Правова охорона зазначень походження товару

Контрольна робота

на тему: «Правова охорона зазначень походження товару»

Київ – 2012

Вступ

Правове визнання і охорона  зазначень походження й найменувань  місця походження становлять загальний  інтерес, оскільки вони передають споживачам важливу інформацію про географічне походження товарів і послуг і, в опосередкованій формі, про властиві їм якості та характеристики. Як зазначають фахівці, наявність ряду специфічних ознак, що мають найменування місць зазначення походження товарів, не дивлячись на схожість з товарними знаками та знаками обслуговування, саме і обумовили їх відмінність і можливість виділення в якості самостійних об’єктів правової охорони.

Якщо їх використовувати  належним чином, географічні зазначення можуть допомогти споживачу у прийнятті рішень про купівлю тих або інших товарів і часто є могутнім засобом впливу на покупців. Тобто географічні зазначення можуть бути цінними комерційними активами.

Водночас, якщо торговельні  марки, винаходи, корисні моделі, промислові зразки (що також є об’єктами інтелектуальної власності) одержують правову охорону з моменту визнання їх такими компетентним органом і оформлення прав на них, то механізм охорони походження товарів істотно відрізняється. Зазначення походження товарів мають іншу правову природу.

Не всі однорідні  товари, що пропонуються на світових ринках та внутрішньому ринку України різними товаровиробниками, є однаковими за якістю та певгними специфічними властивостями. Для деяких товарів їх споживчі властивості зумовлюються майже повністю природними умовами певного географічного місця з якого вони походять. З цієї точки зору унікальність таких товарів має бути відома споживачу і регулюватися відповідними правовими нормами.

Метою данної контрольної  роботи є визначення особливостей правового захисту зазначення місця походження товарів в Україні.

1. Міжнародна  практика правового захисту зазначення  походження товарів

Географічне зазначення – це термін, який відображає зв’язок "місце-товар" і дає змогу виробникам товарів з певного географічного району вимагати права на зазначення того, що певний товар походить із цього регіону. Географічне зазначення є широким поняттям, що стосується будь-яких виразів, які відображають географічне походження товару. Вказаний вираз вживається у відношенні до товарів, що вироблені (перероблені та/або виготовлені) у певній географічній зоні.

У світі на сьогодні найбільшу  увагу приділяють захисту географічних зазначень, що використовуються у сфері  виробництва вин і міцних напоїв, виготовлення сирів, хлібобулочних виробів.

Необхідно звернути увагу  на те, що на цей час міжнародна практика застосування географічних зазначень  вимагає, щоб такі зазначення були розглянуті і піддані експертизі в кожній країні, де передбачається отримати таку охорону, оскільки реєстрація географічних зазначень лише в країні походження недостатня для забезпечення їх охорони. Так, географічне зазначення може користуватися охороною в певній країні, але при цьому вважатись видовою назвою або торговельною маркою в іншій.

Географічне зазначення товарів, на відміну від товарних знаків (торговельних марок), не знаходить  спеціальної правової регламентації  у багатьох країнах. Протягом останніх двох століть вироблено декілька підходів щодо здійснення охорони географічних зазначень на національному рівні.

У країнах "континентального права" законодавство про захист від недобросовісної конкуренції  було доповнено реєстрацією географічних зазначень в окремому реєстрі¹.

Деякі країни, зокрема  Франція, ввели для своїх географічних зазначень системи національної реєстрації. Цей підхід базується на створенні національного реєстру, який призначений для охорони і контролювання всіх географічних зазначень, які використовуються на території країни, – як вітчизняних, так і зарубіжних. Переважно ця система не передбачає реєстрації всіх географічних зазначень. Натомість цьому зазначені системи основну увагу приділяють винам і міцним спиртним напоям, залишаючи охорону інших географічних зазначень законодавству про недобросовісну конкуренцію.

У юрисдикціях "загального права", які наслідували британську правову систему, для одержання  охорони географічних зазначень  заходи проти недобросовісної конкуренції  поєднались з реєстрацією географічних зазначень в межах законодавства  про торговельні марки (у вигляді колективних або сертифікаційних знаків)².

На цей час основними  міжнародними договорами, які встановлюють норми з охорони географічних зазначень, є Паризька конвенція  про охорону промислової власності, Мадридська угода стосовно припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень джерела товарів, Лісабонська угода про захист зазначень місць походження виробів та їх міжнародної реєстрації⁴та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Далі – Угода ТРІПС).

Особливу увагу слід звернути на положення з охорони географічних зазначень, які надаються Угодою ТРІПС. Згідно зі статтею 22 цієї Угоди географічними зазначеннями є такі зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території Члена, регіону або району цієї території, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов’язані з його географічним походженням³.

Щодо географічних зазначень  держави-члени повинні забезпечити  для зацікавлених сторін законні  способи, щоб запобігти:

• використанню будь-яких засобів визначення або представлення товару, що свідчать або передбачають, що товар походить з іншої географічної території, ніж реальне місце створення у такий спосіб, що вводиться в оману населення стосовно географічного походження товару;
• будь-якому використанню, що є актом недобросовісної конкуренції, зазначеним у статті 10 Паризької конвенції.

Статтею 23 Угоди ТРІПС  встановлено додатковий захист географічних зазначень для вин та спиртних напоїв. Відповідно до цієї статті кожний член СОТ повинен забезпечити для зацікавлених сторін законні засоби для запобігання використанню географічних зазначень, які характеризують вина, для вин, що не походять з місця, визначеного даним географічним зазначенням, або зазначень, які характеризують спиртні напої, щодо спиртних напоїв, що не походять з місця, визначеного даним географічним зазначенням, навіть коли реальне походження товару вказане або географічне зазначення використане у перекладі або супроводжується такими словами, як "сорт", "тип", "стиль", "імітація" тощо⁴.

2. Охорона географічних зазначень законодавством ЄС

Виробництво, виготовлення та розповсюдження сільськогосподарських  продуктів та продовольчих товарів  посідають важливе місце в  економіці Європейського Союзу. Законодавчі ініціативи в сфері охорони географічних найменувань були розпочаті в ЄС у 80-х роках ХХ століття. Ця робота продовжується і по цей час – до регламентів і директив з цього питання, прийнятих у дев’яності роки, вносяться доповнення і поправки, що адаптують документи до сучасних змін в політиці ЄС, наприклад, встановлення ЄС норм стосовно дотримання якості сільськогосподарської продукції.

Основним документом, що регулює правовідносини в даній  сфері в ЄС, є Регламент Ради № 2081/92 від 14 липня 1992 року про захист географічних зазначень та найменувань походження сільськогосподарських продуктів та продовольчих товарів. Сфера застосування цього Регламенту обмежується певними сільськогосподарськими продуктами та продовольчими товарами, для яких існує зв’язок між характеристиками продукту чи товару та їхнім географічним походженням. Регламент встановлює норми щодо захисту найменувань походження та географічних зазначень сільськогосподарських продуктів та продовольчих товарів, зазначених окремо в додатках до Регламенту.

Бажання захистити сільськогосподарські продукти або продовольчі товари, які можуть бути ідентифіковані за своїм географічним походженням, спонукало  деякі держави-члени створити "реєстрацію найменувань походження ". Це підтвердило свою корисність для виробників, які мали змогу одержувати більш високі доходи в результаті докладання зусиль стосовно вдосконалення якості, та для споживачів, які могли купити високоякісні продукти з гарантією щодо способу їх виготовлення та походження.

Регламент № 2081/92 не застосовується ні до продуктів, що відносяться до виноробного сектора, за винятком винного оцту, ні до спиртних напоїв. В цій сфері діє Регламент (ЄС) № 1493/99 від 17 травня 1999 року про спільну організацію ринку вина (стаття 1 (1) цього Регламенту).

Прийняттю Регламенту (ЄС) № 1493/99 сприяло, зокрема, те, що право  використовувати географічне зазначення та інші традиційні терміни у відношенні до продукції виноробного сектору  має велике значення, тому необхідно  було запровадити це право та забезпечити захист зазначень з метою сприяння чесній конкуренції та запобігання введенню в оману споживачів⁵. Виходячи з інтересів споживачів та бажаності еквівалентного поводження з якісними винами в третіх країнах, необхідно було розробити взаємні дії, відповідно до яких вина, що імпортуються для безпосереднього споживання людиною, які мають географічні зазначення та ті, що реалізуються в межах ЄС, могли б користуватись захистом та знаходитися під контролем.

3. Розвиток законодавства України в сфері охорони зазначень походження товарів

В Україні до прийняття  спеціального закону охорона прав на зазначення походження товарів здійснювалася  тільки шляхом заборони використання оманливих чи таких, що можуть ввести в оману, позначень, які вказували  на географічне місце, з якого походить товар.

16.06.1999 р. в Україні  був прийнятий Закон „Про охорону  прав на зазначення про походження  товару”, що визначив придатними  до правової охорони такі види  зазначення походження товару: просте  зазначення походження товару, назва місця походження, географічне зазхначення походження товару.

Закон України "Про  охорону прав на зазначення походження товарів" (далі – Закон) визначає правові засади охорони прав на зазначення походження товарів в Україні  та регулює відносини, що виникають у зв’язку з їх набуттям, використанням та захистом. Закон надає правову охорону кваліфікованим зазначенням походження товарів⁶.

Статтями 1 та 6 Закону встановлено, що зазначення походження товару - термін, що охоплює (об’єднує) такі терміни:

- просте зазначення  походження товару;

- кваліфіковане зазначення  походження товару⁷.

Просте  зазначення походження товару

Просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення.

Прикладом словесних  позначень може бути: «Зроблено в  Україні», «Виготовлене в м. Харкові», «Маслини з Іспанії». Графічні зображення Ейфелевої вежі асоціюються з Парижем, пірамід - з Єгиптом, Кремля - з Москвою, статуї Волі - зі США, Золотих Воріт - з Києвом, Дзеркального струменя - з Харковом.

Основна функція простого зазначення походження товару - інформативна - визначити географічне місце, де вироблений товар чи надана послуга. Правова охорона простого зазначення походження товару надається без реєстрації на підставі його використання і полягає у недопущенні використання позначень, що є фальшивими чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.

Правова охорона простого зазначення походження товару надається  на підставі його використання. Правова  охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Кваліфіковане зазначення походження товару

Кваліфіковане зазначення походження товару - термін, що охоплює (об’єднує) такі терміни:

- назва місця походження  товару;

- географічне зазначення  походження товару.

Назва місця  походження (далі - НМП) товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором⁸.

Географічне зазначення походження (далі - ГЗП) товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Розмежування між назвою місця походження та географічним зазначенням  походження проводиться насамперед за ступенем залежності особливих характеристик товару від природних умов місця походження товару. Для назви місця походження ця залежність обов’язкова: хоча особливі властивості товару, позначеного нею, можуть залежати і від людського фактора, характерного для даної місцевості, однак обов’язково в поєднанні з природними умовами (використанням місцевої сировини, кліматичних умов, корисних копалин тощо).

До географічного зазначення походження висуваються більш лояльні  вимоги. Особливі характеристики, якість і репутація можуть залежати як від природних умов, так і від людського фактора, а також можуть бути обумовлені поєднанням природних умов і професійного досвіду, традицій і етнографічних особливостей, характерних для даної місцевості⁹.

Також обов’язковою для  назви місця походження є вимога, що властивості товару виключно або  головним чином зумовлені самою  природою та людським фактором. Для  географічного зазначення походження у цьому ж контексті використовується термін «в основному», тобто допускається менш твердий зв’язок. Таким чином, прикладом назви місця походження є мінеральна вода «Миргородська», Краснодарський чай тощо, а географічного зазначення походження - Петриковський дерев’яний розписний посуд, вологодські мережива тощо.

До того ж виробництво (видобування) і переробка товару, позначуваного назвою місця походження, здійснюються у межах зазначеного  географічного місця, а для географічного  зазначення походження достатньо, щоб  хоча б основна складова позначеного  цією назвою товару вироблялася або перероблялася у межах зазначеного географічного місця. Отже, для географічного зазначення походження сировина може бути привезена з інших регіонів і піддатися істотній переробці, достатній для надання характерних рис готовому товару.

Таким чином, якщо взяти  географічне місце товару - м. Миргород, то прикладом простого зазначення походження товару буде: м. Миргород Полтавської  області або сільгоспродукти  з Миргорода, а кваліфікованого - Миргородська мінеральна вода (назва  місця походження товару) та Миргородський фарфоровий посуд (географічне зазначення походження товару).

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням  походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями  однорідних товарів, за умови забезпечення при використати цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів. Що стосується омонімічних зазначень походження товару, то вони охороняються за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Правова охорона не надається  кваліфікованому зазначенню походження товару, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару або це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі¹⁰.

При зіткненні прав на назву місця походження товару і  торговельної марки законодавець перевагу віддає першому із зазначених об’єктів інтелектуальної власності. Так, не може бути підставою для відмови у наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрована в Україні торговельна марка, що складається тільки з цього позначення або містить у собі заявлене позначення як елемент.

Реєстрація  кваліфікованого зазначення походження товару і права на його використання

Оскільки кваліфіковане  зазначення походження товару є об’єктивно існуючою реальністю, що обумовлена самою природою, то право на цей засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг не може належати одній особі. У зв’язку з цим існує необхідність внести кваліфіковане зазначення походження товару до Державного реєстру України кваліфікованих зазначень походження товару, і тільки потім заінтересованим особам за наявності необхідних умов може бути видане свідоцтво на право використання кваліфікованого зазначення походження товару.

Таким чином, існує два етапи в одержанні прав: реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та надання права на використання зареєстрованого зазначення походження товару.

Умови надання правової охорони  НМП та ГЗП встановлені статтею 7 вищенаведеного Закону.

На виконання вказаного Закону було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України "Про спеціально уповноважені органи для визначення та контролю особливих властивостей та інших характеристик товарів" від 23.04.01р. № 149-р, Положення про Перелік видових назв товарів, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12.12.00 № 583, Положення про Державний реєстр України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.01 № 798.

Першою заявкою, поданою  на реєстрацію назви місця походження товару і реєстрацію права на його використання, була заявка щодо мінеральної води „Трускавецька природна” з датою подання 13.02.2002 р. Всього станом на 22.11.2006 р. надійшло 22 заявки на реєстрацію зазначень походження і прав на їх використання¹¹.

Слід також зазначити  постійне вдосконалення законодавчої бази регулювання даної сфери. Так, згідно з новою редакцією Закону України „Про охорону прав на зазначення про походження товару” від 2.11.2006 р. обмеження на правову охорону кваліфікованого зазначення походження товару, пов’язаного з географічним місцем в іноземній  державі має лише одне обмеження. Перепоною може виступати лише відсутність охорони даного зазначення георгафічного походження у відповідній іноземній державі. Тобто, якщо в Україні продається товар, маркований зазначенням походження товару, пов’язаний з географічним місцем у будь-якій іноземній  державі, то для того, щоб таке маркування мало правову охорону в Україні, вже не потрібна, як цього вимагала попередня редакція Закону, наявність в Україні окремої угоди з цією країною про взаємну охорону цього виду зазначення, потрібно тільки, щоб зазначення мало правову охорону у своїй країні.

Необхідно зазначити, що положення законодавства України, яким встановлюється перелік осіб, які є суб’єктами права інтелектуальної  власності на географічне зазначення, не відповідає вимогам Регламенту Ради № 2081/92 від 14 липня 1992 року про захист географічних зазначень та найменувань походження сільськогосподарських продуктів та продовольчих товарів, статтею 5 якого встановлено, що заявку на реєстрацію (географічного зазначення) має право подавати тільки група або за певних умов фізична чи юридична особа. Причому у Регламенті термін "група" означає будь-яку асоціацію, незалежно від її юридичної форми або її складу, виробників та/або переробників, що працюють з цим сільськогосподарським продуктом або цим продовольчим товаром. У групі можуть брати участь інші зацікавлені сторони. Група або фізична чи юридична особа може подавати заявку на реєстрацію тільки на сільськогосподарські продукти або продовольчі товари, які вона виробляє або отримує¹².

Особливості регулювання правової охорони географічного зазначення товару ЦКУ та ГКУ

термін "географічне зазначення" був введений до законодавства України Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Географічне зазначення тісно пов'язане з торговельними марками. Дані види позначень пов'язує спільне призначення - вони обидва мають на меті забезпечити маркування продукції та виступають засобами її індивідуалізації. Водночас, значення та питома вага їх функцій суттєво відрізняються. Основна функція торговельної марки - індивідуалізуюча - ідентифікувати товар від аналогічної продукції інших виробників.

У географічному зазначенні на перший план виходить функція засвідчення  високої якості позначеного продукту шляхом вказівки на зв'язок властивостей товару з унікальним географічним середовищем. Тому використання географічного зазначення може здійснювати будь-який виробник, що у межах відповідного району виробляє продукцію, якість якої відповідає обумовленим показникам. Зазначена обставина зумовлює специфіку права на географічне зазначення: абсолютне за своєю природою, воно не відноситься до комплексу виключних прав. Уповноважений суб'єкт може застосовувати географічне зазначення для ідентифікації своєї продукції, але позбавлений можливості розпорядження.

Відповідно до статті 501 ЦКУ, правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови: а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактору, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця¹³.

Правова охорона надається  географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови: а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик; г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором; д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Не надається правова  охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, що: а) не відповідає умовам, правової охорони, визначені законодавством; б) суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі; в) є видовою назвою товару; г) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці; д) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Крім того, главами 35 та 45 Цивільного кодексу України запроваджені загальні положення щодо набуття, здійснення та захисту прав на географічне зазначення. Статтею 420 Цивільного кодексу України встановлено, що географічне зазначення є одним із об’єктів права інтелектуальної власності¹⁴.

Згідно із статтею 501 зазначеного  Кодексу право інтелектуальної  власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Важливим є той  факт, що законодавство ЄС, на відміну від Цивільного кодексу України, встановлює охорону географічних зазначень щодо товарів і не передбачає охорони географічних зазначень щодо послуг.

Відповідно до Цивільного кодексу України правами інтелектуальної  власності на географічне зазначення є:

1) право на визнання  позначення товару (послуги) географічним  зазначенням; 

2) право на використання  географічного зазначення;

3) право перешкоджати  неправомірному використанню географічного  зазначення, в тому числі забороняти  таке використання¹⁵.

Право інтелектуальної  власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і  охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Крім вище перелічених  нормативно-правових актів, захист географічних зазначень здійснюється також законодавством України в сфері захисту від  недобросовісної конкуренції, зокрема, статтями 4, 6, 25 та 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та статтею 33 Господарського кодексу України.

Висновки

Способом захисту  права на географічне зазначення визнаються закріплені законодавством матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника права на географічне зазначення.

Механізм охорони  географічних зазначень істотно  відрізняється від інших об'єктів  інтелектуальної власності. Пояснюється  це, зокрема, тим, що в силу об'єктивного  існування географічного об'єкта (населеного пункту, регіону тощо) особа повинна мати право користуватися вказівками на нього, якщо вона виробляє товар чи надає послуги на цій території.

На сьогодні законодавство України у сфері  інтелектуальної власності не приведене у відповідність до положень ЦК. У зв'язку з цим ЦК в главі 45 передбачає право інтелектуальної власності на географічне зазначення, а Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. під зазначенням товару розуміє просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару, яке, в свою чергу, включає назву місця походження товару і географічне зазначення походження товару.