Протокол судового засідання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
Юридичний
факультет
КОНТРОЛЬНА
РОБОТА
з дисципліни:
«Господарське судочинство»
на тему:
«Протокол
судового засідання»
студентка 5 курсу
групи ЮЗМ- 51
заочного навчання
Павлюченко
Катерина Олександрівна
Київ - 2011 рік
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
1. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІКСАЦІЇ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ 5
2. ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ 7
2.1. Судове засідання як стадія господарського процесу 7
2.2. Зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання 13
2.3. Відмінності фіксації судового засідання в протоколі від фіксації технічними засобами 17
ВИСНОВКИ 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25
ВСТУП
Прийнята 28 червня 1996 року на п'ятій сесії Верховної Ради України Конституція України визнала як пріоритетний напрямок державної діяльності захист прав, свобод і законних інтересів кожної людини. Важливим елементом цього напрямку є фіксація процесуальних дій суб'єктів провадження, яка має здійснюватися на засадах гласності судового процесу (ст. 129 Конституції України).
Процес фіксації в господарському процесі включає ведення протоколів судових засідань та фіксацію їх технічними засобами. Разом з тим протоколи як процесуальні документи, застосовуються в господарському процесі значно ширше. При цьому серед науковців даний інститут не отримав однозначного визначення. Відповідно і монографічних досліджень, присвячених як фіксації, так і протоколам зокрема, в Україні немає.
При цьому питання про правову роль та юридичне значення обов'язковості складання протоколу в суді вже тривалий час відноситься до проблем, які недосить розроблені у вітчизняній процесуальній науці. Відповідно можна зробити висновок про актуальність та доцільність глибшого вивчення питання про протоколи у господарському судочинстві.
Таким чином, головною метою роботи є дослідження протоколів у господарському судочинстві.
Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:
- розглянути особливості нормативного регулювання фіксації у господарському судочинстві;
- дослідити сутність судового засідання та необхідність його фіксації;
- проаналізувати зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання;
- відмінності фіксації судового засідання в протоколі від фіксації технічними засобами.
Об'єктом дослідження є фіксація судового засідання.
Предметом дослідження є законодавче регулювання протоколів.
- НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІКСАЦІЇ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ
Одним з фундаментальних конституційних принципів, яким мають керуватися суди України в своїй діяльності, є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Конституція України виходить з того, що громадськість має право знати про те, що відбувається в залі судових засідань. Публічність провадження у справі дає громадянам можливість зрозуміти призначення своєї держави, її Конституції, побачити в судовій владі справжнього захисника їхніх прав і свобод.
Згідно з п. 7 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є “гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами”.
Фіксація судового процесу в Україні була введена в ході так званої „малої” судової реформи 2001 року. В першу чергу, вона є порівняно новим явищем для господарського судочинства, в якому, на відміну від цивільного та кримінального процесів, ніколи не було фіксування (навіть на рівні ведення протоколів судових засідань).
Закон України „Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 року за № 2539-ІІІ вніс відповідні зміни до Арбітражного процесуального кодексу України (нині - Господарський процесуальний кодекс України). Результатом таких змін стала поява двох статей, які регулюють питання, пов'язані з фіксацією судового процесу в господарському судочинстві, а саме, - ст. 4-4 та ст. 81-1.
Відповідно до ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) „Гласність розгляду справ”, “судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому Кодексом”. Стаття Господарського процесуального кодексу України 81-1 “Протоколи” регулює питання ведення протоколу судового засідання, порядок його підписання, ознайомлення з протоколом, подання зауважень до нього та їх розгляд.
Так званими „внутрішніми” документами, які регламентують питання фіксації судового процесу в Україні є: Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України, затверджена наказом Голови Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 року за № 84 та Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року за № 75.
Досліджуючи процедуру фіксації судового процесу, її необхідно розглядати у двох аспектах - по-перше, як ведення письмового протоколу судового засідання, по-друге, як фіксацію судового процесу технічними засобами.
2. ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ
2.1. Судове засідання як стадія господарського процесу
Судовий розгляд -- одна з основних стадій в господарському процесі, під час якої відбувається розгляд та вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обґрунтованість вимог сторін та третіх осіб на підставі дослідження наданих доказів.
Під судовим процесом ми розуміємо етап, що охоплює дії, які здійснюються під час господарського судочинства після порушення провадження у справі i до прийняття судом рішення.
Значення цієї стадії полягає передусім в тому, що своє найважливіше завдання -- захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та громадян-підприємців і активний всебічний вплив на поліпшення їх господарської діяльності -- господарські суди виконують, розглядаючи і вирішуючи правові спори між суб'єктами господарювання. Під час розгляду справи перевіряється обґрунтованість взаємних вимог та заперечень сторін; на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права, обов'язки та взаємовідносини, визначаються умови та причини, що викликали спір. Значення цієї стадії полягає і в тому, що на основі аналізу та узагальнення досліджених у ході судового засідання матеріалів та достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин та усунення недоліків у діяльності суб'єктів господарювання.
Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання можливе лише в тих випадках, коли необхідна охорона комерційної таємниці.
Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні. Засідання господарського суду проводиться в залі засідань з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства. Підготовкою засідання займається помічник судді господарського суду, який надсилає заінтересованим особам ухвали про дату і час розгляду спору, приймає від учасників процесу необхідні для розгляду справи докази і залучає їх до справи, а також виконує за дорученням судді інші дії. На початку судового засідання суддя або головуючий оголошує склад господарського суду, перевіряє явку представників сторін та їх повноваження, роз'яснює учасникам судового процесу їхні права й обов'язки та сприяє в здійсненні належних їм прав, визначає порядок ведення засідання, з'ясовує надходження від учасників процесу заяв, клопотань, відводів складу суду, експертів тощо.
У засіданні заслуховуються представники позивача й відповідача та інші особи, які беруть у ньому участь. Суддя (головуючий) з'ясовує надходження від учасників господарського процесу доповнень до досліджених справою матеріалів. Після цього повідомляє про закінчення розгляду справи й оголошує рішення чи його резолютивну частину або те, коли буде прийняте повне рішення.
Порядок проведення судового засідання у господарських судах не є жорстко формалізованим. Під час судового засідання у господарських судах не вимагається строго дотримуватися тих чи інших процедур.
Незважаючи на те, що формально порядок проведення судових засідань у господарських судах законодавством чітко не описано, за час роботи арбітражних (нині - господарських) судів склалася певна практика їх проведення.
Засідання господарського суду можна розділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів) і прийняття рішення у справі.
Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті.
В цій, допоміжній стосовно розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виокремити два самостійні процесуальні завдання:
1) з'ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в зазначеному судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій:
- щодо перевірки явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи за відсутності будь-кого з них;
- щодо виявлення наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; щодо розгляду питання про відводи;
- щодо відкладення розгляду справи та правила такого відкладення;
2) створення необхідних умов для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів у справі на зазначеному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це передусім спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії:
- щодо роз'яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов'язків;
- щодо розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі.
Невиконання будь-якого з цих завдань може призвести до порушення прав та законних інтересів суб'єктів процесу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обґрунтованого рішення. Тобто виконання вказаних завдань необхідне для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягають мета всієї сукупності процесуальних норм та суть сформульованих в них вимог, що встановлюють права та обов'язки учасників розгляду та вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.
Можна виокремити такі основні процесуальні дії, допустимі на підготовчій частині судового розгляду:
-- головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;
-- встановлюються особи, які з'явилися на засідання;
-- головуючий оголошує склад суду, інших учасників судового розгляду (прокурор, експерт, перекладач, секретар). Водночас головуючий пояснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки;
-- головуючий пояснює особам, які беруть участь у справі, їх представникам права та обов'язки, їх право звернутися до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії, право заявляти відводи;
-- суд розглядає заяви осіб, які беруть участь у справі;
-- за наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;
-- перекладачеві, якщо він залучається до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;
-- експерту роз'яснюють його права та обов'язки; експерта попереджають про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправильного висновку.
Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися на засідання.
Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У випадку нез'явлення на засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо нез'явлення таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У разі нез'явлення на засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність була визнана обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено в ч. 1 ст. 90 ГПК України.
Що ж до представника відповідача, то у разі його нез'явлення за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГПК України), вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України або ст. 90 цього Кодексу.
Отже, із сукупності послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії -- розгляду справи по суті.
На стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів.
Ця частина судового розгляду, безсумнівно, є основною, оскільки саме в ній за участю всіх суб'єктів процесу на умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.
Під час розгляду справи по суті суд виконує три основні завдання:
1) визначення обсягу та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий визначає, в якому обсязі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;
2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі на стадії судового розгляду, пов'язаних з диспозитивними розпоряджувальними діями суб'єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий з'ясовує, чи не має позивач наміру відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;
3) дослідження доказів у справі, яка належить до структури господарського процесуального доказування. Його структура також містить дії з визначення предмета доказування, збору, надання, оцінки доказів.
Всі зазначені елементи перебувають у тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність з судового доказування спрямована на досягнення однієї процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії та правовідносини, що складаються при судовому доказуванні на стадії підготовки справи до судового розгляду та при вирішенні і розгляді справи по суті.
Розгляд справи по суті може складатися з таких послідовно здійснюваних процесуальних дій:
-- розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;
-- суд встановлює порядок дослідження доказів. ГПК України не містить норм, що регламентують порядок дослідження доказів, тому вирішуючи це питання, господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;
-- суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі;
-- досліджуються письмові докази;
-- досліджуються речові докази;
-- досліджуються висновки експерта тощо.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол сутність та зміст якого розглянемо далі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок по суті спору. Якщо у підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони дійдуть згоди за спором, вона оформлюється мировою угодою. В інших випадках рішення приймає суд з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи.
Підсумком судового вирішення господарського спору є судове рішення -- владний акт, що пов'язує правову норму з конкретним юридичним фактом і поширює дію норми на цей факт, встановлює права й обов'язки конкретних суб'єктів права.
2.2. Зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання
З історії права відомо, що судові засідання раннього середньовіччя не відрізнялися формальним характером і були більш схожі на збори. Особи до суду викликалися публічно через заклик на майдані, докази заслуховувалися судом в формі усних показань, змагання сторін було словесне й, навіть, судове рішення не залишало по собі письмових слідів. Повна відсутність писемності в судочинстві була джерелом незрілих і необґрунтованих рішень у кримінальних справах, породжувала зайве и шкідливе для правосуддя ораторство, завдяки якому злодій під розлючений глас народу виходив із суду з титулом порядної людини. Проте поступово впроваджується необхідність правильного і грамотного оформлення всієї документації в суді для фіксації точної інформації, збереження її і забезпечення перевірки. Особливо корисним у цьому було канонічне і церковне право, оскільки судочинству у церковних справах людство зобов'язане не лише тим, що воно розробило струнку систему судів, але і тим, що воно зробило певне просування у сфері процесуальної техніки, а саме: правосуддя стало письмовим. Саме тоді став вестися і протокол судових слухань.
Відомий вітчизняний юрист другої половини XIX століття О.Ф.Кистяківський відзначав важливе практичне значення канцелярського протоколювання судочинства в системі судових гарантій. Він слушно наголошував, що визнавши абсолютну необхідність дотримання встановлених форм і обрядів при проваджені в суді, варто також визнати важливість посвідчення такого дотримання. Це посвідчення не може бути довірено ні обвинуваченню, ні захисту, які мають власні, хоч і протилежні інтереси, не може бути довірене воно і судді. Щоб з такого посвідчення можна було довідатися, чи був належним чином дотриманий судовий процес, і які були в ньому вимоги, заперечення и заяви обов'язково в усному процесі повинен брати участь секретар, який би мав спеціальний обов'язок до реєстру все те, що робиться, і все те, що говориться обвинувачем, обвинувачуваним, свідком, захисником, суддею. Вірна реєстрація всього, що відбувається в словесному судочинстві є абсолютно необхідним документом, з якого вищий суд міг встановити істотні порушення закону и усунути помилку шляхом скасування дій, виконаних всупереч закону. Його слова не втратили актуальності і зараз.
На сьогодні ведення протоколу є обов'язковим у всіх, без виключення, судових засіданнях, а фіксація судового процесу технічними засобами може бути відсутня.
Одним із засобів фіксування господарського процесу є складання протоколу про окремі процесуальні дії, що забезпечує можливість вирішення процесуальних спорів.
Протокол судового засідання -- це процесуальний акт, який засвідчує здійснення (нездійснення) учасниками господарського процесу процесуальних дій щодо реалізації передбачених законом процесуальних прав та обов'язків.
З 28 червня 2002 року набрали чинності положення, згідно з якими під час ведення судового засідання, а також під час огляду та дослідження письмових або речових доказів у мiсцi їх знаходження, складається протокол.
В Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року за № 75, до поняття протоколу підходять дещо ширше. Згідно з п. 7.7 протокол -- це документ, в якому фіксується хід обговорення питань та прийняття рішень на нарадах, конференціях чи засіданнях колегіальних органів.
Секретар судового засідання веде протокол судового засідання в скороченому вигляді. Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, до протоколу вносяться відомості про:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;
3) номер справи і найменування сторін;
4) відомості про явку у судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або причини їх неявки;
5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта -- за дачу завідомо неправильного висновку або відмову від дачі висновку;
6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.
Таким чином, протокол судового засідання в господарському суді, на відміну від протоколів, які ведуться в ході цивільного та кримінального судочинства, є певною мірою „поверхневим” документом. Такий висновок є логічним, адже протокол містить лише основні дані, що стосуються судового засідання, та відображає найбільш істотні етапи судового засідання.
Протокол судового засідання складається в усіх випадках ведення судового процесу та долучається до справи, незалежно від факту фіксації судового процесу технічними засобами.
Згідно зі ст. 81-1 ГПК України, суддя (а при колегіальному розгляді справи - головуючий у колегії суддів) та секретар судового засідання підписують протокол у триденний строк з дати судового засідання. Протягом п'яти днів з дати підписання протоколу сторони (інші особи, які беруть участь у справі) вправі „подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу”, які долучаються до матеріалів справи - це і є господарським процесуальними гарантіями законності та об'єктивності технічного засобу судового запиу. Фактично саме право на ознайомлення з протоколом виникає не з дати його складання, якою є дата судового засідання, а з дати його підписання, тобто після збігу триденного терміну по завершенні судового засідання. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Ненадання сторонам або іншим особам, які беруть участь у справі, можливості ознайомитися з протоколами, є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування рішення відповідно до ст. 104 цього Кодексу.
