Державний комітет статистики України

Національна академія статистики обліку та аудиту 
 
 
 
 
 
 

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота на тему:

«Природа  грошей, їх сутність»

З дисципліни : «гроші та кредит» 

Варіант №3

(за номером  заліковки) 
 
 
 
 
 
 
 
 

Роботу  виконала:

Студентка III курсу

_______________________________

Перевірила:

_____________________________ 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Природа грошей…………………………………………………………………...5

2. Сутність грошей………………………………………………………………….12

3. Гроші як гроші і гроші як капітал………………………………………………16

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...18

Список використаної літератури…………………………………………………..21

ВСТУП

    Гроші існують так давно, як і людська  цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку.

    Роль  грошей з давніх часів привертала увагу вчених. Однак, як справедливо помітив в середині минулого сторіччя англійський прем'єр-міністр        У. Гладстан, "навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, скільки роздуми з приводу сутності грошей".

    Адже  гроші — один із найвизначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них вони працюють, через них навіть страждають, вигадують усілякі способи їх отримання і витрачання. Гроші — це єдиний товар, який не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не одягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші — це своєрідна загадка.

          У ринковій економіці  грошам теж належить визначне місце. Вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

     Безперешкодний  рух грошей — це найголовніша умова  існування ринкової економіки. Ринкова економіка "розмовляє" мовою грошей. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин. Будь-яка інформація ринку може сприйматися тоді, коли вона подана у грошовій формі. Рівень витрат і доходів, розміри угод і боргових зобов'язань, обсяги виробництва та соціальні витрати починають "промовляти" до нас лише за умови, що вони мають грошові вираження. Для того, щоб зрозуміти мову ринку, треба з'ясувати, що таке гроші.

    Незважаючи  на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій  грошей, людство сьогодні не має  однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних    суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для пізнання природи грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення  та існування грошей, і звичайно про їх функції в економічному житті  суспільства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Природа грошей 

    Гроші ¾ це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. 

    Монета ¾ це зливки металу: форму, вагу і пробу яких засвідчує держава своїм штемпелем.

    Білонна монета ¾ це розмінна монета, яка карбується з недорогоцінного металу.

    Паперові (бюджетні) гроші ¾ це нерозмінні на метал знаки вартості, випущені державою(казначейством) в обіг для покриття своїх витрат, наділені примусовим курсом і замінюють товарні гроші в їхній функції засобу обігу і платежу.

    Кредитні  гроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, які виникли і функціонують на основі кредитних відносин. 

    Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

    Банкнота ¾ в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку.

    Характерні  ознаки “класичної”  банкноти :

1. випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;
2. обов’язковий обмін на золото за першою вимогою власників;
3. подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).

    Основні канали емісії сучасних банкнот:

• банківське кредитування господарських суб’єктів, котрі забезпечують зв¢язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;
• банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються  взамін державних боргових зобов’язань.

    Чек ¾ документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред’явнику (чекодержателеві).

    Кредитна  картка ¾ як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки,  дає власнику можливість отримати в банку короткострокову позику.

    Депозитні гроші ¾ це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках ¾ “абстрактні гроші”.

    Електронні  гроші ¾ абстрактна (умовна) назва кредитних грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг.  
 
 

      Функції грошей

    Грошова одиниця ¾ встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для вимірювання та відбиття цін всіх товарів.

    Масштаб цін ¾ це вагова кількість монетарного товару (золота чи срібла), яка законодавчо визнавалась за грошову одиницю.

    Купівельна  спроможність або  реальна вартість грошей ¾ це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

    Резервні (ключові ) валюти: долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів Англії, франк Франції, ієна Японії та інші.

    Міжнародні  колективні валюти ¾ СДР, ЕКЮ, ЄВРО та інші.

    СДР ¾ спеціальні права запозичення в Міжнародному валютному фонді (МВФ).1970р.

    Європейська валютна одиниця (ЕКЮ) ¾ умовна міжнародна рахункова одиниця країн-членів ЄЕС; створена в 1979 р.  

      В економічній теорії існують різні підходи до визначення суті і функції грошей. Так, по-різному трактують суть грошей прихильники трудової теорії вартості і представники інших теорій. Згідно з трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат товарного обміну, тобто гроші мають товарну природу. Ця теорія пояснює виникнення грошей через аналіз чотирьох форм вартості: проста або випадкова; розгорнута; загальна грошова (див.рис. 1.). Вартість є внутрішнім змістом процесу обміну. Вона проявляється у вигляді мінової вартості, тобто певної кількості пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. В умовах ринкової економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші є загальною формою, в якій виражаються вартості всіх товарів.

      Історично, перші акти обміну були у вигляді  обміну одного товару на інший. Це був випадковий, епізодичний обмін. Уже в цій формі вираження вартості, яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до іншого товару і тому знаходиться у відносній формі власності. Другий товар, споживча вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться у еквівалентній вартості. Схематично це можна показати на рис. 1.

Рис. 1. Форми вартості. 
 
 

Звернемо  увагу на те, що еквівалентна роль товару Б не є його природною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар А почне виконувати роль еквівалента. Все залежить від того місця, яке займає товар у міновому відношенні. Тому приходимо до висновку, що товар-еквівалент не є продуктом домовленості між людьми, він також не винайдений державою, він результат обміну. Товаровиробники, обмінюючи продукти своєї праці, виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які з цієї причини і виступають в еквівалентній формі. Ці зауваження можна віднести і до всіх наступних форм вартості.

      З розвитком обміну, на зміну простій  формі вартості приходить повна, або розгорнута форма вартості. Товару, що знаходиться у відповідній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

      Велика  кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери обміну. Обмін  стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями товарів, обмін набуває характеру ділових господарських стосунків, в основу яких закладається затрачена праця.

      Однак, коли в обмін систематично у великих  кількостях стали надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару А потрібен товар Б1, а власникові товару Б1 потрібен товар Б2. Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару А повинен поміняти його спочатку на товар Б2, а потім Б2 на товар Б1. Це значно ускладнювало процес обміну.

      З подальшим розвитком обміну стихійно із всіх товарів виділяється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Виникає загальна форма вартості.

       Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти.

      Ця  форма вираження вартості також  не вирішувала всіх суперечностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживчої вартості (одна – задоволення потреб в обміні, друга - задоволення потреб людей в споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживча вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквівалент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було і те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відповідно невеликій території.

       У зв'язку з цим, поступово, майже  скрізь, де людство дійшло в своєму розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Виникає грошова форма вираження вартості.

      Бачимо, що грошова форма вартості відрізняється  від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості.

Отже, згідно з трудовою теорією вартості, гроші — це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів і став загальним еквівалентом.

      Виконувати  цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці. З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі – гроші, як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші є по суті визнанням суспільства індивідуальних, приватних затрат праці.

      На  відміну від прихильників трудової теорії вартості, представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей, причому існує декілька принципово різних підходів. Прихильники першого (М.Фрідман, А. Шварц та ін.) розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як тимчасове вмістилище купівельної сили. В основі іншого підходу (К. Макконнелл та С.Брю "Економікс") є таке визначення грошей: гроші – це все, що виконує функції грошей. Представники іншої школи визначають:

      Гроші – це будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження (Л.Харріс)

      Форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сутність  грошей 

    Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги  світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього погляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

     Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення грошей. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну (див. схему 2.2.1.).

    Схема 2.2.1. Портфель активів економічного суб'єкта

    На  першому місці в портфелі розміщена  готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність, і тому ні в кого не виникає сумніву, що це — гроші. Навіть окремий показник для неї встановили — агрегат МО. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка. їх ще теж вважають грошима, проте дещо «нижчого сорту» і включають уже до іншого показника — агрегату МІ. На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже у третій грошовий показник — агрегат МЗ. Ще нижчу ліквідність має наступний актив — облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою. Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі — ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грошима. Так, у США короткострокові облігації державної позики ще вважають грошима і включають у новий грошовий агрегат МL. В Україні ж усі активи групи «облігації» не вважають грошима і показник, адекватний американському агрегату МL, взагалі не визначається.

    За  портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два. Проте і це визначення має істотний недолік — не дає можливості провести чітку межу між грошима (грошовими активами) і не грошима (не грошовими активами), унаслідок чого поряд з поняттям «гроші» з'являється поняття «квазігроші», маса їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різняться між собою ступенем ліквідності. Більш детально зупинимось на сутності грошей як загального еквівалента, оскільки в цьому статусі вони повинні мати найвищу ліквідність.

    За  своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

    Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, найбільш придатного за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Але й після завершення формування грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому вигляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, вони визначали також товарну природу самих грошей, суспільну роль яких виконували нібито за сумісництвом.

    Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їх походженням чи закріпленням їх суспільної ролі за певним конкретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування — як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась як у його споживній, так і в міновій вартості.

    Поряд з конкретною споживною вартістю як здатністю задовольняти певні потреби людини золото набуло загальної споживної вартості — здатності задовольняти будь-які людські потреби внаслідок використання його як загального засобу обміну. Між конкретною і загальною споживною вартістю золота виникла суперечність — якщо воно застосовується у першій своїй властивості, то не може використовуватись у другій, і навпаки.

    У міру розвитку товарного виробництва  неухильно загострюється ця суперечність: щоб задовольнити дедалі зростаючі потреби обігу в золоті-грошах, довелося б повністю відмовитися від використання його як конкретного товару. У такій ситуації втрачається особливе значення специфічних властивостей золота як грошового товару, оскільки реалізувати їх стає дедалі важче.

    Вирішення цієї суперечності було знайдено на шляху ідеалізації грошей, поступового переходу загальної споживної вартості від конкретного товару-золота до простого його знаку. Перший крок у цьому напрямі був зроблений у тій сфері грошових відносин, де природні властивості золота як товару найменшою мірою вимагалися, — у сфері товарного обігу. Миттєвий характер функціонування грошей як засобу обігу відкрив шлях для заміщення грошей-золота грошима-знаками.

    Реальна дійсність свідчить і про роздвоєння мінової вартості золота як звичайного товару і як грошей. Вартість золота як звичайного товару формується під впливом змін продуктивності суспільної праці в золотодобуванні та змін суспільних потреб у цьому конкретному товарі. На вартість же золота як грошей впливають, крім того, ще й такі чинники, як. зміни суспільних потреб у грошах в усіх їхніх функціях, динаміка золотих запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін. Це свідчить про те, що гроші в процесі обігу набувають особливої мінової вартості, яка може існувати відокремлено і паралельно з внутрішньою вартістю того матеріалу, з якого вони виготовлені. Гроші стають абсолютним уособленням мінової вартості, сформованої в обігу, а не запозиченої від грошового товару. Можливість формування такої вартості грошей створила основу для відокремлення явища грошей від конкретного товарного носія, для виникнення грошей, не пов'язаних з будь-якою натурально-речовою формою, наприклад депозитні гроші, електронні гроші.

    Маючи товарну форму, гроші разом з  тим принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а загальну споживну вартість, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей, попередньо обмінявшись відповідними благами. Тому ринок сприймає гроші як абстрактну цінність, бажану саму по собі для будь-якого його суб'єкта, незалежно від його конкретних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартості останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі.

    Суспільна корисність грошей полягає в тому, що вони опосередковують рух товару між виробниками і споживачами, обслуговують рух капіталу.

    Значення  грошей, їх місце в економічний  системі полягає в тому, що гроші виступають в якості реального зв'язку між товаровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму. 
 

Гроші як гроші і гроші  як капітал 

      Гроші як гроші і гроші як капітал. Застосування грошей для обслуговування процесів нагромадження вартості та її продуктивного використання (інвестування) істотно змінило їх суспільне призначення. З простого засобу обігу, що обслуговував обмін товарів, вони перетворилися в носія самозростаючої вартості, тобто у форму капіталу. Вони стали широко обслуговувати нагромадження вартості, використання її для фінансування розвитку виробництва, формування на цій основі маси позичкового капіталу та його руху. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною ціллю руху грошей у процесі відтворення, яка істотно впливає на інтереси економічних суб'єктів, на їх взаємовідносини.

      При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у  зв'язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші  як капітал.

      Гроші як гроші використовуються переважно  для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

      Гроші як капітал використовуються для  забезпечення зростання наявної  вартості. Для цього виготовлену  вартість потрібно реалізувати, нагромадити  та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал. В усіх цих випадках цільове призначення грошей значно розширюється, розвиваються їх нові функціональні форми, зокрема засіб нагромадження і засіб платежу, істотно зростає роль грошей в економічному житті суспільства.

      Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші.

      Функціонуючи  як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошей при їх використанні економічними суб'єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купівлю товарів та послуг.

      Гроші стають капіталом переважно при  їх нагромадженні, зберіганні та продажу  на грошовому ринку, оскільки це дає  власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента.

      При обслуговуванні виробничого споживання гроші одночасно є власне грошима  і капіталом, оскільки сприяють реалізації товару та одержанню прибутку.