Правове регулювання створення і діяльності підсобних виробництв і промислів в сільському підприємстві

        Варіант №16 Правове регулювання  створення і діяльності підсобних виробництв і промислів в  сільському підприємстві 

        Виробничо-господарська правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств охоплює також створення і діяльність підсобних промислових виробництв (підприємств) і промислів як елемента їхньої внутрішньогосподарської правосуб'єктності. Створення цих господарських структур в першу чергу мало на меті одержання від такого товарного виробництва відповідних доходів (прибутку) для поповнення своїх грошових надходжень.

        Як свідчить досвід у ряді підприємств створюються підсобні промислові виробництва у вигляді виробничих зв'язків міських промислових підприємств, які створюють на селі свої підрозділи (цехи) з використанням праці громадян, що працюють в сільському господарстві, проживають на селі, забезпечені житлом і мають можливість набути фах для роботи в цих цехах і одержувати певну плату за свою роботу. За своїм господарським призначенням такі внутрішньогосподарські підприємства переробляють сільськогосподарську продукцію у вигляді овочево-фруктових консервантів або соків, виготовляють молочні або ж ковбасні вироби для задоволення потреб місцевих жителів і жителів міст.

         До цієї групи  виробничо-господарських структур належать також майстерні місцевих промислів. В областях Західної України ці промисли набули значень джерела надходжень власних прибутків, включаючи і валютні надходження. Таким чином, створення і функціонування підсобних промислових виробництв (підприємств) і місцевих промислів є справою суспільне корисною і сприяє вирішенню нових соціально-економічних завдань.

        Підсобні виробництва  і промисли за своєю сутністю належать до допоміжних галузей виробництва  всіх сільськогосподарських підприємств, що зумовлено його сезонним характером і особливостями промислу. Крім задоволення інтересів своїх членів і виробництва сільськогосподарської продукції та сировини головним їхнім завданням є забезпечення найбільш повного й продуктивного використання трудових ресурсів (особливо сезонного надлишку робочої сили), використання наявних місцевих матеріальних і сировинних ресурсів або відходів промислового виробництва і приведення в такий спосіб у дію значних резервів збільшення товарної продукції, прибутковості господарств і задоволення інтересів власників останніх.

        За правовим становищем такі виробництва і промисли поділяють  на внутрішні та міжгосподарські. Обидва види є  власністю сільськогосподарських підприємств у цілому або  пропорційно внесеній ними частці майна чи коштів.

        Підсобні промислові виробництва і промисли функціонують, зазвичай, на правах структурних виробничих підрозділів суб'єктів аграрного підприємництва. Вони створюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, спілках селян, сільськогосподарських виробничих товариствах, товариствах з обмеженою відповідальністю за рішенням їхніх вищих органів управління (загальних зборів членів, акціонерів, учасників чи інших органів, уповноважених на те статутами зазначених приватних юридичних осіб), а в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах — за наказом директора. Всі дії підсобних виробництв і промислів завдяки їх промисловому статусові здійснюються господарством як юридичною особою.

        На відміну від  внутрішньогосподарських підсобних виробництв і промислів, міжгосподарські підприємства утворюються (засновуються) сільськогосподарськими підприємствами і функціонують як самостійні суб'єкти підприємництва зі статусом юридичної особи. Вони діють на засадах підприємництва (у тому числі повного госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування).

        Діяльність підсобних  виробництв і промислів характеризується рядом особливостей і має відповідати певним вимогам. Так, у виробничій діяльності сільськогосподарських підприємств частка прибутку від них має бути незначною. Це означає, що основні та додаткові галузі не повинні поглинатися допоміжною галуззю або зводитися до її рівня. Загальний обсяг виробництва і прибутки від підсобних виробництв і промислів мають бути значно нижчими від основних і сприяти розвиткові сільськогосподарського виробництва.

        Робота в підсобних  виробництвах і промислах має  виконуватися не на шкоду основним і додатковим галузям. Для забезпечення професіонального керівництва діяльністю підсобних виробництв і промислів за трудовими договорами залучаються спеціалісти.

        Підсобні виробництва  і промисли створюють в основному з метою промислової переробки виробленої власними силами продукції рослинництва і тваринництва, дикорослих плодів, ягід, грибів, виробництва місцевих будівельних матеріалів, виготовлення з місцевої сировини товарів народного споживання та художніх виробів, їх виробничі плани розробляють самі суб'єкти аграрного підприємництва.

        Враховуючи сучасні  економічні труднощі, що склалися у  діяльності сільськогосподарських підприємств створена і налагоджена виробничо-господарська діяльність підсобних промислових виробництв і промислів може стати вагомим джерелом грошових надходжень для підприємств. Правовим засобом забезпечення ефективної їхньої діяльності є застосування аграрно-договірних зобов'язань сільськогосподарського підприємства як власника підсобних промислових внутрішньогосподарських підприємств і набувача вироблюваної продукції.

        У таких договорах  зазначається вид продукції (предмет  договору), ціни на неї, строки виготовлення продукції, вимоги до її якості, порядок і умови розрахунків, а також юридична відповідальність в разі порушення стороною своїх договірних зобов'язань.

        Для ефективного  використання договорів як форм ринкових економічних відносин чинне аграрне законодавство надає власникові продукції підсобних промислових виробництв і товарів місцевих промислів усі необхідні правові засоби.  

Задача:  До юридичної  фірми звернувся  Кармас- мешканець міста Києва,  за освітою -  агроном,  працює  в апараті Міністерства аграрної  політики понад 15  років,  має намір повернутися в рідне село Велика Долина,  де він починав працювати агрономом,  і створити СФГ. Однак голова ВСГК «Долинське» (правління якого знаходиться в селі Велика Долина) у приватній бесіді попередив його,  що він «не дасть не клаптика землі  якимсь там фермерам».

1. Визначте чи є підстави відмовити Кармасу у наданні землі для створення СФГ?
2. Який порядок надання громадянам земельних ділянок ( в тому числі безоплатно) для створення СФГ?
3. З яких земель Кармасу можна (якщо можна) надати земельну ділянку для створення ним СФГ?

      Згідно  ст.. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на   створення  фермерського  господарства  має  кожний  
дієздатний громадянин України,  який досяг 18-річного віку, виявив  
бажання   та   пройшов   професійний  відбір  на  право  створення  
фермерського господарства.

Відповідно  до ст..7 Закону України «Про фермерське господарство» для  отримання  (придбання)  у  власність  або  в   оренду  
земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського  
господарства  громадяни  звертаються   до   відповідної   районної  
державної  адміністрації.  Для  отримання у власність або в оренду  
земельної ділянки із земель комунальної власності з метою  ведення  
фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Заяву   громадянина   про   надання  земельної  ділянки  у  
власність або в оренду районна або міська  державні  адміністрації  
або  орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і  
в разі її задоволення дають  згоду  на  підготовку  землевпорядною  
організацією проекту відведення земельної ділянки.

Земельні  ділянки  для  ведення  фермерського господарства  
передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із  
земель державної або комунальної власності.

У   разі   відмови  органів  державної  влади  та  органів  
місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки  для  ведення  
фермерського господарства питання вирішується судом.  Рішення суду  
про  задоволення  позову  є  підставою  для  відведення  земельної  
ділянки в натурі (на місцевості),  видачі документа,  що посвідчує  
право  власності  або  укладання   договору   оренди.   Відведення  
земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості)  проводиться після  
збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.  
Громадянам  України  -  членам   фермерських   господарств  
передаються  безоплатно  у  власність  надані  їм  у  користування  
земельні  ділянки  у  розмірі   земельної   частки   (паю)   члена  
сільськогосподарського  підприємства,  розташованого  на території  
відповідної ради.  Це положення не поширюється  на  громадян,  які  
раніше набули права на земельну частку (пай).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тести

Тема 1.

1. Відносини,  які являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які грунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства і пов'язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств, це:

      1. метод аграрного права

      2. принцип аграрного права

      3. предмет аграрного права

2. Провідні  ідеї, основоположні засади, наукові  положення, відображені в нормах цієї галузі права, які в комплексі регулюють аграрні відносини, це:

      1. принципи агарного права

      2. методи агарного права

      3. функції аграрного права

Тема 2.

1. Вид суспільних  відносин, що врегульовані нормами  аграрного права і суміжних  з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини,це

      1. цивільні правовідносини

      2. земельні правовідносини

      3. аграрні правовідносини

2. Аграрні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі:

      1. юридичних  фактів

      2.  норми права

      3. змісту правовідносин 

Тема 3.

1. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» поділяє кооперативи на:

1. Виробничі та обслуговуючи
2. Обслуговуючи та змішані
3. Виробничі та переробні

2. Договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників,це:

1. Консорціуми
2. Корпорації
3. Концерни

Тема 4.

1. Сукупність  правових норм законів і підзаконних  внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку і умов вступу громадян до сільгосппідприємства кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов'язків у цих громадян-членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів кооперативного типу сільськогосподарських підприємств, це:

      1. право членства в кооперативі

      2. асоційоване членство

      3. обов’язок члена кооперативу 

2. Яка стаття Конституції України регулює право на свободу громадян об’єднуватися в політичні та громадські організації:

1. Ст.. 43 Конституції
2. Ст.. 36Конституції
3. Ст.. 38  Конституції

Тема 5.

1. Діяльність фермерського господарства регулюється законом України:

1. «Про селянське (фермерське) господарство»
2. «Про сільськогосподарську кооперацію»
3. «Про  фермерське господарство»

2. Право на створення фермерського господарства,  має громадянин України, який досяг:

1. 16  років
2. 18 років
3. 21 рік

Тема 6.

1. Безпосереднім носієм земельних прав у ППГГ є:

1. Фізичні особи
2. Юридичні особи
3. Держава

2. Фактично існуючі, врегульовані нормами цивільного та аграрного права суспільні відносини, що складаються в ППГГ між його членами з приводу майна та майнових прав, це:

1. Земельні правовідносини
2. Майнові правовідносини
3. Моральні правовідносини

Тема 7.

1. Майно кооперативу поділяється на:

1. пайовий і неподільний фонди
2. резервний та неподільний фонди
3. пайовий та резервний фонди

2. Для забезпечення відновлення фізично зношених основних фондів, для поповнення обігових фондів, забезпечення коштів на розвиток виробництва, створюється:

      1. статутний фонд

      2. резервний фонд

      3. неподільний фонд 

Тема 8.

1. Економічним методом сприяння збереженню відповідного рівня сільськогосподарського виробництва є:

1. дотації і компенсації
2. компенсації та кредити
3. кредити та дотації

2. Державні закупівлі здійснюються на підставі:

1. замовлення
2. заказу
3. вимоги

Тема 9.

1. Система суспільних владно-управлінських відносин, що існують у кожному колективному сільськогосподарському підприємстві як самостійному колективному утворенні (формі) сільськогосподарського виробництва, це:

1. колективне самоврядування
2. місцеве самоврядування
3. взаємовідносини в колективі

2. Правову основу колективного самоврядування становлять положення Закону України:

1. "Про колективне сільськогосподарське підприємство"
2. «Про кооперацію»
3. «Про сільськогосподарську кооперацію»

Тема 10.

1. Управління сільським господарством і державними сільськогосподарськими підприємствами, здебільшого радгоспами, належить до одного з видів:

1. соціального управління
2. комерційного управління
3. фінансового управління

2. Об'єктом управління в сільськогосподарському підприємстві є:

1. земля
2. сільськогосподарська діяльність
3. тваринництво

Тема 11.

1. В аграрному секторі економіки розрізняють такі форми спеціалізації  виробництва:

1. зональну, галузеву, технологічну
2. галузеву, зональну,  виробничу
3. виробничу, галузеву, технологічну

2. Здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств провадиться на засадах:

1. самоокупності, самофінансування і прибутковості
2. неприбутковості та самоокупності
3. самофінансування та самоокупності

Тема 12.

1. Мета і концепція розвитку підприємства та необхідні умови і ресурси для здійснення запланованих заходів,  визначається у:

1. статуті
2. бізнес-плані
3. колективному договорі

2. У системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників важливе місце належить:

1. земельному податку
2. податку на додану вартість
3. комунальному податку

Тема 13.

1. Винагорода за працю, яку вкладає працівник у сільськогосподарське виробництво,  це:

1. матеріальна допомога
2. соціальна допомога
3. оплата праці

2. Питання оплати праці, регулюється Законом України:

1. «Про сільськогосподарську кооперацію»
2. «Про оплату праці»
3. «Про кооперацію»

Тема 14.

1. Основні трудові права та обов'язки робітників і службовців регламентує:

1. Кодекс законів про працю;
2. Правила внутрішнього трудового розпорядку
3. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»

2. Комісії з трудових  спорів створюються на підприємствах  з числом працюючих:

1. 15  осіб
2. 20 осіб
3. 5 осіб

Відповіді на тести

Література

1. Конституція України.-К., 2006
2. Аграрне право України: Підручник / За ред. В. З. Янчука. — 2-ге вид. перероб. та допов. — К.: Юрінком Інтер, 2000.
3. Гайваронський В.М. Аграрне право.-К.: Право, 2003
4. Погрібний О.О. Аграрне право.-К.: Істина, 2006