнського банку та/або інших учасників консолідованої групи, звітність яких включається за методом повної консолідації;

• виключення вартості акцій (часток) учасників консолідованої групи, відображеної в балансі материнського банку та інших учасників консолідованої групи, звітність яких включається за методом участі в капіталі;

• включення вартості акцій (часток) учасників консолідованої групи, розрахованих за методом участі в капіталі;

• включення в актив Консолідованого балансу сум гудвілів, розрахованих у картках консолідації;

• зменшення (збільшення) прибутку консолідованої групи на суму амортизації гудвілу;

• виключення внутрішньогрупових прибутків (збитків);

• виключення внутрішньогрупових вимог/зобов'язань;

• інші.

Уся інформація щодо консолідованої фінансової звітності має бути підготовлена та надана материнському банку учасниками консолідованої групи до 20 лютого року, наступного за звітним.

Консолідована фінансова звітність за методом повної консолідації складається шляхом упорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх компаній банку до аналогічних показників фінансової звітності материнського банку. Під час підготовки консолідованих звітів індивідуальні й уніфіковані звіти материнського банку та дочірніх компаній спочатку постатейно об'єднуються шляхом додавання показників ідентичних статей активів, зобов'язань і позабалансових статей з метою розкриття сум суттєвих ризиків, а потім формуються в попередні консолідовані звіти (до внесення регулювальних записів, пов'язаних з консолідацією), а саме:

• активи, зобов'язання та капітал консолідованих компаній повністю включаються до Консолідованого балансу;

• доходи та витрати консолідованих компаній повністю включаються до Консолідованого звіту про фінансові результати.

Під час складання консолідованої фінансової звітності за методом повної консолідації підлягають виключенню шляхом здійснення регулювальних записів:

• з активів материнського банку балансова вартість фінансових інвестицій банку в кожну дочірню компанію, а з капіталу кожної дочірньої компанії – відповідна частка материнського банку (для виключення подвійного врахування активів та зобов'язань);

• з усіх показників розрахункових операцій материнського банку та дочірньої компанії сума внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупового сальдо;