Послуги консультаційних та аудиторських фірм

План

Вступ

1. Консультаційні послуги.

2. Поняття та види аудиторських послуг.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Аудиторська діяльність охоплює організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Організацію аудиторської діяльності визначає Закон України "Про аудиторську діяльність" та МСА. 
Аудит мають право здійснювати незалежні аудитори, які отримали сертифікат аудитора, на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Аудиторські консультації надаються на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). 
Послуги аудиторської фірми - це будь-які послуги, що не заборонені законодавством і надаються працівниками аудиторської фірми. Ділові контакти аудиторської фірми з підприємством-клієнтом зазвичай не обмежуються аудитом. У межах комплексу послуг, запропонованого аудиторськими фірмами, використовується багато різних можливостей. 
Перелік послуг аудиторських фірм визначається Аудиторською Палатою України. 
Під послугами аудиторських фірм розуміють послуги, які аудитори, керуючись чинним законодавством, можуть надавати клієнтам окрім проведення аудиту. За замовленням аудиторські фірми надають якісну оцінку діяльності господарюючого суб'єкта з точки зору ефективності ведення господарства та результативності його роботи, консультативні послуги з питань управління, оподаткування, впровадження інформаційних технологій та з інших проблем. 
Вони вимагають від аудиторів-виконавців професійної компетентності у сфері: бухгалтерського обліку, аудиту, організації фінансів, оподаткування, господарського права, економічного аналізу тощо. 
Окрім спеціальних вимог до послуг аудиторських фірм висуваються загальні професійні вимоги. 
Спеціалісти аудиторських фірм, які приймають участь у наданні послуг, повинні відповідати таким необхідним професійним вимогам і етичним нормам професійної діяльності, як добросовісність і ретельність; чесність, об'єктивність, професійна компетентність, старанність, дотримання правил професійної етики та вимог міжнародних стандартів аудиту, конфіденційність тощо. 
Вимога незалежності спеціаліста аудиторської фірми від економічного суб'єкта є обов'язковою при наданні послуг аудиторських фірм, які не є сумісними з проведенням аудиту. При цьому відповідальність за дотримання принципу незалежності покладається на аудиторську фірму. Методи перевірки незалежності спеціалістів аудиторської фірми розробляються аудиторською фірмою самостійно. 
При наданні аудиторських послуг економічний суб'єкт несе відповідальність за недотримання діючого законодавства, за неповноту і юридичне оформлення документів, що надаються, а також за будь-які обмеження можливості виконання аудиторською фірмою своїх обов'язків. 
Аудиторська фірма відповідає за якість і терміни виконання послуг згідно діючого законодавства, а також відповідно до умов договору, що укладається між нею та економічним суб'єктом. Аудиторська фірма звільняється від відповідальності за якість наданих послуг і терміни їх виконання у випадку надання неправдивої або неповної інформації, а також у випадку затримки у її наданні зі сторони економічного суб'єкта. 
Виконання послуг аудиторських фірм вимагає від аудитора: 
- діяти відповідно до завдання, виконання якого чекає від них замовник, сформульованого у письмовому вигляді (у формі договору або контракту, технічного завдання, листа-зобов'язання, письмового запиту). Завдання повинно містити найменування і код послуги аудиторської фірми, перелік джерел інформації, наданої для обробки, перелік документів, що створюються при наданні послуг, а також вказувати носій (паперовий, електронний або інший) цих документів; 
- планувати порядок виконання робіт чи надання послуг; 
- документувати хід виконання робіт; 
- чітко розмежовувати відповідальність і функції виконавців при виконанні частини завдання сторонніми організаціями або співробітниками, які не входять до штату аудиторської фірми; 
- розробляти форми звітності для видів робіт або послуг, які найчастіше виконуються; 
- контролювати якість виконаних робіт або наданих послуг; 
- готувати за наслідками виконаних робіт підсумкові документи.

1. Консультаційні  послуги.

До консультаційних належать наступні послуги: по постановці і відновленню  бухгалтерського обліку; складанню  декларацій про доходи і фінансової звітності; аналіз фінансово-господарської  діяльності; оцінка активів і пасивів  підприємства; консультування з питань податкового законодавства тощо.

Під процесом консультування розуміють форму надання допомоги щодо змісту, процесу і структури  завдання (або низки завдань), при  якій консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає  тим, хто їх виконує. Крім цього, консультування можна розглядати як особливу професійну діяльність, яка здійснюється на підставі контракту між клієнтом і аудиторською фірмою. Фірма надає послуги своїм  клієнтам за допомогою спеціально підготовлених  і кваліфікованих працівників, які  допомагають клієнту виявити  і проаналізувати проблеми, які виникли. Аналізуючи ці проблеми, консультанти Дають рекомендації по їх вирішенню  і сприяють їх виконанню у Разі потреби.

Великі аудиторські фірми  можуть проводити аудит і надавати консультації з широкого кола питань: загальне керівництво управління фінансами; управління маркетингом і збутом-управління кадрами і трудовими ресурсами  тощо. Деякі фірми надають свої консультації в певних галузях, наприклад  у будівництві, нафтовидобувній  промисловості, страховій і банківській  справі, підприємствам зв’язку і  транспорту, виробничим і сільськогосподарським  підприємствам і т.ін.

Особливе значення мають  консультаційні послуги з юридичних  питань і бухгалтерського обліку. Різнобічний вплив законодавчої галузі на бізнес може вимагати поради з питань трудового законодавства, оподаткування, цивільного права тощо. Часто від аудиторів поряд  із перевіркою вимагаються оціночні судження по рахунках і звітах клієнта  або рекомендації по вдосконаленню  фінансової роботи. Аудиторські перевірки  часто готують ґрунт для важливих управлінських рішень.

При проведенні консультацій з метою досягнення найбільшого  сумарного ефекту аудиторські фірми  повинні комбінувати і використовувати  навички і вміння спеціалістів-універсалів  і вузьких спеціалістів, які мають  глибокі знання в окремих галузях  знань. Майбутній успіх аудиторських фірм значною мірою залежатиме від  вибору асортименту нових послуг, застосування прогресивних методів  втручання в фінансову діяльність, покращання якості послуг і чесності працівників.

Отже, консультування слід розглядати або як професіональну службу, або  як метод, який забезпечує практичні  поради і допомогу. При цьому аудитор, який проводить консультації, повинен  володіти навичками, необхідними для:

а)  вирішення проблем  і обміну досвідом;

б)  виявлення проблем;

в)  знаходження потрібної  інформації;

г)  аналізу і синтезу;

ґ) розробки пропозицій по вдосконаленню  фінансово-господарської роботи;

д)  спілкування з людьми; е) планування змін;

є) допомоги клієнтам у накопиченні  досвіду;          

ж) передачі методів управління тощо.

Консультуванню притаманні єдність принципів і методів-Основними  методами консультування є опитування і написання

ЗВІТІВ.     

Консультаційні послуги, як правило, носять прикладний характер. Тому клієнт бере активну участь у  роботі на всіх стадіях виконання  завдання і виробляє під керівництвом аудиторів навички встановлення і вирішення проблем.

Процес консультування являє  собою спільну діяльність консультанта і клієнта з метою вирішення  певного завдання і здійснення бажаних  змін в організації-клієнті. На схемі 1 показаний процес консультування.

Процес консультування охоплює  два однаково важливих аспекти консультаційного процесу: роботу, для якої був запрошений консультант, і взаємовідносини  між консультантом і клієнтом. Найкраще, коли обидві сторони по закінченню роботи задоволені відносинами. Аудиторська  діяльність — це підприємницька діяльність, тому аудитору слід пам'ятати, що успішно

завершене завдання залишає  відкриті двері для подальшої  спільної праці.

Завершальним етапом консультативного процесу є оцінка. Без неї неможливо  встановити, чи виконані поставлені завдання і чи виправдовують отримані результати витрачені на них кошти. При консультуванні оцінюють передусім два основних аспекти завдань: переваги, отримані клієнтом, і сам процес консультування. Звичайні консультативні завдання породжують три види переваг: нові здібності, які  виражаються через набуття нових  умінь і навичок; нові системи  і форми поведінки (нові інформаційні системи, системи маркетингу, організація  семінарів і т.ін.); новий ступінь  ефективності роботи, який викликає відповідні зміни в економічних, фінансових, соціальних та інших показниках.

При оцінці процесу консультування слід з'ясувати: як виконаний план завдання, чи був він реальним і чи досягнута  його мета; чи забезпечувалася достатня кількість і якість засобів для  виконання завдання; чи використовувався надійний стиль консультування і  чи відповідав він можливостям клієнта  і вирішуваному завданню. Для оцінки можуть використовуватись опитування, бесіди й обговорення при зустрічах. Оцінки доцільно надавати у вигляді короткого звіту, який може стати частиною підсумкового звіту по виконанню завдання.

Робота оформляється підсумковим  звітом, який складається в довільній  формі. Крім загального огляду виконаної  роботи, підсумковий звіт повинен  вказувати на реальні переваги, отримані в результаті змін, давати клієнту  рекомендації щодо того, що потрібно зробити  і чого слід уникати в майбутньому.

Консультування в області  фінансів

Результати роботи будь-якої організації аналізуються, перш за все, через фінансові показники  У зв'язку з цим підприємства потребують допомоги в питаннях, що стосуються правильності проведення різних розрахунків, обчислення коефіцієнтів. При аналізі  фінансового стану підприємства застосовуються такі коефіцієнти:

- ті, які стосуються ліквідності,  тобто здатності організації  сплачувати рахунки, коли настає  строк платежу;

-  ті, які стосуються  ефективності управління, які розраховуються  через цифри обороту;

- ті, які відображають  структуру капіталу: відносне співвідношення  між позиковим і власним капіталом;

-  ті, які визначають  рентабельність: відношення прибутку  до загальної вартості майна,  прибутку до власного капіталу  та ін.

З точки зору управління оборотним капіталом консультант  застосовує підхід, що ґрунтується  на аналізі руху грошової готівки. При  цьому він шукає шляхи скорочення виробничо-комерційного циклу і  збереження готівки.

Важливим моментом є визначення консультантом ефективної структури  капіталу, адже вона впливає на довгострокові  фінансові рішення. З цією метою  аналізується поточна структура  і співвідношення позикового і власного капіталу, очікуване надходження  і використання готівкових грошей протягом декількох років. На підставі аналізу  вносяться пропозиції щодо пошуку нових  власних джерел або додаткових позикових  коштів, уточнюється вид цінних паперів, які будуть випущені, і час їх реалізації.

Одне із завдань консультанта — визначити платоспроможність  організації, тобто її здатність  здійснювати всі платежі по процентах  і погашеннях боргу до закінчення строків платежу.

Консультанти з фінансових питань можуть активно брати участь у розробці раціональних кошторисів, які включають планування прибутку, розробку капіталовкладень, витрат на заробітну плату і т.ін.

До об'єктів консультування належить і прогнозування наслідків  інфляції при складанні планів і  бюджетів (кошторисів). Консультанти для  своїх клієнтів можуть надавати наступні послуги: розробляти на підставі аналізу  сукупної грошової маси прогнози рівня  інфляції; включати інфляційні прогнози в систему стратегічного планування організації; переглядати методи управління оборотним капіталом; встановлювати  прямий взаємозв'язок між рівнем інфляції і змінами вартості валюти на зарубіжних валютних ринках.

Консультування малих  підприємств

Малі підприємства використовують консультації аудиторів в основному  для вирішення конкретних оперативних  проблем, а саме:

-  консультації за всіма  аспектами управління, організації  праці і розробки проектів  щодо випуску продукції;

-  консультації по встановленню  цін, веденню бухгалтерського  обліку і фінансового планування;

-  консультації в галузі  маркетингу;

-  консультації щодо  підготовки документів для отримання  позики;

-  роз'яснення законів  та нормативних актів, включаючи  податкове законодавство;

-  з організації контролю  якості і стандартизації;

-  використання комп'ютерних  програм і комп'ютерів.

Допомога консультантів  по роботі з ПК

Досить велика потреба  на ринку консультаційних послуг існує в розробці пакетів програм, виборі і застосуванні сучасних персональних комп'ютерів. Консультанти допомагають  запроваджувати нові системи, розробляти програми для навчання службовців, виробляти і провадити політику заохочення новаторства, використовувати  техніку для зниження трудомісткості праці. Поряд із розробкою систем консультанти навчають персонал.

Консультування з питань управління трудовими ресурсами

Консультації з питань управління трудовими ресурсами  включають питання найму на роботу, підготовки кадрів, просування по службі і переведення з місця на місце, стосунків між працівниками і  керівництвом. Для цього вивчають результати роботи по кадрових питаннях за певний період часу. Результати ефективного  аналізу дозволяють зробити висновки, що слід змінити і які прийняти рішення для покращення управління людськими ресурсами. Консультант  може запропонувати об'єктивнішу  процедуру і критерії підбору  кадрів, програму навчання персоналу, який відповідає за відбір кадрів. При  цьому консультанти допомагають  випробовувати й оцінювати кандидатів шляхом бесід, тестів, ретельної перевірки  рекомендацій.

У деяких випадках від консультанта може знадобитись допомога у вивченні і реорганізації системи заробітної плати. Для цього він аналізує господарські операції, оцінює складність роботи.   Аналіз   цієї   проблеми  може  вказати  на   недоліки:

розбіжності в оплаті, які  не відображають складності і важливості категорій робіт; слабкий зв'язок між оплатою і реальними результатами діяльності працівників; розбіжності  в оплаті праці категорій працівників, які не прагнуть підвищення кваліфікації; відсутність гнучкості у використанні премій з метою заохочення до високоефективної роботи.

Консультанти повинні  надавати клієнту рекомендації з  наступних питань: як можна підготовку і підвищення кваліфікації кадрів пов'язати  з метою, проблемами й ефективністю роботи клієнта, як пояснити потребу  різних категорій персоналу в підвищенні кваліфікації; як підвищення кваліфікації кадрів може вплинути на ефективність роботи організації і рівень затрат; як можна підвищити професійні знання керівників організації; як можна мотивувати працівників до підвищення кваліфікації і самовдосконалення тощо.

Консультант повинен допомогти  клієнту обрати методи оцінки кадрів, навчити використовувати результати оцінки для прийняття рішень по підготовці кадрів, просуванню по службі, збільшенню заробітної плати, переведення з  місця на місце тощо.

2. Поняття та види аудиторських послуг

Виходячи із Закону України  «Про аудиторську діяльність»,' до аудиту відносять перевірку публічної  бухгалтерської звітності, обліку, первинних  документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою  визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності  чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому Закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність  складається з аудиторського  висновку та форм фінансової звітності, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для  надання користувачам та публікації.

Аналогічне поняття аудиту трактується МСА 120 «Концептуальна основа МСА». Отже аудит, згідно з національним чинним законодавством, за об'єктом  дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб'єктом  він може бути тільки зовнішнім, тобто  здійснюватися незалежним аудитором  або аудиторською фірмою на договірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов'язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством та добровільним, коли аудит проводиться  за ініціативою клієнта. Уся інша робота аудитора — це супутні аудиту послуги.

Поряд із проведенням аудиту національні нормативи передбачають такі супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансформацію обліку). Зарубіжна та національна практика свідчить, що перелік аудиторських послуг значно ширший.

Аудиторські послуги, як правило, неатестовані, тобто не вимагають  подання аудиторського висновку та формальної звітності аудитора клієнтові.

Серед них:

а) відновлення та ведення  бухгалтерського обліку;  складання  бухгалтерської звітності, а також  звітності по цінних паперах, проспектів емісії та ін.;

б) компіляція (трансформація  бухгалтерського обліку) — здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами. Така робота починається  зі скорочення обсягу деталізації даних  і закінчується створенням   зручних  у  використанні,   зрозумілих  таблиць  та фінансової звітності;

в) податкове  планування  та  оптимізація  оподаткування, складання декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта  в податкових службах;

г) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки в  галузі бухгалтерського обліку і  податків, але і щодо комп'ютерних  систем (у тому числі стосовно автоматизації  бухгалтерського обліку й аналітичних  робіт), технології виробництва і  навіть по підбору кандидатів на керівні  посади.

Аудит акціонерних  товариств

Закон України "Про підприємство і підприємницьку діяльність" регулює роботу акціонерних підприємств. Акціонерне товариство створюється на основі статуту і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та установчих нормативів.

Розмір статутного капіталу, вартість одної акції, співвідношення простих і привілейованих акцій визначаються зборами акціонерів і фіксуються у статуті товариства та реєструються в державних органах. Тому зміни у статутному капіталі мають затверджуватися на зборах акціонерів і реєструватися у тому самому державному органі.

Внесками у статутний  капітал можуть бути гроші, цінні  папери, нематеріальні активи, патенти, брокерські місця, ліцензії, права на користування природними ресурсами, у тому числі конфіденційна і інтелектуальна власність, основні засоби тощо. З урахуванням вищезазначеного аудитору слід з'ясувати, чи не завищена оцінка активів акціонерного товариства, що негативно може вплинути на фінансове становище контрагентів.

Щоб перевірити фактичну наявність  цінностей, зарахованих у статутний  капітал акціонерного товариства, слід порівняти дані описів, складених  інвентаризаційною оцінювальною комісією, із записами на рахунках 46 "Неоплачений  капітал", 40 "Статутний капітал" та з даними бухгалтерських звітів.

Аудитор також перевіряє правильність передавального балансу, складеного на дату реєстрації статуту акціонерного товариства. Причому вартість реалізованих до реєстрації статуту акцій має бути відображена на окремому рахунку; після реєстрації статуту вони зараховуються в погашення заборгованості державного підприємства за передавальним балансом і зараховуються у статутний капітал. Інші кошти від продажу акцій перераховуються в бюджет або фонд державного майна.

Перевищення вартості реалізованих акцій над їх номінальною вартістю є засновницьким (фундаторським), або  емісійним, доходом, який може бути використано  на компенсацію різниці, створеної при можливій реалізації акцій за вартістю нижче номінальної, або на створення страхових резервів.

Акціонерне товариство створює  резервний капітал на покриття можливих збитків.

Крім того, аудитор перевіряє дотримання порядку випуску, зберігання й обліку акцій. Сума виданої або поверненої акції кожному акціонеру має підтверджуватися прибутковим або видатковим касовим ордером.

Аудитор знайомиться з  аналітичним обліком цінних паперів, де вони враховуються за видами (акції, облігації), місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, купюрами (серіями і номерами).

За видами є прості й привілейовані акції, а за категоріями — іменні й на пред'явника.

Аудитор з'ясовує, чи обґрунтовано рішення про випуск акцій, яке має бути прийняте засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів. Таке рішення визначає розмір статутного капіталу емітента, мету випуску акцій, суму емісії і номінальну вартість акцій, строк і порядок підписки на акції і виплати дивідендів. Випуск акцій має бути здійснений тільки в обсязі оголошеного статутного капіталу. Причому продаж акцій при їх випуску за ціною нижче номінальної або для покриття збитків заборонено.

Аудитор повинен впевнитися у правильності віднесення видатків на відповідні рахунки виробничих затрат (витрати з розміщення цінних паперів, зі здійснення підписки, оплата послуг нотаріальних контор, юристів тощо). Організаційні видатки, які підлягають відшкодуванню акціонерним товариством, мають бути відображені на його балансі як видатки майбутніх періодів, а потім списуються на рахунки затрат і витрат обігу.

Аудитору слід перевірити правильність розрахунку дивідендів, поштових переказів і платіжних відомостей на виплату заробітної плати. Для цього слід врахувати, що при розрахунку дивідендів суму чистого прибутку, спрямованого на їх виплату, відносять із середньозваженої величини статутного капіталу за відповідний період. Крім того, під час перевірки доходів за рахунок продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів, аудитор повинен впевнитися у правильності розрахунку і перерахування податків з прибутку в бюджет відповідно до чинних нормативних документів.

Записи на валютних рахунках акціонерних товариств мають  вестися в іноземній валюті розрахунків і платежів, перерахованій за курсом Національного банку України, що впливає на дату виписування розрахункових документів. Причому курсові різниці на валютних рахунках акціонерних товариств, а також з операцій в іноземній валюті відносять до власного капіталу.

Слід мати на увазі, що після державної реєстрації акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю його статутний капітал у сумі проведеної підписки на акції відображають в обліку на кредиті рахунка "Статутний капітал" у кореспонденції з рахунками:

• з обліку коштів — на суму коштів, внесених особами, що підписалися на акції на момент державної реєстрації;

• "Основні засоби" — на вартість внесків на оплату вартості будинків, устаткування;

• "Нематеріальні активи" — на вартість внесків на право користування землею, водою тощо;

• з обліку виробничих запасів — на вартість внесених сум на оплату сировини, матеріалів;

• "Неоплачений капітал" — на суму, що не внесена особами, які підписалися на акції, до моменту державної реєстрації.

Під час аудиту нарахування дивідендів учасникам товариства роблять записи на дебеті рахунка 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" й кредиті рахунка 67 "Розрахунки з учасниками".

Причому нарахування дивідендів від участі в акціонерному товаристві працівникам цього товариства аудитор перевіряє на дебеті рахунка 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" і кредиті рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

Аудит цінних паперів

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника. Іменні цінні папери передають звичайно передавальним записом (шляхом повного індосаменту), який засвідчує перехід прав на цінні папери до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Згідно із Законом "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України можуть випускатися такі різновиди цінних паперів: акції, облігації, скарбничі зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі.

Цінні папери активні — це цінні папери, що є об'єктом масової купівлі-продажу. Котирування таких цінних паперів публікують у пресі.

Цінні папери гарантовані — акції та облігації, виплату дивідендів за якими гарантує Уряд чи Центральний банк.

Папери цінні державні — документи, що засвідчують право  на власність або належність до державної  позики, зокрема акції державних підприємств, облігації державної позики.

І нарешті, цінні папери приватизаційні — особливий вид державних цінних паперів, що засвідчують право власника на безплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, їх випускають на бланках спеціального зразка й у формі безготівкових депозитів.

Насамперед, аудитор переглядає документи, що вміщують дозвіл державного органу на створення суб'єкта підприємницької діяльності чи його реєстрацію, статут та всі поправки, що стосується справи (інформація про види акцій, які дозволено випускати підприємству, про кількість дозволених акцій за кожним видом).

Детальне вивчення аудитором  протоколів зборів ради директорів і  власників акцій, інших документів і рахунків власного капіталу (акціонерного капіталу) залежить від обставин, а  також від того, чи перевірялась фінансова звітність аудитором  раніше.

Відтак аудитор здійснює аналіз залишків за видами випущених акцій і тих, що перебувають в обігу.

Оскільки аналіз рахунків власників акцій фігурує у  фінансових звітах і є предметом  ретельного дослідження з боку аналітиків фінансової діяльності підприємства, аудитор повинен регулярно виконувати докладні перевірки на істотність змін у таких рахунках.

Аудитор повинен визначити, чи правильно складено звіт за дивідендами, акціями і придбаними партіями цінних паперів у декілька прийомів за різними цінами, дивідендами, що підлягають сплаті за тимчасовими сертифікатами на володіння акціями.

Аудитор повинен з'ясувати, чи декларації за дивідендами не перевищують суми нерозподіленого прибутку для виплати дивідендів і чи сума нерозподіленого прибутку правильно вирахувана відповідно до прийнятих обмежень.

Таким чином, аудит має  бути скерований на перевірку дотримання порядку випуску та розповсюдження акцій, правильності нарахування дивідендів, процентів їхнім власникам.

Щоб уникнути фальсифікації  акцій, аудитор стежить за наявністю у них обов'язкових реквізитів (найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера, його порядковий номер, дата випуску, вид акцій, номінальна вартість, ім'я власника (для іменної власності), розмір статутного капіталу акціонерного товариства на день випуску акцій, кількість акцій, строк виплати дивідендів та підпис голови правління товариства, печатка).

Аудитор застосовує різні документально-розрахункові прийоми перевірки порядку випуску акцій, облігацій, затрат на їх випуск і доходів, розподілу останніх відповідно до умов випуску цінних паперів.