Правове регулювання насінництва. 2

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КАФЕДРА ПРАВОВОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Індивідуальне завдання

із земельного та аграрного права

на тему:

«Правове регулювання насінництва»

Виконав студент 

     ІІІ курсу  І групи 

спеціальності 6401 «Правознавство» 

заочної форми навчання

###

Викладач:

Чихірьов Володимир  Леонідович

Київ  2013

ЗМІСТ

Вступ           3

1. Насінництво та розсадництво  – поняття та значення   4

2. Загальна характеристика правового регулювання насінництва  5

Висновок           13

Список використаної літератури       15

ВСТУП

Кожного року в Україні  вирощується понад 4 млн. тонн насіння для потреб усіх посівних площ. Законом «Про насіння і садивний матеріал» регламентується правова основа діяльності з виробництва, обробки, збереження, реалізації, транспортування і використання насіння сільськогосподарських рослин, а також з організації і проведення сортового і насіннєвого контролю.

Реалізація цього закону забезпечує гарантовану якість насіння  на всіх етапах його руху до споживача. Захист прав споживачів здійснюється через поставку в торговий оборот сертифікованого насіння сільськогосподарських рослин, як це прийнято у всіх розвинутих країнах світу. Разом з тим, поряд з якісним посівним матеріалом на ринок постачається значна кількість насіння сумнівного походження та низької якості. Завезенням з-за кордону чи вирощуванням такого насіння займаються деякі підприємства різних форм власності, які порушують чинне законодавство щодо охорони прав на сорти рослин. Результатом діяльності цих підприємств є зниження урожайності сільськогосподарських культур та реальна загроза розповсюдження карантинних організмів.

На сьогодні держава  підтримує сільськогосподарських  товаровиробників переважно шляхом компенсації частини витрат на придбання  елітного насіння, процентної ставки рефінансування за кредитами банків, на навчання, на підвищення кваліфікації кадрів, на поставку техніки по лізингу. Дуже важливим при цьому є посилення державного контролю за дотриманням законодавства України у сфері насінництва. Такі дії сприятимуть зменшенню порушень у насінництві, вирощуванню високоякісного насіння і садивного матеріалу, отриманню позитивних результатів у вирішенні проблеми наповнення ринку за рахунок власної високоякісної продукції сільськогосподарських культур.

1. НАСІННИЦТВО ТА РОЗСАДНИЦТВО – ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ЗНАЧЕННЯ

Насінництво та розсадництво — галузь рослинництва, що займається розмноженням відповідно насіння і садивного матеріалу, збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий і насіннєвий контроль. Насінням є будь-які органи рослин, які використовуються для розмноження. Садивний (посадковий) матеріал — це рослини та їх частини, що придатні для відтворення цілісних рослин. [1, ст. 1]

За законом, насіння  поділяється на три категорії: оригінальне — насіння первинних ланок насінництва, яке реалізують для подальшого його розмноження і отримання елітного насіння; елітне — насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких й інших господарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу; репродукційне — насіння першої та наступних репродукцій. До насіння зазначених категорій прирівнюється відповідний садивний матеріал картоплі, винограду, плодових, горіхоплідних, ягідних, декоративних, лікарських, лісових культур з урахуванням особливостей їх розмноження.

Згідно із Законом  України до об'єктів насінництва та розсадництва належать: сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); насіння та садивний матеріал; насінницькі посіви та насадження. Суб'єктами насінництва і розсадництва визнаються фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння та садивного матеріалу згідно з чинним законодавством. Система насінництва та розсадництва складається з ланок оригінального, елітного та репродукційного насінництва і розсадництва, страхових і державного резервного насіннєвих фондів. [1, ст. 9]

Наукове забезпечення насінництва  та розсадництва здійснюють Національна  академія аграрних наук України, Національна академія наук України, інші науково-дослідні установи, наукові організації та фізичні особи, які проводять наукові дослідження у сфері насінництва та розсадництва, а також наукові організації та їх дослідні господарства, що діють у системі вищої професійної освіти в цій сфері.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАСІННИЦТВА

В Україні сформовано законодавчу та нормативно-правову базу розвитку селекції, насінництва та розсадництва, основою якої стали Закони України «Про насіння та садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин». Ведеться робота по затвердженню державних стандартів на насіння сільськогосподарських культур, які адаптовані до положень СОТ. Розроблено та затверджено положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу. На базі Селекційно-генетичного інституту постановою Кабінету Міністрів України створено Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

Починаючи з 2004 р. проводиться атестація виробників оригінального, елітного, репродукційного насіння і садивного матеріалу та формується Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу. Тобто, проводиться своєрідний відбір і до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу на відповідний рік заносяться лише суб’єкти насінництва і розсадництва, що найбільш відповідають вимогам ведення насінництва в сучасних умовах. Провідне місце серед селекційних досліджень займає селекція зернових та олійних культур, головною установою якої є Селекційно-генетичний інститут, а співвиконавцями – 22 наукові установи. Селекційна робота проводиться з 26 культурами, по яких за останній п’ятирічний період створено і внесено до Державного реєстру сортів рослин України 242 нових сортів і гібридів. [2, ст. 41]

Інститут правового  регулювання насінництва логічно продовжує правовий інститут охорони прав на сорти рослин і регулює суспільні відносини, пов'язані з використанням насіння і садивного матеріалу, забезпеченням його належної якості, підтриманням чистоти сорту, створення умов для розвитку вітчизняної системи насінництва. Іншими словами, коли права на сорт рослин оформлені і охороняються відповідно до Закону «Про охорону прав на сорт рослин», застосування цього сорту в господарській діяльності регулюється правовим інститутом насінництва. Важливе місце в правовому регулюванні насінництва в Україні посідає Закон України від 26 грудня 2002 р. «Про насіння і садивний матеріал».

Створення страхового насіннєвого фонду обов'язкове для всіх виробників насіння. Страхові насіннєві фонди оригінального, елітного і репродукційного насіння створюються відповідними суб'єктами насінництва в обсягах, передбачених Мінагрополітики України. Поновлення страхових насіннєвих фондів відбувається щорічно. Використання насіння страхових насіннєвих фондів не за призначенням у межах строків, визначених Мінагрополітики України, забороняється.

 Державний резервний  насіннєвий фонд створюється  для забезпечення насінням районів,  що не виробляють власного  насіння або мають обмежені  можливості його виробництва,  для надання допомоги в разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами. Обсяги формування державного резервного насіннєвого фонду щодо насіння сільськогосподарських рослин визначаються Мінагрополітики України (насіння лісових рослин — Державним комітетом лісового господарства України, насіння квітково-декоративних рослин — Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заготівля насіння в державний резервний насіннєвий фонд здійснюється на контрактній основі, а також за рахунок імпорту. Формування партій насіння з товарного зерна забороняється. Вищезазначені органи за рахунок коштів Державного бюджету України забезпечують заготівлю насіння до державного резервного насіннєвого фонду, а також його зберігання. [3]

Суб'єкти насінництва та розсадництва мають право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати  насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їхні виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, встановленим Мінагрополітики України (для лісового насіння — Державним комітетом лісового господарства України, для квітково-декоративного насіння — Державним комітетом з питань житлово-комунального господарства України) відповідно до його компетенції. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу затверджений наказом Мінагрополітики України від 29 травня 2003 р. № 152.

Право на виробництво та реалізацію оригінального та елітного насіння  надається суб'єктам насінництва  та розсадництва за наслідками атестації, проведеної Мінагрополітики України, Держкомлісгоспом України, Держжитлокомунгоспом України за участю Української академії аграрних наук, суб'єктів насінництва та розсадництва. Право на виробництво та реалізацію репродукційного насіння й садивного матеріалу, гібридів першого покоління надається спеціалізованим насінницьким і розсадницьким господарствам, фермерським господарствам та іншим суб'єктам насінництва і розсадництва за наслідками атестації, здійсненої спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань аграрної політики обласного рівня за участю суб'єктів насінництва й розсадництва.

Суб'єктів насінництва  та розсадництва, що за наслідками атестації  одержали паспорт на виробництво  та реалізацію насіння і садивного  матеріалу відповідних категорій, заносять до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який веде Мінагрополітики України. Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу затверджене наказом Мінагрополітики України від 29 травня 2003 р. № 152. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, не мають права виробляти насіння і садивний матеріал для реалізації. [2, с. 43]

Насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління й контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами. Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони: за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа; належать до сорту, який занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну свою перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

Визначаючи сортові і  посівні якості насіння й садивного матеріалу, застосовують єдині методи і лабораторно-технічні засоби, єдину термінологію і нормативну документацію. Норми сортових і посівних якостей насіння й садивного матеріалу встановлюються нормативними документами в галузі насінництва та розсадництва. Визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу здійснюється методом апробації, ґрунтового й лабораторного сортового контролю. Обсяги апробації сортових посівів та насаджень рослин визначаються виробниками насіння та садивного матеріалу самостійно, відповідно до необхідності задоволення власних насіннєвих потреб, створення страхових фондів, виконання згідно з укладеними договорами поставок в державний резервний насіннєвий фонд, а також з урахуванням реалізації на ринку насіння. Апробація сортових посівів і насаджень, ґрунтовий та лабораторний сортовий контроль здійснюються в порядку, визначеному Мінагрополітики України, в лісовому насінництві — Держкомлісгоспом України, в квітково-декоративному насінництві — Держжитлокомунгоспом України, за кошти Державного бюджету України та інших джерел фінансування. [5, с. 139]

У разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів його вилучають із числа насіннєвих, а одержане насіння переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає і не може використовуватися з посівною метою. При цьому насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не слугує продовольчим та кормовим цілям, знищують під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння. Порядок знищення насіння таких рослин затверджений наказом Мінагрополітики України від 14 травня 2003 р. № 132.

Усі партії насіння  й садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Сертифікація та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями, які є органами сертифікації в системі Укр-СЕПРО згідно з вимогами Закону України від 17 травня 2001 р. «Про підтвердження відповідності». У разі, якщо насіння й садивний матеріал не відповідають вимогам заявленої категорії, відповідна державна насіннєва інспекція знижує її до тієї категорії, вимогам якої вони відповідають, або надає обґрунтовану відмову у видачі сертифіката.

Визначення посівних якостей методом аналізу проб, відібраних від партій насіння й  садивного матеріалу, і видача відповідних  документів на останні здійснюються лабораторіями Української державної  насіннєвої інспекції, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їх компетенції. Проби насіння й садивного матеріалу від партій, що підлягають реалізації, відбирають працівники державних насіннєвих інспекцій відповідно до своєї компетенції, а для власних потреб виробника — сам виробник або особи, уповноважені на те відповідними державними насіннєвими інспекціями. На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видають сертифікат. Використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється.

Експертне визначення якості насіння й садивного матеріалу дають на вимогу споживачів у лабораторіях Української державної насіннєвої інспекції, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їхньої компетенції. Правила експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення заяв затверджені наказом Мінагрополітики від 8 липня 2003 р. № 223. Експертний порядок такого визначення застосовується у разі, коли споживач продукції насінництва має сумніви щодо його якості.

 Державний  контроль у насінництві та  розсадництві здійснюють Українська  державна насіннєва інспекція,  Державна насіннєва інспекція  Автономної Республіки Крим, обласні,  районні, міські, міжрайонні державні  насіннєві інспекції, Українська  державна помологічно-ампелографічна інспекція, Українська державна лісонасіннєва інспекція, державні зональні лісонасіннєві інспекції, Українська державна квітково-декоративна насіннєва інспекція. [3]

Згідно з п. 65 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», гуртову торгівлю насінням на внутрішньому ринку України здійснюють суб'єкти аграрного права виключно за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії), який видається Мінагрополітики, Держкомліскоспом і Держжитлокомунгоспом — по всій території України або місцевими державними адміністраціями — на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Насіння технічних і продовольчих культур (кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших), що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву і реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам. Особливі правила ведення лісового насінництва визначені Системою ведення лісового насінництва, затвердженою наказом Міністерства лісового господарства України від 22 липня 1996 р. № 77.

Кондиційне насіння і садивний матеріал сортів, не занесених до Реєстру  сортів рослин України, можуть використовуватися  для посівних цілей лише у разі, якщо:

- їх розмноження передбачено міжнародним договором для вивезення за межі України;

- заявник сорту створює запас насіння та садивного матеріалу в період проведення державної науково-технічної експертизи.

У разі складних погодно-кліматичних  умов, що призвели до недобору насіння  сільськогосподарських рослин, центральний  орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, може дозволити ввезення насіння сорту, не внесеного до Реєстру сортів рослин України. [1, ст. 19]

Насіння і садивний матеріал дозволяється ввозити в Україну за умови належності його до сорту, який занесений до Реєстру сортів рослин України.

Насіння сорту, який занесений  до Реєстру сортів рослин Організації  економічного співробітництва та розвитку, тих сільськогосподарських рослин, до схем сортової сертифікації яких приєдналася Україна, ввозиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику у сфері насінництва та розсадництва, за умови, що воно призначене для розмноження і наступного вивезення за межі країни.

Митне оформлення насіння  і садивного матеріалу здійснюється за наявності сертифікатів країни експортера.

Насіння і садивний матеріал сортів рослин, не занесених до Реєстру  сортів рослин України та/або до Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку, ввозяться в Україну для селекційних, дослідних робіт і експонування суб'єктами господарювання незалежно від форми власності на основі підтвердження, що видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Підтвердження надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на безоплатній основі в десятиденний строк з дня отримання клопотання про ввезення насіння і садивного матеріалу для селекційних/дослідних робіт і експонування. [4, с. 93]

Порядок підтвердження  для ввезення в Україну насіння  і садивного матеріалу сортів рослин для селекційних, дослідних робіт і експонування визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.

Вивезення насіння та/або  садивного матеріалу за межі митної території України здійснюється за дозволом власника сорту та супроводжується міжнародними сертифікатами.

Вивезення за межі митної території України дослідних  зразків насіння та/або садивного  матеріалу сортів рослин, не занесених  до Реєстру сортів рослин України, здійснюється з метою проведення експертизи на придатність до поширення в іншій країні або обміну генофондом, селекційних і науково-дослідних робіт, експонування. [4, с. 95]

Суб'єкт насінництва гарантує відповідність  сортових і посівних якостей насіння, а суб’єкт розсадництва - походження, санітарний стан і якість садивного матеріалу згідно з вимогами нормативно-правових актів, про що зазначається у сертифікатах. [1, ст. 22]

На придбане насіння  і садивний матеріал гарантії діють  протягом строку, визначеного в сертифікаті.

У разі порушення гарантій суб’єкт насінництва та розсадництва несе відповідальність згідно із законом.

Арбітражне (експертне) визначення якості насіння і садивного матеріалу  може проводитися на вимогу споживача  у лабораторіях, визначених центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. [1, ст. 23]

Правила експертного  визначення якості насіння і садивного  матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування

Особи, винні в порушенні  законодавства у сфері насінництва  та розсадництва, несуть відповідальність згідно із законом. [1, ст. 23]

Суб’єкт насінництва  та розсадництва може бути позбавлений права займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу в разі систематичного порушення атестаційних вимог або законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

Накладення стягнення  не звільняє винних осіб від відшкодування збитків у випадках і порядку, передбачених законом.

ВИСНОВОК

Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України, насамперед у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва як основи продовольчої безпеки держави. У зв’язку з реформуванням аграрного сектора економіки, утворилися господарства з новими формами господарювання на приватній основі. Тому виникла необхідність переходу на нову систему ведення селекції і насінництва, яка б задовольняла потребу в насінництві господарств всіх форм власності, в тому числі і населення.

Насіннєвий ринок в Україні наразі активно розвивається. Зрозумівши перспективність та прибутковість цього бізнесу, багато аграріїв обирають саме його. Проте далеко не всі при цьому усвідомлюють міру своєї відповідальності перед споживачами та державою, як і того, що вирощування насіння та садивного матеріалу чітко регламентоване законодавством. Це цілком закономірно, адже від його якості залежить врожайність, а значить і продовольча безпека країни. Згідно із Законом України «Про насіння і садивний матеріал», система насінництва в Україні складається з ланок оригінального, елітного й репродукційного насінництва.

Згідно з порядком організації насінництва в Україні, для сівби на товарні посіви використовують тільки сортове насіння, що засвідчено відповідними документами. Кількість генерацій репродукційного насіння залежить від особливостей культури та потреби і обмежується в установленому порядку. Використання репродукційного насіння нижче встановленої генерації заборонене, за винятком форс-мажорних обставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, градобою тощо).

Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб'єкти насінництва, яким надано право на використання майнових прав щодо об'єкту інтелектуальної власності (сорту рослин) відповідно до Закону, які пройшли атестацію, отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та внесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння затверджується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики. З цією метою створюються постійно-діючі атестаційні комісії.

При порушенні суб'єктом насінництва атестаційних вимог, передбачених законодавством, він може бути виключеним з Реєстру виробників. Підставою для прийняття такого рішення може бути:

закінчення терміну ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння;

несвоєчасне подання (пізніше 10-денного терміну) відомостей про зміни категорії насіння, садивного матеріалу, культури, сорту, гібриду, ліцензії на використання сорту;

невиконання умов, зазначених у ліцензійному договорі (за клопотанням ліцензіара);

подання Української державної насіннєвої інспекції, Державної служби з охорони прав на сорти рослин, Головної інспекції з карантину рослин України, їх регіональних підрозділів та іншими організаціями щодо порушення суб'єктом насінництва атестаційних вимог.

Одним з важливих етапів державного контролю в насінництві є інспектування (апробація) насінницьких посівів. Основна мета апробації – визначити придатність сортових і гібридних посівів для використання на насіннєві цілі. Для цього оцінюють сортові якості посівів сільськогосподарських культур та якість робіт на ділянках гібридизації. Одночасно визначають засміченість посівів культурними рослинами, насіння яких важко відокремлюється, а також карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюють ступінь ураження посівів хворобами та шкідниками сільськогосподарських рослин, перевіряють дотримання господарством обов'язкових правил, які забезпечують вирощування високоякісного насіння (організація та якість робіт, агротехніка, прополювання, проривання, підготовка насіннєсховищ тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 року (ред. від 09.12. 2012 р.). Відомості Верховної Ради України. – 2003. –

№ 13. - Ст. 92.

2. Гаврилюк М. М. Перспективи розвитку національного насінництва / М. М. Гаврилюк // Вісник аграрної науки. — 2012. —

№ 5. — С. 41—44.

3. Развитие семеноводства в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://fermera.ru/rastenie

4. Соколов В. М. Селекція і насінництво сільськогосподарських культур / В. М. Соколов // Вісник аграрної науки. — 2012. – № 3–4. —

С. 92—96.

5. Станіславський В. Розвиток законодавства щодо вирощування зернових культур /В. Станіславський //Право України. – 2012. – № 4. –

С. 138-142.