Повітря робочої зони

ДЕРЖАВНА  МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 

Кафедра товарознавства та митної експертизи 
 
 
 
 
 
 

Контрольная робота

з дисципліни: «Охорона праці»

на тему: «Повітря робочої зони» 
 
 
 
 

Виконав: курсант гр.М08-1

Юшко  Д.Б

                                                                                Перевірив: ст.викладач

Довга Н.В. 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011  
ЗМІСТ

  1. Природно-фізіологічний склад повітряного середовища……………………3
  2. Причини, джерела і характер забруднення повітря виробничих приміщень…………………………………………………………...…………….4

3. Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини………………………...5

4. Нормування шкідливих речовин………………………………………..……10

5.Методи котролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень………………………………………………………………………..12

6. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві…………..………………13

7. Список  використаних джерел…………………………………….………….14 

 

1. Природно-фізіологічний склад повітряного середовища

     Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

     Одиниця об’єму чистого повітря містить  у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень (20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон  та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані.

     У виробничому середовищі де перебувають  люди вміст кисню має становити  не менше як 20% за об’ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну  працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

     Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій  зоні не повинен перевищувати 0,5% за об’ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

     За  деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний  для людини оксид вуглецю. В організмі  оксид вуглецю поглинається гемоглобіном крові у 250-300 разів сильніше, ніж  кисень. Унаслідок чого створюється стійка карбоксигемоглобінова сполука і частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голодування і настає смерть людини.

     Допустимий  вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м , або 0,0016% від об’єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

     Основною  складовою повітря є азот. Він  розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. В умовах підвищеного тиску азот поводиться як наркотична отрута, що проявляється збудженістю, сплутаністю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

     При високих температурах азот має властивість частково окислюватись, внаслідок чого у повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія проявляється у набуханні легенів унаслідок опіку легеневої тканини. Гранично допустима концентрація діоксидів азоту становить 0,0001% або 5мг/м .

     Хімічний  склад повітря робочої зони не є постійним – він змінюється від надходження у виробниче  середовище різних за хімічним складом  газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни  у функціонуванні організму або  його окремих систем.

  1. Причини, джерела і характер забруднення повітря робочої зони
 

     Повітря робочої зони рідко має приведений вище хімічний склад, оскільки багато технологічні процеси супроводжуються виділенням в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин - пари, газів твердих і рідких часток. Пари і гази утворюють з повітрям суміші, а тверді і рідкі частинки речовини - дисперсні системи -  аерозолі, які діляться на пил (розмір твердих часток більше 1 мкм), дим (менше 1 мкм) і туман (розмір  рідких часток менш 10 мкм). Пил буває великий-  (розмір часток більше 50 мкм)середньо- (50 -  10 мкм) і мілко дисперсійний (менше 10 мкм). Крім того, в повітрі можуть бути різні випадкові домішки, наприклад водень H2, аміак NH3, озон O3, сірководень H2S, метан CH4, діоксид сірки SO2 (сульфітний ангідрид) та інші гази. Серед випадкових домішок у повітрі також нерідко зустрічаються найдрібніші частинки сажі й мінеральних речовин, а також різні мікроорганізми

     Потрапляння в повітря робочої зони тієї або іншої шкідливої речовини залежить від технологічного процесу,  використовуваної сировини, а також від проміжних  і кінцевих продуктів. Так, пари виділяються в результаті застосування різних рідких речовин, наприклад,  розчин ітелей, ряду кислот, бензину, ртуті та інше, а гази – частіше всього при проведенні технологічного  процесу, наприклад, при сварці, литті, термічній обробці металів.

     Причини виділення  пилу на підприємствах машинобудування  можуть бути найрізноманітнішими. Пил утворюється при дробленні і мелені, транспортуванні і подрібненні матеріалу, механічній обробці крихких матеріалів, обробці поверхні (шліфуванні,  глянсуванні), упаковці і розфасовці та інше. Ці причини утворення пилу є основними і, або первинними. В умовах виробництва може виникати і вторинне утворення пилу, наприклад, при прибиранні приміщень,  переміщенні людей та інше.

     Таке  виділення пилу іноді  буває дуже не бажаним (в електровакуумній  промисловості, приладобудуванні).

     Дим виникає при  згоранні палива в печах і  енергоустановках, а туман - при використанні мастильно-охолоджувальних рідин, в гальванічних і травильних цехах при обробці металів. Наприклад, в зарядних відділеннях (акумуляторних) утворюється аерозоль  сірчаної кислоти. 

  1. Шкідливі  речовини та їх вплив на організм людини

     Певні види предметної діяльності, спричиняють надходження у повітряне середовище шкідливих речовин.

     Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

     Шкідливі  речовини характеризуються різними  фізичними властивостями:

  • температурою кипіння;
  • пружністю;
  • летючістю і ін.

     Ці  властивості визначають їх поведінку  в навколишньому середовищі та обумовлюють специфічні особливості організації відповідних умов праці, залежно від їх агрегатного стану (гази, пари, туману, диму).

     В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

     Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

     — загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

     — подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); '

     — сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

     — канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);

     — мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

     — що впливають на репродуктивну (відтворення  потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

     Слід  зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози. Приклади дії певних речовин на людський організм приведені в таблиці 1. 

     Таблиця 1

     ГДК та вплив деяких речовин  на організм людини

     

     Виробничий  пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Пил – це поняття, що визначає фізичний стан речовини, подрібненої на маленькі частки.

     За  походженням пил поділяється  на два класи:

  • органічний: рослинний (дерев’яний, бавовняний ), тваринний (кістковий, вовняний), штучний (пластмасовий);
  • неорганічний: мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий).

    За  способом утворення розрізняють  аерозолі дезінтеграції і конденсації.

  • Аерозолі дезінтеграції утворюються під час подрібнення твердих речовин і складаються з пилинок великих розмірів.
  • Аерозолі конденсації утворюються з пари металів та їх сполук, які під час охолодження стають твердими частками, розміри яких значно менші ніж аерозолів дезінтеграції.

     З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства. Пил може здійснювти на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

     Дія пилу на організм людини залежить від його фізико-хімічних властивостей, тривалості впливу та концентрації. Дані про концентрацію пилу дають уяву про ступінь забруднення повітря і про ймовірність фіброгенної, подразнюючої і токсичної дії пилу на організм людини.

     Найбільшу фіброгенну дію мають аерозолі дезінтеграції з розміром часток до 5мкм та аерозолі конденсації з частками меншими за 0,3-0,4мкм. Вони найглибше проникають і найдовше затримуються в альвеолах легенів.

     Залежно від агресивності пилу можуть розвиватись  специфічні (фібрози) і неспецифічні патологічні легеневі процеси (туберкульоз. рак).

     Розвиток  професійних захворювань починається  після накопичення пилу в альвеолах, в дрібних лімфатичних вузлах і по ходу лімфатичних судин. Накопичення  пилу призводить до розростання сполученої тканини, що поступово веде до порушення функції легенів і серця. Сполучна тканина зморщується, утворює рубці, здавлює судини, порушуючи функцію дихання та кровообігу. Так розвивається картина легеневого фіброзу, відомого як пневмоконіоз (від грецьк. pneumon- легені та conia-пил). Під цим терміном розуміють численні види пилових легеневих фіброзів.

     За  класифікацією МОЗ пневмоконіоз поділяють на шість груп: силікоз, силікатоз, металоконіоз, карбоконіоз, пневмоконіоз від змішаного пилу і пневмоконіоз від органічного пилу.

     Найпоширенішим  серед всіх пневмоконіозів є силікоз, який розвивається тоді, коли людина вдихає пил кварцу, що містить кремній  у вільному стані. При цьому захворюванні уражається весь організм, пригнічується  функція нервової системи, відчуття смакового, слухового та шкіряного аналізаторів і т. ін.

     Прояви  пневмоконіозів різні, але всім їм притаманні загальні риси: задишка, біль у грудях і сильний кашель. У прогресуючих формах легеневих пневмоконіозів виникає  легенева недостатність – зменшується легенева вентиляція , скорочується час затримки дихання.

     Окрім вище описаного пил може призвести  до розвитку професійних бронхітів, пневмоній, астматичних ринітів, бронхіальної астми, конюктивітів, ураження шкіри (дерміти).

     Пил може виявляти чисто механічну дію – подразнювати слизові оболонки дихальних шляхів та очей, порушувати цілісність шкіри і створювати вхідні ворота для інфекційних збудників.

     Запобігання професійної пилової патології  зводиться до технологічних, технічних, санітарно-гігієнічних і медико-профілактичних заходів.

     Ефективним  заходом боротьби з пилом є  дистанційне управління технологічними процесами. Надійно вирішує питання  боротьби з пилом герметизація обладнання, ізоляція пиловидних матеріалів, механізація  праці.

     Санітарно-гігієнічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації устаткування й систематичному контролюванні вмісту пилу в повітрі виробничих приміщень.

     До  колективних засобів захисту  належить система вентиляції, що забезпечує розбавлення пилового аерозолю й  видалення його за межі робочої зони.

     Для профілактики пилових захворювань  використовують індивідуальні засоби захисту – респіратори, спеціальні шоломи й скафандри з подачею  до них чистого повітря , а також  окуляри та спецодяг.

Медико-профілактичні  заходи (попередні й періодичні медичні огляди працівників) мають велике значення у боротьбі з пиловою професійною патологією.

     Для санітарної оцінки повітряного середовища важливе значення має систематичний  контроль за наявністю пилу в повітрі  робочої зони, що дає можливість охарактеризувати повітряне середовище й накреслити шляхи його нормалізації.  

  1. Нормування  шкідливих речовин
 

     Шкідливі  речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

     За  величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

     — 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон).

     — 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

     — 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

     — 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК  більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).

     Гранично  допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони та їх характеристики наведені в таблицях 1 та 2. Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:

     О — гостронаправленої дії;

     А — алергічної дії;

     К — канцерогенної дії;

     Ф — фіброгенної дії.

     При вмісті в повітрі робочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступної умови:

     

де C1, С2, С3,..., Сп — концентрації відповідних шкідливих речовин в повітрі, мг/м3;

ГДК1, ГДК2,...,ГДКп— гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м3. До шкідливих речовин односрямованої дії відносяться шкідливі речовини, котрі близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

     При одночасному вмісті в повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, як і при їх ізольованій дії. 

     Таблиця 1

     ГДК деяких шкідливих  речовин в повітрі  робочої зони

 

  1. Методи котролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень

     Для контролю концентрації шкідливих речовин  в повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують наступні методи:

     — експрес-метод. який базується на явищі  колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього методу використовують газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4 та інші).

     — лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах.

     Цей метод дозволяє одержати точні результати, однак вимагає значного часу.

     — метод неперервної автоматичної рямггряі дії вмісту в повітрі  шкідливих хімічних речовин з  використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (фКГ-ЗМ на хлор, „Сирена-2" на аміак, „Фотон" на сірководень).

     Запиленість повітря можна визначити ваговим, електричним, фотоелектричним та іншими методами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після протягування через нього певного об'єму запиленого повітря, а потім вираховують вагу пилу в міліграмах на кубічний метр повітря. Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю, ступенем небезпеки ураження працюючих. Контроль (вимірювання) може проводитись неперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно. Неперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК) повинен бути забезпечений, якщо в повітря виробничих приміщень можуть потрапити шкідливі речовини гостронаправленої дії. 

  1. Захист  від шкідливої  дії речовин на виробництві

     Загальні  заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

     — вилучення шкідливих речовин  в технологічних процесах, заміна  шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила амінені  на цинкові, метиловий спирт — іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води:

     — удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо),

     — автоматизація і дистанційне  управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

     — герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

     — нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінно вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

     — попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання прави особистої гігієни;

     — контроль за вмістом шкідливих речовин  в повітрі робочої зони

     — використання засобів індивідуального  захисту.

 

     Список  використаних джерел

     1. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний  посібник для студентів вищих  навчальних закладів.- К.:Ельга,Ніка-Центр,2003.-280 с.

     2. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С.,Мельников  О.В. Основи охорони праці. Підручник.- Вид. 5-те,доповнене.-Львів:Афіша,2000.-350с.

     3. Москальова В.М. Охорона праці. Рівне. НУВГП, 2009. – 320 с.(електронна книга:http://studentbooks.com.ua/content/view/1328/76/1/0/).

Повітря робочої зони