Проблеми шуму і тиші

 

Зміст

 

         Вступ…………………………………………………………………........…3

  1. Загальне поняття шуму і тиші………………………………………….….5
  2. Вплив шуму на організм людини та діяльність живих істот……………7
  3. Адаптація організму людини до шуму…………………………………..10
  4. Результати дослідження питання шуму і тиші вченими……………….12
  5. Заходи щодо подолання розповсюдження шумового забруднення…..14
  6. Індивідуальний захист від шуму, методи звукоізоляції………..............18

Висновки…………………………………………………………………..20

Використана література…………………………………………………..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Наше  життя сповнене звуками: гомін птахів і людські голоси, шум зливи  і гуркіт транспорту. Ми так звикли до постійного звукового фону, що просто його не помічаємо. Однак він може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжують спокійною симфонічною або шлюзовою музикою. Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.

Що таке шум і як він впливає на організм людини? Шум - це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10-15 разів. Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші - показник культури людини і її доброзичливого ставлення до навколишніх.

Актуальність  питання шуму і тиші полягає у  закономірному зростанні шумового забруднення в навколишньому  середовищі,  а також у присутньому  дисбалансі між шумом і тишею  в життєдіяльності людини.

Об’єктом  дослідження обрано наслідки впливу шумового забруднення на життя та діяльність людини, соціальний характер проблеми шумового забруднення, методи нормування шуму в навколишньому  середовищі.

Предметом вивчення є соціальний характер проблеми шумового забруднення, питання шуму і тиші в сучасному світі

Мета роботи - дослідити причини та наслідки шумового забруднення, а також методи індивідуального і колективного захисту від шуму, значимість тиші.

Завданням є висвітлення проблеми шуму і тиші, як актуальної проблеми в безпеці життєдіяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Загальне поняття шуму і тиші

 

 

Шум - одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум - це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля - важливий і обов'язковий захід. Відповідний звуковий ландшафт існував на Землі завжди, і людина завжди використовувала властивості середовища як провідника, носія звуків. Життя людини в абсолютній тиші неможливе.

Соціальний  характер проблеми забруднення середовища шумом і визначає те, що боротьба з ним - завдання не тільки технічне, а й суспільне. У проблемі взаємодії людського суспільства і природи важливе місце посідає свідома й активна боротьба з шумовим забрудненням довкілля.

Багато  хто не усвідомлює, але шум вже  просто неможливо усунути з нашого повсякденного життя: рух автомобілів, поїздів, стрижка газонів, ремонт у  сусідній квартирі, робота пилососа. І якщо звичайні громадяни часто не надають йому значення, сприймаючи лише як прикру незручність, то експерти б'ють тривогу. На думку деяких з них, за останні сто років забруднення навколишнього звукового середовища набуло загрозливих масштабів. Воно не лише викликає роздратування або призводить до зниження гостроти слуху. Постійний шум, відзначають медики, викликає страшенний стрес, що може призвести до безсоння, високого кров'яного тиску і порушення функцій мозку. Наприклад, вже доведено, що саме сторонній шум впливає на зниження концентрації уваги при навчанні, погіршення пам'яті і розуміння. А одне з досліджень, проведених у Латинській Америці, продемонструвало внутрішньоутробне погіршення слуху у немовляти, мати якого працювала на текстильній фабриці.

Небезпека полягає ще і в тому, що в більшості  випадків втрата гостроти слуху й  інші негативні наслідки для здоров'я  виявляються лише згодом. Отже, популярні сьогодні портативні плеєри з їх гучною музикою через навушники можуть у майбутньому призвести до втрати слуху у цілого покоління.  Лікарі радять: щоб зняти напругу важкого і шумного робочого дня, потрібно, прийшовши додому, знайти кілька хвилин і посидіти у тихому куточку. При цьому бажано зручно влаштуватися на дивані, відключити всі електроприлади і не включати навіть улюблену тиху музику. 15 хвилин тиші і спокою здатні повернути настрій і скинути тягар цілого трудового дня [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Вплив шуму на організм людини та діяльність живих істот

 

Вчені Мічиганського  університету з'ясували, що кожні 10 децибел  середнього шуму підвищують артеріальний тиск на 1,5-2 міліметра ртутного стовпа, що збільшує ризик інсульту на 10%. Постійний  вплив звуку послаблює нервову  систему людини, викликаючи психічні захворювання. Шум стає причиною передчасного старіння: в тридцяти випадках зі ста  він скорочує тривалість життя людей  у великих містах на 8-12 років. Вплив  звукових хвиль на людський організм очевидно.

Сучасні прилади для вимірювання шуму (параметрів шуму) перетворюють звукові  коливання в електричний струм, величину якого вимірюють стрілочними індикаторами, дБ або дБА. Для вимірювання шуму використовуються шумоміри типу ШУМ-1М (Росія), RFT (Німеччина), Брюль і Кьер (Данія). В комплекті з відповідними шумомірами використовуються частотні аналізатори шуму для визначення рівнів шуму за частотами. Безпечним можна вважати рівень шуму 25-30 Дб. 130 Дб викликають больові відчуття.

В результаті розвитку промисловості, транспорту та інфраструктури в житті сучасної людини з'являються нові види шуму.  На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість  енергії, перенапружується нервова  система, виникають втома, нервовий і психічний розлади. Особливо важко  переносяться раптові різкі високочастотні звуки. При рівні шуму понад 80 дБА послаблюється слух, виникають нервово-психічні захворювання, виразка шлунку, гіпертонія, підвищується агресивність. Дуже сильний шум (понад 110 дБА) призводить до так званого шумового сп'яніння, а потім - до руйнування тканин тіла, перш за все - слухового апарату. Жінки більш чутливі до дії сильного шуму, і у них за умов звукового дискомфорту виникають ознаки неврастенії. Дія шуму на організм людини може проявлятися як у вигляді специфічного ураження органів слуху, так і порушень з боку багатьох органів і систем. Причина хвороби кожного п'ятого пацієнта психіатричних лікарень - надмірний шум.

В Англії кожна третя жінка і кожний четвертий чоловік через шум  страждають неврозом. Терапевт академік М'ясников вважає, що надмірні децибели можуть бути джерелом гіпертонії. Австрійський вчений Гріффт дійшов висновку, що шум - причина передчасного старіння, він скорочує життя в великих містах на 8-12 років. Тривала дія інтенсивного шуму може призводити до надмірного подразнення клітин звукового аналізатора, його стомлення, а потім і до стійкого зниження гостроти слуху (туговухість).

Встановлено, що стомлювальна дія шуму пропорційна його частоті (висоті). На частоті 4000 Гц шум найбільш не бажаний, може викликати раннє виражене погіршення слуху. Імпульсний шум діє більш несприятливо, ніж стаціонарний. Шум також діє і на центральну нервову систему (викликає дратівливість, ослаблення пам'яті, зниження чутливості шкіри, розлад сну), змінюється діяльність функцій шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи. Поєднання професійної туговухості з розладом центральної нервової системи, серцево-судинної системи у працівників в умовах підвищеного шуму може призвести до професійного захворювання - шумової хвороби. Крім того, впливаючи на кору головного мозку, шум дратує, прискорює процес стомлення, ослаблює увагу і уповільнює психічні реакції. З цих причин шум в умовах виробництва може спричинити виникнення травматизму. Ці шкідливі дії тим більші, чим сильніший шум і чим довша його дія. При дії шуму дуже високих рівнів (більше 130 дБ) можливий розрив барабанної перетинки [1].

Особливо  тяжко переносяться раптові різкі  звуки високої частоти. Шум вище 90 дБА викликає поступове послаблення слуху, хвороби нервово-психічного стресу, біль, гіпертонію, підвищує агресивність. Дуже сильний шум (вище 110 дБА) призводить до так званого “шумового сп'яніння” - збудження, що виникає в результаті резонансу клітинних структур у відповідь на гучні ритмічні звуки. Звукове сп'яніння по суб'єктивним почуттям аналогічне до алкогольного сп'яніння. Це одна з причин успіху сучасної гучної музики, що подібна до музики аборигенів. Рівень шуму, що створюється сучасною електронною музикою, що перевищує поріг больової чутливості та досягає 130 дБА.

Шум шкідливий  не лише для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму повільніше ростуть, у них спостерігається  надмірне (навіть повне, що призводить до загибелі) виділення вологи через  листя, можливі порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця. Аналогічно діє шум на тварин. Від шуму реактивного  літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах дає тріщини  шкаралупа яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі свиней, несучість  курей. Хворобливо переносять шум риби, особливо у період нересту [3] .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Адаптація організму людини до шуму

 

Шум є  одним з найбільш нестерпних подразників  в нічний час. Одним з важливих проявів впливу шуму на організм людини, як показують дослідження, є порушення  сну, що виникае при перевищенні рівня звуку в 35 дБА. Так, число прокидань при рівні шуму 40 дБА складає 55%, а при 70 дБА збільшується до 80%.

Дія шуму сприяє і суприводжується зміною частоти пульсу. На сон впливають інтенсивність, частота виникнення подразнення та зміна рівня звукового тиску у часі. Вивчення характеру сну у людей, що проживають у будівлях, розташованих на вулицях з різними рівнями шуму, показало, що сон різко порушується при рівні звуку 40 дБА, а при 50 дБА період засипання продовжується до 1 години, час глибокого сну скорочується до 60%. У жителів, що проживають у тихих районах сон проходить нормально, якщо шум не перевищує 30-35 дБА При цьому період засипання в середньому складає 14-20 хвилин, глибина сну 82%.

Дослідження впливу шуму на сон людей різного  віку не призвели до однакових результатів. Є дані, що шум менше впливає  на сон дітей та молодих людей, ніж на сон середнього та похилого віку. По іншим даним особливо чутливі  до шуму грудні діти та діти дошкільного  віку. Жінки менш стійкі до впливу шуму, в них швидше виникають ознаки неврастенії.

Відсутність нормального відпочинку після робочого дня призводить до того, що втома  накопичується і переходить у  хронічне захворювання ЦНС, що сприяє розвитку гіпертонії. Постійна дія  шуму змінює регуляторні функції  гіпоталамуса, може стати причиною виразкової хвороби, гастриту за рахунок  порушення обміну речовин, секреторної  та інших функцій шлунку.

Встановлено пряму залежністьміж зростаючим шумом в містах та збільшенням кількості людей із захворюванням нервовї системи. Французькі вчені вважають, що півищення рівня шуму сприяло зростанню кількості неврозів у Парижі за роки 1982 до 1986 з 50% до 70%.

140 децибел  - межа больової нестерпності  шуму. При більш сильному шумі  людина відчуває різкий біль  у вусі. При хронічних шумових  навантаженнях людина стає туговухою,  а згодом і глухою.  В умовах  шумового дискомфорту живе не  менше половини жителів міст  та чверть людей планети. Наприклад,  у Москві і Сочі в зонах  шумового дискомфорту проживає  більше 50% жителів.  Більше половини  населення Західної Європи проживає  в зонах, де рівень шуму складає  55-65 дБА, так, наприклад, у Франції - 57% населення, у Нідерландах - 54, Греції - 50, Швеції - 37, Данії та Німеччині - 34%. На територіях Москви зони з періодичним перевищенням рівня шуму досягають 60%. Під дією постійного шуму знаходиться значна частина населення індустріально розвинутих країн. Близько 50% жителів Німеччини скаржатся на постійний шум. Основна частина скарг (69%) припадає на шум від транспорту - автомобільного, залізничного та повітряного, 21% жителів скаржаться на шум від сусідів, в тому числі на дитячий шум, і тільки 8% на шум на роботі.

За сучасних умов боротьба з шумом є технічно складною, комплексною, дорогою. Важливо  знижувати шум у джерелі його виникнення, створювати безшумні або  малошумні машини і технологічні процеси, транспортне і промислове устаткування, починаючи ще зі стадії проектування. При цьому розраховується очікувана величина шуму, розробляються  заходи щодо зниження шуму до допустимого  рівня. Гігієністи вважають верхньою межею  шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБА, для квартир і навчальних приміщень - 40 дБА, стадіонів і вокзалів - 60 дБА [4].

 

 

 

 

 

 

 

  1. Результати дослідження питання шуму і тиші вченими

 

В наш  час вчені в багатьох країнах  світу ведуть різноманітні дослідження  з метою вияснення впливу шуму на здоров'я людини. Їх дослідження  показали, що шум наносить відчутну шкідливість для здоров'я людини, але і абсолютна тиша лякає  і пригнічує його. Таким чином, співробітники одного конструкторського  бюро, що мав прекрасну звукоізоляцію, вже через тиждень почали скаржитися на незмогу працювати в умовах абсолютної тиші. Вони нервувалися, втрачали роботоздатність. І, навпаки, вчені встановили, що звуки певної сили стимулюють процес мислення, в особливості процес лічби.

Постійна  дія сильного шуму може не тільки негативно  вплинути на слух, але і викликати  інші шкідливі наслідки - дзвін у  вухах, запаморочення, головний біль, збільшення втоми. Дуже голосна сучасна музика притуплює слух, викликає нервові  захворювання. Шум володіє аккумулятивним ефектом, тобто акустичні подразники, накопичуючись в організмі, все сильніше пригнічують нервову систему. Тому перед втратою слуху від впливу шумів виникає функціональне порушення центральної нервової системи.

Особливо  шкідливий вплив шуму відображається на нервово-психічну роботу організму. Процес нервово-психічних захворювань  вище серед осіб, працюючих в шумних умовах, ніж у осіб, працюючих  в нормальних звукових умовах. Шуми викликають фунціональні розлади серцево-судинній системі; відображають шкідливий вплив на зоровий та вестибулярний аналізатори, знижує рефлекторну діяльність, що часто стає причиною нещасних випадків і травм. Як показали досліди, нечутні звуки також можуть виявити шкідливий вплив на здоров'я людини. Таким чином, інфразвуки відображають особливий вплив на психологічну сферу людини: вражаються усі види інтелектуальної діяльності, погіршується настрій, інколи з'являється відчуття розгубленості, тривоги, зляканості, страху і при високій інтенсивності - відчуття слабкості, як після сильного нервового збудження. Навіть слабкі звуки інфразвуки можуть суттєво вплинути на людину, в особливості якщо вони носять довготривалий характер. За думкою вчених, саме інфразвуками, нечутно проходячими крізь найтовстіші стіни, викликається багато нервових хвороб мешканців великих міст.

Ультразвуки, що займають значне місце у гамі промислових шумів, також небезпечні. Механізми їх дії на живі організми  надзвичайно багатогранні. Особливо їх негативному впливу піддаються клітини  нервової системи. Шум підступний, його шкідливий вплив на організм звершується  непомітно. Організм людини практично  беззахисний проти дії шуму. У  наш час лікарі говорять про шумову хворобу , що розвивається в результаті дії шуму з переважним враженням  слуху та нервової системи [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Заходи щодо подолання розповсюдження шумового забруднення

 

Шумове  забруднення - це перевищення природного рівня шуму та ненормальна зміна  звукових характеристик (періодичності, сили звуку тощо) на робочих місцях, в населених пунктах та інших  місцях внаслідок роботи транспорту, промислових підприємств, побутових  пристоїв, поведінки людей та інших причин. Для ліквідації шумового забруднення навколишнього середовища використовується шумозахист.

Шумозахист - це комплекс заходів на виробництві, транспорті, при цивільному та промисловому будівництві, дорогах, вулицях населених  місць. На практиці шумозахист виконується  за допомогою архітектурно-планувальних та будівельних методів (застосування звукопоглинаючих матеріалів, раціональне розміщення будівельних об'єктів, створення протишумових розривів - віднесення житлових будівель всередину кварталів, винесення шумних виробництв від населених пунктів, конструювання протишумових віконних клапанів тощо), спеціальних шумозахисних екранів (створення вздовж вулиць екранів у вигляді земляних валів, стін різних конструкцій, шумовідбиваючих, як правило, не житлових будівель-магазинів, складів, гаражів), зелених насаджень (ефективні насадження розміром 50 м і більше в ширину, головним чином влітку), вішання на балконах та лоджіях масивних чи гофрируваних загорож, “взяття” залізничних доріг в тунелі та подібні заходи.

В закордонних  державах, зокрема в Німеччині, на багатьох військових та цивільних аеродромах, що приймають реактивні літаки, створені шумозахисні зони, обмежена активність польотів (заборона нічних польотів), введені  обмеження для надзвукових літаків  по часу, висоті та швидкості. Для земного  трансорту (автомобільного та залізничного) застосовані технічні способи зниження шуму: встановлення дискових гальм, застосування на окремих ділянках дороги спеціального звукопоглинаючого асфальту (об'єм порожнин досягає 25%, тоді як в звичайних асфальтованих покриттях він складає не більше 6%). Застосування цих заходів дозволило на дорогах Німеччини знизити рівень шуму на 4-6 дБА. На жаль, в нашій країні заходів по зниженню шумового забруднення проводиться дуже мало. Виключною властивістю затримувати та поглинати шум мають деревні та чагарникові насадження вздовж автомагістралей, особливо такі, що складаються з клена (зменшує рівень шуму на 15,5 дБА), тополі (до 11 дБА), липи (до 9 дБА) та ялини (до 5 дБА). Все це дозволить значно зменшити шумове забруднення навколишнього середовища та зменшити його негативний вплив на організм людини. Густа, “жива” загорожа здатна зменшити шум, спричинений машинами, в 10 разів. Деревні породи в цьому відношенні більш ефективні, ніж цегляна або бетонна стіна. Крім того, вертикальне озеленення та інші види насаджень вздовж будинків та тротуарів сприяє зниженню нагріву стін та дорожніх покриттів в 10 і більше разів. Вони значною мірою знижують загазованість повітря від автомобілів і підприємств.  Зниження рівня авіаційного шуму - одна з головних задач під час вирішення проблеми охорони довкілля при авіатранспортних процесах. Необхідно проводити системний аналіз авіаційного шуму, інфра- та ультразвуку з урахуванням всього комплексу експлуатаційних чинників [5].

Несприятливий вплив авіаційного шуму на людину визначається сукупністю таких факторів:

- інтенсивністю  та частотним складом авіаційного  шуму, що залежить від типу, потужності  і кількості двигунів, встановлених  на літаку, режиму їх роботи, спрямованості  випромінювання шуму, віддалення  і швидкості руху літака, метеорологічних  умов;

- тривалістю  і частотою повторюваності дії  авіаційного шуму, які залежать  від швидкості і висоти польоту  літака, інтенсивності експлуатації  парку літаків;

- індивідуальними  властивостями людини;

- часом  доби.

В залежності від названих факторів використовуються різні критерії оцінки несприятливого впливу авіаційного шуму:

- максимальний;

- ефективний;

- еквівалентний.

Звукоізолюючі властивості огородження, встановленого  на шляху поширення звуку, характеризується коефіцієнтом звукопроникності

де Рпр - звукова потужність звуку, що пройшов через огородження; Рпад - звукова потужність звуку, що поширився на огородження.

Звідси  висновок:

1) звукоізолююча здатність огородження тим вища, чим воно важче (масивніше).

2) звукоізолююча  здатність одного і того самого  огородження зростає із збільшенням  частоти звуку.

Звукоізоляція багатошарових огороджень, як правило, вища. Іноді поняття “ізоляція" і “поглинання" звуку ототожнюється один з одним, хоча між ними є принципові відмінності. Звукоізолююча конструкція служить для того, щоб не пропускати звук з шумного приміщення - тобто ефект відбиття звуку (матеріали щільні, тверді, масивні). Звукопоглинальні матеріали і конструкції призначені для поглинання звуку, як в приміщеннях з джерелом звуку, так і в сусідніх приміщеннях. Для цих цілей використовують пористі матеріали, в яких великі втрати на тертя. Окрім зазначеного вище, на виробництві для боротьби з шумом використовують звукоізолюючі кожухи, екрани, кабіни - це локальний метод боротьби. Ослабленню виробничого шуму сприяють планувальні заходи, які враховують доцільне взаємне розташування приміщень і об'єктів з урахуванням їх шумності. Шумні цехи повинні бути сконцентровані в глибині території, віддалені від інших виробництв і захищені зоною деревних і чагарникових насаджень. Враховують також “розу вітрів” при розміщенні агрегатів з інтенсивним шумом. Крім заходів технологічного і технічного характеру, застосовуються засоби індивідуального захисту:

а) антифони у вигляді навушників і вкладишів, з сумішей волокон органічної бактерицидної вати і ультра тонких полімерних волокон (знижують шум на 15-30 дБ);

б) шоломи - при дії шуму з рівнем >120 дБ [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Індивідуальний захист від шуму, методи звукоізоляції.

 

Зниження  шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого  покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху. Різновидом цього методу є  кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об'єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб  зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.

Зниження  шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.

Зниження  шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини  стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність  відбитих звукових хвиль. Додатково  до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись  резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поєднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.

Заходи  щодо зниження шуму слід передбачати  на стадії проектування промислових  об’єктів та обладнання. Особливу увагу  слід звертати на винесення шумного  обладнання в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників  в умовах підвищеного рівня шуму та здійснити заходи щодо зниження шуму з мінімальними витратами коштів, обладнання та матеріалів. Зниження шуму можна досягти лише шляхом знешумлення всього обладнання з високим рівнем шуму. Роботу щодо знешумлення діючого виробничого обладнання в приміщенні розпочинають зі складання шумових карт та спектрів шуму, обладнання і виробничих приміщень, на підставі котрих виноситься рішення щодо напрямку роботи [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Усвідомлюючи  масштаби і наслідки небажаного шуму в навколишньому середовищі потрібно розуміти що не зважаючи на негативні  наслідки, він є невід’ємною частиною людського існування. Однак загалом  сучасний темп життя свідчить про  те що значна частина шуму не властива нормальній діяльності людей та інших  живих істот.

Баланс  шуму і тиші останнім часом помітно  розмежовується, виникає так зване  шумове забруднення, наслідки якого  полягають в першу чергу в  руйнуванні інформаційних полів, в  межах яких розвивається суспільство. Відповідно воно має значення в формуванні нашого соціального оточення. По-друге, шумове забруднення руйнує структуру корисної звукової інформації яку споживає людина, що позначається на індивідуальному стані. По-третє, шум є причиною багатьох хвороб, в тому числі психічних і нервових розладів. І зрештою спонукає до пошуку захисту від нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

  1. Атаманчук П.С. Безпека життєдіяльності / П.С. Атаманчук - К.: Центр учбової літератури. - 2011. - 276 с.
  2. Дідковський В. С. Шум і вібрація / В.С. Дідковський, О.В. Коржик, О.Г. Лейко - К.: Імекс-ЛТД. - 2010. - 334 с.
  3. Запорожець О. І. Безпека життєдіяльності / О. І. Запорожець - К.: Центр учбової літератури. -  2012. - 448 с.
  4. Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навчальний посібник / О. П. Мягченко - К.: Центр учбової літератури. - 2010. - 384 с.
  5. Третьяков О. В. Охорона праці: навчальний посібник / О. В. Третьяков, В. В. Зацарний, В. Л. Безсонний - К.: «Знання». - 2010. - 167 с.

 


Проблеми шуму і тиші