Причини та наслідки інфляцій в Україні

Міністерство  фінансів України

Львівська державна фінансова  академія

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

із  дисципліни  “Макроекономіка”

  на тему:

«Причини  та наслідки інфляцій в Україні» 
 
 
 

                                                                  Виконала:

                                                                                        ст. 205-Ф групи

                                                                             Ребрина Наталія

                                                                     Перевірив:

                                                                        Зеленко В.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів 2011

Зміст

1. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією
2. Природа та види інфляції
3. Показники інфляції
4. Причини інфляцій
5. Динаміка інфляції в Україні
6. Наслідки інфляцій
7. Основними причинами інфляції в Україні вважаються:
8. Львівський економіст назвав 10 основних причин інфляції в Україні 2007 року

     Вступ 

   Оскільки  Україна вибрала шлях ринкових відносин, то мимоволі значення грошей суттєво  змінилося у порівнянні з минулими роками. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал одержує свій реальний вислів.

   В умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко  скорочуються. Разом з тим непослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

   Світовий  досвід показав, що тривале функціонування централізованого планування, як правило, призводить до порушення збалансованості матеріальних і грошових струмів.

   Раніше  інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так, під час війн держави  часто випускали велику кількість  незабезпечених паперових грошей для  покриття військових видатків. В останні двадцять - тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн світу. 
 

     Природа та види інфляції 

   Від чого ж залежить кількість грошей, необхідна для забезпечення товарного  обігу ? Передусім від суми цін  товарів, що підлягають реалізації протягом певного періоду, скажімо року. Що більше товарів, тим більше потрібно грошових одиниць для їх реалізації.

   Кількість грошей в обігу залежить далі від  швидкості обігу кожної грошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та ж сума грошей може обслугувати більше чи менше число актів купівлi - продажу.

   Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться  в обігу, над сумою товарних цін  і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає  інфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари (явному чи прихованому). Тому індекс цін - це один із головних і найбільш наочних показників наявності чи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція може бути викликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, і відставання виробництва товарів від зростання платіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів, що не користуються попитом.

   Інфляція  – це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має місце:

   1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

   2. Знецінювання грошей по відношенню  до товару.

   3. Знецінювання грошей по відношенню  до іноземної валюти.

   Ще  одне визначення інфляції ми можемо прочитати  в сучасних американських підручниках:

   «Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

   Для того, щоб економіка не переживала інфляційних криз:

   1. Має бути постійна рівновага  державного бюджету.

   2. Центральний банк повинен вести ідеальну політику.

   3. Державі не слід втручатися  в розподіл прибутку.

   4. Країну повинні населяти громадяни  зі здоровою ринковою психологією,  люди, позбавлені інфляційних очікувань.

   За  величиною темпів розрізняють такі види інфляції :

   повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

   галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

   гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).

   Споживчу  інфляцію можна розподілити на такі складові:

   базова  інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);

   вузька  базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином  вплив зміни обмінного курсу.

   небазова  інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

     Показники інфляції

   Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найбільш поширеним показниками для розрахунку інфляції є:

• індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index) 
• індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI - Wholesale Price Index, PPI - Production Price Index);
• дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).

   Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості  товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів  (Посібник ДКС України з ІСЦ)) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

   Індекс  цін (I) — це відношення рівня цін в період t (P) до рівня цін базового періоду (P_b), тобто:

   Індекс  цін можна використовувати для  визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці:

   де   — поточна вартість грошової одиниці,  — індекс цін, базою розрахунку є порівнюваний період.

   Темп  зростання цін визначається як відношення індекса цін поточного періоду до індекса цін попереднього періода у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%). Наприклад:

   Темпи інфляції (або ж для кращого  вирізнення їх в окремий показник — рівень інфляції) відображають зміну цін за більш тривалий термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Даний вираз отримав назву формули Фішера:

   де:

     — рівень інфляції,

     — реальна процентна ставка,

     — номінальна процентна ставка.

   За  даної суми грошей і відсоткової  ставки, можна розрахувати майбутній  обсяг грошей, виходячи із формули  складних відсотків:

   де   — майбутня сума,  — початкова сума,  — відсоткова ставка,  — кількість періодів, на які нараховуються відсотки.

   І навпаки, за обіцяної в майбутньому грошової винагороди, можна визначити її поточну вартість:

     Причини інфляцій 

   З'ясування причин інфляції має велике значення для розробки антиінфляційної політики.

   Коріння інфляції слід шукати насамперед у  порушеннях грошового обігу. Вона спостерігається  тоді, коли центральний банк, що представляє  державу, здійснює політику наповнення каналів обігу надлишковою грошовою масою, яка не забезпечується товаром та послугами. Наприклад, коли він надає уряду позики для покриття дефіциту державного бюджету. 
Отже, будь-яка причина, що породжує дефіцит бюджету (збільшення державного апарату та зростання виплат на нього, збільшення рівня заробітної плати, підвищення розміру пенсій і стипендій, збільшення штату поліції та армії, мілітаризація економіки, екологічні та соціальні програми тощо), спричиняє інфляцію.

   Інфляція, в основі якої лежить зростання сукупного попиту, що не супроводжується відповідним зростанням виробництва, товарного обігу і відповідно доходів держави від реального сектору економіки, має монетарний характер.

   У випадку, коли державна політика спрямована на зростання швидкості грошового  обігу без відповідної динаміки товарного виробництва, має місце інфляція попиту. Вона починається у секторі споживання, а згодом охоплює всі галузі економіки.

   Крім  того, існують ще причини немонетарного  характеру. В Україні це особливості  національної структури виробництва, диспропорції, що склалися між засобами виробництва та предметами споживання і послугами.

   До  немонетарних причин інфляції в умовах перехідної економіки належать високий  монополізм і низький рівень конкуренції. Монополії протидіють появі на своїх ринках нових виробників, зменшуючи обсяги виробництва, вони підвищують ціни, одержуючи при цьому надприбутки. 
Яскравим прикладом цього с формування вітчизняних тарифів на електроенергію. До споживачів вона надходить від генеруючих корпорацій по мережах компаній-постачальників, які надмірно завищують ціни. Як результат — відношення вітчизняних електротарифів до середньої заробітної плати у промисловості вдвічі-втричі перевищує аналогічні показники економіки США. В Україні практику неконкурентного ціноутворення можна спостерігати у більшості галузей.

   Ще  однією з немонетарних причин інфляції в Україні є неможливість у  короткий термін збільшити обсяги виробництва  у відповідь на зростаючий попит. Так, неможливо відразу відновити  базу тваринництва, яка значно скоротилася порівняно з 1990 р.

   Причини виникнення інфляції:

   надмірне  збільшення пропозиції грошей (класичний  приклад - монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції  в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

   обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

   надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто  м'які кредитні умови та ін.;

   інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари

   девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

   Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми. 
Зовнішні причини інфляції такі:

   а) зростання цін на світових ринках;

   б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі;

   в) від’ємне сальдо зовнішньо-торговельного  балансу.

   Внутрішні причини інфляції такі:

   а)   запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей;

   б)  розбалансованість економіки держави;

   в)  монополія держави на грошову емісію;

   г)  монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку;

   д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит. 
Причиною інфляції може бути також перевищення попиту над пропозицією та відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції. 

   зростання очікувань щодо зростання цін  в майбутньому.  
 

     Динаміка  інфляції в Україні 

   В період 1993-1995 рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців.

   У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс складав 100000 купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу складав приблизно 140 % в місяць. 
 

     Наслідки  інфляцій 

   Загальні  наслідки інфляції зумовлюються складними і різними напрямами соціально-економічних і політичних причин. Для одних економічних суб’єктів інфляція може виявитися досить прибутковою справою, а для інших — досить таки збитковою. Тому ті, для кого інфляція виявилася прибутковою, шукають об’єктивних причин інфляції, а ті, для кого інфляція принесла збитки, звинувачують перших у свідомому розкручуванні інфляції.

   Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету.

   Також відбувається перерозподіл доходів  та багатства між різними верствами  суспільства:

   між тими, хто має фіксовані доходи (працівники, які одержують заробітну плату з бюджету, пенсіонери, студенти тощо) та фіксований відсоток від доходів, і тими, хто має товари та

   нерухомість на користь останніх;

   від кредиторів до боржників;

   борги уряду перекладаються на платників податку;

   скорочуються заощадження населення.

   Усе це призводить до зростання безробіття, зниження життєвого рівня всіх верств населення, посилення соціальної напруженості в суспільстві.

   Наслідки  для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

   Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ. 

     Основними причинами інфляції в Україні вважаються:

   а)  Україна унаслідувала від СРСР високозатратну, високомоно-полізовану, неефективну економіку. Така економіка не могла працювати за рахунок самофінансуванню і вимагала дотацій;

   б) Україна унаслідувала від СРСР інфляційний  навіс, що становив 117 млрд крб. у формі  вкладів населення в банках (він  становив 9,5% доходів державного бюджету  України у 1992 р. );

   в)  Уряд України не розробив чіткої розміченої в часі програми ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства. Реформа проводиться шляхом «спроб і помилок» діяльності нашого Уряду. В результаті інфляція в Україні досягла досить високого рівня. У 1992 р. рівень інфляції в країні становив 2100%, у 1993 р. — 10256% — це найвищий рівень інфляції у світі (до цього найвищим був рівень інфляції у Перу в 1990 р. і становив 7432%);

   г) збільшення маси грошей та пов’язане  з ним зростання цін не лише не сприяли економічному зростанню, а, навпаки, поглиблювали економічний спад в державі та зростання безробіття;

   д) в умовах хронічного дефіциту бюджету  і повільних темпів ринкової реструктуризації виробництв, не можна було різко  погасити інфляцію. Економіка України  все ще залишається високозатратною  і малоефективною. Їй була потрібна фінансова підтримка з боку держави. Це спричиняло підвищення цін на товарних ринках. З іншого боку, тривалий інфляційний процес в економіці є свідченням неспроможності існуючого виробничого потенціалу функціонувати в умовах ринку на засадах самофінансування. Останнє зумовлено застосуванням застарілого основного капіталу та втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу.

   До  інших основних причин інфляції в  Україні можна віднести:

   диспропорцію  внутрішніх і світових цін;

     високу монополізацію економіки;

     тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави;

     несприятливий інвестиційний клімат  і спрямування вільного капіталу  у спекулятивний бізнес;

   слабка  економічна компетентність керівників вищих органів влади.

    
Надмірне затягування інфляційного процесу на досить високому рівні (в  середньому на 20 %) без відчутного впливу на економічне зростання призвело до того, що інфляція набула форми стагфляції. Вона характеризується загальним застоєм  в державі (застій в економіці, виробництві, соціальній сфері) і одночасно інфляцією. 
 

     Львівський  економіст назвав 10 основних причин інфляції в Україні 2007 року 
 
 

   Проректор Львівського інституту банківської  справи УБС НБУ, доктор економічних  наук Ростислав Слав’юк назавав десять головних причин для зростання цього року інфляції в Україні. Про це повідомляє прес-служба УБС НБУ.

   Насамперед, як свідчать дані Держкомстату, протягом 2006-2007 років в Україні чітко  простежувалося зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст виробників становив майже 15%. По суті, це дає „вхідні” відсотки інфляції на споживчому ринку в поточному році.

   Другою  причиною і, на думку професора, найвагомішою, є „інфляція росту”. Не секрет, що в Україні відбувається економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, врешті, і на гроші (тому й високі ставки за кредитами). Зростання цін на „ресурси зростання” є часто не у відсотках, а кількаразовим.

   Третя причина – зростання доходів  населення у 2007 році і поступове  пожвавлення споживчого попиту.

   Четвертою причиною стало значне пожвавлення  споживчого кредитування у попередні  роки, яке привело до „розігрівання” платоспроможного попиту. По суті, банки підштовхнули споживчі настрої населення.

   П’ятою  причиною є зростання надходжень від „гастарбайтерів” з-за кордону, незважаючи на всі труднощі з міграцією  робочої сили.

   Черговою  причиною називає Ростислав Слав’юк деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низьколіквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла. Ці кошти „тиснуть” на інші ринки.

   Зрештою, ніхто не говорить про запаси овочів, фруктів. А вони, на жаль, суттєво  менші, ніж торік. Відтак наступною  причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

   Також проректор УБС НБУ звертає  увагу на втрати під час страйку польських митників. За спостереженнями Ростислава Слав’юка, зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час „стояння” вантажів на кордоні призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

   За  словами проректора, боротьба з контрабандою теж додала свій відсоток інфляції. Зменшення контрабандних постачань  в Україну як не парадоксально, але  завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

   На  жаль, не зменшується, а зростає вплив тіньової економіки.

   Водночас  Р. Слав’юк переконаний, що акції  з виплат заощаджень населенню Ощадбанком не мають вагомого впливу на інфляцію в Україні. На його думку, наступним  кроком уряду мають стати масові інвестиційні програми. Професор переконаний, що найпривабливішими проектами стануть проекти у сфері будівництва (не лише житлового, а й офісного, виставкового, складського), аграрного бізнесу, переробки, послуг та ін. 

     Антиінфляційна  політика та основні  засоби боротьби з інфляцією

   Урядом кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.