Проблеми і перспективи розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг України на сучасному етапі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Олеся Гончара 

ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 
 
 
 
 
 

    Контрольна  робота

    з дисципліни

      «Фінансовий ринок»

    на  тему:

«Проблеми і перспективи розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг України на сучасному етапі» 
 
 
 
 

ВИКОНАЛА:

слухачка  гр. ФІ-09з         Д.М. Федоренко

ПЕРЕВІРИВ:

Ст. викладач         О. В. Лиса 
 
 
 
 
 
 
 

   Зміст 

Вступ

1. Сутність, завдання та організація формування фінансових результатів

2. Нормативно-законодавчі  та інші внутрішні та зовнішні  джерела для отримання доказів  при проведенні аудиту фінансових  результатів 

3. План  і програма проведення аудиту  формування фінансових результатів

4. Методика проведення  аудиту формування фінансового  результату

4.1 Аудит доходів

4.2 Аудит витрат

4.3 Аудит фінансових  результатів діяльності підприємства

5 Оформлення результатів аудиторської перевірки

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Для ефективного управління діяльністю керівники, власники, менеджери та інші управлінці повинні мати економічну інформацію, яка відповідає їх потребам. Формування такої достовірної, точної, оперативної та повної інформації відбувається у системі бухгалтерського обліку.

     Однією  з важливих частин бухгалтерського  обліку, яка потребує особливої уваги, є облік фінансових результатів  та їх відображення у звітності. Це пов'язано з тим, що саме від фінансових результатів, їх правильного обліку, контролю, аналізу та аудиту, залежить фінансово-майновий стан та ефективність діяльності підприємства.

     Мета  контрольної роботи полягає у  висвітленні методики проведення аудиту фінансових результатів, подальшого визначення типових та можливих порушень при  проведенні аудиту і розробки практично  значимих пропозицій щодо його покращення.

     Головним  завданням контрольної роботи є:

     - розкрити сутність, завдання та організація формування фінансових результатів;

      - охарактеризувати нормативно-законодавчі  та інші внутрішні та зовнішні  джерела для отримання доказів  при проведенні аудиту фінансових  результатів;

     - скласти план і програму проведення  аудиту формування фінансових  результатів;

      - описати методику проведення  аудиту формування фінансового  результату;

      - розглянути типові та можливі  порушення виявлені при проведенні  аудиту формування фінансових  результатів;

      - розглянути оформлення результатів  аудиторської перевірки;

     В контрольній роботі використано і проаналізовано наукову і методичну літературу з обраної теми дослідження, обґрунтовано особливості аудиту фінансових результатів виробничого підприємства, сформовані пропозиції для покращення показників фінансової діяльності досліджуваного об’єкту.

     Методологічною  основою написання контрольної роботи послужили законодавчі і нормативні акти, підручники та навчальні посібники, статті в наукових періодичних виданнях з досліджуваної проблеми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ  ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 

     Аудит , відповідно до Закону України ”Про аудиторську діяльність” - перевірка  публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів, та іншої  інформації щодо фінансово-господарської  діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності  їх звітності, обліку, його повноти  і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам”. Відповідно до Національного нормативу № 3 “Мета  і загальні принципи аудиту фінансової звітності” метою аудиту є висловлення  думки про те, чи відповідає фінансова  звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують  порядок і представлення фінансових звітів”. Всі інші роботи, які не пов’язані з аудитом (перевіркою) фінансової звітності отримали назву  аудиторські послуги.

     Мета  аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у  підприємницькій діяльності для  отримання максимального прибутку.

     Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
• реальність визначення фінансових результатів;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

     В процесі аудиту виробничих підприємств  необхідно перевірити:

• стан економіки підприємства і аналіз його виробничої діяльності;
• використання внутрігосподарських резервів;
• забезпеченість сировиною, матеріалами і трудовими ресурсами;
• правильність надходження та відпуску в виробництво сировини і допоміжних матеріалів, дотримання норм затрат та виходу готової продукції;
• якість продукції (виявити випадки випуску браку, встановити причини, винних осіб і розробити заходи по їх ліквідації);
• відповідність звітних даних про випуск та реалізацію продукції даним бухгалтерського обліку і первинних документів з метою виявлення перекручувань і приписок в звітності;
• виконання договорів на поставку матеріалів та реалізації продукції;
• повноту використання відходів;
• дотримання законності, забезпечення схоронності цінностей.

     Джерелами інформації для аудиту фінансових результатів  є форми фінансової звітності, які  дають загальне уявлення про фінансові  результати, в тому числі від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

     Слід  зазначити, що результати фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки  цілком залежать від маркетингу, його стану і напрямів розвитку. Тому об’єктами аудиту результатів фінансово-господарської  діяльності є, насамперед, маркетингова діяльність, її стан та напрями розвитку, а це дає можливість виявити недоліки у бізнесі.

     За  змістом аудит як одна з форм фінансового  контролю включає експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського  фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського  фінансового і управлінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами  та інших видів економіко-правового  забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

     На  стадії виробництва аудит досліджує  ефективність використання праці, її предметів  і засобів, відповідність їх чинному  законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються організація  виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологічної  і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів  праці як в окремій галузі, так  і в народному господарстві України  в цілому.

     Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого  слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати  коефіцієнти і показники ліквідності  й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі. Отже, аудит  фінансової звітності сприяє виявленню  недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва  в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

     Аудиторська перевірка підприємств починається  із загального огляду форм звітності. При цьому перш за все звертається  увага на заповнення адресної частини  форми, де мають бути вказані юридичні реквізити підприємства, що перевіряється: вид діяльності підприємства має  відповідати його статуту, а у  випадку ліцензування видів діяльності, якими займається підприємство, аудитору необхідно перевірити наявність  у підприємства ліцензії та строк  її дії.

     Потім перевіряється правильність заповнення звітності за формою та визначаються ті ділянки обліку, де аудиторський ризик найбільш значний, тобто де найбільша ймовірність помилок  в обліку та звітності. Залежно від  цього визначаються ті операції та активи, які повинні бути перевірені найбільш досконало та детально, а  також ті показники, де можна довіритись інформації клієнта. Після цього  аудитор оцінює систему внутрішнього контролю на підприємстві, вивчає його облікову політику, ступінь аудиторського  ризику і розпочинає перевірку. 

      2. НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ТА ІНШІ  ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА  ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДОКАЗІВ ПРИ  ПРОВЕДЕННІ АУДИТУ ФІНАНСОВИХ  РЕЗУЛЬТАТІВ 

     Особливо  відповідальною роботою аудитора є  перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор  при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського  обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

     Підприємство  складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

     Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна  така інформація:

     - баланс;

     - звіт про фінансові результати;

     - звіт про рух грошових коштів;

     - звіт про власний капітал;

     - розшифрування дебіторів і кредиторів;

     - розрахунок нормативу власних  обігових коштів;

     - бізнес-план;

     - Головна книга;

     - статистична звітність;

     - податкова звітність;

     - регістри бухгалтерського фінансового  обліку;

     - первинна документація.

     Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє  правильність оцінки статей бухгалтерського  балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

     Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і Звіті про фінансові результати (ф. № 2) за даними рахунку ”Основні засоби”.

     Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і  комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною  вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі, з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Малоцінні та швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

     Розрахунки  з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському  обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє  їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

     Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів, Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

     Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

     Для впевненості у правильності складання  бухгалтерського балансу  (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

     Бухгалтерський  фінансовий облік майна та результатів  роботи кожної юридичної особи має  здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" [1].

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначаює зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

     Особливості складання консолідованого балансу  визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання балансу є  надання користувачам повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал  підприємства. Згортання статей активів  та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів  балансу повинен дорівнювати  сумі зобов’язань та власного капіталу.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" визначаює зміст і форма Звіту  про фінансові результати, а також  загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові  результати підприємств, організацій  та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних  установ). Особливості складання  консолідованого звіту про фінансові  результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" визначає зміст і форма звіту  про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми  цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних  осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості  складання консолідованого звіту  про рух грошових коштів визначаються окремим Положенням (стандартом).

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" визначає зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

     Загальні  вимоги до фінансової звітності викладені  в положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1) [2].

     Дане  положення встановлює:

     - мету фінансових звітів;

     - їх склад;

     - звітний період;

     - якісні харктеристики та принципи, якими слід керуватися під  час складання фінансових звітів.

     Для прийняття економічних рішень користувачами  фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані  підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух грошових коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.

     Для складання фінансової звітності  у відповідності до діючих нормативних  актів та надання її користувачам, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і  процедури обліку таким чином, щоб  достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємстві та забезпечити зіставність фінансових звітів.

     Облікова  політика підприємства відповідно до п.п. 25.1. П(С)БО 1 розкривається у примітках  до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису:

     а) принципів оцінки статей звітності;

     б) методів обліку за окремими статтями звітності.

     Зміст облікової політики оформлюється спеціальним  наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалетр підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ  про облікову політику чинним. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. ПЛАН І ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ  АУДИТУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ  РЕЗУЛЬТАТІВ 

     Після загального вивчення стану підприємства-клієнта  і укладення договору на проведення аудиторської перевірки аудитор  складає план і програму аудиту. Метою планування є звернення уваги аудиторів на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе належним чином організувати роботу аудиторів та здійснити контроль за ходом аудиту.

     Аудитор підчас складання плану і програми аудиту повинен враховувати наступні моменти:

     - умови договору на проведення  аудиту;

     - форма організації бухгалтерського  обліку та системи контролю  на підприємстві, що перевіряється; 

     - обсяг інформації, необхідний для  аудиту;

     - тривалість аудиторської перевірки; 

     - ступінь довіри до системи  бухгалтерського обліку і внутрішнього  контролю на підприємстві;

     - методи перевірки аудиторських  доказів; 

     - можливість залучення до проведення  аудиту сторонніх експертів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ФОРМУВАННЯ  ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ 

     4.1 Аудит доходів

     Перш  ніж розпочати детальну перевірку  доходів, необхідно визначити суттєвість конкретних груп доходів (П(с)БО 15) у загальному обсязі доходів. Якщо аудитор визнає певний вид доходу несуттєвим, він може ігнорувати подальшу перевірку цього доходу й зосередити увагу на суттєвих доходах.

     З метою запровадження методу організації  аудиту доходів, а також кількості  необхідних аудиторських процедур, аудитор  проводить тестування внутрішнього контролю і системи бухгалтерського  обліку, яке дозволяє отримати відповіді  на такі запитання:

• аналітичний облік доходів здійснюється з достатнім рівнем деталізації?
• відвантаження продукції й товарів санкціонується належним чином?
• дані аналітичного обліку звіряються із синтетичними регістрами та Головною книгою?
• бухгалтерський облік доходів ведеться відповідно до вимог П(с)БО 15 "Доходи"?

     Після визначення суттєвості групи доходів  і встановлення оцінки системи внутрішнього контролю й бухгалтерського обліку аудитор вирішує, які групи доходів він перевірятиме і з застосуванням якого методу організації перевірки (суцільний вибірковий, комбінований).

     Під час складання програми аудиту доходів  аудитор заплановує аудиторські  процедури, які б дозволили йому встановити об'єктивну істину щодо таких тверджень:

• доходи одержані за результатом дійсних операцій у процесі звичайної діяльності;
• відображені у звітності доходи відповідають інформації, узагальненій на відповідних рахунках бухгалтерського обліку;
• доходи, відображені на рахунках бухгалтерського обліку, підтверджені відповідними первинними документами на відвантажену продукцію та надані послуги;
• доходи відображені у відповідному періоді;
• доходи висвітленні в примітках до фінансової звітності належним чином.

     Аудитору  необхідно впевнитися, що:

• господарські операції з продажу продукції, товарів, надання послуг тощо оформлені відповідними договорами;
• договори укладені відповідно до вимог Цивільного законодавства;
• ці договори не є обтяжливими для підприємства;
• ціна реалізації за договором відповідає затвердженій калькуляції.

     При встановленні фактів реалізації продукції, товарів, робіт та послуг без укладання  договорів аудитор повинен зафіксувати  встановлені факти в робочому документі.

     За  фактами реалізації, які оформлені  договорами купівлі-продажу, підряду  тощо, необхідно хоча б вибірково  перевірити, чи відповідає оформлення договорів вимогам Цивільного кодексу (гл. 52, 53, 54, 61, 63, 64). Аудитору необхідно  за обраним методом організації  перевірки (суцільний, вибірковий) перевірити чинники, які впливають на достовірність  відображеної в бухгалтерському  обліку й фінансовій звітності інформації щодо доходів від реалізації.

     У першу чергу, необхідно перевірити відповідність інформації щодо кількості  відвантаженої продукції за даними складу та даними документів на відвантаження  продукції.

     При перевірці доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно  уважно вивчити відповідність цін  реалізації за документами на реалізацію цінам, установленим відповідними калькуляціями. В разі виявлення відхилень аудитор  розраховує суму недоодержаних доходів, з'ясовує причини відхилень, шляхом заслуховування пояснень відповідальних осіб. Результати такої перевірки  фіксують у робочому документі.